-
Краса України через призму фото та художнього мистецтва. Автор каналу: @xtream4life
Здається, з нами щось уже не те...
І навіть люди, місто й камні,
Щось прошепоче – Те усе святе
У що ти вірив - згинуло з віками
Пройшло скрізь пальці,
Як вода, зачерпнута відкритою рукою,
А на лодоні лиш краплинки сну,
У сяйві марив, як в полоні.
І вічність та тяжка завіса,
Що ми не здатні піднести,
Роздавить вас, навіщо йти
Навіщо тратити надію,
У те усе, що нам святе,
Скажи мені і я повірю,
Та все ж із нами щось не те....
✍️ Ліна Костенко
#поезія #українська_поезія
В Україні презентували цифровий проєкт про національні традиції
Путівник «Витоки. Путівник українськими звичаями» розробили для бізнесу, щоб інтегрувати українські традиції та звичаї у корпоративну культуру.
Проєкт створювали разом з етнографами, істориками та фольклористами.
Вірші поетів з фронту. Руслан Горовий декламує вірш Артема Полежаки «Плоскогубці».
Читать полностью…
Ніколи не забудуться мені
Твої слова, і ніжність голубина,
І зустрічі, де біла сокорина
Замріяно шепоче в тишині.
Де б я не був, лише до тебе лину,
Як птах, що прилітає навесні
Із вирію й несе свої пісні
На крилах у домівочку єдину.
У птаха, як в людини, ностальгія,
Він тягнеться в край рідний з чужини
Крізь грози, хмаровища і завію.
Отак без тебе я ходжу сумний,
Одну тебе в своїй душі лелію,
Неначе мрії образ чарівний.
✍️ Василь Грінчак
#поезія #українська_поезія
Станіслав Масловський
«Козацький танець» 1888 рік
Іван Айвазовський
«Очерет на Дніпрі біля містечка Олешки» 1857 рік
Костянтин Крижицький
«Скит у місячну ніч» 1898 рік
Костянтин Трутовський
«Дівчина в місячному сяйві» 1890 рік
Костянтин Крижицький
«Річка в зимовому лісі» 1890-ті
🗺«І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава,
І воля святая!»
Одне з найбільш емоційних відео 2022 року.
Наші воїни у щойно звільненій Балаклії на Харківщині здирають плакат окупантів, а під ворожою пропагандою легендарні слова Тараса Шевченка!
❤️З Днем народження, Кобзарю!
День відходить, кудись поквапившись.
Вечір. Тиша. Тебе нема.
І в рояля холодні клавіші
білі-білі, немов зима.
Три зорі, мов тугі бемолі.
Три тополі, мов до-ре-мі.
І в тенетах німого болю
я один при отій зимі.
Сині тіні в снігах митарствують.
Небо — наче сріблястий ґрот..
Над душею всевладне царствують
дивні очі зелених нот.
Білій тиші в лице зорію.
Кожен порух її ловлю.
І тобою забуте грію
захололе пташа — люблю.
✍️ Грицько Чубай
#поезія #українська_поезія
Володимир Маковський
«Запорозький козак» 1884 рік
Насамперед від цього гірше тільки вам — якщо ви не використовуєте нейромережі у 2024 році. Дивіться...
Зараз це як інтернет у 90-ті. Той, хто першим розбереться, зможе що завгодно і зірве куш. Наприклад...
MidJourney малює краще будь-якого дизайнера, Gemini напише будь що крутіше, ніж будь який письменник, DeepMind вміє лікувати як справжній лікар, SORA робить фільми як голівуд, а Copilot замінить вам кухаря, фітнес-тренера та психолога. Коротше...
Щоб розібратися прям сьогодні, тримайте у підписках канал НейроЄнота Філа. Це найкращий канал про ці технології. Там хлопці їх тестують, а потім діляться з вами.
Підписуйтесь, такі знання у 2024-му — на вагу золота: /channel/+Ft0jGd-EBx42OTUy
Я люблю твої очі у мрії,
Ті, що глянули в душу колись,
В них мої сподівання й надії
Дивним карбом навік запеклись.
Я узяв тих очей таємницю
І зіниці твої золоті,
Наче воду з ясної криниці,
Щоб разхлюпати людям в житті.
І дивились на мене ті очі,
Як веселки, з-під маєва брів,
Тож диханням твоїм опівночі
Я людей у житті обігрів.
І коли ти повернешся знову,
Прочитаєш ти в людських очах.
Свою душу легку і шовкову
По стежках, по лужках, по ночах!
✍️ Андрій Малишко
#поезія #українська_поезія
Михайло Холодовський
«Бездоріжжя» початок 20 ст.
В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.
І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю,
Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.
Нехай це — витвір самоти,
нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.
З Днем народження, пані Ліно!❤️🩹
Костянтин Трутовський
«Три українські сільські дівчини» 1885 рік
Сьогодні у Києві відкрилась виставка «АЛЛА ГОРСЬКА. БОРИВІТЕР»
Алла Горська — українська художниця, дисидентка. Вона почала вивчати українську мову лише в 30 років. А вже в 35 стала однією з найпомітніших фігур серед руху українських шістдесятників. В 42 її вбили. Швидше за все, за наказом КДБ.
На виставці представлено понад 100 творів живопису, графіки, ескізів монументальних робіт з музейних і приватних колекцій, а також архівних матеріалів, що висвітлюють творчу й громадську діяльність Горської та її найближчого кола.
Не пропустіть цей захід, якщо ви у Києві. Виставка триватиме з 14.03 до 28.04 у культурному центрі «Український дім».
Федір Різниченко
«Пейзаж з будиночками» 1909 рік
але жити — замало.
боротись — умій,
щоб нащадок твій змалку
бува не знімів.
не знімів на уста
і на вуха не зглух.
хай помреш!
та за нами останеться рух.
✍️ Василь Стус
#поезія #українська_поезія
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь.
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду,
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
✍️ Василь Симоненко
#поезія #українська_поезія
спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу, але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю.
✍️ Ліна Костенко
#поезія #українська_поезія