Вікіпедія — це не лише вільна онлайн-енциклопедія, а й строката спільнота волонтерів, яка займається побудовою проєкту. Тут знаходять друзів — а комусь навіть вдається знайти кохання.
👀The New York Times розповідає історію хлопця та дівчини зі США, які познайомилися і одружилися завдяки Вікіпедії.
«Вони обоє знайшли у Вікіпедії групу відданих модераторів, авторів та редакторів, які здружувалися через чат-кімнати, де обговорювали редакторські рішення та інші питання, пов'язані із підтримкою сайту».
Кортні Елізабет Терстон писала статті до Вікіпедії, а Метью Пол Дель Буоно був автором бота, який допомагав блокувати недобросовісних користувачів. Вони познайомилися онлайн, а уперше зустрілися вживу у 2013 році на весіллі двох інших дописувачів Вікіпедії.
На конференції Вікіманія у 2014 році вони здружилися ще більше, і за кілька років почали зустрічатися — а два місяці тому одружилися🥰
Періодичне нагадування — кожного тижня я роблю щотижневий дайджест новин про медіа для The Fix Media.
У випуску з останньої п'ятниці:
▪️ як білоруська і російська влада борються із рештками незалежних медіа (від таких новин відразу починаєш більше цінувати те, що живеш в Україні);
▪️ трохи бізнес-новин: угода найбільшого європейського видавничого дому з Фейсбуком і шалений ріст сектору криптоновин.
📍Читати
Сьогодні запустилося «Медіа Великих Історій» — видання про благодійність від Zagoriy Foundation.
З точки зору медіасфери — цей запуск є цікавою історією сам по собі: перше в Україні медіа про благодійність; видання, створене благодійним фондом. Буде цікаво спостерігати за його розвитком.
А із точки зору «some personal news» — трохи допоміг у запуску поповненням колекції історій, які ви зараз можете там прочитати.
Наприклад, написав невеликі профайли цікавих західних філантропів: від очевидних кандидатур на кшталт Білла Гейтса до тих, про кого ви не чули (скажімо, криптовундеркінд Сем Бенкмен-Фрід, який обрав принцип «заробляти, щоб жертвувати» і у 28 років має 10-мільярдний статок).
А ще там значно більше цікавих історій від інших авторів. Деякі свої статті я ще тут анонсую, але можете уже зайти і почитати все зараз, а ще підписуватися на видання. Зараз це можна зробити у Фейсбуці, але обіцяють скоро додати й інші можливості стежити за новими матеріалами.
Список досягнень New York Times — 7.5 мільйона платних підписників; 1.8 мільярда доларів доходу; розлучення Гейтсів.
Читать полностью…Нове у прекрасному новому світі криптофілантропії.
Засновник Ethereum Віталік Бутерін пожертував мемних криптовалют вартістю на мільярд доларів на боротьбу з коронавірусом в Індії. Але це мільярд дуже умовно, бо їхня вартість відразу сильно знизилася після пожертви.
Правда, Бутерін серйозно займається благодійністю зараз і жертвує десятки мільйонів доларів у більш стабільних валютах (на кшталт того ж ефіру) на різні благодійні проекти, здебільшого за пріоритетами ефективного альтруїзму — наприклад, дослідження довгострокових ризиків штучного інтелекту.
#архів
Долучився до створення проекту «Хто за цим стоїть?» Zagoriy Foundation — написав статті про 10 видатних меценатів з історії України: від Галшки Гулевичівни до Андрея Шептицького.
В історичних дослідженнях мені завжди цікаво намагатися читати між рядками і вивчати (або вгадувати) мотивації людей. Ось наприклад — чому люди стають меценатами.
Частково це щира віра в ідею (наприклад, меценати української культури другої половини XIX століття), деколи це соціальні норми і peer pressure, деколи грає роль релігія. А хтось — як Василь-Костянтин Острозький — просто хоче оточити себе розумними людьми і отримувати від цього інтелектуальне задоволення.
У цьому проекті я намагався, наскільки дозволяє формат, вивчити і пояснити походження і мотивації найвидатніших українських меценатів — а заодно розповісти, який вплив вони мали на історію України.
Може бути цікаво, почитайте — https://bit.ua/2020/11/metsenaty/
(А якщо не хочете читати, то принаймні пороздивляйтеся картинки, оформлення там класне).
Прочитав потішну замітку від New York Times про цифрові кінні перегони, в яких «коні» працюють на основі NFT-технології.
Зі статті я не до кінця зрозумів конкретну механіку, за якою працюють «цифрові коні», але звучить (майже) як новий фронтир криптосфери і геймінгу.
>“There are people who are becoming mini influencers in this ecosystem themselves,” said Yair Altmark, a venture capitalist in New York who has spent over $300,000 on digital horses. “And horses that are getting credibility on these streams and exposure on the Discord are making a name for themselves.”
He anticipates making much of his money back. “It wouldn’t surprise me if some of these horses are trading for $1 million in a couple months,” Mr. Altmark, 23, said, “because these horses can generate a crazy return on your investment.”
Цікава стаття про бюрократію французьких локдаунів — гарно показує, що в Україні ще не найбільш безглузді правила.
Читать полностью…Другий наш проєкт на річницю Чорнобильської катастрофи - це блог Валерія Зінченка!
35 років тому увесь світ сколихнула звістка про вибух реактора на Чорнобильській АЕС. Про трагедію написано багато наукових робіт, існує безліч документальних фільмів і навіть серіал від HBO.
Ми вирішили підійти до цього питання трошки інакше. У відео не буде інформації про причини вибуху, наслідки чи пошуку винних. Валерій Зінченко у новому #Legio_vlog розповість про Київ та деякі локації, які відіграли важливу роль у подіях 35 річної давнини.
Що то були за місця?
Дізнаєтесь, якщо подивитесь відео за посиланням: https://youtu.be/T4fekp1Q7Fs 👌
Кожного тижня я роблю дайджест найважливіших новинних історій зі світу медіа для The Fix Media.
У цьому випуску:
✔️ новини щодо свободи слова у Центральній Європі (спойлер: у Польщі й Угорщині все сумно);
✔️ як смерть принца Філіпа змушує британські медіа по-новому подивитися на расизм;
✔️ великі новини для аудіо — Apple запроваджує нормальну монетизацію подкастів, Фейсбук створює клон Clubhouse;
✔️ рекламний бум у США (але не в Європі).
📍 Читати дайджест
Цікава замітка про те, чому євреї виглядають більш успішними у науці за інші етнічні групи
Читать полностью…Моя нова стаття — роздуми про те, як журналістам писати про політиків-популістів, не попадаючись на їхні наживки.
Огляд наукової статті про європейський приклад + трохи спостережень про американські медіа в епоху Трампа.
Запускаємо Телеграм-канал «Вікімедіа Україна» — організації, яка займається підтримкою і розвитком Вікіпедії в Україні.
Будемо розповідати цікаві історії про Вікіпедію та вікірух, ділитися цікавими новинами і анонсувати корисні можливості.
Підписуйтесь — /channel/wikimedia_ua
Арабська весна, Революція Гідності і протести проти расової нерівності у США мали одну спільну рису — соцмережі грали дуже важливу роль у координації і висвітленні протестів.
Але ось цікава проблема на стику журналістики й історії — як правильно зберігати й архівувати відео з цих протестів для майбутніх поколінь, якщо цей контент вразливий до правил та алгоритмів соцмереж?
Зробив для The Fix огляд статті на цю тему від американської експертки у галузі громадянської журналістики.
Більше цікавого про вакцинацію у Сербії — у новому випуску The Economist.
«Вакцинна дипломатія» допомагає сербам збільшити свій вплив на Балканах. Але ситуація із коронавірусом все одно погана.
>Nevertheless, rates of infection and death are rising fast. Many Serbs do not bother to take precautions, says Ivan Kostic, a surgeon in the central town of Cacak, particularly those who have had their first shot. Unlike elsewhere in Europe, there have been no long lockdowns. The health-care system is run-down: Serbian hospitals have a quarter fewer staff than western European ones, estimates Dr Kostic, partly because so many have emigrated.
Останнім часом я трохи стежу за спільнотою ефективних альтруїстів. Прихильники ефективного альтруїзму використовують раціональний підхід до благодійності: думають про те, як максимізувати позитивний вплив своїх пожертв і своєї діяльності.
Скажімо, якщо ти багатий випускник Гарварду, немає особливого сенсу жертвувати гроші на розвиток своєї alma mater — у неї і без тебе дуже багато грошей, і твої кілька мільйонів нічого не змінять.
Натомість краще віддати гроші на боротьбу із хворобами в Африці, де твої кілька мільйонів врятують кілька десятків чи й сотень життів. Або пожертвувати на боротьбу із довгостроковими ризиками штучного інтелекту, де ці гроші можуть допомогти врятувати людство від загроз, які нам зараз складно уявити.
Деякі ефективні альтруїсти жертвують свій час: ідуть працювати в організації, де можуть мати максимальний позитивний вплив на максимальну кількість людей (умовно, захищати африканських дітей чи боротися із ризиками ШІ).
А дехто обирає підхід «заробляти, щоб жертвувати» (earning to give) — іде працювати фінансовим аналітиком чи бізнес-консультантом, починає заробляти багато грошей і жертвує велику частину на благодійність.
Одним із найбагатших ефективних альтруїстів, які обрали цей шлях є Сем Бенкмен-Фрід. У юності він познайомився зі спільнотою ефективних альтруїстів — і після випуску з MIT вирішив піти працювати у трейдингову фірму, аби заробляти і жертвувати багато грошей.
Потім заснував власну компанію у криптосфері — і зараз уже є мультимільярдером; при цьому йому лише 28 років. Він не планує помирати багатим — більшість своїх статків хоче роздати на благодійність ще за свого життя.
Написав трохи детальніше про цікавий шлях Бенкмена-Фріда у статті для «Медіа Великих Історій».
Цікаво спостерігати, як змінився тон американських мейнстрімних медіа у висвітленні Кремнієвої долини. Якщо ще кілька років тому про технокомпанії писали здебільшого апологетично, то зараз про Цукерберга ніхто слова доброго не скаже.
New York Magazine зробили велику історію того, як і чому Кремнієва долина і американські медіа перетворилися із друзів на ворогів. Спойлер: президентські вибори 2016 року зіграли велику роль, але є й інші причини.
«Детектор медіа» зробили великий профайл В'ячеслава Піховшека — як він перетворився із прозахідного активіста і (можливо) активіста демократичного руху на ключового пропагандиста Кучми на одного із багатьох посіпак Медведчука.
Цікава історія не лише про конкретного одіозного медіадіяча, а й про певний сегмент українського медіапростору.
Тим часом американські штати продовжують шукати креативні способи спонукати людей вакцинуватися
Читать полностью…Останньою фізичною конференцією, на яку я потрапив до пандемії, була «Медіаболь» в офісі компанії Genesis. Це непримітне приміщення у глибинці Подолу, але там працює найбільша українська компанія у сфері інтернет-медіа.
Якщо ви про неї не чули, то це тому, що Genesis не працює на український ринок, а управляє новинними сайтами для африканців, розважальними виданнями для американців і загалом працює на глобальному ринку.
Рекомендую кілька цікавих матеріалів про медіабізнес Genesis, які я недавно прочитав і прослухав:
▪️Профайл «Ліги» про один із напрямів медіабізнесу Genesis — створення розважального контенту для багатих країн (читати)
▪️Інтерв'ю керівника компанії Володимира Многолєтного для подкасту «Перші люди» тієї ж «Ліги» (слухати)
▪️Інтерв'ю із менеджером компанії Савелієм Барашковим про роботу Genesis із ютубом для подкасту «Медиаболь» (слухати)
«Медузу» — мабуть, найбільше незалежне російськомовне видання — додали до списку «іноземних агентів» російського Мін'юсту.
Окрім питання свободи слова (зрозуміло, що в Росії з нею все погано і з кожним днем стає гірше), це цікава історія, коли одне непомітне юридичне рішення миттєво знищує напрацьовану роками бізнес-модель.
Написав про ситуацію з «Медузою» для The Fix — https://thefix.media/2021/04/29/russian-authorities-put-meduzas-future-in-peril-with-foreign-agent-label/
У Мішель Обами є власний подкаст, у Барака Обами є власний подкаст, Гаррі і Меган створюють шоу для Нетфліксу і навіть Тед Круз використовує будь-яку можливість, щоб пропіарити свій подкаст.
Цікава колонка у Washington Post, яка нарікає, що так багато найбільш впливових політиків хочуть створювати подкасти і телешоу замість того, щоб реально щось змінювати.
Заголовок у назві більш риторичний — на питання «чому» колонка не особливо відповідає. Було б цікаво подумати над цим більше.
Перше, що спадає на думку: у подкастах і особливо у стрімінгу стало набагато більше грошей, тому це просто хороший спосіб заробити, при цьому маючи велику аудиторію. У випадку американських республіканців, мабуть, грає роль традиція консервативного розмовного радіо.
А, можливо, це лише гарно підібрані приклади і ніякого тренду тут немає
Новий ексклюзивний матеріал у блозі «Лабораторії» від Інни Білоножко, магістерки з фінансів та видавничого бізнесу. Цікава історія про таку нішеву річ, як п'єси перенесе нас на Туманний Альбіон...
У сучасній історії британського книговидання (з кінця 1990-х років, коли з’явилися автоматизовані системи моніторингу ринку, які дозволяють аналізувати продажі книг за унікальним кодом ISBN, і до сьогодні) є лише одна п’єса-бестселер. Та й вона зусиллями видавця включена до іншої категорії – до дитячої художньої літератури.
Мова про сценарій до вистави «Гаррі Поттер і прокляте дитя», видане Little, Brown and Company (імпринтом другого за розміром видавництва світу Hachette Livre). Успіх цієї п’єси дійсно вражає: вона стала найбільш продаваною британською книгою 2016 року всього за сім днів на полицях книгарень, а також четвертою у Британії за темпами продажів за весь період моніторингу ринку. Той перший тиждень продажів приніс майже £9 млн (близько 300 млн грн за курсом 2016 року) за 850 тис. примірників книги...
Для порівняння: найуспішніше видання шекспірівської п’єси «Ромео і Джульєтта», серія Penguin Classics видавництва Penguin Random House, не змогла досягти навіть 128 тис. примірників за 18 років – 1998-2016 рр. Ба більше, той же таки перший тиждень продажів п’єси «Гаррі Поттер і прокляте дитя» перевершив річні сумарні продажі усіх п’єс та сценаріїв на британському книжковому ринку (690 тис. примірників у 2015 році).
Якщо навіть гіганти на кшталт Hachette Livre не хочуть бачити свої бестселери у категорії п’єс та сценаріїв і переносять у вигідніші категорії, то що робити видавцям, які видають п’єси десятиріччями? Відмовлятися від непопулярної ніші та йти комерційним шляхом? Британські незалежні видавці й затяті конкуренти Bloomsbury та Faber & Faber прийняли несподіване рішення...
🚀 https://laboratoria.pro/blog/yak-dva-brytanski-vydavtsi-namagalysya-pidnyaty-prodazhi-natomist-stvoryly-mizhnarodnu-didzhytal-sensatsiyu
П'ять дослідницьких знахідок про Вікіпедію та вікіпроєкти
Вікіпедія та вікіпроєкти — це невичерпне джерело корисного матеріалу для науковців: від фахівчинь із комп’ютерних наук до соціологів та психологів.
Тому кожного року з’являється кілька десятків чи й сотень наукових досліджень, які з різних точок зору розглядають Вікіпедію або принаймні використовують вікіпроєкти як інструмент.
Раніше ми робили підбірку п'яти цікавих дослідницьких знахідок про Вікіпедію — розповідаємо про них.
✔️ Простіша комунікація не обов'язково призводить до вищої продуктивності
Інтерфейс сторінок обговорення у проєктах Фонду Вікімедіа не є ідеально зручним та інтуїтивним для новачків. Група науковців зі США припустила, що зручніший інтерфейс для комунікації спростив би життя новачкам і зрештою мотивував їх бути більш залученими до роботи над створенням статей.
Вони перевірили це припущення у мережі Fandom (колишня Wikia), яка не пов’язана із проєктами Вікімедіа, але використовує ту ж технологію вікі — і виявили, що помилялися. Запровадження простішого інтерфейсу спілкування навпаки призвело до зменшення «конструктивного» внеску від нових редакторів.
✔️ Вікіпедію творить більше експертів, ніж нам здається
Важливою складовою культури Вікіпедії є те, що вона існує завдяки волонтерам-аматорам, і вікіпедист(к)и доволі рідко є професіоналами у тих галузях, про які пишуть.
Однак Офер Аразі з Хайфського університету показує у своєму дослідженні, що у Вікіпедії (принаймні англійській) більше експертів, ніж може емпірично здаватися. За даними дослідження, 10-30% редакторів Вікіпедії мають глибокі, часто професійні, знання у тих темах, на які вони редагують.
✔️ Щоб ефективно боротися із гендерним дисбалансом серед редакторів, можна створювати команди новачків
Гендерний дисбаланс серед дописувачів і дописувачок Вікіпедії — відомий факт: лише 10-15 відсотків людей, які працюють над розбудовою Вікіпедії, є жінками. Однією з причин є конфліктне середовище, яке може заохочувати змагання замість співпраці.
Французьке дослідження пропонує заради вирішення цієї проблеми створювати команди новачків, задаючи їм однакові типи завдань і заохочуючи більше спілкуватися між собою. Це може заохочувати більше жінок залишатися у Вікіпедії: адже, за словами авторів дослідження, жінки є більш командними гравцями, ніж чоловіки.
✔️ Подяка за редагування — справді ефективний спосіб мотивації
Будь-хто, в кого є акаунт у Вікіпедії, може висловити подяку за будь-яке редагування його автору чи авторці через технічну функцію подяки. Деколи може здаватися, що ця подяка є механічною й нічого не означає — однак дослідження показує, що вікіподяки справді є хорошим мотиватором: як в короткотерміновій перспективі так, можливо, і на довшу перспективу.
Тому тисніть кнопку «подякувати» частіше, особливо новачкам!
✔️ Якби Вікісховище було комерційним, воно могло б заробити уже десятки мільярдів доларів
Вікісховище — це репозитарій медіафайлів, який створюється спільнотою волонтерів. На відміну від багатьох інших схожих сервісів, увесь контент Вікісховища доступний під вільною ліцензією і може використовуватися безкоштовно.
Три британських вчених на прикладі 10 000 випадкових медіафайлів підрахували, що якби Вікісховище вирішило монетизувати свої 45 мільйонів файлів, воно могло б заробити 28,9 мільярдів доларів США (дані станом на 2018 рік).
Варто, однак, зауважити, що автори базують свої висновки на припущенні, що якби контент Вікісховища був платним, його б купували так само активно, як зараз поширюють безкоштовно — що не обов'язково так.
📍Більше інформації і посилання на дослідження — у блог-дописі.
Головна сторінка Української правди виглядала б менш ефектно, якби десь було згадано, що у США зараз оголошено понад 30 «надзвичайних станів» одночасно, і вони здебільшого спрямовані на те, щоб дати президенту більше повноважень накладати санкції на всілякі Судани й Венесуели.
Читать полностью…І ще один новий канал, на який раджу підписатися — The Fix Media. Це англомовне видання про європейський медіапростір.
Я деколи анонсовую тут свої статті, які пишу для них (наприклад, про те, як виглядають мережі ультраправих у Телеграмі, чи про історію зростання Вікіпедії), але там виходить ще багато цікавого.
Тому підписуйтеся, щоб бути в курсі цікавих інсайтів про медіа — а ще для того, щоб прокачувати свою англійську.
Підписатися тут: /channel/thefixmedia
На другий рік пандемії все більш зрозуміло, що ми недооцінюємо небезпеки поганої вентиляції — і переоцінюємо небезпеку поверхонь (і потребу обливати все навколо антисептиком).
Ось американська CDC цього тижня вперше публічно визнала, що ризик передачі вірусу через забруднені поверхні низький.
Технології для розлучень 💍💔
У 1991 в Україні шлюбів було у 2,46 рази більше, ніж розлучень. У 2020 - усього в 1,41 рази. І це співвідношення продовжує знижуватися - отже на кожен шлюб припадає усе більше розлучень. Тобто усе більше пар розпадуться.
Тут досвід у мене теоретичний, але припускаю, що розлучення - то великий геморой. Розподіл спільного майна, юридичні тяганини, фінансові операції, догляд за дітьми, аліменти, право виїзду дітей за кордон... Словом, дуже багато точок вкрай неприємного досвіду і за UX, і за емоціями.
І тут з‘являється divorce tech. Найсвіжіший приклад - Ensemble, які щойно вийшли зі stealth mode та оголосили про раунд на $3млн. Вони будують застосунок для відслідковування спільних видатків розлучених пар зі спільними дітьми. Надалі хочуть побудувати цілу лінійку фінансових рішень (реально усі хочуть будувати фінтек? 🤌).
Поки що посилання на них. Але це точно не перший divorсe tech стартап, який я помічав. Шукатиму і поститиму більше.
P.S.: тут би цікаво було покласти шлюбні контракти на блокчейн зі смарт-контрактами.
P.P.S.: сюди б одразу сервіс по психотерапії (автоматизованій і живій) для тих, хто через розлучення емоційно страждає 😢
https://techcrunch.com/2021/03/31/ensemble-raises-3m-to-help-divorced-parents-avoid-arguing-about-money/
Сербія уже безкоштовно вакцинує іноземців.
Цікаво, що серби серед європейських і світових лідерів за темпами імунізації. Вкололи більше доз на душу населення, ніж будь-яка країна ЄС. У Європі ефективніша вакцинація лише у Британії.
Значною мірою це завдяки тому, що вони неперебірливі у виборі вакцини — використовують і «Спутнік», і китайські вакцини.