А це таке, попосміхатися перед сном )

Читать полностью…

Ого, друкарня "Фактор-друк", яку майже знищила російська ракета, поступово відновлює роботу - вже друкують книжки і наймають працівників.

Але працювати як раніше, виробництвом повного циклу поки не можуть. Надруковані книжки передають іншим друкарням, аби на них зробили обкладинки.

Ось сюжет Радіо Свободи

Читать полностью…

Ох, і тепер ще неприємно несеться довкола поета Павла Вишебаби. Він на місяць їде в тур Європою, де читатиме вірші, збираючи гроші на ЗСУ через квитки.

Але військові обурюються, що їм дають відпустку максимум на 15 днів, а тут місяць. І їх можна зрозуміти.

Дуже сумно, що у нас взагалі відбуваються такі дискусії, хоча й розумію, що це неуникно (

Пост зі скріна та основне обговорення отут.

І на сторінці самого Павла Вишебаби теж несеться.

Читать полностью…

До речі, поки була у Львові, вдома чекав мерч від Книжкової Країни. Я вже знаю, хто переміг у блогерській премії, але просили навіть не натякати, тому 🤐🤫🙊

В силу певних причин, мене не буде на оголошенні книги-переможця, зате буду на окремому івенті - обговоренні підсумків.

Насправді це буде розмова здебільшого про те, хто має право оцінювати книжки (спойлер: хто завгодно), чому нам потрібні такі премії, і побільше, наскільки я страждала, читаючи "Четверте крило" за шкалою від 1 до 10, ну і всяке таке.

Приходьте )

Це буде на фестивалі в неділю, 29 вересня, о 14:00 🙂

Читать полностью…

Оу, тобто не тільки я так роблю? 👀

("Американа" Чімаманди Нґозі Адічі)

Читать полностью…

Цікава тема на обговорити. Людина зайшла в книгарню-кав'ярню, взяла каву та книжку і хотіла почитати. Їй сказали, що це не бібліотека, і читати книжки тут неможна, лише купувати.

У мене неоднозначні відчуття. З одного боку, можна зрозуміти, якщо це популярна історія, коли приходять і читають книжки повністю. Справді якось не ок.
Але якщо людина прочитає, умовно, перший розділ, щоб відчути, чи зайде їй стиль?

Давайте обговоримо.

Читать полностью…

Блін, життя в око потрапило (

Читать полностью…

Ох і історія. Авторка книжки "Малечі про інтимні речі" Юлія Ярмоленко з'ясувала, що видавництво "Талант" після 2022 року без її відома відправляло її книжку в росію і продавало там. По 5-10 тисяч примірників за раз 😳

Нагадаю, Юлія Ярмоленко розірвала стосунки з цим видавництвом і стверджувала, що їй не роками не платили гонорари.

Книжку "Малечі про інтимні речі" нещодавно перевидали у Віхолі.

Читать полностью…

Вже багато разів чула думку, що для популяризації читання треба говорити про книжки та проводити книжкові івенти не тільки з людьми з галузі, а й з відомими людьми з інших сфер, щоб розширювати нашу бульбашку.

Так от, принесла вам книжковий подкаст, де про читання говорять не лише Богдана Неборак і Андрій Любка, а й Сергій Притула, Павло Шеремета, Павло Ковтонюк, Олексій Ковжун та інші люди з різних галузей.

Подкаст називається «Намацальна медосвіта. Читацька зала». А його ведучий - викладач НаУКМА та книголюб Матвій Хренов (у нього є ще свій книжковий канал, ось він).

Його подкаст - це розмови про цінності, тренди й проблеми у суспільстві крізь призму книжок з експертами й експертками у різних царинах.

Ведучий з гостями діляться рефлексіями щодо найрізноманітнішої літератури: класика світової літератури, тексти сучасних українських письменників та письменниць, складний і захопливий нонфікшн, фантастика.

Тут ви не знайдете сухого переліку книг, що містять готові рішення. Спікери розбираються, як читати усвідомлено й шукати власний, особливий погляд на книжки. А ще в описі до кожного випуску — перелік згаданих книжок.

Слухати ось тут.

Наприклад, в подкасті з Притулою є історія, як Стівен Кінг закликав донейтити його фонду. А в розмові с Олексієм Ковжуном, зокрема, обговорювали, навіщо киянам читати Підмогильного.

пост #направахреклами

Читать полностью…

Як я зазвичай збираюся в потяг:

- книжка, яку давно хотіла прочитати;
- книжка на випадок, якщо та, яку давно хотіла прочитати, не зайде;
- книжка на випадок, якщо та, яку давно хотіла прочитати, зайде, але мозок захоче щось полегше;
- книжка на випадок, якщо встигну дочитати першу;
- аудіокнижка на випадок, якщо не читатиметься на папері;
- аудіокнижка на випадок, якщо не зайде перша аудіокнижка;
- аудіокнижка на випадок, якщо раптом дослухаю попередню.

І це на 5 годин дороги! 😀

(ну ок, на 10, якщо рахувати зворотній шлях)

Читать полностью…

Кожні вихідні по книжковому фесту! Так переможемо 💪

Читать полностью…

Якщо мали бажанки від видавництва Discursus, на які давно облизувалися, зазирніть на сайт Книголенд. Там зараз знижка -20% на книжки цього видавництва.

Багато книжок про гуцулів та Карпати, наприклад, книжки Гната Хоткевича та Люби-Параскевії Стринадюк; "Руки і сльози" Степана Процюка з новою обкладинкою, новинка видавництва авторства Шептицького, і ще багато різного. Є з чого вибрати.

Ось лінк на книжки зі знижками.

пост #направахреклами

Читать полностью…

У видавництві "Ранок" вийшли дві дуже прикольні книжечки на 8+ у формі щоденника школярки, яка вигадує, малює, робить нотатки і описує різноманітні історії (справжні й вигадані).

Написала ці книжки італійська письменниця Сузанна Маттьянджелі. А серія називається "Mатіта HB" (ім'я героїні розшифровується як Матíта Ейч Бі, тобто Хард Блек).

Це історія про дівчинку-школярку з багатою уявою, яка хоче стати письменницею. У неї чудернацьке почуття гумору і дуже розвинена фантазія. Тому вона веде щоденник, у який записує всі свої хвилювання (і химерні фантазії!).

В голові дівчинки виринають безліч історій - просто під час сну, збирання до школи, навчання, обіду... Іноді жарти героїні, її буденні проблеми, події у школі й решта складових життя звичайної дівчинки настільки переплітаються з химерними фантазіями, що може здатися, ніби жоден щоденник такого не витримає… Та ні! Витримає.

Дуже прикольні книжки, в незвичній формі. Можна замовити ось тут.

До речі, я тепер маю промокод на книжки Ранку. Вводите в кошику chytun, і сума зменшиться. Працює на всі не-акційні книжки.

пост #направахреклами

Читать полностью…

Теми в попередніх двох постах мене так роздраконили, що аж пішла і купила книжку, щоб зняти стрес 😀

Читать полностью…

А ще на Книжковій країні буде презентація фантастів Генрі Лайон Олді.

- Все життя писали (і пишуть) російською (новий роман виходить в Фоліо в перекладі).

- Всю свою творчу кар'єру і як мінімум, до 2018 року видавалися в раші, у видавництвах Азбука та Ексмо;

- В 2021 році публічно дякували ватажку бойовиків так званої "ДНР" за те, що він вручив їм російську нагороду;

- Лише оце нещодавно, у 2024 році, вперше прокоментували цей факт приблизно так "це була звичайна ввічливість" і "нам здавалося, що визнання українських авторів російськими читачами - це добре" (весь текст коментаря отут). А потім, після довгої дискусії, самоусунулися з групи українських фантастів в ФБ.

- Досі ведуть свою сторінку в ФБ здебільшого російською. Проукраїнські пости трапляються, але поширень жодних зборів щось не бачила;

- Вересень 2024: презентуватимуть книжку на "Книжковій країні". на Букфесті теж презентували, до речі.

Моя думка:
1) Так, люди можуть помилятися і мають право одуматися;
2) Але це мало відбутися в 2022 році, тобто пост з поясненням і чітким окресленням своєї позиції, в тому числі про оцю хрєнь з "ДНР" мав бути в березні 2022, а не в вересні 2024;
3) Толерування суспільством і сприймання за своїх таких людей не має бути миттєвим, і має залежати від масштабів роботи на рашу. Умовно: 20 років видавалися в раші -> якщо наступні 20 років (термін дискусійний) не будуть факапити і покажуть свою користь країні, можна буде списати колишні гріхи;
4) Продовжуєш писати російською - відразу нахуй.

На місці організаторів фестивалю я би відмінила цю презентацію.

Можемо подискутувати.

Читать полностью…

У Віхолі вийде щось красиве. Це художка, начебто фентезі, але більше деталей не знаю. Обкладинку взяла з Твіттера

Читать полностью…

У #Книголав вже вийшов ще один мастрід, який треба читать - роман "Пам'яті" Еліс Вінн.

Книжка, що має рейтинг 4,53 на Goodreads, потрапляла у всі можливі списки як кращий дебют минулого року і зібрала купу премій.

Це віртуозний роман про двох хлопців, які закохуються під час Першої світової війни.

Вони обидва з англійської школи-інтернату, і спочатку поступово дізнаються новини про героїчну загибель їхніх друзів та інші жахіття, а потім самі опиняються на фронті.

А для одного з героїв, англійця німецького походження, війна стає питанням ідентичності, коли родина просить його доєднатися до боротьби проти німців.

Я теж збираюся прочитати.

До речі, коли правовласники дізналися, що цей роман вийде в Україні, вони подарували видавництву права на цю обкладинку ❤️.

Купити книжку можна отут на сайті видавництва.

пост #направахреклами

Читать полностью…

#приїхало трохи прекрасних новинок від ВСЛ:

1) "Її тіло та інші сторони" Кармен Марії Мачадо - збірка феміністичних оповідань про жіночий досвід, на теми сексуальності, об’єктивації, тиранії канонів краси, мізогінії, фізичного і психологічного насильства.

2) "Дефіляду в Москві" Кожелянка мій чоловік нещодавно слухав в аудіо (що для нього рідкість, бо він не по художці). Каже було цікаво. А ще зацініть, як круто ця книжка оформлена!

3) "Яке тихе місце" - це якийсь трилер про затишне й ідилічне котеджне містечко, у якому трапилося вбивство 👹 Люблю читати про затишні та ідилічні котеджні містечка )

Читать полностью…

Якщо тут є люди, які цікавляться українським декоративним мистецтвом і хочуть дізнатися про нього більше, глибше і науковіше - зверніть увагу, що в ArtHuss вийшла книжка на цю тему.

Це наукова робота (монографія) київської мисткині та науковиці Зої Чегусової (прочитайте її біографію, це ого). Майже 600 сторінок з кольоровими ілюстраціями та двома мовами (українською і англійською).

Називається "Професійне декоративне мистецтво України доби глобалізації".

Авторка досліджує образно-пластичні й художньо-стильові трансформації в добу глобалізації в роботі з керамікою, склом, художній обробці дерева, гобелену, батику, нетрадиційному текстилі.

Дослідниця вважає, що культурна глобалізація підштовхує українських митців декоративного мистецтва у їхній творчості до національної ідентифікації, спрямовує до пошуків архетипів своєї культури, стимулює до збереження національної самобутності.

Авторка доводить, що історично утворене, але осучаснене професійне декоративне мистецтво, яке спирається на багатовікові традиції унікальної культурної спадщини, є ґрунтом для поширення в суспільстві України доби глобалізації ознак національно-культурної ідентичності.

Книжка буде цікава мистецтвознавцям, історикам, музейникам, а також тим, хто цікавиться українським мистецтвом та культурою.

Купити можна отут. Так, недешево, але з промокодом chytun ціна буде не так сильно кусатися )

пост #направахреклами

Читать полностью…

Як же я кайфанула від “В очікуванні варварів” Джона Кутзее - від першої і до останньої букви. Це еталонно “моя” література: ідеальний баланс між сюжетністю та глибиною, чудовий стиль, тема, сотня виділених цитат і шалене бажання її обговорювати (вже пролобіювала її на листопадовий клуб на Позняках).

Отже, невелике колоніальне поселення на кордоні неназваної Імперії, яка тримається на тому, що постійно чекає нападу “варварів”. Хто вони такі і чим відрізняються, ніхто не в курсі. Фактично, це всі, хто живуть поза межами імперських земель. З ними можна торгувати, якщо дуже треба, але підпускати їх близько неможна, бо “усі варвари ліниві, розпусні, брудні та дурні”. А ще вони хочуть напасти, тому треба діяти на випередження, хапати усіх чужих поруч з кордонами, брати в полон і катувати - бо це точно вороги.

В поселенні живе літній суддя, який нібито служить Імперії, але розуміє, що щось пішло не так і вона не права. На самому початку книжки він стає свідком, як імперські призначенці катують випадкових затриманих і вибивають з них покази. Він бачить і чує те, що волів би не бачити. І більше не може жити з цим знанням, лишаючись частиною системи:

“Я надто багато знаю, а щойно людина заразиться цим знанням, то вже навряд чи одужає. Мені варто було ніколи не брати свого ліхтаря, аби подивитися, що коїться в сараї біля комори. З іншого боку, піднявши ліхтар, я вже не міг його опустити”.

Але Кутзее не був би нобелівським та букерівським (двічі!) лавреатом, якби у його романі герой був таким собі еталонним втіленням сили духу й борця. Він йде проти системи, але теж стає експлуататором - спочатку нібито рятуючи, а потім користуючись слабкістю жінки, яку теж призначили варваркою та катували імперці.

Лінія їх відносин - особливо крута частина. Наприклад, як у героя прокльовується думка, чи добровільно вона з ним, і він намагається це з’ясувати. Оооо, це наймастерніше виписаний розвиток думки всередині чоловіка, який хоче чинити по совісті і аналізує свої вчинки та емоції.

А ще тут багато роздумів про те, чому він вирішив свідомо постраждати за свій бунт проти системи, замість того, щоб просто закрити очі на те, що відбувається, далі собі спокійно “лежати в обіймах жінки на гарному ліжку, ласувати смачною їжею, прогулюватися погожими днями”. Чому це НЕ стало для нього важливіше, аніж “право без підказки поліції вирішувати, хто має бути твоїми друзями, а хто ворогами”?

І відповідає сам собі:

“Я не здатний урятувати в’язнів, тож хай я врятую себе. Якщо в далекому майбутньому хтось поцікавиться нашим життям, нехай він дізнається, що в цьому найвіддаленішому форпості Імперії існувала одна людина, яка не стала варваром у своєму серці”.

Загалом “варвари” - тут ключовий образ, і герой намагається розібратися, хто ж насправді у книжці справжні варвари; як самим ними не стати і так далі.

“Сказати вам, чого я іноді хочу? Я хочу, щоб ці варвари повстали і так нас провчили, щоби ми почали їх поважати".

Далі не буду, бо то вже будуть спойлери, але у книжки дуже багато тем, шарів і приводів для обговорення. А ще вона місцями за вайбом перегукується з “Піснею відкритого шляху” Чеха (не даремно їх інколи згадують у зв’язці).

І як же це написано, це просто суцільний кайф! Лишу одну цитату, щоб ви відчули стиль:

“Малюючи в уяві, як мій сухий старечий член проникає в цю теплу, мов кров, плоть, я чомусь думаю про кислоту, яку ллють у молоко, про попіл, що сиплять на мед, про крейду, що кришать у хліб. Коли я розглядаю її оголене тіло, а потім дивлюся на власне, то вже не вірю, що колись уявляв людську фігуру квіткою, яка розпускається із зерна, що таїться між стегон. Ці тіла - її та моє - тіла розпливчасті, газоподібні, без щільної серцевини, вони десь віються, мов вихор, а десь загусають, застигають; але також часто стають пласкими, порожніми. І що мені робити з нею я знаю не більше, ніж знає хмара на небі, що їй робити з іншою”.

Розвідала у Фабули, що вони планують видавати Кутзее ще. Як же я цього чекатиму! Ну а книжка миттєво влітає в топ прочитаного цього року. Це просто 5 з 5, 10 з 10 або 100 зі 100!

#непозбувний_відгук

Читать полностью…

Перечекала, коли вспокоїться перша хвиля оцих "ААААаааАА, там розпродаж у ВСЛ!!!" і тихенько запощу це зараз.

Так от, ААААаааАА, там розпродаж у ВСЛ!!!
50% знижки на 50 паперових книжок, і серед них є таке, що вам точно треба.

Наприклад, раджу:

- "Хронометраж" - симпатичний трилер про зйомки фільму у закинутому моторошному лісі. Мені дуже зайшла атмосфера й інтрига;

- "Таборові діти" Любові Загоровської - дуже важлива книжка зі свідченнями людей, які ще в дитинстві були репресовані радянською системою;

- "Як розмовляти з дітьми про мистецтво" (перша та друга книжка) - це просто топ з топів, беріть обов'язково - і не тільки для дітей, для себе теж беріть;

- "Суворі чоловіки" Елізабет Гілберт. Читала її в квітні 2022-го, і дуже зайшла та відволікла.

Усі книжки зі знижками - отут.

Сайтик, тримайся 🥹

пост #направахреклами

Читать полностью…

Слово "антиутопія" зі мною спрацьовує безвідмовно - відразу стає цікаво, про що ж це. Давайте познайомлю вас зі свіжою антиутопією української авторки. Називається «Мрії з піску», авторку звуть Ірина Кацімон, а книжка вийшла цього літа.

Що в ній є:
- мутовані тварини;
- головна героїня з кігтиками;
- закинуті бункери;
- навіжені правителі.

А ще персонажі шукатимуть у пустелі воду та союзників у боротьбі за свободу.

Книга від двох оповідачів, з динамічним сюжетом та легко читається. Це перша частина дилогії.

Авторка видається самвидавом і сама малює собі ілюстрації. Але для інших задач (наприклад, редагування) наймає людей, тобто це фактично міні-видавництво. Ірина активно працює над тим, щоб письменництво стало її основною та єдиною професією. А про життя письменниці-самовидавчині вона веде Інсту.

У книзі «Мрії з піску» 408 сторінок, 40 ілюстрацій, мапа на форзаці, плейлист та лясе.

Ось тут на сайті авторки можна прочитати уривок та замовити книжку з підписом (до речі, там є і електронна версія).

А ще книжка є в Книгарні Є та деяких інших онлайн-книгарнях (але краще замовляти напряму у авторки на її сайті, це її найбільше підтримає).

пост #направахреклами

Читать полностью…

Відповідь Книжкової країни про Олді 🤷

Побачила тут

Читать полностью…

скажіть? я так в останній поїздці взяв чверть бібліотеки
а потім першими почав читати Сестер Річинських в дорозі і зрозумів, що тепер треба подорожувати ще місяці три щоб хоч їх закінчити

Читать полностью…

Поняття не мала, що це могло #приїхати в поштомат.

А це виявилося... !!! 😍

Читать полностью…

Обкладинка "Сатанинських віршів" від Фабули. Передзамовлення поки немає.

Читать полностью…

Юрій Винничук написав колонку, де стверджує, що на письменницьких курсах навчитися писати неможливо.

Потрібен талант + читати багато книжок, причому не українських.

Вся колонка отут.

Але я чула протилежну думку - що у нас немає, наприклад, нобелівських лауреатів саме тому, що не сформувалася потужна школа письменництва, де б навчали авторів.

Що думаєте?

Читать полностью…

А це людина, яка підсіла на аудіокнижки, готується до потяга 😀

Читать полностью…

Я просто згоріла від цього поста і цієї логіки. Нехай у вас теж побомбить трохи

Читать полностью…

А ще у нас, по ходу, нове видавництво. Називається "ТАК"

Читать полностью…