-
Психология для души. Канал о психологии, психотерапии и внутренних изменениях.
Ви коли-небудь замислювались скільки коштують наші внутрішні обмеження? Скільки ми платимо за сліпе дотримання соціальних міфів? Якою є реальна ціна наших життєвих сценаріїв?
І взагалі, наскільки оптимально ви взаємодієте з грошовим потоком і які стратегії поведінки будуть найбільш прибутковими саме для вас, з вашою особистою історією та життєвим досвідом?
Якщо Вам цікаво отримати відповіді на ці запитання – запрошую вас на 3-денний тренінг «Я і Гроші… Гроші? Гроші!».
На тренінгу ви зможете:
• Визначити роль та місце грошей у вашому житті.
• Усвідомити свою модель поведінки та причину фінансових труднощів (наприклад, заробляєте і все втрачаєте; мало заробляєте; немає задоволення в грошах; працюєте, вкладаєте сили, а результату все немає; досягаєте певної фінансової межі, а далі прибуток не зростає тощо).
• Визначити установки, які дозволяють або не дозволяють заробляти гроші, витрачати їх, насолоджуватися ними.
• Усвідомити свої виграшні/програшні стратегії у відносинах із грошима.
• Поекспериментувати з різними типами поведінки, відмінними від тих, яких ви дотримувалися раніше.
• Зрозуміти, що я хочу, і що мені потрібно від життя.
• Дізнатися, як збалансувати гроші з рештою життєвих цінностей.
• Створити покроковий план власної стратегії досягнення фінансового благополуччя.
Ведуча: Елена Титаренко, сертифікований та акредитований гештальт-терапевт, арт-терапевт, кризовий терапевт, тренер, супервізор.
Чекаю на зустріч з вами 22-24.12.23
З 10 до 18 год.
Кількість місць обмежена.
Вартість участі: 150 євро
Реєстрація за посиланням ⬇️
Дод. інформація:
+38 067 493 67 50, Олена (вайбер, воцап, телеграм).
Ніхто не може дати вам більше, ніж ви готові прийняти – ні знань, ні умінь, ні грошей!
Тренінг – це можливість! А як ви нею скористаєтеся – вирішувати вам!
Інтенсивний курс "Просування психотерапевтих послуг"
18-22 грудня 2023 рік🔥🔝
Друзі, запрошуємо всіх, хто зацікавлений у формуванні особистого бренда психолога та хоче якісно прокачати свої навички на інтенсивний курс!
⠀
Що будемо вивчати?
⠀
1️⃣ Позиціонування (хто я, що пропоную, скільки це коштує)
2️⃣ Цільова аудиторія (кому потрібні мої послуги)
3️⃣ Створення контенту (не продавати, а розказувати)
4️⃣ Просування (від перших підписників до потоку клієнтів)
5️⃣ Зворотній зв'язок (відчувати поле і залишатись актуальним)
Формат
🔸5 онлайн зустрічей Zoom – щодня лекція і завдання (звичайно запис буде)
🔸Перевірка завдання та зворотній зв'язок
🔸Чат для спілкування, обговорення, підтримки
Ведучий
Олексій Виноградов
Понад 10 років був власником компанії, яка займалась просуванням бізнесу в інтернеті
Акредитований гештальт-терапевт і Супервізор НАГТУ
⠀
💳Вартість участі 1500 грн, з 16 грудня вартість 2000 грн.
Реєстрація вже триває!
https://secure.wayforpay.com/payment/intensuv
Чому людям завжди так цікаво, що про них думають інші?
Тому що ми соціальні істоти, і уявлення про себе, наша самооцінка складаються в процесі контакту з іншими, значущими людьми.
⠀
Уявлення про себе, власне «Я» може існувати тільки при наявності другого, який тебе зауважує, бачить, визнає. Робінзон Крузо, живучий один на острові, ніколи не дізнається, хто він, яка він людина – тому що не буде нікого, хто б міг його побачити. Нам всім потрібні свідки нашої життя - це наповнює життя сенсом, відчуттям справжньості і повноти.
⠀
Парадокс поняття «самооцінка» полягає в тому, що це слово означає самостійне оцінювання себе, але формується самооцінка – за допомогою прийняття оцінки оточуючих. Відбувається це в дитинстві. Дитина бачить ставлення до себе батьків і значущих дорослих і сама починає так само до себе ставитися.
Наприклад, послання «ти маєш талант», «в тебе все вийде», «ти красивий», «ти молодець» формує позитивний образ себе, і з часом, коли дитина виростає, вона підсвідомо знаходить підтвердження свого образу. Вона вибирає круг спілкування, де визнають його таланти. Займається тією діяльністю, де все виходить, не боїться пробувати нове. Уникає спілкування з людьми, схильними до надмірної критики.
⠀
Це працює і в зворотньому напрямку. Коли дитина чує послання «ти занадто лінивий», «вирастеш алкоголіком\бабніком\ледарем як батька», «руки з одного місця ростуть», «знову все зіпсував» - у дитини формується негативна оцінка себе. Уявлення про себе і свої можливості занижені. І у дорослому житті людина буде потрапляти в ситуації, які це підтверджують. Вона знайде собі партнера, який буде знецінювати її здібності (так само як це робили батьки). У своєму житті вона буде впомічати промахи і помилки, а досягнення ігнорувати і зменьшувати.
⠀
Часто занижена самооцінка заважає відмовитись від непотрібних стосунків. Наприклад, жінка не може закінчити деструктивні стосунки з партнером через страх залишитись одною, адже «ніхто на мене не зверне увагу». При цьому вона може мати п'ять вищих освіт, бути красивою, комунікабельною, добре заробляти і т.д.
⠀
Інший приклад: чоловік не хоче міняти низькооплачувану роботу з постійними стресами через невпевненість в тому, що він зможе знайти роботу краще. Тому що «мене ніхто не возьме, зараз криза в країні». При цьому той факт, що левова частка роботи тримається саме на ньому ігнорується, навіть якщо про це кажуть всі оточуючі.
⠀
Одного разу я розповідав про самооцінку своїй знайомій, вона попросила продемонструвати це на прикладі. У нас стався такий диалог.
⠀
- Я тобі дам два послання, а ти мені скажи свою реакцію на кожне з них.
Перше:
Я психолог. Я давно займаюсь психологією і, дивлячись на тебе, – бачу, що ти навряд чи станеш психологом. Ти не дуже добре відчуваєш людей і психологія досить складна професія для тебе.
- Я думаю, що ти правий.
- Ясно.
А ось второе послання:
Я психолог, і давно займаюся цією професією. Дивлячись на тебе я думаю, що ти могла б стати хорошим психологом. Ти інтуїтивно розумієш людей, і якщо б ти витратила час на навчання психології, у тебе б добре вийшло допомогати людям.
- Я тебе не вірю. Ти мені лестишь.
Задумайтесь: якщо б я сказав вам ці послання, якому з них ви б повірили?
⠀
В цьому діалозі я дав два протилежних послання: «у тебе вийде» і «у тебе не вийде». По структурі вони були одинакові, я привів один і той же аргумент – свій досвід. Моя співрозмовниця несвідомо обрала вірити в «у тебе не вийде», а протилежне послання не сприйняла серйозно. Спрацював фільтр сприйняття, заснований на власній самооцінці.
⠀
Люди із заниженою самооцінкою частіше всього не усвідомлюють, що вони самі вибирають те, чому вірити. А сприймають свій вибір як «об'єктивну оцінку ситуації». Тим не менш, ця «об'єктивна оцінка» підозріло схожа на батьківські оцінки з дитинства і підтверджує занижене уявлення про свої здібності.
Про те, як змінити власну самооцінку – в наступному матеріалі.
Автор: Олексій Виноградов
Привіт!З вами на зв'язку засновник Гештальт Клубу Олексій Виноградов.
Колеги, є до вас проханнячко.💥
Я задумуюсь над тим, щоб на базі Гештальт Клубу створити проект підтримки психотерапевтів (і тих, хто навчається психотерапії).
Таке затишне місце, куди можна прийти і задовільнити свої
психотерапевтичні потреби. А вони у нас, психотерапевтів, досить специфічні.
Вони можуть бути самого різного формату - від отримання структурованої теорії, супервізії і допомоги в розвитку практики до спілкування з колегами, емоційної підтримки, горизонтальних контактів.
Я б хотів краще зрозуміти наскільки такий проект впринципі актуальний, і що конкретно ви б хотіли там бачити.
Тому я створив невеличке опитування в гугл формі. І буду вам безмежно вдячний, якщо ви витратите 3 хвилини свого часу і дасте свій зворотній зв'язок. Це дуже допоможе!
Опитування конфіденційне.
ДЕПРЕСІЯ.
БІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ.
СТАТИСТИКА ВООЗ ТА СТЕНФОРДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ.
⠀
▫️За даними ВООЗ, 15% населення земної кулі хоча б раз у житті переживає важку
депресію. За тими ж даними ВООЗ, на сьогоднішній день депресія No4 серед хвороб, які позбавляють людину працездатності.
До 2025 року вона вже буде No2 за рівнем позбавлення працездатності після
цукрового діабету.
⠀
▫️Статистика показує, що жінки вдвічі частіше страждають від депресії, оскільки вони
більш емоційні. А їх емоційність, в свою чергу, пояснюється гормональними стрибками
(Цикл, пологи, грудне вигодовування, менопауза).
⠀
▫️На даний момент це дуже поширене і швидкозростаюче психічне захворювання, яке
накладає дуже важкий і глибокий відбиток на життя людини, яка хворіє на неї.
Це біологічне захворювання, при якому вже неможливо просто взяти себе в руки!
Хімія тіла змінюється, і організм хворого на депресію працює по-іншому.
⠀
🔝Її основні симптоми:
⠀
1. Найважливіша ознака депресії! Ангедонія. Нездатність насолоджуватися життям.
Навіть якщо є підстави для цього.
⠀
2. Почуття смутку і туги, відчаю, провини за свій неналежний стан. Особливо, якщо в
житті «наче все добре і треба було б радіти»
⠀
3. Порушення сну, безсоння, ранні пробудження в стані повної втоми, але неможливо
заснути.
Або, навпаки, занадто багато сну. Це ще один доказ того, що хімія тіла і мозку
змінюється.
⠀
3. Психомоторна загальмованість. Втома від усього. Все втомлює: дії, найпростіші
обов'язки, такі як прання або прибирання, і навіть думки.
⠀
4. Самоушкодження та суїцидальні думки.
⠀
5. Замість того, щоб заїдати стрес, в депресії апетит знижується. Це не завжди так,
але відсутність апетиту є одним із показників.
Організм переживає важкий стрес у режимі 24/7 під час депресії.
⠀
🔝Статистика показує, що перед депресією людина, як правило, переживала сильний
стрес. Але цей стрес ніколи не був прожитий і перетворився на це захворювання.
Самобичування, тиск на почуття провини або звинувачення у вигляді "припиніть вже
скаржитися" і "та зберись вже, ганчірка" не допоможуть.
⠀
Порушення відбуваються в роботі мозку, нейромедіаторів і нейронів головного мозку.
Головне, чого бракує при депресії, це норадреналін, дофамін, серотонін.
⠀
І кожен з них несе відповідальність за порушення психіки та поведінки, описані вище.
При цьому рівень кортизолу (гормону стресу) в організмі завжди зашкалює.
Депресія - це хвороба. Науково доведено.
І вона лікується не тільки ліками.
⠀
Медикаменти нормалізують вироблення нейромедіаторів і стабілізують роботу мозку.
Також необхідна і показана психотерапія, яка коригує спосіб життя, мислення і
ставлення, які привели клієнта до цього стану і захворювання.
Без психотерапії після відміни ліків пацієнт через рік повернеться до того ж стану, що і
до лікування.
Просто взяти себе в руки тут, на жаль, не вийде.
⠀
Важливо розуміти, що якщо у вас є занепад сил або поганий настрій протягом
декількох днів, це зовсім не депресія. Оскільки багато людей зараз використовують це слово в будь-якому місці.
Але, якщо у вас є симптоми, перелічені вище, від 2 тижнів і більше, і ваш стан не
покращується, настав час звернутися за допомогою.
⠀
Це не страшно і не соромно.
Ви не соромитеся, якщо у вас болить зуб, чи не так? І ви самі не намагаєтеся його
видалити?
⠀
Те ж саме стосується хвороб душі.
⠀
Сумно, що багато людей не сприймають їх серйозно і часто покладаються на " само
розсмокчеться".
Якщо не розсмокталось, то вже й не розсмокчеться.
Це, на жаль, закон.
⠀
Автор: Ольга Кравцова
https://www.facebook.com/olga.kravtsova.148
Психотерапія - це чудова практика.
Але не чарівна пігулка від всіх проблем на світі, і не всім людямвона потрібна.
Щоб зрозуміти, чи підходить вона саме вам, важливо знати основні етапи, через які ви, як клієнт, будете проходити.
🔝Основні етапи психотерапії
1. У терапію клієнти найчастіше доходять у стані «льодовикового періоду». На цьому етапі немаєенергії радіти, сумувати, горювати. Немає місця живому прояву почуттів. Знижена чутливість до
себе, людина вміє ідентифікувати кілька своїх станів: погано, нормально і добре.На цьому етапі важливо навчитися розпізнавати свої емоції та почуття. І в цьому добре
допомагає колесо почуттів американського професора психології Роберта Плутчика.
⠀
Почуття - це усвідомлена емоція, наділена змістом. Щоб навчитися усвідомлювати свої емоції тапочуття, дайте відповідь на чотири питання:
• Що зараз відбувається зі мною?• Що відчуває моє тіло?
• Що я хочу зробити?• Як називається це переживання?
2. Етап - усвідомлення своїх моделей, шаблонів, кліше, схем існування та підтримки Уявного «Я».
Чим заважає співзалежність?
Співзалежність – це хвороблива прихильність до іншої людини. Співзалежний втрачає здатність
керувати своїм життям, і несвідомо він намагається керувати життям інших. Як наслідок
задовільняє потреби інших людей за власний рахунок. Одночасно через знижену чутливість до
себе не вміє розпізнавати свої потреби і тому не здатний їх задовільнити.
Як відрізнити кохання від співзалежності? Наведу приклади.
▪️Співзалежність: Мені добре з тобою і погано без тебе . Мені погано з тобою і погано без тебе
▫️Кохання: Мені добре з тобою. Нам добре окремо
▪️Співзалежність: ти частина мене, я частина тебе
▫️Кохання: я - це я, ти - це ти
▪️Співзалежність: я безпорадний або я гіпер-контролюючий
▫️Кохання: я самостійний і відповідаю за себе
▪️Співзалежність: гвалтую себе та/або спричиняю насильство над іншим
▫️Кохання: ґрунтується на свободі
▪️Співзалежність: маніпуляції у відносинах
▫️Кохання: стосунки будуються на чесності
▪️Співзалежність: ідеалізую іншого чи себе
▫️Кохання: приймаю себе, приймаю іншого
На питання, звідки та як формується співзалежність, відповідають Беррі та Дженей Уайнхолд.
"Коріння співзалежності легко зрозуміти. Ви уподібнюєтеся безпорадному немовляті, яке не могло
вижити без турботи своїх батьків. Сім’я має величезний вплив на життя . Кожна людина родом із дитинства. Якщо батьківська
родина недостатньо виконувала свої функції, вона була дисфункціональною. І це спричинило формування співзалежнеих патернів поведінки у всіх її членів".
Які саме функції виконує родина:
1. Економічна функція. Мова йдеться не тільки про дах над головою, хліб на столі та гігієну в оселі. Але також і про рівномірний розподіл обов'язків між членами родини. Не може один член сім'ї
виконувати всі побутові функції. Також не є здоровою ситуація, коли цей розподіл відбувається непропорційно.
2. Емоційно-психологічна функція. Мета створити теплу і підтримуюча атмосферу. Для цього всі
члени родини мають мати можливість виявляти весь спектр почуттів. Кожен має право на свої емоційні реакції незалежно від реакцій інших членів сім'ї. Не має бути «поганих» чи
«заборонених» емоцій. Прикладом стандартних заборон на прояв почуттів може бути :
- для дівчаток: не можна злитися,
-для хлопців: не можна боятися.
Але в деяких родинах засуджують прояви радості – «не смійся, а то плакати будеш».
3. Сексуально-еротична функція. Діти навчаються в родині тілесній та емоційній ніжності. Мова йдеться не тільки про освітньо-виховні розмови про секс. Чи був дозволений і в якій мірі в родині
тілесний контакт, чи обіймали батьки дитину, чи гладили по голові, як і якими чином проявляли батьки свої почуття один до одного? Діти мають набувати знання про сексуальність відповідно до
віку. Слід зазначити, що ця тема край важлива, середній вік першого контакту з порнографією змістився до 7 років.
Крайніми небажаними проявами в цій сфері є сексуалізація дітей та табуйованність теми сексу.
4. Виховна функція. Методи виховання змінюються залежно від потреб і віку дитини. В дошкільному віці доцільно використовувати опіку. В молодшій школі і до підлтіткового віку є
рекомендації батькам бути більш авторитарними. В подальшому по мірі дорослішання підлітка доречно давти все більше і більше незалежності та дотримуватися потурання.
Ми до вас з новим корисним відео!
Відчуваєте тривогу? Тоді дивітся відео та спробуйте 6 простих але дуже дієвих кроків для зменшення тривоги.
Не забувайте ділитися з тими кому це буде корисно.
https://youtu.be/WSemgxpW8ug
Чи може людина зрозуміти глибоко без метафор?
Психотерапія - це процес, який допомагає людині зрозуміти себе, свої проблеми, свої ресурси і свої можливості.
То …
Психотерапевт - це гід, який супроводжує клієнта на шляху до самопізнання, саморозвитку і самореалізації.
А…
Метафора - це інструмент, який допомагає психотерапевту і клієнту спілкуватися на рівні образів, символів і аналогій, які виражають глибинний зміст психологічної реальності.
Метафори можуть бути різними: вербальними, тілесними, художніми, музичними тощо.
Вони можуть бути створені психотерапевтом або клієнтом, або виникати в процесі спільної творчості.
Вони можуть бути простими або складними, короткими або довгими, конкретними або абстрактними.
Головне, щоб вони були зрозумілими, цікавими і ефективними для досягнення терапевтичних цілей.
Ось декілька прикладів метафор відомих психологів та психотерапевтів, спробуйте
посмакувати, потримати їх та відчути:
• "Життя - це подорож на човні. Іноді вода спокійна і мирна, іноді хвилі штовхають нас у різні боки.
Іноді ми можемо керувати човном за допомогою весел або керма, іноді ми залежимо від вітру або течії.
Іноді ми подорожуємо однаковою швидкістю з іншими човнами, іноді ми випереджаємо або відстаємо.
Іноді ми можемо обрати напрямок нашої подорожi, iнодi ми повиннi iти за обставинами.
Але головне - це не забувати про свою мету i свiй сенс подорожi" (В. Франкл).
• "Наше свiдоме i несвiдоме - це двi кiмнати в одному будинку. Мiж ними є дверi, якi можна вiдчинити або зачинити. Якщо ми зачиняємо дверi, ми не знаємо, що вiдбувається в iншiй кiмнатi i не можемо контролювати ситуацiю.
Якщо ми вiдчиняємо дверi, ми можемо бачити, чути i вiдчувати, що вiдбувається в iншiй кiмнатi i можемо впливати на неї. Але для цього нам потрiбно мати смiливiсть i довiру, щоб подивитися на те, що там ховається" (С. Фрейд).
• "Наша особистість - це сад, в якому ростуть різні квіти і бур'яни.
Квіти - це наші позитивні якості, бур'яни - наші негативні якості.
Якщо ми хочемо мати гарний і здоровий сад, нам потрібно поливати квіти і виривати бур'яни.
Але ми не можемо зробити це одразу і повністю. Ми повинні робити це поступово і регулярно.
І ми повинні робити це з любов'ю і повагою до нашого саду, а не з ненавистю і гнівом. Бо наш сад - це наша життєва сутність, яка потребує нашої уваги і догляду" (А. Маслоу).
• "Наше життя - це сцена, на якій ми граємо різні ролі. Іноді ми вибираємо ролі самі, іноді нам їх нав'язують інші. Іноді ми граємо ролі добре, іноді погано. Іноді ми задоволені своїми ролями, іноді ні.
Але головне - це не забувати, що ми не тотожні своїм ролям, що ми можемо змінювати їх або відмовлятися від них.
Бо наша справжня особистість - це те, що залишається, коли сцена опустошується" (Ф. Перлз).
• "Наша душа - це книга, яку ми пишемо протягом усього життя.
Кожна сторінка - це наш досвід, кожна глава - це наш етап розвитку. Кожна книга - це унікальна історія, яка має свою тему, сюжет і героїв.
Але головне - це не забувати, що ми не тотожні своїй книзі, що ми можемо перечитувати її, редагувати її або дописувати її.
Бо наша справжня душа - це те, що залишається, коли книга закривається" (І. Ялом).
• "Наше тіло - це храм, в якому ми живемо протягом усього життя. Кожна частина - це наш орган, кожна функція - це наш процес. Кожне тіло - це унікальна структура, яка має свою форму, розмір і колір.
Але головне - це не забувати, що ми не тотожні своєму тілу, що ми можемо доглядати за ним, лікувати його або змінювати його.
Бо наше справжнє тіло - це те, що залишається, коли храм зруйновується" (М. Парлетт).
• "Наш світ - це полотно, на якому ми малюємо протягом усього життя. Кожен штрих - це наш вчинок, кожен колір - це наш настрій. Кожне полотно - це унікальний образ, який має свою композицію, стиль і враження.
Але головне - це не забувати, що ми не тотожні своєму полотну, що ми можемо додавати до нього, витирати з нього або перетворювати його.
Бо наш справжній світ - це те, що залишається, коли полотно згорає"
Автор: Ольга Томченко
https://www.facebook.com/tomchenko
Розберемось, що таке співзалежність, хто такі співзалежні клієнти, як їх розпізнати та як працювати з ними.
https://youtu.be/PyyRCWvophw?si=a6poVysSThmJ2gC8
Хронічний стрес, тривога, страх, знайомо? 🤯
Тоді долучайся до нашого БЕЗКОШТОВНОГО вебінару!
Друзі, ми так давно не збиралися і не обговорювали важливі теми про наші почуття. Давайте виправлятись!
Ми підготували новий вебінар-практикум "Подолання стресу та тривоги"
Матеріал буде корисним, експертним та прикладним. По ваших відгуках, ми знаємо, що після таких зустрічей наче відкривається друге дихання!
⠀
Наш головний спікер - сертифікований гештальт терапевт Олексій Виноградов! Ви отримаєте можливість послухати досвідченного професіонала із першоджерела та задати свої питання.
⠀
Про що будемо говорити?
⠀
Розкажемо про природу стресу, детально розберемо як стрес набуває обертів і як впливає на нас в довготривалому (фоновому) стані. Спробуємо виявити чи перейшов наш стрес у хронічну форму.
А також будемо вчитись піклуватись про себе, приділяти увагу самопідтримці та ще багато цікавого!
Готуйте свої запитання та пам'ятайте: ми працюємо, щоб допомогати вам долати важкі періоди. Ми точно знаємо це реально!
‼️13 листопада о 19-30 чекаємо вас на етері!
І не забудьте пройти реєстрацію, так вам точно прийде нагадайка!
Реєстрація тут: https://geshtaltua.customer.smartsender.eu/lp/lN8EB8zD
До зустрічі! 🙌
РАННІ КРИЗОВІ ІНТЕРВЕНЦІЇ
⠀
Дослідження Національного інституту охорони здоров’я, опубліковане в Міжнародному журналі екстреної психічної охорони здоров’я у 2005 році, вивчало поведінкове здоров’я вибірки жителів Нью-Йорка через 2 роки після 11 вересня.
Автори рекомендували, щоб «кризові інтервенції розглядалися як перша лінія допомоги при надзвичайних ситуаціях для тих, хто потенційно постраждав від великомасштабних катастроф у громаді»
⠀
1. Раннє втручання зазвичай визначається як будь-яка форма психологічної допомоги, що здійснюється протягом перших 4 тижнів після події. потенційно травматична подія.
⠀
2. Деякі ранні втручання призначені для впровадження під час гострої фази (протягом годин або днів після травматичної події), тоді як інші розпочинаються через 1–4 тижні після інциденту.
⠀
3. Ці втручання мають на меті «позичити» постраждалим сили, необхідні для зменшення їх реакції на страх (таким чином заспокоїти себе) і отримати доступ до негайної допомоги та підтримки, що дозволить їм перейти до наступного етапу одужання.
⠀
Достатньо мало однозначних результатів досліджень ефективності ранніх втручань. На сьогоднішній неможливо сказати, які ранні втручання є ефективними, але є можливість сказати, які є точно шкідливими:
це є психологічний дебрифінг (детальна розповідь про травматичні події з вираженням почуттів збільшую ймовірність подальшого розвитку ПТСР майже у три рази).
⠀
Є низький рівень доказової ефективності для методик Першої психологічної допомоги (Psychological first aid - PFA) та Травмофокусованої когнітивно-поведінкової терапії (Trauma focused cognitive behavioral therapy) – ці два підходи є найбільш часто рекомендованими методиками ранніх кризових інтервенцій.
⠀
Немає доказової ефективності фармакотерапії для ранньої допомоги, але доказова шкідливість призначення бензодіазепінів (вони посилюють симптоми дисоціації). Наведемо основні принципи ранніх кризових інтервенцій з різних джерел.
⠀
Допоможи каналу ⚡️⚡️⚡️зарядом!
☄️Ми зможемо публікувати цікаві сторіси для вас!
Якщо маєш пакет Premium тисни тут: /channel/gestalt_club?boost
ПРО ФРУСТРАЦІЮ в терапії і не тільки...
Системне бачення, як завжди заставляє мене фокусуватись на тенденціях.
⠀
І от, останнім часом, особливо, коли багато підмін і є (не безпідставні) потреби бути в регресивному (дитячому) стані, бо середовище дуже небезпечне, бути відвертим з клієнтом, коли він може зустрітись з неприємними переживаннями про себе, стає дедалі складніше.
⠀
І кожна зустріч з таким переживанням, може підсилити його травматичний досвід.
Тому тенденції, особливо починаючих терапевтів, максимально підтримувати клієнта, до того рівня, що формує поступово дещо інфантильні реакції, унеможливлює знаходження в контакті.
Конфлюентність, та проективність створює комфортну бульбашку і послаблює здатність до творчого пристосування та адаптації.
⠀
Це згодом може привести до того, що клієнт бере "дитячу владу" над терапевтом і терапевт повністю відповідає за все, що відбувається в контакті, чи стає "обслуговуючим персоналом" клієнта, втрачаючи власну свободу, а значить і здатність до діалогічного контакту.
Глибинно це питання довіри та безпеки, в стосунках між терапевтом та клієнтом, чи супервізором і терапевтом. Хоча друге - це все ж колегіальний діалог, але стосунки в своєму розвитку мають схожу динаміку.
⠀
На захист ФРУСТРАЦЇ
⠀
І де та грань, між агресивним вторгненням чи знеціненням і зворотнім зв'язком, що викликає неприємні переживання чи усвідомлення клієнтом про себе
⠀
1. Наскільки вибудувана довіра і віра в клієнта.
Довіра, що ми розуміємо один одного, віра, що у клієнта є ресурси справитись.
⠀
2. Знання і розуміння клієнтом наротиву його терапевта.
Гумор, спосіб донести думку, тілесні реакції, це про інтерес і феноменологію.
⠀
3. Відношення і намір, тобто усвідомлення та чутливість терапевта до id ситуації.
Доречність зворотнього зв'язку чи фруструючого запитання. Коли клієнт може доторкнутися до власної болі, в само розкритті в даний момент і саме з вами. І у фруструючий момент- намір діалогу та близькості.
⠀
4. Форма, що зберігає повагу, культурні особливості клієнта.
Усвідомлення своїх переживань терапевтом, та свобода обходитись з ними саме діалогічно, враховуючи та зберігаючи інтерес до клієнта, знання історії клієнта, або цікавість її пізнавати
⠀
5. Розуміння терапевта, наскільки це може просунути клієнта, і стійкість до різних реакцій на фрустрацію.
⠀
Якщо терапевт має страх бути покинутим, чи звинуваченим, невпевненість, упередження, якщо клієнт буде агресивно реагувати, в різних формах, буде сприйматись, як знецінення переживань, або навмисне спричинення болі.
⠀
Що нам дає свободу Фрустрації?
⠀
В першу чергу здатність витримувати її самим, і право клієнта фруструвати нас, бо таким чином, ми даємо досвід свободи в діалозі і в стосунках на різність і зв'язок з реальністю, яку створюємо спільно, маючи в собі глибинне прийняття.
Автор: Людмила Підлужна
https://www.facebook.com/lydmila.pidluzhnaya
Як змінити низьку самооцінку?
⠀
Тут важливо розуміти дуже суттєву відмінність дорослої людини від дитини. Більшість дітей спілкується зі своєю родиною, а це переважно замкнена система. Кожна дитина намагається вплинути на оцінку дорослих через свою поведінку, стати для них «хорошою». Для дитячого світу це дуже важливо – бути гарним, приємним та цікавим для дорослих.
Але далеко не всі батьки це розуміють. Одні батьки не звикли давати позитивні оцінки через своє власне виховання, інші постійно порівнюють дитину із тими, хто краще - «щоб була висока планка», треті хвалять у виняткових випадках, і критикують у всіх інших. Є й такі батьки, які взагалі не мають часу цікавитися справами дитини, і вона залишається без оцінки взагалі, не розуміючи, хто вона і яка вона.
⠀
Коли дитина стає дорослою – ситуація змінюється. У дорослої людини коло спілкування набагато ширше, і найголовніше - він може ОБИРАТИ людей, з якими спілкуватися.
Крім того, у дорослого набагато більше можливостей впливати на оточуючих своєю поведінкою, щоб отримувати прийняття, дружбу та кохання.
⠀
На жаль, багато людей нехтують цими важливими відмінностми. Дитячі установки так сильно «застрягли» всередині, що замість того, щоб використовувати всі ресурси дорослого - знаходити шляхи самовираження, набувати матеріальних успіхів, знаходити друзів, кохати і бути коханим - у голові лунають обмежуючі ствердження батьків, - «ти занадто» або «ти недостатньо».
⠀
«Ти надто дурний/ледащий/неусидливий\ненадійний...»
"У тебе недостатньо таланту/жіночості або мужності/працьовитості/доброти..."
Кожен має свій список.
⠀
Для того, щоб позбутися впливу батьківських установок, що обмежують, навчитися цінувати себе і відчувати свою цінність у відносинах з близькими, – потрібно провести "інвентаризацію" уявлень про себе. У процесі такої інвентаризації потрібно відмовитися від старих уявлень, позбутися деструктивних батьківських посилань та оцінок. Натомість, виявлені корисні та підтримуючі установки, внутрішні ресурси – визнати та почати ними користуватися.
⠀
Це призведе до помітних змін у житті. Ви почнете більше вірити в себе, легше переносити критику, частіше робити щось по - новому та не боятися змін у своєму житті. Якість спілкування також зміниться. Ви частіше почнете підтримувати інших і самі отримувати підтримку.
⠀
Виконати таку роботу самостійно неможливо. Як я писав вище, самооцінка формується в тісному зв'язку з оцінкою оточуючих. Ми соціальні істоти, нам потрібна інша людина, в якій ми побачимо відображення себе.
⠀
Тому для зміни уявлень про себе важливо мати людину, яка в якомусь сенсі виконувала роль «дзеркала» - давала зворотний зв'язок і допомагала знаходити обмежувальні установки.
Такою людиною може бути чоловік чи близький друг. І це великий успіх знайти того, хто сприятиме вашому розвитку. Але далеко не завжди близькі люди допомагають змінюватись. Іноді стається так, що все навпаки, вони перешкоджають змінам.
⠀
Найкращий варіант - коли таким дзеркалом стає психотерапевт. Це людина, яка має відповідну освіту, щоб допомагати людям змінюватися і його можна назвати «професійним дзеркалом». З одного боку, він звертає увагу на неусвідомлювані процеси, звичні шаблони поведінки і допомагає їх змінити. З іншого – він є тим «дзеркалом», дивлячись у яке можна припинити бачити спотворені оцінки батьківської родини та почати бачити себе по - новому.
Автор: Ievgenii Voronkov
Думки про те, що таке «досвід».
Мені важливо донести, що між травматичними подіями (серією подій, хронічною тривалою травматизацією), які сталися з людиною та «травматичним досвідом» (ТД) існує принципова різниця.
⠀
Звично використовувати словосполучення ТД, маючи на увазі, що в житті особи сталися травмуючі події. Це чомусь називають «досвідом», але перетворення подій на принципово іншу якість, яку можна назвати досвідом, потребує значної внутрішньої роботи.
⠀
До речі, скажу, що є достатньо різке прислівʼя: «Досвід - мудрість дурня». Цікаво, з чого цей народний вислів прийняв таку яскраво виражену обезцінюючу форму?
Поясню: коли відбуваються травматизуючі обставини (події), особа відгукується гострою реакцією на дистрес, а далі за сприятливих умов починається послідовна й тривала психологічна переробка отриманого матеріала. І ніякого досвіду поки нема.
⠀
Дуже часто трапляється так, що цього не відбувається, при цьому формуються різні форми неспіврозмірних реакцій, патернальних застиглих форм поведінки (уникаючої, гіперкомпенсаторно агресивної, саморуйнуючої, залежної та інших) з подальшою фіксацією таких феноменів і згодом вторинною різноманітною симптоматикою посттравматичного походження.
⠀
Для формування саме досвіду, як феномена, що виникає внаслідок ефективної, конструктивної переробки деструктивних подій, які колись мали місце, потрібен час, доброзичливий, підтримуючий здорові частини психіки супровід і відчутні власні зусилля.
⠀
Так відбувається поступова асиміляція та інтеграція емоційних переживань і травматичного фактажу в єдиний усвідомлений, вбудований в особистість результат.
⠀
Він полягає в зрілому ставленні до історії свого життя та внутрішньою згодою зі своєю долею. Й практично не супроводжується помітною симптоматикою.
Тільки таким шляхом події перетворюються на досвід.
⠀
Я розумію, що категоричен, проте саме такий підхід до цієї теми поділяю.
🔝Автор: @Евгений Воронков
Запрошую до малої психологічної групи «Жити Життя», очно, Київ, біля м. Олімпійська
Приходь в безпечний простір, де можна бути різним, можна бути собою: сумним чи веселим, вразливим, засмученим, розгубленим, впевненим, надмірно рішучим, стрімким чи повільним, гучним, ледве чутним, але просто бути.
На групі будемо говорити про тебе, про твоє життя, страхи, про те, що турбує і обмежує, про те, що коїться в середині та про те як ти з цим обходишся і що транслюєш назовні. Ти будеш побаченим і почутим. Шукаймо відповіді разом та жити своє краще життя вже сьогодні. Тут можна
Старт січень 2024
Щовівторка 18.30-21.30
Кількість учасників до 10 чол.
Кількість зустрічей: 15
Вартість 800 грн
Більше по лінку ⬇️
https://www.facebook.com/share/hdSshB1Mp7rvSNq5/?mibextid=9l3rBW
Думки про те, що таке «досвід».
Мені важливо донести, що між травматичними подіями (серією подій, хронічною тривалою травматизацією), які сталися з людиною та «травматичним досвідом» (ТД) існує принципова різниця.
⠀
Звично використовувати словосполучення ТД, маючи на увазі, що в житті особи сталися травмуючі події. Це чомусь називають «досвідом», але перетворення подій на принципово іншу якість, яку можна назвати досвідом, потребує значної внутрішньої роботи.
⠀
До речі, скажу, що є достатньо різке прислівʼя: «Досвід - мудрість дурня». Цікаво, з чого цей народний вислів прийняв таку яскраво виражену обезцінюючу форму?
Поясню: коли відбуваються травматизуючі обставини (події), особа відгукується гострою реакцією на дистрес, а далі за сприятливих умов починається послідовна й тривала психологічна переробка отриманого матеріала. І ніякого досвіду поки нема.
⠀
Дуже часто трапляється так, що цього не відбувається, при цьому формуються різні форми неспіврозмірних реакцій, патернальних застиглих форм поведінки (уникаючої, гіперкомпенсаторно агресивної, саморуйнуючої, залежної та інших) з подальшою фіксацією таких феноменів і згодом вторинною різноманітною симптоматикою посттравматичного походження.
⠀
Для формування саме досвіду, як феномена, що виникає внаслідок ефективної, конструктивної переробки деструктивних подій, які колись мали місце, потрібен час, доброзичливий, підтримуючий здорові частини психіки супровід і відчутні власні зусилля.
⠀
Так відбувається поступова асиміляція та інтеграція емоційних переживань і травматичного фактажу в єдиний усвідомлений, вбудований в особистість результат.
⠀
Він полягає в зрілому ставленні до історії свого життя та внутрішньою згодою зі своєю долею. Й практично не супроводжується помітною симптоматикою.
Тільки таким шляхом події перетворюються на досвід.
⠀
Я розумію, що категоричен, проте саме такий підхід до цієї теми поділяю.
Автор: Євген Воронков
У своїй практиці я постійно стикаюся з тим, що клієнти хочуть швидких змін, щоб їх полагодили.Але «швидше» пройти цей етап не можна: захисні механізми формувалися багато років, за кілька
сеансів перебудуви не можливо. Та й швидке форсування може травмувати особу. У психотерапіїважливо проявляти терпіння та співпереживання, саме це допомагає крок за кроком знімати
уявне лушпиння. А розуміння, куди йдеш, допомагає пройти цей та наступні етапи.
3. Етап актуалізації страхів. Все, з чим раніше психіка не могла впоратися і заради чого створилазахисні механізми, вилазить із підсвідомості. Це боляче.
На цьому етапі важливо перестати орієнтуватися на навколишнє середовище і навчитисяспиратися на близького Іншого: родича, друга або психотерапевта. Часто оточення лякається змін і
ретельно опирається їм. Адже людина стає незручною для використання, нехай навіть вони цьогоне усвідомлюють або прикриваються найкращими мотивами. А добрі наміри самі знаєте, куди
приводять. Це ще один аргумент, чому таки варто вибирати психолога, незалежного фахівця.
4. Клієнт потрапляє у безвихідь. Коли старі схеми не працюють, а нові ще не сформувалися.Психотерапевт не «причиняє добро», не тягне у щастя, не розповідає, як жити правильно, не дає
порад. А показує, що битися об стіну, може і прикольно, але є можливість подивитися ліворуч, праворуч, відійти назад, усвідомити, що нинішній глухий кут — це лише частина всієї картини,
всього лабіринту життя цілком.
5. Внутрішній вибух. Присвоєння своєї «тіні», присвоєння тих «негативних» рис, які людинаретельно від себе приховувала, але які бачила в інших. Це теж болючий етап — визнати свої
обмеження, свої «недоліки» і «темні помисли», свою недосконалість.Визнати та прийняти. Полюбити себе таким, яким і є насправді.
Саме на цьому етапі починає зростати життєва енергія і розвивається здатність спиратися на себе.
6. Зовнішній вибух. Накопичена внутрішня енергія вносить зміни у світ. І це може відбуватися утаких формах:
▫️Відчуття радості та енергії;
▫️зростання та набуття сил діяти;
▫️Поява творчої та сексуальної енергії;
▫️можливо дивно, але і прояв скорботи та горювання про минулий етап життя.
Не варто боятисясуму, саме він дозволяє привласнити свої особисті цінності.
Такий шлях проходить людина у пошуках самого себе. Це саме те, заради чого люди наважуються
на довгострокову роботу над собою.
Психотерапія - це зовсім не про вічне щастя, часто цей процес супроводжується болем. Але без
цього розвиток та особистісне зростання неможливі
Автор матеріалу: Катерина Панасюк
https://www.facebook.com/PanasiukKaterina
5. Духовна функція. Надати почуття приналежності чи то своїй родині, чи своїй країні або всьому
світу. Причетність до свого роду дає величезну підтримку. Це відчуття допомагають сформувати
сімейні свята, традиції, ритуали. Але одночасно при поважному відношення до всіх, в такій сім'ї є
місце кожному в усій своїй унікальності. Можливість залишатися самим собою в середині сім'ї.
Співзалежність бере свій початок у дитинстві. В залежності від того, на якій стадії розвитку дитини
відбулося порушення, залежить симптом, яким саме чином вона буде проявлятися.
Наприклад так: наздогнати та причинити добро.
Або як в анекдоті:
-Мамо, я йду таки добровольцем на війну!
-Тільки не далеко, щоб я тебе бачила.
В будь-якому випадку співзалежність проявляється компульсивно через неусвідомлені негативні почуття.
Що ж робити? Як вийти із співзалежних патернів поведінки?
⠀
1. Усвідомити проблему.
2. Зрозуміти причини проблеми. Де у кого ви навчилися такому способу? Тепер ви робите це
несвідомо.
3. Поступове розплутування співзалежних відносин.
4. Відмова від своїх проекцій.
5. Усунення нелюбові себе.
6. Перехід із маніпулятивних комунікацій до прямих.
7. Навчитися просити. Спокійно приймати як згоду так і відмову вам допомогти.
8. Навчитися відчувати, проживати свої витіснені почуття, знизити токсичність переживань.
9. Зцілити свою внутрішню дитину.
10. Визначити свої психологічні межі.
11. Навчитися близькості.
12. Навчитися новим формам поведінки.
Автор: Катерина Панасюк
Катерина Панасюк, психолог
Ми вже в ефірі!
Заходьте!
https://www.youtube.com/watch?v=oVw-PFXgxvA
Ми вже в прямому ефірі з вебінаром "Практикум роботи з тривогою, страхами і хронічним стресом"
Приєднуйся до нас !
https://www.youtube.com/watch?v=0hpojyeZgg8
Екзюпері колись сказав, що єдина відома йому розкіш – це розкіш людського спілкування.Саме через інших людей ми знаходимо втрачені, забуті або ще не народжені
частини самих себе.
⠀
Часто, коли нам хтось дуже подобається, трапляються моменти зачарованості та симпатії – це саме ті місця, коли ми зустрічаємося із самими собою.Протягом періоду зачарованості іншою особою власне самої тієї людини майже й
не видно.
⠀
Проте добре видно себе в них, свої фантазії, цікаві для нас самих способи жити і справлятися з життям, бачити горизонти або бачити те, що раніше не було доступно длявласного погляду та думки, але озвучене іншим сильно резонує всередині себе.
⠀
Часто це не усвідомлюється, але це - саме так.Іншої людини в контакті може й не бути в цей момент. При зливанні іншої особи
ніколи немає, є лише проекції та наші фантазії щодо неї.
⠀
Видно своє відображення, себе, якого бачиш у тій – іншій особі, видно нові частини себе, виявлені через контакт з іншим.Свою відщеплену частину, не присвоєну, неактивну в самому собі, але таку, що аж
до одуріння манить і приваблює в іншій людині.Частина, щодо якої відчуваєш голод, тугу, або до цього не усвідомлювану потребу.
⠀
Тому що у самого себе вона закрита, відщеплена, прихована, або просто на даний моментспить.
Чудово виявляти себе.Прекрасно добудовувати себе новими частинами та знаннями про себе, чудово
прибирати з життя старе і віджиле, яке довго трималося з собою по інерції.Є лише ризик, що відкриття нового про себе через іншу особу може стати якоюсь формою залежності та неможливості рухатися далі без неї. Або ж може стати простовідправною точкою у дослідженні себе та світу навколо.
⠀
Точкою, вийшовши з якої, взявши на себе відповідальність і привласнивши новізнання про себе, можна піти жити життя, ширше і просторіше у своїй барвистості та
насиченості.
⠀
І точно не таке, як раніше.
Найчастіше ми знаходимо себе саме через контакт з іншими людьми.Питання в тому, як далі ми обходимося з цими знахідками.
⠀
Автор: Ольга Кравцова
https://www.facebook.com/olga.kravtsova.148
Як розпізнати аб'юза на початку відносин? 🤔
https://youtube.com/shorts/kzMcmBOj1oQ?si=V9KCnsOoPcb7reFW
В гештальт-терапії і Одяг вміє говорити
Гештальт-терапія – одне із найбільши творчих направлень психотерапії.
Тому інструменти дослідження себе та розширення свідомості майже
безмежні.
В цій статті мова піде про інструмент, що доступний кожному, за будь-яких умов і в будь-якому місці, а саме про одяг.
⠀
Так, одяг може бути і є потужним виразом особистості та емоцій. В
психотерапії він може використовуватися як інструмент самопізнання та вираження почуттів. Вибір певного одягу може відображати емоційний стан, впевненість чи занепокоєння. Розмови про вибір одягу можуть допомогти
людям усвідомлювати свої почуття, страхи чи комплекси, проживати та
відпускати важливі події, що фоном заважають жити та приймати рішення тут і зараз. А експериментування з різними стилями одягу може сприяти підвищенню самооцінки та впевненості у собі.
⠀
В контексті психотерапії одяг зазвичай виконує наступні функції:
⠀
Експресія емоцій.
⠀
Люди можуть вибирати одяг, щоб висловити свої емоції
чи стан душі. Одній моїй клієнтці, яка мала важкість у висловлюванні
почуттів, сподобалось підсвічування феноменів стосовно її одягу:
- Ти сьогодні в брюках мілітарі?
- Так, бо налаштована вороже.
Тут ми виявили агресію. Наступної зустрічі брюки замінила фатинова
спідниця, що по словам клієнтки підкреслювала її слабкість, і від цього вона важко переживала свої сум та безпорадність. І лише через кілька зустрічей дівчина прийшла зі словами «Мені легше… але не знаю, що сталось?»
Феноменологія – один з китів гештальт-терапії, і щоб дізнатися відповідь на питання, що є причиною полегшення я використала її стосовно одягу.
- Ти сьогодні в тонкій шифоновій сукні та піджаку з досить щільної тканини…
- Так… мені здається, я в змозі потурбуватися про себе слабку…
⠀
Самовираження
⠀
Функція, при якій одяг може бути проявом
індивідуальності та особистості. В цьому одній моїй клієнтці
допомагали шарфи з мультяшними принтами, хоча робочий дрес-код
вимагав суворих костюмів. «Хочу, щоб колеги бачили, що я не залізна
леді, зі мною треба м'якше спілкуватися».
⠀
Ідентифікація та Роль.
⠀
Одяг може допомогти клієнтам ідентифікувати
певні ролі в їхньому житті (наприклад, роль батька або працівника).
Зміна стилю одягу може допомогти усвідомлювати та досліджувати
різні аспекти своєї особистості. Одного разу я висловила своє
захоплення клієнтці, яка навіть у лютий мороз носила або плаття або
спідницю. На що отримала відповідь, що їй критично важливо за будь-яких умов лишатися жінкою. Оскільки у клієнтки в цей момент на очах
з'явилися сльози, ми неодмінно взяли це в роботу.
⠀
Комфорт та Безпека.
⠀
Зручний одяг може створити почуття
комфорту та безпеки, що важливо в житті, особливо під час війни.
Перші півроку майже усіх клієнтів я бачила в спортивному одязі. І
майже всі помічали, що в даний момент для них важливий комфорт.
Одним із складових безпеки є відчуття контролю. І одному клієнтові ми повернули це відчуття шляхом застібання ґудзиків на сорочці.
⠀
Зміна та Перетворення.
⠀
Подібно до зміни зачіски, зміна стилю або
кольору одягу може бути символом внутрішніх змін та прагнення до
перетворення. Так клієнтка, яка ніколи не носила леопардовий принт,
якось прийшла до мене в хижому пальто і з гордістю вимовила про
свію внутрішню боротьбу із соромом.
⠀
Ритуали та Захист.
⠀
Деякі клієнти використовують певні предмети одягу
як ритуали або амулети, які можуть приносити їм впевненість чи
почуття захисту. І я не є виключенням. На початку мого терапевтичного шляху звичайний ремінь в джинсах тепер по життю має для мене надзвичайно важливе значення як нагадування про мої особисті кордони.
⠀
Як бачимо, лише через таку буденну складову життя кожної людини можна відкрити в кріслі гештальт-терапевта цілий Всесвіт. Як це робити, терапевт вирішує для себе сам відповідно до свого стилю та власного ставлення.
Особисто я люблю працювати із Феноменологією та Експериментом. Кілька вправ для експериментів із задоволенням наведу нижче:
Живий Гардероб.
⠀
Спитайте клієнта, який елемент одягу краще за
все втілює його якості чи риси. Яким чином
Застереження:
уникати ретравматизації, наголос на почуттях, репереживання травмуючої події, катарсичний дебрифінг і т.д можуть призвести до ретравматизації.
Уникати ятрогенної інвалідизації та навіювання безсилля:
часто психолог переходить у позицію рятувальника і надмірно нав'язує допомогу, надає підтримку та турботу, «проявляє розуміння» і т.д..
Така підтримка часто парадоксально знецінює власні ресурси людини, концентруючи її на своїх слабких сторонах, підтримує комплекс вивченої безпорадності (ятрогенна інвалідизація).
⠀
уникати «розкриваючих» технік: не слід вирішувати психологічні конфлікти, «розкривати» підсвідому динаміку тощо, так як у клієнта немає сил впоратися з цим, і це може призвести до додаткової травматизації. «Вирішення проблеми» за клієнта: надання рекомендацій, поради і т.д. завдають регресії та пригнічують власне мислення клієнта.
⠀
Необхідно прояснювати, як клієнт сам бачить шляхи вирішення, активуючи його «Дорослу позицію». не намагатися змінити почуття: зміна почуттів відбувається через ту чи іншу форму їх переживання, а ситуації травми є такою, де переживання цих почуттів за визначенням неможливе.
⠀
Необхідна реогранізація почуттів, зв’язування їх в єдине ціле, рефреймінг.
⠀
Джерела: 1. Early Intervention Following Trauma / Alvi Azad, Leonard Skipper, Gary H. Wynn, David M. Benedek / Handbook of PTSD: science and practice. 3d ed. / Matthew J. Friedman, Paula P. Schnurr, Terence M. Keane // L., N.-Y., The Guilford Press, 2021, p. 314-329 2. Psychological first aid (PFA): Field operations guid, 2nd ed. / National Child Traumatic Stress Network, National Center for PTSD, 2006. – 189 p. 3. Supplemental Research Bulletin: Disaster Behavioral Health Interventions Inventory /SAMHSA Disaster Technical Assistance Center, 2015. – 58 p.
⠀
ТГ «Кризова психологія та травмотерапія: фокус»
у фейсбуці: https://www.facebook.com/traumotherapy
телеграмі: /channel/traumotherapy
Rozmova — українська платформа перевірених психотерапевтів. Ми поєднуємо психотерапевтів та клієнтів🤍
Чому з нами добре?
•Клієнти. Активуйте профіль та отримуйте нових клієнтів. Ми даємо змогу знайти кожному фахівцю свого клієнта, а клієнту — свого фахівця. Керуйте активністю профілю, коли забажаєте.
•Особистий бренд. Отримайте власну сторінку без клопоту з розробкою. За бажанням беріть участь у записі відео, подкастів та статей, а ми зробимо так, щоб вас почули.
•Комфорт. Ми з вами саме тоді, коли ви цього потребуєте. Ми допомагаємо розв’язати будь-яке питання.
•Спільнота. 200+ досвідчених фахівців вже співпрацюють з нами. Це можливість бути в просторі, де фахівці мають бажання розвиватися, відвідувати супервізії, інтервізії, вебінари. А крім того, ми підтримуємо у юридичних питаннях, як наприклад ведення ФОП-звітності.
Відправляйте запит на співпрацю, щоб розмістити інформацію про себе на нашій платформі та розширювати практику.
Приєднуйтесь до команди!
https://www.rozmova.me/for-therapists
З точки зору опори при взаємодії можна виділити наступну типологію: "психопати" опираються на свій імпульс, "невротики" - на свої уявлення, умовно "зрілі" - на контакт.
⠀
Це можна назвати окремими стадіями психічного розвитку.
Психопати/психотики відповідають ранній стадії, коли дитина переживає себе як той чи інший тілесний імпульс. На нього вона й опирається у своїй діяльності. Вона й не відділяє себе від того, що їй кортить. Якщо бігати - дитина і є біг, якщо сміятися - вона і є сміхом, плакати - плачем, цікавитися - цікавістю і т.д. Власне, самого тілесного збудження, що в ній зароджується, досить, аби діяти - і вона діє.
⠀
У дорослому віці такий спосіб поводитися отримує назву "психопатія". Якщо такому кортить щось взяти, він бере, принаймні, всіляко намагається взяти, бо власний імпульс для нього - закон. Хоче сексу - гвалтує, хоче грошей - краде, злиться - завдає болю. Його не обмежують ані уявлення про правильне/неправильне, ані переживання іншого.
⠀
"Невротики" відповідають стадії підлітка, коли молода людина відчуває себе як носія правильних поглядів та уявлень.
В принципі, з ними вона й асоціює себе: "Я - той, хто вважає, що правильно слухати таку музику...", "Я - та, хто переконана, що вчиняти потрібно так...". Ці погляди та уявлення є основним мотивом діяльності. "Правильно читати такі книжки...", "Круто тусити з такими людьми...", "Нормально хотіти ось такого..." і так далі.
⠀
Якщо в підлітковому віці подібне - органічне, то у дорослому призводить до неврозів. Тому що тілесні імпульси та уявлення далеко не завжди співпадають. Тіло тягнеться до іншої людини, а уявлення кажуть, що це не круто - ось і внутрішній конфлікт. Виникає напруга, яка переживається як тривожність, яка знаходить вирішення в якомусь симптомі.
"Зрілі" (маю на увазі - психоемоційно) відповідають стадії дорослої людини. І вона вже не зливається ані з імпульсом, ані з уявленням, але більше асоціюється з тим, хто вміє цьому всьому давати раду - щоб отримувати більше задоволення від життя. У взаємодії вона опирається на контакт - із тим, з ким/чим у цю взаємодію вступає. І для того цінує своє тілесне збудження та визнає уявлення про світ, які в тандемі працюють на те, аби вступити в найоптимальнішу взаємодію з оточуючим світом.
⠀
У гештальт-терапії клієнти потрохи навчаються виходити на цей контакт і тренуються на нього опиратися. В такому випадку психотерапевт є не стільки тренером, скільки тренажером.
Оце переосмислював я кілька сеансів із клієнтами, та й такі міркування в мене з'явилися. Вирішив поділитися - раптом стануть у пригоді.
⠀
Автор: Віталій Жданов https://www.facebook.com/vzdanov
Друзі, допоможіть зарядити наш канал! Ми приготували для вас класні stories ! 💥
Читать полностью…
