10462
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Спілкуємося з Женею щодо поточних потреб. У них все той же напрямок, все ті ж постійні бої, повзе вгору лічильник поранених у підрозділі, я тільки подумки прикидаю, який це відсоток від загального складу, і сповзаю у паніку.
Просить аптечки і ліки, я не обіцяю - кажу що спробую. Він вдячний і за спробу.
І щоразу запитую, як там машина. У розмові це щоразу як "здрастє", але Женя чемно відповідає. Він же не знає, що їхня автівка "возить генералів у тилу", як мені тут половина фб писала.
Яке щастя, що до хлопців не доходять наші срачі. Саме тому я їм не даю посилання на свої сторінки, воно їм точно не треба.
Сьогодні у Польщі вибори.
Усі друзі, яких ми запитували про перебіг кампанії, кривляться і говорять "масакра". Різанина, тобто, кишки і кров.
Досі на вулиці повно банерів, попри те, що вчора був день тиші.
Одна з партій дійсно взяла на озброєння анти-українську риторику, і ці послання впали на благодатний грунт. Люди завжди радо підхоплюють, коли їм вказують на ворога, винного у їхніх бідах. У нас в Україні такими винними були "порохоботи"; пам'ятаєте, як це сприймалося і до чого призвело?
Вчора у таксі ні з того ні з сього таксист повідомив, що ненавидить українців. З нами були дві старших пані, яким вочевидь стало незручно, і які намагалися заспокоїти таксиста тим, що він везе "гостей з України". Взагалі не допомогло, той почав голосно і з азартом пояснювати причини своєї ненависті.
Доки Іра не гавкнула і не наказала йому закрити рота. "Нє розумєм пані" - "Все ти зрозумів. Закрийся і вези мовчки". Далі ми їхали під звуки радіо.
Я далека від того, щоб робити далекосяжні висновки за поведінкою таксистів. І все ж, і все ж...
У нашій війні нам усе більше доведеться покладатися на себе. Ні, після війни, коли справа дійде до відбудови порушеного, ми знову станемо цікавими половині світу. Але до цього "після війни" потрібно якось протриматися.
Якщо ви думаєте, що фронт не почув заяву Шмигаля про сорок мільярдів гривень, які були від початку року вкладені у виробництво українських дронів, то ви помиляєтеся.
Я щойно тримала слухавку на відстані руки, а з неї лунали такі мати, ніби на голосному режимі. І те що після кожного "б...ь" мені казали "ой, вибачаюся", ситуацію не змінює.
40 мільярдів гривень. Можна було б одним махом закрити абсолютно всі збори.
Не кажучи про ці б.у. машини і бусіки, де ми за кожних сто євро торгуємося. Можна було б закрити усі потреби і розв'язати людям руки.
Наш ніссанчик уже на бойових позиціях. Відремонтований, покроплений святою водою перед виїздом :) і доставлений на Херсонщину.
Пан Тарас вчора перегнав.
Таким чином, проект "Херсонські плавні" можна вважати майже завершеним.
"Майже", тому що я дуже сподіваюся з автобусного збору викроїти ще 20 тисяч на зимові шини для цього ніссану. Ми вже попередньо домовилися у Литві, там комплект 430 євро на нас чекає.
Але це вже овер-амбітні плани :) поки що на сам бусік нам не вистачає двадцяти тисяч, після лотереї з прапором і футболкою на трьох банках вийшло 194 тисячі, а треба хоча б 220.
І тим не менше, справа рухається. Дякую всім, хто допомагає попри все.
І кілька фото сьогоднішнього дня - зауважте, зроблених на один телефон. Відрізнявся тільки оператор за кадром :)
А ще за кадром лишилося те, як ми з Ірою їли у китайській забігайлівці у Вроцлаві. І чули салют над головою - так дивно...
І що одна пані принесла мені банку журавлини, бо письменниця десь прохопилася на фб, що хворіє. І конвертики зі злотими для наших військових, і делікатність нашого польського видавця, який приїхав на зустріч попри надзвичайно складний період у житті. І Катя Бабкіна, яка усіх тут знає і почувається як риба у воді - та що з того, якщо і наша, і її справжня вода все одно вдома.
Два дні ми у Польщі, а я так хочу додому, що пішки побігла б, рахую дні до післязавтра. Як же вона нас тягне до себе, наша земля.
Рядовий прокурор Печерського району міста Києва і колишня кадровичка ДБР зі Львова влаштовують весілля на кілька мільйонів гривень. І викладають відео торжества, список поважних гостей і торт в інтернет.
Рядові службовці середньої руки, таких тисячі і тисячі в Україні. Охамівша каста "прокурорських", впевнена у своїй безкарності і своєму праві красти так, жити так і хвалитися таким життям.
Я б хотіла бачити, як той торт запихають їм у горлянки. Трамбують, доки не розірве.
На питання "коли ж ви нажеретися, суки?" Відповіді немає. Ніколи не нажруться. Це вже друге покоління прокурорів у тих самих родинах.
Династія, на яку ми...
Та пішли вони. Не заслуговуємо ми на це. Моя Україна на це не заслуговує, мої люди з планкою порядності вище голови, з совістю, трударі і патріоти, мученики і воїни.
Мої золоті люди, які все розуміють, які попрощалися перед виходом з дітьми, можливо навіть назавжди, тільки щоб Україна була, тільки щоб ми встояли, щоб їхніх рідних не рвали і не гвалтували виродки -
вони точно на це не заслуговують, ми на це не заслуговуємо. Ми не підписувалися годувати і ублажати цих упирів, але саме ці масні від жиру морди - опора режиму Зеленського.
Саме вони не піднімаючи голови зачитують у судах звтнувачення проти бойових генералів, саме вони ганялися за Порошенком і опозиційними депутатами, саме вони садили неугодних активістів.
Частина цих справ безславно розсипалася, частина досі висить над головами опозиції - от як Сашка Погребиського тягають у суд за "напад зеленкою" на Волошина. Це нам здається, що роль прокуратури у цих справах була максимально ганебною і провальною.
Судячи з того, як себе почуває рядовий прокурор Печерського району, його замовники ним цілком задоволені.
Новий порядок ввезення гуманітарної допомоги з 1 грудня 2023 р.
Поділюся своєю суб'єктивною думкою. Я б на місці донорів припинила завозити допомогу в Україну. Думаю, багато волонтерів так і зроблять.
Не знаю, що буде з машинами, особливо тими, що лишаються на балансі фондів, а військовим передаються по довіреності. (Часто єдиний варіант передати машину конкретному підрозділу, а не тиловій службі з туманними перспективами).
І знати не хочу. Що до грудня купимо і завеземо, те і наше.
Держава оборонку валить цілком усвідомлено, чиновниця держаудиту блокує роботу топ підприємств оборонного комплексу - і ніхто з цим нічого зробити не може. Ви вірите у таке "ніхто"? От і я ні.
А те що вони волонтерів задавлять, я навіть не сумніваюся. Не сьогодні це почалося. З одного боку тонни гуманітарки, розкрадених офіційними "смотрящими" від опи, з іншого - кримінальні справи і переслідування непокірних, які не погодилися мовчати. Це вже тягнеться як мінімум рік, просто зараз влада переходить до нового етапу реалізації своїх планів.
- Дівачата!! - вагомо прошепотіла нам митниця прямо у вікно. - Вас знімає камера.
- І що, і що? - зацікавилася Іра.
- Як це що?! У понеділок будете у телевізорі! У новинах!
Але якщо ми тут постоїмо іще вісім годин, то у телевізорі будемо значно раніше. Я так думаю.
Друзі,
13 жовтня о 16.00 у нас із Ірою буде зустріч із читачами у Вроцлаві.
На зустрічі можна буде поспілкуватися і придбати книги Білки.
А вже 14 жовтня відбудеться визначення переможця цьогорічної премії Angelus.
І тільки від вас залежить, чи поїдемо ми додому з порожніми руками - адже переможець визначається читацьким голосуванням.
Проголосувати можна за цим посиланням, просто натиснувши на малюнок обкладинки із червоною гранатою - книга Córeczka (Доця)
Хай про нашу війну, про нашу боротьбу і наші надії дізнається якомога більше людей.
Дякую всім, хто нас підтримує.
http://angelus.com.pl
Друзі розгублено намагаються з'ясувати, фейк це чи ні. З одного боку, повідомлення висить на урядовому порталі.
З другого боку, на голову не налазить. Сіяти траву дронами поверх цілини?
Спокійно, без паніки. Я зараз все поясню.
Це:
А) Підстава для ввезення в Україну мільйонів дронів. Щоразу, коли на митниці виникатимуть питання, посилайте їх на урядовий портал. Це для бджіл, і не колише.
В) Сигнал усім нам. Уявіть собі людей, яких захопили бандити і змушують щось робити під дулом автоматів. Вам потрібно покликати на допомогу так, щоб бандити всередині міністерства не здогадалися. Що ви будете робити? Ну от.
Про яке там психічне здоров'я у нашій ситуації можна говорити. Люди спалахують як свічки, плавляться і згорають.
У мене нема ні грошей, ні часу на психолога для себе. Максимум для дітей.
Єдина поступка собі - вчуся щось хотіти саме для себе і купувати щось персонально собі. Це дуже незвично.
Я була переглянула свій записник, у якому писала "сто бажань на 2022 рік". Пам'ятаєте, ми тоді бавилися у ці ритуали?
Так от, я вжахнулася. Якими скромними і приземленими була більшість бажань. Типу купити крісло чи навчитися готувати якусь страву...
Це неправильно. Треба мріяти широко, на повний розмах крил і навіть більше.
Ми як метелики-одноденки. Взагалі нема смислу щось відкладати на потім. Де ми і де те "потім"? Треба жити тим що є, прямо зараз. І все одно при цьому мріяти.
Моя завуальована погроза перейти до фоток з цицьками зібрала нам сьогодні близько 25 тисяч грн.
Це добре, але все одно мало :)
Тому завтра я проведу дві лотереї з абсолютно шикарними лотами. Роблю анонс, щоб ви випадково всі гроші сьогодні не витратили.
Ви точно оціните, дочекайтесь :)
Бійців я уже обнадіяла. Не маю сумніву, що цей бусік ми доб'ємо.
Я бачила, що дівчата для збору коштів викладають свої фотки з ногами і грудьми.
Зваживши всі за і проти, я вважаю цей шлях не для мене. Якщо замолоду такого не робила, то зараз тим більше - можна вспугнуть донаторів.
Натомість кладу відео із СТО. Певною мірою це теж секс :)
На відео наш із вами Ніссан, який уже в Україні. Як бачите, нічого критичного, міняємо витратні штуки, колодки, опору здається, що там іще.
На цей ремонт гроші не збираємо, це вже закривається за кошти фонду і друзів.
А збираємо на бусіка. Поки що спільними зусиллями ми накопичили майже третину суми. Було б добре таки дотиснути цей збір.
Але фото декольте все одно не дам :)
Консул Ізраїлю в Україні на своїй фб сторінці українською мовою розповідає про героїв цієї війни. Про звичайних людей, які відбивалися від терористів, про тих хто загинув у власному домі зі зброєю в руках, але не пропустив їх далі, у сховище, де були діти.
З фото, з людськими і зворушливими деталями.
Ми зараз не просто спостерігаємо. Ми бачимо іншу країну у дуже подібній до нашої ситуації. Уже провели безліч паралелей між Україною та Ізраїлем, у тому числі щодо готовності до нападу і дій влади безпосередньо після атаки.
І ми, і світ можемо порівняти швидкість реакції, принципи роботи. Про уряд національної єдності в Ізраїлі та відсутність такого в Україні не написав тільки ледачий.
І от тепер бачимо ініормаційну політику.
У нас Зеленський персонально і Офіс президента дуже ревниві у плані інформаційних приводів і потоків. Вони чудово розуміють значення подачі, і це з ними зрештою зіграло злий жарт. І з нами усіма.
Вони пильно стежили за тим, щоб інформаційні "вершки" дісталися президенту. Зеленський так хотів повідомляти першим, а ще краще - єдиним, що справа доходила до звільнення прес-офіцера, який необачно постив якусь новину з фронту раніше за Єрмака.
А система що? Система вловлює фобії свого очільника і підлаштовується. Щоденні звернення та стріми з потягів по суті замінили собою те, що мала б робити армія чиновників та спікерів. Для того, щоб максимально підсвітити голос Зеленського, заткнули всіх інших.
Ось тому наші посольства і консульства на своїх сторінках роблять перепости з президентського сайту - у кращому випадку. А чиновник, який раптом наважиться написати щось яскраве і небанальне про когось іншого, ризикує отримати догану. І це теж у кращому випадку.
"Де ви так добре вивчили українську мову?" - запитав мене сьогодні співрозмовник. Йому дійсно було цікаво.
- Але ж я киянка.
- Ну вот я тоже киевлянин, и...
Я навіть не стала наводити стандартну відповідь - у нас у всіх на цей випадок є домашні заготовки.
Я сказала: подивіться на мене уважно. Я представниця родини, у якій українською говорили завжди. З самого мого дитинства, і при совку теж. І батьки були україномовними. І дід з бабою.
Це ті роди, які зберегли Україну в радянській окупації. Ми існуємо.
Мені здається, він перейнявся.
Зранку дали інтерв'ю для вроцлавського телебачення.
Потім завантажили партію грілок у Кракові - це закупівля, яку Ірина Білоцерковська проводить для наших військових.
Потім на кордоні ми з Ірою показували одне одному майстер клас, як проходити митницю з цими коробками, вона польську, я українську. Без зайвої скромності скажу, що у мене вийшло швидше :)
Потім я заскочила на підніжку останнього потяга на Київ, бо треба невідкладно додому, з котом погано.
Лежу зараз і мрію про жіноче купе, бо у мене тут двоє п'янезних смердючих хропунів, які запах тижневого перегару замаскували одеколоном. Чи пили його, хто знає.
У Польщі мене кілька разів запитували, як вам вдається зберігати оптимізм?
Тю. Нас іще Леся навчила сміятися замість того, щоб плакати. Тепер легіон психологів за тисячу гривень на годину не може перевчити назад :)
"Доця" отримала "приз читацьких симпатій" премії Ангелус - нагороду ім. Наталії Горбаневської.
Для нас це велика честь і радість, і думаю, це найкраще, на що можна було розраховувати за даних умов
Дякую всім, хто читав, підтримував і вболівав за Доцю і за українську книгу загалом.
І, звісно, дякую моїй найкращій видавчині Ірина Білоцерковська , моїй незмінній partner in crime
І нашим пристрасним, відчайдушним і відданим друзям - польським видавцям "Доці" Laurynas Vaičiūnas та Еві, блискучому переклалачеві Marcin Gaczkowski , без яких це все було б неможливим.
Де можна детальніше прочитати про успіхи і подвиги нагородженого? Ну і за який період, напевно.
Читать полностью…
Трапився на очі допис про собак в Ізраїлі, яких звозять у притулки. Власники цих псів загинули або зникли безвісти.
Згадала коротке спостереження про Київ. У Місті помітно поменшало великих собак порівняно з дрібними. Люди, які зараз заводять улюбленця, намагаються брати когось маленького. Щоб у разі чого схопити на руки і застрибнути в машину чи побігти.
Друзі, ми провели розіграш за нашими лотереями.
Футболку з автографом генерала Залужного отримує Ірина С., сума донату 200 грн, донат від 11.10
Прапор з автографом Головнокомандувача отримує Ганна Л., донат на суму 500 грн від 11.10
Обидві переможниці отримали сповіщення від монобанку. Будь ласка, виходьте на зв'язок і надайте дані для відправки вашого виграшу.
Щиро дякую усім, хто долучився.
Сума збору за цими двома банками склала 38850.20 грн + 63437.33 грн
У додатку відео, як це все відбувалося. Оператор - Ірина Б., вона ж Білка :)
Друзі, нагадую, що сьогодні увечері у нас відбудеться визначення переможця двох лотерей - з розіграшу футболки і прапора з особистими автографами генерала Залужного.
Кошти від збору будуть направлені на придбання буса для маленької мобільної групи, якій потрібно на чомусь їздити на специфічну "роботу". Поки шо у сукупності на три банки ми зібрали 174 тисячі, а потрібно ще хрча би 50.
З приводу розіграшу я хвилююсь навіть більше, ніж щодо сьогоднішньої зустрічі з читачами у Вроцлаві. Там на кожну банку дається лише одна спроба, і якщо не туди натисну, список для рендома доведеться складати вручну :) Ну нічого, Іра зніматиме, ви все побачите.
Ще раз дякую усім, хто допомагає. Бійці насправді вражені нашою активністю і обіцяють якийсь "особливий подарунок". Я так думаю, хай буде, ми його потім теж розіграємо :)
- Тамара, якщо раптом почнеться обстріл, ми пірнаємо ось у ту канаву. Там блок-пост далі, бачиш під сіткою?
- Іро, якщо почнеться обстріл, ми хапаємо спідниці у жмені і бігом несемося на ту сторону. Може тоді у нас буде шанс пройти кордон сьогодні.
Наша пісня гарна й нова. За оптимістичними прогнозами, на польському боці ми будемо вночі. А може і ні :) За годину ми просуваємося на два-три авто.
Ми з Ірою знову, як Тельма і Луїза, мчимо вдвох через ніч у одному авто. І ночуємо в одному номері, так :)
Програма-мінімум - взяти участь у фінальній церемонії премії Ангелус у Вроцлаві - поступово обросла такою кількістю додаткових завдань, що назад нам доведеться орендувати автобус.
Власне , як завжди. :)
Друзі, дякую всім за підтримку лотереї на бус для військових, виписку монобанку оновлюю щохвилини, серце радіє.
Хто перекидав гроші через пейпел - не хвилюйтеся, завтра внесу на банку від вашого імені, щоб ви взяли участь у розіграші.
Друзі, сьогодні завдяки допомозі хороших людей (доця, дякую) у нас є можливість провести одну з найприємніших лотерей.
Вашій увазі пропонується два лоти. Спочатку була ідея розіграти один, а другий вручити донатору з найбільшим внеском, але я її відкинула.
Перемагати має не той, у кого найбільше грошей, а той, за кого вболівають боги. Доведено ЗСУ :)
Тому у нас дві окремих лотереї. О 21.00 13 жовтня проведемо розіграш серед учасників, благо функціонал монобанку це дозволяє.
Для участі: якщо ви клієнт монобанку, просто поповнюєте або за посиланням, або за номером карти. Якщо ви клієнт іншого банку, у коментарі до платежу вказуєте свій контактний номер чи ел. пошту.
Сума донату від 100 грн - мені здається, це справедливо. Кількість донатів одного учасника не обмежена.
ЛОТ 1. Прапор нашого Головнокомандувача генерала Залужного з його особистим автографом.
ЛОТ 2. Футболка від генерала Залужного, розмір Л, з його особистим підписом.
Хай буде з нами сила :)
Kfar Aza. Більше двохсот убитих, .з них сорок дітей і немовлят. Діти зі слідами катувань, відрізаними частинами тіл і головами.
Як убезпечити свій народ від подібних нападів, якщо тільки не знищити гніздо, з якого вони вилазять? Та ніяк. Тому Газа горітиме до фундаменту, і хоч нам боляче на це дивитися - занадто близькі візуальні аналогії з тією-таки Авдіївкою - ми розуміємо, що це зовсім інше. І що так треба.
У нас точно та сама історія. Я впевнена, росіяни захочуть взяти на озброєння тактику терористів і спробують нападати на прикордонні села. Хай не зараз, хай через п'ять або десять років, але вони попруть нашими польовими дорогами на іржавих "ладах". З мрією полазити по наших холодильниках, накрасти собі унітазів і "развлєчься".
Єдиним запобіжником тут буде знищення на підльоті всього що ворушиться, у санітарній зоні.
До речі, досвід Ізраїлю показав, що символічної стіни з колючим дротом недостатньо. Має бути іще рів метрів сто глибиною.
Від сьогодні можете звертатися до мене "пані посол" :)
Я стала амбасадоркою БФ "Бібліотечна країна", і це насправді для мене велика честь.
Фонд надає системну підтримку українським бібліотекам, пропагує читання, допомагає виробляти і впроваджувати нові підходи до бібліотечної справи.
Я не раз брала участь у заходах Фонду, мала нагоду слухати бібліотечні семінари, виступала перед бібліотекарями.
Зараз "Бібліотечна країна" зосередилася на підтримці бібліотек на звільнених територіях. Вони збирають кошти, готують матеріали для західної преси, всіма силами намагаються привернути увагу до трагедії маленьких розстріляних бібліотек.
Чим зможу, допомагатиму. Вважаю це дуже важливою справою.
Ось, до попереднього допису.
Перший-ліпший приклад комунікації нашої влади.
Та напишіть кілька слів про людину, хто вона, ким була, як жила? Як її звали, покажіть фото.
Навіщо це свідоме обезличування, щоб що?
Чому прізвище чиновника у двох абзацах згадане аж двічі, а про загиблих ми знаємо тільки стать і вік. Дві жінки і один чоловік не удостоїлися елементарної поваги і натяку на пам'ять.
Історію розповів на своїй фб сторінці Олег Вишняков, почесний консул держави Ізраїль у західному регіоні України:
Ці гарні молоді люди - Адар та Ітай Бердичівські з Кфар Аза.
Вони сховали своїх 10-місячних близнюків у мамаді (бомбосховище), а самі, щоб відвернути увагу терористів від дітей, чекали на них у будинку.
Обидва служили в армії, обидва офіцери, вдома була зброя і подружжя не здавалося.
Адар та Ітай загинули. На порозі їхнього будинку лежали трупи 7 терористів.
Малята 13 годин були одні в кімнаті.
Вони у безпеці, оточені любов'ю та турботою.
Їх знайшли брат Ітаю та батько Адар, які весь цей час билися з терористами, врятували десятки людей, але не змогли вчасно дістатися своїх близьких.
Світла пам'ять.
Єдиний в Україні виробник високоточної зброї – Державне Київське конструкторське бюро "Луч", яке розроблює ракети "Нептун", "Стугна", "Корсар" - публічно звертається до керівництва держави з проханням розблокувати роботу підприємтсва.
Роботу блокує Держаудитслужба, яку очолює фігурантка "Миротворця".
КБ вже надсилало сигнали сос у кінці вересня з того самого приводу. Тоді здавалося, що атака відбита завдяки суспільному резонансу і втручанню парламенту. Пам'ятаєте, ВР навіть прийняла відповідну постанову щодо обліку прибутків оборонних підприємств.
І все без толку.
Нагадаємо, що зелена влада душила українські ракети з перших днів після інавгурації. Заморозка фінансування і розпуск колективу Луча було одним із перших досягнень Зеленського, у топі пріоритетів.
Можна зрозуміти росію, яка всіма силами прагне роззброїти Україну, і для цього не зупиняється перед жодними витратами.
Складніше зрозуміти мотиви Зеленського.
Але чим далі, тим менш цікаво, чим він насправді керується.
Це як з ремонтом. Спочатку ти слухаєш відмовки бригади і вникаєш у всі їхні біди, відпускаєш на деньок до "хворої" мами, собачки чи хом'ячка, а потім просто плюєш і наймаєш інших людей.