В Ужгороді п’яний священник Московського патріархату в’їхав в будинок.
При оформленні протоколу поліцейськими, протоієрей УПЦ МП Іван Лях вимагав віддати водійське посвідчення використовуючи нецензурну лайку😅
Відео: Віталій Глагола
На Сихові створили пʼятиметровий БПЛА з капкейків🧁
Щоб перетворити його на справжній. Адже всі зібрані кошти із продажу «рекордних» капкейків (а їх близько 800) підуть на придбання БПЛА для підрозділу ГУР.
🦁 Львівський дощ
Спочатку пані Клементині було непросто: конкуренти ледь не відібрали у неї обладнання. Щоб зберегти у цілості коштовне майно, хоробрі робітниці «Фортуни» забарикадувалися усередині фабрики й у результаті битву за машини і верстати виграли. Ця історія не оминула одного з найбільш заможних українців — митрополита Андрія Шептицького. Зрештою митрополит на правах пайовика інвестував у справу Авдикович-Глинської близько 46 тисяч доларів. Тоді ж до назви додалося слово «Нова», а виробництво переїхало до нових зручних приміщень, наданих Шептицьким.
Бізнес Клементини процвітав. На отримані гроші вона придбала найсучасніше німецьке обладнання, завдяки якому наростила виробництво з 200 кілограмів до 5 тонн на день. При цьому сировину «Фортуна Нова» використовувала виключно від українських постачальників. Однією із заповідей пані директорки було: «Не пригощай чужими солодощами, не підривай нікому здоров'я!». Тим часом її фабрика вже виробляла шоколадні цукерки, помадки, фруктове желе, морозиво, тістечка і печиво. Фірмовий магазин розташовувався у самому центрі Львова — на вулиці Руській.
По-справжньому відомою «Фортуну Нову» зробила вдала маркетингова і рекламна стратегія. Над дизайном продукції працювали талановиті українські художники: Левицький, Гординський, Бутович. Майстер Бумба з карпатського Сколе робив подарункові дерев'яні коробки, які самі по собі були витворами мистецтва. Проте найяскравішим ходом «Фортуни Нової» став випуск спеціальної серії цукерок «Солодка історія України». Коробки із зображеннями князів і гетьманів – від Володимира Великого до Павла Скоропадського – багато галичан стали колекціонувати.
Все це дало можливість ще більше розширити бізнес і відкрити нові магазини: два у Львові і по одному в Стриї і Дрогобичі. Пані Клементина особисто відбирала персонал, майже всі її робітниці мали середню або вищу освіту. Не забувала і про необхідну рекламу: регулярно давала замітки в українських газетах, випускала календарики, проводила презентації. У результаті солодощі фабрики «Фортуна Нова» стали купувати не лише у Галичині, а і на Волині, у Кракові, Холмі та Варшаві. Крім того, великі замовлення надходили від української діаспори у США та Канаді.
Авдикович-Глинська брала активну участь у соціальному житті краю: на свято св. Миколая забезпечувала українських школярів безкоштовними солодощами, матеріально підтримувала «Спілку українок» і Жіночий конгрес українок, який проходив у Станіславі (нинішньому Івано-Франківську). Попри серйозні фінансові труднощі, спричинені скрутною економічною ситуацією в Галичині, «Фортуна Нова» вистояла завдяки вірності постійних клієнтів, які сповідали принцип «Свій до свого по своє», і завершила історію лише 1944 року, коли її націоналізувала радянська влада. Сьогодні на базі цієї фабрики випускають шоколад «Світоч».
Рух «Свій до свого по своє» зародився у Галичині наприкінці XIX століття. За декілька років він майже витіснив закордонні товари з території регіону, ба більше: українські виробники стали працювати на експорт.
Цукерки вже давно вважають одним із символів Львова, а туристи на згадку про місто намагаються придбати солодкі сувеніри.
Та не всі знають про ту, хто 100 років тому дала величезний поштовх виробництву та популяризації цукерків. Климентина Авдикович (Січинська) – галицька бізнес-леді, фундаторка першої української фабрики цукерків у Львові, яка своєю продукцією підкреслювала національну ідентичність.
Климентина Авдикович (Січинська) народилася 27 липня 1884 року у Копичинцях на Тернопіллі, в родині священника Миколи Січинського та Олени Січинської – активної діячки українського жіночого руху на Галичині. Згодом родина переїхала на нове місце служіння отця Миколи – на Косівщину.
Загалом її родина була дуже цікава. Батько був одним з діячів Української націонал-демократичної партії, що відіграла велику роль у ЗУНР і згодом увійшла в Українське націонал-демократичне об’єднання (УНДО). Мама Олена Січинська була відомою діячкою українського жіночого руху в Галичині.
У сім’ї народилося 11 дітей (з них троє померли при пологах). Із цих восьми дітей найбільше говорять про двох – Мирослава та Климентину. Хоча свого часу, про інших теж говорили.
Мати Олена Січинська відкривала український жіночий з’їзд у Львові спільно з Басараб та іншими діячками жіночого руху. Тобто вона була дуже знаною особою.
Брат Климентини Мирослав Січинський став відомим, коли, будучи студентом у Львові, здійснив атентат. На знак помсти за кривди, заподіяні українцям, він у 1908 році застрелив у Львові галицького намісника Анджея Потоцького в його робочому кабінеті.
Мирослава засудили до смертної кари. Потім, щоправда, через резонанс справи смертну кару замінили на 20 років ув’язнення, а ще пізніше Мирослав і взагалі втікає із в’язниці.
Звісно, така цікава, непересічна родина вплинула й на формування особистості майбутньої бізнес-леді.
Ще 75 наших людей повернулися до України з російського полону
Воїни ЗСУ та Нацгвардії, прикордонники, четверо цивільних – усі вони вже на рідній землі.
В ніч з 29 на 30 травня дрони СБУ уразили комплекс дального радіолокаційного виявлення "Небо-СВУ" в тимчасово окупованому Криму вартістю близько $100 млн
Ця РЛС поблизу Армянську контролювала ділянку фронту у 380 км, забезпечуючи захист обʼєктів ворога на території Криму.
Львівська міськрада виділить 400 тис.грн допомоги для ”Домівки врятованих тварин”
17 травня “Домівка врятованих тварин” повідомила про те, що розпочинає процес ліквідації центрів порятунку. Проєкт вирішили закрити через відсутність стабільного фінансування. Перед закриттям працівники обіцяли прилаштувати тварин, які перебувають в центрах порятунку, в інші заклади. А обладнання “Домівки врятованих тварин” — роздати іншим організаціям, які його потребуватимуть. Проте, після розголосу в соц.мережах, на це повідомлення відреагував перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, пообіцявши зробити все, щоб притулок для тварин продовжив свою роботу.
Пізніше, притулок “Домівка врятованих тварин” вирішив провести масштабну барахолку, на якій ній мають намір зібрати гроші, щоб розрахуватися із боргами, які має притулок. На благодійному ярмарку, який провели для підтримки центру “Домівка врятованих тварин”, вдалося зібрати понад 300 тис. грн.
🦁 Львівський дощ
Так звані Кримські узвишшя Львова. Чому «Кримські» — бо тут мікроклімат і мікроландшафт віддалено схожі на Південне узбережжя Криму. І навіть місцеві садиби мають певну схожість зі старими віллами якогось Сімеїза.
Вельми файна місцина, де дорога — серпантин, причому, як співав Скрябін, «де асфальту нема» і де ділянка з будинком коштують від 10 млн гривень.
Отакі у нас тут в Княжому місті цікавинки.
Святослав Шеремет
🦁 Львівський дощ
Національна хорова капела «Дударик» запрошує на концерт «Пісні перемоги» 💙💛
🗓 Коли?
5 червня (ср), 18:30
📍 Де?
Львівська національна філармонія
❗️Концерт відбудеться в рамках нового проєкту «2 МЛН НА ЗСУ»❗️
На цьому концерті «Дударик» познайомить Вас із піснями вояків України останніх п’яти століть. Козацькі, стрілецькі, повстанські, жовнірські – пісні, з якими перемагали та мріяли, тужили та жили українські герої 🫶
Виконавці:
Хор хорової школи «Дударик» у супроводі естрадного оркестру капели.
Керівник:
Олег Ярема
Диригенти:
Вікторія Бей та Соломія Весоловська
Захід проводиться спільно з партнерами ТОВ «Левітрейд» та «Етномайстернею» Ярини Чорної.
🎯Мета – зібрати кошти для купівлі трьох автомобілів, 40 генераторів та 20 EcoFlow на потреби армії.
Давайте творити добрі справи разом! 🙌
🎫 Квитки за посиланням: https://soldout.ua/booking/1635-dudaryk-boys-choir
А для тих, хто не зможе завітати на подію, але хоче підтримати збір коштів, можна зробити свій внесок за посиланням: Банка збору https://send.monobank.ua/jar/5YaEyx3e9U
Будемо вдячні за Вашу підтримку!
Львівський апеляційний суд постановив поновити Ірину Фаріон на посаді професорки кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки
Також стягнути на користь науковиці заробіток за період вимушеного прогулу — понад 123 тисячі 927 гривень.
🦁 Львівський дощ
Розвеселило вранці 😁
😎😎😎 Ай, якою історією мене зранку пригостили! Ділюсь:
Поїхав мій побратим Псіх у Львів в госпіталь, і так як той не далеко від дому, відпросився в лікаря. Чуть шо каже - 20хв і я на місці. І от якось в п‘ятницю чує шум і веселощі на дворі, виявляється сусід, назвем його Лількінмуш, день народження святкував. 35 рочків виповнилось чоловіку, з чим його і вітаємо. Так вот, Псіх не став сваритись - ну свято в людини, а так як спати не виходило, вийшов покурити на подвір‘я. В формі. Бо 10 років воює і це вже звичка. Сидить, значить, курить, а тут іменинник приходить.
- Привіт, - каже п‘яним чілавєчіскім голосом - в мене ж днюха, давай з тобою вип‘єм, раз ти тут. Я ж ото так ЗСУ поважаю, шо кющять нє магу.
- Та не можна, мені пити - каже Псіх - я ж за тобою приїхав.
- Як за мною, куда?
- Туда. В суботу ще відпочивай, а в неділю вечором, чи в понеділок зранку - виїжджаєм. Наплічника збери. Я в неділю зайду, перевірю. Щоб лишнього не брав і важне не забув. Все інше ТАМ видадуть.
Лількінмуш зблід і випити більше не пропонував, а Псіх докуривши пішов додому й забув про цю розмову.
Десь о 4 ранку він прокинувся від стукоту у вікно. На вулиці простоволоса і зла стояла Лілька. І сильно ругалась:
- Ти контужений! Мій вночі зібрав всі документи і гроші і поїхав!!!
- куда - не зрозумів Псіх.
- в гори! Навіть мою заначку забрав. І свідоцтва про народження дітей.
- А нащо?
Питання лишилось без відповіді, бо Лілька пішла до дому злим, гучним словом згадуючи войсько, Лількінмуша, контузії і Порошенка та Зеленського про всяк випадок. Правда, про останнє - то не точно.
Псіх каже: Лількінмуш тиждень вдома не появлявся.
Сидю і думаю - не треба ухилянтів сварити й хейтити. Треба до них як до людей і побільше з ними жартувати 😉
Зоряна Маруняк
🦁 Львівський дощ
Гадюка під капотом приїхала до Києва із самого Львова
Зоозахисники дістали змію, яка сховалася під капотом автівки. Викликав команду порятунку диких тварин Києва водій автівки, який приїхав у столицю зі Львова і виявив у своїй машині небезпечну пасажирку.
Коли власник машини, приїхавши в столицю, відчинив капот – пані Гадюка чемно спитала “Це вже кінцева зупинка?”.
https://youtu.be/5Ssy2NY9Q2M
У Львові перевізнику електротранспорту відтепер платитимуть за проїхані кілометри, а не за пасажирів
Тарифи передбачають оплату в розмірі 101 грн за один тролейбусо/кілометр і 119 грн за один вагоно/кілометр у трамваї.
З цієї суми відмінусовуватимуться кошти, які Львівелектротранс отримає як виручку від наданих послуг та як компенсацію за пільгові перевезення. І з червня місто доплачуватиме власне цю різницю між вартістю виконаної транспортної роботи та загальними надходженнями підприємства від надання послуг, в тому числі і пільговим категоріям пасажирів. Тобто, це буде доплата за транспортну роботу, щоб підприємство могло функціонувати та розвиватися.
Вбили за українську мову у Львові: 24 роки тому помер композитор Ігор Білозір
Смерть відомого українця настала після того, як 8 травня його побили двоє росіян через зауваження про українську мову.
У вчорашній пожежі квартири (вул. Панча, 10) загинула телеведуча мистецьких програм Львівського телебачення, 63-річна театрознавиця Любов Янас
🦁 Львівський дощ
Климентина, вихована у дусі рівноправ’я та вільних можливостей, які на той час, скоріш, були винятком, а не правилом і для галицьких родин, отримала добру освіту, а згодом і роботу – стала викладачкою в Українському інституті для дівчат у Перемишлі. Там 18-річна Климентина й познайомилася з майбутнім чоловіком – професором української філології Орестом Авдиковичем. Він був гарною парою для дівчини з прогресивним світоглядом – інтелігент, письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч.
Побравшись у серпні 1902 року, вони разом працювали на суспільне благо, допомагали українській громаді в Перемишлі. Мали спільну любов до всього українського – культури, літератури, народної творчості. І двійко чудових діток.
Здавалося, ніщо не затьмарить їхнього родинного щастя ,помер її чоловік, письменник і професор гімназії у Перемишлі Орест Авдикович. Удова залишилася одна з двома малолітніми дітьми. Пенсії вона добитися не змогла, на роботу її ніхто не брав. Інша б на її місці зневірилася, але тільки не Клементина. Рішуча галичанка продала шубу і годинник покійного чоловіка, на отримані гроші купила мішок цукру і спеціальну машинку для створення кондитерських виробів і стала готувати солодощі вдома. Так розпочалася історія її майбутньої фабрики «Фортуна Нова».
Минуло зовсім небагато часу, а новоявлена бізнес-леді вже мала свій магазин, приміщення для пакування товарів і наймала п'ятьох працівників. У мемуарах пані Клементина писала: «Я раділа думкою, що недавно сама журилася про шматок хліба для своїх дітей, а тепер даю працю й заробіток п'ятьом людям. У мріях бачила я сотні зайнятих працівників і гордість з приводу українського почину, адже тоді моя фабрика була однією з перших українських мануфактур у регіоні».
Незабаром Авдикович-Глинській стало тісно у Перемишлі, і вона стала їздити по великих містах, щоб особисто представити солодощі «Фортуни». А 1922 року перевезла фабрику разом з усім обладнанням до Львова. Це був дуже сміливий учинок, адже у столиці Галичини вже тоді працювало сім кондитерських фабрик і 84 фірмові магазини, що торгували кондитерськими виробами.
130 років з дня запуску першого електричного трамвая у Львові!
Сьогодні важко уявити місто Лева без цього виду транспорту! Історія львівських трамваїв бере свій початок з 1894 року, коли з Відня прибули перші 16 вагонів. 31-го травня того ж року трамваї почали регулярно їздити вуличками міста та стали невід’ємною частиною і до сьогодні! Перший маршрут починався від Головного Залізничного Вокзалу до Стрийського парку, де тоді (з 5-го червня по 10-го жовтня 1894 року) проводилась найбільша виставка Королівства Галичини під назвою «Загальна Крайова Виставка».
На фото зображений раритетний екземпляр Tatra T4SU, оригінальна модифікація вагона якого була розроблена 1958 року у Чехословаччині. Всього у Львові залишилось два трамваї даної моделі (один службовий що на фото та один для екскурсій). Завтра @lvivelectrotrans проводить виставку ретротрамваїв, де кожен охочий зможе дізнаватись більше про історію Львіських трамваїв. 🚃
Автор: yura_tanchyn
Завтра у Львівській міськраді скоротять понад 200 працівників
Із 1 квітня 2024 року у ЛМР працює 1689 осіб, а вже з 1 червня працюватиме 1471 особа.
Згідно з новою структурою, у Львівській міській раді ліквідовали три департаменти: міської агломерації, адміністративних послуг та з управління персоналом. Також розформували управління інформаційних технологій та управління з питань поводження з відходами. Відбулися зміни й у ще кількох управліннях Львівської міської ради.
Окрім цього, у міськраді ввели нову посаду – заступника міського голови з питань ветеранів і людей з інвалідністю, та спеціальне управління у справах захисників.
Зимноводівська сільрада біля Львова заборонила навчальну їзду майбутніх водіїв центральною вулицею, де пролягають маршрути розташованого в селі сервісного центру МВС.
На вулиці встановили дорожні знаки «Житлова зона», які передбачають цілу низку обмежень, в тому числі не дозволяють навчальну їзду.
У патрульній поліції бідкаються, що знаки встановлені без погоджень і мають бути демонтовані. Адже сервісний центр МВС у Зимній Воді біля Львова є одним із найбільш популярних за кількістю охочих отримати водійські права.
Голова Зимноводівської громади Володимир Гутник каже, що дорожні знаки «Житлова зона» на вул. Львівській встановили за рішенням виконкому сільської ради, зважаючи на скарги місцевих мешканців.
«Приватні фірми, які навчають їзді, замість того, щоб навчати, в першу чергу, на навчальних майданчиках, навчають своїх студентів на території нашої громади. Неможливо ні пройти, ні проїхати, тому що люди, які не вміють їздити, створюють багато перешкод для транспорту. Село перегружене, вулиці в селі є завужені. Десятки машин їдуть одна за другою по селі. Це неможливо і неприпустимо. Тому і встановили відповідні знаки», – розповів Володимир Гутник ZAXID.NET.
Львів 1938. Унікальний рекламний плакат друкарні Піллера-Ноймана.
Пішов недавно з молотка за 2160 євро, при початковій ціні 550 євро.
Афіша представляє Крайову авіаційну виставку у Львові, яка проходила з 29 травня по 29 червня 1938 р. На виставці було подано огляд використання авіації та польських авіаційних досягнень. Виставка охопила всі павільйони Східної ярмаркової площі. У рамках виставки можна було побачити І Львівський конкурс повітряних куль.
Lwów 1938.
Гриць Совків
🦁 Львівський дощ
У кінологічному навчальному центрі ДПСУ бельгійська вівчарка Баріна народила 10 цуценят
Зараз малечі лише два тижні. Скоро чотирилапих закріплять за кінологами, які будуть їх дресувати та готувати до служби.
Перший берлінський трамвай прибув до Львова.
Загалом Берлінська транспортна компанія безкоштовно передасть Львівській громаді 12 робочих вагонів та запчастини до них.
🦁 Львівський дощ
На вулиці Дорошенка відкриють ЕтноЦентр Львівського музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай).
Студія дизайну та архітектури “O.M.Shumelda” презентувала візуалізацію дизайн-проєкту цього простору.
Як зазначає директор музею Михайло Закопець, ЕтноЦентр виконуватиме функцію центрального представництва скансену в центрі Львова з інформацією, крамничкою та маленькою кавʼярнею. Зараз у будівлі ведуться ремонтні та реставраційні роботи. Кошти на облаштування простору залучають з продажу квитків у музей, а також долучаються партнери.
🦁 Львівський дощ
790 FPV-дронів для наших захисників цього тижня від громади Львова
Вартість закупівлі - 13,7 мільйонів гривень з бюджету міста.
🦁 Львівський дощ
Потяг Київ-Кишинів. Їду в дводенне відрядження. Практично скрізь в потязі російська мова.
Сусіди знизу - пара літніх людей, що прямують на відпочинок до Туреччини. Після кількох моїх питань пробують відповідати українською, але якось дуже сутожно.
В Вінниці на сусідню верхню полицю сідає дівчина, яка бачить, як моє обличчя трохи перекошується від фрази: «Ето Вінніца? Меня даже тут із магазіна виставілі за то, что я по украінські нє розговаріваю».
В цей момент я пригадую скільки зневаги в моїй родині отримували навіть в радянські часи родичі, що в тій же Вінниці віддавали своїх дітей до російської школи. Тому я розумію, про що говорить пані знизу). І все це явно написано на моєму обличчі.
Дівчина з розумінням мені підморгує і я тішуся, яка в неї прекрасна українська. Ми з нею, сповнені порозуміння, говоримо про маршрут і тд.
На кордоні прикордонник запитує куди прямуємо, і дівчина каже: «В аеропорт, потім в Єреван, а звідти в росію».
І дає йому свій російський паспорт, мовляв, там батьки.
В моіх сусідів знизу культурний шок і питання, а як вона так змогла українську вивчити?
«Вийшла заміж за українця і приїхала в Франківськ в 2021, а як почалася війна, то мене перемкнуло і більше російською не говорила», відповідає вона. І в її говірці жоден звук не вказує, що її рідна мова - інша.
«А от ми так і нє смоглі пєрєстроіться», каже жінка і запитує в дівчини, чи не могла б вона як росіянка порадити їм, як переоформити за російськими законами квартиру в окупованому Бердянську на їхню дочку, що в росіі проживає.
Я слухаю цю розмову крізь читання «Саду Гетсиманського» Івана Багряного, мого улюбленого автора епохи українського розстріляного відродження, і думаю, як же точно він описує те, що великі репресіі і нелюдські знущання над українцями робили саме «маленькі українці», які просто зробили такий свій вибір…
Вибір насправді ми робимо щодня. І те, як діяти, і те, якою мовою говорити.
А ще думаю про те, наскільки ж значною є мова в структурі ідентичності…
Доіжджаю в Кишинів, тут російська скрізь, і таксист, який російською розповідає, що «со всємі надо дружить» і «євросоюзу ми нє нужни»…
Це прям до болю знайомі міркування, які видозмінилися у багатьох українців лише завдяки російським ракетам на наші голови…
… Щоб відірватися від імперії найперше маємо припинити говорити в себе вдома мовою цієї імперії. Бо саме це робить колонією.
Залежність завжди починається з імперської мови. Незалежність - з власної. Просто вкотре пересвідчуюся в цьому в ході таких от подорожніх спостережень…
Вікторія Сюмар
Співвласник “Львівсільмашу” просить у міськради дозвіл на забудову території заводу
На понад 11 га землі хочуть збудувати офісний центр.
Далекобійників, які залишають вантажівки за кордоном і тікають від мобілізації, будуть карати
В асоціації міжнародних автоперевізників повідомили, що таких водіїв прирівнюватимуть до викрадачів, а їхні дані передаватимуть до Інтерполу, аби перевізники не змогли знайти потім роботу за кордоном.