-
Марійчин дописник: вірші, музика, мистецтво. Правопись — перейначена желехівка. @young_again_vm — з усіх питань. Канали-партнери — https://t.me/+WGGjb82jZg4Ec7p9. Підтримати — https://t.me/molodenjka/633.
Ти будеш на цвинтарі, а цвинтар лишить ся в наших серцях.
🕯
American friends (1991).
#огляд
Американьскі друзї (чи пак Америцкі подруги) — стрічка про викладача Оксфорду, що під час поїздки в Альпи познайомив ся з ірляндскою американкою Елєонорою і її тїткою Керолайн. Хтось комусь сподобав ся, проте викладачам унїверситету не можна одружувати ся. Отже, доводить ся вибирати.
Фільм про честь і безчестє. Заснований на щоденниках викладача.
Костюми гарні, хоча иногди були питання стосовно дорічности саме таких фасонів. Наприклад, декольте були прийнятними і бажаними у вечірніх вбранях, на балах у будинках, але неприйнятними удень і на вулицї.
Менї сподобав ся спосіб викладу. Не має жодного зайвого слова.
🕰
[герой був у горах і після поверненя не згоджуєть ся з колєґами у чімсь]
— Кажуть, на висотї мозок руйнуєть ся. Нестача кисню.
🕰
Чому чоловіки схожі на телєскопи?
Бо жінки їх витягують, дивлять ся в них і потім затикають.
🕰
[Дуже вдалий спосіб повідомити про вік]
— Це вино розлите 47 років тому, в день мого народженя.
Хтось: у Могилянцї нескладно вчити ся.
Могилянка: ось мої вимоги. ☺️
Корінні народи сучасної Америки носять україньскі хустки.
Чому?
Я чула, що коли дияспора приїхала до Америки, вона подружила ся з небогатими народами, і вони обмінювали ся тим, хто що мав: одягом, прикрасами.
Недавно натрапила на видиво.
Моя знайома Устя Стефанчук знайшла в антикварній крамниці у Канаді поштівку.
Лист з села Кривеньке на Чортківщині дітям у Канаду. 1932 рік. написаний бабцею до внуків.
«Бабця щиро вас любить,
До серця притулить!
Йно нима кого….»
Ціла історія українського народу в одній картці.
Люди у зáдумі,
Люди — сади, люди — стáтуї.
Нам би лягти, а вам стáти би.
Люди-вíрші знають бíльше.
Страшенно люблю тексти Ірини Швайдак. У неї часто є рими всерединї рядка: вірші — більше, рими на 3-4 рядки: задумі, статуї, стати би. А тут іще й алїтерация с, з, д, т.
Я бачу тут людий, які зациклені в собі, стоять склавши руки та все думають, як би їм було добре. А комусь змогти б сї банальні річи, що ми можемо. Хіба но творчі люде, емпатичні, спочутливі, здатні се побачити.
Чи не започаткувати академічне вивченє текстів пісень?
Жаль, що доводить ся створювати петициї щодо кождої памятки, поширювати інформацию і щоразу пояснювати комусь щось. Чи існують комплєкснїйші механїзми захисту? Може, у нас, може, приклади таких за кордоном?
Читать полностью…
я встигаю
чи вистигаю?
Я виджу в памятї вогонь, що Ви палили,
виджу, як я горіла, і Ви горіли.
А тепер мої очі в саджі,
я не виджу і не чую себе.
Буде добре, що б я не зробила
і що б не рішила.
Я живу, проживаю, прожовую,
Походжую, сплю, споживаю.
Та не виджу, де я, хто я і що наступає
нам на ноги.
#вІрші #МарійчинаЛірика
— Наскілько Вам важливе звертанє на «Ви»?
— Я навіть Богови кажу на «ти».
У Клівленді, штат Огайо, проживають члени знаної шляхетної родини Шухевичів. Оце фото з приватного архіву, яке вони передали до Українського Національного Музею у Чикаго. Світлина 1912 року. Майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич тут має чотири роки, він сидить на підлозі у центрі)
Читать полностью…
Розпийте зо мно́ю
Чашу ві́ддиху,
Чашу ми́ру,
Чашу споко́ю.
Відпочиньте мене́ і себе́.
Без до́тику, го́лосу, о́виду —
По́дихом.
#вІрші #МарійчинаЛірика
QR-коди замість меню
Писець, котики! Найбільш ідіотський винахід у світі — це QR меню в кафе і барах. Більшість ресторанів, на щастя, це дно ще не пробили.
Скупа сльоза навертається мені на очі, коли замість того, щоб розслабитися за спогляданням красивої, приємної на дотик поліграфії, з апетитними фото вишуканих страв у суші-барі біля дому, мені приходиться примружившись витріщатися у пошуках потрібної позиції на екрані смартфона.
Останнє чим би я хотів займатися в кінці робочого дня — це тримати в руках черговий гаджет. Особливо десь в кафе. QR-меню — це неюзабельно, тупо і вбиває атмосферність будь-якого закладу. Верніть мені мої 2010-ті, мля (
Але технічний прогрес і «ефективні менеджери», не залишають олдам ніякого вибору.
Математики, коли в них нема гроший, стають проґрамістами.
Фільольоґи, коли не мають гроший, готують до нмт.
Ви знаєте, що тогди роблять скульптори? Надгробки.
Ви чули, що Ісус воскрес? Він жив собі, виявив ся нашим царем та рятівником, єго за се вбили, і він через три днї ожив. Вітаю нас із сим!
Читать полностью…
Поїзд летїв і гудїв. Од рýшіня дриґрув ся біля мене хлопець з палицею. На вигляд єму менше 30-и.
Усї сидїли. Я встала і відійшла, нїби скоро виходжу. Місце було пусте ще стацию, а на наступній він сїв. На чорній лякованій палицї відбивала ся бордова сорочка і єго руки, на які він схилив голову. Він не сїв би, якби я просила була, а тепер змучено дивив ся додолу.
Обкладинка газети «Світло». Київ, 1910-1914 роки
Перепліт
Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
Не дивися в той бік, моя пташко.
То не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко.
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.
Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Коли будуть цвісти верболози.
І востаннє тобі, замість слів про любов,
Посилаю я муки і сльози.
Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Будь щаслива, весела, як завжди.
Що було — схороню аж у серце на дно…
Не шукай між людьми більше правди.
Франко.
😭😭😭. Рими чудесниї!
Принцеса Віктория-Луїза Прусска (справа), її двоюрідна сестра Олександра-Віктория, принцеса Шлєзвіґ-Гольштайну, і тїтка Теодора Августенбурзка. #знимка 1908-го.
Читать полностью…
— він претендує на Вас.
— Ви ревнуєте?
— нї, менї Вас жаль.
— Вона живе в селї і має господарство.
— А ще в неї 12 котів.
— Котів?
— Так, котів. І ще чоловік.
#денник
Коли я раптово згадую, що у нас війна і люде помирають, менї стає зле.
Я їхала в автобусї, після зупинки озвучили: «Найближче укриття — станцїя метро». Я нагадала собі, що може початись повітряна тривога, я можу померти, можуть померти мої близкі. Слеза засклила менї око, но не покотилась.