-
Краса України через призму фото та художнього мистецтва. Автор каналу: @xtream4life
Я так і не збагнув
і досі ще не знаю,
чи світ мене минає,
чи я його минув.
Василь Стус
Вона співа — і серця поривання
У згуки ті вона перелива,
Горять огнем безмірного кохання
Її пісень пекучії слова.
Вона співа — і очі молодії
Ясніш од зор засяли із-під вій…
О, скільки в їх незломної надії,
О, скільки в їх на щастя любих мрій!
Нехай співа, нехай ті співи ллються,
Хай очі ті і сяють, і сміються,
І хай огонь кохання в їх горить!
Нехай співа! Удруге вже такая
Не зацвіте весна їй золотая,
Яка цвіте в душі її в цю мить!
🇺🇦Борис Грінченко
#поезія #українська_поезія
Як замовкнуть усі автомати
і розчуємо врешті весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну,
розчинити її клятий запах
у солоному потові вдвох.
Я по мушках,по зоряних мапах,
вивчу всю, як створив тебе Бог.
І коли охолонуть гармати,
як же гаряче буде в ліжках!
До укусів тебе цілуватиму,
щоби стерти із пам'яті жах,
щоб твій стогін злякав порожнечу.
Я тебе перед втомленим сном
обійматиму безкінечно,
а на ранок любитиму знов.
І якщо нас помилує фатум –
пережити цю люту весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну.
✍Павло Вишебаба
#поезія #українська_поезія
Віктор Зарецький
«Зима в селі» друга пол. 20 ст.
🗺 Друзі, щиро прошу підтримати збір для добровольців з підрозділу військових капеланів, які завжди поруч з нашими воїнами та допомагають духовно, психологічно і волонтерськи бійцям ЗСУ.
🤝❤️🇺🇦 Для постійного переміщення до лінії фронту та доставки волонтерських вантажів військовим капеланам потрібно придбати автівку, це має бути місткий бус.
✅Збір на бус для військових капеланів.
✅На ранок 22 лютого збір закрито! Дякуємо всім, хто долучився!❤️🩹🙏
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/22ynb5V7RR
💳Номер картки банки5375411213974681
🏦 Приват: 4149439028262917
🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
Серед всіх доброчинців розіграємо тубус від порохового заряду зі снаряду 155мм від гаубиці М777 з підписами воїнів ЗСУ та інші військові мистецькі шедеври. Щоб взяти участь у розіграші, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
🇺🇦🗺 Слава Україні! Слава Збройним Силам України! Разом переможемо!🙏
❤️🩹📝Воїни 131 ОБТрО залишили послання у бліндажі для тих, хто прийде замість них. Наразі, за словами сержанта бригади, їх виводять на ротацію.
📸Фото: Позивний Генріх
Світ надзвичайно широкий
має укладисті далі.
Від того і перші кроки
майже завжди невдалі.
Безпомічні вірші перші.
Нещасне перше кохання.
Немає ніяких звершень,
а тільки одні поривання.
А потім проходять роки,
з’являється стримана сила.
Поглянеш – а перші кроки
вже й пилом давно притрусило.
І смішно тобі, й сердито,
і ти забуваєш часто:
для того щоб добре ходити,
раз десять треба упасти.
✍️ Ліна Костенко
#поезія #українська_поезія
Чи рано, чи пізно — все одно
Вулкан таки своє промовить слово.
Прорветься з горла магмою воно —
Незаперечне і багрово!
Так само дух, і почуття, й думки
Вулканяться, коли стає їм тісно,
Щоб вибухнути словом на віки —
І громоносно, і провісно!
✍️ Олександр Богачук
#поезія #українська_поезія
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.
Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.
Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
ЇЇ обличчя — то обличчя муки…
Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:
Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти — ранок мій, ти — південь мій і вечір,
Ти — ніч моя…
Хоч все на світі — втеча!
✍️ Микола Вінграновський
#поезія #українська_поезія
🗺 Друзі, просимо підтримати терміновий збір для воїнів 210-го окремого спеціального батальйону «Берлінго».
🤝❤️🇺🇦 Козакам, для виконання бойових завдань, евакуації та доставки вантажів, потрібно зібрати кошти для купівлі вантажного фургону Mercedes-Benz Sprinter.
✅Збір для воїнів 210-го ОСБ.
🎯 Ціль: 250 000 ₴
✅По обіді 3 березня збір закрито! Дякуємо всім, хто долучився!❤️🩹🙏
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8sWBPinjxv
🏦 Приват: 4149439028262917
🌐 Paypal — istoriya.ukrainy@online.ua
Серед всіх доброчинців розіграємо тубус від порохового заряду до снаряду 155мм від гаубиці М777 з підписами воїнів, перетворений у витвір мистецтва майстринею з Фастова та інші подарунки. Щоб взяти участь у розіграші, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
Дякуємо всім за підтримку наших захисників!
🇺🇦🗺Слава Україні! Слава Збройним Силам України! Разом переможемо!
Жінка, що вижила в лютому, знову збирає валізу.
Складає туди шампунь, помаду, білизну і тепловізор,
Загорнуту в жовту газету фамільну бабусину чашку,
Сукню молодшої доньки, в якій та ішла до причастя,
Спортивний костюм, ліхтарик, рацію, сірники,
Нанизані на мотузочку сином засушені ягідки,
Кросівки, гумові капці, карту місцевості, дощовик,
В шовкову сукню замотаний батьків старий дробовик,
Прапор, прошитий осколками піксель, весільне фото,
Парфуми, блузку, в якій ходила колись на роботу,
Турнікет, бандаж, кровоспинне, ароматичні свічки,
Старшою донькою вишиті хрестиком сорочки,
Спідницю, сухі галети, шеврони, компактний фен,
Від шлунку, від кашлю, від горла, ібупрофен,
Книжку, лептоп та мишку, сухі трояндові пелюстки,
Курячого бога із дна швидкої гірської ріки,
Переноску із кішкою, квітчасту мамину хустку,
Капелюшок, в якому літала в Італію у відпустку,
Крем від зморшок, баночку з чорним перцем...
Останнім жінка зверху кладе своє пульсуюче серце.
Жінка, що вижила в лютому, вириває себе з корінням.
Історія знову пишеться втраченим поколінням.
✍Юлія Ілюха
#поезія #українська_поезія
Мені потрібна самота,
Як дощ траві, як квітці листя.
І загубитися отам,
Де народилася зірниця,
Де шлях у молоко вмочив
Рукав, вишиваний піснями,
Де дощ відплакав, відлюбив
І знов вкохався до нестями…
Там день тамує молодий
Злотистий усміх у зіницях
І напивається води
Із дна дзвонкової криниці;
Там терпко блідне деревій
Побіля мальвиної вроди
І губить роси-сльози з вій,
Бо не кохала його зроду.
Отам згубитись, щоб ніхто
Не взнав мене в росі розлуки,
Коли до стомлених квіток
Я простягну, мов листя, руки…
✍️ Лариса Слюсак
#поезія #українська_поезія
Дo чiткoї б дiйти межi
Де закiнчитьcя чopна cмуга
I хoлoдна душа зав’юги
Деcь пoлине за вipажi.
Дo межi, за якoю cвiт,
Нiби coнячнi жoвтi piки.
Менi вiтеp вiдкpив пoвiки,
Бo в майбутнє гoтoвий клiт.
Я пiщаний залишу дiм
I каp’єpiв хpеcти камiннi,
Папеpoвi квiтки ociннi…
А з coбoю вiзьму лиш ciм —
Хлiб, винo, мед, взуття та oдяг,
Смiх i пicню, щo cум вiдвoдить.
✍️ Інна Рябченко
#поезія #українська_поезія
Хoча у кoжнoгo cвoї баp’єpи —
Хтocь змiнить напpям, швидкicть, iнтеp’єpи,
А хтocь i вiдcтань — з двoх дo кiлька coт.
Будуть пеpемoги i медалi
Ще й oвацiї та лавpи мiзанcцен…
Пеpемoженi зiйдуть з чужих аpен…
Вiк пpoдoвжить pух cвiй пo cпipалi.
Вже i кopoлi, та кopoлеви
Вдаванo не бачать пiшакiв,
Пpагнучи дoвеpшених cмакiв.
Дoля cкpипoм лязгне металевим,
Пеpебpавши дужих i кpихких —
Свiт для cильних, а не для cлабких!
✍️ Інна Рябченко
#поезія #українська_поезія
Андрій Любка:
Казав чоловік: мені не бачити сонця,
І дітей зустріну лиш біля могили.
У тілі моєму – свинець і стронцій¸
Але смерть мене не зупинила.
Його питали: якого чорта?!
Чому тобі не сиділось вдома?
Ти ж ніби людина другого сорту,
Тебе ж роками борола втома?
А він на це: страх пече і душить,
І від безсилля мене все боліло.
Крім зброї, у нас є мрії і душі.
Людина складається не тільки з тіла.
Режим стріляє в потилиці й спини,
Убивають людей мисливські гвинтівки.
А все, що ми можем – палити шини.
Україна бере початок з бруківки.
Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,
Тріпочуть на вітрі криваві знамена,
Вогонь облизує трупи і рани.
Україна бере початок із мене.
І знов питали: як снайпер поцілив,
Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?
Він відповідав: Я приїхав із Сміли.
В мене серце світиться від любові.
Я не був героєм і хотів лише жити,
Але пульс зупинився від пострілу ката.
Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати.
Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
Не може тривати вічно облога!
Нас не зупинить жодна міліція,
Єдиний наш вихід – це перемога!
20.02.14
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
✍️ Ліна Костенко
#поезія #українська_поезія
Мій день народження — це ти.
Повите муками у тебе є минуле.
В огні буденної людської суєти
У мене є майбутнє незаснуле.
В первонароджену хвилину чистоти
З тобою обмінялись ми серцями —
Моє майбутнє в грудях носиш ти,
А твої муки я повив піснями.
✍️ Микола Вінграновський
#поезія #українська_поезія
Здалека все краще здається:
Не треба ж так близько підходить.
Не треба торкать, придивлятись —
Здалека зирнуть і проходить…
Зирнуть і навіки зоставить
Ласкавий і радісний спомин:
Він буде життя зогрівати,
Як сонця весняного промінь!
✍️ Ганна Супруненко
#поезія #українська_поезія
🏁🇺🇦Рекомендуємо просто зараз підписатись на телеграм-канал генерал-лейтенанта Сергія Наєва - /channel/SerhiyNaiev
Підписуємось, друзі! Підтримуємо Збройні Сили України! Зараз це особливо важливо!❤️🩹
🗺Разом переможемо!
P.S. Дякуємо за поширення 🤝
іноді любити – це мовчати
німоту прийнявши наче смерть
і стояти сторожко на чатах
міста поруйнованого вщерть
берегти руїни стіни трави
чистотіл кропиву лебеду
наче це – найважливіша справа
наче спосіб відвести біду
іноді любити – це не знати
невідомість вибравши і страх
бути зниклим безвісти солдатом
що блукає по чужих лісах
дослухатись до чужих прогнозів
до вітрів до перелітних птиць
жити снами і анабіозом
широко заплющених зіниць
бути гнаним і часами битим
стати посміховиськом юрби..
іноді любити – це любити
як ніхто й ніколи не любив
✍️ Юрій Іздрик
#поезія #українська_поезія