-
ОЛЕГ ХОМЯК- психология личная и политическая
Останній день, коли діють знижені ціни на психологічний практикум Олега Хомяка «Магія перетворення» 😱
Реєстрація:
Пакет стандарт 👇🏻
https://secure.wayforpay.com/payment/sbf287dbc632d
Пакет преміум
https://secure.wayforpay.com/payment/s6a467f6dfed3
Вот она сила философии!!!
Ректор же философ по образованию. А говорят что философия это не совсем о практике жизни. Врут, завистники!!
Учитесь!! Мудростью достигается благополучие!!
Знаете, друзья, тема, которую мы сегодня подняли в подкасте «Курс на завтра» с Алексеем Кущем — это вопрос национальной безопасности, без преувеличения.
Я вырезал еще один кусочек вам, который приводит меня в ужас. И тут нету ничего сложного, это даже не математика, это элементарная арифметика.
Послушайте, задумайтесь об этом. Поделитесь с друзьями, семьей, коллегами.
Полный подкаст и другие темы, которые мы обсуждали сегодня можно прослушать по ссылке 👉🏻 https://api.svobodnyi.com/share?locale=uk&slug=chas-koli-krayina-zupinitsya
t.me/the_capital_of_freedom
Відкрите інтерв’ю з Олегом Хомяком на тему «Відносини. Лезо бритви»
Коли: 1 березня 2024 року, 11:00 – 13:00
Локація: «ВЕЖА на Почайні», просп. Степана Бандери, 23, 3-й поверх
Запрошуємо на відкрите інтерв’ю з психологом та бізнес-консультантом, який багато років вивчає тонкощі людського мислення і нюанси відносин між людьми.
На зустрічі Олег Хомяк поділиться тим, як пройти по лезу бритви міжособистісних стосунків і залишитися собою.
Приходьте, аби отримати інтелектуальне задоволення та інструменти для покращення власних відносин.
Станьте учасником цікавої події від журналу «Людина Диво Світ» видавництва «Колесо Життя» й отримайте свою відповідь на питання, яке сьогодні хвилює вас найбільше.
Під час події передбачена відеозйомка для YouTube-каналу видавництва. Діятиме режим вимкнених телефонів.
Вхід за донат – від 100 грн.
Что такое стратегическая идиотия - краткий пример.
Пост Алексея Куща
Дональд Туск прямим текстом заявив, що український сировинний аграрний експорт несе загрозу не тільки економіці Польщі, але й економіці ЄС.
Зокрема він сказав:
"Польща продовжує ембарго на імпорт українського зерна, але не виключено, і ми розмовляємо про це також з українською стороною, що потрібне буде розширення ембарго також на іншу продукцію, якщо ЄС не знайде кращі способи більш ефективного захисту європейського і польського ринку...
... Хотів би дуже чітко підкреслити, що кордон між Польщею і Україною, між Словаччиною і Україною – це кордон Європейського Союзу.
Ми сьогодні хочемо захистити наших виробників, але ми також хочемо оберігати ринок європейський. Це наш обов’язок».
Це було сказано на підсумковій конференції після зустрічі лідерів Вишеградської четвірки (Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина).
Тобто, східний кордон трьох країн з "четвірки" підкреслено названо східним кордоном ЄС, без зайвих сантиментів стосовно того, що цей кордон з Україною колись стане "внутрішньоєвропейським" .
Ця заява викликає у мене змішані почуття.
З одного боку, повністю справдились мої прогнози стосовно того, що сировинна, аграрна модель української економіки не монтується в європейську модель.
Як казав колись спікер Іван Плющ - "невпіхуєме".
Тобто можна потрафити свому "аналітичному его", мовляв, попереджав, розумів...
Але масштаб проблем для нас настільки великий, що ці події викликають лише гіркоту, внутрішню образу на короткозорість наших політичних еліт та інфантильність частини суспільства.
Які всі ці десять років теревенили про євроінтеграцію та навіть вписали її золотими літерами в преамбулу Конституції і при цьому, більше 50% свого експорту направляли на ринки Азії та Африки.
Говорили про "європейський дім" і все робили для того, аби торгівельним партнером номер один став Китай. Така собі, геополітична шизофренія: дружити з тим, з ким не торгуєш і торгувати з тим, з ким не дружиш.
Так, обсяги торгівлі з ЄС за ці десять років суттєво зросли, але було помітно, що аграрна та сировинна складова нашого експорту в Європу - вже на межі.
Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС визначально укладалось для зовсім іншого: наша країна мала стати "східноєвропейським Китаєм", тобто промисловою платформою для виробництва величезної номенклатури споживчих товарів для європейського ринку.
Саме тому, на складні споживчі товари в рамках угоди не було ніяких квот та були застосовані нульові мита.
Ми мали стати аналогом сучасної Туреччини, яка працює на ринок ЄС чи аналогом Мексики, яка працює на ринок США.
Тим самим, європейці хотіли зменшити імпортну залежність від Китаю.
Звичайно, що абсолютно токсична економічна політика наших урядів після 2014-го року (до 2014 - окрема історія), відсутність захисту прав власника/інвестора, чесних судів та корупція - все це сукупно унеможливило досягнення цілей угоди про зону вільної торгівлі з ЄС.
Але для продажу кукурудзи, залізної руди, металу та меду - зона вільної торгівлі непотрібна, бо це (крім меду) - біржові товари, комодітіз.
А комодітіз - це товари, яким властива повна взаємозамінність, тобто незалежно від виробника, споживач сприймає такі товари як однакові.
Зерно, воно і в Африці, зерно, на відміну від взуття, яке може бути китайське, а може - і італійське.
Для зерна зони вільної торгівлі - некорисні, марні. А для взуття - те, що потрібно.
Тобто, хотіли йти в ЄС - потрібно було вибудовувати системну політику з підвищення економічної складності та рівня доданої вартості.
Аналізувати динаміку європейських ринків та знаходити свою нішу. Як це робили поляки, чехи, словаки. Кожна з цих націй знайшла свою корисну для ЄС спеціалізацію.
Словаччина, наприклад, стала одним з автомобілебудівних центрів Європи. Польща виробляє широку номенклатуру споживчих та промислових товарів. Чехію назвали «Швейцарією Східної Європи».
Можна згадати і Туреччину, яка колись теж була аграрною країною та експортувала в Європу фрукти та овочі.
https://www.youtube.com/live/Ab_uP-0PPkc?si=cVB1kllxyFItIfUp
Читать полностью…
https://www.youtube.com/live/kqXcOFdBgU4?si=oJIZdFtcqudEJY6G
Читать полностью…
Голодомор был в Украине, и в тот же период был голод в Казахстане. В Казахстане в абсолютных числах погибло раза в два меньше чем в Украине, но в относительных - около 25%, раза в два выше чем в Украине.
В Ирландии Кровель уничтожил примерно четверть населения.
Сейчас Казахстан и Ирландия благополучные и динамично развивающихся страны.
Кромвеля в Ирландии ненавидят, но идеология в стране не основана на культуре жертвы.
В Казахстане сформирована национальная идеология, и Чингисхан принят как свой лидер. Идеология не построена на культе жертвы.
2 года полномасштабной войны. Можем верить или не верить власти, считать их героями или предателями, но самое главное сейчас — не забывать помогать нашим бойцам. Они держат землю под нашими ногами пока другие расшатывают страну.
Предлагаю объединиться и задонатить.
Открыл сбор на бронезащиту жизненноважных частей тела наших бойцов 132 ОРБ ДШВ.
Карты в комментах
Цель: 260 000.00 ₴
Павло Вернівський
Знаєте чому поляки не розуміють українців, а українці - поляків?
Тому що українці до сільського господарства відносяться як до бізнесу, а поляки - як до соціальної програми підтримки села. Тому що аграрна економіка економіка України побудована на великих фермерах та агрохолдингах, яких в Україні 40 тис, а в Польщі - на малих фермерах, яких там 1,5 млн!
І конфлікт виник впершу чергу через те, що ці два різні світі, ці дві різні моделі економіки, зіткнулись між собою.
Так, з точки зору бізнес-ефективності, наша модель виявилась ефективнішою. І наші продавці зерна легко могли б знищити польских, а замість них зайняти цей перспективний ринок, чого вони напевно і прагнули.
Однак, намагаючись спонукати поляків до чесної конкурентної боротьби, в нас не враховують одного - самі поляки цього не хотять!!! Вони не хотять укрупнятись, об’єднуватись в великі холдинги, як це робимо ми.
І насправді, їм це не потрібно! Бо можливо ця модель має сумнівну ефективність, але з точки зору макроекономіки ця модель є ефективнішою ніж наша. Бо вона дозволяє великій кількості людей у селі, там де важко знайти роботу, забезпечувати себе самостійно. Якими б вони неефективними не були. А забезпечуючи себе, вони витрачають гроші в економіку, які далі підтримують її зростання.
У нас на жаль цього не розуміють. Бо зациклюючись на бізнес-ефективності, в нас не враховують що на макрорівні, наша власна модель має величезні проблеми. Скільки один великий фермер створює робочих місць зараз? 5-10. Причому часто буває так, що тракторист відпрацює сезон, а потім фермер його відправляє на біржу праці до наступного сезону. З точки зору бізнес-ефективності, це називається cost-cutting. А от з позиції макро, всі інші жителі села сидять без роботи. А це провокує падіння занятості, доходів, сукупного попиту і податкових надходжень у бюджет.
Скажу навіть більше. Саме наше модель привела до того, що наша країна навіть не в змозі себе захистити і просить союзників. В нас навіть до війни тотально не вистачало грошей на все і ми економили на чому тільки можна, скорочуючи навіть важливі витрати. Чому? Бо наша ефективна аграрна бізнес-економіка не могла генерувати такої суми податкових надходжень!
А польска могла. В минулому році, вони замовили 250 Абрамсів, ще рік тому 500 Himars. Ми навіть близько не можемо дозволити собі такі витрати. А вони можуть. Бо навіть їхні модель соціальної аграрної економіки генерує більше податкових надходжень у бюджет ніж наша високоефективна бізнес-модель.
І після цього в нас вчать поляків бізнес-ефективності…
https://www.facebook.com/share/p/y86KZk2UqjBHraVW/
Розумію праведний гнів українців коли ті бачать як поляки розсипають «українське» зерно, але давайте розставимо точки над «і»!
Ну для початку. Хоч це зерно вирощене в Україні, але воно не належить нам з вами. Це зерно приватна власність невеликоі групи експортерів!
І я хочу нагадати, що дехто з цих експортерів не повернули в Україну 8 млрд дол валютної виручки! Ви розумієте що це значить? Що лише чудо у вигляді західної фінансової допомоги тримає нашу валюту і вартість ваших активів від колапсу!
Чи хвилює ця ситуація цих ділків? Та їм пофіг! Їм пофіг, що вони своїми діями наражають нашу економіку на небезпеку. Їм пофіг що буде з вашими активами. Для них головне -вивести звідси максимум грошей. А ви за них впрягаєтесь, захищаєте їх.
Йдемо далі. Вся ця ситуація на кордоні виникла в першу чергу через них! Бо коли добрі європейці після початку повномасштабної війни дозволили користуватись своїми портами, то ці самі ділки вирішили: а для чого нам кудись везти, витрачаючи гроші на логістику, якщо можна збувати продукцію в Польщі? І таким чином вони знищувати місцевих фермерів з чого і почався конфлікт.
І наостанок скажу. Я ніколи не вважав експорт зерна нашим стратегічним інтересом. Не вважаю і зараз. І я не розумію чому в нас державні інтереси підміняються інтересами певних груп осіб…
https://www.facebook.com/share/p/d1vj92Byip9BvCPj/
Новая тему начали разгонять. Обвинение тех, кто уехал из Украины, по сути беженцы, женщины и дети.
Надо же куда то направить народное внимание. Так вот же они - те, из за кого так и не становится в стране хорошо! А это же в основном жннщины и дети. Нет чтобы вернуться в страну и производить детей для будущего страну, а они своими личными интересами руководствуются!!
Ну а чем больше раскола тем проще управлять.
"Дурість - набагато більш небезпечний ворог добра, ніж зло. Проти дурості ми беззахисні. Тут нічого не добитись ні протестами, ні силою; докази тут не допомагають; фактам, що протирічать власному судженню, просто не вірять - в таких випадках дурень перетворюється у критика, а якщо факти неспростовні, їх відкидають як неважливу випадковість. До того дурень, на відміну від злодія, абсолютно задоволений собою; і навіть стає небезпечним, коли у роздратуванні переходить у напад. Ні в якому разі не можна намагатися переконати дурня розумними доказами, це безнадійно та небезпечно.
Чи можемо ми впортатись з дурістю? Дурість представляється більше соціологічною, ніж психологічною проблемою. Це реакція особистості на вплив історичних обставин, побочне психологічне явище у певній системі зовнішніх стосунків. При уважному розгляді виявляється, що будь-яке посилення зовнішньої влади (політичної або релігійної) уражає значну кількість людей дурістю.
Влада одних вимагає дурості інших. Особистість, пригнічена видовищем всемогутньої влади, позбавляється внутрішньої самостійності і відрікається від пошуку власної позиції у створеній ситуації. Дурість часто супроводжується впертістю, але це не повинно вводити в оману відносно її несамостійності. Спілкуючись з такою людиною, відчуваєш, що говориш не з ним, не з його особистістю, а з опанувавшими ним гаслами та закликами. Ставши знаряддям, дурень здатен на будь-яке зло, і разом з тим він вже не здатен розпізнати зло.
В такій ситуації очевидна марність наших зусиль збагнути, і про що думає "народ", і чому це питання зайве по відношенню до людей, які мислять та діють в усвідомленні власної відповідальності.
Думки про дурість дещо втішні: вони не дозволяють вважати більшість людей дурнями за будь-яких обставин.
В дійсності все залежить від того, на що роблять ставку правителі - на людську дурість чи на внутрішню самостійність та розум людей".
Дітріх Бонхеффер (1906-1945), євангельський пастор, герой антинацистського спротиву у Німеччині, учасник заколоту проти Гітлера, цитата з листа "Спротив та покора", написаного у тюрмі перед стратою.
Взял у Юрия Бутусова
https://www.facebook.com/share/p/gk2v3Hv9g7rZQ2yJ/
Але зараз на першому місці в структурі експорту Туреччини транспортні засоби, обладнання, електротехніка, які в сумі дають більше 28% експортних поставок, у той час як легка промисловість становить понад 10%, металургія - до 8%, а продукція сільського господарства - 2,7%.
За темпами зростання експорту електроніки Туреччина входить у світову трійку країн (компанія Vestel займає п'яту частину ринку телевізорів в ЄС).
Ви коли-небудь чули, щоб на кордоні Туреччини та ЄС "висипали" з вагонів турецькі телевізори?
Є така фраза: здаватися (бути удаваним, примарним) чи бути.
Всі ці роки ми лише емітували поступ до ЄС. По змісту своєї економічної політики ми шукали ринки Азії та Африки в надії на "швидкі гроші" для десятка ФПГ.
Зараз відбулось колапсування цієї форми при зіткненні із реальністю, коли відсутність змісту у політиці стала наочною.
https://www.facebook.com/share/f24hpKYEhbKc2cP1/
Что касается эзотериков и эзотеризма. Самое важное различать эзотерика и шизотериков. И те и другие называют себя эзотериками. Чтобы обзорно понимать что такое эзотеризм- отличная книга Западный эзотеризм. Что касается шизотериков то это ближе к малой психиатрии, например шизотипическое расстройство, но не только
Читать полностью…
Любовь к тем, кого мы любили, остаётся навсегда. Чтобы не произошло. Можно обидеться, разгневаться и вытеснить. Но это значит что любовь вытеснена. Ибо опасна. Потому что любовь, при личностной незрелости, всегда рядом с привязанностью, стремлением к слиянию. Незрелость, инфантильность - это и есть бессознательный поиск Другого, большего, важного, став с которым частью, получишь счастье. И если было больно, то человек подавляет свое стремление соединиться, а с ней и любовь.
И чем больше жизненного опыта, тем больше тех, кого любишь и тем больше вытеснения, чтобы сохранить душевное спокойствие. Но, душевное спокойствие не обретается, разве что душевное отопление. Чем больше
вытеснения, тем больше слабости, бессилия, то есть старости, и слабоумия. Слабоумия потому что огромные массивы чувственный реальности подавлены. Опыт ведёт к деградации, старости не от времени, а от невозможности пережить).
Но если человеку удастся "обрести себя" вместо поиска другого, он не стремится к привязанности, нечего бояться очередной катастрофы и потому может любить, вернее принять всю свою любовь.
Но это не значит что человек не сможет быть теперь с кем-то конкретным, так как любит всех с кем был раньше. Быть с кем-то это не только о любви, это и об общем пути, формировании "мы", о выходе за свои пределы, о развитии, о мистическом опыте, о трансцендентном, о "Песне Песней".
Hello darkness, my old friend
I've come to talk with you again
Какая разница между жертвами и культуры жертв?
Жертвы - это те, кто пострадал. Если говорить о Голодоморе, советских репрессиях - то эти жертвы уже мертвы. Их судьба завершилась, трагически, но завершилась.
Культ жертвы - у тех людей, которые сами не являются жертвами тех событий и тогда не жили. Мало того, пользовались благами, которые возникли в результате трагических событий. Но используют те жертвы в своих интересах, что-то или кого-то оправдывая, что-то или кого-то обвиняя.
Единственно здоровое отношение к жертвам - это знать о них, признавать тяжесть их судьбы. И благодарить что мы живем. И живём ради чего то нового, а не ради памяти о жертвах и отмщения. Вот это новое, которое могут построить живущие и есть то хорошее, что хоть как то делает судьбу жертв не бессмысленной, в смысле народа, рода - потомки смогли.
Это не украинские казаки 17 века, а казахи того же периода).
Пост Tetiana Krupa
https://www.facebook.com/share/p/vY7zZztHUekW3qR9/
Сайт моего курса "Магия преображения". До 1 марта-- цена со скидкой.
http://magya-peretvorennya.liudyna.com/
Смерть, которая дает силы.
То, что дает силу жить, это, как ни странно, смерть.
Кастанедовское: смерть за твоим левым плечом. В сказках герой окунается в живую и мертвую воду. В мифе герой опускается в ад.
Это все о том, что смерть связана с силой жизни.
Но это совершенно не значит, что если человек увидит смерть чью-то, то он обретет силу. Он либо поплачет и забудет, а если на его глазах - то это скорее будет травмой, тем, что уменьшает жизненность в жизни.
Та смерть о которой идет речь, это своя смерть. Технически это конечно же не пережить смерть, это невозможно. Либо жив, либо мертв. Клиническая смерть это еще не совсем смерть, но рядом, и это влияет на переосмвсдение.
Если идет речь о принятии своей смерти, то технически - смотреть во тьму, оставаясь тем, кто смотрит. Тьма, небытие. Нечто запредельное жизни. Смотрение во тьму очищает от наносного, от любых определений,, комплексов, страстей, идеалов, личности - остается только осознанность, которая осознает тьму. И это позволяет полноценно проживать и уважать жизнь. Уважение к смерти ведет к уважению жизни. Избегание принятия смерти ведет к безобразию жизни.
Дети получают ощущение надежности и способности доверять жизни - от родителей, которые признали смерть. Такой родитель не боится и не контролирует. Суетится тот, кто боится. А у ребенка это формируется тревожность.
Признать смерть, увидеть ее как тьму, смотреть во тьму. Это дает силу.
Кстати, после этого невозможно издеватся над смертью врага. Убивать можешь, но над смертью не смеешься. Потому что это смерть. Все
там будем.
С Boris Pasternak
Мы в мрачном этапе войны.
Первый этап - героический и идеологический. Есть надежды и аера. Если война закончится на нем - то в историю войдет как славная.
Но если на этом этапе не закончится, то перетекает в следующий, сегодняшний. Здесь исчезает героизация и идеология не особо работает. Все выгорело. Перспектива не ясна, вернее выглядит мрачной, по отношению к надеждам первого этапа. Остаются ничем не прикрытые кровь, боль, покалеченные тела и судьбы, смерть, разрушения... Это и раньше было сутью войны, но было прикрыто героическим мифом. Без мифа все становится откровенным.
И здесь поджидает уныние, страх, неверие, желание сбежать.
Патовая ситуация - так тоже можно назвать: результата особого нет, но смерть ежедневная есть, надеятся не на что.
Легче пережить на героизации. Но это на чужой энергии, того, кто соблазняет прекрасным будущим.
А эти состояния - можно только на своей, вокруг другие в таком же состоянии.
С Boris pasternak
https://www.youtube.com/live/uYtirTFFBoY?si=42lOUd7wNGU1LyZn
Читать полностью…
Общепринятая истина - "реки впадают в моря, океаны". Как будто бы есть моря и океаны, а реки текут к ним. И это всем понятно. Как и "восход" и "заход" Солнца.
Но это противоречит происходящему: моря и океаны это как раз результат течения рек по поверхности + гравитация. То есть, реки создают моря, просто сливаясь в низины, из которых дальше некуда течь. Ну, нужно ещё добавить айсберги, для полноты картины.
Мало того, "реки текут" подразумевает что есть что-то что мы называем "река" и она может действовать - "течь". Но река это не живое существо и не может поэтому действовать. Мало того, река это и есть движущаяся по "руслу" вода, река и подразумевает движение. Река это вода+ русло+ гравитация. Она не может не течь. Иначе это озеро, или море.
Можно ли тогда выразиться максимально точно? Это невозможно. Вернее возможно, но это специфический язык, который принципиально отличаться будет от обыденного, построенного на опыте действия человека в природной среде. Как язык философии. Его нужно отдельно изучать.
Проще продолжать пользоваться привычным определениями, понимая, при этом, что они ложные, или точнее метафорические. Река вливается в океан - это поэзия). И это красиво).
Кстати, "восход" и "заход" солнца, планет это тоже метафора. Или вы верите что Земля неподвижная твердь, а планеты восходят и заходят? Астрономы говорят, но я не проверял, что Земля крутится, то есть, как тогда сказать правильно про "восход" Солнца, если мы понимаем что оно не восходит и не заходит никуда и ниоткуда?
