-
ОЛЕГ ХОМЯК- психология личная и политическая
https://youtube.com/watch?v=ADSG_z7rxt0&si=Lxcq4Yyol0Y6nPmp
Читать полностью…
Вполне адекватное описание сознания:
- сфера, окружность которого нигде, а центр везде.
Хотя можно и о Вселенной, о Боге.
Есть такое слово "ценности" . Обозначает два совершенно не связных, и в чем - то противоположных, аспекта нашей жизни. Нечто материальное и социальное (движимое и недвижимое имущество, социальная значимость, умпех), с одной стороны, а с другой стороны, нечто не материальное и не для социального : мудрость, любовь, свобода, целостность и т.д.
Одно и то же слово указывает на разное, в соответствии с двумя разными измерениями: социальным и духовным.
Человек потому и человек, что он живёт в двух этих измерениях.
Также и с этикой и моралью.
С одной стороны - это правила, которые обеспечивают человеческое общежитие, подчиняя и подавляя проявления индивидуализма, агрессии. То есть, эта этика подавляет индивидуальное для обеспечение общего. Эта этика в нормах, правилах, законах. И обязательно с наказанием.
С другой стороны, этика это о том, что обеспечивает "проявление" высшего блага, путь к высшему благу. Это "грани" высшего блага, и это не связано с обществом, а с индивидуальным путем, путем преображения. Здесь мораль социума как раз та, которая уничтожает (история Сократа: конфликт между этикой Сократа и этикой афинского общества). Это практика, практическая философия, духовная практика.
И то и то называется одинаково. Но смысл разный. Много есть терминов которые в социальном и духовном измерении - указывают на разное.
Ситуация человека, а полноценный человек это человек в двух измерениях, это ситуация обнаружения себя между двух этик. И выбор высшего блага - это и есть осуществление человеческого в этой жизни. Выбор общего блага, в ущерб высшему, это другое существование, без пути, но в сопричастности другим, быть частью сообщества.
Помогаем восстановить армейское имущество, погибшее в результате боевых действий
-----
Перші дві фотки це було\стало з продскладом.
Далі просто звіти, частина звітів, що помістилася в один пост.
(думаю, в фейсбуці буде більше)
114 тис грн
7200 - павербанки, подовжувачі, три ліхтаря та інш @remzona.ua зробила значні знижки для військових.
1576 - два баули б.в. нідерланди з Армейки
17000 - інструменти Дніпро-М, бензопила, шуріки, тощо + пральна машина grunhelm GWF - WS70284
45700 - подовжувачі, морозильні ларі, холодильники, насос тощо.
8727 - aforce.com.ua - 3 розкладачки+ подушки під них + один каркас з москіткою.
16871 - Генератор інверторний Хонда 3квт
6374 - принтер cannon pixma g3410, який в мене й був. Дуже вдалий.
1200 - шнури та ще подовжувачі
10000 - газовий пальник, деякий посуд, подовжувачі, замки, світло, тощо
І це я навіть не кажу про те, скільки ви прислали нам корисного, карімати, речі, їжа, вода, серветки, спальники, подовжувачі, та інше інше інше, дякую!
@olga.shyshka та всі, хто Ользі допомагали! Дякуємо!
@olga_gonetskaya Дякуємо дуже!
Оля Ручий та @shveina_rota Обіймаю та дікую!
Багато хто з вас допомагає нам вже далеко не вперше!
В самому зборі маємо десь 70к, суми конкретної немає, відштовхувалися від часу та потреб що з'явлілись. Думаю, за півтижні вже закрию ці банки незалежно від подальших результатів збору.
Збільшив моно до 130к на всяк (ну, зовсім всяк) випадок.
Все це були б гроші військових. Мої гроші, також. А багато чого б і просто не було.
Чеки, квитанції, будь-що ви можете отримати в особистих та щось я ще додам у фейсбуку.
Ми відновили дуже багато чого, і навіть того що в нас до цього не було і навіть в кращому вигляді десь за тиждень, завдяки вам. Все спалене вщент десь за тиждень.
Якщо пощастить деякі речі зі свого побуту я теж відновлю вподальшому.
Було б дуже вдало відновити знищені зарядні станції. Нажаль вони подорожчали в півтори рази з весни. Але, це було б прям круто.
Якщо вистачить грошей, купимо ще й окремим підрозділам, вони давно в нас питали.
Та подивіться на работу, яку ви зробили вже!
Збір триватиме до 16 числа. Реквізити в коментарях та шапках.
Не соромтеся, задавайте будь-які незрозумілі питання в особисті чи в коментарях.
О смысле жизни.
Если человек верит, что он создан Господом Богом и согрешил, то все-таки возможно "возвращение" к Богу, преображение и обретение благодати. Это смысл для практиков христианства.
Если человек исходит из того, что суть его жизни и жизни вообще - ум, то тогда практика постижение природы ума, своей сути, есть смысл для такого человека.
В советском коммунизме строители коммунизма строили его для будущего поколения, и в будущем поколении потомки бы помнили строителей. В каком то смысле, коммунизм родового общества, где человек смертен, но Род вечен. И тогда смысл - обеспечить Род лучшим будущим.
У верящих в то, что психика есть производное мозга - смысла нет, да и не может быть. Здесь нет ни понятия пути, ни практики, ни смысла. Перспективы нет. Не станешь же стремиться к тому чтобы стать мозгом? А раз нет высшего начала, или просто Начала, Сути, то нет и этики, морали (то, что обеспечивает связь с началом), культуры (пространство смыслов) и т п. Вернее есть как фантазии и иллюзии.
Интересно, как это будет реализовано? ИИ это важный элемент этого мира без смысла: порождение всего культурного и интеллектуального продукта "машиной" делает его бессмысленным. В обычном же, человеческом, не ии-обществе, культура и продукт есть последствия процесса обретения смыслов. Как результат труда по постижению. А в ии-обществе это делает машина). То есть, человек прекращается как человек, существо смысла. И тогда совершенно логично страх перед ИИ: а зачем ему, ИИ, человек, который уже не человек, раз сам ИИ создаёт человеческое. Но если для ИИ человек больше не нужен , то зачем ИИ производить культурный и интеллектуальный продукт?? Зачем ИИ создавать сознание, если он и так функционирует?.Да и познавать, это человеческое стремление исходя из переживания своей неполноты, стремление к обретению полноты. То есть, ИИ просто станет сетью "мигающих лапочек". Ибо мир без смысла. Смысл это то, что "соединяет" человека как отдельное и частное, с началом, вечным и бесконечным. У ИИ нет такой проблемы).
Открываем срочный сбор для разведчиков с донецкого направления. Все мы знаем, что там сейчас происходит, потому помочь ребятам нужно оперативно…
Собираем на средства связи:
2 Starlink mini и месячную абонплату для них, а так же на 5 power bank для обеспечения бесперебойной работы.
Сумма сбора - 93 000 грн
Давайте поддержим наших бойцов🇺🇦
Многие уже наверное видели, провокатора в усах и вышиванке, ратующего за насилие в отношении детей - лишение свободы и воспитание в ненависти. Буквально: заставить любить нацию. Дух советских пионеров и ги.лерюгенда оделся в национальную одежду чтобы быть своим. Чистое зло в имидже патриота.
https://m.youtube.com/watch?v=7vod68Rd0uE
В контексте антиколониальной политики и освобождение национального духа от колониальных нарративов.
Мне кажется недооцененной, в плане колониального влияния, является история жестокого захвата, и эксплуатации, украинских земель варягами - викингами, и создания первой колониальной державы на украинских землях- Русь, Киевская Русь, Русь Рюриковичей.
Все-таки надо начинать с корней, это позволит очиститься от всей колониальной истории и обнаружить истинное, чистое начало нации.
Можно также создать сообщество стран, пострадавших от викингов. В первую очередь Британия, многовековая жертва викингской оккупации, Франция (Нормандия как отпечаток колониального присутствия), Южная Италия.
А Норвегия, Швеция и Дания должны компенсировать свое колониальное насилие.
Нам нужны новые, настоящие стратегические требования!
PS Ну и Киев. Имя то доваряжское, а сама суть то колониальная.
При цьому ми маємо розуміти, що зараз наш народ проходить одну з найскладніших трансформацій в своїй історії, а відтак, велика маса людей просто не зможе сприйняти всерйоз дискусію про те, в якому столітті народилися українці, як нація: разом зі Святославом хоробрим, першими козаками чи вже після козацьких воєн Богдана Хмельницького. Ми, на перший погляд, знаходимося в певній історичній пастці адже, з огляду на війну кращого гранд-наративу, ніж він є у Грушевського, годі й вигадати. З іншої сторони, саме через це ми потрапляємо в пастку російського історичного Франкенштейна.
Що потрібно зробити? Перш за все не поспішати щось ламати одним махом – до таких змін не лише суспільство, але й навіть представники української історичної спільноти мають дозріти. У нас вже є цілий ряд робіт, які ламають канони: є, до прикладу, велика колективна монографія по «дешифруванню» Галицько-Врлинськоголітопису, є робота Г. Філіпчука, яка ламає шаблон уявлень про Володимира Великого, є роботи Н.Яковенко та Н.Старченко про українські світи Речі Посполитої (власне так і називається книга останньої авторки). Дуже добре, що зараз з’явилася спроба дати нарис історії України, як фронтирної території (під редакцією С.Громенка і дуже шкода, що одні з ідейних натхненників цієї роботи Н.Приймак та Б.Черкас в силу різних обставин не дали свої дописи до цієї роботи). Але нам, як на мене, не вистачає спроби написати не історію української держави від Адама, а історію українського народу, яка була б міждисциплінарною і дозволила б дещо інакше подивитися на нашу історію. В 1992 році Юрій Шевельов прочитав першу лекцію в щойно перевідкритій Києво-Могилянській Академії про історію української мови. І закінчив він словами з «Золотого гомону» П.Тичини «Я – дужий народ, Я молодий». І після цього додав (цитую по пам’яті), що нічого в тому поганого немає, що перші ознаки української мови виникли всього лише в VII-VIII століттях. Для тих, хто не пам’ятає, тоді якраз на пікові були псевдоісторичні ідіотизми, які продукувалися в тому числі і маститими істориками про історію української мови і українців з ІІ тисячсоліттядо нашої ери.
3. Страх подолати певні стереотипні моделі цілих історичних періодів. Історія завжди має справу з історичними міфами (вибачте за тавтологію), одягнутими в ідеологічну одіж.Окрім того, дуже часто цілі покоління істориків просто посилаються на когось (на щось), тому що є така традиція, аж поки не з’являється хтось, хто ставить під сумнів певні речі чи історичність подій. Ми вже два з половиною століття живемо в міфові, вигаданому В.Татіщевим про бібліотеку Ярослава Мудрого і цей міф став частиною нашої гордості (зрештою, як і міфічна ванна Анни Ярославівни, яку вона везла через всю Європу в Париж). Всі ці міфи є частиною історичної пам’яті народу і їх злами не просто болючі, вони часто можуть вибивати опору з-під ніг (повторюся – опору в протистоянні з Франкенштейном). Але при цьому, якщо їх поступово не ламати, ми ніколи цього Франкенштейна не переможемо.
Що потрібно зробити? Історія України має кілька надважливих реперних точок, які ми боїмося змінювати століттями. Класичний приклад – війни Богдана Хмельницького, яківже два століття розглядається перш за все, як відповідь українського народу на утиски щодо православної церкви, хоча розглядати саме так – це означає іти за російським Франкенштейном. Протягом останніх двох десятиліть у нас з’являються роботи, які пробують ламати ці стереотипи (П.Кралюк«Богдан Хмельницький», наприклад), але ми досі боїмося підійти більш широко до ситуації в 17 столітті, яке змінило всю нашу історію і є однією з головних історичних причин сучасної війни. Не менш болючим і практично недослідженим є питанням українців, як будівничих імперії в 18-20 століттях. Нам потрібен масив робіт з цього приводу, які б з різних точок зору і з різних підходів розглянули це питання. З моєї точки зору ущербною є позиція розглядати Паскевича, як українця, але так само ущербним є розгляд українсьткого питання через призму того, що наприкінці 19 століття в Києві було 5 україномовних сімей.
Александр Волков "Гранатовая Чайхана", 1924
Мистическая картина.
Мировоззрения бывают разные. Мифологическое, религиозное, философское, научное..
Есть люди, которые верят, что есть одно, то, которое самое адекватное. Это ограниченные люди, ограниченные своим выбором.
Но нет лучшего или худшего, это просто разные миро-воззрения, с разным стилем мышления, разным языком. И для разных результатов.
Полноценный человек должен был бы:
- пользоваться всеми стилями
- осознавать что он использует
- знать зачем и когда переключается.
Но тогда, такой субъект вне мировоззрения? И при этом - управляет процессом. Он без мировоззрения, но в реальности?
Что такое ограниченное убеждениями и пристрастиями мышление (слабоумие)?
По итогам моего разбора Сапольски "умники" пишут: вам бы разобраться в нейробиологии.
Никакие работы Сапольски- нейробиолога о нейробиологии (приматов, морских окуней, эаднежаберных моллюсков, людей и т.д.) я не обсуждаю, я даже предполагаю что там много ценного материала.
Я обсуждаю его заявления по поводу психики и социума, его личной философии. И нейробиология здесь не при чем. У него - стремление психологическую и социальную реальность описать через нейробиологию. Это редукционисткий подход.
Поэтому, я могу это обсуждать вполне компетентно, и даже более компетентно, так как я и психолог и политический психолог. Но ни психология ни социальные науки не являются темой моего обсуждения высказываний Сапольского.
Единственное что я обсуждаю - логику его высказываний, его мышление. Вернее его отсутствие (нарушения мышления), его веру и убеждения (это к науке не имеет отношения) , это личный жизненный опыт .
Поэтому, люди которые мне пишут о том что мне надо разобраться в нейробиологии - в моем понимании невменяшки. Не способные к пониманию текста.
В чем особенность таких текстов, как в предыдущем посте? Кстати, её приписывают разным философом от древнегреческих до Паскаля.
Она полностью соответствует "очевидному", но в определённом состоянии сознания, разотождествленном. Когда есть осознание сознания в отдельности от предметов действительности.
Можете потренироваться где-нибудь на природе, в прекрасном месте, там проще. Различить окружающую действительность и поле сознания.
В обыденном состоянии сознания фраза абсурдна. И верно обратное: те, кто утверждают что фраза абсурдна - нормальные люди.
Масштабное исследование о научной революции и рождении науки, обо всех тех преобразованиях в представлениях (георгафии, математики, финансовом деле, искусстве и т.д), которые стали основанием появления науки.
Богатейший материал о том, как меняются представления и формы мышления.
Українською ще не видавали, наскільки мені відомо.
Продолжаем сбор, осталось немного.
------
Открываем срочный сбор для разведчиков с донецкого направления. Все мы знаем, что там сейчас происходит, потому помочь ребятам нужно оперативно…
Собираем на средства связи:
2 Starlink mini и месячную абонплату для них, а так же на 5 power bank для обеспечения бесперебойной работы.
Сумма сбора - 93 000 грн
Давайте поддержим наших бойцов🇺🇦
Завтра в 19.00 второй семинар курса об парных отношениях.
Кто не успел на 1-й, можно купить видео.
https://secure.wayforpay.com/payment/online_stosunky
https://www.youtube.com/live/n4juMEf-ErU?si=ZGF-wuh2h0so0O2J
Читать полностью…
Есть разные социологические группы.
Есть группа служителей Духа Ненависти: Корчинский , Фарион, Ницой.
Заметьте, все они тянуться к детям.
Начальная стадия человеческой жизни - это диадическая связность. Ребёнок связан с матерью, семьёй. Вроде это и разное, но очень связное.
Инфантильность, если человек уже не ребёнок, но он не автономен, часть общего. Связь обеспечивается недоделанностью, тем, что переживается как доверие-близость-любовь. Но инфантильная, наивная.
Взросление начинается с противопоставления себя внешнему, есть Я и Мир, другие. Тут тренируется воля, мышление, границы, способность преодолевать, достигать, использовать, влиять, Эго. Обретение аатономности: есть Я и не Я. В эту реальности пути описаны. Нужны воля и ум - и все получится.
А дальше - новое открытие. Всё внешнее это то же Я. Но не объективно внешнее, одинаковое для всех, а моё внешнее, моя ситуация. Это тоже моё тело, внешнее. Я внутренний и я внешний (ситуация) - это одно единство, одно поле. И изменение здесь- изменение всего поля Я-Мир. Здесь люди и рядом и в своих мирах, пересекаясь и оставаясь в своем коконе. Здесь мастерство творения, управления кармой, обретение свободы. И тот, кто видит это поле - это чистое сознание, субъект, запредельный полю действительности Я-Мир. Это хорошо показано в "Легенда Багера Ванса". В эту реальность путей нет, это всегда уникальное творчество, преображение.
Якби їх було всього 5, не було б української революції. Точно так само не можна розглядати рух 60-ків, зосереджуючись на 20-30 прізвищах. Якби їх було кілька десятків, не було б 1991 року.
4. Спроба створити систему домінування глорифікаціі над правдою. Це одна із самих болючих і складних тем нашої історії, бо вона, перш за все стосується найближчої історії і вона є цементуючим міфом не тільки для широких мас, але й, що не менш важливо, для проактивної меншості. І головне, тут задіяна велика політика, а інколи навіть геополітика. Тому, як би це боляче не звучало, історія тут змушена буде зважати не лише на історичні реалії, але й на політичні баталії та підводні камені.
Що потрібно зробити? Потрібно перш за все виділити головні події та персони, які є частиною сучасного міфу, який ми не можемо(не маємо права) зараз кардинально міняти. Їх не може бути більше 5-6. І потрібно домовитися, що ці питання ми відкладаємо на післявоєнний період. Зрештою, така домовленість, де-факто вже існує.
5. Відсутність вписування України в ширший контекст. Ні для кого не секрет, що попри декларації про компаративістичні студії, попри те, що ми, здавалося б пробуємо вийти за межі глобусу України, ми все одно дуже часто повертаємося на його орбіту. Вище вже говорилося про Хмельниччину і причини тієї війни. Але розглядати цей період без врахування бажання Порти ослабити Річ Посполиту і тонкої гри Криму, просто неможливо. Точно так само, як і неможливо говорити про багато інших періодів, не зважаючи на впливи інших держав, ідей, які існували в ті періоди і зради, які робили під впливом різних геополітичних ситуацій тогочасні українці. Ми потребуємо переміщення України в геополітичний контекст історичного минулого, навіть якщо виявиться, що умовний отаман Сірко був зрадником, а Самойлович більшим державником ніж багато хто інший.
Шо потрібно робити? Про міністра закордонних справ СРСР А.Громико ходила свого часу легенда, що перед прийняттям важливих рішень він закривався в кабінеті і подовгу сидів дивлячись на карту світу. Коли ми говоримо про нашу історію, напевне нам потрібно значно більше приділяти уваги саме геополітиці і картам світу.
https://www.facebook.com/share/p/TUDQn7BhgUkwBCFy/
Гарний текст Vadym Denysenko про те, як писати про українську історію.
------
5 проблемних питань українських підходів до історії України та історії памʼяті
Цей текст я вирішив написати, багато в чому, завдяки дискусії з Volodymyr Viatrovych та Єгор Брайлян на Киівбукфест. Цей текст - спроба підсумувати деякі думки щодо проблем в нашій сучасній історичній науці. І, по можливості, підштовхнути дискусії на цю тему.
Останніми роками, завдяки відкриттю нових джерел, з однієї сторони, та завдяки зміні підходів в історичній науці ми, справді, багато в чому просунулися в тому, щоб почати витворювати нову історію України. Проте, як на мене, є кілька проблемних точок, без подолання яких ми не зможемо зробити реальні прориви в творенні нової історії України та культури історичної пам’яті. Отже які це проблеми?
1. Спроба конкурувати з Росією і писати історію, відштовхуючись від російських історичних міфів. Наша історія, багато в чому, є рефлексією на російські історичні наративи (не принципово – міфілогізованівони, вигадані чи реальні). І тут криється наша перша глобальна проблема, адже з Франкенштейном, який міняє своє обличчя в залежності від ситуації, боротися його ж методами може лише більший Франкеншейн. У нас немає стільки грошей, щоб будувати свого Франкенштейна, у нас немає менеджменту від історії, який міг би менеджерити на державному рівні всі ці перевтілення і, що не менш важливо, наша історія не є ідеологією. Справа в тому, що путінська Росія вибудувала ідеологічну модель зразка 19 століття, де історія замінила собою філософське підгрунтя націєтворення. У нас історія є певною частиною ідеології, але лише її частиною. Наша величезна проблема полягає в тому, що ми весь час реагуємо на російські історичні нісенітниці, замість того, щоб утворити власний історичний канон(и). Класичний приклад – відсутність української історії Другої світової війни. Поки її не буде, ми весь час будемо попадати в різні ідеологічні провалля, які будують для нас не лише росіяни, але й поляки і не тільки. Не менш показовий приклад - це історія з Андрієм Боголюбським, якого росіяни, згідно з Ключевським, вважають чи не першим «великоросом», а ми говоримо про нього, ледве не як про зрадника і як про історичну тяглість протистояння Росії та України. Але проблема в тому, що ані Боголюбський, ані його батько Юрій Довгорукий чи його нащадок Всеволод Велике Гніздо не були росіянами чи перевертнями-українцями. Отже, перша проблема, яку треба подолати – це відмовитися від рефлексій на росіян щодо нашої історії. Це складно, але просто життєвонеобхідно. Інакше ми будемо ходити по колу.
Що потрібно першочергово? У нас вже є серйознізні прориви в цьому питанні і в цьому контексті варто відзначити, наприклад роботи Г.Єфіменка по створенню СРСР, які якраз утворюють новий український канон(відразу скажу – я не маю можливості перечислити всіх авторів, яких я вважаю достойними, тому зразу прошу вибачення в тих, кого не назвав). В той же час, як уже писалося вище, першочерговими для нас, в цьому контексті, мали б стати кілька робіт(гранд-наративів), перш за все з історії 20 століття. Нам дуже не вистачає, як уже вище було сказано, нашої історії Другої світової війни. Нам вкрай важливо написати цикл робіт про Україну і Сталіна і, мені здається, вкрай важливо написати історію України з 1991 по 24.02.2022 року. Без останньої роботи нам вкрай важко буде робити роботу над помилками і рухатися в майбутнє.
2. Спроба увʼязати сучасну історичну науку з з вкрай важливим, але вже застарілим концептом Михайла Грушевського. Історія України-Руси, відіграла одну з найважливіших ролей в творенні української політичної нації на початку 20 століття, але зараз говорити, що з часів утворення на наших землях першої держави і до сьогоднішнього дня українці мріяли лише про творення власної держави – це жити в ілюзіях столітньої давнини.
Помогаем военным с Sukhanov Yuriy Реквизиты в комментах
--------
Шановні друзі, наші підрозділи забезпечення 60 омбр 97 омб, нещодавно спіткали деякі негаразди.
В принципі все добре. Всі цілі. Я гадаю, можна казати, що нам знову пощастило.
Але все ж є окремі незручності.
На відео ви можете побачити деякі з них.
Втратили майже все майно. Моє в тому числі.
Дякую всім за ваші пропозиції допомоги. Це дійсно було б зараз доречно, не дивлячись на те, що деякі засоби ми все ж маємо та армія теж щось нам надасть. Але не все.
Я запропоную вам допомогти конкретними речами, які нам зараз потрібні та допоможуть відновити роботу забезпечення фронту та їх деякий побут. Ви можете задонатити за реквізитами, або самі відправити чи купити нам наступні речі :
- Холодильники. Ларі та звичайні з морозилкою.
- Провода, резетки, вілки, подовжувачі, трійники.
- 2 шуруповерти
- Бензопила
- Принтер струйний
- Зарядне для автомобільних акумуляторів
- Спальні мішки
- Каримати
- Розкладачки військові
- Генератор інверторний (до 2 квт та менше) та звичайний (до від 3 до 5 квт
- Зарядні станції від 0,7 квт та більше
- Світлодіодні лампи 20+ вт
- Ліхтарики. Бажано з червоним світлом.
- Одноразовий посуд. Особливо, глибокі тарілки.
- Рідке мило, шампунь.
- Серветки вологі та паперові
- Чайник електричний, кип'ятильники
Потім напевно ще напишу. Підбиваємо втрати, дивимось що зможемо отримати а що ні.
Відновитись можна швидко, навіть втративши майже все.
Не в останню чергу завдяки вам.
Особливо, коли вас багато
____
Спеціальний кореспондент з місця подіій - наш побратим @palinkashsergei (insta)
Реквізити в коментарях
Любые предложения люди понимают иначе, чем тот, кто их вносит.
(Третий закон Чизхолма).
https://www.youtube.com/live/F3Y1dDWV-7k?si=v9dHg-pttD6kyxPK
Читать полностью…