11976
Про місто, в якому з 1256 року дощ. Та інші місця щасливих людей. Для звязку та інсайда: @goyra Чат: @lvivingchat
Так звані Кримські узвишшя Львова. Чому «Кримські» — бо тут мікроклімат і мікроландшафт віддалено схожі на Південне узбережжя Криму. І навіть місцеві садиби мають певну схожість зі старими віллами якогось Сімеїза.
Вельми файна місцина, де дорога — серпантин, причому, як співав Скрябін, «де асфальту нема» і де ділянка з будинком коштують від 10 млн гривень.
Отакі у нас тут в Княжому місті цікавинки.
Святослав Шеремет
🦁 Львівський дощ
Національна хорова капела «Дударик» запрошує на концерт «Пісні перемоги» 💙💛
🗓 Коли?
5 червня (ср), 18:30
📍 Де?
Львівська національна філармонія
❗️Концерт відбудеться в рамках нового проєкту «2 МЛН НА ЗСУ»❗️
На цьому концерті «Дударик» познайомить Вас із піснями вояків України останніх п’яти століть. Козацькі, стрілецькі, повстанські, жовнірські – пісні, з якими перемагали та мріяли, тужили та жили українські герої 🫶
Виконавці:
Хор хорової школи «Дударик» у супроводі естрадного оркестру капели.
Керівник:
Олег Ярема
Диригенти:
Вікторія Бей та Соломія Весоловська
Захід проводиться спільно з партнерами ТОВ «Левітрейд» та «Етномайстернею» Ярини Чорної.
🎯Мета – зібрати кошти для купівлі трьох автомобілів, 40 генераторів та 20 EcoFlow на потреби армії.
Давайте творити добрі справи разом! 🙌
🎫 Квитки за посиланням: https://soldout.ua/booking/1635-dudaryk-boys-choir
А для тих, хто не зможе завітати на подію, але хоче підтримати збір коштів, можна зробити свій внесок за посиланням: Банка збору https://send.monobank.ua/jar/5YaEyx3e9U
Будемо вдячні за Вашу підтримку!
Львівський апеляційний суд постановив поновити Ірину Фаріон на посаді професорки кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки
Також стягнути на користь науковиці заробіток за період вимушеного прогулу — понад 123 тисячі 927 гривень.
🦁 Львівський дощ
Розвеселило вранці 😁
😎😎😎 Ай, якою історією мене зранку пригостили! Ділюсь:
Поїхав мій побратим Псіх у Львів в госпіталь, і так як той не далеко від дому, відпросився в лікаря. Чуть шо каже - 20хв і я на місці. І от якось в п‘ятницю чує шум і веселощі на дворі, виявляється сусід, назвем його Лількінмуш, день народження святкував. 35 рочків виповнилось чоловіку, з чим його і вітаємо. Так вот, Псіх не став сваритись - ну свято в людини, а так як спати не виходило, вийшов покурити на подвір‘я. В формі. Бо 10 років воює і це вже звичка. Сидить, значить, курить, а тут іменинник приходить.
- Привіт, - каже п‘яним чілавєчіскім голосом - в мене ж днюха, давай з тобою вип‘єм, раз ти тут. Я ж ото так ЗСУ поважаю, шо кющять нє магу.
- Та не можна, мені пити - каже Псіх - я ж за тобою приїхав.
- Як за мною, куда?
- Туда. В суботу ще відпочивай, а в неділю вечором, чи в понеділок зранку - виїжджаєм. Наплічника збери. Я в неділю зайду, перевірю. Щоб лишнього не брав і важне не забув. Все інше ТАМ видадуть.
Лількінмуш зблід і випити більше не пропонував, а Псіх докуривши пішов додому й забув про цю розмову.
Десь о 4 ранку він прокинувся від стукоту у вікно. На вулиці простоволоса і зла стояла Лілька. І сильно ругалась:
- Ти контужений! Мій вночі зібрав всі документи і гроші і поїхав!!!
- куда - не зрозумів Псіх.
- в гори! Навіть мою заначку забрав. І свідоцтва про народження дітей.
- А нащо?
Питання лишилось без відповіді, бо Лілька пішла до дому злим, гучним словом згадуючи войсько, Лількінмуша, контузії і Порошенка та Зеленського про всяк випадок. Правда, про останнє - то не точно.
Псіх каже: Лількінмуш тиждень вдома не появлявся.
Сидю і думаю - не треба ухилянтів сварити й хейтити. Треба до них як до людей і побільше з ними жартувати 😉
Зоряна Маруняк
🦁 Львівський дощ
Гадюка під капотом приїхала до Києва із самого Львова
Зоозахисники дістали змію, яка сховалася під капотом автівки. Викликав команду порятунку диких тварин Києва водій автівки, який приїхав у столицю зі Львова і виявив у своїй машині небезпечну пасажирку.
Коли власник машини, приїхавши в столицю, відчинив капот – пані Гадюка чемно спитала “Це вже кінцева зупинка?”.
https://youtu.be/5Ssy2NY9Q2M
У Львові перевізнику електротранспорту відтепер платитимуть за проїхані кілометри, а не за пасажирів
Тарифи передбачають оплату в розмірі 101 грн за один тролейбусо/кілометр і 119 грн за один вагоно/кілометр у трамваї.
З цієї суми відмінусовуватимуться кошти, які Львівелектротранс отримає як виручку від наданих послуг та як компенсацію за пільгові перевезення. І з червня місто доплачуватиме власне цю різницю між вартістю виконаної транспортної роботи та загальними надходженнями підприємства від надання послуг, в тому числі і пільговим категоріям пасажирів. Тобто, це буде доплата за транспортну роботу, щоб підприємство могло функціонувати та розвиватися.
Вбили за українську мову у Львові: 24 роки тому помер композитор Ігор Білозір
Смерть відомого українця настала після того, як 8 травня його побили двоє росіян через зауваження про українську мову.
Кіт Шайба відкрив футбольний матч у Львові, повідомили на сторінці футбольного клубу «Динамо» Київ.
Шайба разом зі військовослужбовцем Олександром Ляшуком розпочали футбольний матч «Рух» – «Динамо», здійснивши перший символічний удар по мʼячу.
Фото: fc_dynamo_kyiv, a_lyashuk_, shaybaboy / Instagram.
В порту "Азов" у Ростовській області палає зерновий термінал. Це там, де крадене українське зерно вантажили.
Читать полностью…
Тим часом у Шевченківському гаю завершують відновлення хати з села Соломир.
Її привезли з Рівненщини перед початком повномасштабного вторгнення й це перша споруда з Полісся у Шевченківському гаю.
Колись у Львові пекли дуже смачні довгі багети. Ніде таких не було, тільки у Львові на одній вулиці. І всі туристи та іноземці першим ділом поспішали на цю вулицю щоб скуштувати тих багетів з запашною кавою.
Львівські майстри ні з ким не хотіли ділитись рецептом і тримали його в таємниці. Хто як тільки не випитував і не пробував викупити його, але все було марно.
І от одного дня відомий паризький пекар за всяку ціну вирішив ним заволодіти.
А на той час у Львові було французьке консульство, де консулом був такий собі Жан Дуруа. І отой паризський пекар пообіцяв йому цілий статок, лиш би він дізнався таємницю львівських багетів-шедеврів.
Найвідомішою пекаркою на тій славній вулиці була така собі панночка Яся. Дівчина гарна і моторна, але дуже романтичної натури і падка на компліменти. Як ви вже здогадалися, той Жан її спокусив, і в якийсь цікавий момент той рецепт випитав.
Зранку швиденько в авто і до Парижа.
А вже за декілька днів по всьому Парижу пекли багети і почали їх називати французькими. Зробили на них патента і в історію вони ввійшли як французькі багети, і "французькі традиційні хлібо-булочні вироби".
А панночка Яся залишилась і без кавалера, і без таємниці рецепта.
З часом слава львівських багетів почала згасати і про них забули, як і про пані Ясю.
У пам'яті залишилась тільки назва вулиці, як ви вже здогадалися, це Пекарська.
Любомир Пасічник
Фото ілюстративне
На зорі своєї карʼєри я викладала трохи у військовому виші у Львові і там були такі дяді, в орденах сумнівного походження і з безумовною ненавистю до всього - україномовного міста, в якому вони живуть в найкращих помешканнях ( ми ж то знаємо чому), до людей, яких вважають рагулями і бидлом, до обставини того, що цей вуз має тризуб в основі своєї емблеми, такий самий тризуб, як той, який вони всилувані носити поряд із своїми, сумнівного походження, медалями.
Я колись писала, ті дяді мені цілком відкрито, не соромлячись в очі казали, що не всіх місцевих інтєлєгєнтів- буржуїв вивезли і «виправили» і вони дали потомство - таке, як я.
В мене є тітка, старша сестра мами, яка все життя жила в росії, зробила там карʼєру в журналістиці і є найбільш переконаною проросійською лярвою з усіх, кого я знаю. Вона колись вдарила мене, на той момент підлітку, в обличчя, бо я сказала, що росія наш ворог. Так от, в неї була така туса невеличка - самі інтелектуали. Вершки львівських дітей номенклатурщиків. Памʼятаю одного з дядів, які там тусувалися, він мені, а вже незалежна Україна була не менше 10 років, сказав якось з оцим зверхнім менторським тоном «розумного, освіченого» патриція (бо саме так вони почувалися і почуваються у Львові), шо « дєвочка моя, нєту нікакой украіни, ето всьо ілюзія, пустишка, ето нє на долго…». Я з ним сперечалася довго і коли йому не вдалося мене всилувати до своєї позиції він мав точно такий вираз обличчя. Це тоді я отримала ляпаса від тітки при її друзях.
Але найраніший мій спогад повʼязаний з памʼятником лєніна у Львові. Я ще не ходила до школи, мені було ну зовсім мало, років 4-5, не більше. Останні роки, що той лисий прутень там стояв, в самому центрі, навпроти оперного. Мама сиділа на лавці з подругою, а я дуже любила там слизгатися на парапеті мармуровому довкола. І раптом, мене хапає за руку якась тьотя і з вереском тягне мене в міліцию, бо я нєгодніца оскверняю памʼятник. Я плачу, пручаюся, а вона верещить і тримає мене так цупко за руку, що я вже лежу і вона мене просто волочить. Мама не одразу помітила, бо на площі було багато людей, і підбігла, коли мене тьотя дотягнула майже до будівлі оперного.
З того дня в мене закарбувалася смислова комбінація - ситцевий картуз, слова нєгодніца і вєлікійлєнін як щось загрозливе і образливе. От в неї теж було таке обличчя, повне ненависті.
Що обʼєднує цих всіх персонажів? Певність, відчуття безпечності і безкарності. У всіх тих випадках ніхто їм особливо не перечив ( за винятком моїх скромних спроб), ніхто не викликав міліцію чи СБУ на них. І вони це знали. Всі 30 +років незалежності вони почувалися в українському Львові володарями життя.
Проти нас почали війну насправді давно, задовго до того, як ми це зрозуміли, з перших днів незалежності, ми - простакуваті, наївні, самозаглиблені в свої клопоти і цикл вирощування бараболі, не помітили цього ні в ті ж 90ті, ні в період активної русифікації 2000их, ні з появою відверто проросійських політичних сил і груп, які вже не ховалися навіть.
Колись один знаний фейсбуківець чудовий пан Тарас Лісевич мені повторював, що то війна, що вона вже іде. Я трохи кпила з нього, як я могла це сприймати серйозно в якомусь там 2011 році? думала, він драматизує. Я помилялася.
Правий був огидний спитий псевдо-інтелектуал, друг моєї тітки, який казав, що то игра такая, побачити, хто зречеться своїх «правильних» поглядів, хто кліпне і тоді його і всіх йому подібних знищити. Він мені, дитині на той момент, казав, що на моєму місці він би переживав. І ржав з отакою ж огидною пикою, повною ненависті.
Ustia Stefanchuk
🦁 Львівський дощ
Швеція поставила нам ПЗРК, протитанкові гранатомети, БМП CV90, САУ Archer, та дозволила Україні цим всім гамселити по території рф, — Міноборони країни.
Читать полностью…
Хлопець, якого жорстоко побив розлючений чоловік, є львівським школярем
Вчора на вул. Володимира Великого, чоловік побив підлітка, який виявився учнем 11 класу однієї зі шкіл Львова. На місце події викликали правоохоронців. Батьки відразу написали заяву в поліцію. Ймовірно, що нападник був у стані алкогольного сп'яніння чи під дією наркотичних речовин.
Батьки відвезли хлопця у лікарню святого Миколая, де його оглянули медики. Лікарі констатували струс мозку та значні забої голови. Сьогодні хлопець вже вдома.
За попередньою інформацією, конфлікт розпочався ще в громадському транспорті.
Двоє чоловіків на Закарпатті з пострілами та бійкою викрали зброю у прикордонника і втекли в Румунію.
Це сталося на ділянці ВПС «Ділове» - ВІПС «Богдан» прикордонний наряд, який реагував на спрацювання сигнальної міни — зазнав нападу з боку порушників кордону.
Після виявлення 2 чоловіків поблизу кордону прикордонник здійснив два попереджувальні постріли у повітря. Під час втечі порушники здійснили п'ять пострілів у бік прикордонника, але, на щастя, не влучили
Перший берлінський трамвай прибув до Львова.
Загалом Берлінська транспортна компанія безкоштовно передасть Львівській громаді 12 робочих вагонів та запчастини до них.
🦁 Львівський дощ
На вулиці Дорошенка відкриють ЕтноЦентр Львівського музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай).
Студія дизайну та архітектури “O.M.Shumelda” презентувала візуалізацію дизайн-проєкту цього простору.
Як зазначає директор музею Михайло Закопець, ЕтноЦентр виконуватиме функцію центрального представництва скансену в центрі Львова з інформацією, крамничкою та маленькою кавʼярнею. Зараз у будівлі ведуться ремонтні та реставраційні роботи. Кошти на облаштування простору залучають з продажу квитків у музей, а також долучаються партнери.
🦁 Львівський дощ
790 FPV-дронів для наших захисників цього тижня від громади Львова
Вартість закупівлі - 13,7 мільйонів гривень з бюджету міста.
🦁 Львівський дощ
Потяг Київ-Кишинів. Їду в дводенне відрядження. Практично скрізь в потязі російська мова.
Сусіди знизу - пара літніх людей, що прямують на відпочинок до Туреччини. Після кількох моїх питань пробують відповідати українською, але якось дуже сутожно.
В Вінниці на сусідню верхню полицю сідає дівчина, яка бачить, як моє обличчя трохи перекошується від фрази: «Ето Вінніца? Меня даже тут із магазіна виставілі за то, что я по украінські нє розговаріваю».
В цей момент я пригадую скільки зневаги в моїй родині отримували навіть в радянські часи родичі, що в тій же Вінниці віддавали своїх дітей до російської школи. Тому я розумію, про що говорить пані знизу). І все це явно написано на моєму обличчі.
Дівчина з розумінням мені підморгує і я тішуся, яка в неї прекрасна українська. Ми з нею, сповнені порозуміння, говоримо про маршрут і тд.
На кордоні прикордонник запитує куди прямуємо, і дівчина каже: «В аеропорт, потім в Єреван, а звідти в росію».
І дає йому свій російський паспорт, мовляв, там батьки.
В моіх сусідів знизу культурний шок і питання, а як вона так змогла українську вивчити?
«Вийшла заміж за українця і приїхала в Франківськ в 2021, а як почалася війна, то мене перемкнуло і більше російською не говорила», відповідає вона. І в її говірці жоден звук не вказує, що її рідна мова - інша.
«А от ми так і нє смоглі пєрєстроіться», каже жінка і запитує в дівчини, чи не могла б вона як росіянка порадити їм, як переоформити за російськими законами квартиру в окупованому Бердянську на їхню дочку, що в росіі проживає.
Я слухаю цю розмову крізь читання «Саду Гетсиманського» Івана Багряного, мого улюбленого автора епохи українського розстріляного відродження, і думаю, як же точно він описує те, що великі репресіі і нелюдські знущання над українцями робили саме «маленькі українці», які просто зробили такий свій вибір…
Вибір насправді ми робимо щодня. І те, як діяти, і те, якою мовою говорити.
А ще думаю про те, наскільки ж значною є мова в структурі ідентичності…
Доіжджаю в Кишинів, тут російська скрізь, і таксист, який російською розповідає, що «со всємі надо дружить» і «євросоюзу ми нє нужни»…
Це прям до болю знайомі міркування, які видозмінилися у багатьох українців лише завдяки російським ракетам на наші голови…
… Щоб відірватися від імперії найперше маємо припинити говорити в себе вдома мовою цієї імперії. Бо саме це робить колонією.
Залежність завжди починається з імперської мови. Незалежність - з власної. Просто вкотре пересвідчуюся в цьому в ході таких от подорожніх спостережень…
Вікторія Сюмар
Із серіі «Львівські замальовки»
Фото: Ірина Петрусенко
🦁 Львівський дощ
Співвласник “Львівсільмашу” просить у міськради дозвіл на забудову території заводу
На понад 11 га землі хочуть збудувати офісний центр.
Далекобійників, які залишають вантажівки за кордоном і тікають від мобілізації, будуть карати
В асоціації міжнародних автоперевізників повідомили, що таких водіїв прирівнюватимуть до викрадачів, а їхні дані передаватимуть до Інтерполу, аби перевізники не змогли знайти потім роботу за кордоном.
19-річний хлопець вкрав авто і їздив по паркувальному майданчику на вулиці Тараса Бобанича у Львові
Під’їхавши до шлагбаума, чоловік помітив охоронця, виліз з машини і втік.
Хлопець був п'яним, драгер показав 1,29 проміле. Також він ніколи не отримував посвідчення водія.
🦁 Львівський дощ
У Львові в одному з бізнес-центрів викрили гігантську ботоферму, — Тищенко
Відео зняте біля компанії Data Robot в інноваційному парку LvivTech.City (Стрийська 48Г)
Ви знаєте хто це? Це Олександр Косторний, чувак, який жив все життя у Львові, виявляв цілком собі відкрито антиукраінську позицію і потім, врешті, кульмінація його гебешної карʼєри - він здав координати військових обʼєктів на полігоні Яворові на Львівщині ворожим спецслужбам. Нагадаю, тоді загинуло понад 60 військових і подвійно стільки зазнало поранень і каліцтв.
Так, кілька днів тому цей чорт отримав 15 років увʼязнення, а я все думаю, що я цю харю вже бачила в своєму житті. Ну, не цю конкретну, але таку, яка була втіленням цього - неприхованої глибинної ненависти до всього українського.
"...Головне, ким ти у цьому всьому залишаєшся..."
Володимир Вакуленко.
Український письменник
Росія нанесла черговий жорстокий удар по нашому Харкову – по будівельному гіпермаркету – у суботу, просто посеред дня. Станом на зараз відомо, що в гіпермаркеті могли перебувати понад 200 людей. Усі служби вже на місці надають допомогу – рятують людей і ліквідовують пожежу, яка повністю охопила приміщення, 10 тис. кв. м. Відомо про загиблих і поранених.
Якби Україна мала достатньо засобів ППО та сучасної бойової авіації, такі російські удари стали б просто неможливими. І саме тому ми звертаємося до всіх лідерів, до всіх держав: нам потрібне значне посилення протиповітряної оборони і достатньо можливостей знищувати російських терористів. Завдання, яке потрібно виконати і можливо виконати тільки спільно зі світом. Щодня ми закликаємо світ: дайте нам ППО, врятуйте людей. Кожне неприйняте рішення про підтримку – це втрата наших людей.
У Львові горять торгові павільйони на гуртовому ринку Шувар
Читать полностью…
