1530
Українські хтонічні ініціативи. Підпільне мистецтво, аутсайдерські розваги, діу-культура, таємні архіви і запах часу. hyperthelia.com.ua Привіти і пропозиції пишіть Шешуряку: @shshrk
Зненацький реліз: Гіпертелія-009, тираж 9 примірників, ексклюзивно для бродячої виставки "480й кілометр". Київський паноптикум почнеться вже сьогодні о 16 в Мезаніні, попереду Дніпро, Одеса і ще кілька міст. Нагадую, що проїбати цю подію грішно: Леніна Пакет на сцені, пацани, альо. https://www.instagram.com/p/BWCclq8hTYr/
Читать полностью…
А сьогодні в нашій постійній рубриці «Астенічні архіви» ми послухаємо КАЗМА-КАЗМА. Проект виник у Харкові на початку 90-х і проіснував кілька років. Чуваки грали дуже кучеряву панк-стилізацію під ренессансні пісні трубадурів: дивовижний гібрид Монтеверді і Velvet Underground. Бомж-бароко!
Це взагалі дуже цікава тема для дослідження: бароко в українському підземеллі 90-х. В Києві, наприклад, нішу трубадурів зайняли «Коллежский Асессор». Художники Паркомуни теж сюди цілком вписуються. Очевидно, літало щось таке в повітрі.
«Казма-Казма» завершила існування в 1995-му і переродилася в не менш культовий проект Foa Hoka. От тільки від ренесансних мотивів чуваки відмовились і експериментували з танцювальнішою/конвенційнішою музикою. Ходять чутки, що один з лідерів проекту Женя Ходош пару років тому випустив новий матеріал під вивіскою Kazma Orchestra, але я ніяк не можу нагуглити. Маякніть, якщо раптом знайдете.
І ще один fun fact: на останньому альбомі Казма Казма дує у фагот Олег Михайлюта. Той що «Танок на Майдані Конго», ага. Тісний Харків, тісний світ.
На відео — ранній виступ харківських трубадурів у Москві (1991). Луки у пацанів агонь.
https://www.youtube.com/watch?v=LFbSCwMNJcE
Ми довго обіцяли, і ось нарешті це трапилось: Максим Зацаринний і його проект СВІТЛО на Гіпертелії. Презентуємо новий реліз 29 червня в арт-дворику на Іллінській. Музична підтримка - таємничий і непередбачуваний WANAINC, про нього ще напишу окремо. Приходьте, буде ніжно.
Читать полностью…
METEOR2000, один з учасників Coconut Clan, на сторінках гіпертелійного видання для дітей та юнацтва «Вологі Фантазії».
Читать полностью…
Отже, паноптикум «480-й кілометр» в Києві. Хедлайнери - культові репери «Л****а Пакет» (не можна палити назву, декомунізація же). А з ними ще мільйон музикантів, художників, видавців і прикордонників.
Читать полностью…
Друзі, а які українські телеграм-канали ви читаєте? Чи може навіть самі щось пишете на ничку? Скидуйте все що знаєте Шешуряку @shshrk. Тупо все, похуй, головне щоб українського походження. Шешуряк подякує.
Читать полностью…
Позавчора в Кощєї (@coschey) шумно шуміли шумовики, і заодно була привідкрита бібліотека зінів. Привідкрита - тому що передпрем'єрний показ, повноцінна прем'єра планується 15 липня, підписуйтесь тут: https://www.facebook.com/events/840840709403912/
Виходить, що за кілька місяців у Києві з'явилося аж три мистецько-паперових точки: «Відкрита біліотека красних мистецтв» у Плівці (@vidkryta), бібліотека 665 в Портхабі, і тепер ось Кощєй. Український паперовий рівайвал іде повним ходом. Найновіша бібліотека вигідно відрізняється своєю бомжацькою трушністю: якщо у Плівці переважно масові видання, а в Портхабі - ілюстраторське естетство, то в Кощєї лежать конкретно-блядь-ЗІНИ. Хардкор-панк, домашній принтер, верстка ножицями і кульковою ручкою, репортажі з концертів для двох калік, лівацтво і веганство, бруд і угар - все як має бути. Головне щоб тамтешня колекція не потонула в грунтових водах.
А в регіонах є щось подібне? Пишіть, якщо є, Гіпертелія надішле подарунок.
Вконташа: https://vk.com/svitlozine
Фебе: facebook.com/events/428759927497394/
А хто в цей вечір піде на Атлас Вікенд - той лох і обивала, фу таким бути.
Сіамське серце Гіпертелії, букініст-дістро-музей «Заповідник», теж проникає в Телеграм, щоб ділитися раритетними скарбами. Всіляко рекомендуємо: /channel/zapovednique
Читать полностью…
Coconut Clan — київське угрупування графітярів. Ущільнення, я би навіть сказав. Сгусток. Їхній метод — максимально потворне графіті, і в своїх нещадних експериментах вони докопалися до дуже прогресивного нефігуративу. (Власне, саме їх і треба називати, якщо тебе запитають про сучасний український нефігуратив, все інше — лоховство.)
Тривожні лінії, творожні текстури, тваринні вигини. Іноді це текст, деконструйований в кислотну кашу. Іноді це просто каша. І обов’язково — теги. Мільйони тегів «С.С.» всюди, куди дотягуються кінцівки. Варто один раз звернути увагу — і вже неможливо їх не помічати. Немає в Києві вулиці, де б не вискочила хоча б пара прищиків «С.С.» і «S.U.G.» («Save Ugly Graffiti», тобто). Методичність і компульсивність, з якою пацани покривають місто собою, викликає трепет.
Поки більшість «вуличних художників» зашкварюються об декораторство з одного боку і об кволі політичні лозунги з іншого, Coconut Clan займаються саме мистецтвом — чистим, дисфункціональним і радикальним.
Картинки ось тут: http://telegra.ph/CC-06-11
Дивіться, яка гостросюжетна історія. Одного прекрасного дня суперменеджер і світоч підпілля Ріта Виноградова попросила своїх московських друзів передати їй в Одесу сумку з колекцією діу-скарбів. Ріта кілька років прожила в Москві, де активно роздувала вогонь місцевого козявочного андерграунда, так що скарбів у неї накопичилось дохуя. Тридцять кілограм, якщо конкретніше.
Сумку зі скарбами вирішили передавати поїздом. І ось недалеко від кордону між РФ і Україною, на 480-му кілометрі, провідника поїзда переклинило: чи то митниці засцяв, чи то просто поїхав башньою. Ну і він тупо викинув цю сумку з поїзда на ходу. Тридцять кіло платівок, касет, журналів, плакатів і тому подібної сувенірної продукції розкидало вздовж колії.
А що Ріта? Ріта в ахуї. Ріта їде на 480й кілометр шукати залишки колекції. Знаходить, збирає уламки (на деяких платівках уже поселився мох і пліснява). І робить з цього всього посттравматичний фестиваль-виставку-паноптикум. Прикордонні стани незалежної сцени, ха-ха. Спершу в Москві, потім в Пітері, а тепер ось нарешті у Києві і в Одесі.
Початок липня. Готуйтеся: facebook.com/480km