Ми вєдьом наш спєциальний рєпортаж с концерта групи Пікнік😁
Читать полностью…
Ставлю на «тєрорісти-екстрємісти із РДК».
Бо одним ударом перетворюють діяльність РДК з суто військової і визвольної – на терористичну. Ну і нас прицепом чіпляє.
ГУР, Буданов, атаки на НПЗ, все піде в один пакет — тероризм.
В Москві шмаляють з автоматичної зброї по натовпу в концертному залі.
Купа жмурів і поранених. На зараз будівля горить, в ній заблоковані люди.
Аж повіяло Бесланом і Норд-Остом, засмерділо так, що очі виїдає.
За сценарієм має вийти пиня, знайти під кріслом хіхлов і всєх сплотіть. Ну тих хто вижив)
Час плине, гебня і її методи не міняються 💅🏼
⬆️⬆️⬆️
Тому наступного разу, коли американським політикам, польським фермерам, словацьким виборцям чи будь-кому іншому спаде на думку переконувати нас, що ми повинні поступитися своїми інтересами чи вести війну таким чином, щоб не постраждали їхні інтереси, то хай мають на увазі - вони з такими пропозиціями можуть до нас навіть не звертатися.
Ми воюємо і будемо воювати так, як вважатимемо за потрібне. І доти, поки не виженемо останнього російського окупанта з нашої землі. І маємо на це повне право. Ви можете нам допомогти, давши нам більше зброї та заблокувавши, нарешті, торгівлю і співпрацю з Росією та росіянами. Але, незважаючи на ваші рішення, ми будемо продовжувати нашу боротьбу. І на це наше рішення ви не маєте сили вплинути. Якщо дозволите нам програти - це буде вічна ганьба для вас. Ще й отримаєте агресивного сусіда на своїх кордонах. Але поступатися заради ваших тимчасових інтересів ми не будемо.
За ці два роки я вже багато разів міг загинути, але наразі я живий і пишу ці слова. Ви можете зрадити нас, але, навіть будучи зраджені вами, ми все одно продовжуватимемо боротьбу, прикриваючи також і вас. Бо ми воюємо за себе.
Я б хотів, щоб цей текст повторив успіх того, який я написав два роки тому. Поширюйте його, копіюйте, перекладайте, пересилайте знайомим іноземцям, надсилайте іноземним політикам. У першому коментарі кладу посилання на попередній текст.
Назар Розлуцький
Кандидат історичних наук,
Автор шістьох книг
Молодший сержант ЗСУ.
Один з найпотужніший ударів по нашій енергетиці. Широкою номенклатурою засобів.
І майже одночасно — стаття в Financial Time.
Перший пункт — готується довго. Це ніяка не «помста за Бєлгород», припиніть.
Другий пункт — такі статті не пишуться за один день на коліні.
У випадковість одночасного удару і виходу статті я не вірю.
*перекладає англійською фразу «а ви хуй у білки бачили?»*
Хоча впевнена, там зрозуміють і російську.
Гарна історія на ніч.
Добраніч.
Там, де зараз шлюхеди — будь ласка, будьте в безпеці.
Цікаве про потоплений кацапський траулер. Виявляється, це сталось ще кілька днів тому, але кацапи за скрєпною віковою традицією вирішили позатикати всім ротяки і просто брехати. Ну як завжди, власне.
Аж поки всю правду «Дождю» не повідомив родич члена екіпажу. За його словами, загинули троє моряків, ще четверо отримали поранення.
Члени екіпажу збиралися лягти спати перед тим, як ракета впала на рубку капітана. При цьому влада Калінінградської області приховала причини події та кількість жертв. Прес-секретар губернатора Дмитро Лисков стверджував , що пожежа сталася «через позаштатну ситуацію», в результаті загинула нібито лише одна людина, ще двоє зникли безвісти.
Співрозмовник телеканалу підкреслив, що «коли забирали тих, хто вижив, всі чудово знали» і про трьох загиблих, і про те, що це сталося через влучання ракети, але вирішили написати, що сталося «загоряння». «Цікаво, яке це займання, якщо капітанської рубки повністю немає — її просто знесло", — зазначив балакучий родич. До речі, що з ним зараз?
Поранених відправили до шпиталю в Піонерську, один з них перебуває у тяжкому стані. За словами джерела, у шпиталі постраждалих допитали співробітники ФСБ, які наказали «не поширювати зайвого» про те, що сталося. Співрозмовник додав, що ще одна ракета ледве не вразила промислове судно компанії МРТК, яке знаходилось неподалік траулера «Капітан Лобанов» — снаряд впав у рибальські сітки поруч.
Отаке знайшла.
Зазначено, що це маршрути вранішніх ракет, що летіли на Київ
Вголосіну просто.
Відео з однієї з виборчих дільниць в піцєрє. Тьотка вповзає на колінах в приміщення (щоб не побачив охоронець) і вкидає пачку бюлетенів в урну. Охоронець все одно бачить цей бліцкриг, але відвертається і йде геть від гріха. Потім дурна бабіща з такою самою подружайкою лягає на підлогу і качає прес з урною в обнімку. Вочевидь щоб розтрясти бюлетені більш-менш рівномірно.
Йобані абізяни, ви ж наче встали з калєн. І тут напизділи?! Тьху, лішенци.
А ви знаєте що з 16 по 24 березня в Україні проходить марафон військової поезії?
Тепер вже точно знаєте.
Метою цього марафону є привернення уваги до творчості авторів та авторок, які зараз виборюють нашу свободу, захищають нашу країну в лавах ЗСУ.
Координаторкою акції стала українська поетка та культурна менеджерка Тетяна Власова. Марафон військової поезії проходить у партнерстві з літературною агенцією OVO.
Ви теж при бажанні можете взяти участь. Для цього потрібно, щоб ви записали відео, або опублікували текстом на власній сторінці в соцмережах той вірш, який запав вам душу. Головна умова — автор або авторка мають бути військовослужбовцями.
І поставити хештег
⬇️
#тижденьпоезії2024
Вірш, який я зараз опублікую, давно лежить у мене в закладках. Я кілька разів поривалась його опублікувати, але не наважувалась. Бо це не літери — це відкрита рана. Я плачу щоразу, як його читаю.
Зараз, вочевидь, цей час настав.
⬇️⬇️⬇️
Так багато слів замість того, щоб сказати «да нам здєсь пізда» — і мужньо заплакати.
А потім піти покорміть коров.
ГУР
Теракт у москві — спланована і свідома провокація російських спецслужб за вказівкою путіна.
Її мета — виправдання ще більш жорстких ударів по Україні та тотальної мобілізації на росії.
Публічну страту людей у москві варто розуміти як погрозу путіна ще більшою ескалацією та розширення війни.
Заява пєскова, яка пролунала незадовго до теракту про «війну» — лише фальстарт ретельно спланованої кремлівської спецоперації.
путін має великий досвід організації подібних терактів як способу посилення власної влади, починаючи з підривів будинків на Каширському шосе. Як і тоді, сьогоднішня акція залякування росіян стане приводом до максимального «закручування гайок» на самій росії.
Вочевидь, кремль може звинуватити в організації теракту Україну і використати розстріл власних громадян як привід для ще більш жорстоких ударів по цивільній інфраструктурі та вбивств цивільних українців. Сьогоднішній удар по цивільній інфраструктурі України — це ще одна ланка в ескалації, ініційованій путіним.
путін неодноразово намагався залякати Захід в тому числі застосуванням ядерної зброї. Тож цей теракт може використати як ще одну «підставу» для посилення агресії.
Проте безперешкодне пересування групи бойовиків з автоматами центром москви, як і маса інших беззаперечних доказів, свідчать про те, що розстріл в «крокус сіті хол» був організований російськими спецслужбами. Про підготовку теракту попереджали і міжнародні посольства.
Усьому світу очевидно, що теракт у москві — черговий злочин путіна для утримання власної влади.
Ахуєть, просто як в тирі валять.
Хєрово це все, якщо скласти всі фактори до купи.
А їх треба складати, щоб розуміти картину повністю
Підсумовуючи.
Деякий час тому Україна почала атаки безпілотниками по російським НПЗ. Спочатку це носило спорадичний характер, потім удари стали регулярними, ба більше — масованими.
І якщо після перших ударів йобана русня ржала і верещала «нам нє больна куріца довольна» — то потім ржали вже лише найтупіші з них.
І от настав той момент, коли стало зрозуміло (їм самим, нам, решті світу) — їм боляче. По-справжньому. Бо нафта — це їхня кров, а ми виливаємо її в каналізацію, причому нарощуючи темп.
Звісно, що з такою ситуацією вони миритись не можуть і не будуть, тому пішли в хід усі можливі важелі впливу: відновлення масованих ударів по нашій енергетиці (чого вони не робили від зими 22/23), сплеск інформаційних атак за допомогою агентів впливу як всередині України, так і на Заході. Свіжа стаття Financial Time, що вийшла строго в синхроні з потужною комбінованою атакою на нашу енергетику – цьому яскраве підтвердження.
Ще й Пєсков прошелестів вусами про те, що «есвео закончілось, началась война», чим підтвердив результативність наших відпрацювань по НПЗ, ну і заодно жирно натякнув на необхідність мобілізувати ще гарматного мʼяса, бо ж вставай страна огромная, ми обосралісь с есвео.
В боксі це називається «противник розкрився». Тобто відкрив і показав свої вразливі місця. Що робити? Бити туди ж з посиленою потужністю. Не зупинятись. Бо їм там болить. Можна це робити із занепокоєним лицем, діп консьорн на максималках. Та з цим і без моїх філософствувань впораються.
Цивільним — максимально уважно реагувати на тривоги. Бо це точно була не остання масована атака на найближчий час. Підари півтора місяці накопичували своє гівно.
Що тримати в запасі – ви і без мене знаєте.
Бо як кажуть скрижалі — це ж було вже.
Назар Розлуцький
Два роки тому я написав допис, який широко розійшовся мережею і був перекладений різними мовами. Допис був про те, що Україна буде боротися до кінця або ж до перемоги. Тоді якраз тривали дискусії чи передавати Україні важке озброєння, а якщо передавати, то скільки, щоб не дати забагато. А, може, краще схилити Україну до переговорів? Такі настрої панували тоді серед політиків і громадян багатьох наших союзників. Я написав тоді, що Україна до жодних переговорів не схилиться, доки російські окупанти на заберуться геть з нашої території. Ані незалежність, ані територіальна цілісність не була, не буде і не може бути предметом переговорів.
Зараз, коли минуло два роки з того часу, я нагадую і повторюю цю тезу. Я говорю це в той час, коли росіяни кілька днів поспіль влаштовують масові ракетні атаки по наших містах. Коли американські політики не можуть затвердити пакет допомоги, який критично необхідний Україні для захисту не тільки лінії фронту, а й міст у тилу. Мало того - коли головні посадові особи США приїжджають, щоб переконати нас не атакувати російські нафтові заводи, бо ж ціна на бензин у Штатах виросте. Коли польські фермери блокують кордон з нашої країною, не випускаючи наших біженців і не впускаючи ввезення надзвичайно необхідної нам допомоги. Коли готується до запуску в космос спільна команда з американців і росіян. Коли війна в Україні давно щезла на Заході зі шпальт газет та новинних стрічок в Інтернеті.
І я не відмовляюся від жодних слів, що писав тоді. Більше того - я хочу додати нові слова. Ми не просто будемо воювати до кінця або до перемоги. Ми будемо воювати так, як вважатимемо за потрібне і не будемо слухати жодних "стурбованих голосів". Ми будемо переносити війну на територію Росії, ми будемо атакувати їхні військові, металургійні, нафтові заводи, склади з військовим майном і казарми з їхніми солдатами. Ми будемо вторгатися на територію Росії там і тоді, де й коли вважатимемо за потрібне. Ми будемо робити так, щоб вони ні вдень, ні вночі не знали спокою, ні у нас, ні у себе вдома, ані в третіх країнах, аж доти, поки останній з їхніх солдат не покине територію України у міжнародно визнаних кордонах. Ми занадто довго слухали "розумних" порадників, які говорили нам не посилювати ескалацію, не дратувати Росію - але це нам не допомогло виграти війну. Ми слухали тих, хто нам говорив не атакувати територію Росії - але вони не спромоглися навіть припинити співпрацю з росіянами. Ми слухали тих, хто на словах підтримував нас, а на ділі купляв російську нафту і зерно, планував спільні проекти з росіянами. Ми більше не будемо їх слухатися.
Ціна цих закликів до миру та переговорів, ціна співпраці з Росією - це те, що я, письменник та історик вже два роки не можу зайнятися своєю улюбленою справою, бо змушений воювати з окупантами, які прийшли на мою землю. І невідомо, коли зможу повернутися до своєї улюбленої роботи, та й чи зможу взагалі. Ціна цих нікчемних слів від нікчемних політиків - це зруйновані будинки сьогодні в Запоріжжі, це тролейбус з цивільними людьми, у який потрапила російська ракета. Це загибель чудового поета Максима Кривцова, який мав писати вірші, але пішов на війну. Це смерть мого колеги Юрія Джуса, з яким ми разом навчалися і який так само, як і я, був фаховим істориком, але замість того, щоб сидіти в кабінеті, він пішов в окоп. Це смерть громадського активіста Романа Ратушного, який міг би стати видатним політиком, але вже ніколи ним не стане, бо росіяни - ті самі, з якими ви торгуєте і хочете домовитися, зневаживши інтереси України - забрали в нього життя ще у червні 2022. Це загибель поетки Вікторії Амеліної, яка навіть не була військовою, але це не вберегло її від російської ракети - і ця ракета містила елементи, виготовлені в різних країнах Заходу. Це все були мої знайомі та друзі. І я таких історій можу розповісти більше трьох десятків. Три десятки людей росіяни назавжди забрали тільки з мого оточення - і так в усій Україні.
⬇️⬇️⬇️
Financial Time: США закликали Україну припинити атаки на російські НПЗ. Про що написано у статті?
Далі - резюме розширеної статті. Бо у нас як завжди цитують коротке резюме.
Суть. За словами трьох осіб, знайомих з обговореннями, США закликали Україну припинити атаки на енергетичну інфраструктуру Росії. Заклики припинити атаки були передані високопосадовцям СБУ та ГУР.
Чому? Бо удари безпілотників можуть підвищити світові ціни на нафту та спровокувати помсту. Вашингтон стурбований тим, що якщо Україна продовжуватиме завдавати ударів по російських об’єктах, Росія може у відповідь накинутися на енергетичну інфраструктуру, на яку покладається Захід
Ні, мова йде не про нашу енергетичну інфраструктуру, не подумайте. Мова про трубопровід КТК (Каспійський трубопровідний консорціум, - ред), який транспортує нафту з Казахстану через Росію на світовий ринок. Західні компанії, включаючи ExxonMobil і Chevron, використовують трубопровід.
Чому Байдена і Ко лякає зростання цін на бензин?
1. Росія залишається одним із найважливіших світових експортерів енергії, незважаючи на санкції Заходу щодо її нафтогазового сектору.
2. Ціни на нафту цього року зросли приблизно на 15% до $85 за барель, так само в США ціни на бензин зросли до $3,5 за галон (1 галон = 3,8 л., - ред.).
3. Ціни на пальне - один з важливих факторів виборів. «Ніщо так не лякає чинного американського президента, як різке зростання цін на пальне в рік виборів», — Боб Макнеллі, колишній радник Білого дому з енергетики.
Чому Україна атакує НПЗ?
1. Україна невдоволена подвійними стандартами Заходу щодо стримування енергетичних доходів Москви.
2. Україна хоче наблизити війну до Москви та продемонструвавши, що її ППО — в тому числі навколо Кремля — можна пробити.
3. Повітряна кампанія також розглядається деякими чиновниками як засіб підштовхнути Вашингтон схвалити пакет військової допомоги на суму $60 млрд.
Скільки НПЗ вже вразила Україна? З 2022 було щонайменше 12 нападів на великі російські НПЗ, і щонайменше дев’ять 2024 року. Це не рахуючи терміналів, складів і сховищ.
Чому атаки інтенсифікувалися зараз?
1. З початку вторгнення ГУР і СБУ постійно розширювали свої власні програми БПЛА для нанесення ударів по російських цілях на суші, на морі та в повітрі.
2. Наземна війна через брак західної підтримки наразі розгортається негативно для України, тому асиметричні атаки БПЛА є можливістю це змінити.
Наскільки Україна може зруйнувати російську нафтопереробку? Геліма Крофт, колишній аналітик ЦРУ вважає, що Україна може поставивши під загрозу близько 60 відсотків експорту країни.
Чи продовжить Україна атаки після цього “попередження”? Ніхто не коментує. Ані Вашингтон, ані Київ. ЦРУ відмовилося від коментарів. У Києві речник СБУ відмовився від коментарів. Чиновники ГУР і офісу Зеленського не відповіли на запити про коментарі.
Від себе додам.
1. Чи вірю я що такі натяки і прохання могли і можуть бути? Однозначно так. Я багато разів писав, що більшість наших партнерів не зацікавлені в тому, щоб російські ресурси зникли з ринку. Бо це дуже болюче для світової економіки.
2. Чи мають Україну переконати ці заперечення? Ми маємо і пропонуємо нашим партнерам цілком логічні дії. Наприклад, реальне обмеження російської нафтової маржі і серйозне посилення санкцій за недотримання цих обмежень. Бо в іншому випадку у України просто не залишається вибору - ми маємо атакувати кров війни, тобто російську економіку.
3. Оця вся ситуація - розплата за страх “ескалації”. Якби Росія зазнала швидкої поразки на полі бою, атакувати російську нафтову інфраструктуру, ймовірно, зовсім не довелося б.
4. Що робити Україні? Ми не знаємо які перемовини йдуть за зачиненими дверима. Можливо, атаки на НПЗ досягли своєї мети. І Салліван приїздив не дарма. А можливо - не досягли. Але в будь-якому випадку рано чи пізно добивати російську нафтову промисловість доведеться. Ну, якщо Росія не звалить додому.
Підписатися на Богданова
Як у Запоріжжі створюють унікальну техніку для Голівуду, дивіться в відео ШоТам.
Читать полностью…
Зачєм ви, сукі, ботік потопілі?!
На йом бил старий грамофон… (с)
Кацапи під час навчань в Балтійському морі втопили власне риболовецьке корито. Із загиблими і пораненими, все як доктор прописав👌🏼
Ну бо а шо вони по копаному.
Від душі порадіти заважає лише усвідомлення, що це корито не стріляло, тому обмежусь простим «приємно».
Ризикую зараз підняти шторм, але мені похуй, бо я не виспалась.
А тут ще мамкіни закриватєлі телеграм повилазили.
Я розумію, ти депутат, мусиш там час від часу щось ініціювати, просувати, вимагати і взагалі робити двіж.
Хочеш закрити телеграм?
Пробуй.
Але спочатку блядь вшийтесь з нього всім партійним калхозом, будьте чесними.
А то виходить, що в телеграм лише влада пиздюнькає, а опозиція просто попісять прийшла.
Заїбали зі своїми подвійними стандартами.
Тепер нарешті російські села виглядають так, як мають виглядати села у широкомасштабну війну.
Пардон, дєрєвні.
Поки що не всі, але це тимчасово.
Да, рускі, у вас теж.
А як ви хотіли?
Тєрпітє.
Бог тєрпєл і вам вєлєл.
PS
Вони ще й КАБами утюжать свої ж території ахах
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021
винайняв маленьку квартиру у цоколі і завів кота
шерсть якого була кольору помадки на еклері.
Він ходив на англійську, в тренажерку та на сповіді
він любив дивитись, як падає сніг
та в тумані зникає вулиця.
Він слухав Радіохед, старі альбоми Океану Ельзи дощ, грім і стукіт серця дівчинки
з якою засинав у маленькій цокольній квартирі
і прокидався у маленькій цокольній квартирі
цілував її тепле обличчя
пригортався до її липкого тіла
пірнав долонею у хвилі її волосся
та борсався там, наче мушка на павутині.
Вона покинула його восени
так як птахи покидають ліси
так як інженери фабрику по-закінченню зміни
і поїхала в Польщу
щоб там залишитись.
Він взяв кота, схожого на тістечко
і сказав: кіт, нам треба їхати
з нами, як ранок
як життя
як хвороба
сталась холодна
як крига
війна
урок що зветься "Спокійне життя" закінчився.
У тумані зникає вулиця
падає дощ
його зовсім не слухають
кіт вибіг у поле і ім'я його вітер.
На хресті наче на id-картці написано:
тут спочиває номер 234 вічна пам'ять.
Вона мріяла про мандрівку в Патагонію
про роман з рок-музикантом
про реєнкарнацію в царицю чи в рибу.
Планувала написати книгу
про те, що пам'ять
крихка наче кірка на крем-брюле
вразлива, наче кохання
розсипається, як пісок поміж пальців
і зникає
щезає
немає.
Вона любила свій велосипед
морозиво зі згущівкою
збирала пожовкле листя
наче марки
любила розглядати хмари
розсипані наче поп-корн
неохайним хлопчиком в кінотеатрі.
Мандрувала у гори наодинці
щоб приймати інгаляції лісом та повітрям
збирала м'яту та іван-чай
збирала зорі, розкладаючи в пам'ять, наче у фото-альбом.
Її батько загинув у чортинадцятому
їй було чотирнадцять, коли мама поїхала в Італію
та не повернулась.
Вона не мала стосунків, бо все чекала на рок-музиканта.
Коли зима вирішила залишитись
щонайменше до наступної осені
гучно і боляче сповістивши про це
і пахнуло на вулицях
тишею жахаючою
вогнем і землею
розліталося вороння
тоді вона не розгубилися
дістала із верхньої полиці пляшечку
із висушеним іван-чаєм та чебрецем
заварила трави
розлила у термос
та понесла на пости
хлопцям із тероборони.
На хресті наче татуюванням закарбовано:
тут спочиває номер 457 вічна пам'ять.
Вона жила поруч з парком
у невеликому будинку
годувала білок
годувала собак
годувала п'яниць
була хранителькою осені
і хранителькою спогадів
розсипаних, як цукор.
Їй було 54
вона працювала у комунальному підприємстві
носила синю робу "Епіцентр"
та їздила на велосипеді.
Фарбувала нігті у багряний
фарбувала губи у багряний
і щоночі до неї приходили багряні сни.
Вона дивилась "Говорить Україна"
витирала сльози білим носовичком
згадувала дитинство
яким тоді теплим було сонце
перед сном читала Кокотюху
та стрибала, наче плавець у воду, в свої сни
багряні, як нігті
багряні, як губи.
Чекала на суботу
щоб витерти пилюку в кімнатах
випрати одяг
приготувати шарлотку
та думати про минуле.
Її вбили п'ятого березня
коли вона повертала на свою вулицю
їдучи на велосипеді
вбили, як ніч вбиває день
як осінь вбиває літо
розіпнули чергою кпвт.
На хресті наче на дошці оголошень написано:
тут спочиває номер 451 вічна пам'ять.
На вулицях та на полях
з'являлись нові Голгофи
тільки кулі замість цвяхів
тільки артилерія замість списів.
Хотілося
рахувати дні до літа
рахувати кошенят
рахувати дітей
рахувати зорі
рахувати до ста, засинаючи.
Тут спочиває номер 176 вічна пам'ять
тут спочиває номер 201 вічна пам'ять
тут спочиває номер 163 вічна пам'ять
тут спочиває номер 308 вічна пам'ять.
Максим Кривцов
23 січня 1990 року — 7 січня 2024 року
Вічна памʼять
Мер Уфи оголосив конкурс на найкраще бомбосховище
У місті оберуть бомбосховище, яке найкраще «готове до прийому тих, хто шукає укриття».
Розпорядження про це підписав мер Уфи. Конкурс триватиме до 20 травня. Перевірятиме об'єкти спеціальна комісія.
Уфа знаходиться за 1,7 тис. кілометрів від зони бойових дій в Україні.
Напевно, в Уфі щось знають😁
Цейво.
Знаєте шо?
А ми вчора взяли і хутко закрили збір на цей тиждень, тобто на традиційну партію в тридцять дронів.
Отакі всі молодці.
Тому я до наступного понеділка більше не нависатиму і не буду робити хник.
Лише в суботу відзвітую про відправку.
Незмінний амбасадор збору КітКіц каже всім дякую і «робіть як я, звисайте!».
Дякую, друзі🔥
Поки ми дозбируємо на партію цього тижня (fpv, а не політичну), відзвітую за минулий тиждень. Тридцять дронів поїхали на два різних напрямки, в два різних підрозділи, до моркотів і штурмових котів. Вже приїхали😻
Дякую всім причетним.
Дякую WASP Drones Ukraine за потужних сміливих пташок.
Ті, на які ми зараз збираємо, як завжди, поїдуть до тих самих адресатів наприкінці тижня, в суботу.
Україна отримає половину з обіцяного мільйона артснарядів до кінця березня 2024 року від країн ЄС.
«Так, до кінця цього місяця ми не поставили мільйон снарядів. Але Україна отримає і більше мільйона, якщо орієнтуватися на вже наявні потужності та розміщені замовлення», – зазначив речник Єврокомісії із зовнішньополітичних питань Петер Стано.Читать полностью…
