1530
Українські хтонічні ініціативи. Підпільне мистецтво, аутсайдерські розваги, діу-культура, таємні архіви і запах часу. hyperthelia.com.ua Привіти і пропозиції пишіть Шешуряку: @shshrk
У Костянтина Дорошенка нова підарача, цього разу під крилом Біт.юа. В гостях Арсен Савадов - художник, фотограф, патріарх і людина-жопа; розповідає про укрсучмист, Крим і бабло.
Наші юні читачі часто запитують: як правильно снобствувати? Як вийобуватись красиво? Під яким кутом відставляти мізинчик, щоб всі викупали твій статус? Ну ось вам готовий туторіал.
Лайкайте на ютубі, там буде ще багато угарного (увага, секретна інформація: попереду Даша Астаф'єва і Давид Чічкан).
https://www.youtube.com/watch?v=LqT9FY6yK6Y
Незрячі кобзарі знайомляться з експонатами в музеї Леніна, 1939 рік. (via Перший Пролетарський заповідник ім. Жана Жореса, пробийте у ФБ)
Читать полностью…
Дует «Ядовитая собачья слюна» скаженим чвалом увірвався на київську сцену і претендує на звання головного поп-відкриття року. Дві дівчинки з синтезатором і смішними біточками заповнили дуже важливу нішу: наївний електропоп, дебільні тексти - нам такого не вистачало. Зі спальні прямо в сердечко.
На дебютному концерті в нашому улюбленому підвалі @coschey був презентований уже другий альбом. В інтернетах поки що можна послухати тільки перший - але і там вистачає суперхітів.
Пиво! Орешки! Потные подмышки!
https://soundcloud.com/sobachya_slyna
Що зображено на обкладинці альбому: сосок чи прищ? Загадка.
Задовго до того, як вдаритися об абстракціонізм, Тиберій Сільваші намалював дуже ніжні ілюстрації для дитячого діафільму «Біле королівство». Зацініть кольори і текстури — хіба не цей світ ви відвідували, коли склеювалися марками? Діафільм 1979 року — отже, Тиберію ледве перевалило за тридцятку і він щойно вступив у спілку художників України.
http://diafilmy.su/4994-beloe-korolevstvo.html
(За царський подгон дякую каналу @zapovednique)
Знайомтесь: Цима. Король фломастерної трансгресії. Оператор панельних візій. Цима проілюстрував «Криницю часу», яку ви зможете помацати уже в неділю. А поки що подивіться на інші його малюнки.
http://telegra.ph/Cima-09-21
Продовжуємо анонси. 24 вересня презентуємо у Плівці нові релізи: аутсайдерську фантастику «Криниця часу» з ілюстраціями Цими (ви бачили його у «Вологих фантазіях») і розкішний стікерпак з малюнками Софії Сатурн. Бонусом — нова книга Ярослава Савченка накладом 1 (один) примірник. В якості розважальної програми — окультні ритуали з Назаром Шешуряком. Повне меню буде оголошено трохи згодом, а поки що підписуйтесь на івент: https://www.facebook.com/events/433745613688387
Читать полностью…
2 сентября, то есть уже в эту субботу, в МВЦ на Левобережке пройдёт очередной слёт антикваров. Если вы любите бродить по музеям и\или блошиным рынкам, но до сих пор не слышали об этой чудесной инициативе, записывайте.
Слёт откроется в 4:00 утра и проработает до 14:00, так что советую проснуться пораньше. С книгами там не очень, зато, если повезёт, можно за сущие копейки выцепить какой-нибудь офигевший допотопный DIY. Впрочем, если не повезёт, то тоже не беда: сама иду ради атмосферы и просто поглазеть.
Ви вже мабуть бачили, але гріх не перепостити. Епічний проект видавництва «Лоція»: пакован з сотнею віршів Семенка, розбитий на сотню зінів. Всього 500 наборів.
semenko100.com
Круто, що Семенко стрімко канонізується. Хороша буде священна корова, правильна. Осте сте, бі бо бу.
Але це ще не все. Знайшовся також профіль Віктора Музичука на ютубі. Парочка древніх музичних відео особливого інтересу не викликають, зате є шедевр народної документалістики: «Поле Чудес» для гощанських старшокласників, 1994 рік. По-перше, у них є справжній барабан. По-друге, у них є справжній стенд з буквами, яким керує шикарна напомажена чіка. По-третє, живий музичний супровід: за синтезатором сам маестро Музичук. Оцініть звукове рішення для неправильних відповідей! Оцініть хаєр і білу краватку!
За грою спостерігає Тарас Григорович під вишиваним рушничком. На барабані часто випадає сектор «Приз», але школярі не ведуться і продовжують гру. Дійство двічі переривається музичними номерами: спершу народна пісня від школярок (охуєнна), а пізніше і сам маестро з гітарою. Серед головних призів — магнітофон «Маяк» і 9 мільйонів карбованців (це десь 50 баксів, нормально). Під час супергри (увага, спойлер) організатори феєрично переплутали Юнга і Юма, але фіналіст не помітив.
І хочеться перенестись туди, в смт Гоща, в 1994 рік. Хочеться взяти за руку богиню з першої трійки і піти з нею на гурток спортивної гімнастики. Хочеться писати гуморески для стінгазети, читати вірші зі сцени актового залу і зависати в підсобці з патлатим Музичуком. І готуватися до районної олімпіади. І бігти назустріч сонцю.
https://www.youtube.com/watch?v=OlxW_YIgfq4
Володимир Стрельников - «Міський пейзаж» (1964). Один з найточніших портретів Одеси.
Читать полностью…
Гіпертелія вискочила прищем на «Телекритиці» в компанії інших паперових фетишистів. Нахуя папір в епоху інтернета, запитує кореспондент. Нахуя інтернет, відповідає Шешуряк.
«...Друге, людське пояснення – якраз про забуття. Коли ти гортаєш стрічку Facebook, ти в забутті, ти роззосереджений, ти спиш. Смокчеш ерзац-емоції і пускаєш слюні. Читаєш по діагоналі, забуваєш прочитане через дві хвилини. Натомість паперовий об'єкт в твоїх руках не може не розбудити. Контакт з папером – це подія, а клік по лінку – це антиподія, це дзвінке ніщо. Папірці потрібні, щоб прокидатися»
Клікайте по лінку, спіть глибше: http://ru.telekritika.ua/dusia/ukrainskii-samizdat-komu-eto-nuzhno-v-epohu-interneta-675323
«Зона обуеваемой суровости» — розкішна діу-компіляція 1995 року, зібрана покійним басистом «Коллежского Асессора» Олександром Києвцевим. Чотирнадцять гуртів, шістнадцять треків. Назви пісень, на жаль, не збереглись, зате яка обкладинка!
Головним чином це різні сорти пост-панку, але трапляється і щось зовсім некатегоризабельне. Особливу увагу зверніть на гурт «Вербахльос» — знову кучеряве бароко, схоже на наш улюблений «Цукор Біла Смерть», але густіше. Ближче до фіналу збірника вигулькує Фома (той котрий пізніше співав у «Мандрах») і навалює нереальний зігафолк, десь посередині між Скотом Уокером і Горшком.
Збірник, очевидно, дуже тусовочний, навіть сімейний — але все ж дає непогане уявлення того, як звучали київські підвали двадцять років тому. Охуєнно звучали. Суворо і буйно.
VAVA — геніальний у своєму тупому напорі нойз-проект з Києва. Істота невідомого походження дико лупить в барабани і кричить в істериці. Є підозра, що ще одна істота в цей час додає електронних шумів, але в темряві погано видно. Може і немає нікого. Може це наші дитячі страхи матеріалізувались і навалюють нам по морді.
Нойз взагалі дуже дитяча музика (саме тому на правильних шумогігах стільки нестримної ейфорії), і VAVA цю дитячість тільки підкреслює. Сидить немовля, гримить погремушками і верещить, тому що в нього вава.
У свою чергу, вава, тобто травма — ключовий момент дитинства. Я маю на увазі лаканіанську травму: зіткнення з реальністю, яку неможливо асимілювати; травматичний досвід усвідомлення твоєї окремості-від-світу. По Лакану, саме травма вирвала тебе із мутної води імманентності. Твоє «я» — це і є вава, яка ніяк не загоїться.
Коротше кажучи, прадавнє і глибинне звучить саме так. Слухайте уважно:
https://rotovaporojninarecords.bandcamp.com/album/demo-2017
«Я документирую наивную субкультуру общественного пространства, которая возникла на руинах Советского Союза. Ее характерная черта — отсутствие осознанного автора. Наши города наполнены объектами, возникшими случайно — часто через наслоения, когда каждый новый автор игнорирует задумку предыдущего. Эрозия, бродячие собаки и дикая растительность, отмывание денег и просто глупость — все это складывается в уникальные формы, с которыми я работаю. Никто за них не в ответе — на все воля Божа».
Теологічний аспект висказування сумнівний (не забуваймо, що у диявола теж є воля), але ось це свавільне саморозгортання реальності і зависання об'єкта в порожнечі нам подобається. Ну і кольори їбуть очі.
Скільки можна пережовувати пострадянськість, запитаєте ви? А от поки не пережуємо повністю, доти і будемо жувати. Давайте-давайте, рухайте щелепами.
https://birdinflight.com/ru/vdohnovenie/fotoproect/20170625-lvov-bozha-volia-polyakov.html
В суботу у Плівці буде виступати Алла Загайкевич, жива легенда і найголовніший український композитор. І не просто так, а з новим альбомом. І не просто з новим альбомом, а з двома бандуристами. Електронний екперіментал плюс дві бандури, пацани, альо.
«Бандура буде звучати цілком відповідно до просвітницького характеру кобзарського духу: збурювати свідомість, примушувати шукати нові сенси, створювати поле щораз глибших рефлексій», — обіцяють організатори, і у мене немає причин їм не вірити. Лайви Загайкевич — це завжди збурення в усіх сенсах.
З нагоди такої радості я розкопав інтерв’ю, яке брав у легенди шість років тому. З тих пір Загайкевич встигла позаписувати саундтреків для українського поетичного кіно («Поводир» і «Жива ватра», простигосподи) і епічний фіток з литовським колегою — але глобально, здається, мало що помінялось.
http://telegra.ph/Alla-Zagajkevich--%D1%96ntervyu-10-12
Одразу після концерту Я.С.С. дали Гіпертелії мікроінтерв'ю. Дівчата розповіли про свої стосунки з тваринами, батьками і алкоголем.
http://telegra.ph/YAdovitaya-Sobachya-Slyuna--%D1%96ntervyu-10-02
Рівно через 20 років Сільваші напише ось цю картину. Одна з моїх улюблених.
Читать полностью…
Знайомтесь: Софія Сатурн. Серед своїх джерел натхнення Софія називає релігійний досвід, трансвеститів, картоплю фрі і естетику середньовічного християнства. Софія захуярила в усіх сенсах божественні стікери, прозорість яких зіб'є вас з ніг уже в неділю. А поки що подивіться на інші її малюнки.
http://telegra.ph/Sof%D1%96ya-Saturn-09-22
На нашій містично-седативній тусовочці у Плівці, крім всього іншого, ми презентуємо книгу Каті Лебедєвої «Криниця часу». Без зайвої скромності заявляю, що у нас вийшла абсолютно безпрецедентна хуйовина; ви такого ще не нюхали.
Лебедєва - дуже яскравий і глибоководний персонаж, без жартів. Автор дитячої книги про птаху, яка одночасно корабель і рок-зірка. Багато років писала для культового (нині покійного) журналу «Молоко». Колекціонер вишиваних картин і цінитель аутсайдерського народного мистецтва.
В середині нульових Лебедєва також активно випробовувала можливості раннього інтернета: писала інтерактивні пригодницькі романи, верстала пдф-зіни, знімала відоси про механічні іграшки. Найкрутіші веб-проекти, на жаль, зникли безвісти - але дещо таки вдалося витягнути через web archive.
Ось, наприклад, оповідання «Перезавантажен дня» (sic), в якому міститься одне з найкращих речень за всю історію української літератури: «Ніч видалася із ямами».
http://web.archive.org/web/20080430140357/http://ptaha.name:80/text/reload.html
Поки ви збирали ранці в школу і перевертали календарі, Гіпертелія підготувала для вас купу сюрпризів. У вересні буде два з половиною нових реліза, інтимно-окультний тусіч і маленька гастроль у Львів. Розповім про все поступово, почну з останнього.
«Відкрита бібліотека красних мистецтв» (@vidkryta) везе на львівський Форум видавців купу німецьких журнальчиків, а заодно Михайла Букшу (той котрий недавно зробив ліногравюрну версію семенкового «Міста», погугліть хто не бачив) і, власне, Гіпертелію. З цього має вийти щось на зразок панельної дискусії, чи круглого стола, чи як воно правильно називається вашою пташиною мовою. Помацаємо папірці і одне одного, побазаримо, посидимо на сложних щщах.
В назву події винесене досить дивне питання, але побазарити на сложних щщах я завжди радий. Хто там у Львові — приходьте. Написати і спробувати з нами перетнутись за межами Форума — теж можна.
https://www.facebook.com/events/215796488952190/
Всіляко рекомендую. Розмутився там Чорнобильською Мадонною з Австралії, наприклад.
Читать полностью…
Багатогранна й неповторна українська культура, мов діамант у пупі Миколи Мозгового.
Читать полностью…
Віктор Музичук і група «Вікторія». Альбом «Тусовка», 1997 рік. Сінті-поп-рокабілі-електрозігафолк з смт Гоща, Рівненська область. В завалах бендкемпа іноді можна знайти абсолютно нереальні штуки.
https://muzychukvictor.bandcamp.com/album/nac-1997
Музичук не дострибнув до «Території А», виступав головним чином на провінційних фестивалях і загалом ніде за межами Гощанського районного центру дітей та юнацтва не відомий. Дарма. Це дивовижна музика: повністю зіткана зі штампів, але при цьому дуже кучеряво зіграна і записана. Послухайте цей синтезатор і спробуйте не їбанутись.
Сільське весілля, рок-н-ролл, пост-панк з холодним жіночим вокалом, а під фінал навіть реп, прости-господи. Музичук стрибає по жанрах як метелик і жалить як Олена Пчілка. Постмодернізм у своїй найлюдянішій формі. Саунд «Хамерманів», до речі, якраз з цієї естетики виріс.
(Зацініть також його пісні 80х, сусідній альбом на бендкемпі. Там перестроєчна дермантинова романтика, вам таке подобається. Свіжі записи останніх років там теж є, але вони уже зовсім на любителя.)
Український репер Михайль Семенко викликає московського репера Маяковського на батл, 1922 рік. Маяк батлитись засцяв, але через 8 років таки зробив свій вибір. Семенка трохи пізніше забатлили гебісти.
Читать полностью…
Минають роки, народжуються і занепадають імперії, вітри вічності здувають наші пісочні мафи, а людина-грім Олександр Піпа залишається стояти недосяжним колосом, і хуй хтось його посуне з Олімпу.
Попрощавшись з поп-машиною «Воплі Відоплясова» і погравшись в алкопанк з «Борщем», Піпа організував дует Attraktor: бас, барабани і максимальний угар. Іноді до них приєднується додатковий вокаліст, який співає, натурально, оперні арії. Вчора прогримів їхній концерт на Іллінській; взагалі-то, це був цілий бас-фест, але решта гуртів на фоні Аттрактора виглядали затягнутим розігрівом. Концерт, як завжди, обернувся релігійним досвідом. Виправдовуючи свою назву, дует проїхався по публіці трактором.
Незадовго до виступу нам вдалося взяти дуже лаконічне інтерв’ю у зірки. Лаконічне і переповнене концентрованою мудрістю.
http://telegra.ph/Govorit-Oleksandr-P%D1%96pa-08-06
Андрій «Пульсирующая вена чувственной глубины» Горохов, релігійний філософ і останній стовп музкритики, зараз займається київським клубом з чудесною назвою ОКСАНА! (саме так, зі знаком оклику). І робить усе дуже правильно: смішні формати, божевільні прес-релізи, дикі музиканти. Найрадикальніша тамтешня туса останніх місяців — «Єврослухання», коли в розпал Євробачення Горохов поставив в центрі зала величезну колонку, з якої звучали нарізані шматочки Булєза, Мессіана та інших європейських композиторів ХХ століття, а на відеопроекції смішно стрибали священні телята поп-музики: Роберт Сміт, Морріссі, вот ето вот всьо.
Оксані! не вистачало тільки внятного маніфесту, і ось він з’явився — у вигляді невнятного інтерв’ю.
https://izone.ua/ru/news/55
«С одной стороны, надо либерально относиться к музыкантам, но с другой стороны — они все упёртые и застойные, настоящие дети эпохи Януковича, когда в музыке был порядок. В Киеве радикально не хватает музыкального свободомыслия и бесбашенности. Царит формат и строгость. И потому и нам приходится отвечать на вопросы о нашем формате, то есть о том, тюрьмой какого типа мы являемся»
Біографічна довідка: починав як масковський художник, (іронічно) зігував з Джемалєм і Дугіним в роки їхнього розквіту, переїхав у Німеччину, сторожив телевишку, заробив культовий статус завдяки радіопередачі «Музпросвет», пізніше опинився в Донецьку, спостерігав прихід Стрєлкова і його пиздобратії, втік разом з Ізоляцією у Київ. Пише маніакальні тексти про мистецтво на ФБ. Снобствує і проповідує. Ухає і перекочується.
Я недавно писав про бібліотеку зінів у Кощєї на Ярославській - так от, в суботу вона відкривається офіційно і повноцінно. Під музику і з танцюльками. Гіпертелія там, звісно, теж буде; цього разу я навіть прочитаю щось схоже на лекцію. Про середньовічний туризм, ренессансну оптику і фаворське світло. Ну і про папірці.
https://www.facebook.com/events/840840709403912/
Ваня Айван і Масльонок на фоні відсутності Леніна у Києві
Читать полностью…