10462
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Сидимо, тримаємо інтригу :) боєць іще своїм хлопцям не сказав про наш збір, вночі, коли розіб'ємо банку, тоді скаже.
Забронювали у продавця три комплекти, обіцяють наступного тижня, але враховуючи ситуацію з поставками всього - не впевнена.
У наявності є потужніший прожектор, до 4 км, але за 68 тисяч гривень. Це дорого, за таку суму можна два простіших взяти, якщо вони звичайно будуть.
У будь-якому випадку, ви за півдня уже зробили новорічне диво. Сто тисяч ми подолали!
Звісно, у мене сьогодні ніякої роботи, гортаю монобанк. На всі внески зворушуюся, а особливо на ті, що з терміналу. Уявляю собі, як людина читає допис, збирається, іде на мороз з грошима...
Дякую всім хто долучається. Поки що від себе, бо хлопці ще не знають суми :)
Допис з фб, не мій. Від себе тільки додам, що плануватиму усі поїздки найближчим часом так, щоб не їхати з Польщі автобусом і взагалі по можливості менше там витрачати грошей.
Алексей Давиденко
Приїхала перша фура з польського порта Гданьска - але вже через Угорщину.
І хоча.
Замість звичайних 3 діб як це було раніше з Польщі, водій їхав через Угорщину аж 6 діб - але:
1. Він їхав, а не стояв заблокований
2. Продукція на яку всі чекають таки приїхала в Україну.
3. Він встигне ще щось завантажите на експорт і потім знову щось привезти в Україну.
Це означає.
Що його родина буде нагодована.
Що його роботодавець не збанкрутує.
Що експортер зможе вивезти вантажі і отримати валютну виручку.
Що імпортер зможе завезти вантажі і забезпечити країну необхідним.
Так само.
На цьому тижні, вперше від початку війни ми забронювали місця на кораблях які припливуть не в польський Гданськ, а в румунський Констанца.
Це означає.
Що протягом грудня авіа вантажі будуть їхати в обхід Польських аеропортів.
Що всі фури з Польщі ми вже зараз направляємо на кордони інших країн.
Що з січня взагалі вся морська і авіа логістика буде побудована в обхід Польщі - через Румунію.
Ми маленька компанія
В місяць привозимо всього лише 10 фур і контейнерів з-за кордону - але я точно не буду давати полякам заробляти на мені гроші.
Тепер.
Польські водії фур в бажанні заробити більше залишили без доходу польських робітників морських портів, ліцензійних складів, митних органів, магазинів, стоянок, АЗС і і багато інших польських бізнесів які заробляли на фразі «Польша - це зручний і швидкий транспортних хаб».
Якщо це зроблю один я - вони це звичайно не відчують.
Але якщо завтра цим шляхом підуть тисячі інших українських підприємців - то це і буде симетрична відповідь на блокування наших водіїв і наших вантажів.
Це не поза.
Це не бажання хайпанути.
Це не агресія в бік наших сусідів.
Я вважав і вважаю.
Не можна шантажувати цілу країну і її громадян користуючись тим що вона знаходиться в скрутному становищі.
Бо можна і отримати симетричну відповідь - яка тебе не влаштує ні морально, ні фінансово, ні політично.
Театр на Подолі змінив прізвище Зеленський на Залуський у виставі "Хазяїн".
Художній керівник Богдан Бенюк не коментуватиме заміну прізвища.
Бідна Барбара Стрейзанд, їй знову цілий день гикається, що ефект то ефект.
Друзі, давайте чесно - коли ви востаннє перечитували Карпенка-Карого? А хто пам'ятає, що прізвище економа-крадія там було Зеленський? І скільки разів цей другорядний персонаж там взагалі з'являється у кадрі.
А тепер половина України потягнеться рукою до класики, дякуємо що нагадали.
Це дуже курйозний випадок. Був би, якби не Бенюк... Таке, знаєте, прикре розчарування, гірке відчуття.
Я розумію, що за піною, яку пускають Безугла та інші представники владної фракції, ми не бачимо, що відбувається у Раді. Та, власне, слуги зробили все можливе і неможливе, щоб прикрити діяльність парламенту від народу. Якщо у вас зараз немає телеграму і ви не підписані на опозиційних депутатів, шансів підглянути у сесійну залу у вас практично нема.
Час від часу до нас долинають якісь чутки, на які тут же накладається черговий пост Безуглої, що моментально перетягує на себе увагу.
А тим часом минулого тижня голова Верховної Ради вийшов із заявою, що «жодних російських нацменшин в Україні немає і не може бути». Це був коментар до прийняття нового закону про нацменшини, який вимагався для початку переговорів щодо членства у ЄС.
Не знаю як вам, а мені на думку відразу спадає давній віршик. Про одну частину тіла, яка по факту є, а слова на її позначення нема.
Тому що у нас існує стаття 10 Конституції України, у якій чорним по білому написано:
« В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.» І жодні заяви спікера на жодному телемарафоні не скасовують дію цієї статті.
Чи назріли до конституційні зміни? Так. Чи може чинний парламент їх проголосувати? Було б бажання. Зрештою, у них же монобільшість, та і наші, я не сумніваюся, підтримають таку ініціативу.
Але замість того, щоб врегулювати це питання раз і назавжди, нам підкладають чергову бомбу.
Під приводом європейської інтеграції уряд вніс до Верховної Ради законопроект №10288, спрямований буцімто на захист національних меншин.
По суті, це найбільша загроза українізації за весь період Незалежності, положення цього законопроекту повністю нівелюють здобутки законодавства про мову.
Ефірний час українською мовою на радіо і телебаченні скорочується до 30 %. Програми, які ведуть мовлення мовою нацменшини, можуть заповнити 25 % ефіру російською, а за п’ять років легально дійти до 70 %:
В україномовних програмах чи фільмах «допускається використання інших мов без дублювання або озвучення (…) у будь-яких творах, виступах, виконанні тощо мовами (…) національних меншин».
Так само де-факто знищується вимога видавати хоча б 50% назв книжок українською мовою, оскільки вона не поширюватиметься «на видавничу продукцію, видану мовами національних меншин».
Також у законопроекті передбачені реклама та будь-які матеріали виборчої агітації без україномовних версій, та інші речі, які не стільки захищають права меншин, скільки дискримінують решту громадян України.
Фактично, нам повертають мовну політику часів Ківалова. Так само було за часів Януковича, коли Ківалов і Колісніченко виправдовували русифікацію вимогами євроінтеграції.
Дописи про Безуглу у мене у стрічці чергуються із дописами дружин - моліться за такий-то підрозділ, у них зараз гаряче.
Я розумію, що це все звучить як репортаж із божевільні.
Друзі, тримайтесь за віру в Україну, більше нам нема за що триматися.
І Безугла, і Зеленський, і вся їхня братія - це лише плювок на штанині. Так, прикро і огидно, але воно засохне і відпаде.
А Україна вистоїть.
Думаю про пані, яка прийшла до мене з претензійним питанням, чому я не вивожу дітей за кордон, тримаю їх у Києві під шахедами.
Цій пані я, звісно, не буду пояснювати, як і нікому з чужих людей, а своїм і так зрозуміло.
Нас тримає надія, і триматиме до останнього. Я розумію, що точно так само думали люди на півдні, так само думають мої земляки на сумському прикордонні. І сподіваюся, що Київ все-таки краще захищений.
Тут, у Вільнюсі, дуже хороша українська громада. І життя таке, спокійне. Людей мало, тихо, немає тієї напруги, яка відчувається навіть у Польщі, Литва ніколи не висувала претензій до України. Мало російської мови - але можливо мені так пощастило просто, тут загалом безлюддя і порожні вулички, рай для інтроверта.
Наші вчать мову, відкривають українські школи - деякі так і переїжджають з України усім колективом, наші вчительки і батьківські чати - чемпіони у перенесенні українського духу, і це не жарт. Переступив поріг, і як вдома.
Ніби вдома. Боже, як вони хочуть додому. Цю тугу неможливо заглушити, вона вивертає. "Я як фіалка, - каже одна дуже хороша жінка, яка пережила окупацію. - Ніби листочок фіалки, який поставили у воду. Він і корінці якісь там випустив, але так і лишився ні тут, ні там. Без землі."
Я, до речі, вже взяла квитки назад. Час від часу відкриваю пошту, дивлюся на них, і закриваю знову. Ну як час від часу?
По двадцять разів на день.
Отримала у подарунок від пана Сергій П'ятаченка ось цю книгу.
Дуже раджу до прочитання не тільки нашим землякам із Сумщини, але також усім українцям.
Живих голосів і спогадів про Голодомор майже не лишилося, тепер тільки у книгах і документах. А знати потрібно.
З анотації:
"Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців". До книги увійшло 400 свідчень зі 197 населених пунктів Сумської області. Книга упорядкована за районами, подана інформація про кожного свідка та наведено його розповідь.
Арахамія ніби натякає своїм виборцям, що може бути гірше, значно гірше.
Ті, у кого зараз рідні на фронті, - уявіть що станеться, якщо ними почнуть командувати прямо з Трускавця.
А ще, як на мене, це ознака істерики.
Слуги відчувають, що їм не так довго залишилося сидіти на пагорбах. А для Арахамії все ускладнюється тим, що він точно знає, що було підписано у Стамбулі.
Заходжу на CNN, щоб подивитися свіжі новини щодо звільнення ізраїльських заручників.
Закріплене відео над стрічкою новин - інтерв'ю з якимось палестинцем, який "не зможе радіти", навіть якщо його племінницю випустять із ізраїльської в'язниці. Тому що вона там просиділа вісім років як виконавиця теракту, і взагалі у тюрмах Ізраїлю іще страждає велика кількість представників палестинського народу.
Наступний сюжет - про якусь блогерку, яка постить "прощальні відео з Гази".
Потім знову щось про страждання палестинців.
Я не знаю, куди котиться світ. Але знаю, що т.зв. журналістика підштовхує його у напрямку падіння.
І не сумніваюся, що як тільки росія трохи отямиться і переформатує фінансові вливання у "незалежні" світові змі, ми теж будемо дивитися сюжети про пост -травматичні розлади нещасних російських "мальчіков" і "звірства українського режиму", який пішов війною на невинних росіян на "спірній" території України.
На честь "чорної п'ятниці" покажу вам, якою буде обкладинка чеського видання "Доці"
Мені подобається, як тема вітражу по-своєму розкривається у кожній країні.
Пс. Спеціально для новеньких читачів: Дуда - це моє справжнє прізвище, а не псевдонім. Псевдонім - це "Горіх" :)
Ось так перукарня з Дрогобича і прославилася на всю країну.
Тепер хочу послухати тих, хто вважає, що поганий піар - теж піар. І що все на світі реклама, крім некролога.
Світоглядне питання. Якщо вся країна знає тебе як ідіота, це добре чи погано для самого ідіота?
А тепер до більш практичного плану.
"Герої економічного фронту" з таксі і манікюрних салонів обрали нам Зеленського. Який пообіцяв їм зробити так, щоб війни у них не було. І дотримався своєї обіцянки. По суті, це єдине, що він дійсно виконав.
Війну прибрали з широкого вжитку, про неї перестали говорити у новинах, армію роззброїли, детальки з ППО викрутили, міни викопали, дроти згорнули. Замість військового параду у нас на сцені стрибав зайчик.
Ілюзію відсутності війни вони дотягли до останнього, до четвертої години ранку 24 лютого 2022 року.
Реальність, яку так довго заперечували, зараз жорстоко мститься. І це не порожні слова, багато людей, які не були насторожі, не готувалися, не мали пального у баку чи психологічно не встигли вийти зі стану першого шоку, загинули, потрапили в окупацію, пережили страшні трагедії.
Багато хто прозрів, і я це ясно бачу у розмовах із живими людьми. Багато хто щиро визнає, що та безпечність, з якою вони голосували за Зеленського, була помилкою. І приймають свою відповідальність за те що сталося.
Але є й такі, кому дійсно здається, що вони можуть гратися у іграшкові фронти, доки хтось там замість них воює на справжньому.
То я їм як езотерик езотерику скажу.
Назвався фронтовиком - будеш на фронті, який у нас один. Самі напросилися, за язика ніхто не тягнув.
Вже кілька френдів здивовано перепитують: як так, чому блогери, які з купленими документами повтікали з України, не сидять за кордоном тихо, а ведуть активну пропаганду проти мобілізації. Чому вони так підставляються і привертають до себе стільки уваги?
Багато хто припускає, що через гроші. Не знаю, це ж мають бути гроші росіян? Чи взяли б ці хлопці російські гроші за зрив мобілізації? Складно сказати, все може бути. Ще рік тому це б здалося малоймовірним, але ми вже бачили і не такі кульбіти.
Але я також думаю, що причина в тому, що вони блогери. І більш ніхто.
Тобто дорослі чоловіки з вищою освітою, які не мають іншої роботи, не мають професійних досягнень, а заробляють на рекламі на своїх каналах і кількості підписників.
Якщо вони замовкнуть, то що тоді їстимуть? а мобілізація - гаряча тема, яка притягує аудиторію
Вибачте, це я дивлюся інтерв'ю Зеленського для The Sun.
Це згвалтування англійської мови. Я не знаю чому йому суфлера не втикнули - чи може це він так говорить із суфлером, хз. Журналіст, мені здається, поплив після другої хвилини, очі стали скляними. Я теж.
Хтось нещодавно питав, як взагалі працюється перекладачам, як вони можуть перекладати рваний потік його свідомості.
Ну от зараз Зеленський обійшовся без перекладачів, впорскнув аудиторії свою мудрість прямо у мозок.
16-хвилинне відео складається з банальностей на рівні шостого класу, викладених мовою шестирічки. Основні тези навіть виділити неможливо, нема там ніяких тез.
Будь яка притомна людина, поглянувши на це, помолиться за те, щоб в Україні було зовнішнє управління. Хоч якесь.
Скількох я б хотіла обійняти і привітати із сьогоднішнім святом, посидіти разом, послухати спогади, але це вже неможливо.
Принаймні за життя, а що там буде далі - побачимо.
Якби довелося розповідати про Майдан тим, хто його не застав, хто народився після, я б сказала - це були постійні гойдалки від надії до відчаю. Щоразу здавалося, що гірше не може бути, а назавтра траплялося щось нове.
Але щоразу також надходила допомога. Мітингувальники вдивлялися у знаки, звертали увагу на погоду і на те, куди стелиться дим від вогнищ.
Але справжній порятунок робили люди, такі ж українці.
Приїжджали і пробивалися на Майдан свіжі сили з усієї України. Рятували кияни, які відкривали свої квартири для поранених і побитих. Поряд з нами стала наша церква.
Це була справжня війна, яку тодішній Президент і його поплічники вели зі своїм народом на вулицях столиці та інших великих міст. З барикадами, боями, розстрілами.
І найбільший для мене урок Майдану - це те, що деякі українці готові битися, і немає межі силового тиску, після якої вони здаються. Навпаки, сила дії формує протидію.
А для президентів, напевно, мав би бути інший урок. Навіть не думай починати, навіть не дивися у той бік.
Глава Пентагону сьогодні у Києві.
Сподіваюсь, підтримає Офіс президента дружньою порадою.
Ось так збере їх усіх в одній кімнаті і підтримає.
«Важко на звук збивати ці шахіди. Ми збиваємо тільки Х з ХХ»
Друзі, до мене звернулися хлопці з третього окремого зенітно-ракетного дивизіону, 156 полк. Командує дивізіоном герой України підполковник Володимир Веснін.
Підрозділи дивізіону прикривають половину України, збивають ракети і шахеди у кількох областях. Спокійний сон багатьох моїх фб-друзів і можливість разом з ранковою кавою показати фак у небо – це їхня заслуга.
Уже більше місяця хлопці збирають собі на прожектор. Тому що див. вище, на слух шахіди збивати важко. І, цитуючи хлопців, «Бригади у яких є ці прожектори то в них процент збиття кращий чим без них.»
Хто б сумнівався 😊
Я дуже хочу, щоб проценти збивання зростали, як жири у маслі.
Насправді прохання у бійців досить скромне: їм бракує десяти тисяч гривень для закриття збору по одному прожектору.
Ціна одного зенітного прожектора на 1.2 – 1.5 км – 34 тисячі гривень. Плюс до нього треба кілька інверторів від 7 тисяч гривень, пакетна вартість обладнання 50 тисяч гривень.
Я вірю, що тих нещасних 10 тисяч ми їм дозбираємо. І також дуже сподіваюся, що ми псіхонемо і наберемо їм іще на один комплект, або може навіть і на два.
Бо мені якось не по собі від думки, що те що летить на голови нашим дітям, збивається на звук. Якось це не тойво.
Для цього збору я відкриваю спеціальну банку, яку розіб’ю сьогодні опівночі. Я там поставила амбітну мету у 100 тисяч, але скільки наберемо – стільки і наше. Хай буде хлопцям сюрприз, я сподіваюся приємний.
В ідеальному світі про дружину голови розвідки взагалі ніхто б не знав, не те що бачити її фото у соцмережах.
Але ми живемо у реальному світі, де багато чого робиться неідеально.
Не бачу взагалі підстав для сміху чи жартів про "отруїлася у ресторані".
Я б взагалі порадила нашим посадовцям, особливо силовикам, прибрати сім'ї з публічного простору. А по хорошому краще з країни.
Батьки, подружжя і діти - найвразливіше місце кожної людини.
І бути дуже обережним із подарунками, особливо їстівними.
Власне, це кожного із нас стосується. Навіть по собі бачу, часто приходять у коментарі і приватні повідомлення люди з дивними запитаннями: а де ваші діти вчаться, а де ви живете, а яким потягом їдете, а куди?
Так це я і близько не розвідник, і відкрито роками пишу про свої справи, може і зайве. Та точно зайве.
А силовикам і військовим нашим треба у сто разів бути обережнішими.
Я не знаю, що там хотіли в ОПі заміряти, накидаючи на Главкома, але сподіваюся, вони задоволені отриманим результатом.
Подивимося, яким буде завтрашнє засідання комітету, на якому опозиційні депутати вимагатимуть зняття з посади Безуглої. Може бути, що слуги триматимуться за неї до останнього - так кліщ впивається у тіло, навіть коли йому вже голову відкрутили.
Я схиляюся до думки, що Безугла більше не наша проблема, це проблема Зеленського. Дайте їй іще сто днів, вона поховає ваш другий термін назавжди.
Ми з вами вчора знову підвели голову і побачили величезну кількість своїх. Так, у нас страшні втрати, дуже багато загиблих.
Але ще є достатня кількість людей, які готові захищати свою країну і словом, і ділом.
Скільки людей серед тих, хто висловився у соцмережах на захист Залужного, готові при потребі прийти на Майдан з тим самим питанням? Отож.
І слуги це знають.
Бл… Так Петров, спокійно! Глибокий вдиииих! Видих! Вдиииих! Видих! Треба заспокоїтися бо допис який складається із суцільних матюків, ніхто читати не буде!
Отже… Слуги вже попрали, навіть висушили обісрані наприкінці лютого 2022 року штани і оху… (стоп, я обіцяв не матюкатися) і знахабніли до такого ступеня, що почали закидати претензійні питання Головнокомандувачу ЗСУ.
Щось! Добре! Давайте пограємо в цю гру разом!
1. Як ви бачили війну в грудні 2021 року? (Відповідь) Ніяк. Вони гоняли на лижах, та готувались до шашликів.
2. Скільки нових бригад було створено з 2019 року? (Відповідь) «Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги» (с)
3. Скільки новітніх ударних та розвідувальних комплексів БПЛА було прийнято на озброєння до початку повномасштабної російської агресії?
4. На скільки було збільшено грошове забезпечення військовослужбовців з квітня 2019 року та по лютий 2022 року? (Відповідь) Не на скільки.
5. Скільки новітніх зразків важкого озброєння було прийнято до експлуатації в ЗСУ?
6. Хто гальмував розвиток ракетної програми?
7. Скільки ПТРК «Стугна» та «Корсар» поставили до війська в період з травня 2019 по лютий 2022 року?
8. Скільки турнікетів «САТ» (якщо про них мова) було придбано в ті ж самі терміни?
9. Скільки якісних бронежилетів та шоломів було відвантажено на склади МОУ до лютого 2022 року?
10. Чому не були обʼявлені збори першого оперативного резерву ще в грудні 2021 року?
11. Хто голосував за призначення Тарана Міністром оборони?
12. Скільки разів був зірване Державне оборонне замовлення?
13. Чому у 2020 році Павлоградський хімічний завод майже припинив роботу?
14. Хто дав команду знімати клістрони з ППО?
Продовжувати?…
Шалений Кіт
Де б ми не були.
Вічна память невинним душам, які загинули страшною голодною смертю на землі хліборобів.
Хай ваші душі спочивають у мирі та повертаються у свої роди новими народженнями.
Це допис моєї доньки. Від себе тільки додам, що я рада, що ми змогли ось це донести до своїх дітей, розповісти їм. Багато українців так і не знають своїх загиблих поіменно.
*
Марія Воротило:
З роду мого дідуся вони убили наших малюків.
Жили всі у селі, який радше нагадував довгий хутір посеред лісу. Поселення, де всі були одне одному далекими родичами і носили одне і те саме прізвище, ще з часів спільного прапра...діда, козака 18 століття. Там їх Голодомор і догнав.
Ми знаємо про смерть сімох наших тільки на тому боці.
П'ятеро малюки.
Негрійко Галина Григорівна, якій було 5 рочків.
Негрійко Григорій Григорович, якому було 4 рочки.
Негрійко Григорій Григорович, якому було 6 місяців.
Негрійко Микола Іванович, якому було 3 рочки.
Негрійко Ольга Іванівна, якій було 2 рочки.
І двоє дорослих.
Негрійко Гапка, 51 рік.
Негрійко Олексій Порфирович, 53 роки.
На противагу, зі сторони моєї бабусі була інша історія.
Сусідка зійшла з розуму і посеред зими втекла з дому. Залишила чотирьох своїх діток, не могла бачити їх голодними. Так наче і не повернулась. Діти вийшли напівголі на поріг хати і відмовились повертатись всередину. Сказали, що хочуть замерзнути до смерті, бо немає сил то вже терпіти.
Сім'я моєї тоді ще зовсім малої прабабусі змогла виходити тих чотирьох малюків. Як - не знаю. Але ті вижили.
6 людей рідних вмерли і четверо чужих вижили.
Боже, за що була нам вся ця чорна математика.
Дякуючи нашій армії, святим ЗСУ, рахунок не продовжився минулого року. Хто б тоді розповів нашу історію...
Я не зриваюся, кинувши все, до Києва тільки з однієї причини. У мене там мама з дітьми, і мені здається, що доки мама там, все буде добре.
Сиділи сьогодні у коридорі до ранку.
Зараз у старшої почнуться онлайн уроки, у малого пластові заходи. Доки можемо, тримаємо для них видимість дитинства, але ця ілюзія уже погано працює.
Яку функцію під час війни має виконувати парламентський комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки? У першу чергу законодавчу, для того їх у Раду і обирали. Розробляти закони і постанови на підтримку боєздатності. Реагувати на запити Генштабу, бігти поперед ним і прибирати з дороги бюрократичні перешкоди.
Якою має бути функція Міністерства оборони? Нести на собі всю організаційну і паперову роботу зі своєчасного забезпечення армії. Це величезна задача, але і міністерство не маленьке, одне з найкрупніших державних агентств з безліччю підрозділів у підпорядкуванні.
У страшному сні не могло привидітися, що ці два органи розпочнуть публічну боротьбу із Генштабом. Особливо депутати: ваша справа взагалі маленька, у режимі принтера проголосувати все, що вимагає армія.
Невже незрозуміло, що цивільні виборні особи на час війни відіграють допоміжну функцію. У нас іде операція, за операційним столом працює хірург, ваша справа - йому піт з чола витирати та інструменти подавати. А не заклеювати наклейками окуляри, користуючись тим, що у нього руки по лікоть у крові і кишках, і він не може відмахнутися від ваших дебільних постів у соцмережах.
Наші «психонули по вантажу».
Справа громад зараз відправляє з Києва вантаж на східний напрямок н а суму 51 034 060 гривень. П’ятдесят один мільйон.
Тут вантажівки, крани, свічи, 164 штуки мавіків, 288 шин до Уралу, 260 штук шин 17 радіус, 50 ноутбуків, скоби, рації, генератори
Це куплене за гроші, зібрані зусиллями Справи Громад та її активістів і подвоєних Петром Порошенком. Привезене з Європи, оформлене як належить, буде розподілене між підрозділами на підставі актів і запитів.
Логісти, юристи і бухгалтери СГ не називають себе ніяким фронтом, і я можу собі уявити їхню реакцію на таке порівняння. Але вони пашуть як прокляті день і ніч, щоб за кожну гривню було не соромно.
Всі ми з вами так чи інакше збирали кошти на ЗСУ. Подивіться на фото і цифри, увіть, скільки б кожному із нас довелося пахати на такий збір.
Але зараз термінова потреба. Як сказав Біроюков, аж самому не віриться, але просто сьогодні на пальне для доставки цього всього нам потрібно 320 тисяч гривень. Нижче у коментарях я дам спеціальну карту для пального і пейпел. Виїзд затримується саме через цей збір.
До мене звернулися хлопці із добре знайомого підрозділу, я їх особисто знаю. Вони прикривають наш кордон з півночі, полюють за повітряними загрозами.
У них трапилася халепа, вони перевозили продукти на нове місце розташування, і у них згорів двигун у бусіку.
У цьому нічого дивного, доки вони не прислали мені назву і модель цього буса.
Це volkswagen lt 40, 1991 року народження.
Друзі, давайте їм зберемо на двигун до цього динозавра. Ніби на олх воно продається, ціна питання 35 тисяч гривень. Або може у когось є дизельний двигун саме для цієї моделі. Ну не знаю, у музеї? А раптом.
Хлопці звернулися до мене, бо зі своєї зарплати закрити це не можуть. Підрозділ маленький, і їм затримують зарплату. Давайте їм закриємо цей ремонт, повірте, якщо вони будуть на ходу, кілька областей у нас спатимуть спокійніше.
Свою думку про те, чому наша армії їздить на музейних експонатах, я лишу при собі.
Про відповідальність, напевно
Скажіть, у вас бувало таке, що у дуже тяжкий період, у часи випробувань чіпляєтесь за одне-два слова, сказаних вам якось іншою людиною. Для тієї людини то міг бути абсолютно рядовий епізод, вона і не згадає навіть через годину, а ви потім роками пам’ятаєте.
У мене таке було кілька разів.
А зараз я ніби з іншої сторони цих дверей. Мені іноді здається, що я проїжджаю тисячу кілометрів, щоб сказати два речення якійсь конкретній жінці. Все сильніше відчуття, що випадковостей взагалі не існує.
Перепрошую, це у мене звична сезонна меланхолія, напевно. Ось нате вам фото червоно-чорного прапора навпроти мого вікна. І вірш білоруською мовою, який хтось написав на стіні будинку.
Друзі, вивела гроші з пейпелу - там внески були від 10 і до 200 доларів, вдячна всім, кожна копійка важить.
Перевели за допомогою дівчат з Вільнюса готівкові євро, зібрані на презентації, на гривневу банку.
Поки що ми з вами зібрали 176 тисяч гривень. До закриття збору на авто лишається 56.
На жаль, не можу вам надати фото, відео хлопців на підтримку збору. Була така ідея, але вони весь час на виконанні бойових завдань, і вчора, і дні перед цим. Плюс дуже поганий зв'язок, якщо вдається пробитися раз у три дні, за щастя.
Все що я знаю, це що у них гаряче, вони працюють і випав сніг.
І ще, хоч це і погано для зборів, але я не пишу їм більше мінімально необхідного. Ніяких спілкувань за рамками майбутнього пікапу.
У мене дуууже маленький шматочок душі залишився, він більше не витримає нікого втрачати.
Збираюсь на вулицю, як космонавт у відкрите море. З'ясувала, що мені для щастя бракує всього: теплої куртки, рукавиць, шалика і нормальних чобіт. Піддягла під курточку ковдру, стало трохи тепліше.
Потопталася на ганку і вирішила, що я вийду завтра. Або післязавтра. У мене іще є чіпси і морква :)
Те що у Вільнюсі холодно, я знала. Я не була готова до того, що тут одночасно холодно і мокро, ці річки дають такий ефект. Брр.
Але! Ніколи іще я так продуктивно не працювала. Напевно, у цьому і є смисл письменницьких резиденцій: зачиніть людину насамоті у маленькому приміщенні, дайте пачку паперу і відійдіть, вона сама все зробить :) Нашим видавцям на замітку.
«Час мобілізувати 18-20-річних студентів, а не дідів, – командир штурмового батальону 3 ОШБр.
«В чому проблема, що студенти? Ну і що? Студенти не мають воювати? Повинні. Вони підходять? Підходять. Вони, що не вміють, не готові, не народжені для війни? Ніхто не вміє, не готовий та не народжений для війни. Питання у підході до підготовки».
Знаєте у чому проблема?
У тому що ці діти ще жодного разу не проголосували на виборах.
Батьків їхніх мобілізуйте. Дорослих мужиків, резерв величезний. А дітей залиште у спокої.