-
Лонгриды о главном. Будь глубже. Спросить или просто написать сюда: 📩@zhmuriwka
It's a lucky man who’s happy with his place in life
© The Gentlemen
інколи доводиться втратити щось аби зрозуміти справжню цінність того, що маєш
набридло втрачати…
so confused 🫠
— А пам’ятаєш сцену з фільму, коли в п'ятницю вони вирішили, що так далі не може продовжуватись і завершили телефонну розмову на прощальній вкотре «назавжди» ноті… На календарі — середина лютого, а в неї в руках — квиток на літак через два дні в іншу країну. За дивовижним збігом обставин напередодні вильоту в нього в неділю згорає телефон, а в понеділок….
Чекай, це ж зовсім не з фільму, а з реального життя. Та переконана, що сюжет потягнув би далеко не на один Оскар.
— То що там в понеділок?
— А в понеділок, приїхавши в аеропорт та впевнено крокуючи вже на паспортний контроль, її сповнену віри, що все на краще, якась внутрішня сила без жодного пояснення повертає на 180 градусів, змушуючи серце піднятись в небо раніше за її тіло. Уявити тільки. В той момент ніхто б не повірив своїм очам. Не вистачало лише драматичної музики за кадром. А можливо музика й звучала, та хто уже зважав на неї? Лише «чому він тут? як це можливо?».
Без телефону, без розуміння «о котрій у неї виліт» та в той день чомусь без власного авто, у всій красі стояв він. Його слова мов дощ падали на її пересохлі напередодні емоції: «приїхав, бо так відчув». Відчув.
Аеропорти, літаки… Вони завжди були тригером для неї й дуже тісно пов’язували з ним. Та вона була й не проти. Була.
Знаєш, деякі події не мають терміну давності. Адже вони врізаються в шкіру такими глибокими шрамами, що ніякий пластичний хірург ніколи не зможе бодай приховати, не то що б взагалі забрати сліди. Чи все ж є Той хірург, Якому це під силу?! Вони щоразу дають про себе знати, коли ти даєш «слабинку».
На календарі — середина лютого, а в неї в руках — квиток на літак через два дні в іншу країну. За дивовижним збігом обставин напередодні вильоту в нього в неділю згорає телефон, а в понеділок… її сповнену віри, що все на краще, якась внутрішня сила без жодного пояснення повертає на 180 градусів. А краще б в реальність та холодний розум.
#кращебранішедумала #лесядумає #абодумаєщодумає
#можелесядуматипочне
Впевнена, що в тебе немає проблем з переконанням себе в тому, що ти вирішив вважати істиною.
І не сумніваюсь, що ти ніколи не граєш в гру «дійти нарешті компромісу з собою». І ти зовсім не знаєш, як це вмовляти себе прийняти за дійсність те, чого насправді можливо ніколи і не було.
Як це змушувати себе повірити в щось — тобі також невідомо. Та й запевняти себе, що цього разу ніяка то не помилка, а так мало бути (ну не буває ж стільки збігів) — ти теж ніколи не намагався. Бо тобі не треба було. Ти не такий. Бо ти точно знаєш, коли варто піти, а ще коли варто зупинитись в польоті думок та закрити тему назавжди.
Я б теж хотіла не знати та не намагатись щоразу укласти контракт зі своїми емоціями та дійти нарешті згоди зі своїми почуттями. Бо думки як стрімкий торнадо з усією руйнівною силою раз у раз виривають з-під ніг фундамент, який будувався далеко не один і не два місяці.
Цікаво, скільки ще сторінок у цій книзі? Колись же і я маю навчитись перегортати. Бо поки застрягла між 4 та 5 сторінками.
04.12.23
#лесядавноуженедумає #оттількинетребаменіпропонуватипсихолога #кукухамайженамісці
Я не з тих людей, та й далеко не в тому віці, коли рахують дні та години до свого дня народження. Подумаєш, якихось там 67 днів лишилось. Хто ж таке рахує, та й навіщо.
Та власне про що я тут.
Зловила себе на думці, що давно перестала вітати більшість людей з їх «іменинами». І не тому, що байдуже (хоча й не без цього в деяких випадках, зізнаюсь), а частіше лишень з причини того, що всього-на-всього не маю чого їм сказати. А банальне «з дн» в моєму розумінні — проста непотрібна нікому галочка «для відчіпного». Тому нерідко вибираю не робити і цього.
Для себе відмітила, що марно очікувати сотні повідомлень, дзвінків та подарунків (як тоді, коли була молода, гарна, комунікабельна і соціально адаптована), якщо сама того не роблю для когось. І мова не про ринкове «ти мені — я тобі», а про стосунки й що для багатьох привітання з д.н. є демонстрацією існування якісних взаємин.
Та все ж… НОРМАЛЬНО не вітати когось, якщо тобі бракує слів. Й не потрібно відчувати провину або вигадувати відмазку в стилі «забув/був заклопотаний». В свою чергу НОРМАЛЬНО і не отримувати купи привітань. Бо по факту, погодься, все зводиться лише до того, чи отримав ти дзвіночок від когось конкретного. А не до кількості людей, які виявили бажання це зробити.
«І цим дописом хочу привітати всіх тих, кого не вітала», — таким могло бути закінчення цієї писанини, але не буде. Бо я не оправдовую ані себе, ані тих, хто як я. А просто хочу сказати, що нормально бути іншим та мати дещо інші погляди в деяких випадках. І не потрібно підбирати слова, якщо на якомусь з етапів життя тобі це важко робити. Ставитись потрібно з розумінням до людей. Бо ніколи не знаєш, які зміни в твоєму мисленні можуть відбутись бодай завтра.
пісі: подумаєш, якихось там 67 днів лишилось до мого дня народження
#лесядумає #лесяпише #лесядавноуженедумає
-а ти щасливий?
-намагаюсь вдавати вигляд щасливого, але в глибині розумію, що це далеко не те відчуття повного щастя
*щасливі картинки нещасних людей
«наламати дров» завжди встигнеш.
ти спробуй спочатку на чужих помилках повчитись.
вийде?!
порадила б собі коли рветься - доривати, а не брати нитку і щоразу латати. адже, де шито один раз - ймовірно порветься знову.
Читать полностью…
@Bible_channels_UA
Каталог Українських 🇺🇦 християнських каналів
💎 - тільки важлива ✅ інформація
💎 - лише україномовні 🇺🇦 ресурси
💎 - інформація про діючі ✍️ канали
💎 - перевага дізнатися про нові 💥 ресурси
💎 - новини українського ✝️ Телеграму
Приєднатися: t.me/Bible_channels_UA
emergency call
Як воно, знати, що ти вже давно не номер 1 в чиємусь списку важливих «emergency call» контактів?
Як воно, розуміти, що за порадою прийдуть вже зовсім не до тебе? Та і взагалі за будь-чим навряд прийдуть.
Мало хто зберігає обгортку, з’ївши цукерку. Якою б величезною насолодою вона не була в тому чи іншому сезоні життя. І навіть, якщо після того не випаде нагоди смакувати щось краще - користі вішати пусту обгортку в рамку на стіні ні для кого вже не буде. Особливо для тебе. Бо стане гірким спогадом про напівсолодке минуле.
Бог говорить, що твоє минуле - це ніщо в порівнянні з тим, що Він збирається робити в твоєму майбутньому.
But forget all that — it is nothing compared to what I am going to do. Isaiah 43:18 NLT
Все, що треба від тебе - це створити простір для чогось прекрасного, що Бог вже почав творити у твоєму житті. Бачиш?
For I am about to do something new. See, I have already begun! Do you not see it? Isaiah 43:19 NLT
Інколи обирати себе - зовсім не егоїстично. Обирати себе - інколи єдиний вірний варіант. Тимчасові підуть. А з собою будеш жити до останнього дня свого перебування на цій землі. І тобі вибирати, яким хочеш бачити своє майбутнє.
Річ у тім, що коли виноград проходить через давильню, він знає, що більше ніколи не буде виноградом… але буде - вином. І хто зна, на чиєму столі опиниться це вино.
Зміни прийдуть, як тільки ти дозволиш їм це зробити.
Відлік почався.
15/08/2022
кому Бог відкриє карман, повний істини?
тому, хто черпає долонями чистими…
but I missed you more than I thought I would
Читать полностью…
Хоч мене звуть Леся і до того ж я дійсно Українка, та відверто кажучи наразі я замахалась «без надії сподіватись та сміятись скрізь сльози».
Втомилась очікувати, що відбудеться чудо. Змучилась журитись та вірити, що пройде. Бо не проходить, не минає. Вже скільки днів та років. Очікування втомлює. А залежність від чиєїсь невизначеності - просто убиває.
Безнадійний смуток, гнітюча нудьга. Саме такими словами описує гугл стан, в якому досить часто опиняюсь останнім часом.
Якась суцільна безвихідь, зневіра та апатія. А як же чудо?!
І хай звучить егоїстично, та переконана, що мій персональний біль цікавить Бога не менше ніж глобальні проблеми, катаклізми та війни. Його хвилює моє сьогодні, яке просто з'їдає сердечна туга за тим, чому можливо і не судилося відбутись.
Його хвилює моє сьогодні та моє «болить» можливо навіть більше як мене саму. Бо я просто втомилась. І не хочу вже нічого. Хіба лишається і далі «без надії сподіватись та сміятись скрізь сльози».
***
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
(с) Леся Українка
***
нагадайте, хтось пам’ятає якою я була до?
Скажи мені, Боже, чому саме я
Маю пройти цей шлях?..
В очах моїх сльози
І посмішка на вустах...
Скажи мені правду, чому
Всі ці стріли летіли у спину?..
Та що зберегло мене!..
рандомний дивний факт про мене: в англійській мові маю два улюблені слова Circumstances та Consequences 🙈
бо, по-перше, мені подобається як вони звучать і подобається, що я знаю переклад цих слів 🫠.
а, по-друге, мене забавляє нерозривний зв’язок цих двох слів у моїх голові. і одне без іншого не може існувати. адже наслідки неминуче є результатом обставин.
вважайте, +1 до моєї дивакуватості.
всім добра ✌🏼
пісі: є ще слово persuasion, але з ним проблеми, ніяк вимову не викарбую в своїй памʼяті
Пам’ятаєш цю фразу з дитинства: «вийди і зайди нормально»?
Не знаю як тебе, але мене вона завжди дратувала і не рідко виводила з рівноваги. Та й діяла вона цілком і повністю у зворотному напрямку. Ну бо нема чого вимагати подібного, коли на перед знаєш, що по іншому (читати: краще/мудріше/красивіше) не стане, навіть якщо попросять двічі. Але вже той дух бунтарства…
Та вчора перед сном роздумуючи про тисячу й одну ситуацію у власному житті, шукаючи якісь логічні ланцюжки подій, які привели саме до цієї точки, все ж подумала: от би зараз вийти тако на років надцять назад і зайти нормально в ті двері. Але вже з розумінням того, які саме кроки приведуть до конкретних наслідків.
Шкода, що трюк з дверима працював лише в школі. В реальному житті зовсім інші правила гри.
#можелесядуматипочне #думайлеся #кращебранішедумала
Дивна ця штука - пам'ять. Можна місяцями вмовляти себе і транслювати оточенню (та й собі) «я забув/не пам'ятаю». Та буде достатньо однісінького маленького тригера, щоб відновити спогади ще більшою мірою ніж це було в момент, коли відбувалась подія.
Вистачить буквально пісні, запаху, слова… Бо ніщо не зберігає пам'ять так, як вони.
Та воліла б забути на правду й ніколи більше не повертатись у вихідну точку. І не тонути щоразу в бурхливому океані спогадів від найменшого «було», а нарешті опинитись в епіцентрі повного штилю на середині прекрасного моря. І хай навіть море далеко не океан. Та все ж спокій та впевненість — наразі бажанні як ніколи раніше. Адже вітром вже й так достатньо покидало.
03.01
#лесядумає #абодумаєщодумає #кращебранішедумала
Я можу щиро захоплюватися будь-яким твоїм «дозволь похвалитися» навіть без прохання дозволити. Я залюбки буду це робити щоразу як вперше. І не тому, що мене легко здивувати, бо скоріш навпаки. А лише з причини твоєї виняткової ролі в моєму житті. Нікому ніколи до тебе не було та й ймовірно не буде такого виключного права на сценарій повнометражки під назвою «мій настрій».
Щоправда, воліла б я змінити це й ні за яких обставин більше не повертатись щоразу назад в той день, коли знову і знову і тисячі разів знову втрачаю себе, зачаровуючись тобою. Та все ж я можу щиро захоплюватися будь-яким твоїм «дозволь похвалитися» навіть без прохання дозволити. Я залюбки буду це робити щоразу як вперше. Тільки б ти був.
30/11/23
#лесядавноуженедумає
як би високо не піднялась пилюка - вона завжди осідає донизу
Читать полностью…
broken crayons still color
запиши і повторюй щоразу коли тобі не ок 🫶🏼
Я там, де зараз.
Завтра можу бути вже не там.
І спонсор того всього - час. Він став непристойно легковажним. А все навколо - таким мінливим.
Чи може то завжди так було?
Стабільність.
А доки я там, де зараз. І завтра можу бути вже не там.
Встигнути б…
#лесядумає
I don't want to forget
я не хочу забувати як то сміятися щиро
і цілком ймовірно без вагомих причин.
і якщо видаватися може невпору, невчасно, й до того ж навмисно — я журитись не хочу. й ба більше — не жадаю я знати доріг, що ведуть до журби.
пам’ятаєш? раніше було зовсім байдуже. а сьогодні залежиш від стану банальних, не таких вже й потрібних речей. та й людей.
й мова зовсім не про минуле, а скоріш про майбутнє. бо якщо народився, май ласку, бери і живи.
…а знайшовши себе в світі цьому — мудрість май і людину в собі не згуби.
#лесядумає #лесядумаєшовонажадан #рифмопльотивженеті #лесяпише
Запевняю, будь-яка історія варта того аби її написали. Й не так важливо, які слова хтось підбере, аби світ зміг побачити той витвір. Але ймовірно щирість та простота викладу думок, що зробить її близькою й доступною будь-кому, хто буде читати, - ось що дійсно є вагомим.
Ба більше, кожен твір має свого автора. Й жодна картина не з’явилась без участі художника.
Не сумнівайся. Бо й твоє життя - бездоганна робота Найвеличнішого Творця усіх часів. Ти - Його шедевр.
Та що малюєш зі свого боку ти? І якими барвами заповнюєш ти полотно, яке залишиш після себе? А як щодо сюжету твого твору?!
«Не думала чи просто не хотіла»
Картина в кольорі.
Хармс.Київ.2022
…адже всі ми просто тимчасові у життях інших людей. і хто зна, кого випаде нагода зустріти завтра, а з ким розпрощатись доведеться вже сьогодні.
а як щодо тих, до кого щоразу тебе повертає швидкий потяг, на який ти навіть не брав квиток? можливо тому ніколи до кінця не любила залізницю.
та все ж бодай потягом… аби тільки з тобою.
не тимчасових би.
#лесядумає #думаєщодумає
…і все моє життя дедалі більше стає схожим на просту збірку спогадів. а локація «удома» вже три місяці як не мій дім. хоча по суті чи був він домом?!
…і час ніби зупинився. та водночас він так невпинно летить, що не встигаю помічати деталей та дрібниць. й від дня народження пройшло он вже пів року. а наче вчора.
поверніть мені його.
01/07/2022
в дійсності людині завжди буде чогось не вистачати. як багато всього вона не мала б.
та й фактично людина завжди буде акцентувати на тому, чого в неї немає, ніж виділяти серед всього те прекрасне, чим дійсно вона багата.
от і мені б той камінчик. нашо мені ті всі багатства світу без нього?!
та й таке.
And I found love where it wasn't supposed to be
Right in front of me
Talk some sense to me
Снилось море. Тихе і водночас таке неспокійне. Так буває?!
Без сумніву. Бентежне і в той же час сповнене великої надії, що одного дня я скину всі свої оверсайзи та одягну шикарну чорну сукню міді й вже зовсім по іншому буду дивитись на ту ситуацію, яка наразі склалась навколо.
Молитись з позиції перемоги.
Адже коли ти робиш щось неприємне стосовно іншої людини або ж говориш комусь щось прикре, то ти робиш це не тому, що НЕ знаєш, що так неправильно, а лише тому, що тобі в той момент байдуже, що це неправильно…
…й хай би рідше тобі було байдуже.
#йшовякийсьтамнепамятаювжеякийденьособистоївійни