Потрібно звикати, що найближчим часом інформаційний шум про закінчення війни «від Трампа» буде посилюватися, але ми маємо розуміти, що для Трампа, як і для більшості американських президентів головним є внутрішнїй порядок денний, а вже потім - Китай, Іран, Ізраїль, Мексика, і тільки потім - Україна. Не чекаємо швидких рішень, а швидкі слова не мають значення. Сьогодні у влади інший президент - Байден. І саме від його рішень сьогодні залежать і гроші, і зброя, і перемовини.
Читать полностью…"Печера Мара" Надя Ліра
Сторінок: 192
Гривень: 240
У продажу: з 1 грудня
Анотація від видавництва (Фоліо):
Звичайна мандрівка в гори обертається для киянина Саші справжньою боротьбою за виживання. Після колишнього майже тваринного існування й потурання інстинктам він має пройти складний процес духовних перетворень. Фатальним місцем на цьому шляху стає застигла в позачассі таємнича печера Мара — осередок стародавнього язичницького культу, аномальна зона й водночас умістилище древнього злого духа. У мешканцях пралісу ще можна впізнати мавку, лісовика, чугайстра, перевертня... Та вони вже не ті наївні духи, якими їх часто змальовують легенди й казки. Міфологію і реальність переплетено й зав’язано в міцний вузол. Чи вистачить героям сил і знань, щоб розв’язати його?
Дебютна книга письменниці.
Харків. Знов під'їзд багатоповерхового будинку знищено нелюдями. Щоденні злочини - це те, до чого звикаєш, але ніколи не можеш сприймати спокійно.
Дві людини загинули, 34 поранено.
Чи є шанс, що всі ці хвороби буде залито грошовим дощем. Теж ні, але згуртованість має визначити цілі і задачі і спільно їх розв'язувати.
18. Тепер про міжнародні культурні заходи за участі росіян, тобто майже всі. Це - складно. Жорстка внутрішня настанова на заборону співпраці з "хорошими русскими", які об'єктивно з нами, а не з путіним, на тлі загальноєвропейської підтримки цих людей і нерозуміння відмови українців від спілкування призводить до того, що на кожному великому світовому чи європейському заході кожен українець постає перед вибором взяти участь і отримати хейт всередині, або не взяти і отримати непорозуміння з європейцями, які живуть в інших обставинах. Культурні заходи - не спорт. Змагання і виставки не тотожні. Фестивалі - це не тільки про перемогу, це якраз про участь, яка вже часто є перемогою. Культурні події є частиною постійного процеса, який складно оцінити в медалях. Держава та наші творчі спільноти зацікавлені саме в постійному тиску і спілкуванні. Але до якогось рівня з червоними чи зеленими лініями. Мова про те, що за "хорошими на 99%" йдуть "хороші на 51", а за ними колоннами заходять "хороші на 10% руські". І немає єдиного способу виміряти цей відсоток. Вихід в міжкультурному комітеті/союзі, який має обговорити засади участі в міжнародних заходах, від імені держави, творчих, галузевих союзів звернутися до міжнародних гравців з нашими принципами і вимогами, а далі спільно привчати європейців до червоних ліній, а нашому суспільству пояснювати компроміси. Да, складно і конфліктно і з перспективою репутаційних втрат. Інакше - ніяк. Просто буває тільки на Єдиному Марафоні, або в підручнику "Краткий курс истории ВКП(б)". Подвійність ситуації в любому випадку знищує авторитети і показує нас європейцям незрозумілими некомпромісними азійцями, що іноді, правда, дуже зручно.
На фото - спосіб просування Північної Кореї в Європі.
Далі буде.
Для тих країн, де інфляція часто заставляє змінювати ціни, замість ціни на обкладинці працює кьюаркод, що веде до спільної бази даних видавництв. Замість цього маємо тільки комп'ютерну базу Книжки на ринку, створену для видавців спеціалістами УІК, і яка виглядає перспективною базою для купівлі книжок бібліотеками. На жаль, Україна залишилася однією з всього лише трьох країн колишнього СРСР, яка так і не створила єдину каталожну базу бібліотек. Відсутність подібної бази може бути вигідна тим, що не дає суспільству побачити величезну кількість книжок походженням з РФ та РБ в фондах, а контролюючим органам - звірити наявність стародруків в фондах.
І, щоб не закінчувати на мінорній ноті, хочу повідомити, що на виїзному засіданні Комітету ВР в Харкові минулого тижня розпочався детальний розгляд проблем функціонування галузі (на фото мій виступ з Франкфурту) і ми очікуємо серйозного прориву до кінця року.
- через погані побутові умови, відсутність ремонтів, нормального опалення, бібліотеки в громадах часто не в стані виконувати своє завдання і існують невідомо для чого, як склади радянської макулатури;
- в нашій країні, на відміну від європейських стандартів, бібліотеки не стають медіатеками, майже не мають в фондах на твердих носіях відео, аудіо, комп‘ютерних програм та ігор;
- на жаль, майже не представлені в фондах бібліотек література для слабозорих (кегль 19+) та шрифтом Брайля, хоч вони і є на книжковому ринку України.
12. Питання розвитку бібліотечної мережи, відповідності її кількості населення та запитам населення має стати одним з пунктів модернізації країни за спонсорські або державні кошти. Держава має не стільки визначитися про гроші тут і зараз, скільки про механізми і нормативи, які мають працювати після завершення бойових дій. Єдиний постійний драйвер зростання книжкового ринку в демократичному світі - стабільні постачання якоїсь фіксованої кількості більшої частини ринкового асортименту до бібліотек, коли видавець має бути впевненим, що може залучати гроші для видання нових і нових книг і є фіксована частина накладу, грошова подушка від держави, яка дозволить відбити інвестиції. Те саме стосується розвитку книгодрукування в частині національних авторів. Мені виглядає позитивною і логічною для України естонська версія розвитку культури:
- всі гроші від акцизу на алкоголь та сигарети йдуть в Культурний фонд, який через залучення експертів, що є максимально відомими в країні діячами різних галузей культури, активно працюють з пропозиціями митців всіх напрямків культури для виділення коштів авторам - сценаристам, письменникам, композиторам, художникам. Відповідальність тих, хто ухвалює рішення за кураторським принципом не пов‘язана з прискіпливим аналізом калькуляцій, який часто вбиває бажання видавців брати участь в держзакупівлях, а з виділенням фіксованої суми в залежності від якості продукту через видавців, які мають не только випустити той чи інший наклад книжок для бібліотек, профінансувати виділенні державою грантові кошти авторам НА ДОДАТОК ДО ГОНОРАРУ, а й забезпечити наявність додаткової частини накладу, профінансованої самим видавництвом на вільному ринку;
Таким чином держава не намагається витрясти душу бізнесу перевірками калькуляцій, а допомагає там, де така підтримка потрібна, без втручання в економічну діяльність бізнесових суб‘єктів. Коли ми говоримо про культурну політику, єдиним результативним кроком в умовах українських реалій є підписання і постійний моніторинг виконання довгострокової дорожньої карти галузі між державою та галузевою асоціацією.
Наступна публікація має прояснити картину із законодавством про фіксовану ціну, культурну політику за кордоном та захист національної інформаційної сфери.
Далі буде.
Тут маю сказати, що через малі наклади, відсутність впевненості в завтрашньому дні, авторський ринок має все ще ту саму проблему, яку мав і попередні тридцять років - значна частина письменників пишуть у вільний від основної роботи час, не роблячи ставку на те, щоб стати професійними письменниками. Спілка письменників все ще існує, не впливаючи на процеси, пов'язані з професіоналізацією галузі, а ПЕН-клуб традиційно виконує інші функції, як у всьому світі, пов'язані із захистом у випадку проблем та міжнародними контактами.
Видавці поступово займають на нашому ринку всі вільні місця, які раніше контролювалися росіянами, вкладаючи власні кошти. Щорічне зростання є, але на відсотки, а не десятки відсотків. Драйвером такого зростання, як у всьому цивілізованому світі мають бути бібліотеки. Про це - наступна частина розмови.
На фото - один з 4 поверхів книгарні "Луксор" в Празі. В наявності є 6 назв книжок українською і 8 - російською. Поруч.
Далі буде
Погано? Ні, просто потрібно розуміти, що ця програма має стимулювати щось інше, ніж розвиток ринкового сектору перекладів - класику, ті книжки, які видаються опосередковано українськими видавництвами іншими мовами. Але стимулювати умовний "Пінгвін-Рендом Хаус" купити українське фентезі Чи детектив ця програма не зможе. Промоція авторів комерційного ринку має бути тим, що рухає весь цей вал презентацій - на виставках прав, яким є Франкфуртський ярмарок, подібні речі мають працювати на видавців та агентів. Що стосується ринку промоції всередині країни, то так, УІК має програму пропаганди читання, хтось з видавців вміє користуватися грошима цієї програми, і вона виконувала завжди свою роль пропорційно виділеним грошам на ОКРЕМІ грантові напрямки. Єдиної програми "промоція української літератури в Україні" створити за виділені державою кошти, мабуть, неможливо. Чи беруть участь в цьому процесі структури МОН, яке має більше десяти тисяч шкільних бібліотек, бібліотеки вищої школи і мільйони тих, хто навчається, питання теж риторичне. Міжміністерські програми існують тільки тоді, коли їх координує хтось зацікавлений з приватного сектора, в тому числі, професійні асоціації. Одним з головних напрямків діяльності УАВК на наступний період бачу саме питання бібліотек і внутрішньої промоції.
6. Українська книга за кордоном. Чи заважає їй наша державна політика в галузі (або її відсутність)? Я не скажу, що в цьому питанні все погано. 2022 рік став роком найбільшої волонтерської активності видавців, в першу чергу щодо направлення книжок переміщеним особам всередині країни та за кордон, менше - для військових. Цей напрямок активно відкрився з 2023 року. Сьогодні за кордоном працюють кілька маленьких книгарень, суто українських, які не дають суттєвого товарообігу через їх локації, маленькі обсяги, відсутність великого асортименту і розголосу. Але головне, чого бракує цим бізнесам - єдиної системи на основні країни знаходження українців в Європі. В традиційних книгарнях європейських країн іноді з'являються українські книжки, не дуже системно, нормально працює замовлення книжок в Україні Новою Поштою та Укрпоштою (з розумінням, що майже завжди книга вартує менше, ніж її доставка). Як таких, гуртових українських складів з великим асортиментом, в Європі немає. На відміну від нас, росіяни успішно створили мережу на кілька десятків магазинів по Північній і Центральній Європі з величезним асортиментом та нескладною логістикою. Ця мережа працює не тільки на пострадянську та російську сучасну еміграцію, вона, в першу чергу, працює на тих українців, що виїхали за останні три роки і потребують літератури зрозумілою їм мовою, якою все частіше, на жаль, стає російська. Росіяни навіть провели перший книжковий ярмарок російської літератури за кордоном, створили в Європі кілька активно діючих видавництв і розвивають всі ці вказані вище бізнеси. Де при цьому українські державні інституції, які мають створювати українську атмосферу хоча б для тих, хто все ще планує повертатися і живе в українському інформаційному полі? З того, що я можу запропонувати прямо зараз:
- відмінити 90-денне повернення валютної виручки для книжкової продукції;
- провести перший ярмарок української книги у Варшаві, Берліні або Празі;
- знайти можливість виділити державні або спонсорські зарубіжні гранти для створення української мережі книгарень в Європі.
Далі буде
970 день широкомасштабного вторгнення.
Про книжкові виставки і не тільки.
Про стан книговидання і книжкової торгівлі.
Про культурну політику.
Про майбутнє.
Серія публікацій. Перша частина.
1. Цього тижня відбувся черговий книжковий ярмарок у Франкфурті - головна подія книжкового року в світі. Місце, де зустрічаються Захід зі Сходом, Північ з Півднем. Місце, де головне завдання - продати, а для цього влаштовуються різного типу зустрічі, перемовини, круглі столи, інтерв'ю, вечірки та фуршети. Продати, в хорошому сенсі свою країну, зробити її можною, свою літературу, показати її відмінності від інших і спільне, чим можна пишатися. Продати права на книжки. Купити теж важливо. Так починаються і закінчуються письменницькі кар'єри і видавничі зльоти. Хтось з видавців спеціалізується на художній літературі, когось вабить нонфікшн, комусь потрібні альбоми живопису. Хтось видає вітчизняних авторів і отримує валюту в країну, хтось купує і несе в країну інші нарративи за наші гроші. Це складно організований багатополюсний, багатовекторний ринок. Іноді в цьому ринку важливу роль грає політика. Я на цьому ринку майже 35 років. Перший Франкфурт у мене відбувся в 1992. Колись нас вчили демократії через книжки, спонсоруючи переклади важливих для нас видань, і ми багато чому навчилися. Ми навчилися гостро відчувати справедливість і несправедливість.
2. В нашій країні війна, яка не зупиняється одинадцятий рік. Це більше, ніж дві світові війни разом. Ця війна йде менше, ніж в двох тисячах кілометрів від Франкфурту, який є найбільшим фінансовим центром континентальної Європи. Тут роблять гроші з грошей, гроші з товарів і гроші з емоцій. Перші вісім років Стара Європа обмежилася порицанням і схвилюванням, яке до 2022 року прийняло форму звичного мовного звороту, не заважаючи щоденно потискати тисячі російських рук. Від початку широкомасштабного вторгнення, коли наші партнери зрозуміли, що в підручниках демократії, які в 90-х були надано в Україну, сказано, що відверта агресія потребує прямої відповіді, була створена система допомоги Україні, за що ми вдячні партнерам. Частиною цієї системи є санкції, в тому числі на участь бізнесу з РФ в європейських бізнесових заходах і відсутність європейців на аналогічних заходах в Москві. І перший рік це було для Франкфуртського ярмарку законом. На другому році з'явилися кілька "кошерних" росіян, частково зареєстрованих на території ЄС та величезна кількість російських перемовників в агентському залі, учасників без стенду. При бажанні організаторів, їх можна було заблокувати, але це гроші, яких все менше в бізнесі книжкових виставок, і під це підклали логічну модель, що заборонені тільки стенди. Українцям два роки поспіль надавали безкоштовні стенди, за що ми вдячні як організаторам, так і тим, хто відповідав з українського боку - Український інститут книги , Ukrainian Institute - Український інститут , Інститут Гьоте в Україні, інші учасники публічної програми на стендах. Свій вклад в те, що українці зайняли набагато більш важливе місце серед книжкової спільноти, зайняли самі видавці, письменники, агенти, журналісти. Свою роль грала і Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів. Головний тягар організації взяли на себе співробітники УІК.
3. В цьому році щось знов змінилося. Російських стендів стало більше за рахунок лідера ринку, український стенд тепер за гроші, хоч і з серйозною знижкою. Война продовжується довше, ніж може чекати західне суспільство. Наше теж, але йому ніхто не надає вибору. Активність західних видавців біля українського стенду в 2022 році була вище, ніж в 2023, в 2023, ніж у 2024, і, якщо не буде екстраординарних зусиль, в 2025 знов впаде. Книжкові ринки стомилися від книжок про нашу війну, а принципово нової літератури в великій кількості не з'явилося, і це зрозуміло. Для прориву потрібно закінчити війну, профінансувати бібліотеки для принципового зростання обсягів на ринку, зробивши акцент на вітчизняну сучасну літературу. Ринок має давати можливість зберегти себе на ньому автору. Це складний повільний процес з невідомим результатом.
П'ятниця, 18.10.2024, 10.15 ранку. Українські видавці, я та члени правління УАВК Viktor Kruglov та Володимир Карасьов в мовчазному пікеті перед стендом Ексмо на Франкфуртському ярмарку.
Субота, 19.10, 13.00. - Стенду немає.
Дискусії не потрібні, потрібна позиція і дії.
Прошу поширити.
Фоліо видасть 1984 для найменшеньких - у міні-форматі і в трьох томах 😳
Побачила тут
Експеримент щодо перекладу Пруста!
Який вам більше подобається:
1. Ранкове пташине цвірінькання, мабуть, набридло Франсуазі. За кожним словом «бонн» вона здригалася; її дратував будь-який звук їхніх кроків, і вона починала думати про них; річ у тім, що ми переїхали на нову квартиру. Звісно, у нашій старій оселі в шостому окрузі слуги пересувалися не менше; але вона їх знала і по-дружньому сприймала їхню метушливу біганину. А тепер навіть до тиші вона прислухалася з болісною увагою.
2. Вранішній щебет птаства докучав Франсуазі. За кожним словом "челяді" вона аж кидалася; біганиця "наймичок" усе муляла їй, і вона щоразу питала, коли ж вони уговкаються; а все тому, що ми перевезлися. Звісно, служба не менше гасала і на піддашші нашої попередньої оселі; але там Франсуаза знала геть усіх і якось зріднилася з їхнім вештанням. А тут навіть тиша якось неприємно насторожувала її.
Чекаємо вас на фінальній події цього дня — презентації книжок Олександра Красовицького та Євгенії Кужавської!
Львів, готель «Жорж», камінна зала, 2 поверх
📚Презентація книжок дуету Генрі Лайон Олді.
Готель «Жорж», місто Львів, Камінна зала, 2 поверх
Роман Andrei Kurkov вийде стотисячним накладом для віденських містян за рахунок мерії міста в програмі, яка щорічно вибирає одну книгу.
А тепер Ви можете мені тут розповісти, що Андрій не живе в Україні (неправда, він в Києві, позавчора бачилися), що він не є українським письменником, бо пише російською (звісно, неправда, лише рік свого життя він не див у Києві, і єдиний його роман, де є росія, "Остання любов президента", в якому предсказана путінська диктатура, отруєння Ющенка та тиск росії на Україну в будь-який спосіб, був заборонений в росії одразу, а з 2014 заборонені там і інші книжки автора). Можете мені розповісти, що Відень мав вибрати іншого автора, бо ви принципово не читаєте Куркова, більш свіжий роман, бо цей вже 25 років є європейським бестселером, а в Україні за цей час, що є правдою, видані сотні важливих і популярних книжок. Також можете сказати, що наша держава недостатньо просуває за кордоном наших митців, що, безумовно, є аксіомою. А краще - купіть книжку Андрія, або знайдіть кошти на програму "Одне місто, одна книга" в своєму місті.
Сьогодні моєму колезі і другу Владиславу Кириченку, власнику "Нашого формату", справжньому видавцю і постійному герою тиску антикнижкових сил, 56. Він не тільки видавець і воїн, його волонтерський проєкт з видання Статутів ЗСУ потребує підтримки. Бойові статути механізованих та танкових військ ІІ та ІІІ, зі змінами та доповненнями від 2023 року
Вартість проєкту - 603 000 грн
Зібрано станом на 31.10 - 83 600 грн.
Залишилось зібрати - 519 400 грн.
Посилання на збір: http://surl.li/xyowmv
Монобанка Реформації: https://send.monobank.ua/jar/8wTnBFNBM9
Друзі, не співчувайте харків'янам через пошкоджену будівлю Госпрому. Нацисти не змогли підірвати, рашистські КАБи теж не спроможні знищити символ міста. Відновимо. Відремонтуємо. Переможемо.
Я співчуваю людям, які постраждали, і їхнім близьким.
Новий український Харків буде красивий і непереможний.
975 день широкомасштабного вторгнення.
Про книжкові виставки і не тільки.
Про стан книговидання і книжкової торгівлі.
Про культурну політику.
Про майбутнє.
Серія публікацій. Шоста частина.
16. Переходимо від суто книжкових питань до питань інформаційної безпеки, інформаційного впливу, інформаційного спротиву та інформаційного тиску на ворога. Спочатку про українців і росіян за кордоном. На жаль, кількість росіян та "радянських людей", якими себе вважають емігранти 90-х навіть зараз переважає в більшості країн кількість українців останньої хвилі. Ця російська спільнота не завжди пропутінська, але завжди згуртована інформаційно-культурними потребами і частково поглинає українську спільноту. "Русские магазины" в Німеччині з українськими в значній частині продуктами, російське телебачення, російське кіно, від якого ми тут вже вилікувалися, російські новинні сайти, життя їхніх зірок, російські блогерки. Спільний тиск на сферу обслуговування, щоб з ними (і нашими, на жаль, біженцями) в країнах Балтії, щоб з ними спілкувалися російською, спільний досуг та навчання дітей з російськими мультиками. Російські книгарні, з гарним асортиментом, бо українських немає, російські корови на єгипетських та турецьких пляжах, російський бізнес в Лондоні та Дубаї. Все це не зликло, все це потребувало реагування в культурній сфері ще в 2014, особливо в 2022, а зараз - вже пригоріло і шкварчіть. По-перше, не всі в Європі були нашими друзями в 2022, хтось за майже три роки прийшов до тями, але хтось і стомився від криків московських посіпак про те, що Європа витрачає останні євро на нікчемну війну в Україні, і вірить цьому. Всілякі шарії вміють просунути свої клешні дуже далеко. Школа ФСБ/КДБ непогано вчить своїх агентів. Українці за кордоном гарно вміють пристосуватися до обставин, толерантні, часто кваліфіковані, працьовиті і... не завжди патріотичні. З того, що має створити нове міністерство, яке буде опікуватися цими людьми, підкреслю наступне:
- консультативна робота, як по справах вдома, так і в країні перебування, юридична допомога;
- відкрита культурна політика, умовно безкоштовні електронні українські книжки, фільми, музика, музеї;
- релігійні послуги;
- книжкові виставки та творчі зустрічі;
- мережа саме крамниць саме українських товарів - гречки, сала, капусти, огірків та курчат, житомірських шкарпеток та харківських солодощів, львівської кави і херсонських гарбузів. Як? Не знаю, можливо, запрацює грантова система;
- українські книгарні, в столицях та великих містах, в т ч і онлайн, з європейських складів;
- оплата повернення;
- і головне, постійна робота з тими спільнотами, що є і створення нових.
17. Інформаційна сфера в середині країни сьогодні знаходиться в стані апатії. Російські ІПСО, нарративи та ботоферми, створюючи в суспільстві постійну атмосферу нервового стану, не знаходять постійного відповідального спротиву. Суспільство все більше ховається в кокон не тільки від поганих новин, від реальності взагалі. Культурні спільноти не згуртовані і налаштовані на самознищення. Письменники частково воюють, частково не пишуть через травму, частково ниють в фейсбуках молоді на старших і навпаки. Нам говорять про нову літературу, а я бачу звичайну картину занепаду старого і появи нових імен в кількості не набагато більшій, ніж старі. Нова поезія? В обмеженій кількості військова. Нова музика? Ні. Новий театр? Так, але потрібно зрозуміти кількість тих, хто це бачить через обмеженість заходів в частині країни. Багато хто говорить про непотрібність Мінкультури в цих умовах. Ні! Міністерство справжньої української культури повинно бути побудовано на тих засадах, на яких працює французький Мінкульт - головний вирішувач проблем, головний посилювач перемог, головний драйвер змін. Чи є така можливість без грошей і кадрів - ні! Чи можливо знайти кадри і гроші - так, якщо системно працювати з партнерами і внутрішнім середовищем, не боятись корпоративних публічних сварок та міжнародних проблем на кшталт минулорічного розбрату в сфері кіно за держзамовлення та постійного загострення з Польщею по спільним історичним подіям.
974 день широкомасштабного вторгнення.
Про книжкові виставки і не тільки.
Про стан книговидання і книжкової торгівлі.
Про культурну політику.
Про майбутнє.
Серія публікацій. П'ята частина.
13. Про законодавство в галузі. Як ми раділи, що з'явився в червні 2022 закон, що забороняє книжки походженням з двох держав-агресорів, ще більше ми зраділи, коли в червні 2023 він був підписаний Президентом та опублікований. На жаль, підзаконні акти, без яких правоохоронці не можуть активно вилучати таку продукцію в місцях продажу, і які мали бути ухвалені Кабміном в 90-денний термін після набуття законом чину, не з'явилися навіть у червні 2024, і не з'явилися навіть сьогодні. Вони блукають в коридорах трикутника КМ-Мінкультури-Держтелерадіо. Всі намагання щось зрозуміти нагадують польот над Бермудським трикутником - небо чисте, воду видно, але де поділися зниклі літаки та кораблі - не зрозуміло. Впевнений, що цей щасливий час настане, але з'явиться щось нове, що залишить завезену до 2022 року російську книжку у вільному продажу, але хоча б мають вилучити книжки 2022-24 і вже 2025 років, які з'явилися відомо звідки в нашій роздрібній торгівлі. Приблизно те саме стосується піратських книжок, що друкуються нашими піратами з вихідними даними Молдови, Латвії, Казахстану з вказуванням року видання, що передує тим рокам, коли автор задумав свій твір. При бажанні і використанні нескладних мозкових операцій, що не потребують використання штучного інтелекту, кожен правоохоронець зможе виплутатися з трьох сосен, шукаючи піратський слід на таких книжках російською мовою.
14. Про недіючий закон щодо повернення частини видатків на оренду книгарень я писав. Зрозуміло, коли в часи війни держава не може фінансувати свої витрати повністю. Можливо, є сенс визначити інші способи використання цього закону. Наприклад, в перший рік (тепер вже 2025) фінансувати 25% суми і при цьому відпрацювати нескладні механізми його втілення. Що стосується закону про сертифікати, тут інша ситуація. Держава взяла на себе зобов'язання перед своїми молодими громадянами, які тільки починають свій шлях і залучення їх до купівлі книжок навіть за державні гроші - важливий кров у вихованні майбутніх свідомих та освічених патріотів України. В таких випадках, думаю, держслужбовці, від яких залежить результат, мають напружити всі свої можливості, щоб встигнути погодити паспорти бюджетних програм, налагодити програмне забезпечення і вирішити питання в цьому році. 370 мільйонів гривень- величезна сума для нашого комерційного ринку. Ще один закон знаходиться в стадії розробки. Він має прийти на заміну застарілих актів, що регламентують надання обов'язкових примірників і ідеологія побудови яких залишилася нам з радянських часів. В ті часи, коли наклади складали десятки та сотні тисяч примірників, а гроші перекладалися з бездонних державних ідеологічних кишень в інші бездонні державні бібліотечні фонди, обов'язкові примірники йшли на поповнення великих системоутворюючих бібліотек. Наклади впали на два і навіть на три порядки. Видавці, вже приватні, продовжують фінансувати бібліотечну систему. При напрацюванні проєкту закону видавців не залучили, ми маємо тепер сперечатися з невідомими нам авторами проєкту, коли його створено на старій основі.
15. І, нарешті, про можливий проєкт закону про єдину видавничу ціну. В цивілізованих країнах ціна книги друкується на обкладинці, а закон про єдину ціну має прописувати всю систему фінансових і організаційних відносин в галузі - рівень знижки гуртовикам та книгарням, яка має обов'язково зберегти гуртовіків на ринку (в Україні ця категорія бізнесу знищена через азарт мереж щлдо відтискання видавців по знижці до собівартості), правила проведення акцій операторами рітейлу (наприклад, часто забороняють знижки протягом першого року), правила надання товару на реалізацію (частіше, без переходу права власності) та повернення, правила зворотного викупу видавцем у книгарень (так, і таке буває), рівень знижок і націнок при продажу в бібліотечну систему (так, націнок), як паперових, так і електронних книжок.
973 день широкомасштабного вторгнення.
Про книжкові виставки і не тільки.
Про стан книговидання і книжкової торгівлі.
Про культурну політику.
Про майбутнє.
Серія публікацій. Четверта частина.
10. Видавці займають вільні після росіян місця на ринку, відкриваються книгарні, автори пишуть нові книжки… Все добре? Ні. Книгарні не тільки відкриваються, але й масово зачиняються. На Сході, на Півдні, у містах, в яких немає постійного потока переміщених осіб, які є драйверами попиту через відсутність домашніх бібліотек, та через відсутність якісного асортименту в публічних бібліотеках. Автори пишуть, але не всі. Багато письменників воюють, причому не всі з них в стані писати на війні. Хтось з тих, хто в тилу, або за кордоном, пише набагато менше чи взагалі не пише через травму, це, в першу чергу стосується тих, хто старше. Видавці… вони, здебільшого, є оптимістами, бо вони протрималися на цьому ринку довго і навчилися бачити кожен позитивний сигнал, не зважаючи на негативні. Хтось з них навчився залучати спонсорські кошти, хтось звик економити на всьому. Крім перелічених вище позитивних сигналів маю записати кілька проблемних, а саме:
- потенціал російськомовного імпортозаміщення українським вичерпано;
- зростання вивчення іноземних мов читачами призвело до зростання вже іншого імпорту, - англомовних книг, а для ринку з 15-20.000 назв активного асортименту загроза від ринку з 3 млн назв є суттєвою;
- загальний стан справ на споживацьких ринках з початком холодів погіршується;
- загроза відключень світла, загроза психологічного стану читачів через російські наступи та іпсо;
- заповнення попиту на українську класичну літературу, в першу чергу, розстріляного відродження, та українську історію;
- швидкий розвиток ринку фентезі та романтичної літератури, обмежена кількість читачів в цій ніші призведе до падіння середніх накладів на тлі зростання асортименту;
- продовження еміграції з поступовим переходом дітей на літературу тих країн, де вони отримують освіту;
- несистемний попит бібліотек.
11. Не можу сказати, що бібліотеки зараз не купують книжок. Значна частина керівників громад розуміють необхідність хоч трохи поповнювати бібліотеки, які потребують нових книжок. Держава, хоч і виділяє смішні кошти під постійним тиском «культурної спільноти» досі не спромоглася ухвалити рішення про власну політику в бібліотечній сфері. Проєкти законів, що з‘являються, жодного разу не відповіли на кілька питань, які потребує спільнота:
- скільки Україна на підконтрольній території потребує бібліотек;
- чи мають в умовах скрути публічні бібліотеки дублювати шкільні, чи обмеження користування бібліотеками в школах дорослими читачами настільки не порушні, що їх не можна змінити і створити в малих та середніх громадах одну бібліотеку замість двох. Подібні експерименти на початку 2000-них ставили на Рівненщині, і жоден читач не постраждав, але особливості формулювань в бюджетному кодексі в часи створення громад, заблокували подібні дії, бо підтримка шкіл фінансується за рахунок освітньої субвенції, а культурної субвенції місцеві громади не мають (чому?);
- забороняючи фондовидачу російських за походженням та радянським російським за мовним принципом книжок в фондах бібліотек, МКІП (тепер МКІСК) не надає жодного механізму масового, наднормативного списання цих, вже не потрібних читачеві, книжок, і заміни їх на сучасний україномовний асортимент;
- виконання закону про англійську офіційну мову замовчується з точки зору наявності хоч какої кількості англомовних підручників, словників та класичної художньої літератури в шкільних та публічних бібліотеках;
- позбувшись бібліотечної системи і переклавши її на місцеву владу, держава зняла з себе відповідальність за масове безсистемне закриття бібліотек заради приміщень, за виконання тих нормативів, які існують з часів Уряду Яценюка, за оновлення цих нормативів, за відсутність жорстких вимог для бібліотек вищих навчальних закладів, за професійну освіту та підвищення кваліфікації бібліотекарів, за оновлення комп‘ютерного парку та якість інтернету;
972 день широкомасштабного вторгнення.
Про книжкові виставки і не тільки.
Про стан книговидання і книжкової торгівлі.
Про культурну політику.
Про майбутнє.
Серія публікацій. Третя частина.
7. Давайте тепер суб'єктивно спробуємо оцінити український книжковий ринок. Без підручників. Без піратської продукції. Без залишків та сучасного експорту з РФ (він невеликий, через Європу, але так, він існує). Без електронних та аудіо через величезну долю піратської та російської. В роздрібних цінах після всіх можливих знижок та розпродажі. Мінімальна оцінка 12.5 млн прим х 200 грн. = 2,5 млрд. Максимальна оцінка 25 млн прим х 300 грн = 7.5 млрд грн. І так - це від 0.5 до 1 книжки на душу населення. Цифра вдвічі менше умовної Кенії, втричі менше РФ та Польщі, в 5-7-10 разів - розвинутих країн старої демократії. Кількість книгарень. Якщо не рахувати яток на ринках, відділів у супермаркетах, канцтоварних, переважно, магазинів, кав'ярень з кількома книжковими полицями, букіністики, ринків, я би відповідально назвав цифру 450-500. Не будемо дискутувати про методи розрахунку, можемо визнати зростання мережі за час широкомасштабного вторгнення приблизно на третину. Чому? Перше, кількість книгарень була вкрай мала в порівнянні з сусідніми країнами, бізнес був неконкурентоспроможним в порівнянні з іншими роздрібними бізнесами через великі ставки оренди, як тільки оренди впали, а мультинаціональні бренди пішли з країни, кгинарні стали конкурентноздатними. Друге, це очікування виконання державою закону, ухваленого вже в червні 2022 про компенсацію орендних ставок в галузі. Закон не працює, хоч його досі не відмінено і не призупинено. Третє, це неможливість традиційного для України шляху зайвих грошей. Вони не можуть бути системно виведеними за кордон, тому власники шукають, куди їх спрямувати. І книгарні - не єдиний, але і не найгірший спосіб прилаштування грошей. На жаль, більша частина нових книгарень не створює нову якість, а лише перерозподіляє товарні і грошові потоки в галузі. Про це окремо.
8. Кожна нова книгарня - це товарний залишок. Його більша частина має бути профінансована видавцями через надання товарного кредиту партнерам. Збільшення кількості книгарень без зростання обсягів ринку лише сповільнює рух коштів в галузі, який і так сповільнено через величезні черги видавців до друкарень. Зростання мережі в 2025 році на 20%, яке очікується, - це необхідність збільшити виробництво книжок на 12-15% (частина дельти дозволить розвантажити склади). Поява двох нових великих гравців в книжковій онлайн-торгівлі, яка очікується найближчими тижнями, дозволить збільшити темпи продажу за рахунок загострення конкуренції серед гравців ринку. Неминуче зростання цін на 15-17% в цьому році (більша частина вже відбулася) і на 15-20% в наступному не зменшіть кількість проданих примірників. Взагалі, стабільний (хоча і на низькому ще рівні) стан галузі - це аванс покупців не стільки видавцям, скільки ЗСУ, які забезпечили цю психологічну стабільність.
9. І про видавництва. Вже було сказано в серії публікацій, що доля творів вітчизняних авторів на ринку зростає вкрай повільно. Не моя справа оцінювати якість. Зросла кількість учасників літературних курсів різного типу, це є нормальною позитивною реакцією суспільства не тільки на розвиток ринку, а й на втрату стабільного ритму життя, вимушену еміграцію, відключення світла, стрес. Коли видавці скаржаться на потік рукописів, пишуть, що захлинаються в графоманських текстах - це нормальна ситуація для всіх часів і розвинутих ринків. Амазон знайшов, куди спрямувати подібну літературу і як на цьому заробити. Деякі з авторів, яких сноби-видавці вважали графоманами, стали авторами бестселерів. Китайці знайшли інший спосіб монетизації, спрямувавши енергію мільйонів підписників, авторів та читачів, на тексти із щотижневим оновленням на читацьких порталах. Впевнений, тут нас очікує теж ринкове рішення.
971 день широкомасштабного вторгнення.
Про книжкові виставки і не тільки.
Про стан книговидання і книжкової торгівлі.
Про культурну політику.
Про майбутнє.
Серія публікацій. Друга частина.
4. Український стенд у Франкфурті складався з двох частин, між якими стояв розділитель - закрите приміщення для одягу, речей, кавомашини та стійка-рецепшн. В одній з частин - заходи і маленька частина експозиції стенду, в тому числі, знищені обгорвлі книжки з друкарні Фактор. Абсолютно правильно, що частина експозиції була такою. В другій частині - столики для перемовин, панелі експозиції для книг, які надали видавці (після виставки ці книжки мають поїхати до бібліотеки, яку вказали українські дипломати, і це добре. Взагалі, кожна наша книжка, яку отримали зарубіжні українці - це добре). Чи ці дві частину стенду були єдиним цілим? Ні. Олна частина працювала на продаж, інша на промоцію. Чи була цікавою для гостей стенду та частина, на якій відбувалися заходи? Так, безумовно. Було пропрацьовано тематику заходів, привезено величезну кількість гостей з України та українців з Європи, на гроші кількох західних спосорів. Я кілька разів затримувався біля майданчику для заходів, було цікаво. Про агресію, про знищення культурних пам'яток, про травму, про культурний ринок, про літературу факту, про функціонування програм уік і т д. І так було рік і два тому. Ця частина стенду працювала на промоцію України, українські нарративи доносилися до журналістів, інтелектуалів, митців, зарубіжних українців, які це слухали. Меншою частиною до видавців, жодним чином до агентів. Серед тих, кого було залучено в спікери я навіть побачив двох видавців, але майже ніхто з "комерціцної" частини стенду в "інтелектуальній" частині не брав участь. Програма працювала на "образ", але не на "продаж". Великі видавці, що виробляють масовий продукт, автори масових жанрів (за виключенням умовно трьох людей, яких я побачив на Форумі) були на заходах відсутні. Чи це чиєсь недопрацювання? Ні, це інша концепція, яка, мабуть, була скерована під гроші спонсорів. Як і рік і два тому. Піднімаючи це питання, я не намагаюся нівелювати зроблене, я пропоную також своїм колегам з УАВК, у співпраці з УІК робити іншу, ще одну програму, в якій умовний Кокотюха з умовною Дашвар розкажуть про створення українських бестселерів, а умовні Павлюк та Жадан звернуться з екрану до зарубіжних видавців від імені письменників, які зараз у війську, умовні Орлова та Круглов запропонують свої каталоги прав.
5. На жаль, за час широкомасштабного вторгнення, коли Україна стала популярною темою в 2022-23 роках, ми, видавці, держава в особі МКІП та УІК, письменники та журналісти не змогли зробити український вектор в книговиданні зростаючим та модним. Потрібно назвати своїми іменами цю ситуацію - після 7 жовтня 2023 року воєнні кореспонденти, журналісти провідних світових ЗМІ перемкнулися на Сектор Гази, потім на інші теми. Навіть Авдіївка, Вугледар не змінили цього ракурсу. Це зрозуміло. Так і з ринком авторських прав. В багатьох країнах видавці, які купили права на українські книжки (все сказане не стосується дитячої книжки, там більше про малюнки, ніж слова), відчули дефіцит перекладачів і призупинили розвиток цього напрямку. Стимулювання перекладів, поява нових перекладачів на перекладних ринках - це завдання державних структур, разом з промо української літератури, як явища, а не набору конкретних книжок. Чи існує така програма в Уік? Так, вона з проблемами, але фінансується. Чи вона дає результат, який потрібно? Ні. Через неможливість трирічного бюджетного планування, грантові програми, які починаються в кращому випадку в травні, мають завершитися наприкінці листопада, гірше, до середини грудня, щоб встигнути отримати фінансування. Але не випадково в стандартних угодах на купівлю прав вказується термін 12 або 18 місяців, бо творчий процес книговидання неможливо вкласти в прокрустово ложе вимог українського Мінфіну.
Те саме й з можливістю Україні стати почесним гостем Франкфурту, як колись стала Грузія. Сьогодні ми не готові. Потрібна величезна критична маса перекладів іншими мовами протягом кількох років, вкладання державних грошей в ці переклади, постійна підтримка цього культурною експансією і промоцією. Сьогоднішній західний читач і видавець має на руках майже ту саму колоду українських карт, яку мав п'ять чи десять років назад. Мені багато закидають, що я не бачу молоду жанрову літературу. Бачу. По-перше, це набагато менше, ніж в маленьких в порівнянні з нами Чехії, Угорщині, Норвегії і суттєво менше, ніж в Польщі. По-друге, на жаль, результат в галузі накопичується роками, авторитети іноді зникають за життєвих обставин. Відсутність постійного плеча держави і, головне, створеної системи книжкового украхнського промо в середині країні і за кордоном, весь час збільшує кількість перекладної жанрової літератури на ринку. Саме в цій ніші має відбутися ренесанс. Ми не переб'ємо своїми виданнями вітчизняних авторів ані розкручений нонфікшн, ані філософську літературу, ані літературу мистецьку. Але художня, жанрова та дитяче - це рівень можливого. У нас є всі шанси, але... ринок потроху зростає щорічно, не створюючи нових реалій. Коли мені кажуть про революційне зростання в 2023, я пояснюю, що відбулося не зростання обсягів ринку, а їхнє падіння, але з імпортозаміщенням. Цей фактор вже не працює.
Далі буде. Прошу брати участь в обговоренні
Є відома китайська притча. Вчитель попросив юного учня зобразити плескання однією долонню. Той багато разів приходив з різними звуками, і все марно. Коли стомився, настала тиша. І це й було плескання однією долонню.
Ми всі стомилися. В першу чергу стомилися воїни. Ворог чекає, коли це стомлення вплине на рух подій. Звісно, не дочекається. Стомилися ті, хто в тилу, в Харкові, Києві, Ужгороді, так, трохи по-різному. Стомилася нова діаспора. Хтось стомився допомагати, хтось вірити, хтось стомився жити. І це зрозуміло. В перші місяці ми жили, майже, як один організм. Поступово кожен відшукав свій шлях. Іноді він є єдиним можливим. Іноді лише способом піти від реальності. Діячі культури теж стомилися. Від того, що держави в культурній сфері майже не існує. Ми плескаємо своєю однією долонню в повітря, держава щось робить своєю, великою і малорухомою долонню. Чи допоможе звук плескання однією долонню?
Поки що це сигнальний примірник, наклад трохи пізніше. Це - один з найважливіших інтелектуальних бестселерів українського книговидавництва останніх 30 років.
Читать полностью…А тепер шок-контент: перший переклад — це фоліо.
другий — це той, що всі так чекають від лабораторії.
Не відкривайте, поки не проголосуєте вище!
і оригінал:
Le pépiement matinal des oiseaux semblait insipide à Françoise. Chaque parole des « bonnes » la faisait sursauter ; incommodée par tous leurs pas, elle s'interrogeait sur eux ; c'est que nous avions déménagé. Certes les domestiques ne remuaient pas moins dans le « sixième » de notre ancienne demeure ; mais elle les connaissait ; elle avait fait de leurs allées et venues des choses amicales. Maintenant elle portait au silence même une attention douloureuse.
кажуть, що перший переклад (фоліо) ближче до оригіналу 🤷🏻♀️
Завершуємо Львівський Форум важливою подією — презентацією книжки Ірини Вовк «Рубаки на корчах»
📍У парку Культури на Болгарській, 4 у Львові зібрались герої книжки, сімʼї військових та небайдужі читачі!
🙂 Ми щиро вдячні кожному і кожній, хто побував на наших подіях і до зустрічі наступного року!
Презентація книжки Петра Кралюка та Олександра Красовицького "Метушня навколо престолу (цикл «Розвідки книжника Симеона»)"
Львів, Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Р. Іваничука
Площа Ринок, 9
🎉Ми усі цього зачекалися — вже 3 жовтня починається подія, яку ми чекаємо щоосені — 31-й головний культурний фестиваль України «Book Forum» у Львові!
❗️Зверніть увагу, події відбуватимуться на різних локаціях.
🌐 Коли: 3-6 жовтня 2024 року
Панельні дискусії, публічні інтерв’ю, обговорення, майстер-класи, Ніч поезії — на 8-ми локаціях Львова та онлайн на весь світ.
📚Видавництво «Фоліо» вже закінчує останні приготування, аби порадувати своїх улюблених читачів новинками, які варті уваги навіть найвибагливіших!
📍Програма видавництва «Фоліо»:
4 ЖОВТНЯ
🔸 18:00-18:45
Генрі Лайон Олді «Ойкумена. Космічна симфонія. Книга перша. Лялькар» Учасники: Олег Ладиженський, Дмитро Громов
Готель «Жорж», камінна зала (пл. Міцкевича, 1)
5 ЖОВТНЯ
🔸11:00-11:45
Презентація книжки Петра Кралюка та Олександра Красовицького «Метушня навколо престолу» (цикл «Розвідки книжника Симеона»)
Учасник: Петро Кралюк
Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Р. Іваничука (Площа Ринок, 9)
🔸15:00-15:45
Презентація книжок Надії Гуменюк «Твоя навіки…» та Володимира Лиса «Чорнокнижник і дзвонар»
Учасники: Надія Гуменюк, Володимир Лис
Книгарня Є (пр. Свободи, 7)
🔸17:00-18:00
Презентація ретродетективів Євгенії Кужавської та Олександра Красовицького «Справа вправного ведмежатника. № 5»
Учасник: Євгенія Кужавська
Готель «Жорж», камінна зала (пл. Міцкевича, 1)
06 ЖОВТНЯ
🔸16:00-16:45
Презентація книжок про видатних українців. Степан Бандера.
Учасник: Роман Офіцинський
Книгарня Є (пр. Свободи, 7)
🔸16:00-17:00
Презентація книжки Ірини Вовк «Рубаки на „корчах“» разом з Героями.
Учасники: Ірина Вовк, військові: Молодий, Гриб, Єрус, Бетон, Дикий, Багіра, Орест
Парк Культури та відпочинку ім. Б.Хмельницького (вул. Болгарська, 4)
✅Офіційний сайт.
🚪Вхід на фестиваль вільний.