10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Перепрошую, а була вже десь інформація про вартість проведення Глобального саміту миру загалом, і яку частину з цих коштів профінансували з бюджету України?
Я ніде не можу знайти цифри, скільки це коштувало, і хто оплачував бенкет? Я сумніваюся, що Україна може дозволити собі фінансово такий захід.
Напевно ж кошти виділялися з міжнародної допомоги? Чи ні?
Апд. У коментарях пишуть, що витрати на розміщення делегацій оплатила Швейцарія. Було б добре побачити ще офіційну інформацію по витратах з української сторони.
Мені трошки не по собі від думки, що чоловік, який розробляє шкільне харчування для наших дітей, так сильно поплив мозгами.
Читать полностью…
"Підготовка займе місяці, не роки. Тому коли план дій щодо миру буде готовим і кожен крок буде пропрацьованим, відкриється шлях до проведення другого Саміту миру, а отже, і для завершення цієї війни задля справедливого та тривалого миру", — сказав Зеленський.
Мені незрозуміло.
За кілька місяців буде проведений іще один саміт миру, після якого якимось чином буде завершена війна?
З якими територіальними втратами для України чи без таких? З якими зобов'язаннями росії по відшкодуванню матеріальних збитків чи без таких? З якими гарантіями безпеки для України чи без таких?
Я не розумію, яким чином можна завершити війну шляхом переговорів, якщо ворог не збирається вести переговори, а лише висуває ультиматуми. Ідеться про те, щоб здатися, чи що?
Ті стамбульські домовленості, які зараз зливають на найвищому рівні, це теж були підвалинами "тривалого і справедливого миру"?
У мене щось зі слухом, щойно Зеленський починає говорити про мир, я чую про зраду і капітуляцію.
У мене сьогодні знову був виступ перед поляками на невеликому літературному пікніку, який організував мій польський видавець.
Говорили про наш книжковий ринок, я розповідала про черги на Арсенал і Книжкову країну і про те, що в Україні зараз дуже швидко і потужно з'являються нові імена і взагалі все вирує. Те, що до Польщі мало долітає, і вони надалі знають трьох українських авторів - це тимчасово.
В нас дуже багато енергії. І той факт, що на тлі загального кошмару ми ще встигаємо стежити за тим, хто кого лайкнуа на фб, свідчить про шалене якесь життєлюбство. Про лайковий срач я їм теж розповіла :)
А ще сказала, що я особисто стала терпимішою за останні два роки. Раніше ненавиділа глупих людей, просто не переносила. А тепер дивишся на такого - ну так, дурачок. Ну і хай собі дурненьке буде, аби живеньке. (І аби в політику не лізло).
Судячи з нових вимог путіна, ми досі на етапі "хто кого переблефує".
І перемога у війні залежатиме не стільки від зброї, скільки від здатності тримати обличчя і гнути свою лінію.
На руку росії грає величезна кількість агентів впливу, дорогі та масштабні психологічні спецоперації та системна корупція, яку розвів Зеленський.
На нашій стороні - той факт, що ніхто, ні одна людина росіянам в Україні не вірить. Навіть ті, хто будуть схиляти до територіальних поступок, прекрасно розуміють, що миру і спокою поряд з росіянами не буде. Навіть якщо вони закріпляться на вже окупованих територіях і не полізуть далі. Максимум - коротке затишшя, і все, далі тільки гірше.
Це дійсно війна на знищення. Але я як і раніше думаю, що в результаті буде знищена росія, а не Україна.
Зі Справи громад попросили підтримати термінову потребу.
Ми купуємо дві тонни хімічних речовин, які стануть компонентами бойової частини для знищення окупантів, простіше кажучи вибухівки.
Так, це теж деколи закривається за волонтерські гроші. Як і багато інших речей, про які ми особливо не поширюємося. Але якщо сказати, що у нас війна ведеться за народні гроші на всіх напрямках, то це буде недалеко від істини.
Купівля специфічних хімікатів пробила діру у бюджеті фонду на суму 450 тисяч гривень, цю суму бажано закрити невідкладно, товар готовий до відвантаження.
Якщо є можливість, прохання підтримати покупку за такими реквізитами
Для Приват: 5169 3305 2068 6400
Всі інші банки: 5375 4115 0177 8331
Друзі, ось вам на ранок для підняття настрою.
Це бус номер 18, у купівлю якого ми вклалися сумою у 170 тис гривень, закривши збір.
Вже працює, не фарбований на прохання самих хлопців. Подивіться, які люди задоволені
Дякую всім, хто долучився.
Я там почитала програму дій нашого наступного міністра оборони :)
Років п'ять тому я б сказала, що такого не може бути, тому що не може бути ніколи.
Але люди під час війни у нас обрали президентом артиста квн, а Раду заповнили безробітними биками, наркоманами, кримінальними авторитетами і весільними фотографами.
Тому так, дякую Безуглій, що написала, нам це дасть кілька тижнів на моральну підготовку.
Пс.
"Провести переатестацію усіх генералів та відправити більшість у відставку, щоб не накопичувались і не нили про посади та не дестабілізували ситуацію (відповідну мою правку вже прийняли і вона стала законом)."
Хтось в курсі, про який закон вона згадує?
Я взагалі не вмію просити допомоги для себе. Щоб мені допомогти, на мене з допомогою треба напасти, як це сьогодні зробила мама моєї подруги.
Не слухаючи кволі заперечення, просто приїхала з рюкзаком ліків, засадила три уколи для початку, лишила антибіотики на вечір і відбула, запевнивши, що жити буду. Бо я вже трохи сумнівалася.
На вечір ліки подіяли, у голові прояснилося, температура нарешті спала.
З того що пригадую фрагментарно. Страхова, до якої звернулася у неділю, знайшла мені запис до лікаря аж на вівторок. Знаючи, що мені стає гірше кожної години.
Видавчиня пропонувала приїхати і забрати мене в Україну. Батьки так само - ти тільки якось докотись до кордону, а ми тебе вже тут підхопимо і все зробимо...
Звідси висновки.
Дружба - страшна сила.
Українки за кордоном - ще страшніша сила. Вони трошки прийдуть до тями, піднімуть голову, усвідомлять силу своїх горизонтальних зв'язків, і тоді реально всім місця мало буде. :)
І головне - у нас є Україна. Місце, до якого треба хоч чучелом, хоч тушкою докотитися, а далі, перетнувши кордон, все буде добре. Принаймні ми у це віримо.
Батьки щойно вийшли з прем'єрної вистави "Молочайник" у театрі на Подолі.
Тато каже, що це найсильніша вистава, яку він бачив за останніх двадцять років. Мама каже, що за все життя :)
Раджу дослухатися, бо вони у мене затяті театрали, бачили у Києві практично все.
Приходить ботиха на сторінку, верзе маячню, закликає СБУ звернути увагу на гніздо порохоботів :)
А ти сидиш так, підперши голову рукою, і не знаєш, що з нею робити: воно то й в бан треба, але друзі так відводять душу, насипаючи боту за комір... Хай розважаються, напевно.
Але є й хороші новини :)
Пам'ятаєте формулу: не має значення як голосують, має значення як рахують голоси?
У нашому випадку важливо не те, хто тут пише, а те, хто читає.
Якийсь час тому я писала про постановку на військовий облік підлітків, які живуть за кордоном. Той допис досить широко розійшовся, і маю надію, його прочитали правильні люди.
Тому що сьогодні Міноборони оголосило про зміни у процедурі:
"Нововведення, зокрема, стосуються можливості постановки на військовий облік через закордонні дипломатичні установи України для осіб, які перебувають не в Україні понад три місяці. Відтепер призовники, військовозобов’язані та резервісти зможуть ставати на облік без особистої присутності у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки."
Вітаю усіх, хто за це боровся, хто зрозумів наскільки це важливо і підтримав розголосом.
Увага! Особисте прохання про допомогу!
Якими б міцними не були бетонні перекриття, хоч би як був якісно замаскований штаб — ну ось навіть незаряджена рушниця раз на рік може вистрілити. Тільки на цей раз це був ФАБ :(
Знищено обладнання моніторингового центру частини, яка має відношення до РЕБ. Реально нічого секретного та специфічного, банальні офісні ноутбуки, монітори, комунікаційна стійка, старлінки та батареї. Я б написав про те, що є кілька днів на ремонт, але цих днів немає. Якщо дуже простими термінами, то на одній ділянці фронту зараз підрозділи РЕБ не до кінця можуть зрозуміти, хто з них по кому працює.
Рахунок виписаний, сума у 517 424 гривні не просто пече — горить.
Дуже прошу допомогти, це ось справді особисте прохання. Щойно сплатимо обладнання — воно хоч удень, хоч ніч, але поїде на фронт відновлювати працездатність підрозділу.
І я дуже прошу допомогти з поширенням цього допису, раптом саме ваш коментар чи репост допоможе показати це прохання комусь, хто зможе допомогти фінансами.
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Друзі, у нас тут трошки концепція змінилася.
Знайшли хлопцям дешевшого буса у Польщі. Повнопривідного, але дешевшого. Якщо рахувати злотий по 10.35, то виходить 204 тисячі.
Плюс доставка в Україну і ремонт, на все це закладаємо 45-50 тисяч.
Ремонт потрібен, вказаної суми має вистачити. Таким чином сума нашого збору скорочується на 30 тис, і буде 250, а не 280 тис.
У нас поки що є 217 тис, дуже сподіваюся, що сьогодні доб'ємо, бо злоті у перекупів по такому курсу заброньовані на добу.
Про що я мрію? Крім глобального - перемоги, маю локальну мрію. Що буси і позашляховики для ЗСУ випускалися в Україні. На базі ниви, брички, богдана, собачої упряжки - чого завгодно. Щоб це була проста, дешева в обслуговуванні і невибаглива модель, завданням якої буде просто їздити за будь-яких умов.
І ми більше ніколи не купуватимемо вживані авто у Польщі, і всі ці гроші залишаться в Україні.
Я, попрацювавши якийсь час змолоду у журналістиці, дуже швидко зрозуміла, що у мене нема характеру, щоб протистояти тискові, невіддільному від цієї роботи.
Для того, щоб встояти і не піти проти совісті, треба було бути камікадзе. Людиною, якій нема чого і кого втрачати. А не 22-річною мамою-одиначкою із немовлям на руках.
Тому я зібрала свої бебехи і переїхала у переклад. Не пишаюся цим, але і не посипаю голову попелом. Мені вдалося уникнути ганьби, на яку добровільно погодилися деякі колеги.
І тим більше поважаю тих, хто лишився у професії і намагався слідувати принципам. Це дуже невдячна робота, виснажлива, непередбачувана. Дуже командна, бо журналістів - самотніх вовків не існує, тоді це вже блогер :) Небезпечна також, бо вами постійно намагаються скористатися або зманіпулювати, і ти поступово втрачаєш віру у людей.
І водночас дуже важлива, особливо зараз, коли влада будує стіну секретності довкола своєї діяльності, і тільки титанічні зусилля деяких команд зрідка пробивають цю стіну.
Стою на кордоні, за оцінками ще годин шість у черзі.
Мені вже пропонували купити місце попереду (от чого я завжди рефлекторно відмовляюся, а потім думаю, питається?), потім прийшов дід у брилі і вишиванці, почав співати "Києве мій".
Здається, не Зібров. Я відмовилася оплатити примусовий концерт, кричав "ганьба".
Коротше, ми на Краковці. Якщо хтось раптом привезе на продаж черешню, не минайте. Білий сітроен.
Володя - типовий зампотех. Я думаю, якби вам довелося служити, ви б хотіли, щоб і у вас теж такий був.
Ми познайомилися давно, на грунті якоїсь із машин, потім відполірували знайомство старлінком, потім генератором і, здається, зарядною станцією.
Володя людина розуміюча, у нього все строго: є покупка, є звіт, фото, відео і ще відеозвернення з подякою. Батальйонне господарство велике, потреб багато, але за що я дійсно вдячна, так це за те що більшу частину він відсіює сам і до мене не підпускає.
Я не можу сказати, що ми з вами перетворилися на волонтерів цього конкретного 405 бату, але з ними дійсно легше, ніж з іншими - у плані оформлення, оцінки потреб і загальної адекватності.
Вчора ми з Володею шукали колеса і коробку передач для вантажівки. За ніч питання з коробкою вирішилося (не питайте), але трапилася інша оказія. Хтось зі знайомих перекупів запропонував машину, як було сказано, "хлопців у ліс вивозити", на роботу.
Батальйону дійсно бракує такого транспорту. Настільки, що вони попросили відкласти все інше і по можливості зосередитися на цій автівці.
У хлопців є заначка у розмірі 95 тис грн. Щоб викупити машину, потрібно іще 110 тисяч.
Давайте спробуємо зробити цей збір. Підрозділ, який буде їздити на цій автівці, базується на Сумщині.
У мене є відео-звернення з проханням про підтримку від цих хлопців, але я вам його не покажу, тільки скріни. Повірте, там той самий фактаж, але з такою кількістю подяк Тамарі Дуді, що я це не викладу :)
Для нас важливіше інше. Це те прикордоння, яке може стати новим напрямком удару. Доки є можливість і трохи часу, потрібно їх максимально підкріпити.
Які взагалі можуть бути аргументи проти легалізації цивільних партнерств для повнолітніх?
Мені здається, ми це вже переросли. Двоє дорослих людей повинні мати право укласти шлюб. Або усиновити одне одного. Або визнати одне одного братами-сестрами з усіма наслідками для спадку і володіння майном.
Це ніяк не вплине на "традиційні" сім'ї, так само, як на вас не впливає те, чим люди займаються у себе у спальні чи що готують на обід. І наявність чиєїсь "традиційної" сім'ї ніяк не зачіпає життя інших, не таких традиційних. Неможливо своїм прикладом когось у чомусь переконати у цій сфері.
Живуть собі люди. Яка кому різниця, які документи вони між собою підписали і що одне одному пообіцяли? Мені здається, це все давно вже не про секс і не про шлюб, а про владу. Одна частина людей ніяк не може відмовитися від примарної влади над іншою. Бо якщо ти можеш комусь не дозволити одружитися - у тебе є влада, з якою не хочеться розставатися.
Хай навіть така дивна і недолуга, нічим не підкріплена насправді.
СТАМБУЛ В ДЕТАЛЯХ
От їй Богу не хотів я торкатися теми переговорів у Стамбулі. Бо справді, Стамбульські угоди українська делегація не підписала. Зараз зелені можуть заявляти що завгодно - що то був дипломатичний маневр, що вони вигравали час, що спілкування з Росіїю вимагав Захід тощо.
Але.
Судячи з того як ЗЕботва заревіла про Мінськ, згадки про Стамбул для зелених дуже болісні. І я здогадуюся чому.
Для початку. Про що домовлялися у Стамбулі? Тезисно - ЗЕвлада по факту визнавала Крим російським та домовлялася про обмеження сил ЗСУ та Нацгвардії, позаблоковий статус НАТО, здачу Москві Донецької і Луганської областей та про статус російської мови як другої державної. Не відкрутитися - представники ЗЕвлади про це домовлялися. Тобто, мінімум вони порушили положення Конституції про територіальну цілісність України.
Просто нагадаю. У обох варіантах Мінських угод не було жодного слова про зазіхання на територіальну цілісність. Навпаки, Мінські угоди передбачали негайне припинення вогню і виведення з території України іноземних військ. До речі, Мінські угоди були порушені окупантами зразу ж - вони провели на окупованих територіях імітацію виборів, не за українськими законами.
Україна теж Мінські угоди не виконувала. Серед іншого, за Мінськими угодами було заборонено використання БПЛА. Свідчу як пілот, інструктор і безпосередній учасник подій - використовували, аж гаї шуміли.
Далі. Хто брав участь від імені України на Стамбульських переговорах? Голова президентської фракції в парламенті, міністр оборони та міністр іноземних справ. Це були офіційні переговори за участю офіційних осіб. А хто домовлявся в Мінську?
А в Мінську від імені України домовлялася особа без жодних офіційних посад - пенсіонер Леонід Кучма. Так, Кучма був другим президентом України. Ключове слово - був. Під Мінськими угодами не було підпису президента України, прем'єра або жодного з міністрів. Там був підпис пенсіонера.
Взагалі, нагадаю. Єдиною офіційною особою з боку України, яка підписала якісь угоди з ватагами ДНР і ЛНР був... Андрій Єрмак. Мінські угоди були підписані не офіційною особою. Їх не ратифікувала Верховна Рада. Простіше кажучи, президент Порошенко мав всі підстави відмовитися від Мінських угод, як від незрозумілої фількіної грамоти - Москва гарно знає значення цього терміну.
Зрештою. Вже навіть Ангела Меркель заявила, що єдиним призначенням Мінських угод було виграти час для розбудови ЗСУ. І це було зроблено - ніколи ЗСУ не реформували настільки грунтовно як за президента Порошенка.
Але. Все це добре, скажете ви, але ж Стамбульські угоди не були підписані! Так не були. Але.
Я дуже гарно пам'ятаю ті часи - як Зеленський став волати "НАТО закрий небо" та "кожна загибла українська дитина тепер на совісті НАТО". Ми-порохоботи збурилися від таких заяв - і нас стали душити, я ніколи раніше не зазнавав настільки потужних ботатак. Як раз тоді блогерів-порохоботів стали масово призивати до ЗСУ - зі мною обломалися, я сам пішов до 72-ї бригади. А сміх-сміхом, повістку прислали літньому Тарасу Чорноволу.
Зрештою, саме тоді з ефіру вирубили канали "Прямий", "П'ятий" і "Еспрессо". Наводить на роздуми?
Зрештою. Цитую Давіда Арахамію: "Коли ми повернулися зі Стамбула, приїхав Борис Джонсон до Києва і сказав, що ми взагалі нічого не будемо з ними підписувати — і давайте просто воюватимемо".
Висновок. Так, Стамбульські угоди не були підписані, бо Захід в особі Джонсона зажадав пояснень. А ще тому, що категорично проти підписання Стамбула виступила опозиція. Опозиції спробували заткнути рота і залякати масовою відправкою на фронт - але обломалися. За винятком окремих "видавлених", прибічники ЄвроСолідарності самі пішли на фронт.
Запитайте себе самі, якби не Захід і не опозиція - пидписала би зелена влада Стамбульську угоду? Після фоомули Штайнмайєра, після розведення військ, після травневих шашликів...
Отака правда. Зелена влада даремно думає, що про ці нюанси всі забудуть. Ми все дуже гарно пам'ятаємо. Ще довго будемо нагадувати.
От просто уявляю ситуацію, коли ти випадково спускаєшся у метро, бачиш там Олену Кравець із якоюсь цитатою, але тобі взагалі то байдуже, що там на рекламі пишуть.
А потім вчитуєшся і прозріваєш, що цитата подана від твого імені.
Можу тільки уявити, як офігіла дівчина-військова, коли це сталося з нею.
Подумайте про те, що будь-яке кварталівське обдарування може написати будь-що - про випадаючі груди, про зморщені сідниці чи нестоячий член, і подати це від вашого імені. Просто тому що можуть.
Хтось скаже, що на тлі щоденних обстрілів це дрібниця. Так на тлі обстрілів усе дрібниця. Але ж обстріли рано чи пізно припиняться. А як бути з тим, що країна втрачає моральні орієнтири, що людей позбавляють гідності?
Блін, до чого ми дожилися. У нас сидить і королює третьосортне кабаре. Ще хай би воно з мозгами було чи якоюсь місією - ну не знаю, бувають же ідеї-фікс, хай би це якісь ідейні фанатики були. Але нічого подібного, прості нулі, які вчасно підвернулися під руку Коломойському.
Сьогодні зблизька спостерігала пропалестинський мітинг у Кракові. Учасники - близько 30 молодих людей, школярі або студенти. Усім дійством керує старший чоловік, який дуже професійно і вміло їх розхитує. Про саму Палестину він майже не говорить, а про те, що от поліція десь потіснила їхніх братів по спротиву у Варшаві - так. І що їхня броня - це солідарність. І якщо вони будуть разом, то будуть непереможними.
Діти кричали "ганьба" поліції у Варшаві і дуділи у дудки.
Я не знаю, чесно, куди дивляться дорослі і як вони прогавили перетворення університетів на агітаційні майданчики для радикальних угруповань.
Сподіваюся, у Європі є хтось достатньо відповідальний і далекоглядний, щоб зрозуміти, чому ці проповідники полюють на студентську молодь і до чого це у кінцевому підсумку призведе.
У мене гнітюче враження. Не хочеться бути як ребе з пісні Жадана, який усіх лякає глобальною війною, але це все виллється у величезний сплеск насильства, от побачите. Можливо, українцям не так страшно, порівняно з тим що у нас відбувається. Але я б хотіла, наприклад, щоб батьки цих дітей знали, як проводять час їхні чада і хто промиває їм мозги.
Це дуже особливе відео. Не тому, що ми дуже любимо 148 ОАБр, хоча ми її дуже любимо. І не тому, що в відео горить танчик, хоча ми любимо, коли горить танчик.
(Читачі підказують, що це горить САУ Мста-С. Це ми любимо ще більше.)
Це відео — особливе, тому що на ньому робота саме одного з FPV-дронів, що їх Фонд Порошенка і „Справа громад“ передали в ЗСУ, і навіть на відео можна побачити прошивку "Moskal Hunter".
І як би ми в цілому не любили, коли горить влада техніка — але коли вони горять саме від „наших“ дронів, це взагалі каааааайф...
🐷🐶 MOSKAL HUNTER 💀☠️
Яке це щастя, працювати у своїй сфері на своєму рівні компетенції. І пробувати щось нове, вчитися, не завдаючи при цьому нікому шкоди.
Потім, колись, нам доведеться у країні багато прибирати і змінювати. Я думаю, наша законодавча база буде змінена і перекроєна, з Конституцією включно.
І ми скрізь де можна напихаємо захист від дурнів. Від амбітних нарцисів, які від народження бачать себе президентом і ніким іншим, бо що тут такого, я його у кіно грав. Від дуреп, які замахуються на посаду міністра оборони, бо вона має оливкову блузку у гардеробі.
Можливо, ми таки впровадимо якийсь кар'єрний ценз для найвищих посад, вимогу попереднього досвіду на держслужбі не менше двадцяти років чи щось таке.
А щодо Міноборони, до речі, якби чинний міністр хотів залучити досвід чи знання цивільних, він би міг це зробити. Мені здається, достатньо було б попросити, волонтери б відгукнулися. Хоча чекайте... Уже ж і так, ніби.
"Всі ж знають, що йому замок подарили, за 800 мільйонів. Це всі знають! Того він і мирову не хоче підписувати, Зеленський, а ви, українці, воюйте!"
Це я крокую від лікаря під мурами Вавеля. Пече сонце, я явно переоцінила свої сили, обливаюся потом, серце стукотить у вухах, і кілометровий похід мені здається марафоном. А ще за спиною цей дебіл несе єресь своїм бабам. А ті слухають, розкривши рота.
У мене зранку так болить горло, що я натурально слова сказати не можу. Тільки хриплю. Тому показала йому на пальцях.
- Ей, ти що, мені?
Я озирнулася, закивала головою, а потім повторила другою рукою. Так і йшла якийсь час на радість зустрічним полякам з двома пальцями по боках.
Що характерно, ті троє не стали розвивати тему, хоча наздогнати мене було взагалі не важко. Я повзла як черепаха.
У зв'язку з тим, що у мене від температури перед очима літають красиві кольорові метелики, і деяких з них я навіть можу потрогати руками :) прошу робити знижку, коли читаєте це все.
Я не зловтішаюся з приводу відставки Найєма. З огляду на те, коли це відбулося... Ну хіба Шмигаль особисто замість нього поїде до Німеччини затуляти всі дирки затичкою.
І Єрмак, я розумію чому з ним ручкаються на заході. Кривлять носи, але ручкаються. Думаю, він кому треба показав фото, відео або вживу, що відбувається із зе, який зривається з повідка.
Ми у жахливій кризі влади, коли толкові, адекватні, порядні люди були звільнені, пішли на фронт або з самого початку не захотіли мати справу із зеленими. Якийсь час усе існувало на інерції та зовнішніх вливаннях, але рано чи пізно почне сипатися.
І це станеться у найбільш непідходящий для нас момент. Просто тому, що коли б це не сталося, у нашій ситуації момент буде паршивим.
У мене вся надія на те, що буде як у 14му. Коли вшився Янукович зі свитою, знайшлися люди, які швидко, впродовж годин взяли відповідальність за країну на себе.
Слухала сьогодні грозу за вікном.
Тут іще літаки літають, тому комбо: спочатку звук літака, а потім серія розлогих грозових вибухів.
Я не боялася, не панікувала, розумом розуміла, що це просто природа. Але до ранку вже не заснула.
Друзі, збір закрито, необхідна сума зібрана.
Дякую до неба усім, хто долучився
Особлива подяка людині, яка закрила залишок збору однією сумою, так що ми зі спокійною душею можемо бігти до валютників за злотими.
За автівкою водій теж поїде сьогодні.
Ви дуже хороші люди.
Ось так людина стає заручником поспішного і непродуманого рішення.
Неможливо почуватися комфортно у ситуації, коли абсолютно всі глядачі у першу чергу звертають увагу на твій одяг. Але це ще півбіди.
Найгірше те, що крім одягу вони більше нічого не запам'ятовують.
Ці м'яті штани і світшот на президентських і королівських прийомах увійдуть в історію.
Але не думаю, що у Зеленського був саме такий план - ввести в історію свої штани.
Пс. Але могло бути гірше. Він міг перші відео після вторгнення записати у піжамі чи одних трусах...
Друзі не дадуть збрехати. Коли на Книжковому Арсеналі пішов поголос, що десь тут очікують Порошенка, я ходила і нудила до видавчині: як ти думаєш, чи буде це доречно, враховуючи виняткові обставини, і це ж ніби не заборонено законом… Коротше, давай попросимо у Петра Олексійовича трошки «цукорків»? Ну а раптом він випадково носить у кишені?
Геть цивільні співрозмовники не дуже розуміли, про що я. Цукерок? Так, і це можна, - відповідаю. – Але от якби ще цукорків…
Насправді нічого просити не стала, ми все таки культурні люди. (І у кишенях цукорків, на жаль, не було; це ясно видно, коли він обіймався з людьми.)
Але я розумію, чому у багатьох підрозділах до Порошенка і Справи Громад ставляться як до різновиду Святого Миколая. Те, що привозять і передають хлопцям вони, не привозить ніхто… ну або мало хто.
Комплекси «Ай-Петрі» точно ніхто не робить. Важкою технікою, по типу вантажівок, мало хто заморочується, клопітно і дорого. Пересувні СТО, душові, командні пункти теж ніхто не робить, крім Справи Громад і ПП.
Ось перелік допомоги, доставленої цього тижня на Одещину:
2 автобуси;
2 вантажівки DAF YA;
1 вантажівка DAF Leyland із пересувною авторемонтною майстернею;
5 зарядних станцій Bluetti;
279 коліс КРАЗ;
5 коліс для DAF Leyland;
5 генераторів потужністю 6.5 кВт;
65 детекторів „Ванільний цукорок“;
електроніка та оргтехніка;
6 моторних човнів;
300 FPV-дронів;
10 штук DJI Mavic 3 Pro.
Загальна сума допомоги майже 19 млн. гривень.
Ми з вами майже всі збираємо щось для своїх знайомих підрозділів. Зіставте суму у 19 млн на тиждень із можливостями будь-якого рядового волонтера. За цим стоїть колосальна робота, я навіть не беруся уявити, яка.
Велика подяка усім, хто долучається.
Мені ось це спиляне дерево, з гілок якого проростає молода парость, нагадує наших біженців.
Дітям доведеться починати все спочатку, і не факт, що вони укоріняться. Матері віддають всі соки, забивши на власне життя і потреби, щоб витягти і врятувати дітей.
Наші чиновники мали б для цих людей спрощувати все - доступ до документів, до української освіти, дистанційну роботу - а не ускладнювати. Потрібно розуміти, що приймаючі країни зацікавлені у наших дітях.
Найгірше, що може зробити зараз влада, це створювати бюрократичні перешкоди і залякувати людей, щоб вони боялися привезти малих в Україну навіть на канікули - бо зараз є страх, що назад не випустять.
Крім того, багато приймаючих країн ставлять допомогу нашим біженцям у залежність від постійного перебування у країні. Так що навіть на пару тижнів не можуть додому вирватися. Мені здається, наша дипломатія недопрацьовує у цьому напрямку. Потрібно боротися за збереження зв'язків дітей з Україною.
Друзі, у зборі на бусік для військових ми перетнули екватор і увірвалися у другу половину суми. :) У нас уже є 153 тисячі з 280.
Вдячна за кожен внесок, вони дуже різні, але всі зроблені у непростих обставинах.
Нижче одна з фоток, які мені перекинули хлопці цього підрозділу. Бідна наша земля, стільки страждання на себе приймає. Хоч би нам вистачило сил це все вирівняти, відбудувати, засадити заново. Хоч би люди спаслися...
