🔐🔒🔓Подкаст 40 – лежачі поліцейські, дефіцит медиків, борг водоканалу та перенесення залізниці

Обговорюємо головні події тижня: ДТП після встановлення лежачих поліцейських, ситуацію в бердянських лікарнях, хто і навіщо взламав тг-канал БМВА, чи виправдано «Запоріжжяелектропостачання» хоче стягнути борг з «Бердянськводоканалу», чи дійсно окупанти перенесуть залізницю на Ліски і наслідки для місцевих жителів, головний пріоритет Кремля – логістика, а не люди та спогади про виїзд з окуповнаого Бердянська.

У цьому випуску:

🔓 На Мелітопольському шосе встановили 13 лежачих поліцейських, але ДТП не припинилися.

🔓 В Бердянську критично не вистачає медперсоналу. 180 ставок лікарів не закриті, також бракує молодшого медперсоналу.

🔓 Тг-канал БМВА взламали. Хто це зробив та як сприймати останню публікацію?

🔓 З міськводоканалу хочуть стягнути 16 мільйонів гривень заборговаості за електропостачання: справедливість чи нажива на війні та окупації?

🔓 Окупанти вирішили перенести залізницю з набережної на Ліски. Але для цього треба знести будинки по всій вулиці. Чи доведе окупаційна влада задумане до кінця?

🔓 Путін повідомив про нову трасу, яка об`єднає рф, міста окупованого півдня та Крим. Кремль планує витратити 600 мільярдів рублів на будівництво дороги, яка зекономить 5 годин в шляху.

🔓 Два роки, як окупанти закрили КПП у Василівці. Згадуємо яким був виїзд з Бердянська поки пункт пропуску ще працював.

Читать полностью…

Поділіться в коментарях! 🎄

Читать полностью…

ТРИКОЛОРИ, ЧЕРВОНІ ПІЛОТКИ ТА РАДЯНСЬКІ ВЕТЕРАНИ. БЕРДЯНСЬКИХ ШКОЛЯРІВ ПОСВЯТИЛИ ДО «ЮНАРМІЇ»

В окупованому Бердянську учнів школи №2 прийняли до лав російського військово-патріотичного руху «Юнармія». Під час церемонії школярі склали присягу на вірність Росії, отримали значки та посвідчення юнармійців.

Читать полностью…

В окупованому Бердянську спостерігається значна нестача медичного персоналу. Через це місцеві жителі стикаються із труднощами в отриманні медичної допомоги, а також з відтермінуванням або недоступністю медичних послуг.

Читать полностью…

Ростовщина, Луганщина, Бердянськ - атаковані російські об‘єкти.

Читать полностью…

У БЕРДЯНСЬКУ ОКУПАНТИ ВІДКРИЛИ ВІЙСЬКОВИЙ МУЗЕЙ

Осередок російської пропаганди назвали «Гордість»

Тут дітям розповідають про «Велику вітчизняну війну» та так зване сво. Музей знаходиться в центрі передпрофесійної освіти «Імпульс», який окупанти відкрили на території колишньої Станції юних натуралістів. Про це «Бердянськ 24» дізнався з пропагандистських тг-каналів.

Зараз в центрі «Імпульс» дітей вчать «брати приклад з героїв» і моделювати літаки, кораблі та танки. За задумом окупаційної влади, новостворений музей «стане важливим центром патріотичного виховання та допоможе зберегти пам’ять про подвиги предків». Відкриття «Гордості» супроводжувалося танцями під пісню про хлопчиків-героїв.

Читать полностью…

Суд у Києві продовжив арешт бердянця Дмитра Бакая, якого підозрюють у співпраці з російськими окупаційними силами. Бакая звинувачують у державній зраді, що передбачає суворе покарання відповідно до законодавства України.

Читать полностью…

Окупаційна влада вирішила перенести залізницю з Приморської площі на Ліски

У захопленому Бердянську затвердили майстер-план

Документ передбачає зокрема перенесення залізничної гілки з набережної. Про це «Бердянськ 24» дізнався з коментаря начальника окупаційного управління містобудування Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства ТОТ Запорізької області Дениса Бичкова.

Найбільш перспективним місцем для залізниці окупаційна влада вважає прокласти через «Азовкабель» і мікрорайон Ліски до Бердянської сортувальної станції. Зробити це обіцяють «з урахуванням зсувних процесів і максимально зберігаючи наявні курортні території».

До редакції надійшла інформація, що нещодавно з жителями мікрорайону Ліски провели збори, де обговорювали перенесення залізниці. Один із присутніх повідомив, що раніше планувалося прокласти колію по вулиці Підгірній, але наразі план змінили. Тепер окупаційна влада хоче будувати залізницю по правій (парній) стороні вулиці Покровської. Також, за його словами, планується знесення будівлі ЗОШ №9 та автовокзалу. Власникам житла, яке підлягає знесенню, загарбники обіцяють надати компенсації або нові квартири.

Читать полностью…

Якщо людина не готова приймати підтримку, а лише агресує, що з цим робити?

У розмові з психологинею Наталією Бубновою ми з’ясували, як розлука з рідними впливає на емоційний стан, чи нормально ностальгувати за рідним містом, і що робити, якщо людина не готова приймати підтримку.

Читать полностью…

«Живи, но украинское не смотри»: реальність сіл Бердянщини під окупацією

Ця історія дійшла до нас через лист, який отримала редакція BRD24. Чоловік, який поділився нею, каже, що подібні випадки не поодинокі...

Ця історія сталась в одному з сіл Бердянського району. Однак чоловік, який нею з нами поділився, каже, що такі випадки не поодинокі. Вони – до абсурду банальні й боляче показують тих, хто зараз тимчасово володарює на наших землях.

«Останні три роки Микола провів в окупованому рідному селі. Господарство, земля, повний двір худоби – чоловік не міг все це покинути. Та найголовніше – в цьому ж селі жив Миколин батько. Чоловік був старий, хворий і потребував допомоги. Микола – єдиний син, тому вся відповідальність лежала на ньому. Про виїзд батько не хотів і чути, злився, що кому він має віддавати свій дім, який власними руками й побудував. Його єдиним бажанням було померти вдома.

Нещодавно чоловіка не стало. Микола ще не встиг погорювати за батьком, як дізнався, що «нова влада» внесла його хату до переліку «безхозних». Чоловік обурився, але вирішив розібратись із цим пізніше – не до того було. Та й він же – єдиний спадкоємець, живе поряд, усі про це знають. Це вже було б надто абсурдно.

Та згодом Миколі подзвонили батькові сусіди й нишком сказали, що біля двору стоїть машина, а у дворі ходять люди в камуфляжі.

Коли Микола прибіг до батькового двору, вони саме щось робили біля даху. Чоловік каже, що був у такому шоці, що навіть про страх забув. Почав кричати, що це його хата і він тут буде жити.

«Та живи, только муть эту украинскую не смотри», – почув.

Лише тоді Микола побачив, що вони знімають із батьківської хати супутникову антену.

«Мы хотим, чтоб вы перестали смотреть украинское тв. Там одно вранье», – гостро замінивши слово «вранье» більш звичною для них лексикою, сказали чоловіки.

Того разу забрали лише «тарілку», – каже Микола. Хто знає, чи вони думають, що нам через неї якісь секретні дані з космосу передають, чи ще сильніше посилюють контроль над всією інформацією, яка тут ходить. А чи просто так банально прикривають свої крадіжки – я не знаю. Бо після цієї ситуації знайомі тишком почали ділитися, що такі випадки все частіше повторюються в різних селах.

Не знаю, що буде далі з батьківською хатою, яку він так оберігав. Боляче за нього, боляче за всіх наших людей, які вимушені переживати це все. Лишається лиш вірити і підтримувати одне одного, – каже Микола.

А для того, аби знати правду, – нам жодні антени не треба».

P.S. Усі імена героїв наших публікацій змінені задля їхньої безпеки.

Читать полностью…

Як підтримати людину, у якої рідні в окупації?

У розмові з психологинею Наталією Бубновою ми з’ясували, як розлука з рідними впливає на емоційний стан, чи нормально ностальгувати за рідним містом, і що робити, якщо людина не готова приймати підтримку.

📹 Повне відео дивіться на YouTube

Читать полностью…

Вже два тижні минуло як по Мелітопольскому шосе в Бердянську "насипали" лежачих поліцейських. До окупації в цьому не було необхідності, чому вона зʼявилась зараз? Може щоб російські військові не "летали" містом як скажені? Пишіть ваші варіанти в коментарях

Читать полностью…

Автор фото @hanna_marketer
#простофотоbrd

Прислати свої фото або відео Бердянська можете в наш бот @Brd24com_bot

Читать полностью…

Наближені до Кадирова люди є власниками підприємств у різних окупованих містах, зокрема Бердянську.

Читать полностью…

Пишіть в коментарях!🤌

Читать полностью…

Розвідник з «Азову» Валерій Петренко з Бердянська з першого дня вторгнення був у Маріуполі. Чоловік потрапив у російський полон, був обміняний та повернувся на фронт. В інтерв'ю «Бердянськ 24» Валерій розповів про блокаду міста, оборону «Азовсталі» та знущання над військовополоненими українцями.

https://youtu.be/ME34qN7vtqU?si=yO6mlOBrypVUoKpF

Читать полностью…

ДВА РОКИ ТОМУ РОСІЙСЬКІ ОКУПАНТИ ЗАБЛОКУВАЛИ ПРОПУСКНИЙ ПУНКТ У ВАСИЛІВЦІ

Це був основний швидкий шлях для виїзду з окупованого Бердянська

До грудня 2022 року жителі тимчасово окупованих територій могли залишати регіон у порядку живої черги. Окупанти пропускали колони з Василівки до Запоріжжя майже щодня, крім неділі. Військові перевіряли людей поверхово – оглядали речі, документи на машину і паспорти.

«З початком війни в Бердянську почало дуже бракувати харчів, і я вирішив трохи заробити на своєму МАНі. Раз на тиждень їздив із Бердянська до Запоріжжя на оптові склади. Завантажував усе, що можна було швидко купити: цукерки, кока-колу, різне печиво, побутову хімію тощо. Бували дні, коли доводилося ночувати в колоні по 5 днів. Через спеку кілька разів не вдалося довезти товар до Бердянська. На російських блокпостах особливо не чіпали, але у Василівці було два блокпости, де щоразу доводилося віддавати по 1000 грн і печиво. Востаннє їздив у вересні 2022 року. Після одного інциденту в окупації вирішив більше не повертатися» – розказує свідок.

Відстань від заправки БРСМ, де формувалися колони для виїзду, до сірої зони розділяли чотири блокпости. Організація колон здійснювалась за таким порядком: кожна колона складалася з десяти автомобілів. Перший автомобіль у колоні мав особливі обов’язки. На лобове скло кріпився аркуш із номером колони, написаним вручну. Водій цього автомобіля також формував список, до якого вносили інформацію про всі транспортні засоби у колоні та їхніх пасажирів. На кожному блокпості цей список передавався для перевірки.

У Василівці місцеві мешканці організували невелику торгівлю на заправці, пропонуючи їжу, напої та інші необхідні речі. Ціни були цілком адекватними.

Після прибуття до Запоріжжя всі обов’язково мали проходити реєстрацію біля «Епіцентру». Тут же був розгорнутий штаб допомоги, де можна було отримати консультацію, гарячу їжу, місце для ночівлі та іншу необхідну підтримку.

Теракт по гуманітарній колоні

30 вересня 2022 року російські військові обстріляли гуманітарну колону цивільних, які зібралися в Запоріжжі, щоб поїхати на окуповані території.

Ракетний удар був завданий по колоні з понад 60 автомобілів. Загинули 32 людини, серед них жінки, діти та літні люди. Ще 88 осіб отримали поранення. Удар завдали ракетами С-300, які знищили машини й викликали сильну пожежу.

Обмеження виїзду

В жовтні 2022 року ситуація різко змінилася:

• окупанти запровадили нові правила виїзду, які вимагали спеціальних перепусток. Їх видавали з величезними обмеженнями;

• в’їзд на окуповані території також став контролюватися через ці «дозволи»;

• кількість людей, яким дозволяли залишати окуповані території, різко скоротилася. Якщо в жовтні через Василівку виїжджало близько 800 осіб на тиждень, то в листопаді ця цифра зменшилася до 800 за весь місяць.

20 грудня 2022 року окупанти повністю заблокували пропускний пункт. Відтоді виїзд із Василівки став неможливим.

Яка ситуація зараз?

Сьогодні офіційний виїзд з окупованих територій через Василівку неможливий. Для тих, хто все ж таки прагне залишити окупацію, є лише два варіанти:
• через Білорусь (українці часто використовують цей маршрут, хоча він є складним і дорогим);
• звернення до перевізників, які пропонують нелегальні способи виїзду через Крим та інші регіони.

Закриття Василівки перетворило тимчасово окуповані території на пастку для жителів.

Нараз окупаційна влада не планує відкривати «дорогу життя».

Волонтерська допомога

Попри блокаду та небезпеку, волонтери продовжують допомагати людям залишити окупацію. Так, безкоштовно вдалося евакуювати вже понад 6 000 українців. Наприклад, завдяки роботі організації Humanity десятки сімей змогли уникнути небезпеки.

20 грудня 2024 року — це не просто друга річниця закриття Василівського пункту. Це нагадування про знищення свободи пересування, прав людини та нормального життя окупантами. Василівка стала символом трагедії, яку росія принесла на українську землю.

Читать полностью…

⛩ Повну версію інтервʼю читайте на BRD24

Читать полностью…

ЯК ВІДПОЧИВАТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ І ЧОМУ ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО

Чому відпочинок — це не розкіш, а необхідність навіть у часи війни? Як швидко відновити сили, впоратися з тривогою та побороти відчуття провини за турботу про себе? Про це просто і зрозуміло розповідає психологиня Антоніна Ковшун. Вона поділиться порадами, як знайти баланс між обов’язками, волонтерством і відпочинком, підтримати дітей у складні часи та зберегти емоційну стійкість.

📹 Повне відео дивіться на YOUTUBE

Читать полностью…

💥Дуже гучно в Бердянску!

Повз Бердянськ летять ракети, працює окупаційне ППО, оголошено ракетну небезпеку.

Бердянці пишуть, що чути виходи ракет та прольоти. Гучно й навколишніх селах.

Окупанти очікують «шторм» на захопленій та своїй територій.

📩Надсилайте фото, відео та свої повідомлення в чат-бот @BerdNow_bot.

Підписатись | Facebook |
Instagram | berdnow?_t=8hZFpcleRE6&_r=1">TikTok |
brdnow?si=icpTOTAd2miqrwiS">YouTube

Читать полностью…

З ДУМКАМИ ПРО БЕРДЯНСЬК: ІСТОРІЯ ВЛАДИСЛАВИ БАЛАН, ЯКА ПІДТРИМУЄ ЗЕМЛЯКІВ

«Я думаю, що головна наша задача зараз – допомагати один одному, триматись разом, залишатись бердянською спільнотою – де б ми не були» - Владислава Балан в інтервʼю для «Бердянськ 24»

Бердянку Владиславу Балан її земляки знають, як гарного майстра манікюру, а ще людину з надзвичайно добрим серцем. Вже третій рік дівчина та її тринадцятирічний син Тимофій живуть у маленькому німецькому містечку Кірхвайє, що під Бременом. Їй вдалось відновити там свою справу, стати підприємцем та облаштуватись на новому місці, однак своїм головним досягненням дівчина вважає те, що звідти вона може допомагати бердянцям. 
Коли в лютому 2022 року активно обговорювали можливість війни, а у повітрі вже висіла напруга – 
Владислава відганяла від себе всі тривожні думки. Дівчина впевнено йшла до своєї мрії – відкриття власного салону краси. 

На той час я орендувала кабінет у готелі «Азов» і зі мною працювала класна команда дівчат, серед яких була і моя сестра. Ми вирішили, що це шанс створити свій простір краси і купили приміщення в центрі, біля музею історії міста, де саме робили ремонт. Я все пам’ятаю, як зараз, як ставили двері, як тряслись над вікнами, бо вибрали такі гарні і дорогущі. Це була наша мрія. Тому коли напередодні 24-го моя клієнтка стривожено говорила про те, що «щось буде», я не слухала її і шукала вільні дати для наступного запису.

Ту ніч я не забуду ніколи. Я не спала жодної хвилини, до нас в квартиру якось залетіла летюча миша. Я так злякалась, що не могла поворухнутись і просто чекала ранку. І раптом – такі дивні гучні звуки, що затряслась лоджія. Я хапаю телефон і бачу, що всі в мережі. Тоді я почала писати своїм друзям військовим – і всі відповідали однаково «бери сина й виїжай з міста». Я нічого не розуміла. Куди і нащо я мала їхати. Та, власне, і як не було. Саме перед цим я продала свою машину і всі гроші пустила на ремонт салону. Я взагалі направляла туди весь свій заробіток і лишала нам з сином буквально на їжу. Ми здійснювали свою мрію і планували щасливе життя в Бердянську. Власне, воно і було таким.

Саме тому Владислава, яка все життя прожила в Бердянську, не могла впізнати рідне місто в перші дні війни й окупації. 

Місто змінилось, завмерло, почорніло, було просякнуте болем і страхом. Я пам’ятаю, як одного вечора ми лежали в темряві (бо була команда вимкнути світло) і я почула дивний звук, схожий на трамвай. Але звідки в Бердянську трамваї? Я побігла до вікна і побачила, що містом йдуть російські танки. В той момент не було страху, була ненависть. Хотілось вчепитись в них зубами і розірвати. Я обійняла сина і зрозуміла, що справді не знаю, що робити. Тому я, як і багато з нас, вирішила просто чекати.

Новою емоційною хвилею стали колони машин з Маріуполя, які прибували до Бердянська. Попри страх ходити містом, Влада збирала й передавала людям необхідні речі, а тоді забрала додому родину маріупольців.

Вони були такі налякані і пахли димом. Жінки тихо плакали. В родині був хлопчик трохи менший за мого сина, і коли я показувала йому, як в душі перемикати на теплу воду, він палко закричав: «ні-ні, не треба, я можу і холодною помитись». Я могла лише уявити, що пережила ця дитина. Власне, пізніше його батько поділився зі мною цим. Саме через них я змогла дізнатись про своїх маріупольських друзів, з якими вже декілька днів не було зв’язку. Їхній район тоді вже було зруйновано, але чоловік дізнався, що там у підвалах ще були живі. Нашим друзям вдалось вижити. Як і цій родині, яка тоді зупинилась у нас. Вони виїхали з окупації і ми досі з ними спілкуємось.
Взагалі це був період коли бердянці максимально згуртуватись і допомагали один одному – піклувались про стареньких сусідів, передавали корисну інформацію, жили, як одна родина. 

Продовження інтерв’ю читайте на нашому сайті.

Читать полностью…

ЗАСУДЖЕНО КОЛАБОРАНТА З ВОДНОЇ ПОЛІЦІЇ БЕРДЯНСЬКА

Оперуповноваженого лінійного відділення водної поліції в морському порту Бердянськ засуджено до 15 років ув’язнення.

Також йому заборонено працювати в державних та правоохоронних органах на 15 років, а все його майно буде конфісковано. Про це «Бердянськ 24» дізнався з Жовтневого районного суду м.Запоріжжя.

Після окупації Бердянська чоловік добровільно пішов на співпрацю з окупантами. Він звернувся до окупаційної адміністрації та попросив посаду у незаконному органі, щоб допомагати загарбникам. Працюючи на окупантів, він патрулював прибережну зону біля Бердянського морського порту та виконував інші завдання.

Суд розглядав справу без присутності обвинуваченого, але з державним адвокатом.

Читать полностью…

Що готуватимуть бердянці на свята?

Бердянці навіть далеко від дому продовжують зберігати кулінарні традиції. Ми запитали, що вони приготують на святковий стіл, крім класичного олів’є і ось що почули.

Серед бердянців риба – поза будь-якою конкуренцією. Тут і піленгас, і смажена камбала, і салат з лососем.

«Піленгас фарширований піленгасом!» – пише бердянець, бо очевидно, що риби багато не буває.

«Бичка і камбали» – ділиться бердянка.

Для багатьох рибні страви залишаються символом дому і зв’язком із морським узбережжям.

Ще одним фаворитом на столах бердянців буде холодець. З класичного – олів’є та мандарини.

І трохи креативу зі стравами:

«На Різдво останні 5 років готую ароматний німецький Штоллен. З’їдається моментально» – ділиться бердянка.

Хтось залишається вірним м’ясним традиціям, тож готуватиме м’ясо по-французьки.

Попри темні часи бердянці не перестають жартувати, тому пропонують приготувати до святкового столу «смажених орків».

Що б не готували – головне зберігати настрій.

Риба, холодець і трохи гумору – ось що робить свята по-бердянськи такими особливими. Навіть за тисячі кілометрів від дому бердянці не забувають про свої кулінарні традиції та додають у них частинку рідного узбережжя.

Читать полностью…

В окупованому Бердянську не вистачає медичного персоналу

До редакції «Бердянськ 24» потрапив документ, який показує реальну ситуацію в місцевих лікарнях

Загальна кількість медичних ставок у лікарнях Бердянська становить 1 746, але зайнято лише 1321,5 (75,7%). Найбільша криза серед лікарів – з 359 ставок зайнято менше половини, а саме 179 ставок. Також невтішна ситуація середнього медичного персоналу – із 719 ставок закрито 565 (78,6%).

Чому склалась така ситуація?

• масовий відтік фахівців на підконтрольну Україні територію через небезпеку та відсутність умов для роботи;
• медиків примушують ставати на військовий облік, а тим, хто відмовляється, погрожують звільненням;
• окупаційна влада пропонує лікарям з рф великі виплати – 1 мільйон рублів лікарям та 500 тисяч рублів медсестрам. Та навіть такі гроші не вирішують проблему.

Окрім того, у лікарнях не вистачає персоналу для обслуговування пацієнтів. А це впливає на якість медичних послуг, відсутність лікування для хронічно хворих і тяжкопоранених, загострення санітарної ситуації в місті.

Окупаційна влада з одного боку рапортує про виконання програми «Земський лікар» на 2024 рік, а з іншого показує неспроможність вирішити кризу, і медична система Бердянська продовжує руйнуватися.

Документ в першому коментарі 👇

Читать полностью…

Суд у Києві продовжив арешт бердянця Дмитра Бакая, підозрюваного у співпраці з рф

Чоловік залишиться під арештом ще на 30 днів.

10 грудня 2024 року Солом’янський районний суд Києва продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для Дмитра Бакая, депутата Бердянської міської ради та сина голови Бердянської районної державної адміністрації Олексія Бакая. Його підозрюють у пособництві державі-агресору за статтею 111-2 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років із конфіскацією майна або без такої. Термін арешту продовжено на 30 днів – до 12 січня 2025 року.

Дмитра Бакая затримали 13 вересня 2024 року в Києві за підозрою у співпраці з Російською Федерацією. Йому інкримінують передачу нерухомості на окупованих територіях для використання російськими військовими та окупаційною адміністрацією. Серед об’єктів, які, за даними слідства, були передані окупантам, – база відпочинку «Vira Lux» на Бердянській косі та автозаправний комплекс у селищі Азовське Бердянського району.

Олексій Бакай, батько підозрюваного та голова Бердянської РДА, заявив, що його син не є колаборантом і висловив упевненість у справедливості правосуддя.

Підозрюваний може оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 5 днів з моменту оголошення ухвали.

Читать полностью…

😎 НАЙЦІКАВІШЕ ЗА ТИЖДЕНЬ:

1️⃣ Правоохоронців з Бердянщини засудили за державну зраду

2️⃣ Голова Чечні має бізнес у Бердянську

3️⃣ На Бердянщині діти відзначили російський день героїв вітчизни

4️⃣ Як підтвердити або відновити право власності на нерухомість в окупації?

5️⃣ Бердянський підприємець звинувачує окупаційну владу у рейдерстві

6️⃣ Маленькі борці з Бердянська завоювали медалі на чемпіонаті світу

🔓Подкаст 39 – продаж ринку, вода з опалення та корупція під російською окупаційною владою

📹 ІНТЕРВ'Ю ТИЖНЯ з арт-терапевткою з Бердянська Світланою Омельницькою

🕋Історичний проєкт епізод 7. «Джон Грієвз і Бердянськ»

❤️ СПЕЦРУБРИКА
Як зберегти емоційну рівновагу під час війни? Поради психологині Наталі Бубнової випуск 3.

Читать полностью…

🔐🔒🔓Подкаст 39 - продаж ринку, вода з опалення та корупція під російською окупаційною владою

Говоримо про найболючіші теми окупованого Бердянська: продаж центрального ринку під виглядом збитковості, катастрофічну нестачу води, що змушує людей зливати воду з систем опалення, та системну корупцію окупаційної влади.

У цьому випуску:

🔓 Як окупаційна влада оголосила центральний ринок збитковим і продала його в приватні руки.
🔓 Чому мешканці змушені зливати воду з систем опалення і як це пов'язано з кризою водопостачання.
🔓 Корупція та скандали в окупованому Бердянську: хто привласнює гроші й як це впливає на громаду.
🔓 Чи є шанс повернути нормальне життя після звільнення міста?

Читать полностью…

В Бердянську гучно. В районі полігону чорний дим

Читать полностью…

Україна посіла перше командне місце в міжнародних змаганнях з UF MMA, яке проходило в Індонезії. Наші земляки здобули золото, срібло та бронзу.

У складі збірної України виступали 12 дітей із Запоріжжя, серед яких четверо – бердянці. Змагання тривали з 6 грудня 2024 року і стало тріумфом для юних спортсменів.

Особливу увагу привернув Марк Олейник, який завоював золоту медаль у ваговій категорії до 42 кг і став чемпіоном світу.

Артем Малий, 12 років, виборов срібло у ваговій категорії до 34 кг, ставши віце-чемпіоном світу. Злата Міхно посіла перше місце, а її брат Дарій Міхно завоював друге місце у своїй ваговій категорії.

Усі спортсмени наразі проживають у Запоріжжі та тренуються в клубі Rage. Вони пройшли виснажливу підготовку, щоб досягти таких високих результатів. Поїздка до Індонезії була нелегкою через численні пересадки, проте це не завадило дітям показати найкращі результати.

«Ми дуже пишаємося цими юними чемпіонами! Їхні перемоги – це не лише спортивні досягнення, а й гордість для України», – відзначили тренери клубу Rage.

Читать полностью…

Іграшки як терапія. Історія психологині з Бердянська, яка повертає дітям відчуття безпеки

Світлана Омельницька, арттерапевтка з окупованого Бердянська, у Вінниці створила унікальну кімнату терапевтичної іграшки. Це місце, де діти долають страхи, дорослі знаходять затишок, а книжки та іграшки стають невід’ємною частиною лікування душі. Її історія — про силу турботи, віру в людей і здатність створювати новий дім навіть після втрат.

😎 Читайте повню версію інтерв’ю на сайті

Читать полностью…