Євген Лір та Олена Герасим'юк запустили проект "Недописані". Він про літераторів і літераторок, які загинули внаслідок російсько-української війни (починаючи з 2014 року).
Вже є сторінки в Інсті та Твіттері. Незабаром там будуть імена і історії цих людей.
Підпишіться.
Ооо, на Сенсорі вийшло моє інтерв'ю з Олексієм Жупанським.
Насолоджуйтеся: https://sensormedia.com.ua/books/vydavecz-oleksij-zhupanskyj-ya-nikoly-ne-vizmusya-vydavaty-te-shho-meni-ne-podobayetsya-bo-cze-dobre-kupuyut/
У Вавилонської бібліотеки зростуть ціни на 10-30%, час закупитися.
Схоже повідомлення бачила недавно у "Ще одну сторінку".
Очікувано (
#приїхала новинка від Віхоли - дебютна художка Людмили Колб (у тій же Віхолі колись виходив її довколабізнесовий нон-фікшен про Тетяну Лукинюк "Як хотіти і отримати все (але це не точно)").
Ця книжка для дорослих, але про дуже підліткове - перші сексуальні бажання й досвіди, дослідження своєї тілесності та порівняння з однолітками. Геть не моя тема, але не могла не передзамовити, бо дуже поважаю авторку, вона класна і ми давно знайомі особисто.
Тепер питання, як писати відгук, якщо раптом не зайде 😁
(але вірю, що має зайти 🙂).
Якщо душа просить відволіктися на захопливий трилер, "Виживуть п'ятеро" - якраз такий. Я ще не пробувала, але кажуть, що відірватися неможливо.
Це ще один трилер від Голлі Джексон - авторки "Посібника з убивства для хорошої дівчинки". Як і перша книжка, він також вийшов у видавництві Readberry.
Вісім годин. Шестеро друзів. Один снайпер… Будь-який їхній крок може стати останнім. Адже він знає, куди вони підуть.
Він знає про них все. Особливо, про секрет, який приховує один з них. Секрет, який коштуватиме життя комусь із шістки.
Цей гостросюжетний трилер перевершить ваші очікування.
Отже, коротке самарі з сьогоднішнього розпитування головної редакторки “Артбукс” Марії Курочкіної:
1) “Сім чоловіків Евелін Г’юго” у м’якій обкладинці розійшовся накладом в 15 тисяч за 2,5 місяці 😱😱😱;
2) Пейпербеків буде все більше і більше;
3) Артбукс має ексклюзивний договір з Абук, тому електронки видавництва поки що будуть тільки там. А аудіо - в Абук та Мегого;
4) Наступні книжки Емілі Генрі вийдуть наступного року;
5) В плані на 2025-26 роки вже більше 60 книжок;
6) Дві улюблені книжки Марії, які вийшли в їхньому видавництві - “Освічена" Тари Вестовер та "Пачінко" Мін Джін Лі, яка от-от вийде
7) Активно пішли видавати українських авторів. З анонсів на наступний рік: серія фентезі Євгена Ліра для підлітків та збірка творів Наталки Ворожбит, а також антиутопія “Семптем” Анни Софіної для старших підлітків. Події роману розгортаються в постапокаліптичному світі у семиповерховому футуристичному місті на півдні України.
До речі, ось форма для подання рукописів в Артбукс;
8) Думають розширювати лінійку мерчу, але більше по книжках українських авторів, а не перекладних;
9) Траплялися фейли з перекладачами прямо на етапі перекладу. “Ми вже мали отримати готовий переклад, а людина виконала лише невелику частину роботи. Годувала нас сніданками, а потім і зовсім зникла. Ми змушені були розірвати контракт і терміново підшуковувати іншого перекладача”
10) Задивляються на “високу полицю”, але поки без подробиць;
11) Книжка “Метавсесвіт” найбільше не виправдала очікувань і провалилася в продажах;
12) Видаватимуть ще ЛГБТК+ книжки, бо “представлення цієї спільноти в літературі відповідає їх цінностям”. До кінця року анонсують свою першу янґедалт книжку від української авторки. Це буде квір-роман “Закоханий” Наді Білої. Історія про дорослішання і пошук свого шляху 18-річного хлопця Антона.
13) Перша книжка Енн Патчетт має вийти українською цього року;
14) Готові співпрацювати з перекладачами без досвіду, якщо вони талановиті і старанні. “Ми оцінюємо перекладачів в першу чергу за якістю виконання тестового завдання, а не за регаліями”. Щоб виконати тестове на перекладача, можна написати на editor@artbooks-publishing.com
15) Артбуків азійських художників поки не плануються, але буде манґа «Рік і Морті»;
16) Майже завершили переклад другої книги “Арістотель і Данте”
17) Відповідь про неякісні зрізи:
“Для нас важлива якість усього, що ми робимо. І ми завжди намагаємося реагувати. Щодо якості в цілому, давайте пам’ятати в яких умовах усі зараз працюють. Типографії перевантажені, поспішають у видачі замовлень, людей не вистачає, а після ночі з 4 тривогами будь-хто може припуститися помилки. Огріхи трапляються, але не на всьому накладі, а максимум на 2% від нього. Якщо вам трапився примірник неналежної якості, напишіть нам”.
“У нас є чат в якому я, менеджер із закупівлі прав та видавці. Ми там ділимося книжками, які нам сподобалися, обговорюємо кожен окремий тайтл, дивимося на рейтинги та відгуки. І разом обираємо. Скоро розкриємо другу частину планів на майбутній рік”
Книгочитуни, є справа. Маєте зайві книжки, які готові віддати на благодійність?
Цього року на "Книжковій країні" буде команда благодійного фонду "Лелека". Я давно їх знаю і донейчу, вони займаються медициною для фронту.
Так от, на фестивалі вони будуть збирати донейти, даруючи за це книжки (чого тільки не придумаєш, щоб наколядувати грошей для військових). Усі кошти підуть на тактичну медицину для бойових медиків і медикинь.
Ви можете допомогти: надіслати книжок "Лелеці" зі своєї бібліотеки.
Вони готові приймати для цієї акції:
- Книги лише в гарному стані;
- Українською чи англійською;
- Художку та нонфік, видані після 2014 року;
- Мистецькі альбоми, так само видані після 2014-го.
Деталі отут
Книжки можна надіслати Новою Поштою, але оплатіть доставку. Щоб отримати адресу — напишіть у приватні повідомлення сторінці фонду в Фейсбуці.
Книжки збиратимуть до 22 вересня.
Львів'яни, схоже, що я до вас за пару тижнів приїду ) Може замутимо якийсь книжковий клуб? ;)
Читать полностью…Не знаю жодної жінки з дитиною, яка б періодично не переймалася питаннями "чи хороша я мама?" і водночас "чи не втратила я себе?" та "як, блін, все встигнути?". Я теж така сама, звісно. Тому анотація цієї книжки звучить як те, що нам усім треба.
У видавництві "Смакі" є книжка з назвою "Згораючи бажанням бути хорошою мамою". Авторка, Гезер Човін, мама трьох хлопчиків, мала у житті серйозний виклик: їй діагностували рак. Додаємо до цього важкі стосунки з родиною через підліткову вагітність, і постійний страх за правильність своїх рішень. Словом, випробовувань вистачало.
Але врешті їй вдалося не лише подолати хворобу, а й передивитися все своє ставлення до життя і його цінності: навчитися керувати часом, шукати баланс між материнством і власними інтересами, відчувати задоволення та мати сміливість бути собою.
Усе це вона описала у цій відвертій книжці. Це терапевтична книжка, щоб почути чужий довід і зрозуміти, що ви зі своїми труднощами не самі. А ще подивитися на своє життя зі сторони і можливо отримати кілька думок, як його можна покращити.
З промокодом npzbvnkngchtn15
отримаєте знижку 15% на цю книжку. Треба ввести промокод в кошику ось тут на сайті видавництва.
пост #направахреклами
За рекламу МакДональдса Жадану заплатили 1 млн грн, і всі вони пішли на благодійність 🤌
Читать полностью…Нова збірка оповідань Жадана вже у мене - щойно #приїхало від Meridian Czernowitz.
Не знаю, що по тексту, але малюнки розбивають серце 🥺 Їх теж пан Сергій малював.
Вигуляла мерч Сенсу. Чесно кажучи, вперше ношу футболку за 1900 грн (яку я не купувала 🤫).
Працює - одягаєш і відразу хочеться прочитати книжку 🥰
(Хоча кого я обманюю, мені завжди це хочеться).
Думаю, основний сенс таких штук - в тому, що хтось бачить тебе на вулиці і розуміє, що ти "з бульбашки". Відчуваєш свою причетність до повного кола. Щось в цьому є ☺️
Тамара Горіха Зерня написала третій роман і дала прочитати доньці. Відгук доньки інтригує. Весь він з деякими подробицями отут.
Але зрештою десь таким самим захопленим був відгук Марії і перед попереднім романом Тамари Горіха Зерня - "Принцип втручання". А він мені зовсім не зайшов ("Доцю" не читала, не бийте 😬).
Третій роман вийде теж у видавництві Білка.
Книжки можна не тільки читати, виявляється, у них ще можна грати )) Ви знали, що є багато класних настільних ігор за мотивами відомих книг?
Наприклад:
- за «Відьмаком» Анджея Сапковського;
- за «Володарем Перснів» Толкіна;
- за «Дюною» Френка Герберта;
- за «Грою Престолів» ("тобто "Піснею льоду і полум'я) Джорджа Мартіна.
Якщо ви по настолках, зверніть увагу, що у українського видавництва та магазину настільних ігор «Ігромаг» є ТГ-канал на цю тему. Там пишуть про україномовні новинки настільних ігор, а ще є меми, акції, розіграші: дуже багато всього.
Ось вам лінк, підписуйтеся: @IgromagUa
пост #направахреклами
P.S. Поки писала цей пост, уявила, що прикольно було б пограти в гру за "Колонією" Кідрука або "Пітьмою" Павлюка ) Може колись теж зроблять 🙂
UPD: все, місця закінчилися 🤗
Книжковий клуб у Львові буде!
Зустрічаємося за два тижні, у п'ятницю, 13 вересня о 18:30.
Найцентральніша і найстаріша у Львові Книгарня Є (проспект Свободи, 7).
Читаємо - "Фігури світла" Сари Мосс (новинка Лабораторії).
18 місць. Більше не хочу, щоб усі змогли взяти активну участь.
Давайте так: перших 18 людей, які напишуть в коментах, що вони хочуть прийти - додам в спеціальний чат.
Встигайте )
Недавно писала тут, що очікую від Лабораторії книжку про видавництво Faber & Faber - точніше про залаштунки роботи з Ішіґуро, Ґолдінґом, Сильвією Плат та іншими світовими зірками літератури. А ось ще у них вийде дещо схоже, але про музику - «Творець смаку. Моє життя з легендами і геніями рок-музики». Це книжка про Тоні Кінга, який був довіреною особою і музою найвидатніших митців світу — від Beatles до Елтона Джона і Rolling Stones.
У Тоні Кінга дуууже цікава біографія. В 16 років, відразу після закінчення школи, він почав працювати на студії Decca Records. Став близьким другом Елтона Джона, був посередником у сварці Міка Джаггера та Кіта Річардса і провів час з Фредді Мерк'юрі в останні дні його життя.
А ще Тоні був одним із лідерів лондонської і нью-йоркської гей-тусовки в епоху бурхливих соціальних, технологічних і культурних змін.
Поряд із шаленим життям у шоубізнесі він був свідком жорстокої дискримінації людей, які живуть зі СНІДом, та його руйнівних наслідків: смерті рідних, друзів і гнітючого тягаря відповідальності за те, що він був покликаний тримати все це під контролем.
Це має бути надзвичайно цікаво, особливо якщо любите біографії. Передзамовлення вже відкрите, ось вам лінк.
пост #направахреклами
Ну що вам сказати, я визначилася з найкращою книжкою за цей рік - і навряд вже щось переб’є цей ефект. Збірка “Арабески” Сергія Жадана стала моєю 66-ю прочитаною книжкою з початку року, і найпотужнішою. Майже після кожного з цих 12-и оповідань у мене бігали мурахи по шкірі. Неймовірний приклад, як можна писати про нашу війну наче й без надриву, і водночас - настільки щемко, що хочеться кричати.
Побудовані ці оповідання схожим чином. Це короткі замальовки про буденні ситуації: люди десь зустрічаються, про щось розмовляють, кудись приходять чи приїжджають, але в кінці стає зрозумілий контекст. Це або відбувається на похованні військового, або на весіллі, у короткій відпустці з війни, чи в лікарні після поранення, у волонтерській поїздці або напівзруйнованій ракетою школі, у перші дні повномасштабної війни, чи за рік після початку.
Короткі речення. Кожне слово на своєму місці. Легка, майже непомітна, іронія. Найтонша передача емоцій та почуттів. Багато сонця і ще більше смутку. Про відчуття моменту і його короткотривалості. Мені здається, що ця збірка робить всередині щось таке, що якнайближче пояснює внутрішній світ військових. Краще за будь-які гучні гасла, відчайдушні заклики чи будь-які спроби достукатися. В цих оповіданнях вихоплені буквально по півгодини життя кожного героя, але в них умістився цілий світ.
А ще кілька героїв у декількох оповіданнях перетинаються - і це створює відчуття, наче це не просто збірка, а роман у оповіданнях, цілісний і продуманий твір, де все на своїх місцях.
Не наліпила жодного стікера, бо довелося б заклеювати кожне речення. Спробую вам сюди принести декілька цитат. Вони не передадуть весь шарм книжки, бо вона тільки працює цілісно, але нехай буде:
“Влітку в цьому місті хочеться жити. Натомість зими тут такі, наче щоранку прокидаєшся на вокзалі: без квитка, без речей і без надії кудись виїхати”
“Сонце давало відчуття захищеності, ніби ти заходив у вималюване кимось коло і ставав невидимим для смерті. Тому хотілося стояти й чекати, доки сліпить проміння, доки кричать у небі птахи, доки Міша допалить. Як у дитинстві: стоїш поруч з дорослими, вони заступають тобі світ, і тобі від цього стає затишно і спокійно. Знаєш, що в разі чого вони захистять, заступляться. Ось лише тепер дорослі - це ми. І єдине, що нас нині наповнює - це наша беззахисність: наскрізна, больова, бездонна”.
“Чоловіки дивляться на нього, як і раніше, запитливо: далі відчувають себе підлеглими, далі ставляться до нього, як до командира. А жінки дивляться з жалем, себто просто як на померлого. Всі вітаються між собою, хоч багато незнайомих. Смерть якось об’єднує, смерть - вона, мов трамвай: не так важливо, як ти тут опинився, головне - де тобі виходити”.
“Перемерзлі сорокарічні чоловіки, що намагаються себе кудись прилаштувати у світі, з якого вони виросли, як із дитячого взуття. І ось там за рогом тривала війна, ходила вулицями смерть, зачіпаючи випадкових перехожих, і ми ховалися від неї, ніби гралися в хованки з учителькою в старших класах. Дивне відчуття. Дивне і принизливе”.
Дякую Марії за участь, а вам за питання 🥰 Щось ви сьогодні були аж надто добрі 😁
Самарі з відповідей зроблю ближче до вечора, коли буде світло 🙂
Кого наступного мучитимемо - поки не скажу, побачите згодом 👀
Головна редакторка видавництва "Артбукс" Марія Курочкіна вже з вами на зв'язку і готова відповідати на питання в коментарях.
Що робимо:
1) Під цим постом можна поставити питання про Артбукс;
2) Протягом години Марія активно відповідатиме, потім - як піде;
3) В кінці я зроблю підсумкове самарі.
Вперед, питайте )
#книгочитуни_питають
А ви ж пам'ятаєте, що вже за годинку з хвостиком Марія Курочкіна з "Артбукс" відповідатиме тут на ваші питання в коментарях?
Якщо матимете світло, заходьте сюди о 13:00 і запитуйте що завгодно про видавництво 😉
Не терпиться обговорити на клубі “Діву, матір і третю” Юлії Нагорнюк - бо це той випадок, коли хочеться, щоб хтось послухав зі сторони і підказав - зайшло мені, чи ні 😀 Бо те, що мені здалося багом, може бути й фічею - і навпаки. Я так і не склала остаточної думки, що це було - авторська сміливість, чи недопрацьований текст. Але у Юлії є талант, це безперечно.
Накидаю думок, а ви самі розбирайтеся:
1) Немає чіткої сюжетної лінії, яка б несла вперед, щоб хотілося дізнатися, що ж там далі. В анотації - рендомний вир подій і переживань, і саме так воно протягом 400 сторінок і є. Відбувається все підряд, і нічого основного. Якщо тобі відпочатку зайшов стиль авторки, читатимеш чисто заради нього. Якщо не зайшов - не буде жодних причин, щоб не кинути.
Героїня готується до табору Пласту і організовує весілля, розрулює співзалежні стосунки друга і розбирається у своїй сексуальності, а ще треба відібрати культурну пам’ятку у нечисті і заробити на оренду житла: і це все намішано й хаотично. В принципі, як у житті: усе несеться, тільки встигай закривати дедлайни.
Спочатку це мені здалося мінусом: бо наче у авторки не було ідеї, довкола чого побудувати книжку. А потім плюсом: бо завдяки цьому книжка відрізняється від всіх інших і має власний шарм. Так, героїня просто живе: розбирається в собі і розрулює ситуації. А чому зрештою і ні? Втім, мені це треба ще обговорити.
2) Фентезійний світ мені здався недодуманим і вплетеним ніби для того, щоб просто було веселіше. Я не зрозуміла, як він побудований. Якщо щось не виходить, магією, здається, можна зробити що завгодно: деформувати речі, зробити відворот, спекти торт. І при цьому, герої користуються нею вибірково - тільки коли авторці так захотілося. Інші 80% часу вони живуть своє людське життя і діють звичайними людськими методами.
Відьомство тут теж невиписане: магія інтуїтивна й рендомна, вони й самі не розуміють, як це відбувається і що вони можуть. Але знову-таки: мені важко сказати - це недолік, чи це така авторська іронія на всі інші фентезі. Тут мені очевидно не вистачає бази, і я точно пропускаю якісь відсилки.
3) А ще оці лилики-перевертні, фамільяри, пергачі, артефакти, аспидки, чаклуни, серпаниці, в кінці виринає якась ліхтарниця. Я далеко не все зрозуміла, як це працює, у кого яка роль і чому воно все так. Але тут допускаю, що мені просто лінь було розбиратися - якби напрягтися, можна було б зрозуміти краще (але це не точно - спитаю у розумніших людей на клубі).
4) Жарти. Місцями - прямо чудова іронія і гра словами. Місцями - такі штампи й кевеенщина, що аж зуби зводить. Але знову ж: діалоги дуже реалістичні, і люди у житті справді часто говорять такими штампами, тому може це теж зумисно і додає правдивості?
Але мені сподобалися відсилки до пісень “Другої ріки”, “Океану Ельзи” та інших (можливо, свіже покоління навіть їх не зчитає).
5) Імена деяких героїв. Марина та Марічка, Женя та Євген - ну серйозно? Знадобився певний час, поки я зрозуміла, що Марина і Марічка - то різні люди 🙄
6) Найбільше сподобалася лінія про асексуальність, намагання розібратися в цьому, прийняти це та пояснити іншим. Уважне ставлення до своїх бажань та не-бажань. Це було дуже чесно, дуже правильно, гуманно і щемко. Думаю, дуже важливо проговорювати такі речі в книжках, і саме таким чином;
7) У книжки приємний вайб студентства, гуртожитку, Пласту, тусовки одногрупників. Коли життя летить на максимальній швидкості, але сили ще є - бо юність. Але я з Пластом ніяк не пов’язана, тому мене не чіпляє;
8) І загалом стиль авторки мені скоріше сподобався, аніж ні. Відчуваю величезний потенціал, і це значно краще аніж більшість дебютних книжок, які я останнім часом читала. Якби Юлія написала наступну книжку без магії, я би була першою читачкою.
Зазвичай я йду на книжковий клуб, приблизно уявляючи, про що говоритимемо і як інші могли сприйняти книжку. А тут - без поняття: бо варіантів може бути безліч. І це додатковий бонус цієї книжки - що про неї хочеться говорити.
До речі, підпишіться на канал авторки, я читаю давно і з задоволенням: @storiesbyyulia
#непозбувний_відгук
Дочитала "Діву, матір і третю", після чого ми з фентезі сіли серйозно поговорити, дійшли висновку, що більше не треба мучити одне одного, справа не в ньому і не в мені, просто ми надто різні, щоб бути разом 💔
А відгук завтра напишу 🙂
Раптом не бачили - там у Видавництва Видавництво зараз дуже приємні ціни на деякі книжки. Знижка - чесні 50%.
Я ледве тримаюся, щоб не замовити "Пантеру" (бо всі інші маю).
І ще наполегливо раджу звернути увагу на дві дитячі книжки по 110 грн: «Аня-Ганя. На добраніч» та "Під деревами: совине літо". У нас обидві є, і обидві зачитані до дір та вивчені на пам'ять, а 110 грн зараз для дитячої книжки - не гроші.
The New York Times опублікував статтю про те, як українська поезія стала відрадою під час війни, і як вона розквітає.
Мені здається, що впливовість поетів в нашому суспільстві все-таки там трохи перебільшили. В підводці, зокрема, написано: "Ukrainian poets have emerged as some of the country’s most influential voices" ("Українські поети стали одними з найвпливовіших голосів в країні"). Але то я вже прискіпуюся. Насправді круто, що про нас так пишуть.
Отут весь текст.
Vivat певно найактивніше з усіх українських видавництв взявся за мерч. Навіщо вони це роблять, і що це дає - вони написали в оцій статті. А ще краще аудиторію і задачу книжкового мерчу Катя з Вівата пояснила отут.
Зверніть увагу, що на сайті видавництва та в книгарнях Vivat можна купити ексклюзивний мерч по їхніх книжках, який більше ніде не продається:
- Закладинки і піни до серії української класики (шукайте тут);
- Оверлеї і закладинки до книжок українських авторок;
- Піни, закладинки, оверлеї і шопери до світових бестселерів
Це все - отут.
А давайте поговоримо, які у вас стосунки з мерчем, і якого мерчу та по яких книжках вам бракує?
пост #направахреклами
Завдяки відсутності світла прочитала вже дві третини "Діва, матір і третя" і зробила мем для тих, хто читав )
Як мені загалом? Нууу... книжка з гумором, так 🌚