-
Краса України через призму фото та художнього мистецтва. Автор каналу: @xtream4life
Дмитро Нагурний
«Ніч на Володимирській» 2011 рік
Спинилось літо на порозі
І дише полум'ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.
Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, –
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?
Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?
✍️ Максим Рильський
#поезія #українська_поезія
Петро Суходольський
«Нічний краєвид» Кінець 19 ст.
Володимир Орловський
«Весняний день в Україні» 1882 рік
🗺🇺🇦"Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу". Наші захисники читають вірш Павла Тичини.
Читать полностью…
🇺🇦 Вишиванка – сила, гордість та натхнення!
Вишита сорочка – це не просто вбрання, а справжній символ хоробрості та надзвичайної стійкості.
У День вишиванки українці єднаються, де б вони не були, віддаючи шану традиціям та звичаям.
🗺12 травня 1936 року на Тернопільщині народився Іван Марчук — видатний український живописець.
Автор близько 5 000 робіт, увійшов до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph.
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
✍️ Василь Симоненко
#поезія #українська_поезія
Василь Стус — 47 / 13
❤️🩹Стус - це не тільки про табір і репресії.
Стус - це боротьба, кохання, хоробрість, дитинство, вчителювання, бійки з шахтарями, переслідування в метро, голод, університет, школа…
Це - нове відео МУР.
Це - історія Василя Стуса.
Літа жадань, літа сум’ять і знади!
Усе, усе — водою з-під човна.
Страждай і плач тепер, моя ти сладо,
Журись журбою серця і чола.
Оце і все із поля наших снів.
Скінчилися обжинки навіжені.
Я накосив лиш нервів добрий сніп
Та вимолотив радощів півжмені.
Та ще надія б’ється в голосіннях!
Та ще любов біжить у манівці,
Як та сльоза, підпалена промінням,
По вечоровій стомленій щоці.
✍️ Микола Вінграновський
#поезія #українська_поезія
Сергій Васильківський
«Український селянин» поч. 20 ст.
дим виривається в небо безхмарне
тонни води окуповують простір
містом розходиться хвиля ударна
щоки палають румʼянцем від злості
ті хто вважають, що підлість безкарна —
вже підставляйте міжбрівʼя під постріл.
я (та, хто вчора ще вірила в карму)
зараз без страху сповідую помсту.
Дарія Лісіч
😍Любі підписники та поціновувачі прекрасного, маємо для вас вигідну пропозицію купити за дуже доступною ціною чудові мінімалістичні прикраси з циркону. Жодна світлина не передає те, як вони сяють в реальності. Ви буде зачаровані.
Наразі доступно 7 ниточок різних кольорів. Ціни надзвичайно доступні: від 150 грн до 250 грн, в залежності від розміру намистинок. За детальною інформацією звертайтесь сюди: @perlynka_a
Всім гарного дня! Сяйте, як намистинки!❤️
🔥Штучний інтелект намалював палаючий кремль у стилі Марії Примаченко.
Читать полностью…
Хoча у кoжнoгo cвoї баp’єpи —
Хтocь змiнить напpям, швидкicть, iнтеp’єpи,
А хтocь i вiдcтань — з двoх дo кiлька coт.
Будуть пеpемoги i медалi
Ще й oвацiї та лавpи мiзанcцен…
Пеpемoженi зiйдуть з чужих аpен…
Вiк пpoдoвжить pух cвiй пo cпipалi.
Вже i кopoлi, та кopoлеви
Вдаванo не бачать пiшакiв,
Пpагнучи дoвеpшених cмакiв.
Дoля cкpипoм лязгне металевим,
Пеpебpавши дужих i кpихких —
Свiт для cильних, а не для cлабких!
✍️ Інна Рябченко
#поезія #українська_поезія
в світі цьому
безжально безбожному
де навіть сонце холодне як лід
я можу любити далеко не кожного
і вже однозначно – не цілий цей світ
я люблю відтінки і шик асиметрій
і речі майстерні й стилістики блиск
і ритми нерівні де пахощів нетрі
і лінії строгі озерних стеблин
і шкіру твою імпульсивну як танго
й зіниці де в кожній – галактик спіраль
і сливи твої абрикоси і манго
і обриси тіла м'які наче шаль
і голос і шепіт і сміх твій і сльози
і гнів твій і жаль твій і світлу печаль
і погляд твій чистий легкий і прозорий
і блискавки грізні в блакитних очах
та в світі оцьому безжально безбожнім
де валиться все наче курам на сміх
я вже неспроможний любити кожного
і зовсім не хочу любити усіх
✍️ Юрій Іздрик
#поезія #українська_поезія