9148
Все про книжки, літературу та екранізації. З питань співпраці та реклами: @simonchuk42. З інших питань: @valentyna_911
«Людина у високому замку».
Чудова історія про альтернативну реальність, де союзники програли Другу світову, а світ поділений між нацистською Німеччиною та Японією.
Мені тут дуже подобається, що історія розповідає про «маленьких» людей, а не умовних державних діячів.
Зосереджуючись на звичайних людях, Філіп К. Дік дає нам змогу побачити цей новий вигаданий світ так само легко, як ми відчуваємо наш власний.
Через цих персонажів ми можемо побачити ставлення персонажів до бізнесу, кохання, роботи, політики. До тих елементів життя, які хвилюють нас у справжньому житті. І так набагато легше створювати емоційний зв’язок з персонажами роману.
Книга дійсно класна. Замовити можна на Komubook ось тут.
Хто читав, як вам?
in book we trust
Чи слухаєте ви аудіокниги?
Підготували добірку чудових історій, які ви можете прослухати в Абук:
«Усі в моїй родині – вбивці» — не класичний детектив від стендап-коміка Бенджаміна Стівенсона. Хоча автор ще на початку розкриває, на яких сторінках стануться вбивства, він дотримується усіх «Десяти заповідей детективного роману».
«Не відпускай мене» від лауреата Нобелівської та Букерівської премій — Кадзуо Ішіґуро
Роман з елементами наукової фантастики та антиутопії, в якому головна героїня намагається прийняти себе та обране для неї призначення – бути донором для інших.
«Кім Джійон, 1982 року народження»
Життя Кім Джійон таке ж типове, як і її ім’я — це життя у консервативному патріархальному суспільстві. У суспільстві, де жінка просить вибачення за те, що народила дівчинку.
#promo
Вау, «Маленький друг» Донни Тартт нарешті вийде українською 🤍
Сама авторка описує роман як «лякаючу, страшну книгу про дітей, які стикаються зі світом дорослих у моторошний спосіб».
in book we trust
Реакція на смертельний діагноз та небажання помирати: про що пише Генрі Марш у книзі «І наостанок»
Генрі Марш, нейрохірург із багаторічним стажем, уже на пенсії. Він боровся за людські життя, а тепер сам опинився в ситуації, що може стати його смертним вироком.
У книжці «І наостанок» (вийшла у ВСЛ) він пише про заплутаний шлях від лікаря до пацієнта, бо тепер він — уже не в лікарському халаті, а на картці хворого — його прізвище.
Марш нотує спогади про минуле та розмірковує про справи, які треба завершити. І зараз він більше, ніж будь-коли, зачарований таємницями науки і мозку, красою світу природи та любов’ю до своєї родини.
Публікуємо два уривки з книги:
◽️Підручники вчать, що, намагаючись подолати шок від діагнозу невиліковної хвороби, ми проходимо через серію певних стадій. На зміну стадії зневіри приходять стадії несамовитого коливання між відчуттям переляку та запереченням, хапання за соломинку, заперечення, торгу, гніву, розпачу і, можливо, прийняття.
Мабуть, це спрощення — насправді у кожного все відбувається по-різному — у мене, наприклад, був досить тривалий період, коли я звинувачував особисто себе за те, що неприпустимо затягнув час.
Заливаючись сльозами, проклинаючи себе, я не припиняв просити пробачення в Кейт за жахливу тупість. Єдине питання, яке я собі ніколи не ставив: «Чому саме я?». Як лікар я знав цю просту відповідь: «А чому ні?».
◽️Мені дуже не хочеться помирати. А зрештою, кому хочеться? І скажу очевидну річ: я не хочу перетворитись на стару розвалину. Раніше люди вважали, що життя має певну тривалість і помирати у віці «за сімдесят» абсолютно природно, але зараз за пошуки шляхів зупинки старіння і навіть омолодження взялася серйозна наука, а не тільки диваки чи пройдисвіти.
Не тільки ми самі, а й усе, що ми робимо, включно з нашими новими технологіями, є такою ж невіддільною частиною природи, як секс чи трава.
Називати пошуки способів продовження людського життя протиприродними неправильно. Варто це робити чи ні — інше питання. Особисто мені ідея продовження тривалості життя людини видається моторошною, але я згідний, що це — мій забобон, який я зможу подолати, якщо зрозумію позицію науки в цьому.
Замовити книгу можна ось тут.
in book we trust
Звичайно, він не йде, бо глянь, що ти зробив з його книгою 😐
in book we trust
Другу книгарню Readeat відкриють у ЖК «Комфорт Таун»
Відповідно потрапити туди зможуть тільки жителі та гості комплексу.
Якщо чесно, думала, що локація буде іншою 😅
in book we trust
Незвичайні історії роблять людей цікавішими: уривок з книги «Заразливий»
Чому одні імена, ідеї, товари та люди стають популярними аж до нав’язливості, тимчасом як інші опиняються «за бортом». Чи справді таким дієвим є маркетинг поголосу, як його малюють, чи таки існують певні закономірності створення популярності або навіть заразливості ідеї, думки, товару? І в результаті досліджень найрізноманітніших рекламних кампаній науковці були здивовані: гучна антинаркотична кампанія лише збільшила споживання наркотиків.
Дебютна книжка молодого науковця, що досліджував складний соціальний феномен популярності, теж здобула немалу популярність: у 2013 році посіла друге місце у рейтингу бізнес-книг Amazon. «Заразливий» став бестселером і за версією New York Times і Wall Street Journal. Книжка перекладена 25 мовами. Українською її можна придбати у видавництві «Наш формат».
Публікуємо уривок з книги:
«Незвичайне — це все чудернацьке, екстраординарне або ж варте уваги. Воно може бути дивовижним, екстремальним або просто цікавим.
Однак найважливіша ознака незвичайності — це те, що про неї хочеться згадувати. Дізнавшись, що скляний м'ячик підстрибує вище за гумовий, ви просто мусите колись про це згадати.
Незвичайні речі створюють соціальну валюту, тому що вони роблять особливими людей, які говорять про них. Не всі люблять бути в центрі уваги, але ніхто не хоче цілком залишитися поза нею. Нам хочеться подобатися. Бажання соціального схвалення є фундаментальною мотивацією людей. Якщо розповімо про потаємний бар, схований у ресторанчику з хотдогами, то станемо крутими. Поширення екстраординарних, нових і цікавих історій створює оповідачам імідж обізнаних і цікавих осіб, із якими приємно поспілкуватися, повечеряти разом, яких хочеться запросити на наступне побачення».
Замовити книгу можна ось тут.
До речі, ви можете долучитися до обговорення цієї книги в нонфікшн клубі. Тут всі деталі. Учасники та учасниці клубу можуть отримати промокод 15% на цю та ще одну книгу Джони Берґера.
in book we trust
Субота, 16 березня, з 15:00 є вільні місця на фотосет біля кінотеатру «Жовтень» (Київ, Поділ).
Публікую ще фото з минулої суботи.
Ціна 1500 гривень.
50 хвилин часу, від 20 фото в обробці + всі вдалі кадри.
Про неділю напишу додатково, бо буду питати вашої думки про де. І тоді покажу фото з неділі.
Писати сюди @valentyna_911.
in book we trust
На чому ґрунтуються літературні антиутопії: уривок з книги Ніла Ферґюсона «Приреченість»
Публікуємо уривок з книги історика Ніла Ферґюсона — про те, хто так як реагує на катастрофи:
У наш час тривоги через антропогенні зміни клімату зробили екологічну катастрофу предметом антиутопій. Роман Марґарет Етвуд «Орикс і деркач» (2003) повторює «Останню людину» Шеллі, але тут фігурує спантеличений «Сніголюд» — один із кількох вижилих у світі, знищеному глобальним потеплінням, бездумною генною інженерією та катастрофічними спробами зменшити населення планети, наслідком чого стала глобальна пошесть.
У романі «Дорога» (2006) Кормака Маккарті канібали блукають спустошеними землями.
«Механічна дівчина» (2009) Паоло Бачиґалупі вигадливо поєднує підвищення рівня моря та нестримну пандемію, яку спричинила помилка генної інженерії. У цих творів також були свої попередники.
Під час Холодної війни передбачення кліматичної катастрофи були головною рушійною силою, що стояла за громадянськими рухами проти ядерної зброї і на захист природи. Пересічні люди в романі Невіла Шута «На пляжі» (1957) абсолютно безпомічні перед лицем повільного поширення радіоактивних опадів унаслідок ядерної війни.
У «Затонулому світі» (1962) Джеймса Балларда більшість міст опинилися під водою внаслідок підвищення температури (через сонячну активність, а не забруднення).
Урешті-решт є ще антиутопії, на створення яких надихнула масова міграція. Наприклад, у романі Мішеля Уельбека «Покора» (2015) французькі ліві об'єднуються з партією ісламських фундаменталістів, аби тільки не допустити до влади правий «Національний фронт».
Новий уряд виганяє всіх немусульман з державних і академічних посад, узаконює полігамію і розподіляє привабливих жінок. Роман завершується тим, що головний герой підкорюється новому порядку.
Хоча роман Вельбека сильно критикували за ісламофобію, насправді його книжка — це сатира на крихкі інститути Франції, а також на нездатність міських інтелектуалів їх захистити. Як показує приклад «Покори», багато наукової фантастики торкається проблеми політичних катастроф не менше, ніж природних чи техногенних. 3 1930-х років в антиутопіях повторюється сюжет про фашистську Америку. Цей страх постійно наявний в антиутопійних романах, починаючи з «У нас це неможливо» (1935) Сінклера Льюїса і до «Голодних ігор» (2008) Сюзан Коллінз, а між ними були ще «Людина, що біжить» (1982) Стівена Кінга, «Оповідь служниці» (1985) Марґарет Етвуд і «Змова проти Америки» (2004) Філіпа Рота.
Альтернативний політичний кошмар — це тоталітаризм у сталінському дусі. У творі Айн Ренд «Гімн» (1937) герой (Рівність 7-2521) повстає проти егалітарної тиранії, відмовившись від своєї долі двірника і прагнучи свободи. «Кохання серед руїн» (1953) Івліна Во змальовує немислиму Англію з масовими ув'язненнями і державними центрами евтаназії. Рей Бредбері у «451 градус за Фаренгейтом» (роман опублікований у 1953 році, а дія відбувається В 1999-му) описує неліберальну Америку, де уряд заборонив усі книжки, а робота пожежників полягає в знищенні забороненої літератури. (Хоча роман іноді інтерпретують як критику маккартизму, насправді головна ідея Бредбері в тому, що схильність пересічних людей до порожніх розваг, пропонованих телебаченням, укупі з прагненням релігійних меншин вимагати цензури, становить повзучу небезпеку книжкам як носію серйозного змісту.) Однак жодне із цих антиутопійних зображень тоталітаризму не перевершило «1984» (1949) Джорджа Орвелла за масштабами читацької аудиторії та впливами.
Олдос Гакслі у відомому листі від жовтня 1949 року застерігав Орвелла, що той радше описав теперішне, а не ймовірне майбутнє. Гакслі писав: «Філософія керівної меншості в «1984» — це садизм, доведений до логічного завершення. Викликає сумніви, що в реальності політика чобота на обличчі може тривати нескінченно. Особисто я переконаний, що керівна олігархія знайде менш складні й витратні способи правління і задоволення своєї жаги влади, і ці способи нагадуватимуть ті, які я описав у "Який чудесний світ новий"».
Замовити книгу можна ось тут.
in book we trust
Видавництво «Ранок» оголошує муркотневі книготижні 🐈
Підніміть руку, хто любить котиків? Ви ж знаєте, що ці улюбленці понад усе полюбляють весняну пору року. Саме тому у видавництві підготували для вас березневі знижки до 50% 🤩
Добірка книжок для читання, малювання, проведення цікавого дозвілля та створення весняного настрою.
Зустрічайте весну разом з «Ранком»! В асортименті видавництва є книги для будь-якого віку. А серед них точно знайдуться примірники, які зроблять вашу весну захопливою та цікавою 😉 Обирайте будь-які книжки на свій смак. Встигніть скористатися пропозицією до 17 березня.
Замовляйте книги зі знижками до 50% за посиланням ось тут.
#promo
Мені сильно не вистачало такого видавництва, як «Бородатий Тамарин».
Просто та цікаво про складні наукові штуки. Вау!
І ось ця книга Макса Кідрука — це те, що точно варто прочитати. 70 історій про науку.
Наприклад, він пише про небезпеки від глобальної зміни клімату. Або про те, що ГМО — це не щось таке страшне та вбивче, як вважає більшість українців, а те, що може врятувати мільйони людей від голоду.
Або навіть про те, що багато подій в «Зоряних війнах» неможливі з точки зору науки. Наприклад, лазерні промені, які мали би бути невидимими у ваакумі; космічні вибухи, що в них у всіх частинах «Зоряних воєн» такий вигляд, ніби вони стаються в атмосфері Землі; звукові спецефекти під час космічного бою, тоді як у космосі звук не поширюється. І багато іншого.
Замовляйте книгу ось тут і прокачуйте власні наукові знання. Воно того варте.
in book we trust
Безкоштовний вебінар з Social Media Marketing 💻
Швидкий старт в SMM
⚡️ Для новачків без досвіду в маркетингу.
Професія SMM-ника має високий попит на ринку! Це сучасна віддалена професія, яка потрібна всім брендам та компаніям.
На вебінарі ти дізнаєшся та зрозумієш, для тебе ця професія чи ні 🔥
✔️ що таке контент-стратегія та контент-план
✔️ як генерувати ідеї для дописів та ефективні креативи
✔️ що таке таргетована реклама
✔️ як все вищезгадане впливає на продажі.
А також отримаєш покроковий план, як опанувати омріяну професію.
📍 Старт: 10 березня
Перевага професії у тому, що стартуєте як SMM-ник і можете розвиватися у різних напрямах. Тому не можна пропускати, якщо хочете безкоштовно спробувати себе в професії ⚡️
💻 Записатися на вебінар
#promo
Памʼятаєте, я прочитала «Непроханого гостя» Ібаньєса і мені дуже сподобалось?
А, памʼятаєте про таку штуку, що якщо ти щось нове дізнався, то незабаром це тобі десь та й зустрінеться?
Так от.
Вчора, якщо ви пропустили, невідомий безпілотник атакував металургійний завод Северсталь у Череповці. Чому я звернула окремо увагу, бо колись (понад 10 років тому точно) познайомилась в онлайн шахах із людиною з цього міста та ще й з цього заводу. Особливо мене смішила історія, що в них на входах були перевірки на вміст алкоголю в організмі. Загалом запамʼятала Череповець.
І сьогодні читаю, що Северсталь заявила, що одна з доменних печей стає на ремонт. Плановий) Суть доменного процесу, що його не можна зупиняти. Як раз про це було в «Непроханому гості». Тільки там це розказано на прикладі страйків. Коли паралізовані залізниці, все одно робота має йти. «Доменні печі палають днями і ночами; охолодження — це їхня смерть. Розпалити їх і привести в робочий стан коштує цілий статок». «Плановий» ремонт — це зупинка, сподіваюсь)
Достеменно, звісно, невідомо, що там на тому заводі, і що за такий дрон. Але вцілому класний приклад, як література допомагає радіти)
Ну і тут гріх не нагадати, що книжкова спільнота збирає на дрони — тут. За донат від 200 гривень ви берете участь у розіграші книжок.
in book we trust
«Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра».
Дуже мені подобається ця цитата Леся Курбаса.
Вона трохи не про це, але — можливо ви ще не знаєте, що вам завтра потрібен фотосет біля «Жовтня»?) А я як фотографка знаю. Можна парою, купите попкорн (собі, не мені), я вас пофотографую. Або індивідуальний фотосет. Прикріпляю фото з пінтересту (не мої) для натхнення.
Від 20 фото в обробці. Година часу. Ціна 1000 гривень.
Пишіть сюди — @valentyna_911.
Слідкую, що там в окупації на Лівобережжі Херсонської області. Помітила як сильно росіяни вкладаються в бібліотеки. Завозять тонни своєї літератури, багато вже нового про «гєроєв сво», «асвабадітєлєй» тощо. Бібліотекарів-колаборантів возять на всілякі курси. Влаштовують у бібліотеках супер дебільні заходи, типу день самовара чи бубліків, але ж влаштовують. І вимагають присутності.
На фото — їхня святкова інсталяція в бібліотеці Нової Каховки. Женскоє щастя всі дєла.
in book we trust
Останні дні готуюсь до Книжкового клубу за новелами Томаса Манна. Багато думаю про першу зі збірки «Смерть у Венеції» («Трістан»).
Приїжджаю сьогодні в дуже естетичну фотостудію у справах і бачу в стосах книжок і Томаса Манна і його брата Генріха. Лежать як раз зверху. Навіть сфотографувала.
Не знаю як це працює, але ось таке спостереження.
Хто читав «Смерть у Венеції»? Як вам?
Проста оповідь і складні філософські питання.
Так писали в New York Times і Guardian про роман Мілана Кундери «Ідентичність», коли він вийшов у 1998 році.
Це історія про Шанталь і Жана-Марка, які намагаються не втратити власної ідентичності й водночас зберегти почуття і стосунки. Однак вони чимраз дужче заплутуються і вчиняють помилку за помилкою.
Головне філософське питання роману — це природа та схильність до змін ідентичності людини. Кундера запитує, чи залежить вона від оточуючих, точніше чи змінюється вона під їхнім впливом згодом.
Також він піднімає тему натовпу для створення конфлікту між впливами на особистість від мас, себе та близьких людини.
Українською книга вийшла у Видавництві Старого Лева, замовити її можна ось тут.
in book we trust
Здавна українці славилися силою, мудрістю й сміливістю, ішли пліч-о-пліч із духами й боролися з нечистю 💪
Історії про це люди переказували з покоління в покоління, доповнювали, змінювали й ширили світом. Але суті своєї ці перекази не втратили й за теперішніх часів.
Читайте 📖 про велетнів-козаків, хлопчиків і дівчаток, а також інших героїв і героїнь у книжці «Казки про славетних українців» 💙💛
Ви довідаєтеся таке, про що раніше й не чули: сперечання з богом річки, допомога лісовикам, дарування серця, панування над духами й інші дивовижні події (які, безумовно, відбувалися насправді багато-багато років тому).
Замовляйте «Казки про славетних українців» просто зараз ось тут.
#promo
Приїхали книжки від видавництва Vivat 💚
Що з цього вже читали або плануєте прочитати?
in book we trust
ДАРУЄМО КНИГУ «ДЮНА» 🔥🔥🔥
Канал in book we trust разом з каналом про сторітелінг game of stories розігрують культову «Дюну» Френка Герберта.
Ось що треба зробити для участі:
1. Бути підписаним на in book we trust
2. Бути підписаним на game of stories
3. Написати у коментарях вашого улюбленого книжкового персонажа.
Це все. Переможця оголосимо 15 березня.
Успіхів!
📍Видавництво «Фоліо» оголошує передпродаж дуже важливої та потрібної книжки Валерії «Нави» Суботіної «Полон».
🖋Валерія Суботіна — українська журналістка, поетка, військовослужбовиця, учасниця російсько-української війни. Кандидатка наук із соціальних комунікацій (2014).
📖 Це автобіографічна оповідь офіцерки запасу ЗСУ, яка безпосередньо брала участь в обороні Маріуполя в складі пресслужби полку «Азов».
17 травня 2022 року потрапила в російський полон, з якого була звільнена за обміном 10 квітня 2023 року. Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців. Всі кола пекла, які вона пройшла за майже рік, Валерія описала в цій книжці. Постійне спостереження, контроль, приниження, нелюдські умови утримування, критичний дефіцит їжі та води, намагання ворога зламати її фізично і морально, підкорити, залякати, підштовхнути до зради — все це відбувалося з нею. Допити та катування виснажували.
Неможливість контактів з друзями й рідними, дезінформація і пропаганда ворога забирали останню надію на обмін і свободу. Але неволя не зламала сміливу жінку, тепер вона — свідок злодіянь рф.
Наразі Валерія Суботіна працює над наступною книжкою: «Азовсталь. Сталева пресслужба».
🌐Передпродаж на сайті «Фоліо» ось тут.
#promo
Культова книга чи халтура, щоб заробити гроші?
В 1963 році вийшов роман «Під скляним ковпаком». Його написала Сильвія Плат, хоча видала історію під псевдонімом Вікторія Лукас.
У видавництві Harper&Row, яке спонсорувало написання книги, були розчаровані тим, що вийшло у Плат. Роман називали перезбудженим і незрілим.
А в США книгу навіть відмовилися видавати, назвавши її надто особистою.
Але час і смерть авторки змінили багато чого.
Сильвія страждала на хронічну депресію й вбила себе всього через кілька тижнів після виходу роману.
«Під скляним ковпаком» називать автобіографічною книгою. Цінувати роман почали вже після смерті авторки і він став важливою роботу для багатьох жінок. І вже у 1971 році його все ж таки видали у США, і ще під іменем саме Сильвії, хоча її мати була з цим не згодна. Вона казала, що роман був халтурою, написаною лише заради заробітку, і що сама Сильвія ніколи б не хотіла, щоб він був опублікований під її справжнім ім'ям.
Про що ж історія?
Роман розповідає про шість місяців життя дев'ятнадцятирічної Естер Грінвуд, яка, закінчивши навчання в університеті, починає кар'єру в журналі. Вона мріє стати поеткою і подорожувати світом. Естер стикається з розчаруванням в житті, суспільстві, втрачає впевненість у собі і майбутньому. Постійно переймаючись питанням, «яке моє місце в цьому світі», вона впадає в депресію. Книга розповідає про нелегкий шлях віднаходження себе і своєї особистості, повернення до нормального життя через нервові зриви, лікарня, спроби самогубства.
Головній героїні постійно доводиться мати справу з забобонами п'ятдесятих років XX століття щодо місця та ролі жінки в суспільстві. На неї чинять тиск і сім'я, і суспільство, що неминуче призводить до психологічного зламу, кризи особистості.
Українською мовою книга вийшла у Видавництві Старого Лева й придбати її можна ось тут.
in book we trust
Я послухаю лекцію Олексія тільки тому, що намагаюсь зрозуміти в чому зрештою геніальність гри «Останні з нас» і чому такий високий рейтинг в екранізації.
Сподобалось мені тільки те, що я тепер з більшим острахом дивлюсь на гриби і ще що змогла так класно пожартувати тут (досі люди комент лайкають).
До речі, у суботу була лекція Олексія про сторітелінг Стівена Кінга.
Від тих, хто дивився наживо в онлайн — вже є відгуки. Зараз — можна придбати запис.
Чи треба воно вам чи ні — покаже наступний тест:
відкрийте будь-яку книжку Кінга, яка є вдома чи попадеться в книгарні. Прочитайте перше речення. Заінтригувало воно вас? Змусило задуматись? А знаєте чому?
Детальніше про лекції Олексія на його каналі про сторітелінг. Подивитись його можна тут.
Можна пропонувати та обирати теми наступних.
in book we trust
Друзі, шукаємо пана Кота, який став переможцем першого лоту книжок.
Читать полностью…
Маю першу книгу з ось цих бажанок 2024-року.
Історія про реалії життя звичайного журналіста-початківця, юнака з провінції, який потрапляє у вир кар’єрних змагань лондонських редакцій та газетярських буднів.
З промокодом ibwt15 ви можете придбати її зі знижкою 15%.
Замовляйте книгу ось тут.
in book we trust
Ділюсь першими фото з сьогоднішнього дня і нагадую, що завтра ви можете прийти на фотосет до мене у книгарню «Сенс на Хрещатику». Година часу. 1000 гривень. Від 20 фото. Детальніше про все писала тут.
Вільний час з 15:00 до 17:00. Пишіть — @valentyna_911.
В чаті фотографів обговорювали, які книжки цікаво почитати для натхнення
Тобто не теорію, а саме про творчий підхід. Погодьтесь, вивчити яку витримку ставити й коли — не так і складно. А от зробити фото, яке хочеться розглядати, зберігати — це вже інша справа.
Так от я зібрала свою добірку. Згодом опублікую окремо. Проте скажу, що більшість там від ArtHuss.
Фото — це і елемент пропаганди і рушій прогресу і ще багато-багато і.
До прикладу нагадаю, що в радянському союзі з фото зникали ті, хто був неугодний режиму. Передплатникам Великої радянської енциклопедії одного разу надіслали листи з фотографіями Берингового моря, яким люди мали заклеїти Лаврентія Берію. (Ми про це писали тут).
Завдяки камері радянський інженер Альфред Толкачов («Шпигун на мільярд доларів») нафоткав важливі креслення та віддав їх Америці. Зокрема і систему управління Мігів і ППО. (Про це ми писали тут).
Андрес Серрано зняв «Ісуса у сечі» — пластикове розпʼяття у прозорій жовто-помаранчевій рідині. Цим самим привернув увагу до того, якою поширеною стала торгівля релігійною символікою, як знущанням з віри.
Тобто фотографія це набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Ну і, звісно, приходьте до мене на фотосет. І на завтра ще є місця, і на неділю. Моє портфоліо росте, зростатиме й ціна. Наступного тижня планую проводити по 1500 гривень, тому встигніть за 1000. Деталі тут. 😎
in book we trust
Фаріон просто як Хельга з мультфільму «Гей, Арнольде» 😉
in book we trust
"німфетка — це психотип, а вік і не педофілія"
⠀
Я теж подивилася інтер'ю Маші Єфросиніної із Христиною Соловій. І це єдине, що мене справді обурило.
⠀
Вірю, що такими тезами можна було думати в якомусь там році під час навчання в університеті. Ми навчалися на одному потоці на філологічному. І я теж тоді вважала "Лоліту" історією кохання. АЛЕ зараз Христині 31 рік, а вона транслює на величезну аудиторію, що німфетка — це психотип, а не вік і не педофілія.
⠀
▪️ Такого терміну не існує. Такого психотипу не існує. Неповнолітні підлітки — це діти.
А "романтичні" стосунки дорослих із неповнолітніми — це розбещення і педофілія.
⠀
▪️ Чи може неповнолітня дівчина / хлопець закохатися у дорослого чоловіка / жінку? Може. Але саме тому дорослий є дорослим, бо знає закони, знає, що особи в цьому віці не можуть нести відповідальність ("вона сама мене спокусила" — хуйня), власне завдання дорослого: поставити межу. А не виправдовуватися, що от раніше одружувалися і з 12-річними.
⠀
▪️ Так, справді часто дорослі люди сексуалізують образ дівчинки-підлітка — це і фотосесії в шкільній формі, і так званий образ "лоліти" на сцені. В свої 31 я розумію, що це теж хуйня і вже точно не "психотип жінки".
Шкода, що тут Маша просто погодилася, а не опонувала Христині. Дуже шкода.
На суботу і неділю ще візьму декілька людей на фотосет.
1000 гривень. Година часу. 20 фото в обробці і легкій ретуші. Переважно це будуть портрети, тому що знімаю з «портретним» обʼєктивом.
Допоможу з образом і позуванням, якщо потрібно.
📍Київ.
Субота — біля кінотеатру «Жовтень» на Подолі.
Неділя — біля книгарні «Сенс на Хрещатику».
Детальніше тут.
Хто хоче познайомитись, гарно провести час і отримати нові фото — пишіть.
На фото — приклад однієї з минулих зйомок.
