10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Друзі, просто нагадую, що сьогодні відбувається повторне голосування за членів Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України.
Ви можете сходити проголосувати, доки голосувалка працює, бо вже, кажуть, знаходяться докази накрутки голосів. Можливо, до вечора на нас чекатиме іще один скандал.
Агітувати за персоналії не буду, там сорок кандидатів, по кожному легко гуглиться базова інформація.
Тільки вкотре здивуюся: яке ж у нас розмаїття антикорупційних фондів та громадських об'єднань. Стільки організацій з нею, корупцією, борються, а вона щось ніяк не слабшає.
Маленький проміжний звіт про вчорашній збір - з моєю велииичезною вдячністю усім учасникам.
Отже, ви мені вчора подарували 40+ тисяч. Остаточну цифру підрахую пізніше, бо я, дурко, не запам'ятала дослівно, скільки у мене на картах було до того :)
З цих грошей я 10 тисяч гривень відправила Stas Teplov. Стас і його друзі ремонтують закинуті будинки у селі, роблять їх придатними для життя, умебльовують і безкоштовно передають біженцям. Погортайте сторінку, там дуже зворушливі історії.
Мені подобається максимально раціональний підхід, коли з того що є вдається витиснути максимальну користь для людей.
Не кажучи про те, що я б мріяла робити те саме. І можливо так і буде - тільки у нашому прикордонному селі після війни. А як іще повертати людей у село, як зробити так, щоб воно відродилося після цієї трагедії? Тільки запрошуючи переселенців.
Іще 10 тисяч відправилося до Lala Tarapakina і проекту 12 Вартових. Неймовірні люди і неймовірна команда, займаються евакуацією домашніх тварин із зони бойових дій. Те що вони роблять - це торжество людяності на полі безумства. Не знаю, звідки у їхніх серцях стільки сили. Вони беруться за те, за що більшість - і я серед цієї більшості - не взялася б. Ось пару днів тому корову з-під обстрілів вивезли.
5 тисяч грн передала Lesya Borsyk для закупівлі трикотажних штанів на стабілізаційний пункт. Це для поранених, щоб переодягнутися. Леся десь знайшла узбецький трикотаж, виходить по 200 грн за пару.
Не перемикайтеся, далі буде :)
Друзі, це вам від мене букет
Я не можу поставити сердечко під кожним привітанням, тому що мене фб заблокує за зловживання сердечками :)
Але я настільки вдячна і зворушена, я стільки доброго про себе почула і прочитала, що збережу ці коментарі для перечитування на цілий рік.
Щоразу, коли підступатиме зневіра, відкриватиму по одному і прийматиму як ліки.
Звісно що, наша найбільша мрія - перемога. Мені здається, після війни нас взагалі нічого не зможе вивести з себе. Будь які проблеми порівняно з війною здаватимуться такими дрібними.
Тримайтеся, дорогі мої. Ми вже стільки витримали, все одно попереду менше лишилося, ніж позаду.
Дякую всім, хто підтримав мій спонтанний збір "для душі", завтра підіб'ю підсумки і детально напишу, куди пішли гроші, тому що кожен з цих людей і проектів заслуговує на окремий шанобливий допис.
Щось таке кажуть, що наші дрони атакують відразу три області на росії. Принаймні у телеграмі паніка там :)
Давайте, хлопчики, працюйте рідні. Хай вам бог помага.
Петро Порошенко і Справа Громад передають на Покровський напрямок 200 "Диких шершнів" - fpv дронів, здатних нести на собі до 3 кг вибухівки, рухатись зі швидкістю 180 км на годину і оснащених рухомими камерами. Дрон сам захоплює ціль і вражає її з автоматичним доведенням.
Так почався перший тиждень 2025 року.
Не з ходіння по воді і не з трансляції мироточивих інтерв'ю, якими можна виводити тарганів і підвищувати надої, а з кропіткої, складної, дуже дорогої у фінансовому плані роботи.
Не виключено, що після того, як ці дрони запрацюють на фронті, і у тил підуть відео зі "свічками" російської техніки, Зеленський зніме чергове звернення, у якому процитує чийсь твіт - мовляв, за вашим розпорядженням і вашим іменем звершилося чудо...
Але те, що ці дрони будуть зараховані до "президентської програми" - у цьому навіть сумнівів нема. Зеленський уже прозвітував про мільйон безпілотників для ЗСУ. Скромно промовчавши, що на державну частку припадає аж 25 відсотків поставок, все інше - волонтери.
Наша влада розривається між амплуа, вже не знає, що на себе приміряти - чи клоунський ковпак, чи німб, чи все і одразу.
Якби результат війни залежав тільки від цієї біганини, нам усім уже були б гайки.
На щастя, у країні є мільйони людей, які зберегли адекватність і практичний підхід. На них і тримаємося.
ДОПОМОГА ЗСУ:
ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ 245169330539480845 (Антоніна Бузило)
Для ІНШИХ банків:4441111055831634 (Антоніна Бузило)
Яка це тривога вже за сьогодні? Я збилася з ліку.
Вдень зловила себе на тому, що пишу якусь дурницю, будь-що, аби тільки крайній пост не був про Зеленського у разі чого. Власне, і зараз :)
Нечисть прогнозовано казиться на свята, тим більше за прогнозом знову похолодання. Але от ми повернулися з дітьми до Києва перед новим роком, тому що я вірю у наших військових.
Ми за спинами нашої армії живемо, святкуємо, працюємо, хворіємо і виховуємо дітей так, як вважаємо за потрібне.
Ми доживемо до перемоги, а потім по всій Україні побудуємо нові будинки. Я хочу великий дім з метровими стінами і добротним сховищем у підвалі, з витяжкою, туалетом і подачею води. Я там консервацію для внуків триматиму.
Апд. Все, я зрозуміла.
У реабілітаційному центрі хтось захотів підсолодитись до Зеленського і скинув йому цю байку або як вони сказали "внутрішній жарт".
А Зеленський не вигадав нічого кращого, як з серйозним виглядом оголосити про це на всю країну як про доконаний факт.
****
Ну а тепер серйозно.
Чи є хоч одна людина, яка може підтвердити історію, розказану Зеленським?
Це ж не так складно.
Має бути шпиталь, куди приходив Зеленський. Скоріше за все у Києві, там де хлопців на візках вивезли його чекати з сьомої ранку. Бо щось я не пригадую візитів Зеленського у шпиталі у регіонах
Там мав бути лежачий пацієнт, який перед тим лікувався у Штатах. Після візиту Зеленського він піднявся і пішов.
Це ж не рядовий випадок, про таке точно знали б шпитальні волонтери, інші поранені бійці.
То було чи ні?
Пишіть, якщо щось знаєте.
Раптом ми тут гигикаємо, а десь диво сталося.
Начальник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк підписав Розпорядження про бюджет Покровської міської територіальної громади на 2025 рік.
Статті цього бюджету зараз поширено цитують, там і на благоустрій, і на підтримку змі, і на роботи шкіл і садочків а мертвому розбомбленому місті. Насправді це не має жодного сенсу, тому що видаткова частина "бюджету" прив'язана до доходної.
Керівники міста очікують, що основним джерелом наповнення Покровського бюджету стане податок та збір на доходи фізичних осіб у сумі 477 мільйони гривень і місцеві податки і збори на суму 72 млн.
У принципі, далі можна не читати.
Документ, який демонструє повну відірваність бюрократичної машини від реалій життя. Вони працюють для паралельного всесвіту.
Можливо, у якомусь іншому вимірі існує мирний, квітучий Покровськ, засаджений трояндовими кущами. От для нього військова адміністрація і підготувала бюджет.
Мене це не дивує, мене вже взагалі нічого не дивує.
Просто хочу попередити, раптом у когось лишилися ілюзії. Вся вертикаль Зеленського працює за тим самим принципом.
У реальності до них уже шахеди на Банкову прилітають. А у своєму паралельному світі потужної незламності вони малюють чергові презентації "України майбутнього". У яку вони всі при першій нагоді і з'їдуть. Можна не сумніватися, що у Зеленського та його родини, у його "ефективних менеджеріа", у фракції слуг у Раді така "Україна" давно облаштована на запасних аеродромах теплих країн.
Проблеми не у них, а у нас. Як у тих нечисленних жителів Покровська, які переїхали у підвали з буржуйками. Як у жителів кожного населеного пункту Лівобережної України. Як у жителів Правобережжя, які теж не будуть у безпеці.
У 25му році ми повинні знайти вихід з глибокої політичної кризи. Влада Зеленського не просто неспроможна, вона відверто підривна. Вже, здається, усім зрозуміло, що ні про яку перемогу за такого керівництва не може бути мови. Буде вимивання останніх людських і фінансових ресурсів, от і все. Я сподіваюся, всі ключові гравці розуміють, що цього року проблему треба вирішити.
Гірше від новини про те, що росіяни сьогодні дістали шахедами до урядового кварталу
Є тільки хор експертів із ППО у фейсбуці, очолюваний відставним міністром Ревою та його колегами по експертизі.
Треба просто перестать стрілять (закреслено) піднімати у повітря малу авіацію. Кукурузники. Дирижаблі. Цапеліни. Бойових голубів, кінець кінцем.
А мобільні вогневі групи "довели свою неефективність".
Господи, не питаю навіть, за що це нам. У мене лишилося тільки одне питання - та скільки ж можна, блін?
А словосполучення "треба просто" треба якось заборонити. Якось так зробити, щоб після цих слів язик паралізувало або клавіатуру. Господи, хоч це ти можеш? Це ж ніби так просто...
Хтось дочекався і тепер усіма лапами створює мені неробочу атмосферу :)
Читать полностью…
Скажіть, а бажати перемоги у наступному році - це вже занадто наївно, так?
А я все одно бажаю.
Це головна мрія, яку транслюватиму у простір думками цієї новорічної ночі.
Мрію, щоб ми встояли. Щоб врятувалися наші діти, щоб у них було дитинство і можливості для навчання.
Дуже хочу, щоб трималися наші батьки. Їм вкрай важко, підводить здоров'я, кожна тривога і кожна атака віджирає дні життя. Тримайтеся, рідні, вам ще потрібно побачити агонію путіна на власній очі.
Друзі, дбайте про себе. Ми повинні стати адептами здорового способу життя по можливості. Звертайтеся до лікарів, будьте раціональними, зібраними і уважними до себе. Тому що ми з вами повинні побачити на власні очі що? Правильно.
Дівчата, дорогі мої. У часи війни ви спромоглися створити сестринство. Щодня ми бачимо, якими сильними і класними можуть бути жінки, яка це нестримна сила. Ваша підтримка і приклад, який ви показуєте одна одній, безцінні.
Хай наступний рік для всіх нас буде. Давайте домовимося рівно за дванадцять місяців писати нові підсумки.
Ми уявлення не маємо, що на нас чекає - але я вірю, що ми все одно будемо підтримувати одне одного. У темні часи проявляється і сяє найкраще у душах людей.
Про що можна говорити з людьми, які вважають, що держава "мітить територію прапорами і символами" як собака сечею кущі або "чоловік жінку обручкою".
Якщо що, це цитата з коментарів співачки, яку мені вже принесли і під дописи, і у приватні разів десять.
Чи винна я, що у когось у голові компо(с)т? Що там таке накидано, і приправлене тим самим собачкою, так що глушаться уже найменші паростки адекватності.
Мені шкода дідуха, який стояв собі під образами у бабиній хаті, нікого не чіпав, аж раптом опинився на чолі походу проти євреїв. Символічний уявний дідух, якого поки що ніхто не захотів зв'язати і поставити у центрі Києва, семимильними кроками вже вихолощується і позбавляється сенсу, перетворюється із тихого домашнього, інтимного символу на жупел оголтілого натовпу.
Щоб ви так ті дідухи у себе вдома ставили, як вимагаєте його на Майдані.
Мені дуже боляче за земляків єврейського походження, я можу тільки уявити, як неприємно їм усе це читати.
Щодо ботів усе зрозуміло, тих відразу у бан.
Щодо не-ботів, які з розумним виглядом ходять і докоряють єврейській громаді за те, що вона поставила ханукію, а не дідуха, можу сказати одне. Ви в моїх очах маргіналізувалися назавжди. Мені більше не цікаві ні ваші книги, ні ваші дописи, ні ваша думка. Все.
Оскільки фб заборонив мені ставити лайки і коментувати чужі дописи, я тепер активніше писатиму свої. Вони не лишили мені іншого виходу :)
Про людей, які беруть і роблять.
Напевно, потрібні якісь особливі якості натури, щоб побачивши щось неправильне, взятися виправляти, а не жалітися і коливати повітря риторичними запитаннями.
Наприклад, виявивши покинутий без охорони аеропорт Жуляни, видзвонити і пригнати на злітні смуги цистерни з дизпаливом і відкрутити вентиль, так що паливо полилося на бетон.
Побачивши, яка ситуація з евакуацією поранених, відремонтувати вагони, так щоб людей можна було перевозити на ліжках з обладнанням.
Якщо стало шкода звірят на фронті, збити команду ветеринарів і добровольців, назбирати грошей, купити бусік, клітки та запустити карусель евакуації домашніх тварин.
Якщо військовим нема де прати форму і купатися, взяти і зробити спеціальні лазневі фургони.
Або налагодити виробництво маленьких буржуйок. Об'єднатися із друзями і купити триста тисяч зігрівайок.
Поставити намети на полігоні та відкрити школу пілотів бпла.
Зрештою, написати і видати книгу про війну, якщо тобі здається, що у країні бракує книг про війну. :)
Насправді я можу писати цей перелік до ранку. У кожній сфері, яку тільки можу згадати, у мене є люди, які самі собі дають команду і самі роблять. Вчителі, лікарі, будівельники, автомеханіки і власники автосервісів, та хто завгодно.
І на мою думку, один такий діяльний практик вартує десятьох голослівних критиків. Навіть якщо виходить неідеально чи щось не вдається, це все одно у сто разів краще, ніж просто стояти і голосити.
Сьогодні у потязі гріли вуха чужими розмовами. Британці чомусь заговорили про Україну.
Що вже моя дитина без комплексів щодо спілкування, але навіть вона не знайшла приводу втрутитися і щось додати :)
Бо все вони правильно розуміють, і про те, що з путіним не можна домовлятися за жодних обставин, і про те що велика частина території окупована, і в окупації кояться страшні речі, і ці землі і людей потрібно відбивати.
А коли розмова звернула на козацтво і 16 століття, ми взагалі в осад випали.
А тим часом ми з дітьми потихеньку рухаємося у бік дому, так щоб до Нового року бути у Києві. Ще пару днів потиняємося у Північній Ірландії, далі здрастуй Краків, а тоді вже здрастуй Львів чи Луцьк. :)
Читаю дописи про менору на Майдані, особливо те, що ця співачка Катя Чилі написала, бачу серед тих, хто лайкає, багатьох публічних людей, співаків, і просто очі на лоба лізуть. Це такий сором і таке дикунство, це негідно тієї України, за яку ми боремося.
Антисемітизм - це зворотна сторона меншовартості. Справді сильна і впевнена у собі нація не боїться меншин, не заздрить, не демонізує і не покладає на них провину за свої помилки і невдачі. Соромно бути такими слабкими і печерними.
Ми сьогодні заглибилися трошки у країну, мали екскурсію із чудовою гідесою, ірландкою старшого віку.
Мені страшенно подобається, до речі, коли таку роботу роблять люди з півсторічним і більше досвідом. Бо досвід у такій справі на вагу золота, і коли ти з перших хвилин розумієш, що ця пані бачила за свою кар'єру майже усе, і її точно нічим не здивуєш, вона готова до будь яких накладок, - це заспокоює навіть такого параноїка, як я.
Але тут не про екскурсію як таку. А про моє особисте відчуття. Я здогадувалася, що так і є, але одна справа здогадуватися, а інша побачити на власні очі.
Час не лікує. Якщо у історії твоєї країни був голодомор, війна, гноблення за національною ознакою, заборона мови, репресії, - то скільки б часу не минуло відтоді, але нащадки цих все одно не пробачать нащадкам тих.
Навіть якщо колишній агресор вже зовсім інший, навіть якщо всі дуже політкоректні на офіційному рівні, на особистому, людському є щось таке, що зносить запобіжники.
І воно проявляється. У постійних розмовах про минулі часи. У фольклорі, іменах дітей, у інтонаціях. Та навіть у кольорах, якими ви фарбуєте власні двері.
Коли померла королева Вікторія, ірландцям було наказано на знак жалоби пофарбувати двері будинків у чорний колір. Наступного ранку двері засяяли усією палітрою вирви-око-кольорів, і такими лишаються дотепер. Так, ті самі червоні, зелені та сині двері.
А ще вони пам'ятають своїх емігрантів. І скрупульозно перераховують назви населених пунктів по всьому світу, які дублюють назви ірландських сіл. Наприклад, Голлівуд.
І бережуть у музеї єдине судно, на якому під час голоду тікали ірландці до Америки, і де за весь час не було втрачено жодного пасажира. Ніхто не помер дорогою, а навіть, як скрупульозно додають гіди, хтось прибув - одна леді народила дитину.
Звісно що трьох днів на країну мало, щоб скласти навіть поверхневе враження. Навіть якщо ти про цю країну стільки читала.
Але у мене відчуття, що я знайшла в особі Ірландії нашого кармічного близнюка :)
Не заради реклами - у нас і так все добре із передзамовленням, правда :) - просто чим далі, тим виразніше бачу, наскільки ця тема актуальна. І як стрімко її замилюють, заговорюють, які зусилля докладаються, щоб підмінити спогади і поняття, щоб переписати реальність у нашій пам'яті.
Коротше, у "Шептусі" великий шматок присвячений підготовці до вторгнення. Він досить детальний, наскільки це припустимо у художньому творі. І чесний, я старалася. Зрештою, він просто є, фіксуючи настрої того січня-лютого 2022 року.
Саме тому я особисто цю книгу вважаю соціальним романом, соціальною драмою, а не фентезі, не "сільською фантастикою". Хоча остаточне слово буде за читачами, звісно.
Тим часом у видавництві купили спеціальний стіл для підписування книжок. Це щоб ви оцінили масштаби :)
Іра сказала, якщо буду чемною, вони ще й стілець докуплять :)
Таке специфічне відчуття, коли президент твоєї країни говорить не для тебе.
Демонстративно зосередившись на якихось інших людях чи то всередині країни, чи то за її межами, він зневажає усіх інших.
І ти розумієш, що твої інтереси, інтереси твоїх дітей, твоє уявлення про те, як має існувати країна, які цінності захищати, на яких принципах будуватися - все це буде знищене при першій же нагоді з великим задоволенням.
Ми - як це сказати? - ідеологічно чужі, протилежні за світоглядом. Ми огидні одне одному, між нами нема нічого, крім взаємної зневаги.
Для мене важливо щодня нагадувати собі, що Зеленський не тотожний з Україною, що крім нього і всього того, що він привів на провідні посади і витягнув на поверхню, існує інша Україна, яку я вважаю справжньою. Я знаю цих інших людей, я бачу, як вони самовіддано працюють.
Як їх стає щораз менше, як на їхні місця приходять їхні діти, і сподіваюся, що ми якось протримаємося, що ось те потворне і нікчемне, яке зараз панує, що воно не вічне. Зрештою, що українці згадають старі добрі часи і ще поганяють цю нечисть лопатами.
Це я збираюсь на пробіжку у перший день свого персонального нового року :)
Так, уже кілька місяців як почала бігати, мені подобається, як тіло поступово повертається у форму, яку втратило після останньої вагітності.
І взагалі подобається робити щось для себе. Знадобилося майже півстоліття, щоб це зрозуміти.
Стала не те що різкішою, але більш категоричною у прийнятті рішень. З'ясувала для себе остаточно, що якщо людина, скажімо, гімно у чомусь одному, буде гімно у всьому. (Блін, обіцяла ж собі не вживати у святковому дописі слово "гімно" :)
А ще переконалася, що добро треба захищати, саме воно не проб'ється. Тому намагаюся публічно хвалити, підтримувати чи відбивати від чорноти тих, хто мені подобається.
Живу в оточенні прекрасних людей, маю неймовірних дітей і батьків, маю друзів і подруг, потрясаючих колег... Загалом, це міг би бути навіть підсумок життя, не рахуючи того, що я б хотіла прожити іще стільки ж, і тому з нетерпінням та інтересом чекаю, що буде далі.
Дякую всім, хто мене згадав і згадає у цей день. Я дуже ціную вашу підтримку і принагідно нагадую, що у видавництві "Білка" триває передзамовлення моєї нової книги "Шептуха".
Традиційно у цей день я роблю благодійні внески у справи, які мені здаються важливими для нашого життя і нашої самоповаги. Я залишу свою карту і пропоную вам долучитися до сьогоднішньої благодійності, мені буде приємно.
Зібрані сьогодні кошти підуть на:
1. Підтримку проекту, який зберігає творчий доробок і пам'ять про загиблих поетів і письменників України.
2. Підтримку поранених. Цього разу на закупівлю штанів і футболок спеціального крою, із застібками.
3. Підтримку людей, які ремонтують по селах покинуті будинки і безкоштовно передають їх біженцям у придатному для життя стані.
4. Підтримку людей, які вивозять із прифронтової зони звірят.
Ще раз дякую усім і обіймаю. Хай цей рік буде вдалим для нас.
Монобанк 4441111134357353
Приват
5363 5420 9619 5061
Де той чоловік, що так пафосно мені вчора оголосив про свою відписку, бо хотів читати в мене щось нормальне, а там одні дурниці, то кордони, то готелі, то літаки. Повертайтесь!
Або ні, ви ж не можете, я вас забанила.
А тут така нагода: найближчими днями я точно нікуди не поїду через хворобу, сиджу у межах квартири. Ніяких подорожей, крім експедицій до холодильника, чесно.
І ще я щось цікаве зібралася написати :)
Читаючи американські новини, зачепилася за дивне повідомлення. Байдени оприлюднили декларацію про отримані у 2023 році подарунки і передали у спеціальний музей усе, що коштує більше 480 доларів, так у них закон вимагає.
Серед найщедріших дарувальників були прем'єр міністр Індії з діамантом на 20 тис доларів, султан Брунею, прем'єр Монголії, який привіз фігурки солдатиків за 3 з копійками тисячі, президент Південної Кореї, чия охорона зараз відбиває його від арешту у власній країні, -
І Зеленський, який презентував колаж за 2.4 тис доларів.
На жаль, фото колажу у мережі не знайшла, сподіваюся, там не портрет.
А далі ще цікавіше.
Серед відхилених презентів виявилася брошка, подарована першій леді США посольством України, яку у Білому Домі оцінили у 14 тисяч доларів.
Пані посол спростувала вказану суму, написавши у своєму твітері, що ця прикраса тільки візуально ідентична з товаром дорогого бренду. Насправді матеріали коштують менше одного долара, оскільки брошка зроблена з уламків російських ракет українським майстром.
Що ціна цього подарунка символічна, а от цінність - безмежна, як і наша вдячність американському народу.
Красиво сказано, але трохи запізно, як на мене. 14-тисячна "дрібничка" широко розійшлася новинами. Такі речі, напевно, потрібно робити разом з даруванням, докладаючи чеки й сертифікати до подарунка?
Якщо вони, звісно, були. Бо посольство також повідомило, що цю прикрасу їм теж подарували - для пере-дарування місіс Байден.
Якась детективна історія з тією брошкою.
Ну а вартість колажу від Зеленського поки що ніхто не спростовує.
🐝 ОСОБЛИВІ FPV-ДРОНИ ДЛЯ ЗСУ
Дрони з автоматичним доведенням та захопленням цілі, рухомими камерами та швидкістю 180 кілометрів за годину. З цього ми починаємо 2025 рік.
Передаємо дві сотні «Диких шершнів» для військових одного з зенітно-ракетних полків. Саме вони відіграють значну роль у повітряній обороні Києва від шахедів та ракет.
🤔 Якийсь анонімний донатор допоміг "Справі громад"... Хто б це міг бути, Петро Олексійович, не підкажете?
https://youtu.be/nq6_iNZvjZQ
ДОПОМОГА ЗСУ:
ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ 245169330539480845 (Антоніна Бузіло)
Для ІНШИХ банків:4441111055831634 (Антоніна Бузіло)
Інші реквізити 💳
🌐 Сайт | 🤝 Донат-платформа сувенірів
FACEBOOK | TWITTER | YOUTUBE
Зупинка транзиту російського газу — абсолютно правильне рішення. Але дещо запізніле.
Газові контракти з росією завжди були не просто енергетичною угодою, а інструментом політичного шантажу. Саме тому, ставши Президентом у 2014 році, я зробив перший принциповий крок — ми припинили двосторонні переговори з росією і залучили до них Єврокомісію та Сполучені Штати. Це забезпечило прозорість і дало можливість Україні диктувати свої умови. Ми не поступилися жодному російському ультиматуму.
У 2015 році моя команда зробила те, чого не наважувалися всі роки незалежності — Україна повністю відмовилася від закупівлі російського газу. Ми уклали угоди з європейськими постачальниками і довели, що Україна — надійний транзитер, який не піддається маніпуляціям.
Водночас, ми подали позов до Стокгольмського арбітражу. У результаті ми не лише уникнули шантажу «Газпрому», а й виграли 4,9 мільярда доларів. Це рішення стало безпрецедентним. Виграні в суді гроші ми одразу ж спрямували на армію.
Коли термін дії контракту добігав кінця у 2019 році, його можна і треба було НЕ продовжувати. Але тодішня влада вирішила інакше. Замість остаточного розриву, були відкликані позови і розморожені активи «Газпрому». Вигоду від цього отримала лише росія, яка за ці роки заробила на газі понад 65 мільярдів доларів — гроші, що були використані на війну проти нас.
Тепер, із зупинкою транзиту, ми остаточно звільнилися від газового зашморгу кремля. Це важливий і принциповий крок, але його треба було робити раніше. Україна не має бути заручником російської енергетики.
Ооох, пане Зеленський, ходіть сюди. Для вас є робота.
Лежу з температурою, не можу піднятися. Але вірю, якби ви зараз зайшли, мене б з ліжка як вітром знесло.
Наробила для вас скрінів з відео :)
Це та машина, на яку ми робили дозбір у сумі 180 тис, іще 200 тисяч хлопці зібрали самі.
Вдалося купити автівку в ідеальному стані. Той рідкісний, єдиний у своєму роді випадок, коли вживу вона виявилася навіть кращою, ніж в оголошенні.
Авто в Естонії, заправляється і вже їде в Україну.
Дякую всім, хто долучився до цього проекту. Фото у хлопців буде пізніше.
У нас сьогодні з Ірина Білоцерковська день спогадів. Вона знайшла моє перше повідомлення, у якому йшлося про "Доцю".
Мені ці скріни здалися дуже милими, з дозволу видавчині показую вам.
Хто міг знати, що це початок довгої багаторічної пригоди, такої тісної співпраці, а вже потім - і дружби. Для мене Іра - взірець стійкості і принциповості. Я її бачила у дії, у вчинках, і з побаченого спочатку народилася повага. Ну а далі ви вже знаєте :)
І бонусне фото: саме цю штуку я побачила у неї у кабінеті при першій зустрічі, і вона мене підкорила і змусила видаватися у Білці. Це вони перевіряли ідею, чи технічно можливо зробити тритомник із таким рельєфним профілем :)
У нас на районі вчора було тихо, як... Ну хай буде як у льосі.
Не те що салютів, ні голосу, ні руху, ні машини за вікном. Як усі припаркувалися о сьомій вечора, так і стоять - я визираю у вікно в надії переставити автівку на краще місце.
Лишаю собі примітку. Наступного року, якщо доживемо, треба кликати людей у гості. Як у старі добрі часи, хай приходять із салатами і пирогами, посидимо, побалакаємо, у якусь мафію пограємо, чи що. Бо така тиша мене лякає.
Дивилася привітання Президента і президента, звісно. Так і не зрозуміла, чому на Прямому не включили гімн о дванадцятій ночі. Це що, так складно? Доки тицяла у телефоні у пошуках іншого каналу, момент минув.
Здавалося б, час засвоїти, що гімн і прапор України мають бути обов'язковими атрибутами у новорічну ніч.
Була рада бачити у Порошенка ціле сузір'я знайомих облич. Оксанка Оксана Погомій з'явилася зі своїм яскравим чубом - от уже ж точно наш символ незламності. Валерій Прозапас так добре говорив, втім як завжди. Валера, я махала з цього боку екрану :) Наші військові такі класні, втомлені страшенно, але які ж молодці, дійсно наша гордість. Марина Анатоліївна колись має розкрити світу свою таємницю: як так виходить, що на ній не позначається час? :) Ну і Петро Олексійович, звісно, але його слухаю з болем. Наскільки нам було б легше, якби він говорив з Банкової. Війна б зараз точилася на зовсім інших територіях, десь біля кордонів 14го року, а може навіть з російської сторони кордону.
Виступи Зеленського робляться щороку довшими. Я так думаю, десь у тридцятому році він вітатиме нас не менше години, а то і двох.
Зміст все такий же, нема що обговорювати. Таке враження, що або його спічрайтер геть виписався, або цю роботу нарешті довірили штучному інтелекту, або сам актор, який виголошує ці слова, відверто знудився і працює на відчепись.
Цього разу поряд з ним взагалі нікого не було, навіть пса Патрона, тільки пам'ятник. У тридцятому році він промовлятиме з-за броньованої ширмочки.
Приблизно об одинадцятій ранку у Кракові, приблизно о першій ночі у Києві.
Від утоми не бачу літер на клавіатурі, земля під ногами хитається. Пишаюсь собою, що змогла. Пишаюсь до неба дітьми, які все робили як одна команда. Вони у мене такі вже натреновані, будь яка подорож, валізи зібрати, рано підхопитися, вночі заїхати, потягом, автобусом, ногами, літаком, громадським транспортом у будь-якій країні - все можуть.
Це у нас був такий марш-кидок, три країни за тиждень - можна навіть сказати, що чотири, бо поверталися ми теж через Польщу :) Таке можна витворяти тільки зі своєю сім'єю, не уявляю, хто б чужий на таке повівся.
Назад кордон перетнули за 20 хвилин. У Львівській області відкрився новий пропускний пункт, Нижанковичі.
Там взагалі нікого крім нас не було, митники навіть фотографували машину.
Від цього кп прекрасна дорога на Самбір, новенька.
Ділюся, раптом хтось іще не знав. Хоча мала кричить - мам, ти тільки не пиши на фб! Хай це буде наш персональний пункт пропуску!
Доця, ну як же не написати? Я ж лопну :)
По поверненню обревілася, роздивляючись фото наших полонених. Які вони прекрасні, які красиві всі, як ангели. Дай їм боже швидкого відновлення.
А тим, хто цього разу не дочекався, сил і терпіння. Хоч би усі повернулися.
За цей рік наша команда здійснила більше півсотні поїздок — щотижня ми на Сході та Півдні, часто дуже близько до лінії фронту.
Співпрацюємо з десятками бригад, добре знаємо їхні потреби та «дірки», які так і не спромоглася закрити влада.
Поставили перед собою амбітну мету: щоб у Новий Рік бригади та підрозділи ввійшли прикритими РЕБами та «Мавіками», забезпечені FPV-дронами, «нашпиговані» комп’ютерною технікою, зігріті пічками, з надійним зв’язком та живленням. Відчули, що воюють не самі — ми разом.
У нас вийшов один із найбільших вантажів техніки, які здійснили за рік. І він уже на Сході. Багато з позицій дефіцитні, починаючи від нічних «Мавіків» і закінчуючи екскаваторами та ексклюзивним шоколадом для військових 😉
Це — наша заключна цього року, але не остання зустріч із воїнами із 18 бригад та батальйонів Сухопутних, Десантно-штурмових військ, Морської піхоти, CCО та Територіальної оборони. Цей рік ми пройшли пліч-о-пліч з найкращими хлопцями та дівчатами, чим неабияк пишаємося.
А такий вигляд мають 63 000 000 грн, якщо їх передати для Збройних Сил:
▪️1000 FPV-дронів «Вирій» 8’’
▪️300 нічних FPV-дронів
▪️21 купольних РЕБ «Шатро»
▪️Нічні та денні «Мавіки»
▪️2 екскаватори
▪️Тентована вантажівка DAF
▪️2 прально-душових комплекси
▪️72 Ecoflow
▪️8 генераторів
▪️180 дизельних пічок
▪️10 Starlink Adaptis
▪️9 звичайних Starlink
▪️25 ноутбуків
▪️15 моніторів
▪️5 планшетів
▪️757 шин для КрАЗ, МАЗ, HMMWV
Чи будуть колись задоволені нами брехуни від влади? Можливо й будуть. Але лише через те, що поки у них вихідні та свята, ми виконуємо їхню роботу: забезпечуємо українське військо.
Ще тиждень тому деякі депутати кидали мені у спину: «Держава сама забезпечить». Не забезпечила, як і згадані депутати не привезли бодай один дрон. Нехай уже не 63 мільйони, як ми з Мариною, хоча б мільйон… Як то кажуть: шукай вітра в полі.
А нас це не зупинить, бо нам своє робити. Вірити та допомагати ЗСУ і ніколи не здаватися!
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Я поки що не планую підсумки року, можливо пізніше по волонтерці напишу.
По роботі все як завжди, робила трошки менше, ніж можу, але у підсумку вийшло нічого так. Все більше сил іде на подолання прокрастинації, все сильніше відчувається психологічна втома.
Для мене цей рік був роком страждання українських дітей. Історії страшної загибелі цілих родин, пластуни співають "Вічну ватру" на Личаківському.
Хлопчик у хоспісі, який зліг після того, як російський солдат на очах дитини вибив мамі зуби прикладом. Хлопченя з Чернігова, яке надсилає голосові повідомлення у вайбер покійній мамі, жінка загинула від обстрілу. Діти прикордоння, діти - вигнанці, діти в еміграції, які так і не знайшли себе у нових школах і новому середовищі.
Більше всього хочу, щоб наступного року наша армія зміцнилася, отримала всі необхідні засоби і повернула війну у зворотному напрямку. Більше всього мрію, щоб наші солдати вибили росіян з української території, звільнили людей з окупації.
Ніякі перемовини, ніякі договори не зупинять путіна, ніякі формули миру, слова потужності та незламності.
Дуже хочу, щоб при владі в Україні опинилися люди, які будуть щось робити для перемоги, а не розмовляти про перемогу.
Щодо провальних виборів членів Громадської антикорупційної ради при Мінобороні мені незрозумілий такий момент.
Зараз пишуть, що пропускна спроможність голосувалки була мізерною, тому так і сталося.
Але ж хіба минулого разу ця рада не обиралася так само через Дію? Це що, система настільки деградувала за пару років?
Ну і друге.
Подивіться, яка шалена увага до цих виборів, яка конкуренція між командами.
Це до того, що, мовляв, громадські антикорупційні ради нічого не вирішують і є лише декоративними органами, безкоштовною роботою для учасників і формальним навантаженням.
За формальне навантаження так не борються.
Дуже б хотілося побачити звітність членів ГР минулого скликання, які виявили бажання увійти в нову раду. Яка кількість засідань ними відвідана, скільки рішень проголосовано, як саме реалізувалися функції громадського контролю і з якою ефективністю.
Апд. Картинку із кількістю відвіданих і пропущених засідань знайшла на сторінці Ради у фб. Див у коментарях
Вантажівка заїхала на територію з поліцейським супроводом, але це і не дивно — вартість вантажу набагато більше мільйона доларів.
300 нічних Мавіків, 300 штук в одному вантажу. 46 166 400 гривень, цілком сплачених Петро Порошенко.
А далі почалось найсмішніше. Зелена пліснява не могла не помітити ці фотографії та обʼєм вантажу, було потрібно якось реагувати. Але мозку ж нема, звідки там мозок. Тому вирізали з фото дрони та почали зʼясовувати вартість одягу офіційного (після уплати всіх податків) доларового мільйонера. І навіть тут помилились на ПОРЯДОК.
А потім дві якісь мавпи почали доказувати, що ці дрони приїхали декілька місяців тому та чекали поки Порошенко зробить фото. Ага, нам дуже смішно, особливо маючи на руках митні декларації.
У повітрі тхне виборами, у повітрі сморід виборів. Мавпи готуються, а методичкі за 6 років ніяк не можуть поміняти. Порошенко до сих пір у всьому винен.
Ну і на останок - на цих фото є не тільки внесок Порошенко, там ще й ваш внесок є. Ми нарешті почали отримувати чергову партії детекоторів дронів Ванільний Цукорок, який закуповувался 50/50 - ГО Справа Громад та Фонд Порошенка, бо всі ваши донати він подвоює.
Яку казку нам зелені мавпи будуть розсказувати завтра?
💳 ПРИВАТ245169 3305 3948 0845
💳 ІНШІ БАНКИ4441 1110 5583 1634
🌐 USDT (TRC20)THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/