10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Хелп!
Вантаж допомоги на 35 000 000 гривень для курського напрямку готовий - більше 1000 фпв, мавіки, купольні реб, квадроцикли. Але не вистачає 174 000 гривень для оплати перевезення!
Хелп! Ситуація патова
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Друзі, збір закрито, навіть два збори в одному. Я схрестивши пальці сподівалася, що крім машини нам вистачить і на зарядні станції
Так і вийшло завдяки вам.
На банку зібрано 246681.78 грн
З пейпелу на волонтерську карту виведено 3286.88 грн і 31462.54 грн
Загальна зібрана сума 281431.2 грн
Оплата за машину 242000
Дві зарядних станції 38638 грн
Залишок 793.20 грн переходить у наступний збір
Виправте мене, якщо розрахунки неправильні, бо рахую з телефону, і тут же пишу :)
Обіймаю вас усім серцем.
Нижче відео від того підрозділу, куди підуть станції. Хлопці їдуть на нашому автобусі, тобто вашому, купленому за ваші гроші. Все працює, дякую.
Наступна субота
24 серпня
День Незалежності
Відбудеться виставка від "Справа Громад" та "Фонд Порошенка"
У вас є можливість на власні очі побачити та своїми руцями помацати майже все те, що ми з вами допомагаємо передавати ЗСУ (окрім звісно секретних розробок, як от наприклад РЕБ "Ай Петрі")
Дрони, вантажівки, різноманітні мобільні комплекси – це все буде
А ще буде благодійний розіграш з призами та виступ гурту Ot Vinta
Важливо!
З міркувань безпеки місце проведення не розголошується. Потрапити на виставку можна виключно попередньо зареєструвавшись. Реєстрація розпочнеться з понеділка, про що буде сповіщено окремо. До місця проведення виставки усіх зареєстрованих відвідувачів буде доправлено автобусами з міста Київ
Тож, будь ласка, плануйте свої дії з урахуванням цієї інформації
Рота російських солдат здалася в полон у Курській області, повідомили у державному проєкті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими «Хочу жити».
Відео: Telegram/Проект «Хочу жить»
Ого, скільки наших у Лондоні, я навіть не уявляла :)
Дівчата, мені дуже приємно, правда. Дякую за пропозицію притулку, ночівлі, зустрічей.
Я тут лише на кілька днів, маю деякі справи. І зі мною всі мої діти, всі троє. Уявляєте?
Ми скрізь ходимо вчотирьох, і це така радість. Хай це буде наша маленька сімейна відпустка, мені так хочеться вперше побачити країну разом з дітьми і їхніми очима.
Щодо презентацій у мене план такий. Зараз віддаю у видавництво новий рукопис. Якщо Білка його прийме в роботу, книга буде видана цього року, а після виходу книги будуть поїздки з презентаціями. Я тоді маякну і запитаю, де мене хочуть бачити. Складемо список з видавництвом, і я приїду.
Із захватом переглянула відео екстрадиції російського консульства з Молдови. Майже з таким же захватом, як ранкові відео аеродромів. Хто ще не бачив - молдавани підігнали автобус і коліном під зад вишибли всю установу.
Можу помилятися, але ще тиждень тому це було неможливо. І це теж один із прямих наслідків Курської операції. І світ, і наші найближчі сусіди на власні очі побачили, що звір дохлий.
Все, це вже незворотній процес. І тому більше нема виправдання затримкам у інших важливих для нас темах.
У дозволі на використання зброї та номенклатурі переданого озброєння. У розблокуванні і переданні Україні російських трильйонів. У виключенні росії з радбезу і потенційно з ООН, хай як Тайвань доводить свою легітимність.
У закритті питання Придністров'я силовим методом. У збитті російських ракет над українським, польським, румунським небом і скрізь, де можна дотягнутися.
У превентивних ударах по території агресора, який занадто довго блефував. Європі можна згадати колишнє приниження і відігратися. Калінінград :)
Не гріх нагадати нашим цивільним властям в Україні, які відчутно відстають від своїх військових колег, і тепер змушені наганяти зі складним обличчям.
Російська церква з усім її майном.
Опзж та інші російські агенти у парламенті.
Російське посольство та інша нерухомість. У центрі Києва стоїть величезний комплекс з прекрасними надземними і підземними поверхами, посольство рф.
Заїжджай і живи, тобто використовуй для будь якої нашої установи.
Якщо досі не придумали, що там можна розмістити, маякніть волонтерам, ми за півдня все зробимо.
22 серпня у мене буде творча зустріч у Вроцлаві, на яку запрошую усіх, хто скучив.
Час: 18:00, 22 серпня
📌 Місце: Klub Proza | Wrocławski Dom Literatury (Przejście Garncarskie 2)
Модерація: Anna Fluder
Переклад: Anna Ursulenko
Я говоритиму українською, буде переклад на польську. Щиро запрошую, на зустрічі розповім і про нову книгу.
Також 25 серпня буде презентація у Варшаві, час і місце вкажу окремо.
А 28 серпня уже зустрінемося у Києві
Хлопець, для якого ми з вами збираємо на медевак, молодий лікар. Інтерн з ось уже дворічним досвідом польової хірургії, травматології та загальної практики.
Колись, коли все буде добре, у нього буде тихий кабінет у цивільній лікарні. З ось цими всіма "ви тут не занімали" і "доктор, подивіться, мені наче шось всередині пече".
Лікаря звати Дмитром, і у нашій першій розмові він був небагатослівним, ледве цідив по одному слову. Але назавтра передзвонив і вже нормальним голосом пояснив, що був дуже втомленим, повернувся з виходу. Зараз готовий відповісти на всі запитання.
- Не треба, відпочивайте, - сказала я, - ми з вашою дружиною уже все обговорили.
Тому що напередодні я набрала його Олю, і вона довго розповідала про свого інтерна і його хлопців.
Наприклад, як він виїжджав з окупованого Херсона. Одна жінка вивозила свого лежачого чоловіка і посадила його третім у машину, як супроводжуючого. Так і проїхав російські блокпости, як лікар супроводу. Пощастило.
А на нашій території тут же пішов і мобілізувався, тепер воює.
Я буду розповідати про цих хлопців стільки, скільки треба, щоб закрити збір, ви вже вибачайте. Це та посильна робота, яку ми можемо і навіть, на мою думку, повинні робити.
Фото воєнного побуту від того самого підрозділу. Цифри у коментарях.
Вони таким тоном пишуть, ніби жаліються, ніби у цьому є щось погане
Читать полностью…
Що там сьогодні, день котиків?
Ну няв.
Голосіння на російських пабліках "а нас за чьто?" було неповним.
Але тепер до них додалися голоси з нашого боку: як ви смієте писати про Курськ, якщо у нас Покровськ?!
Як мені один Сунь-цзи щойно вказав, "якщо пузир сильно надувати, то він може лопнути!"
І відразу гудіння стало гармонійним, так ніби комарі дзижчать відразу над двома вухами.
І так, це крутіше за олімпіаду.
Бо спорт я не дивлюся, а від тієї Курщини одірватися не можу, весь день в трубу.
Як же я мрію про перенесення війни на їхню територію. У мене цілий список конкретних адрес, де б я хотіла бачити війну.
Від усього прикордоння, з усім натхненням нашого бідного розбитого села, за мамину поранену руку, - хай вам щастить, хлопці. Погуляйте там вволю.
Ми чекали цю машину зі Штатів 2.5 місяці. Нарешті вона вже в Україні, обслужена, відремонтована - лишився тільки розвал- сходження - і готова вирушати до хлопців.
Цей джипчик поїде до військового медика на Херсонський напрямок. Машина потужна, прохідна, ефективна у подоланні ям і чагарів.
Працюватиме на ній 29-річний лікар, який пішов добровольцем у ЗСУ у 22му році, відразу після інтернатури.
За цей час встиг відпрацювати на Харківщині, під Куп'янськом, мав три виходи на Лівий берег на Херсонщині. Сам із дружиною з Херсона, його велика мрія - участь у звільненні Лівобережжя.
Я пропоную долучитися до втілення цієї мрії. Розумію, що цей допис трохи сухуватий, я потім розпишу якось душевніше :) зараз трохи втомлена.
Хотілося б якось літерами через екран показати, скільки роботи стоїть за пошуком і ввезенням цих машин - але це ніщо порівняно з тим, як працюють наші військові на фронті.
Інформація і необхідні циферки у коментарях. Дякую.
Дуже приємно було дізнатися, що мій паршивий настрій пояснюється не моїм паршивим характером, а ретроградним Меркурієм. І що це буде актуально до кінця серпня, у разі чого всі претензії кричіть в небо.
Тим часом я вже погавкалася з кількома продавцями машин, кожному із них тицяючи в очі Справу громад. Так і кажу: Справа громад за 6 тис євро автобус купує, а ви за свій нещасний корч стільки просите, совість мали б.
Сподіваюся, до вечора більше ніхто під гарячу руку не попаде, бо вже просто нікому.
Але ви, якщо відчуваєте те саме: незрозуміле роздратування, нетерпимість, пребірливість і дуже сильне бажання потримати когось за горло… Не відмовляйте своїм інстинктам, але одночасно займіть руки чимось корисним.
Хочеться щось пульнути – пульніть трохи грошей на Справу громад.
Вони реально знайшли автобуси на ходу по 6 тис за штуку, купують 10 штук для ЗСУ.
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Понабирають капеланів за оголошеннями. Щось із цим треба робити, це ненормально, коли у нас кожен ховрашок після двотижневих курсів уже психолог,
а кожен когут із церкви "Рога і копита судного дня" - капелан. Так само з доступом до особового складу і з необмеженим ефіром потриндіти безкарно.
Жінкам і дівчатам у армії - підтримка, повага і мої щирі співчуття через таке. Я можу тільки уявити, як вам складно працювати і при цьому тримати себе в руках, бо навіть якщо ви почнете реагувати, вам скажуть, що винні та неадекватні ви, а не це гімно.
Навіть не питатиму киян, як вони. Досить того, що тата своїми дзвінками розбудила.
Ви ж усі у порядку, так? Ну скажіть, що все нормально...
Для мене було відкриттям, що БФ "Охматдит - здорове дитинство", який зібрав 378 мільйонів гривень на відбудову Охматдиту, не пов'язаний з Охматдитом.
Я чомусь бала впевнена, що це фонд при лікарні, організований трудовим колективом, попечителями, та хоч пацієнтами - але такий, у якому керівництво закладу має право голосу.
Щось на зразок благодійного фонду при школі.
А тепер з'ясувалося, що БФ - повністю незалежна третя сторона, яка може навіть судитися з Охматдитом.
Тобто вони схвалили тендер із втричі завищеним кошторисом, потім спробували роздробити контракт на дрібніші транші, такі як підготовка проекту і ремонт фасаду за тими самими завищеними цінами, а коли і тут, і там "нє получілось" завдяки втручанню ЗМІ, закрилися в доміку "до з'ясування обставин".
При цьому ні Міністерство охорони здоров'я, ні Охматдит впливу на ситуацію не мають.
У мене нема питань до БФ, я лише додам протокол зборів у коментарях, там вказані учасники БФ з правом голосу. Сподіваюся, питання будуть у відповідних органів.
У мене питання якраз до Мінохорони і самого Охматдиту. Ви піарили цей фонд, виставляли його реквізити на своїх сторінках. Зрештою, дозволили йому працювати під назвою лікарні, по суті вводячи в оману донаторів.
А насправді просували ліву організацію, яка завдяки вашій рекламі зібрала колосальні кошти, але на діяльність якої ви не маєте впливу.
Я не можу зрозуміти. Якщо волонтер у нас випадково, через недогляд зробить перепост шахрайського збору, для людини це трагедія, величезні репутаційні втрати, хоча ідеться про кілька тисяч гривень. А тут 378 мільйонів, і міністр сидить, як води в рота набрав, ніби нічого не сталося.
"Улибчівая" росіянка з Суджі відповідає нашому військовому: все добре, їсти-пити є, вони магазини "паграбілі".
Чоловік трошки обалдів, але відреагував: все правильно, це ж ваше, а не наше...
Я на повторі переглядала це надцять разів. Ви знаєте, усмішка у неї щира. Без переляку, примусу чи паніки. Вона дійсно радіє обставинам, сприймає це як удачу.
З таким самим виразом лиця я буває хвалюся своїм дівчатам - дивіться, яку класну покупку мама на знижках урвала. І вони пищать від захвату - клас, треба було брати дві!
Або от подруга не так давно мікрохвилівку по акції вхопила за смішні гроші. Лен, пам'ятаєш як ми її мало не облизували з усіх сторін, така ловка?
Тому емоція мені знайома. І тут, і там є відчуття, що ми "пограбували" магазин. Але є нюанс.
А тепер серйозно для тих, хто пише "а у нас в Україні теж були мародери". Ідіть у ліс з вашим "а у нас теж".
Я бачила жінок після звільнення Київщини. Дивилася їм очі в очі так, як ви ніколи не будете дивитися.
Ось так щиро, щасливо і безтурботно, як та росіянка на відео, вони будуть сміятися можливо ніколи. Можливо тільки на місці тієї самої пожежі, яка ще буде.
Поки що від їхнього сміху страшно.
Я не поскаржитися, просто у замішанні.
Збір на медевак не дуже швидко йде, це вперше, коли у мене медик просить - будь ласка, ви самі щось напишіть, я не можу.
У них там складна ситуація (я хотіла написати м'ясорубка, але це занадто оціночне слово, так?). Коротше, що не додзвонюся, він або з моргу, або в морг, або на виїзді за пораненими.
І язиком ледве повертає від втоми. То які фото чи відео я можу від них чекати? Кажу, ну скиньте фото свого медпункту зсередини, щоб хоч так люди бачили, що це для військових, а не тільки з моїх слів. Ну от прислав.
Машина тим часом готова, хороший потужний позашляховик. У принципі, вже можна гнати хлопцям, але я зупиняю пана Тараса - ви при своєму розумі? А як ми будемо ці борги віддавати?!
Таке собі. Сумніваюся, що фото робочого стола допоможе у зборі, але хай буде. Всі посилання у коментарях.
Далі. Ще один медик, інший напрямок. Просять закрити термінову потребу, їм потрібно дві зарядні станції невеликої потужності у машини, щоб реби можна було живити та ще деяке обладнання. Ціна питання близько 40 тис за дві.
Далі, моя Сумщина, прикордоння. Додзвонився голова громади, просить турнікети, багато, десь сотню. Для цивільних комунальників, медпунктів і старостатів. Села обстрілюють усе сильніше, там така ситуація, що треба своїми силами рятувати поранених, надії що хтось зможе приїхати з району нема.
Пообіцяла допомогти, поки що буду вдячна за інформацію, де їх можна купити за розумною ціною в Україні і нормальної якості.
Я буду найближчим часом писати про цих три збори з надією, що ми якось це пропихнемо. Хотілося б знати, яка ситуація у інших волонтерів. У мене вона (оціночне слово).
Я не дуже вправний фотограф. Крім того, камера телефону якось випадково впала у варення, а потім розбилася, і від того втратила яскравість.
Я можу вам описати, те що я бачила, а ви собі додумаєте.
British Museum - ода колоніальному минулому Британської імперії. Можна дискутувати, чи дожили б ці експонати до наших днів, якби не були викрадені з батьківщини і доставлені в Англію. І звісно, такі дискусії тривають, і я можу тільки уявити, як боляче їх вести учасникам, які у цьому зацікавлені кревно.
Наприклад, країнам, у яких єдині зразки їхньої давньої писемності доступні у Лондоні.
Зараз у музеї розгорнута потрясаюча експозиція "Африка". В одній залі ми застали групу африканських жінок у вбранні з елементами національних костюмів, які просто сиділи і дивилися на експонат. Просто сиділи.
Мене ця картина переповнила гнівом, бо все це сприймається через нашу травму. Я б не хотіла, щоб наші внуки приїжджали у якийсь Ермітаж помилуватися вкраденими з Херсона картинами. Я б хотіла, щоб на територію Ермітажа приїхали броньовані вантажівки Міністерства культури України під охороною ССО і вивезли додому все нафіг.
Розбудив вранці крик чайок.
- Мамо, а тут що, є море?
- Синку, спитай у мами щось легше. По моєму, нема. Але у них, здається, є річка.
Ми з дітьми маємо тиждень у Британії. Плани не дуже амбітні, побачити річку і може короля, десь так :)
Пс. Насправді це здійснення мрії. Лондон із зе кепітал... Моя радянська школо, ти це бачиш?
Одним із найпопулярніших питань до 22 року було "як Україна буде відновлювати свою присутність у гуманітарному, культурному, історичному плані на деокупованих територіях, коли (якщо?) ми їх звільнимо".
Мався на увазі Крим і райони Донецької та Луганської областей.
І далі з таким трагічним придиханням: "Там же ціле нове покоління дітей у школи пішло! Їм же мозги промили!"
Цих людей - які на той час пробули в окупації вісім років - називали троянським конем і мало не загрозою для нашої державності. Мовляв, вони повернуться і принесуть із собою бацилу руського міра.
Нагадаю, йшлося про українців, які свідоме життя жили у незалежній Україні.
На ці численні питання "як?!" життя дало підказку. Потренуємося на курях і побачимо, що з того вийде.
Пс. Чим далі, тим тривожніше, як на мене. Щойно підключився Зеленський і Єрмак на ставці, настрій поповз униз. Будемо спостерігати.
"Та нашо нам здалася та Курвщина?!"
Пригодицця.
На всіх картах бойових дій тепер видно наш Глухів, у лівому нижньому кутку. А біля нього і моє село, яке знову пережило сильний обстріл.
Я була б щаслива, якби наші зайшли на російську територію навпроти села і зробили там буферну зону. Принагідно випаливши той доблесний розрахунок садистів-артилеристів, які всі ці місяці запускали бомби на мирні села з російської території і почували себе у повній безпеці.
Привозили сюди своїх курсантів, вони свої заліки здавали стрільбою по хатах.
Паліть, хлопці. Все що не зможете зайняти чи втримати, просто випалюйте. Хай там буде пустеля.
Зі свого життєвого досвіду можу сказати, що люди, які з самого початку розповідають, що нічого не вийде, це неможливо, недоцільно, затратно і взагалі такого ніхто не робив – часто виявляються правими.
Особливо у тому випадку, коли у команді не знайшлося нікого, хто б виштовхав їх ногами за двері.
Так, ми у дуже скрутній ситуації. Так, на «старих» ділянках фронту все напружено. Так, росіяни обстрілюють мирні міста, магазини і школи. І ще ми втрачаємо по кількасот метрів щодня на Донеччині, це правда.
Але як можна не бачити, що росіяни в паніці від операції на своїй території, для них це як удар ножем у живіт, і що втрати людей, техніки і території для них виявилися безпрецедентними, такого ніхто не чекав і не був готовий.
Ну і що? – нудять наші ж українці. – Ну і що далі? Де ваш план наступу, вимагаємо оприлюднити на фейсбуці.
Я не знаю, де план. Було б дуже дивно, якби знала 😊 У Безуглої пошукайте. Знаю тільки, що такі плаксії – вони як вампіри, завжди висмоктують сили, уповільнюють, перешкоджають і пхають палки в колеса. Від таких треба триматися подалі, хай самі між собою щось придумують і впроваджують у життя, якщо зможуть.
АТБ і Нова пошта блискавкою гнали у звільнений Херсон, і люди плакали від щастя, коли бачили їхні вантажівки. Це до них поверталася Україна.
Нова пошта відкриває відділення по всій Європі, там працюють українці, і їхніми послугами у першу чергу користуються українці, навіть якщо доводиться тягти коробку через усе місто. Бо це теж про дім.
Тому навіть не несіть сюди меми про наші компанії у Суджі. Як уже прокоментували в Укрзалізниці, ми будемо відбудовувати свої вокзали і розвивати свою країну. А з російського боку кордону буде буферна зона, пустка.
Бо я бачу, і росіяни вже ручки потирають, хто там більш шустрий - зараз пересидимо кілька днів, доки над нами прапори перевісять, а потім отримаємо доступ до всіх благ, і безвізу, і відсутності санкцій, і дешевих смачних продуктів... Уже роти пороззявляли, що буде як до війни, навіть краще. А їхні імпотенти, які через недогляд санітарів називаються опозицією, уже планують "маленький Тайвань майбутнього" на звільнених територіях.
Ага. Тільки не Тайвань, а тьму-таракань. Щоб навіть мухи не ворушилися. Пустка, болото, попелище.
А трофейні автівки хай хлопці передадуть на потреби підрозділів. Нам менше збирати буде.
Вже від реальних знайомих бачу повідомлення, що їм спалили машину у тиловому місті.
Це означає, що проблема з разових випадків перейшла у розряд епідемії.
Зрозуміло, чому росіяни вдаються до цієї тактики. Вкладення мінімальні, малолітні дебіли, які переважно беруться за цю "роботу", отримують копійки. Матеріальний збиток від терактів у рази більший. Моральний і пропагандистський більший незрівнянно. Не кажучи про те, що після першого замовлення виконавець опиняється на гачку, і далі з ним можна робити що хочеш.
Я завжди ставлю себе на місце батьків. Тому що діти - це скринька сюрпризів, ніколи не знаєш, чого чекати наступної хвилини. Але ж не до такої міри... Я не вірю, що не було ніяких попередніх дзвіночків. І от тепер сім'ї будуть відшкодувати непомірні збитки і носити передачі у тюрму. Життя родини зламане, і це ще добре, що придурок живим лишився. Наступного разу сопливого терориста пристрелять на місці, до того все іде.
Багато дорослих впевнені, що підлітки самі усвідомлюють очевидні для нас речі. А треба проговорювати, треба сто разів повторити, що автівки ЗСУ палити не можна.
Я так своїх малих темою наркотиків задовбала, бо краще бути занудою в їхніх очах, ніж потім розгрібати наслідки.
Пс. Реквізити поточного збору у коментарях. На медевак, Херсонський напрямок.
Черпаємо воду решетом, а що робити?
Подивилася відео з путіним на нараді, де він говорить про "сабитія".
Є таке російське слово - "за-йор-зал". Так от, це воно. Сидить і задом стілець чухає, ніяк не вспокоїцця. Підгорає.
ЗСУ подяка і шана. Мовчимо і тримаємо кулаки за вас.
На полиці бєдронки увірвалися кавуни, proudly вирощені у Польщі.
- Мама! - сміється мала, побачивши моє лице. - Так не можна, ти продуктовий сноб!
Звісно що я продуктовий сноб. Треба дуже постаратися, щоб перебити продуктові звички, які все життя сприймала як базовий рівень. І тільки зараз розумію, що до нашої бази не так легко доскочити.
Хто переб'є чернігівську картоплю або херсонські помідори. Кавуни і йогурти, нашу шинку і хліб... Наше сумське сало, обсмалене у соломі. Далеко не зразу дізналася, що сало буває вужчим, ніж у долоню, років так після двадцяти. Наші десерти і випічку, наш кисляк з домашнього молока і навіть трояндове варення...
Купую його в усіх країнах, де продається, але кращого, ніж із закарпатської троянди у літровій банці, придбаній у готелі в Івано-Франківську, не куштувала ніколи.
У нас повсякденна, "народна" кухня базується на делікатесах. Наприклад, на білих лісових грибах. У нас найсвіжіші овочі, вирощені у відкритому грунті, у нас короткий шлях від виробника до столу, тому що дві третини населення сам собі виробник, городами і дачами доведено.
Та взагалі...
Уявляєте, ти його пиляєш, а він не тріскає, аж рука заболіла, доки ту скоринку розрізала. Хіба це кавун?
Так, піду до вечора погуляю з фб
Якщо тебе вибішує така кількість постів, то напевно проблема не у постах, а у тобі. Заглиблююсь у внутрішні пошуки.
То одна пані накидає на Україну на рівному місці з брехливого приводу. Мовляв, у нас не шукають зниклих дітей раніше третьої доби. От у Канаді все не так. На мій (чесно скажу) мало толерантний коментар, що це брехня, я отримала розлогу відповідь. Кристувачка у мені розчарувалася.
То другий називає "некрофілією" і "культом смерті" плани побудувати в Україні меморіальне кладовище для військових. І купа спільних друзів це лайкають і нахвалюють. Оооо, як точно підмічено, некрофілія це ж найпоширеніший тут культ, ганьба українцям.
Літературні срачі взагалі виношу за дужки. Для себе вчергове клянуся не писати і не коментувати, а раптом будуть питати, прикидатися неграмотною. Бо ще більше читачів розчарується.
У групах із продажу будинків прикордоння продає хати з усіма прибудовами і городами за копійки. На Чернігівщині по 2.5 тис доларів за обійстя. Зате у західних областях ціни космос, по 40 тис за обдерту бабину хату без зручностей. Я вважаю, що купувати за таку ціну там, і що продавати за таку ціну он там - це все мародерство. Так і написала у коментарях, зараз мене витурять з усіх груп.
Сьогодні щось бісяче у повітрі розлили, так?
Згодна з кожним словом. Не бачу тільки варіанту зміни влади, ми ж усі погодилися, що нагадування про вибори - це російська іпсо.
Софія Дніпровська:
У свідків позетиву і зелемоги - натуральна паніка. Вже бачу десятки постів з 1 і тим же месиджем: "Алярм! "Орки" сунуть на Донбасі! Робіть щось! Не сидіть склавши руки! Піднімайте дупи з диванів, мобілізуйтесь, донатьте, бо нам всім буде п-да! І не треба про "північну корею", зараз треба спинити ворога!"
Зайчики! Так, як ВАМ вдобно і як ВАМ наравицця перемогти потужного й добре організованого агресора і навіть спинити його наступ неможливо. Щоб і кордебалет був на хазяйстві, і ви - при кордебалеті, при кориті й при почоті, а ті, кого ви втоптали в грязюку, регулярно прибігали "по первому требованію" й витирали вам гузенце, а потім ішли "нах", "за русскім корабльом", бо ви - самі умні, ви - еліта, а решта - г-но собаче.
ТАК це не працює. Бо та наволоч, яку ви притягли до влади, облизали і досі відмазуєте всіма можливими способами від відповідальності, вже вгробила масу людей, техніки, матеріалів, міжнародної допомоги, заколисавши манюпас баєчками про 2-3 тижні, незламну фортецю і каву в Криму і зашугавши кожного, хто сумнівався в спроможностях боневтікства. Вгробить і наступну порцію, бо - профнепридатна.
Без зміни формату, стратегії і керівництва вирішити проблеми безпеки неможливо. І поки ваші алярми не будуть містити визнання помилковості обраного курсу і персональної відповідальності за цей вибір, і готовність працювати над помилками, відкликатися на них - так само безглуздо, як вірити в побрехеньки про каву в Криму і Євробачення-23 в Маріуполі.
Бо на кону - людське життя і доля країни, які негоже віддавати на відкуп політичним банкрутам.
На тлі новини про те, що влада Малі розриває з Україною дипломатичні відносини через нашинкованих вагнерівців, не можу змовчати.
Але спочатку дисклеймер: я географічний нуль. Об'їхавши за своє життя більше країн, ніж автори деяких підручників з географії, все одно на карті можу показати тільки Україну :) тому ні на яку експертність не претендую.
Але знаю, що кілька років тому у Малі відбувся державний переворот. Там зараз править справжня хунта, генерали. У країні точиться війна, загони хунти захоплюють міста власної країни з активною допомогою росіян. Там присутні і російські найманці, і зброя, і фахівці.
Під шумок росіяни захапали родовища, вагнерівці контролюють видобуток цінностей (яких саме - золота чи діамантів, це не до мене питання, а до мого географа).
У самій країні нема нашого посольства, і взагалі нічийого нема, звідти навіть французи вшилися. Наш посол є десь по сусідству, виконує посольські функції у вільний від роботи час, я так думаю, коли сільпо закривається. От йому малійська хунта і висловила своє фе через треті руки.
Моя неекспертна думка така: наші спецслужби мають кошмарити російських військових злочинців по всьому світу. І ми маємо право про це говорити, пишатися і навіть приписувати собі чужі заслуги на цьому полі, якщо такі раптом виникнуть.
Сонце сходить і заходить, зима змінює літо, українці - найкращі солдати у світі, російські найманці будуть виловлені у кожній норі, порятунку для них нема ніде.
Даруйте, якщо моя думка не вписується у вашу зраду. Я не експерт, як було сказано вище.