10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
"Я думаю, що ми ближче до миру, ніж думаємо. Ми ближче до закінчення війни".
Він же має на увазі перемогу, так? Звільнення Донеччини, Луганщини і Херсонщини, звільнення Бердянська і Маріуполя, звільнення Криму, так?
Звільнення - у значенні що там буде українська влада, українська армія та український прапор, і не буде російського.
Скажіть мені, що саме це він і пропонує.
Бо закінчити війну можна двома шляхами.
Скажіть мені, що у нас сильна мотивована армія, що у нас мобілізоване суспільство і невтомна влада, яка не втік для того, щоб працювати на перемогу і не допустити капітуляції.
Скажіть щось. Збрешіть.
Якщо ви думаєте, що це я вам міні-склад Епіцентру показую, то нє, нє.
Це ті самі "дрібні" задачі, які виконує СГ поміж мільйонними допомогами. І тих "дрібничок" також мільйон.
На тому тижні (я навіть не встигнула написати дописа, як зібрали) 46-а бригада ДШВ попросила розхідники для шиномонтажного комплексу. Мабуть, не треба пояснювати, як "летять" колеса на дорогах, всуціль засіяних осколками, правда?
200 000 гривень у якості "дрібничок" виглядає приблизно отак. Вже всьо придбано і передано, хлопці просили подякувати вам особисто кожному.
Куди діваються ваші донати? В тому числі на ось такі "дрібнички" (хоча звісно, що не буває дрібниць на фронті, так само як і в підтримці також їх не буває).
Продовжуємо допомагати ЗСУ! Ранкову каву беріть, але замість тістечка краще відправте пару гривнів сюди ⬇️
💳 ПРИВАТ24
5169 3305 3948 0845
💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4115 0177 8331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Для охорони Зеленського за державний кошт придбано 4 тойоти у преміум - комплектації по 3,93 млн грн за штуку.
Вже читаю, що може так і треба. Ці машини із бронебійним усім не можуть коштувати дешево.
Та я ж не сперечаюся, великому кораблю велике плавання.
Питання тільки - а попередні броньовики куди поділися? Полягли у нерівному бою на Банковій? Не витримали п'ятсот мільйонів замахів? Чи як кажуть росіяни - прахуділіся?
Питання ж не в тому, дорого це чи дешево за певну модель. Он кадиллаки ручної роботи взагалі захмарно коштують.
Питання в тому, чи на часі? Чи може перетоптався б пару місяців, чи скільки йому там лишилося до закінчення безкінечної каденції?
Моїм хлопцям потрібніше. Одну таку кадилаку ми б обміняли на десяток корчів. Або вантажівку б нормальну купили. Три.
І без сарказму, врятували б цим кілька десятків реальних життів. Живих справжніх чоловіків і жінок. Батьків і братів.
Це ж набагато важливіше, ніж пригорівша сідушка одного президента, яка підпортилася від постійного переляку.
Отримала блокування рахунків судовим виконавцем у зв'язку з несплатою судового збору.
Який, звісно ж, був сплачений іще у березні.
І як повідомив мені судовий виконавець, своє провадження він закриє протягом кількох днів. Але його колега десь там готує аналогічну постанову через несплату штрафу.
Який, звісно ж, теж був сплачений у березні.
За офіційними рахунками, доступними на сайті районного суду.
Мені здається, колапс виглядає саме так. Коли видимість роботи є, але нічого не працює. Я без карток якось проживу, у мене он іще дитячі скарбнички є і сто гривень готівкою. А на карті все одно тільки кредитна заборгованість.
Але тут же у стрічці історії людей, які намагаються демобілізуватися з армії за станом здоров'я, перейшовши межу інвалідності.
Історії військових з реального життя.
Фірмова армійська фраза - "звертайтесь до волонтерів". Фраза, якої взагалі не повинно бути в армії, а особливо там, де ідеться про зброю, тактичну мелицину, засоби реб і машини. Якщо держава забезпечує хлопців усім цим через заклик звертатися до волонтерів - то це і є колапс державного управління.
Не працює облік і звітність, не працює планування, не працює контроль. Зв'язки між інституціями розірвані. Кожен орган ніби і зайнятий, витрати на утримання апарату зростають, а на виході нульовий результат.
Це як з Дією, мільйони гривень викидаються на всі ці сервіси одружень, а по факту довідку з Дії не приймуть у жодному соцзабезі, будьте добрі принести нормальний папірець.
А на чолі цього всього балагану миршавий, закомпоексований, глибоко некомпетентний і залежний чоловік, який диригує руїною, штовхаючи країну у прірву.
Як би вони не перекидали відповідальність на опозицію, Байдена чи Папу Римського, у тому що відбувається з країною винен Зеленський.
Сьогодні у зв'язку з вибухами на однойменному арсеналі багато хто поширив пісеньку з радянського кіна "На Тіхорецкую состав отправіцца". У моїй голові ці "вагончики" лунають з самого ранку, хоча фільм я не дивилася років десять точно.
Це така диявольська підлість радянської влади, зробити життя людей максимально сірим і нестерпним. Але дати їм кілька свят - та по суті, одне єдине свято, другим був день народження, ото і всі святкування на рік. І намертво прив'язати його до своєї пропаганди.
Зробити той нещасний новий рік невіддільним від "Іронії судьби". Хоч не хоч, а вся країна дивиться його у цей конкретний день, дресирується, виробляє рефлекс.
Хоча так подумаєш - ну в якому місці він святковий? Сірий, візуально некрасивий, затягнутий, статичний... Це як салат олів'є. Поясніть зараз дітям, чому він у нас вважався святковим. Святкова картопля і морква? Святковий кормовий горошок, не солодкий навіть? Святкова варена ковбаса, на смак як туалетний папір? Чи може святковий майонез...
Це все були радості бідних. Ми одна одній колготки на день народження дарували і були щасливі від таких подарунків.
Роки минули, а рефлекс залишився. Вмикається пісенька - і тобі радісно, ендорфіни виробляються.
Вчора повідомили, що в Одесі знесуть пам'ятник Пушкіну. І одеський бомонд вибухнув обуреннями і стенаннями. Відома поетка і перекладачка Людмила Херсонська виклала ось такий допис. Я спочатку подумала, що це іронія, сарказм. А потім з коментарів зрозуміла, що ні, цілком серйозно.
У нас у Києві противники знесення Щорса теж наводили аргумент, що кінь красивий. Унікальний кінь, єдиний у світі такий.
Тепер на цьому постаменті у нас ось така скульптура. Маленька дівчинка і криваві, зламані соняшники, які пробиваються крізь граніт там, де їх топтав Щорс своїм конем.
Ні Щорса, ні коня більше нема. А дівчинка виросте і увійде в силу.
Вона дуже красива.
"План розрахований на рішення, які мають статися починаючи з жовтня до грудня місяця… Тоді ми вважаємо, що план спрацює", – сказав Зеленський.
Це все про той самий "план перемоги", який він досі нікому не показує. Таке враження, що навіть пані Урсула даремно їхала до Києва, не вдалося зазирнути у план.
Зеленський нагнітає як ніколи, покладаючи відповідальність за реалізацію цього небаченого плану на Байдена.
А то що? Якщо Штати втримаються від втілення плану Зе, що тоді?
Мене дуже цікавить, що збирається викласти на стіл Зеленський, коли широко розрекламований план провалиться.
Кажуть, цей день рано чи пізно настає у житті кожного волонтера, який займається технікою :)
Ми збираємо на вантажівку.
(Пропускаємо великий уривок, як так сталося. Війна з нами сталася, от що).
Підрозділ, якому ми з вами системно допомагаємо вже з рік, поніс втрати. Батальйон відведено на відновлення і доукомплектування, кілька тижнів у них буде передишка.
Багато загиблих і поранених, на жаль. Ну і друге - втрачена значна частина техніки. Те мізерне кладовище домашніх машин, яке лишилося на ходу, потребує серйозного ремонту, чим хлопці зараз і займаються.
А з вантажівками зовсім біда. По суті, переміщення бату зараз виглядають так, що у єдиний автобус до самого даху закидаються речі, а особовий склад добирається на буханках, легковушках і попутних бричках. Як чумаки без волів, все на собі.
Тому ми із зампотехом посиділи, подумали і наважилися на такий збір. Так, це не така красива покупка, як джип. Так, вона не поїде на самий "нуль" (ну бо на першу лінію зараз ніхто не їде, машини горять як свічки, все ж під дронами).
Але вплив на боєздатність батальйону буде незрівнянно великим. Якщо все вийде, однією покупкою ми закриємо величезну діру у логістиці.
Сума до збору 300 тис, це орієнтовна цифра. Якщо треба більше, хлопці скинуться зі своїх зарплат.
А далі хороша новина.
ХОРОША НОВИНА
Lala Tarapakina вчора передала на цей збір 55 тисяч гривень!
Фонд "12 вартових" збирав гроші на купівлю машини для евакуації тварин, вони вивозять звірят із прифронтової зони. Завдяки спонсорам вдалося зібрати необхідну суму з надлишком.
Ось цей надлишок був переданий на машину для військових.
Ще одне свідчення того, що наша бульбашка дуже тісна. І така, розуміюча з півслова. Неможливо вирізати шматок життя і відразу перескочити до того місця, де буде перемога і відновлення.
Нам доведеться перейти все до кінця, через спалену землю, через руїни, через усвідомлення, що ми не всесильні, і що біда значно більша, ніж може витримати одна людина.
І все одно будемо робити, що можемо. В надії, що ці зусилля хоч щось змінять.
Лала, дякую до неба. Хай котячі і собачі боги бережуть ваші екіпажі, якщо раптом людські не впораються.
І наперед дякую друзям, які підтримають цей збір.
А я не маю жодного сумніву, що підтримають. Дорога бульбашка, ви ж самі усе бачите.
Історія з визволенням Усика із застінків польської аеропортової служби була б кумедною, але ні.
Зеленський не навчився за п'ять років, не навчиться за шість.
Людина, яка звикла "рєшать" у ручному режимі, і чия головна цінність - телефонна книжечка з корисними номерами, так і не усвідомив ні масштабу своєї ролі, ні масштабу країни, яку він має честь представляти.
Це Вова з Кварталу може дзвонити "мєнтам" і просити відпустити п'яного дружбана. Президент України може обривати телефони, погрожувати, інтригувати, смикати за всі ниточки, коли ідеться про порятунок наших військових і звільнення полонених.
З розумінням того, на якому рівні мають бути ці дзвінки. На рівні президентів і глав урядів - так. На рівні міністрів, а тим більше рядових службовців - у жодному разі.
Уявляю, який би здійнявся гвалт, якби Порошенко спробував відмазати від дорожньої халепи когось зі своїх приятелів. Вірніше, не уявляю, це неможливо.
Ранок якось так розпочався, що тільки і лишається - влягтися поряд з котами і зачаїтися :)
Все або зламалося, або не працює, або не прийшло на роботу.
Завдяки останньому покращенню фб я тепер не бачу, скільки людей відреагували на дописи. Тому вгадую, чи мене читають, за опосередкованими ознаками. От ми закрили збір на машину – значить ефект є.
Якщо чесно, набридло бавитися у їхні алгоритми, писати по три беззмістовних коментарі перед тим, як викласти реквізити і все таке. Так, ми взяли мережу, яка з самого початку була розроблена для розваги, і використовуємо її для вирішення серйозних питань у справжній війні. Ну і що? У вправних руках і пейджер стріляє.
Тому кидаю цей допис як пляшку в океан, може приб’ється до адресата.
Справа Громад законтрактувала 870 пічок для обігріву військових. Пічки працюють від мережі, від акумулятора і від дизпалива. Витрата дизеля – півлітра на годину.
Це буде один із найбільш дефіцитних і спросних товарів цієї осені і зими. Портативний аналог буржуйки, якій не потрібні дрова – вже передбачаю, як СГ обриватимуть телефони з питаннями, де ці пічки можна взяти і яким чином вибити для свого підрозділу.
Вартість контракту 4 050 720 гривень, але половину суми оплачує Петро Порошенко. Справа Громад має швидко зібрати свою половину, тобто 2 025 360 грн.
Закинути гроші на цей проект можна за такими реквізитами
💳 ПРИВАТ24
5169 3305 3948 0845
💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4115 0177 8331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Апд. Є!!!
Ура!!!!
Ми знову це зробили, збір закрито, сума зібрана!
Дякую!
- У вас хтось дуже класні фотки робить.
- Так, у нас є професійний фотограф, просто він воює зараз.
А ще у них професійні айтішники, оператори, водії, дизайнери...
Та що там, навіть підводки до зборів їм пише професійна письменниця, Шевченківська лауреатка :)
Насправді у нашій армії і довкола неї гуртуються всі, хто можуть. Кожен із нас несе свої найкращі вміння, щоб посилити ЗСУ.
Помилуйтеся цими прекрасними фото, отримайте естетичну насолоду.
На першому - наша з вами машина, для закриття збору на яку лишилося 6 тис грн.
Я і так сміюся
Але якщо з'ясується, що пейджери Хезболлі - через посередника, звісно - продав Ізраїль...
Кава взагалі носом піде.
Новини з наших машинних справ такі собі. Якби ми були підприємцями, то давно прогоріли б.
Тому що ми передали хлопцям машину, не чекаючи завершення збору.
Скажу зразу, я була проти такого. Терпіти не можу боргів, які невідомо як закривати.
Але пан Тарас сказав, що він перепозичив, але машина потрібна під Покровськом. Що доки вона тут стоїть, там могла б уже врятувати комусь життя.
Тому з минулого тижня вона на війні. Ідеальна для потреб наших хлопців: містка, прохідна, здоровенний багажник. Носиться як угоріла, і бк підвозить, і людей на позиції. На жаль, вчора евакуювала загиблих.
Трошки у хлопців буде передишка, зроблять нам відео. Ось поки що фото передачі автівки.
Ну і борг незакритий у сумі 63 тисяч. Була б дуже вдячна, якби ми заткнули цю діру і відразу перейшли до наступного збору.
Якщо чесно, під Покровськом гроші уже не мають значення. Що шість тисяч, що шістдесят, що шістсот. Там усе міряється іншими категоріями.
Коли я на пальцях і трьох календарях показувала іспанцям, скільки у нас книжкових фестивалів цієї осені, мені здається, вони не повірили :)
Це не вкладається у голові: як це можливо під час війни? Як все організувати, як зібрати видавців, як люди не бояться прийти у таке скупчення?
А друкувати книги під обстрілами, та з відключеннями світла. А підняти з попелу харківські виробничі потужності і знову запустити книговидання. Це ж немислимо: однією ракетою росія розбомблює третину наших складів, а видавці все одно зализали рани, набрали кредитів і все перезапустили.
Пишаюсь нашими авторами, видавцями, друкарями і книгарнями, нашими бібліотеками. Ну і читачами звичайно ж.
Книги, куплені під час війни, колись будуть бібліографічною рідкістю. У них уже є своя історія.
22 вересня о 13.00 я буду у Житомирі на книжковому форумі "Відсіч. Без бар'єрів". Там же продаватиме книги видавництво "Білка", можна буде все придбати і підписати.
28 і 29 вересня перетнемося у Києві на Книжковій країні.
27 вересня буду у Кам'янець- Подільському, там у мене інший форум, не книжковий, але постараюся вирватися у Книгарню Є на автограф-сесію.
У мене є книжковий стелаж, майже повністю заповнений книгами, купленими за рекомендаціями Алла Комарова.
І маленьке (сарказм) его Горіха розквітає, коли далеко не дурні люди, зі смаком і величезним досвідом книгозбирання, відзначають, що у мене варта уваги бібліотека.
Сьогодні Алла, вона ж подруга Дафа, вона ж просто подруга святкує день народження. Уже у сорок якийсь там раз у статусі класної і порядної людини, і також вперше - у статусі видавчині.
Алла нарешті здійснила перехід і перейшла від книголюба до видавця. Видавництво називається "Уроборос", і там уже чимало всього смачного пропонується у передзамовленні.
Друзі, у п'ятницю, 27 вересня, я буду у Кам'янець-Подільському.
Запрошую до Книгарні Є на 15.00, у нас буде годинка, щоб поговорити про літературу і життя.
Прийшло повідомлення про блокування рахунка в Ощадбанку, де я закрила рахунок іще у 19му. Принаймні, я так думала.
Перевірити це неможливо, у відділенні Ощадбанку на районі мене відправили у якесь єдине їхнє вікно на Правобережжі, де у них сидить бухгалтер.
А тепер якщо серйозно.
За 600 грн судового збору, сплачені іще у березні (платіжний документ на руках) виконавча служба блокує всі мої карти, включно з юніорською картою дочки, так що вона сьогодні не змогла пообідати.
Ну добре, а якщо якась екстрена ситуація? Ну там війна, наприклад... Чи у матері трьох дітей раптом виникне потреба купити дітям їсти?
Як у ситуації воєнного стану можна наражати людей на додаткові ризики, і хто взагалі компенсує витрачені нерви?
Телеграм vs фейсбук.
Телеграм дірявий і відкритий до російського стеження. Дуже незручний, не підкидає тобі контент за інтересами, там рай для анонімів, ви не бачите, хто вподобав ваш допис, а хто поставив поганий смайлик.
Але ще жодного разу там не блокувалися дописи про допомогу армії. Ті підписники, які є, гарантовано їх побачать. Дві третини надходжень на банку - через охоплення у телеграмі.
Фейсбук ніби належить нашим союзникам. Американці ж за нас у війні, хіба ні? Але кожен допис про з*б*і*р к*о*ш*т*і*в обвалює подачу у рази. Ти автоматично опиняєшся у тіньовому бані, тебе тижнями ніхто не бачить. У цей час ти публікуєш дописи для власного задоволення, як приватний читацький щоденник.
Це відбувається не раз і не два, це система. ФБ негласно, але дуже ефективно блокує волонтерські зусилля.
От і думай, як так виходить. Чому друзі поводяться так, що і ворогів не треба.
А тим часом скрін із нашого діалогу з хлопцями. Якщо у вас є можливість підтримати збір на вантажівку, буду дуже вдячна
Я виконала для вас свою частину роботи і переконалася, що Житомир таки існує. :) У цьому можна бути впевненим із майже 100-відсотковою точністю.
Принаймні, люди, з якими ми говорили, називали себе мешканцями Житомира. Може розіграш такий, хто зна...
Відбувся книжковий фестиваль "Відсіч". Дякую організаторам за запрошення, дякую глядачам, які висиділи годину на розпеченій площі, а потім іще довго стояли за автографами.
Дякую дружнім видавництвам, які привезли багато книг про війну, а також відвідувачам, які не давали нудьгувати.
Наталка і Люба з Видавництво Білка , ви моя велика любов, але ви це знаєте.
Чули б ви, як вони захоплено розповідали про кожну книгу "Білки"!
Поїхала додому обдарована неймовірними сувенірами, а ще більше втішена обіймами житомирян та щирим інтересом до наших книг.
У кого є фото - кидайте в коментарі, бо у мене тільки черга на підписання книг.
Друзі, цієї неділі буду у Житомирі
Насамперед, хочу остаточно переконатися, що Житомир існує :)
І, звичайно ж, посидіти і поговорити в дружньому колі.
Запрошую усіх бажаючих на розмову, ми там добряче попліткуємо :)
Зараз у Раді триває бюджетний процес.
У порожній залі сидять депутати ЄС і кілька заблукалих слуг народу.
Порошенко виступає у порожнечу, так само як і голова бюджетного комітету.
Трансляції нема, за стінами парламенту ніхто не знає, що там відбувається. Пересічним виборцям нецікаво.
ПП з голосу озвучує цифри, які Уряд навіть не роздав депутатам. Напевно, порахували, що нема смислу папір переводити на роздруківки.
43 млрд гривень на дорожній фонд. Зростання видатків на поліцію і прокуратуру. Обрізка соціальних витрат, на школи та культуру.
Коштів на проведення виборів не передбачено.
Рада перетворилася на декорацію. Силами Зеленського і його менеджерів парламентаризм в Україні знищено. Парламентського контролю за виконавчою гілкою більше не існує. Законодавча робота саботується, закони приймаються без обговорення шляхом слухняного натискання кнопки.
Янукович у порівнянні з цими - державник. При ньому депутати хоч на роботу ходили.
Я думаю, ці врахували досвід Януковича і свідомо зробили все можливе, щоб знищити ВР інституційно. Щоб у разі нового Майдану в Україні не лишилося легітимного органу. Щоб не було кому перебрати на себе відповідальність, сформувати тимчасовий уряд чи прийняти першочергові акти.
Ну і звісно, з такою псевдо-Радою дуже зручно дерибанити бюджет.
Я щойно такий подарунок отримала, такий внесок на нашу наступну машину, від таких класних людей...
Завтра все розповім, а зараз відчуття, ніби фея злетіла з неба і трусить над головою золотий пилок.
Які ж наші українці все таки надзвичайні. Торжество людяності у розпал війни.
Друзі, трошки дурна ситуація
Звернулися за допомогою екіпажі, які збивають шахеди у Франківській області. Їм потрібно хоча би дві зарядні станції по типу бандери на машини для мобільної роботи.
Це хлопці, які гасають по всій Франківщині та безпосередньо прикривають місто.
І я не зовсім розумію, як так вийшло, що вони не знайшли допомоги у цьому простому питанні на місцевому рівні.
Ну тобто це нормально, коли ми збираємо гроші на передову. Але ненормально, що міська і обласна влада в тилу не можуть забезпечити свої екіпажі ППО елементарним обладнанням зараз, у 24му році
Тому питання таке. Чи може хтось підказати, як звернутися до пана Руслана Марцінківа для закриття цієї потреби. У мене він навіть не тегається.
Чи до кого потрібно стукати, щоб ППО-шники Франківської області отримали дві, а ще краще три зарядних станції, і ця сторінка уже якось перегорнулася.
Ну добре, 5 тисяч пейджерів ізраїльські спецслужби якось підмінили ? зіпсували ? замінували на етапі виробництва.
А рації, телефони, самокати і скутери теж перехопили у виробника?
Мені здається, на наших очах неможливе якимось чином стало можливим. Якщо з'явилася технологія... Уявляєте перспективи?
Щоразу я думаю, що це нереально або як мінімум дуже складно, суми здаються непідйомними
І щоразу ми якось це робимо, крок за кроком, але не зупиняючись.
Моя віра у нашу перемогу тримається руками, зубами і хвостом за цю наполегливість.
Дякую, друзі. Машина вже без обтяжень, хай служить хлопцям довго і вірно.
Залишок по збору буде направлений на наступну автівку.
Я тут спостерігаю за одним процесом, і з кожним днем, скажімо так, все більше дивуюся.
Почнемо здалеку.
Всі ж знають, що у нас війна, так?
А війна - це в тому числі вимушена мобільність і вимушена готовність у будь-який момент знятися, вхопити дітей і кудись поїхати. Не думаю, шо хтось забув 22й.
Так от, сотні тисяч жінок для себе відкрили нову реальність: потрібно здавати на права і сідати за кермо. Уміння їздити це зараз базова навичка. Хто стояв з ключами біля машини і не вмів її завести, дослухаючись до танків на сусідній вулиці, той зрозуміє.
І цілком нормально, що ці жінки, щойно попустило, кинулися на курси. Якось тупо померти через те, що ти пасажирка по життю.
Звісно ж, ціни на навчання відразу злетіли до небес. Одне заняття з інструктором зараз коштує тисячу гривень, і все одно ажіотаж. Все це прогнозовано, ринок реагує на попит.
До цього місця ніби логічно, так?
А далі дивіться. Після курсів і складання теорії потрібно скласти практику. У мій час нас усіх привозили на Туполева і всі гамузом каталися на тому полігоні або до Святошина і назад.
Тепер же для складання водійського іспиту потрібно взяти талончик у сервісному центрі при МВС.
У Києві таких сервісних центрів чотири. Кожен видає 7-10 талончиків на день. На всю столицю, на місто-мільйонник.
Нещасні здобувачі ночують під цими центрами. Сидять на сайті в надії вловити заповітний талончик, але це нереально, легше купити квиток на Варшаву.
Їдуть у регіони.
Дуже зручно, правда? Виловлюєш талончик у Черкасах, Хмельницькому чи Житомирі, приїжджаєш, (не)складаєш іспит у місті, яке ти вперше бачиш, тоді полюєш за новим талоном. Так за рік-два познайомишся з усією Україною.
При цьому злі язики кажуть, що машин у сервісних центрах більш ніж достатньо. За потужностями, кожен міг би пропускати до 130 осіб на день.
Отже, з одного боку маємо ажіотажний попит. З другого - штучно звужену пропозицію.
Питання без зірочки: якою буде ціна товару за таких умов, і хто на ній заробляє, якщо продавцем стала державна установа?
"Що ви бачите перед собою? - Це скарб! - Це наш друг у виконанні бойових завдань!"
Хлопці відео підігнали
Дивлюсь і сміюся :)
Дрони ящиками - це не ми, це франківський фонд "З божою допомогою" і пан Тарас запустили виробництво.
А от машина - це ми з вами.
Я впевнена, вам також приємно бачити, що вона у надійних руках.
До закриття збору за цю машину лишилося 34 тис. Дякую всім, хто долучається.
Зеленський: план перемоги у війні готовий на 90 процентів.
(Але він його нам не покаже).
Знаєш як заінтригувати ідіота, ні? Ну нічого, завтра скажу...
Перепрошую.
План перемоги у війні пишуть люди, які до того успішно реалізували план саботажу, план роззброєння і план одностороннього відведення військ. План капітуляції не вдалося дотиснути, хоч вони і старалися. У Стамбулі вже сиділи із шампанським напоготові, у Білорусію погнали якісь стрьомні делегації у перший же день вторгнення. Але тоді щось пішло не за планом.
Якби я писала план перемоги, він би у мене починався зі слів "Беремо Зеленського..."
Але з нетерпінням почекаємо наступного тижня, готуючись не обімліти від потужного і сонцесяйного.
Війну у своїй голові він закінчив іще у 19му. Я так думаю, перемога настане у тій самій голові з тим самим ефектом.
Це була одна з найвіддаленіших моїх поїздок. До країни, де я ще ніколи не була, і три дні там - це взагалі ні про що, особливо з урахуванням дороги по дві доби у кожен бік.
Якби на відпочинок, я б ніколи не поїхала. Тим більше, всесвіт з усіх сил подавав знаки, що мені туди не треба. Буквально за день до подорожі я впала, розбивши обидві ноги. Навіть подумала все скасувати, але обійшлося лише величезним чорним синцем на всю ногу.
Потім мене не хотіли пускати до Польщі, розвернули у Перемишлі. За розрахунками польських митників, у мене завершився 90-денний термін безвізу, я за півроку вичерпала ці дні. За моїми розрахунками, я ще мала час на цю поїздку. Ми розбиралися більше години на радість усій черзі, а потім прийшла начальниця зміни і мене впустили.
Так от, зважаючи на ці знаки, треба було сидіти вдома. Але одночасно я знаю, що не так багато українських письменників перекладені іспанською. І ще менше наших доїжджає на їхні літературні події.
Іспанія - дуже дружня до нас країна. Тут отримали прихисток багато наших мамів з дітьми, тут є згуртована українська діаспора. Наших тут оточують турботою і щирою підтримкою; наприклад, наші біженці отримували не лише харчування, житло, медичну страховку, всі документи і насичені мовні курси, але і супровід перекладача на перших три місяці, який скрізь водив за ручку.
Дітей не гноблять у школі. І це так важливо, це просто безцінно. Нема того булінгу, холодної зневаги, ізоляції. Діток відразу приймають бавитися у колектив, з ними хочуть гуляти і дружити ровесники.
Мені здається, для підтримки цього вогню, цієї приязні і потрібно приїжджати, розповідати про нашу війну, про Україну, і їхати назад, лишаючи по собі теплі і цікаві спогади.
Принаймні, таким був план А. (План В - плисти додому через Тису на валізі, якщо поляки раптом не захочуть випускати назад).
Я зробила що могла, натерла язик, розповідаючи про наших письменників, про наших живих і полеглих авторів, про наші книжкові фестивалі і наше життя.
Ось скрін одного повідомлення від учасників форуму, який вказує на те, що мені частково вдалося.
Ну і тим хто звик рахувати бюджети, відразу скажу, що вся поїздка, з квитками і готелями включно, оплачена приймаючою стороною, вони взяли на себе всі витрати.
Побачила у мережі табличку з рівнем народжуваності у Європі, де Україна найнижча за всіма показниками.
Що можу сказати. Кожен дивиться, чим може допомогти.
Чи можу я народити? Навряд чи, хоча нещодавнє триденне отруєння дуже збадьорило своєю подібністю до токсикозу, аж холодним потом вкрилася.
Тоді що? Ну спробую не померти (взагалі) якомога довше, і весь час буду боротися за те, щоб у нас була країна, де жінки хотітимуть народжувати.