-
🌙 історії про прекрасне, естетика минувшини, інсайди видавничих планів Пломеню співпраця — @podolnizova більше про філософію та культуру: @plomin
На Віллі Еона також ось такий збережений фрагмент мозаїки на підлозі
Читать полностью…
🔥 МАРСІЛІО ФІЧІНО. ВИБРАНІ ТРАКТАТИ
У книзі представлено переклади двох трактатів Марсіліо Фічіно: «Про Сонце» і «Про світло». Окрім них, також подано твір «Про алхімічне мистецтво», який приписують перу флорентійського філософа. Українською переклади текстів автора друкуються вперше. У них розкриваються ідеї флорентійського неоплатонізму, які Марсіліо Фічіно випрацьовував усе своє життя. Ці трактати можуть бути корисними для дослідників історії філософії, західноєвропейського езотеризму та всіх зацікавлених у житті й творчості флорентійського священника, філософа і мага Марсіліо Фічіно.
Переклав з латини Віталій Щепанський.
Післямова Гліба Бутузова.
Замовити:
https://plomin.club/product/marsilio-ficino/
Ніби як у дешевій комедії, у книжкову сферу вривається якийсь просвітлений типок з товстим гаманцем, який неіронічно начитавшись відьмака та ремарка, рішуче починає розказувати, що до нього ніхто не вмів як треба. Під як треба маються на увазі якісь банальності щодо великого приміщення, дорогого маркетингу й антикварних меблів у книгарні. Давайте скажемо прямо — на цьому поприщі годі зустріти Гастона Галлімара, якому крім гарного смаку, бібліофілії, дістався ще й великий спадок. Тому прикра статистика про «1 книгу на 4 осіб на рік» стосується передовсім тих, хто маючи значний ресурс, цілковито глухий до книги як дечого більшого, ніж приємного способу згаяти час. А вся трагікомедія полягає в тому, що влада і багатство найчастіше не повʼязані з інтелектуальними зусиллями, ба навіть навпаки.
Читать полностью…
За підсумками спроби перевороту можемо стверджувати напевне, що це було найефектніше промо приватної воєнної компанії у світі. «Акції» ПВК «Вагнер» злетіли до небес, якщо вони лишаться недоторканними — попит на їхні послуги буде значним, у тому числі в самій РФ. Торгівля хаосом як найкраще свідчення Нового Середньовіччя.
Читать полностью…
🔥 Ернст фон Заломон. «Зневажені» — новинка у видавництві Пломінь
Поразка у війні, принизливий Версальський мир, сепаратистські рухи, бунти комуністів, інфляція... Саме на цьому тлі формувалися фрайкори, добровольчі корпуси, які захищали хиткі кордони Ваймарської рес-публіки. Бої в Балтиці, боротьба з поляками на сході та французькими окупаційними військами на заході — усі ці події, які автор влучно називає «післявійна», досі є маловідомими для загалу, хоча саме вони заклали підґрунтя для Другої світової. Зрештою, «Зневажені» є своєрідним продовженням найвідомішого твору Юнґера «У сталевих грозах», адже тут ідеться про час одразу після завершення Першої світової війни. Те, що описує Заломон, дає змогу провести паралелі з українськими реаліями — недарма слово «фрайкори» перекладається як «добробати». Нехай фрайкорівці програли, і пройшли смерть, в’язницю та зневагу — їхня мета була важливішою за усі ці ризики.
«Ми не могли поважати батьківщину, тому що любили націю».
📲 Замовляйте книгу на нашому сайті.
У звʼязку з хвилею мемів щодо книжкових вподобань керівника української розвідки…
Смерть усім ворогам українського суверенітету (й силам контрініціації)!
Про відрізання голів.
Шок, обурення, глибока стурбованість, застигла кров у жилах, погрози, заклики, сльози, розпач, гнів. З цієї строкатої картини емоційних реакцій негативно вирізняються лише спроби повчання як українським військовим слід правильно вмирати, щоб подобатись невимушеним ждунам. Свідкам контрнаступу, ждунам русорєза, бійцям економічного фронту, заклинателям недостатньої русофобії — всім тим, хто чекає на перемогу зі своїми претензіями якомога далі від лінії фронту.
Чи потрібно насправді чекати чергових свідчень воєнних злочинів, аби воювати чи донатити? Чи потрібен щоразу шок-контент, аби струшувати з себе пустотливість і почуття буденності війни?
Ми щоразу нанизуємо собі незагоєні рани. Маріуполь, Оленівку, Ізюм, Бахмут, викрадених дітей, закатованих сільських старост, зґвалтованих і понівечених, убитих і замордованих. Коли здається, що болю вже не може бути більше — приходять звістки про тих, хто повернеться вже на щиті. Вбитих у рівному бою, але частіше підступно й нелюдськи страчених, або розчавлених нещадними коліщатами машинерії сучасної війни.
Але гнів щораз із плином часу вщухає. Ані гнів, ані ненависть ніколи не будуть достатнім паливом, аби вести щоденну війну. Не шукайте сил відвертатися від болю чи, як деякі закликають, готуватися пробачати. Носіть ці шрами в собі, або як частину себе, зціпивши зуби. Не розкидайтесь обіцянками помсти й прокльонами. Не множте голослівних погроз русічам, вагнерам чи поздняковим — їх ще знайде справедлива кара. Не поспішайте мріяти про відпустку в Криму. Війна — це всерйоз і надовго, вона потребує від нас тверезості, холоду й дотримання правил честі. Адже без цього щонайменше неможливий обмін військовополоненими та повернення тіл загиблих.
А головне ви знаєте й самі: вступайте у військо, забезпечуйте військо, підтримуйте військо.
Україні не потрібна ваша швидкоплинна ненависть. Потрібен ваш воїнський етос.
Сергій «Деймос» Заїковський (2.07.1994—24.03.2022)
Рік тому в бою з російськими окупантами на Київщині загинув наш друг, колега, однодумець Сергій Заїковський. Лук'янівка була звільнена, проте того разу ціною свободи стало життя Деймоса. Він не обирав гинути, але прийняв свій останній бій із гідністю, як це належить чоловікові, громадянину та людині, що сповідує праві ідеї. Ми можемо тільки щемливо та відчайдушно кинути вслід: занадто рано!
Багато наших читачів пам'ятають Сергія як талановитого лектора з незмінною дотепною манерою мовлення, перекладача та автора провокативних матеріалів. Попри юний вік, він вирізнявся спраглістю до вивчення іноземних мов і нетиповим колом інтересів. Таким чином він одним із перших ініціював широке вивчення інтелектуального спадку французької правиці, зокрема популяризував постать Домініка Веннера. А також виступив одним із ініціаторів нових індоєвропейських студій. Найкраще про людину говорять його справи, тому ми радимо вдатися до читання статей його авторства, а також книг, які виходили під редакцією Сергія Заїковського.
Рік тому після його загибелі ми обіцяли, що будемо продовжувати справу його життя після перемоги. Проте відчуття близькості мирного часу відтоді зрадило багатьом із нас. Тож не полишаючи віри у воєнні перемоги і докладаючи до цього посильні зусилля, ми працюємо над запланованими видавничими проектами вже зараз. Без зайвого пафосу «культурний фронт» лишається важливою частиною тилу. Наші військові захищають не просто метри української землі, але простір української ідентичності, європейського міфу, справжніх цінностей, які проступають крізь контури часу в подібні кризові моменти історії.
Не лити гіркі сльози, але пам'ятати, шанувати, примножувати власними зусиллями працю наших полеглих друзів та однодумців. Зробимо все від нас залежне, щоб кривава жертва була відомщена — в усіх можливих площинах.
Оскарівська фальш цілком симптоматична, зрештою, культура завжди співзвучна з процесами в усьому суспільстві. Це не Оскар, це весь Захід «втомився від війни», місця поговорити про найбільшу війну з часів Другої світової в порядку денному забракло. Зате антивоєнний «На Західному фронті без змін» отримав чотири нагороди. Хоча кому діло до того, що в нас тут страждають надто білі діти.
Оскар за «найкращий документальний фільм» також отримав «Навальний». Це символічно з огляду на недавній скандал із визнанням роботи окремих членів його команди на кремлівських олігархів і намагання зняти з них санкції. Не знаю як би жив світ без їхніх розслідувань щодо корупції в російській оборонці… Можу прокоментувати тільки з сумом: жаль, що так мало встигли купити собі яхт, маєтків і ролексів на кошти розпилених оборонних заводів. Навальний тепер міг би стати в’язнем сумління для «партії війни», якби там були проникливіші політтехнологи.
я не знаю, як ми будемо жити з вами далі. я не розумію, як можна буде «святкувати» перемогу і відбудовувати країну без цих людей.
я не знаю чи лишаться у мене живі друзі після перемоги.
я не знаю чи я доживу до перемоги.
Візуальне пророцтво річної давнини виявилося цілком влучним.
Читать полностью…
Зліва - світлини часів Першої світової: третя битва на Іпрі та битва за Верден, 1916-1917 рр.
Справа - світлини наших захисників з-під Бахмута, листопад 2022.
У Міжнародний Дені Філософії давайте пригадаємо цю історичну світлину, де разом зібралися (з право на ліво) Сузукі Даісеку (鈴木大拙, відомий світу працями по дзен-буддизму) Нішіда Кітаро: (西田幾多郎, продовжувач справи Танабе Хаджіме у розвитку Кіотської школи філософії) та Ямамото Рьо:кічі (山本良吉, відомий працями з етики).
#фото_історія
На всіх узгір'ях, на горбах
Млини риплять і сіють жах.
Старі ж мірошники сичами
Крізь діри дивляться в тумани.
І цигарок огняні очи
Таємно світять серед ночі.
Глухе село мов сам відчай
В осінніх топиться дощах.
І вітряки живцем розп'яті
Неначе символи закляті
Стоять роки, стоять віками
Над скорбними його шляхами.
Поезії Степана Бена на літературних вечорах у Києві високо оцінювали Микола Зеров та Филипович. Вони вважали Бена наступним поколінням неокласиків. У 1929 році вийшла єдина збірка «Солодкий світ». У тому ж році його заарештували в справі «Спілки визволення України» й відправили у заслання. Після звільнення він ненадовго повернувся до творчості. Проте вже в 1937 був розстріляний. Під час обшуку 12 зошитів і блокнот із віршами були вилучені, вони безслідно зникли.
Вийшов новий альбом Drudkh, один із треків — на поезію Степана Бена.
https://youtu.be/5YGnoJVNjig
Це не Святе Сімейство. Це народження Діоніса. Немовля з німбом сидить на колінах у Гермеса. Праворуч Феогонія (теж з німбом), персоніфікація акту народження божества. А Нектар, Амброзія і Трофей (Годувальник) несуть новонародженому свої дари. За ними - поклоніння Німф народженому.
Мозаїка на підлозі римської вілли. Археологічний парк Пафосу, Кіпр.
Краса жесту можлива лише в рамках певного етосу. Там, де немає етосу й моралі, краса не має ані змісту, ані глибини. Хаос не може бути прекрасним. За Баугартеном, естетика мислиться як наука про досконале. Гайдеґер вважає, що через вираз творіння проглядає істина про суще, і геніальність автора лиш у тому, щоб зробити цю зяючу шпарину істини видимою.
Краса можлива лише як самоперевершення.
«Життя росіян також важливі». З таким коментарем виступив режисер Ларс фон Трієр після заяви про передачу Данією 19 винищувачів F-16. Звісно, майданчики для політичних виступів давно здрібнішали, як і приводи для епатажних заяв. Одним словом, крінж, який настелив Ларс
Читать полностью…
Генерал Сирський в інтервʼю закликав читати грецьких філософів і військову історію Риму. Лишається тільки вірити, що генералітет не лише вивчив, але й готовий застосовувати тактичну майстерність у нинішніх реаліях.
«Я скажу вам дещо: читаючи Плутарха та інших авторів, і переглядаючи документальні фільми про історію давніх греків, розумієш, що вони користуються тими ж самим воєнними принципами, що й ми нині, — каже він. — Адже головні принципи війни лишаються незмінними. Коли ти читаєш про битву при Каннах, між Ганнібалом і римлянами, правила роботи такі самі: обхід противника з флангу, оточення противника, зосередження основних зусиль на найслабшому місці оборони противника, необхідність уважного вивчення ворога. Нічого не змінилося. Гаразд, хіба що складність воєнного обладнання зазнала змін та рівень автоматизації процесів».
Крестовый поход детей
Против подлого русского мира
Лише тепер українською. Книга, яка стала вибуховим одкровенням на Заході, тестом на адекватність і розпочала один із показових процесів над комунізмом у Європі. Перший наклад французькою в 1946 розійшовся накладом у півмільйона примірників. У книзі містяться свідчення з перших вуст про Голодомор і масові репресії в СРСР. Західна прокомуністична спільнота негайно розпочала кампанію з дискредитації автора та подала в суд за наклеп. Серед захисників сталінського ГУЛАГу були чисельні західні обісрані інтелектуали, як-от Жан-Поль Сартр.
Раніше коротко писала про процес століття. Чимало українців в еміграції тоді свідчили проти злочинів комунізму, як Іван Багряний. У нинішніх історичних лаштунках читати книгу пронизливіше, ніж будь-коли.
«На полі битви люди вмирають швидко, вони бороняться, їх підтримують товариші, і почуття обовʼязку. Тут я побачив, як люди повільно вмирають на самоті, вмирають жахливо, без виправдання жертви якоюсь гідною справою. Вони опинилися в пастці, їх залишили помирати з голоду…»
Два роки тому цілком безтурботно писала про юнґерівські експерименти з психонафтики. Цьогоріч у видавництві Жупанського анонсували друк «Наближення» українською, разом із ще одним must read автора — романом «Геліополь». На наших видавничих теренах свято!
Зрештою, рано чи пізно доведеться поступитися новим титанічним рефлексіям щодо війни після Маріуполя й Бахмута, але Юнґера можна любити за цілком неочевидні речі
https://plomin.club/junger-lsd/
Еміль Чоран — уже незабаром українською. З нетерпінням чекаємо!
Читать полностью…
Перед Новим роком я взяла паузу на каналі. За кілька днів до 2023 у Бахмуті загинув мій давній добрий друг. З тих, хто, здавалося, мав би жити ще зі сто років і написати, врешті, колись книгу спогадів про всю цю бунтарську та воєнну молодість. З тих, на кого завжди розраховуєш і думаєш, що можна звернутися за будь-якої скрути. З тих, хто мав відповіді на питання, яких не маю я. Проте смерть забрала його значно раніше.
Вчора на прощанні з Да Вінчі у безкінечній вервечці я побачила його заплакану вдову. Бахмут забрав ще одного.
Над Майданом учора стояла тиша. Крім схлипувань, чутно було лише як у небі кряче чорний ворон.
Гаразд, до такого злету цін на книги ніхто не був готовий. Пам’ятаєте, я всюди рекламувала ще з 2021 повне зібрання Томаса Стернза Еліота в 2 томах? Тепер воно нарешті в наявності й коштує 2400 грн. 🙃
https://bohdan-books.com/catalog/book/198579/
Не знаю чим мотивувалися твворці ідеї відзначати день енергетика в Україні 22 грудня - день зимового сонцестояння. Сьогодні світло перемагає темряву, а українські енергетики цьому допомагають буквально щодня. Такий от він початок Йолю в українському стилі 2022 р.
Для Вас також святкова пісенька від Of The Wand & The Moon - We Are Dust (No Yule This Year My Love)
Сьогодні помер Юрій Шухевич. 28 років у таборах і в'язницях. Перша з них — в 15 років. Совєти мордували його переслідуваннями аж до самої смерті союзу. Просто за прізвище, бо попри все — noblesse oblige. Не вбивали, але понівечили життя, змарнували всю юність. Що вирішує робити майже сліпий 57-річний чоловік по поверненню до України? Він очолює УНА-УНСО. Він стає рупором популяризації національно-визвольного руху. Він виступає за відновлення ядерного статусу, повернення Кубані й Білгороду, закликає допомагати національно-визвольним рухам усередині РФ. До останнього впертий і безкомпромісний. Юрій Шухевич пережив голодні роки, Другу світову, срср, побачив українську незалежність, застав кілька революцій і дожив до великої війни. Він уже не побачить перемоги, проте такі як він зробили чимало для того, щоб вона була можливою. Як і батько, він лишиться для нас символом незламності.
"Ні про що не жалкую. Якби довелося, я пройшов би тим самим шляхом — через в'язниці і заслання, прожив би ще раз те ж саме життя".
Срочно: Кирилл Стремоусов не умер, он попал в промежуток между мирами.
Читать полностью…
