Найпопулярніша імейл-розсилка The New York Times має понад п’ять мільйонів читачів щодня.
«Журналісти NYT історично мріяли побачити свою статтю на першій сторінці друкованого випуску, бажано зверху; більш віднедавна — зверху [головної сторінки] вебсайту. Звичайно, ці цілі досі існують, але тепер є ще дві більш заповітні “перші шпальти” видання: флагманський подкаст The Daily та флагманська розсилка “The Morning”».
Два способи подолати страх порожньої сторінки
Часто найскладніше в написанні тексту — почати писати його. Звичайно, найкращий мотиватор — це зовнішній дедлайн. Але що робити, якщо його немає або навіть він не допомагає?
Два лайфхаки, які допомагають мені:
▪️Постійно щось занотовувати. Коли з’являється ідея тексту, не чекати ідеального моменту, коли зійдуться усі зірки, а почати записувати думки в нотатнику чи навіть у збережених повідомленнях телеграму. Або навіть записати собі аудіоповідомлення. Потім із них буде значно простіше написати повний текст, ніж з нуля.
▪️Використати ChatGPT чи інший ШІ-чатбот. Публікувати тексти, згенеровані ШІ — харам. Але почати розмову з чатботом на потрібну вам тему корисно: він може наштовхнути на якусь цікаву ідею. Можна почати з простого запиту «Я пишу текст на тему X. Згенеруй план із п’яти пунктів». Звичайно, якщо тема специфічна і вузькоспеціалізована, треба буде дати трохи більше контексту.
📍Приклад: коли я пишу статті англійською мовою на основі інтерв'ю, згодовую транскрипт інтерв'ю Claude (ШІ-чатбот, який краще працює з великими текстами, ніж ChatGPT) і прошу згенерувати кілька основних тез розмови.
Останній запит звучав так (разом із ним ішов pdf-файл із розшифровкою інтерв'ю):Here's the interview I conducted. Based on it, I want to write a piece on [TOPIC NAME]. Suggest the most interesting and important highlights on this topic I should include in my article.
Моя нова стаття для The Fix — інтерв’ю з Маттією Перетті, італійцем у Лондоні, який консультує найбільші європейські медіа на тему штучного інтелекту. Почитайте (або послухайте автоматично згенеровану аудіоверсію й оцініть, як вам🙂)
Читать полностью…«Вікімедіа Україна» визначила топ найпопулярніших статей української Вікіпедії за 2023 рік.
Традиційно домінують дві категорії:
▪️ російсько-українська війна — українські лідери, російські ватажки, військові з'єднання і локації війни, озброєння;
▪️ «вічнозелені» теми, які завжди популярні, зокрема завдяки шкільній програмі — Україна й Тарас Шевченко, Леся Українка й Іван Франко, світові війни.
При цьому в топ-50 залишилося трохи місця для культури («Мавка. Лісова пісня», «Список 250 найрейтинговіших фільмів IMDb») й світових подій («Сектор Гази»).
Недавно також публікувалися рейтинги найпопулярніших статей англійської Вікіпедії, там традиційно домінує популярна культура, особливо фільми і спорт. Інтерес до російсько-української війни передбачувано знизився, але залишається високим.
📖 «За Перекопом є земля. Кримський роман»
«За Перекопом є земля» Анастасії Левкової — це фактично новітня історія Криму у форматі художнього роману.
Крізь призму головної героїні — етнічної росіянки, яка захоплюється кримськотатарською культурою і стає патріоткою України — авторка розповідає про Крим від дев’яностих до початку російської окупації 2014 року. Хоча головна героїня є ровесницею авторки, книга не автобіографічна, це результат багаторічних досліджень.
У цьому форматі як головний недолік книжки, так і її перевага.
Недолік у тому, що це досить слабкий художній роман. Еволюція головної героїні не відчувається реалістичною, інші персонажі картонні, діалоги недостатньо живі і занадто дидактичні.
Перевага в тому, що це хороше дослідження (яке при цьому читається легше, ніж нонфікшн-книжка на цю тему). Атмосфера Криму від перших років незалежності України до окупації змальована майстерно. Особливо гарно авторка показала культуру й історію кримських татар: їхнє прагнення повернутися на батьківщину після депортації 1944 року, складна і конфліктна адаптація дев’яностих та нульових.
Якщо ви хотіли б краще зрозуміти Крим — раджу прочитати.
#LT_BookReview
Фото: видавництво «Лабораторія»
Читачам Telegram-каналу «Long Telegram» рекомендовано здійснити ознайомлення із даним текстом
Читать полностью…Найкращі подкасти 2023 року за версією Long Telegram
Західні видання на кшталт The Economist і The New Yorker уже опублікували свої підбірки найкращих подкастів року. Час для підбірки за версією Long Telegram — окремо за англомовними подкасти і за україномовними.
▪️Англомовні подкасти:
🎧 Подкаст, з яким я провів найбільше часу — The Intelligence, щоденний новинний подкаст від The Economist
🎧 Улюблений подкаст, який запустився цього року — Past Present Future британського політолога й інтелектуала Девіда Рансімена
🎧 Найкращі індивідуальні випуски (критерій: змотивували мене прочитати чи хоча б купити згадані там книжки) — “Living Behind the Iron Curtain” у Past Present Future, “Lessons from scaling Stripe” у Lenny's Podcast
▪️Україномовні подкасти:
🎧 Подкаст, з яким я провів найбільше часу — УТ-2, регулярні цікаві розмови на важливі теми
🎧 Улюблений подкаст, який запустився цього року — «Розмови з Сенсом» про книжки і літературу (формально не подкаст, а ютуб-шоу, але можна слухати як подкаст)
🎧 Найкращий індивідуальний випуск — інтерв'ю з Євгеном Диким про війну для подкасту «Інше інтерв'ю»
📍Мій особистий топ подкастів, запущених минулого року, читайте тут
📧 The Fix запускає курс у форматі розсилки про журналістику рішень
The Fix — це англомовне видання для медійників, яке пише про європейський медіаринок, технології, бізнес і змінотворців. Старша керівниця онлайн-редакції, редакторка The Local Sweden та авторка The Fix Емма Льофґрен дослідила, як медійники можуть впроваджувати журналістику рішень у свої репортажі.
Курс охоплює такі теми:
📌 що таке журналістика рішень;
📌 як написати історію про неї;
📌 як запровадити цей підхід у редакції;
📌 як використовувати журналістику рішень для залучення аудиторії та зростання доходів.
Він вийде 5 грудня. Охочі можуть безплатно підписатися на нього завчасно, щоб у день старту отримати першого листа. Наступні частини курсу надсилатимуть щотижня.
У платній версії ChatGPT уже багато корисних функцій — наприклад, легка генерація зображень і аналіз даних із документів на кшталт ексель-таблиць. Але скоро він стане ще практично кориснішим: можна буде збудувати свій чатбот, який виконуватиме кастомні потреби.
Думаю, це наблизить нас до того, щоб ШІ-інструменти стали справді практично корисними в роботі для все більшої кількості людей, а не лише цікавими іграшками чи одним із багатьох додаткових інструментів. Чатбот зможе тренуватися на конкретно вашому контексті і конкретно ваших даних — наприклад, проаналізувати попередні статті медіавидання і допомагати редагувати нові статті з урахуванням особливостей і стилю конкретного медіа. Зараз це доступно лише великим компаніям.
Кілька тижнів тому розповів виданню Media Makers Meet про Телеграм для медіа — чому він став важливою платформою для новин і які його плюси, мінуси й підводні камені для медійників.
Читать полностью…Рубрика «корисне» — огляд інструментів для розшифровки аудіо, з фокусом на англійську мову
Читать полностью…📖 Що почитати і послухати: п’ять україномовних ресурсів
Ви не просили, але ось вони — п’ять рандомних рекомендацій україномовних ресурсів.
▫️ Новинне медіа — Бабель
▫️Журнал — Локальна історія
▫️ Телеграм-канал — «Ящер на ундервуді», один із найцікавіших українських кінокритиків
▫️ Подкаст — AI House Podcast, розмови із цікавими спеціалістами, які працюють у темі штучного інтелекту
▫️ YouTube-канал — sens_kyiv">«Сенс», київська книгарня і заодно репозиторій цікавих розмов про літературу
Цікава стаття The Verge про занепад Neeva — пошуковика, який намагався створити альтернативу Гуглу. Його заснували колишні топ-менеджери Google, зробивши ставку на побудову кращого продукту, в якому не буде реклами і який зароблятиме на платних підписках.
У засновників вийшло виконати одне складне завдання — створити хороший продукт. Але не вдалося виконати ще складніше і важливіше — підірвати монополію Гугла на канали дистрибуції і переконати достатньо користувачів змінити свої дефолтні налаштування на інший пошуковик.
Наступний випуск у серії «цікаві лонгріди на рандомні теми» — профайл Бена Вілсона, очільника бренду презервативів Durex.
Сам Вілсон у статті постає архетипним company man: він працює над розвитком Durex на різних ролях останні півтора десятка років, а у вільний час купує вінтажні презервативи середини 20-го століття (і, звісно, випробовує різні презервативи особисто). Цікавішою, ніж він особисто, є його місія — зробити сексуальним продукт, який є апріорі несексуальним, який споживачі використовують здебільшого знехотя і через потребу, а не з любові до бренду
Durex складно назвати андердоґами — вони домінують на світовому ринку презервативів із часткою у 40%. Але й виклики також є: інновації просуваються повільно, а пандемія призвела до зменшення кількості сексу на одну ніч.
Одна із тактик розвитку — змістити фокус у маркетингу із презервативів як засобу безпеки на презервативи як інструмент для задоволення. Інший спосіб — відхід від гендерних категоризацій і фокусу лише на вагінальному сексі: слоган «прискорюють її, сповільнюють його» уже в минулому. А для категорії людей, яких неможливо змотивувати купувати презервативи, Вілсон бачить великий комерційний потенціал у лубрикантах, якими він також займається у Reckitt, батьківській компанії Durex.
За хорошою традицією якісних профайлів, у статті багато цікавого бекґраунду — зокрема історія презервативів («історія постійно зменшуваного болю») і репортаж із фабрики у Таїланді, де виробляється половина усіх презервативів Durex (вона може видавати 200 тисяч презервативів за годину, а спеціалістки з контролю якості перевіряють по 22 тисячі штук за одну зміну).
Цікава стаття Financial Times про паралелі між двома масштабними винаходами останніх 50 років, які вплинули на роботу — електронними таблицями і генеративним ШІ.
Є одна дуже чітка паралель між цифровою електронною таблицею та генеративним ШІ: обидва є комп’ютерними програмами, які прискорюють час. Завдання, яке могло б зайняти години або дні, раптом може бути виконане за лічені секунди. Тож давайте на мить припустимо, що електронна таблиця може чомусь навчити нас про генеративний ШІ. Які уроки ми повинні засвоїти?Читать полностью…
По-перше, правильна технологія в правильному місці може дуже швидко стати домінантною. За час, потрібний для отримання кваліфікації дипломованого бухгалтера, електронні таблиці знищили цілу індустрію розумової праці, яка полягала в заповненні рядків і стовпців, витягуванні електронних калькуляторів і вбиванні цифр. Бухгалтерські клерки стали надлишковими, а здатність одного працівника виконувати арифметичні дії майже миттєво збільшилася в тисячу разів, а незабаром і в мільйон разів.
Другий урок у тому, що вплив на ринок праці виявився не таким, як ми могли б очікувати. За оцінками Бюро трудової статистики, у 1980 році, приблизно в той час, коли [перша в історії програма для електронних таблиць] VisiCalc почала набувати популярності, у США працювало 339 тисяч бухгалтерів і бухгалтерських клерків. Станом на 2022 рік бюро нарахувало 1,4 млн бухгалтерів та аудиторів. Ці дві цифри не можна безпосередньо порівнювати, але важко стверджувати, що електронні таблиці знищили бухгалтерію. Натомість бухгалтерів зараз більше, ніж будь-коли; вони просто делегують арифметику машині.
❔10 питань про Вікіпедію
Чи задумувались ви над тим, хто створює статті Вікіпедії? Чому у Вікіпедії немає хорошого зображення відомого актора? І чи справді будь-хто може відредагувати будь-яку статтю?
У новому відео редактор(к)и української Вікіпедії за 3 хвилини відповідають на десять поширених питань про Вікіпедію.
📹 Дивіться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=3Hp1owVLwno
Три робочі функції, які штучний інтелект уже замінив
Я не боюся, що штучний інтелект позбавить мене роботи (принаймні поки що😉), але зловив себе на думці, що ШІ-сервіси уже фактично замінили деякі завдання, які я робив / на яких заробляв у студентські роки.
▫️Перше — розшифровка аудіо. Транскрибувати інтерв’ю англійською мовою вручну уже немає сенсу, умовний Happy Scribe з цим чудово справляється (більше сервісів для розшифровки англійської я збирав тут). Для української мови це працює трохи гірше, але також непогано і з часом буде значно краще.
▫️Друге — переклад [нескладних нонфікшн-текстів]. Звичайно, про художній переклад тут не йдеться, але перекладати прості нонфікшн-тексти з нуля без допомоги DeepL чи Google Translate уже немає сенсу.
▫️І третє — написання простеньких шкільних/університетських есе. ChatGPT не може генерувати цікавий оригінальний текст, але він чудово заточений під написання класичних академічних робіт. Тому розвиток штучного інтелекту має означати зміну підходу до домашніх завдань і перевірки знань у школах і університетах.
Якщо маєте інші приклади, діліться у коментарях.
Year in review для Long Telegram
Цього року я не встигав багато писати для цього каналу: більшість часу і креативних сил займала основна робота. Але на щось все-таки вистачило часу і натхнення:
▪️ Огляди найцікавіших книжок, які я читав протягом року: «Бунт проти імперії: українські шістдесятники», «Фриланс здорової людини», «Кухня терору», «За Перекопом є земля». Як бонус — особистий топ подкастів.
▪️ Замітки про ШІ і його вплив на освіту та суспільство: наприклад, ChatGPT як безкоштовний персональний асистент, чатботи в освіті і вплив машинного перекладу.
▪️ Моє уявлення про хорошу відпустку — провести її за читанням і оглядом цікавих лонгрідів. За пів тижня відпустки у липні встиг опрацювати чотири — репортаж із «Америки, забутої американцями»; cпогади гострайтера принца Гаррі; стаття про нігерійських «любовних аферистів»; профайл керівника Durex.
В ідеалі хотів би більше писати тут про те, що відбувається в американській політиці та медіа (у 2023 році опублікував лише кілька заміток), але це лише aspiration, не New Year’s resolution. Щоб регулярніше читати, що я пишу про медіа, підписуйтеся на щотижневу розсилку The Fix.
Дякую, що читаєте!
Зображення: DALL·E 3 / ChatGPT
Написав для The Fix про 10 важливих подій, які відбулися у європейських та глобальних медіа за 2023 рік — від штучного інтелекту і занепаду Твіттеру до комерційних успіхів The New York Times.
Читать полностью…Якщо не встигли зареєструватися до події, ще є можливість отримати запис (за донат на ЗСУ від 100+ гривень) — напишіть мені, якщо хотіли б: @protanton
Читать полностью…Запрошую наступного вівторка поєднати приємне з корисним — послухати мене і задонатити на ЗСУ.
Теми, про які поговоримо:
💬 Вікіпедія як джерело даних про суспільство (як дізнатися статистику відвідування статті — і що розповідає нам рейтинг найпопулярніших статей Вікіпедії);
💬 Вікіпедія як джерело безкоштовних фотографій (у вікіпроєктах є понад 100 мільйонів медіафайлів, які можна використовувати під вільною ліцензією для презентацій, статей чи постів у соцмережах. Але як правильно шукати та коректно використовувати фото?);
💬 Вікіпедія майданчик для розваг (поговоримо про ігри, які використовують Вікіпедію та вікіпроєкти — як навчальні, так і просто для розваги).
Донат може бути на Повернись живим чи будь-який надійний збір.
Реєстрація і деталі — https://forms.gle/kTay6ghnyTNXDqVw5
На днях запустили один із проєктів, якими я займався останні кілька місяців — підписуйтеся, якщо цікаво:
Читать полностью…Моя найновіша стаття для The Fix — інтерв'ю з медіаменеджером, який перекваліфікувався з журналіста у проєктного менеджера у Euronews. Цікавий кейс кар'єрного росту всередині однієї організації.
Читать полностью…Для українців відкрили доступ до Claude від компанії Anthropic — ШІ-чатботу, який вміє працювати з файлами і довшими текстами, ніж ChatGPT
Читать полностью…Одна з причин, чому я люблю подкасти як медіум — переважна більшість із них доступні безкоштовно. Частково тому, що історично не було зручних технічних способів робити їх платними.
Але зараз топові медіа прагнуть це змінити і почати збирати гроші за доступ до подкастів. Найбільш яскравий недавній приклад — The Economist, який з жовтня зробить переважну більшість своїх подкастів платними.
Детальніше — у моїй замітці для The Fix.
Як живе американський мусульманин, якому релігія забороняє користуватися кредитами і страхуванням? Скільки заробляють паралімпієць чи фінансова інфлюенсерка? Як колишні журналісти можуть знайти спосіб заробляти більше?
Авторка подкасту Other People's Pockets Майя Лау, сама колишня фінансова журналістка, щотижня говорить із різними цікавими персонажами про їхні персональні фінанси.
Звичайно, завжди цікаво почути, скільки заробляють інші люди. Але подкаст значно ширший — часто він про те, як працюють різні індустрії і як влаштовані стосунки з грошима у різних соціальних класах. Було б цікаво почути український аналог, але #раджу_послухати і цей подкаст.
Три цікавих випуски:
🎤 Успішний викладач американського університету розповідає, як влаштовані його персональні фінанси як мусульманина, який намагається дотримуватися традиційних обмежень ісламу, зокрема не брати традиційних кредитів
🎤 Ядерний фізик, який пішов працювати у бізнес, бо в науці недостатньо грошей (навіть у Західній Європі)
🎤 Ведуча подкасту про власну фінансову ситуацію — чому зараз заробляє більше, ніж коли працювала журналісткою, і скільки платять за продюсування подкасту
Моя нова стаття для The Fix: інтерв'ю з редактором нових форматів The Wall Street Journal і автором нового посібника із проєктного менеджменту в медіа.
Фокус саме на медіа, але його посібник і це інтерв'ю будуть цікаві не лише журналістам — багато з навичок проєктного менеджменту універсальні.
Кілька років тому Сільвія Барраґан, власниця стоматологічної клініки в Мадриді, завела онлайн-роман із Браяном, симпатичним 52-річним американським солдатом, який на той момент був на бойовому завданні у Сирії.
У якийсь момент Браян пообіцяв відправити Сільвії злитки золота, які знайшов у тайнику терористів. Тоді її дорослі сини запідозрили, що щось тут не так. І справді — виявилося, що ніякого Браяна не існувало, а по той бік монітора був аферист із Нігерії, який намагався розвести Сільвію на гроші.
Чому успішна й досвідчена жінка повелася на таке очевидне шахрайство? Її син Карлос настільки зацікавився цим питанням, що поїхав до Нігерії, щоб спробувати знайти афериста, який ховався за ідентичністю Браяна — і зробив репортаж про поїздку для The Atavist.
Очевидно, конкретно «Браяна» Карлос не знайшов — це було б спробою знайти голку у копиці сіна. «Любовні аферисти» (romance scammers) — дуже популярна сфера роботи для молодих хлопців у Нігерії.
Yahoo boys, як їх часто називають за назвою колись популярного імейл-сервісу, масово пишуть вестернерам у соцмережах під фейковими акаунтами. Переважна більшість потенційних жертв не відписує, але зрідка хтось може почати розмову. Ціль афериста — завести онлайн-роман і у підсумку виманити в людини гроші. (При цьому жертвою може бути як жінка, так і чоловік).
Звичайно, як і в багатьох інших сферах, на кількох успішних професіоналів, які завдяки цьому промислу заробили сотні тисяч доларів, припадають тисячі початківців, котрі гарують заради копійок. Але у Нігерії не так багато інших хороших можливостей для молодих хлопців, а ще допомагають відсутність мовного бар’єра із заможними англомовними країнами й обмежені ресурси поліції.
Утім головний друг «любовних аферистів» — самотність. Вона сильно зросла за останні роки, особливо на Заході і особливо під час пандемії. Найбільш успішні Yahoo boys, як «Браян», майстерно маніпулюють цим почуттям і обманюють своїх жертв — ті прагнуть уваги, навіть тоді, коли підсвідомо підозрюють, що їх водять за носа.
У повній статті ще багато цікавих деталей про те, як працює ця індустрія і що мотивує самих Yahoo boys; раджу почитати.
Наступний матеріал у моєму списку читання у відпустці — спогади Дж. Р. Морінґера, гострайтера мемуарів принца Гаррі, у The New Yorker.
Це у першу чергу історія письменника, який досяг якогось успіху під своїм власним іменем (отримав престижну Пулітцерівську премію за журналістську роботу, написав власні успішні мемуари про своє дитинство), але у якого більш успішно виходить писати книжки за інших людей. І останні 15 років його кар'єри — це боротьба між особистими письменницькими амбіціями та успіхом, який приносить ремесло гострайтера.
Деталей про безпосередній процес написання мемуарів принца Гаррі тут не так багато, але трохи є. Найцікавіша сцена на цю тему — момент після публікації книги, коли Морінґера почали переслідувати папараці і про нього самого почали писати у пресі, часто з помилками: те, з чим Гаррі стикався усе життя. Ці кілька днів особистого досвіду стали для Морінґера ціннішим матеріалом, ніж незчисленні інтерв'ю з Гаррі і його оточенням, які він проводив кілька років до того. Але врахувати його у тексті мемуарів було вже пізно.
📍Я загалом цікавлюся роботою і досвідом гострайтерів. Якщо ви теж, почитайте інший допис на цю тему, який я позаминулого року публікував у Old York Times.