10611
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Цьогорічну премію миру отримала японська організація Hibakusha, яка об'єднує жертв ядерних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі і бореться проти можливого повторного застосування ядерної зброї у світі.
Як на мене, максимально коректний і символічний вибір. Перестрахувалися. А всім невдоволеним можна сказати - ви що, за ядерну війну?
Особливо враховуючи той факт, що серед фаворитів називали вдову Навальну, Генсека ООН, агентство у справах палестинських біженців і Зеленського.
Щоправда, це все спекуляції, підігріті букмекерами і політичними чутками.
Як відомо, Нобелівський комітет не розкриває інформацію ні про висуванців, ні про висувачів, ні про процес відбору. Але сам кандидат може злити новину про своє висунення у пресу.
У виняткових випадках офіційні дані можуть бути розкриті через 50 років після події.
Тобто ми з вами можемо і не дожити до того часу і не дізнатися, хто номінував Зеленського.
Хоча певну підказку дають правила премії, за якими номінувати можуть діючі члени національного уряду :)
Україна успішно налагодила виробництво безпілотних літальних апаратів, завдаючи масових та ефективних ударів по території росії. Наступним кроком може стати експорт БпЛА, що може дозволити заробити нашій країні до 20 мільярдів доларів.
Такі відомості наводить видання Financial Times з посиланням на нардепа Олександра Маріковського, голову економічного підкомітету Ради. Бажання українських виробників продавати свої дрони закордон і вигоди для бюджету у вигляді податків спонукають задуматися про дозвіл їхнього продажу в інші країни.
(З новин)
Все зрозуміло? Розходимося. В Україні є надлишок дронів, але з якихось причин їх не можна направити на фронт, де дронів дефіцит і де росіяни забивають нас у пропорції один до десяти.
Зате їх можна продавати на експорт з метою збагачення (за рахунок податків)
Та що там соромитися. Продавайте відразу росії, путін заплатить подвійну ціну, вдвічі більше заробите (податків).
Як я дізнаюсь про те, що у соцмережах Порошенко вже виклали світлини дронів та РЕБ? Ні, не з соцмереж. Я про це дізнаюсь від командирів бригад та батальйонів, які починають синхронно телефонувати з проханням допомоги. І це не один дзвінок, не десяток.
В мене досить великий досвід допомоги ЗСУ, вже більш як 10 років. Кожного разу сценарій був досить схожий. Спочатку зʼявляється якась критична потреба (бронежилети, каски, форма, дрони). Потім зʼявляється волонтер або фонд, який починає цю потребу закривати — показуючи приклад своєю роботою. На наступному етапі сотні та тисячі волонтерів вже допомагають по цьому напрямку, забезпечуючи загальну потребу на десятки відсотків. А потім, нарешті-дочекались, потребу починає закривати міністерство.
А от з ФПВ, Мавіками та РЕБ цей сценарій не спрацював аж досі, а волонтери вже не тягнуть ці задачі. Збори падають, збори падають, збори падають. У всіх та скрізь — економіка у дупі, нервове та емоційне виснаження у всіх на максимальному рівні.
Десь є сотні тисяч ФПВ-дронів від міністерства.
Комусь вони навіть постачаються.
Колись це можливо зміниться.
Але станом на зараз — в мене багато десятків телефонних дзвінків від комбригів та комбатів з відчайдушним проханням допомоги.
На світлинах 3100 фпв, під сотню Мавіків та 50 комплексів РЕБ Шатро. Все це на 46 875 000 гривень — це ми отримали по контрактах від виробників на жовтень і починаємо розвозити по військах. Вистачить не всім, вистачить навіть не всім давнім знайомим, вистачить навіть не всім улюбленим давнім знайомим.
Могли б більше, але...
💳 ПРИВАТ24
5169 3305 3948 0845
💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4115 0177 8331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
"Женя, давай газу! Це не та машина! Це ж тобі не камаз!" :)
Оформили сьогодні документи і забрали вантажівку у продавця. Хлопці задоволені - не те слово.
Ми з вами закрили дуже важливу потребу. Подивіться, кули пішли ваші внески, це те, що ми зібрали по гривні і по долару.
Сподіваюся, у вас теж усмішка від вуха до вуха, як у мене зараз ;)
А якою мовою говорили у родині Лесі Українки?
Не таке очевидне питання, як здається на перший погляд. Її батько, Петро Антонович Косач, народився у місті Мглин. Зараз це Брянська область на росії. І все життя був російськомовним.
Мама Лесі, Олена Пчілка, зі своєю матір'ю листувалася російською. І у пошуках україномовного середовища для своїх дітей вивозила їх на літо у глибоку провінцію, у села. Тобто хоч-не-хоч, але у дітей мало скластися враження, що українська - це мова села і мова селян. Серед рівних за станом і статусом українською у них не говорили.
Тобто питання, яке б нас мало цікавити: на якому етапі стався перелам? Де, коли і внаслідок чого "народництво" із екзотичного захоплення перетворилося на справу життя, місію - як для покоління батьків, так і для покоління дітей.
Мені здається, визначальним став вплив Шеви - як університету Св. Володимира з відповідними рухами серед студентів і викладачів, так і Шевченка як людини, поета і Кобзаря.
Трапився на очі ось такий рушник із колекції пана Юрія Юрій Мельничук (Львів).
Думаю собі, скільки ж часу минуло від втопленого у крові Батурина до рушників, де дерево життя вінчають двоголові курки.
Це дуже страшний експонат, він як застереження усім нам. І далеко не унікальний також; досі по скринях лежать сотні Кролевецьких рушників "з орлами", а скільки імперських корон вишивалося у селах і містах...
Сучасна росія використовує ту саму стратегію, що і радянська, а перед тим царська попередниця. Вони воюють через дітей, вони промивають їм мізки у всіх інституціях, сподіваючись виліпити лояльне до себе покоління. Якщо не вийде з цим, тоді з наступним.
І їм щось таки вдається. Сьогодні ми спостерігали за однією такою ходячою бомбою 2001 року народження. Вона спочатку різко там стрімила, насміхаючись з українців, потім не так уже й різко сиділа у відділку... Продукт пропаганди, спільний викидень ватної сім'ї і школи.
У такій ситуації є спокуса узагальнити. Тим більше, росіяни роблять все можливе, щоб переконати і нас, і світ - окуповані території уже відрізаний шматок, вони вже ментально не наші.
Але це неправда.
Не всі там такі. Там ведеться невидима нашому оку боротьба, там люди чинять шалений опір, там підлітки і їхні батьки відчайдушно ризикують, але не здаються. Ми просто не чуємо про них, не знаємо історій. Ці люди мені нагадують праведників доби раннього християнства, вони залишилися сам-на-сам із пітьмою, і все одно не втрачають віри.
Колись росіяни були впевнені, що тризуб на наддніпрянських рушниках не розквітне більше ніколи. Їм здавалося, що вони тут витоптали і випалили усе живе, розчинили у собі, пригнобили назавжди.
Але хрін.
Така рослина, хрін, знаєте? Його ж неможливо вивести із землі, яку він вважає своєю. Він же все одно проросте.
У день вчителя покажу вам сорочку, яку мені вишила моя мама, Марія Адамівна, вчителька з усе-життєвим стажем, захисниця дітей і дорослих, найдобріша і найщиріша людина на світі.
Вона почала її вишивати до поранення. Десь на середині лівого рукава росіяни роздробили їй руку, вирвали м'язи, нерви і сухожилля і мало не вбили. Мама перенесла більше десяти операцій, носить у собі титанову конструкцію, пройшла кілька виснажливих курсів реабілітації і дошила цю сорочку.
Сказала, що для неї це питання принципу.
Мам, дякую що не припиняєш нас вчити. Зі святом, дорога.
Друзі, до закриття збору на вантажівку у нас лишилося 11 тис грн :)
Хлопці знайшли машину і вчора віддали заставу. Вчора ж на вечір зірвалися були забирати, побачивши динаміку на нашій банці, але продавець хоче все робити через мрео, купівлю-продаж, а не довіреність. То я їм в останній момент нагадала, що у нас взагалі то субота, вихідний, нічого не вийде.
- Вихідний? - здивувалися військові. - А що це таке?
Але факт той, що вантажівка у хорошому робочому стані знайшлася. Її оглянули механіки частини, потім командир, залишилися задоволені. По грошах ми вкладаємося у 300 тис, точніше буде видно, коли сплатимо за оформлення. Сподіваюся на невеликий залишок у кілька тисяч грн, піде на обслуговування і дрібний ремонт.
Поки що ніби все, сподіваємося на закриття збору. Дякую всім, хто бере у цьому участь..
Як мама трьох зараз "ходжу" з ними у сьому школу. І це не рахуючи курсів, гуртків і репетиторів... Так, потріпало нас, що зробиш.
Не беруся при цьому оцінювати роботу вчителів. У мене персонально терпіння не вистачає навіть на те, щоб зробити уроки зі своєю власною дитиною. Я дійсно окремо плачу за це спеціально найнятій людині.
Можу тільки дати кілька практичних порад з точки зору мами. Все здобуте на власному досвіді.
1. Початкова школа - найближча від дому. У цій школі шукаєте найдобрішу вчительку. Як шукати? Придумайте щось, проведіть шпигунську роботу. Підкупіть вахтера кінець кінцем.
2. Рано чи пізно доведеться бути стервом. Хіба хочеш - мусиш. Якщо мама психічка - дитині служиться, тобто вчиться легше. Не бійтесь заглядати у словник, тобто до директора, у районний відділ освіти і міську раду. І в принципі не бійтесь.
3. Батьківський комітет, фонд, збори - справа добровільна. Можна вийти з системи у будь який час. Потім знову зайти, якщо захочеться. Система буде на тому самому місці рівно з тими самими темами у чаті, нічого не зміниться.
4. Булінг. Дитину ображатимуть хоч у малому, хоч у чомусь серйозному, але це буде. Рекомендую ставати на захист своєї дитини із застосуванням усіх засобів. Стріляйте з усіх гармат, що занадто - все одно здраво. Вірте мені, бийтеся за свою дитину. Якщо не можете перемогти, змінюйте школу не зволікаючи. На прийняття рішення у вас дні, не місяці.
5. Ну і далі таке, дрібниці. Якщо дитя не хоче вчитися, змушуйте. Контролюйте, нависайте, перевіряйте оцінки, стійте над столом, коли робить домашку. Так, ви будете стервом, але що нам, ми і так уже п. 2. У школі не буває gap year, потрібно вчитися всі роки. Вони потім порозумнішають і шкодуватимуть, що не вчилися, і ви все одно будете крайніми.
6. Вони виростають і вилітають і з дому, і зі школи. А ми з постарілими вчителями дивимося навздогін. У вчителів це найважча частина професії, у нас - найважча частина життя.
7. Вчителька - це людина, яка водить вашу дитину у сховище. Пам'ятайте про це щодня.
Пакуємо виграні лоти для переможниці лотереї.
У кота виходить краще за мене, бо у нього чотири лапки, у мене дві :) він встигає розібрати те, що я накрутила :)
Завершую вечір з відчуттям просто фізичної огиди від новин.
Але знаю, що завтра все одно буде новий день. І ми все одно будемо робити те що робимо заради перемоги. Будемо підтримувати свою армію.
Нічого, я ще побачу світ без путіна, а Україну без зе. Прорвемося.
А тим часом в Україні запрацювала "інвестняня"
Уряд повідомив про підписання договорів про звільнення від податку на прибуток терміном до 5 років з компанією, яка побудує завод з переробки соєвого шроту у Полтавській області.
Другим переможцем конкурсу став Буковель.
Тобто ТОВ "Буковель" і ТОВ "Аквапарк".
Я так розумію, інвестиційним об'єктом, звільненим від податків, буде якраз аквапарк у Буковелі.
Здобули.
Можна не дякувати.
Так виглядає 500 тис доларів, викинутих з балкону під час обшуку.
Треба порадити хлопцям походити під балконами. А раптом щось підберуть корисне.
Хоча я б порадила заходити прямо у хату.
На Хмельниччині ДБР викрило керівницю МСЕК та її сина, який очолює обласне управління Пенсійного фонду, на незаконному збагаченні на суму близько 6 мільйонів доларів.
Під час слідчих дій посадовиця намагалася приховати частину коштів, викинувши дві сумки з 500 тисячами доларів через вікно.
У відповідь на мою лотерею фейсбук почав закидати запрошеннями у групи любителів антикваріату :)
Аж приємно, що він про мене такої високої думки.
Насправді це один із наймиліших спогадів літа: як ми з подругою обходили цілі вулиці малесеньких вінтажних крамниць у Англії. Перебирали книги і порцеляну, відчайдушно торгувалися за кожен фунт, купували дивні речі, яких точно не було у списку бажань - бо як можна бажати щось, про існування чого ти навіть не здогадувалася?
Яке це щастя жити у країні, яка поколіннями не знала війни. І уявлення не має, що таке розкуркулення і колективізація. У них якщо прапра винесла ящик на горище, він там і стоятиме двісті років, на тому самому горищі.
Речі, які опиняються у таких магазинах, є матеріальним свідченням давнього багаторічного достатку. Кожне нове покоління може опиратися на здобутки попереднього.
Як же нам цього бракує. Хто як не ми заслуговує на таку саму мирну працю на своїй землі. І у нас було б точно так, якби росіяни не грабували нас під корінь кожних тридцять-сорок років.
Як і всі, я не можу відвести погляд від Флориди.
З думкою, що природа здатна знищити людство одним помахом руки - чи чим там змахують торнадо. У нас нема протидії і засобів боротьби зі стихією, ми всі дрібні мурахи проти цієї сили.
Але, але...
Новини потроху переключаються на сюжети про прибирання, про порятунок, про відновлення. Прогуркотіло, наробило біди, але люди повернуться у зруйновані домівки і наведуть лад.
А тепер скажіть, що б ці люди зробили зі своєю владою, якби їх не попередили.
Якби президент країни одноосібно вирішив не лякати виборців. І не створювати затори на дорогах.
Бо це ж логічно: якщо мільйони людей захочуть одночасно втекти від смерті, може утворитися тиснява. І тоді, наприклад, не встигнуть вивезти його улюблену морську свинку.
Уявили? Та його б порвали на конфедератський хрест. Буквально, не фігурально, прив'язали б до чотирьох крокодилів і дали старт у різні боки у прямому ефірі.
Друзі, Лелеки проводять розіграш з унікальним лотом.
Розігрується прапор із підписами наших олімпійських чемпіонок із фехтування - Ольги Харлан, Юлії Бакастової, Аліни Комащук й Олени Кравацької. Плюс до прапора Юлія доклала свою шаблю, що принесла перемогу в Парижі!
Мета розіграшу - збір на 100 рюкзаків медиків, цільова сума 600 тис грн
Умови розіграшу за посиланням у коментарях.
Читаю стрічку коментарів під одним англомовним твітом. Там жінки діляться спостереженням про те, що чоловіки завжди їм заперечують. Що б жінка не сказала чи не запропонувала, завжди у відповідь першою реакцією буде "ні".
Потім він подумає і можливо погодиться, особливо якщо те саме йому підкаже хтось зі сторони, особливо чоловічого роду, навіть якщо це пес з гори.
Точно те саме я спостерігаю все життя. Безкінечне долання опору, який ніби не видний збоку, але постійно присутній. Це так, ніби ти весь час ідеш проти вітру. Дуже виснажує насправді, забирає купу енергії. І таке полегшення на контрасті, коли тобі більше не потрібно нікого ні в чому переконувати. Куди захотіла, туди поїхала, що захотіла, те купила чи зробила, все.
А зі сторонніми контактами чи підрядниками я вигадала тактику "уявного друга" чи "уявного чоловіка". Досить на сто, у магазині чи деінде сказати, що "мені колега/чоловік порадив те-то і те-то", як увага до цієї цінної думки зростає в рази. Від неї не відмахуються, її обмірковують як справжню пропозицію від вагомої людини, як щось варте уваги. Ого :)
У Житомирі потрусили членів медичної комісії, просто на робочому місці знайшли 4 млн грн.
На Рівненщині викрили одразу 26 медпрацівників , які «заробляли» на ухилянтах, при обшуку виявили 14 млн.
Так область до області, копієчка до копієчки, бюджет і наповниться. :)
Насправді ні. Ці гроші не підуть ні на військові закупівлі, ні на соціальні проекти. Полежать у речових доказах і повернуться власникам у більш урізаному вигляді. Відрізана половина теж не потрапить у бюджет, а поповнить становище інших корупціонерів.
Як дослідили журналісти "Комерсанта", з 24 лютого 2022 року в судовому реєстрі є 216 вироків, де фігурують співробітники МСЕК.
Не сів жоден.
Більшість обвинувачених звільняються від покарання з випробувальним терміном за угодою з прокуратурою про визнання провини. Без конфіскації майна.
Повірте, це набагато гірше за шизофренію окремо взятої людина, в яку вселився дух проповідниці і яка несе маячню у соцмережах. Це хвороба системи, це параліч державних інституцій. Коли однією рукою показово затримуються хабарники з показовим викладанням килимів із доларів, а другою рукою ті самі люди повертаються на ті самі посади.
Нас дійсно постійно відволікають цими розкрученими скандалами. Як не військовий блогер у сзч, так "богородиця" на мінімалках. Але відволікають не від Вугледара чи Курська, а від неспроможності вищого політичного керівництва виконувати покладені на них функції. Все, чого вони досягли, - велике корупційне спустошення країни, от і все.
Ми з донькою у Звягелі (не питайте).
Гарні люди і погані дороги (краще так, аніж навпаки). Ось дядько котить величезного гарбуза. Дві жіночки ідуть слідом і дивляться, щоб не втік - чи то дядько, чи то гарбуз.
Сліпуче сонце, золоте листя. А на сусідній вулиці похорон під прапорами, поліція завертає машини в об'їзд, всі тихо об'їжджають...
Були у музеї родини Косачів. Тут у мільйонний раз переконалася, який же важливий пласт нашої історії і пам'яті від нас захований, припадає пилом у книгосховищах і архівах.
Всім відомо, що Олена Пчілка була видатною громадською діячкою, просвітницею, феміністкою і збирачкою українського фольклору та узорів народної вишивки
Її праця "Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки" вперше презентувалася у Парижі у 1878 р. (Це до питання культурних зв'язків України і Європи). Потім цей розкішний альбом перевидавався іще п'ять разів, скорочуючись у кожному виданні, аж доки від великої наукової розвідки Пчілки не лишилася куца передмова.
Ось це п'яте видання ми можемо знайти у інтернеті завдяки зусиллям нашої діаспори. А перше, найбільш ґрунтовне, нам недоступне.
А уявіть, який класний міг би бути подарунковий альбом. Які можна було б робити листівки і сувеніри, який мерч для популяризації музею і постаті Ольги Петрівни Косач.
- Доця, ми з тобою якісь бариги. Не можна на все дивитися з точки зору мерчу.
- Угу.
Але в цьому "угу" мало розкаяння :) Нам дійсно хочеться, щоб наші музеї "продавалися".
Щоб була можливість нагребти оберемок футболок, чашок, листівок з Косачами. Щоб книги членів родини на будь який гаманець, від дешевих кишенькових до розкішних ювілейних видань.
Щоб можна було купити мухоловку як у Косачів (вона дійсно прикольна), намисто як у Лесі чи бант на шию як у Ісидори.
Щоб не було похорону під прапорами на сусідній вулиці, щоб від нас нарешті відмахалися росіяни, і ми могли розвивати і рятувати те, що підлягає відновленню.
Це ж просте людське бажання.
ВЛАДО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?
Цікаві ситуації стаються. Вчора посол Ізраїлю в Україні заявив, що його країна давно вже передала Україні систему ранього сповіщення про повітряні атаки, і чому вона досі не працює - питання до України. Тобто Україна має систему, здатну добряче посилити нашу ППО, але чомусь та система досі не працює.
Що це мені нагадало? Це мені нагадало історію з когенераційними установками переданими нам США - вони здатні генерувати таку потрібну українцям електроенергію. Коли влітку українці сиділи без світла по 8 годин, раптом відкрилося що з переданих нам 50 з гаком установок запущена в роботу лише одна. А український бізнес в той самий час збагачував торговців пальним - аби заправляти генератори.
Але далі - більше. Вчора вилізла ще одна інформація. Виявилося що німецькі танки "Leopard" та шведські БМП CV90 і танки Strv 122, ЗСУ використовує де? У Курській області!
Тобто ми втрачаємо території на Донбасі, ми щойно втратили Вугледар, під загрозою Курахове, а найсучаснішу техніку відправляють не туди і не на Запорізький напрямок, де нас уже лякають російським наступом. Тезніку направляють у Курську область. Бог з ним, я вже не питаю якого милого ми взагалі влізли в Курську область? Тепер там доведеться оборонятися, хочемо ми того чи ні. Бо банально, якщо не оборонятимемося в Курській області - доведеться оборонятися в Сумській. Фарш назад не провернеш - уже все зроблено.
Але, чорт забирай, чому сучасні машини відправляють туди де ми воюємо на чужій землі, а не там де ми захищаємо свою? Не розумію.
Я категорично не розумію, чому на третьому році війни у нас панує такий бардак з будівництвом оборонних споруд? Згадаємо ситуацію біля Вовчанська. Згадаємо "зуби дракона" звалені в кучу біля Покровська. Тощо й тощо.
Я не розумію - що відбувається? Влада ледь не як мантру повторює, що Захід не дає достатньо зброї, не дозволяє бити ракетами углиб території Росії тощо. Дозвольте поцікавитися, а Захід нам і фортифікації має будувати, і систему ранього оповіщення монтувати? Може Захід ще й воювати за нас мусить?
Я гарно чую чого нам не дає Захід - я не бачу що робить українська влада для оборони.
Складається стійке враження ніби влада грає з окупантами у піддавки. І чорт забирай, саме про це волає російська пропаганда - ніби Донбас уже не втримати.
Ворожі боти на соцмережах просторікують про "договірничок" за яким влада хоче здати Донбас ворогу. А тепер поставте себе на місце замореного, виснаженого українського солдата і уявіть - що він думає? Спершу - система ранього оповіщення, яка чомусь не працює, потім - сучасні танки в Курській області, а не там де втрачаються території... І на біс - депутат Дунда з пропозицією влізти ще й у Білорусь.
А чого? Палає хата - палай паркан.
Я не розумію що відбувається. І я дуже хочу почути - що, чорт забирай відбувається?
Чому Петру Порошенко перешкоджають передавати військовим техніку - аж до погроз? Чому влада всі сили кидає не на боротьбу з ворогом, а на боротьбу з Порошенком - аж до роликів Паворознюка? Я не розумію цього. Все життя і у всіх країнах під час війни влада з опозицією об'єднували зусилля і створювали уряд національної довіри. Але зелена влада замість цього прямо під час війни з Порошенком заповзято бореться.
Та що там Порошенко? Ця влада генерала Залужного зняла, бо став надто популярний!
Я дуже хочу зрозуміти - як збирається оборонятися ця влада? Вона сама бодай це розуміє?
Щойно перерахувала хлопцям 304 тис грн на купівлю вантажівки.
Тримаю тепер кулаки, щоб все вийшло гладко з оформленням.
Трошки голова паморочиться, як у літаку. Не можу усвідомити, що ми з вами і таку штуку купили. Фури у нас іще не було :)
Доземний уклін усім, хто долучився до цієї покупки. Ви дійсно незламні люди, вас б'ють зневірою, розчаруванням, вас лякають, намагаються позбавити надії. А ви гнете свою лінію, зціпивши зуби.
Люблю вас, дорогі упертюхи.
О, і тут їм підкинули у штани.
Щоб ви не сумнівалися, коли дійде до серйозних запитань, виявиться, що і партії такої не було.
На момент виборів 19го року СН нараховувала близько тисячі членів по всій Україні.
Українці віддали всю повноту влади ноунейму, неіснуючій партії, нікому. Голосували всліпу, як під гіпнозом.
Пам'ятаєте, як у школі нам казали - а що, як усі будуть стрибати з дев'ятого поверху, то і ти стрибнеш? (Це ж усім казали, так?)
Якби Зеленський наказав усім стрибнути з мосту, вони стрибнули б.
Як, власне, і сталося.
Одиниці затрималися на краю і ще якось намагалися інших за руки хапати. Тільки у нас не вийшло.
А тим часом, за чутками, зелені таки готують нові бліц-вибори. На своїх умовах, з телемарафоном, своїми виборчими комісіями і дільницями, своїм підрахунком голосів.
Попередні дві таких спроби закінчилися Майданами.
Теж з квадратними очима переглянула сторінку Тетяни Крупи, власниці вчорашніх баулів і матраців з доларами.
Ось вона моралізує про те, що хабарі брати погано. Ось вона у вишиванках. Ось прапорець на аватарці.
А ось - десятки перепостів дописів про збори на машину для військових. Якась волонтерка весь час її тегає, і Таня Крупа додає собі ці всі дописи у профіль.
Ось зібрали стільки то, лишилося 50 тисяч... 30... 10... Покровський напрямок, сос, термінова потреба...
Тетяна Крупа лайкає і додає ці дописи манікюрним пальчиком, сидячи на мільйонах доларів готівкою.
Я думаю, у неї великі перспективи кар'єрні. Як мінімум, це наш новий посол у Штатах. Або навіть прем'єр.
Винесу окремим дописом коментар від колеги по волонтерству, тому що він мені дуже відгукується.
Так, це ті самі гроші. Які повинні були піти на машини, на зброю, на облаштування позицій і побуту військових, на лікування наших поранених, на протези, на підтримку родин і сиріт.
Натомість "сирота" без роду і племені зробив із них собі підстилку. І таких "сиріт" у нас легіон, і всіх їх завів на посади Зеленський.
Риба гниє з голови. Він створив систему, заточену на максимальне послаблення України. Він створив середовище, у якому процвітають вороги.
Мені в коментарях уже писали, що раз так - то ми припиняємо допомогу військовим, бо "за цю країну нема чого боротися".
Я дуже сподіваюся, що це пишуть боти, а не реальні люди.
Тому що у нас нема іншої країни. І боротися ми будемо саме за цю, як робили це всі роки ми, а перед тим наші батьки і діди. Робили у значно гірших умовах.
Так, совісним і порядним людям важче пробиватися у житті. Але це не значить, що ми повинні скласти руки і здатися.
Для тих, хто зціпивши зуби іде далі, я лишу цифри у коментарях, нам потрібно добити близько 80 тисяч. Дуже бажано це зробити швидко, бо машину ми ніби знайшли. Хлопці торгуються і тягнуть час, але довго тримати її не зможуть.
От і все.
Ми, здається, всі розуміємо, що це означає. Жодного разу не підвів, оракул наш.
Друзі, щойно провела розіграш лотереї.
Переможницею стала пані Вікторія з донатом від 30.09.
Я вже з нею зав'язалася і привітала з виграшем.
Щиро дякую усім учасникам, завдяки вам під цей лот ми зібрали 57250 гривень!
Відео розіграшу додаю з великою вдячністю до усіх небайдужих людей.
Таким чином на вантажівку ми вже зібрали 215509 грн, і неухильно наближаємося до нашої цільової суми - 300 тисяч
Хата хмельницьких чиновників середнього рівня по вінця забита готівковими доларами.
У цей же час я змушена відмовляти військовим. Вибачте, я не зможу вам допомогти. Мені дуже шкода, але ми не встигнемо вам зібрати гроші і купити ті нещасні станції, колеса чи планшети. Хлопці, ви якось тримайтеся там, але зрозумійте, збори ідуть дуже повільно, я не можу... Черга... Десь через місяць у кращому випадку, ви зможете почекати місяць?...
Десяти сантиметрів цього ліжка вистачило б, щоб закрити нагальні потреби. Половина - ми б купили все. Ціле ліжко - на окремо взятій ділянці фронту наші б у наступ пішли.
Руки опускаються. Люди несуть по крупинці, по сто-двісті гривень, відриваючи від своєї мінімальної пенсії. Донатять з розрахунку, що сьогодні побудуть голодними, не їстимуть на суму доната. Переконують себе, що добове голодування навіть корисне для здоров'я, і що допомога фронту набагато важливіша.
Одночасно з цими самими людьми у країні живуть нелюди. Подивіться, який він спокійний і незворушний. Йому взагалі плювати, він впевнений, що з ним усе буде в порядку.
Сімейство чиновників середньої ланки. Слуги народу, звісно ж. Вся гниль зібрана, підтягнута у владу і запхана грошима по саму горлянку до кінця життя стараннями Зеленського, Єрмака і ко.
Доброго ранку. Що у нас новенького крім повітряних тривог?
Я розважаюся з тонометром :)
Мені так шкода, але в Ізраїль я теж не полечу. Були квитки на початок листопада з вильотом з Польщі, але я примудрилася провтикати терміни перебування у ЄС.
Що мені завадило подивитися на календар чи хоча би купити квитки з Кишинева - уявлення не маю.
Я стільки речей переплутую, забуваю, випадково викидаю з голови. І це маючи роботу, яка вимагає зібраності, дотримання строків та виконання домовленостей. Колись би переживала до сліз. Зараз нічого такого, що не можна виправити таблетками від тиску
Подорож до Ізраїлю буде як тільки, так відразу. А поки що тримаю кулаки з усіх сил за те, щоб у них вийшло. Коли всі захоплюються силою і рішучістю цієї нації, я завжди хочу сказати - але ж якою ціною!
Ми теж платимо зараз свою непомірну ціну, а ще більшу заплатили у ХХ столітті.
Євреям нема куди відступати, у них за спиною концтабори і гетто. Нам теж нема куди, у нас за спиною Голодомор.