10462
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Переглядаю мітинги росіян, які замерзають через аварії тепломереж. Ну як мітинги, вони там збираються біля вогнищ, щось мимрять до ВладімірВладіміча і потім скандують.
Скандують хором "па-ма-гі-тє".
А от у нас у подібних ситуаціях кричать "ганьба!"
Ніби дрібниця, а така промовиста.
30 комплексів «Посейдон»
300 одиниць базових повнопривідних вантажівок Leyland-DAF
130 шт. мобільних лазень
61 одиниця вантажівок DAF YA 444X
17 шт. автоліфтів Foden 8x6
3 шт. мобільних шиномонтажів
39 шт. пересувних майстерень
Всього разом з Фондом Петра Порошенка 1 084 670 234 грн
Половина коштів у цій сумі – від Петра Олексійовича. Решта наші з вами внески.
Це базовий звіт Справи Громад з лютого 22 року, і навіть я неозброєним оком бачу, що сюди увійшло далеко не все. Тут не вказані тонни некласифікованих вантажів, терикони шин, особливо для вантажівок, яких чекали як манни небесної. Зігрівайки - уже друга закупка на 400 тисяч штук відбулася. Мавіки та малі дрони, оптика, буржуйки, кабелі та будівельні матеріали.
Без жодного сприяння чи реклами з боку влади, з повністю закритим доступом в ефір марафону, із армією ботів, які без кінця розносять дурні меми і брехню про нашу роботу. Із підвиваннями «позитивних блогерів» про «піар Порошенка» і про те, як ми все неправильно робимо. Під прицілом усіх можливих перевіряльників, коли під мікроскопом розглядається кожна транзакція, кожна покупка.
Люди, які найбільше кричали про те, що Справа громад піариться і «тільки розкладає коробки штабелями», потім показали клас у викладці власних штабелів. Люди, які звинувачували нас у тому, що Справа громад і Порошенко забирають у солдатів привезене для фото майно, - самі ж фоткалися на фоні наших вантажів, наспіх замальовуючи логотипи СГ і ПП.
Я пишаюсь тим, що в міру можливостей допомагала Справі громад і хочу побажати усім нам колись зібратися після війни. Ми будемо сидіти у кріслі-гойдалці і дивитися на море перших шість місяців. А потім почнемо розгойдуватися.
Аааааа
Є!
Ви луччі!!!
Друзі, я перепрошую, але мені треба маленька допомога
З цим бандера паверою :) трохи не вписалася.
Взяла кращу модель з розеткою, і так виходить, що до обіду потрібно додатково 5200 грн нашкребти.
Це розвідка, на К. напрямок.
Можна було б дешевше, якраз на тих 5 тисяч, їм би вистачило телефони зарядити. Але я так порадилася сама з собою, а раптом іще який дрон треба підживити?
Вічна проблема, рішення доводиться приймати швидко, під свою відповідальність, у підсумку все одно сидиш у боргах, але.
Але їм буде легше воювати.
Друзі, буду вдячна за допомогу, і тоді пару днів вас не турбуватиму, писатиму про котів і про погоду.
Друзі, у мене така справа. Потрібен генератор розвідникам на К. напрямок
Тобто спочатку їм був потрібен бандера павер, потім старлінк, а потім прийшов командир, всіх шуганув і сказав, що старлінк то сильно по багатому, у них у бліндажі зарядитися нема від чого.
Командирський запит дуже скромний насправді, на мінімальну потужність. Мене запевнили, що будуть раді будь якому, тільки щоб дизельний.
Я від себе трошки апгрейдила потребу, підняла планку потужності і додала захисний кожух. Обрана модель виглядає веселіше, мені її зарезервують на добу, але за добу потрібно зібрати 34 тисячі грн.
З дня народження у мене ще трохи лишилося коштів, то решту суми я додам, а от 34 тис. не вистачає.
З вашого дозволу, нова банка у коментарях
Я вчора встигла придбати збірку Максима Кривцова, доки вони ще були у наявності.
Відплакала теж вчора, сьогодні повертаємося до здорової злості.
Не згодна з тим, що наших авторів цінують і купують тільки після смерті. Вже бачила коментарі - ага, збірку розмели за один день, а де ви раніше були, при житті автора?
При житті автора її б розкупили за пару місяців. Що б там не говорили, українці читають і підтримують своїх. Це один з парадоксів сьогодення, не зовсім зрозумілий стороннім спостерігачам.
Книговидання у нас зараз на піднесенні, переживає бум, показники продажів перевищують доковідні часи. І це попри шалене здорожчання паперу, а отже і самих книг.
Як автор я взагалі не відчуваю "тісноти" на ринку чи конкуренції. Таке враження, що скільки б не писали і не видавали українці, все піде як вода у суху землю, і все одно буде мало. Попит у рази перевищує пропозицію.
Як перекладач, стою на березі океану і намагаюся його вичерпати відерцем. Роботи взагалі непочатий край.
У нас двоє 300
у нас двоє 300
як прийняла:
прийом.
П'ять маленьких
п'ять маленьких:
ми будемо.
/Максим Кривцов, 22.01.1990-7.01.2024)
Автор цих рядків, Максим Кривцов, поет, чия збірка "Вірші з бійниці" увійшла до рейтингу кращих книг 2023 за версією ПЕН Україна,
загинув на війні.
Іще вчора звечора він бавився з читачами у "ворожіння на віршах" зі своєї збірки, втім попереджаючи, що не варто згадувати на майбутнє, бо там 90 процентів текстів про смерть. А сьогодні його мама під тим самим дописом лишила коментар, що його більше нема.
Ще одна непоправна втрата для України і для нашої літератури. А через п'ятдесят років чергові "харошиє русскіє", нащадки теперішніх вбивць, будуть знову нас питати - ну що там, де ваші Нобелівські лауреати?
*
Максим Кривцов:
Не знаю, для чого - доєднуюсь до традиції писати про підсумки року.
Цей рік видався ще важчим, за минулий. Важко знайти собі сили, щоб розпалити те давнє вогнище ентузіазму та військового натхнення.
Все більше втоми та суми наростають, наче пухлини. І ти з ними мусиш ходити на завдання, намагатись бути достойним та вірним.
Смерть змогла заманити в оточення, в свій чорний жахливий котел. Ми забирали пошматовані тіла побратимів, ми слухали, як яблука падали поруч з труною, яка стояла на подвірʼї будинку, до якого більш не зможе повернутись дуже хороша людина. В жовтні поховали хорошого друга і найкращого з нас.
Ще на декілька друзів очікуємо, коли вони повернуться.
Чи було щось хороше? Звісно. Не всі мої друзі загинули, близькі в містах досі очікують на моє повернення, видалась збірка.
Але це як їсти мандарин після того, як щойно почистив зуби - не смакує. Або, як ковтати улюблену цукерку, хворіючи на ангіну.
Попереду рік війни, а то й два, а то й три, а то…..
Ніякі слова не підбираються.
П'ятеро дітей у Покровську одним ударом.
Шановна владо, вивозьте сім'ї з дітьми з прифронтових районів. Дайте їм житло, дайте школи, дайте грошову допомогу. Не тисніться, не рахуйте копійки, хай це буде 10, 20 тисяч на дитину - скільки треба на їжу і базові витрати, стільки і дайте.
Економте на чому тільки можна, крім армії. Закрийте до дідька ваш марафон, обріжте бюджет Ради до мінімуму, замахніться нарешті на суддівські пенсії, оптимізуйте все що можна, тільки спасайте дітей.
Давайте сподіватися, що це не назавжди, що на роки, не десятиліття. Але от зараз такий момент, що потрібно у першу чергу рятувати дітей.
Ні, я не можу заспокоїтися.
Пам'ятаєте застільну пісню - "Хто родився в січні, вставай, наливай!" ну і так далі, по всіх місяцях.
Так це ж готова стратегія мобілізації. У січні мобілізуємо козерогів.
А тим часом у ВР на комітеті відбувається обговорення законопроекту про мобілізацію. Запрошений міністр оборони і Головнокомандувач. Десь у ці хвилини Залужний змушений обговорювати серйозні питання у присутності Безуглої.
Терпіння генералу, він впорається.
Яке щастя! Ми повинні дочекатися усіх наших; доки люди у полоні, ще є надія.
До речі, бачила раніше дописи - навіщо нам російські полонені, тільки діра у бюджеті по 10 тис. на місяць на кожного.
Ось навіщо, дивіться. Ми за їхніх хряків наше золото вимінюємо.
Величезна подяка усім, хто зробив це можливим
Цілий день після обстрілу я перекладаю довжелезну, як повітряна тривога з мігом на дозаправці, медичну статтю про кишкові бактерії.
Дочка з пластом грають вертепи, збирають гроші на розвиток куреню. Оксана дуже органічна в образі Чорта.
Малюк із котами у мене на голові, вчить котів виконувати команди. Ну там фас, голос... Поки що успіхи помірні.
Приїхав майстер з дверей, сів на дивані, подумав і сказав - ви знаєте, у мене сьогодні нема натхнення. Я краще зроблю завтра. І поїхав геть.
Спонсор мого натхнення - півпляшки вина з нового року. ;)
Спокійної нам ночі.
Ще вчора нам прогнозували морози до мінус десяти на тижні і шквальний вітер.
А сьогодні Наталя Діденко, наш зірковий і найбільш досвідчений метеоролог, пише, що за ніч картина радикально змінилася.
Похолодання буде незначним, вітер стихне, морози відкладаються на тиждень або може і більше.
А от у москві навпаки, доходитиме до мінус 30.
Я наполягаю, що це різдвяне і новорічне диво персонально для нас. Ангели своїми крильми прикривають Україну.
І, до речі, те що росіяни розбомбили сьогодні зранку у Києві, вже поремонтували. Вода і світло знову з'явилися. А якби раптом і ні, ми готові до всього, наші діти не будуть ні холодні, ні голодні, ні спраглі.
Коли родина у різних районах Міста, у когось та й буде вода у крані. Зараз складемо графік купання.
Вранці прокидаєшся від вибухів з думкою, чи повзти у коридор, чи вже немає смислу. Про туалет те саме. :)
Принагідно переказую вітання усім владним спікерам, які запевняли, що у росіян ракет лишилося на два-три пуски.
ППО роблять неймовірні речі, як і вся наша армія. У такий ранок як зараз дуже добре видно, хто рятує життя, а хто меле язиком заради рейтингів. Саме час безуглій здійнятися у небо драконом і помахати хвостом над Солом'янкою.
Доброго ранку, фейсбук.
Трохи збентежена твоїми уявленнями про мій затишок, але я про це подумаю :)
Друзі, як ви? Я настільки захопилася вчора писанням бажань на наступний рік, що мало цей рік не пропустила. Ледве прибігла на гімн, тому коротке привітання Зеленського не чула.
Вперше на моїй пам'яті за вікном не було жодного салюту. Щоправда, 23й я зустрічала у Ризі і була вражена канонадою за російським часом. А у Києві цього року тиша і о 23й годині (нарешті), і опівночі.
Нічого, Місто колись іще сяятиме різдвяними вогнями так, що його буде видно з космосу. І салют буде не один, після перемоги
🎄 НОВОРІЧНЕ ПРИВІТАННЯ Петра та Марини Порошенків
Ми пережили цей рік.
Ми — це нація неймовірних людей. Людей, які можуть донатити, плести сітки, ліпити вареники, тягати гуманітарку через напівзаблокований кордон і утилізовувати орків сотнями за добу.
У новорічну ніч піднімімо келихи за героїчних українців, які вистояли, боролися і перемагали.
А насамперед — за тих, хто нині в холодному окопі. За тих, хто з фронту зможе привітати рідних хіба що відеозв'язком через старлінк. Підніміть келихи за їхніх дітей і їхні родини.
Підніміть келих і за себе. За те, що ви — частина неймовірної нації, яка здивувала весь світ. І дайте собі слово — продовжувати рухатися далі, кожен в своєму темпі, щоби Різдво не викрадала війна.
Ми переможемо. Це питання часу, майстерності наших військових і єдності української нації.
З Новим роком! І Слава Україні
https://youtu.be/k8TfF8Mg-GY
Після того, як я підняла дітей, нагодувала котів, прибрала ліжка, зробила сніданок, поставила прання, знайшла миску, ложку, загублену рукавичку, обгортку для математики, круасан, шапку/телефон/єдинорога, і все це за десять хвилин, бо проспали, а потім розвернулася з порогу додому через повітряну тривогу,
У мене виникли питання до Безуглої. Я б хотіла почути додаткові роз'яснення. Якщо шашлики - це такий хитрий план, яким ви приспали пильність ворога, і росіяни зайшли в Україну недбало як на парад, колонами.
То план вам вдався чи ні? Що ви планували у кінці отримати? Маріуполь? Південне узбережжя? Лівобережжя? Таким був ваш план?
Виляння слуг народу жалюгідні. Нема у вас ні виправдання, ні пояснення, одна брехня і надія втекти від відповідальності. Скільки б ви не надимали щоки, яку б брехню не вигадували. Люди вас ненавидять, ви персонально вписали сторінку ганьби і зради в історію України.
Не множте ганьбу, відійдіть у бік, ви вже докерувалися.
Дякую всім за таку блискавичну реакцію. Оплатила все, сьогодні відправлять.
Щодо звітності, покажу суму, яку ми назбирали, але я не можу показати суму, за яку мені продали товар.
Прохання зрозуміти і пробачити за таку дурацьку звітність, я як той "народний супутник" на мінімалках.
Я просто таку знижку випросила, що мені в житті не пробачать, якщо її на загал покажу. А доріжку до цього продавця топтатиму не раз.
Збираю чеки, після війни відразу все вивалю.
Ще раз дякую.
Друзі, ми це зробили буквально за кілька годин.
От доки я набиралася розгону, щоб зігнати себе з ліжка і як вжух! Добігти до кухні, і як вжух! Зварити дітям вечерю, -
От саме за цей час ми і зібрали гроші на генератор.
Викупила сам генератор, плюс мастило до нього, все разом 35 875.49 грн
Якимось чином, доки ішов збір, на сайті цей генератор здешевів на 5 тис - бо ще вранці він коштував сорок тисяч :)
Оплатила не задаючи зайвих питань щодо їхньої цінової політики, а то ще розберуться.
Залишок поки бовтається на карті в очікуванні результатів переговорів довкола бандера павер. Я торгуюсь як продавець верблюдів у Шармі. Та що там, як верблюд!
Велике прохання до Міністерства освіти
Будь ласка, у терміновому порядку зробіть курс військової підготовки, тобто Захист Вітчизни, рівноправним і доступним однаковою мірою для хлопців і дівчат.
У нас уже ведеться суспільна дискусія щодо мобілізації жінок. Уже у ЗСУ служить 60 тисяч жінок
А у вас досі клас ділиться на хлопчиків і дівчаток, хлопчиків вчать стріляти, а дівчаток надавати першу допомогу
Такмед хлопцям потрібен не менш, ніж дівчатам.
Дівчатам потрібні базові навички володіння зброєю і кілька занять у тирі.
Це занадто важлива справа, щоб у наших умовах гальмувати.
Несеться потік концентрованого болю, такого пекучого і всеосяжного, що накриває з головою.
Єдине що лишається, лягти і підняти шлюзи, хай вимивається зі сльозами. Так не може тривати вічно, жодне серце не витримає. Потім стане легше.
Ми втратили одну з багатьох опор, на яких мала б стояти українська культура ххі сторіччя. У кожному поколінні таких людей небагато, їх і не може бути сотні тисяч.
Росіянам свого часу вистачило кілька ешелонів, щоб розстріляти українську літературу. Ті що піднялися потім, після погрому, - були втіленням дива, на яке ніхто не сподівався. Від того, що зробили з нами у тридцятих і сорокових, нації не оживають, це був смертельний удар.
Те що Україна збереглася тоді, те що пережила наступні 50 років, зализувала рани, берегла крихти того, що вдалося сховати у родах і приватних колекціях, а потім зірвала греблі національним рухом кінця вісімдесятих, - це теж чудо, як друге пришестя Христа.
Вибачте, я пишу це, щоб трошки опанувати себе. Бережіть наших поетів. Всіма силами бережіть, приберіть їх із передової, якщо зможете.
Ті, що народжуються раз на століття... Ну а далі ви знаєте.
Марія Голгофі
Марія Голгофі:
прийом.
Голгофа я Марія
Голгофа я Марія:
на прийомі.
У нас двоє 300
у нас двоє 300
як прийняла:
прийом.
П'ять маленьких
п'ять маленьких:
ми будемо.
Марія
госпітальєрка з жовтим, як пшоно, волоссям
в якому запуталось небо
запутались риби
запутались пальці хлопчика
з яким вона познайомилась на парі
з історії кінематогрофу
навчаючись на режесурі в Карпенка-Карого
вона любить, коли дощить, особливо влітку
щоб одягати свої гумові чоботи
рожеві з синіми плямками
вибігати на дорогу
міряти калюжі
стрибати по них та голосно сміятись
навіть на війні
фарбує нігті в рожевий
фарбує губи в рожевий
які обожнює цілувати
хлопчик з режесури
борсаючись рибкою пальців у її жовтому, як пшоно, волоссі
тихо і повільно
буває, цей хлопчик приходить в її чорно-білі сни
із банкою рожевої фарби.
Марія зібрала свій екіпаж:
Матвія, Івана та Магдалину,
яка пахнула хлібом та молоком
вони швидко застрибнули в мтлб
помчали на позицію "Голгофа":
"укрєпку", що на териконі.
Хлопців на "Голгофі" накрили касєткою:
"Розбійнику"
побило голову
розпороло живіт
і відірвало два пальці на лівій руці.
Розбійник
за фахом електрик
в своїй однокімнатній хрущовці
над одномісним ліжком
вивісив великий
неоновий фіолетовий хрест
він має чорного, як нафта, кота "Чорного"
чекає останню неділю кожного місяця
щоб піти на прогулянку зі своєю
14 річною донькою Анною
вони ходять разом в "Жовтень"
на мультики чи кіноповтори
обираючи місця в першому ряді
щоб скинути своє важке взуття, розпрямлюючи ноги
купувати найбільші відеречка поп-корну зі смаком "супер-сир" та колу в скляних пляшечках
а потім гуляти по набережній
годувати голубів картопляними діпами
розглядати людей
та розповідати один одному
вивчені напам'ять вірші
Аполінера чи Аттили Могильного.
28 лютого
зранку
він довго дивився на фіолетовий неоновий хрест
зібрав невеличкий наплічник
та поїхав у місцевий військкомат
вже через два місяці
бився з ворогами поруч з Гуляйполем
на неонових джедайських мечах
за картопляні діпи
за "Пролітаючи над гніздом зозулі"
за Анну
за людей та голубів.
Оператору стугни
"Хесусу"
поранило 4 кінцівки
зачепило голову
і один малесенький уламок
пройшов між ребер.
Хесус
має густе, як смола
та чорне, як лакричні цукерки
волосся
закінчив Київську академію мистецтв
обожнює картини Босха та свого п'ятирічного племінника
він бере збільшувальне скло
йде у Музей Ханенків
розглядати тріщинки та дрібні деталі
на великих масляних картинах
уявляти себе поміщиком та меценатом
який сідає на широке підвіконня
поруч з мармуровими скульптурами
п'є маленькими ковтками фільтр
та спостерігає за тим
як в парку Шевченка бавляться діти
як дівчинка з татом
годують голубів картопляними діпами
та падає важке каштанове листя.
На початку лютого
він сказав своїм друзям:
хай мене омине чаша війни
але якщо не омине
я спрагло нею нап'юся
і він не збрехав
тепер виходив чергувати на позицію
піднімаючи на "Голгофу"
важку ракету стугни
заварював каву у дріпах
і дививися за тим
як руйнуються вулиці
як переміщуються каравани техніки
як ворони шукають поживу у землях терикону
як ніч ковтає війну та світи
напивався
ой напивався із чаші тієї.
Екіпаж Марії
через 5 маленьких
вже був на "Голгофі"
та Розбійник не дочекався
він лежав із завмерлою посмішкою на вустах
в той час
у Києві відкривали Макдональдс
у поліграфії друкували "Київські контури"
Аттили Могильного
неоновий хрест осяяв фіолетовим промінням
а в "Жовтні" перші глядачі заходили
на вечірній показ
"Пролітаючи над гніздом зозулі".
Коли парамедики
підбігли до Хесуса
той мовчав і трішки посміхався
в його блакитних очах можна втонути
подумала Марія
коли перев'язувала розбиту голову хлопця.
Марія наклала чотири турнікети
вивела
кров'ю Хесуса на його чолі:
"Хесус із механізованої, час накладання турнікету тридцять третій рік від Різдва Христового".
В останні секунди життя
Хесус важко дихав
видихаючи
літа та зими
університети і вулиці
риби та голубів
музеї та парки
гріхи та смуток
самоту та дерева
моря та ріки
любов.
Марія Голгофі
Марія Голгофі:
прийом.
Голгофа я Марія
Голгофа я Марія:
на прийомі.
Сьогодні росіяни ракетою і шахедами обстріляли містечко Кролевець на Сумщині, там значні руйнування і є постраждалі.
Кролевець - це тиха гавань, рай на землі. Там прекрасне озеро, над яким завжди стоїть невеликий туман. Щоразу, проїжджаючи повз, я собі нагадувала, що треба б зупинитися тут хоч на півдня, просто подивитися на воду.
Воно якесь особливе, ніби картинка з книги, таке тихе і пасторальне.
Про Кролевець на Сумщині складено багато легенд, якщо послухати давні казки, то герой обов'язково або іде сюди, або їде, або щось тут знаходить.
Нас розстрілюють по живому, по дитячих мріях, по спогадах.
Мені було б легше, якби я бачила, що нашій власній владі болить не менше, ніж мені, і що вони роблять все можливе для посилення нашої оборони.
Друзі, ви просто неймовірні. Я така зворушена, зараз фб мене заблокує за зловживання функцією сердечок у коментарях :)
Не можу відповісти на всі привітання, але всі читаю і потім буду ще не раз перечитувати.
Дякую вам за грошові внески. Дивіться, що я змогла сьогодні зробити з вашою допомогою:
10 тис грн на рахунок фонду "12 вартових" Лали Тарапакіної. Вони стерилізують і лікують тварин у прифронтових районах. Зараз місія добровольців - ветеринарів працює у Херсоні, нонстоп оперують поранених звірят.
14500 грн Наталі Наумовій-Реент на пошиття адаптивних футболок у шпиталь. Це такі, що не треба одягати через голову, а можна застебнути на плечі. Незамінна штука для поранених.
Собівартість однієї футболки 145 грн, цього вистачить на 100 штук.
10 тис Вірі Тимошенко на закупівлю смачного і корисного у шпиталь. На лікування зайшла група колишніх полонених, ми кілька днів тому раділи їхньому звільненню, і тому ці кошти будуть доречними.
Іще якась сума, не знаю яка вийде, піде на пальне. Пан Тарас роздобув кунга, він у хорошому стані, але як кожна вантажівка має свої апетити, у даному випадку 22 літри на 100 км. Доставка з Франківщини на Донеччину трохи з'їсть ресурсів. Плюс на тижні хлопці поженуть позашляховик номер 7 у тому ж напрямку. (Він уже в Україні, проходить ТО).
Ну от якось так :) я абсолютно щаслива, день народження вдався.
Такі заяви робляться щоб що? Повеселити народ, розважити? Вже пишуть, щоб "протестувати реакцію". А якою може бути реакція на цю маячню, можна подумати, її треба тестувати.
Зробіть ласку, стрибніть нарешті з мосту в Дніпро, протестуйте нашу реакцію.
Точно такий вал, гм, парадоксальних тестувань у нас уже був, взимку 22го, перед вторгненням. Фігуранти зараз вдають, що вони взагалі не знають слова "шашлики", але пізно.
Ворог тоді дуже добре все почув і зрозумів.
Зрозумів, що при владі в Україні еталонні ідіоти вперемішку з російськими агентами. Що оборона буде максимально зірвана, а на деяких ділянках окупантам простелена акуратна асфальтова доріжка. Що спротив населення вони легко подолають, а додіки на Банковій підпишуть все що треба .
Зараз позитивні блогери намагаються нас переконати, що то був хитрий план. Мовляв, прикинутися дебілами і наркоманами, а насправді як вжух! Як очолити оборону! Як погнати!
Угу, а то ми лютий і березень 22го проспали. А то ми не бачили "тверду руку Зе" та "ефективний уряд"... Ні, якщо ефективністю можна вважати переляканого пацана, який тремтячою рукою погоджується на всі вимоги Генштабу і не виламується, тоді так, це було ефективно.
Проблема у тому, що переляк у них минув.
Генералів, які тоді показали результат, намагаються садити, судити чи відсторонити від командування.
А населенню знову вливають у вуха смішні шашлики.
Квартал не змінився за останніх десять років. З тих самих жартів про "приймає з усіх боків" і "не відступаємо, а просто пересуваємо кордон".
Змінилася частина його глядачів. Ну, принаймні про себе можу сказати, я не просто перестала дивитися Квартал, а взагалі викинула з дому телевізор, щоб навіть випадково не натрапити. Було огидно, так ніби у твоєму приватному просторі хтось блює чи мастить фекаліями стіни.
Інша частина глядачів, навпаки, дуже навіть зацінила, розслабилася і зраділа, що по телевізору тепер сміються так як вони і з того самого, що й вони. Зраділа настільки, що обрала соліста цієї трупи президентом і всілася чекати, коли їм стане веселіше жити.
І що, скажете не стало?
Всі наступні експерименти Кварталу - це тест на еволюцію тієї самої частини. Ми, звісно, обурюємося, але вирішальне слово має сказати більшість. "Горіла хата палала" вони свого часу проігнорували, хоч ми тоді криком кричали.
Зараз Квартал блазнює з окупованих міст і з українців, які переходять з російської на українську.
Доки вони це робитимуть? Доки можуть.
Доки у країні не сформується достатня кількість людей, які захочуть і зможуть чинити цьому опір.
Громадянське суспільство формується, прошарок людей з власною гідністю наростає, але дуже тяжко, через страждання і величезні втрати. Ну от зараз маємо іще один замір прогресу.
🦾 За допомогою дрона врятували полоненого
Оператор дрона 95-ї бригади ДШВ зміг вивести українського солдата, який потрапив у полон до ворога.
Як розповідають самі десантники, вони працювали по ділянці, яку контролював ворог. Успішно було ліквідовано чимало окупантів за допомогою скидів. Коли росіяни були знищені, помітили в траншеї зв’язаного українського військовослужбовця. Це був боєць іншої бригади.
«Наш оператор дрона з позивним «Кевін» почав привертати увагу того полоненого - миготіти вогниками на «Мавіку».
Хлопець на землі зорієнтувався, зрозумів, що це свої й почав йти за нашим дроном, - розповідає командир групи безпілотних систем «Шеріф». - Коли ми так виводили нашого побратима, то ще зустрівся один вцілілий «орк».
Росіянин не бачив нашу «пташку», на якій ще була одна граната, почав руками махати українському солдату, мовляв, повернись.
Тоді «Кевін» скинув на окупанта гранату та затрьохсотив його, і далі продовжив виводити побратима до його підрозділу».
Як справи, Володя? Не дуже притрусило тебе та твоїх пʼятих менеджерів на десятому, чи який там мінус поверх в твоєму бункері? Те, що бійці українських ППО, другі після Бога, це вже відомо усім. Але для того, щоби збивати все, що летить в бік України, їм потрібні засоби ураження себто системи ППО, та боєприпаси, мається на увазі ракети. Багато ракет. Дуже багато. Сподіваюсь ти побачив, що казочка про те, що у росії залишилось ракет на два-три залпи залишилась казочкою. Хреновою до речі.
Вся Україна бачить роботу ЗСУ, які не звертаючи увагу на щоденні какашки від прибацаноі Марʼяни в їх бік, роблять все можливе і навіть більше. Але ми, українці, хочемо знати і розуміти, що наприклад і на міжнародному фронті робиться все! Робиться для того, щоби Україна отримала ще додаткові батареї ППО «Петріот» (та аналоги) і вдосталь ракет до них.
Особисто я не вірю в те, що твої пʼять менеджерів здатні на це. Чому не вірю? Да тому що не бачу міжнародних відряджень (з мандатом від Ураїни) Порошенка, Пристайка, Ющенко та інших важковаговиків в міжнародних справах. Що вони роблять в країні, коли мусять гоняти між Берліном, Парижем, Токіо і так далі. У Арахамії звичайно ж кросівки класні, але там, на дипломатичних полях Брюсселя, Лондона, Вашингтона, він шмаркач з рогаткою. Боїшься втрати рейтинг? Боїшься, що соцопитування стануть не на твою користь? Прикинь, Володя, а українці бояться трохи іншого… вмерти від російської ракети. Відчуваєш різницю? Хто більше може втратити? Ти, зі своєю «дрім-тім» в кросівках, або Оленка, Катруся, Ольга чи Микола Павлович, їх рідні та близьки, у яких немає бункеру і живуть вони в умовній Абрикосовці, у звичайних цегляних будинках.
Нам давно не потрібні твої вечірні відосики. Ними ворога не зупиниш. Вони не збивають ракети та літаки. Українцям потрібна впевненість в тому, що державні діячи роблять все, що від них залежить. Впевненість, Володя, а не відосики. Це ж не важко зрозуміти. Країні до речі потрібен Кабмін національної єдності, в якому будуть не лояльні класні пацани, а професіонали своєї справи, які здатні брати на себе відповідальність та приймати доленосні рішення. І мені, Володя, байдуже до якої політичної сили вони будуть дотичні. Бо доки ви граєте у ваші грьобані політичні напьорстки, тим часом можна знов, як і сто років тому, просрати Україну. Готовий вписати своє імʼя в історію України в розділі «все пр@ебав»?
Я все сказав!
Громадян України, старший лейтенант ЗСУ, Олексій Петров.
Я вже десь писала, що дивлюся американські стендапи. Мені це для мовного тонусу потрібно як перекладачці, та і взагалі.
Які там бувають огидні жарти, фу, от просто фу, про вагіни, туалет, какашки, про те як жінка упісюється після пологів і тому подібне. І тим не менше, ці коміки збирають тисячні зали і кращі театри. Невже в Америці теж така невибаглива публіка?
Але чому я після багатьох виступів, які починаються з туалетів і старечого склерозу, сміху над старістю та інвалідністю, раптом змахую невидиму сльозу і довго думаю?
Може тому що в цілому програма будується так, що через низьке і огидне комік поступово переходить до зворушливого, не боїться постати вразливим, з тим же сміхом говорить про дуже серйозні речі, про комплекси, стереотипи, обмеження, помилки і розчарування.
І ще про доброту. Про маленькі прояви доброти маленьких людей, і тисячі глядачів у залі раптом завмирають так, що муха не пролетить, і на якусь мить забувають дихати.
Чомусь після цих стендапів додається енергії і хочеться робити щось хороше. Звісно, не всі артисти так уміють, але і не одиниці, майстрів дійсно багато і вони різні.
Цікаво, з чого б вони сміялися, якби опинилися в Україні?
Я думаю, з росіян, їхнього вялічія з голим задом, з повністю вторинної і сплагіаченої культури, жалюгідного боягуза путіна, який сидить у кремлі, і колективного путіна, який сидить у кожному росіянину.
А над нашими? А як же ж. Одні ухилянти дають безмежне поле для сміху. І над крадіями, і над безумними депутатами.
І ще, напевно, там би була сценка зі сховища, де жінки ріжуть салати і розкладають холодець на тарілки, сусіди тягнуть хто пляшку, хто закуску до спільного столу, якась бабця віртуозно кляне росіян з кожним вибухом, а мама не знає, чи затуляти дитині вуха від цих матюків, чи бог з ними, головне потім у школі на батьківських зборах утримати покер фейс.
І там би у кінці вони ще заспівали всі разом, не в лад і плутаючи слова, а глядацький зал піднявся б по одному і підхопив цю пісню.
З Новим роком, найкращі люди на світі. Будьте сильними, міцними, впевненими у собі і живими. Перемоги нам усім!
Читать полностью…
Я не люблю олів'є, воно мені грубувате :) але сьогодні їдемо до батьків, де буде старий добрий набір салатів. І заливний язик, який тато сам заливав. І можливо навіть чорнослив з горіхами, яким раз на рік об'їдаюсь майже до реанімації :)
Друзі, спокійного нам дня і вечора. Дай Боже сил і натхнення нашим ЗСУ, хай вони зроблять так, щоб сусіди ловили салюти по своїх курськах і воронєжах, а не потикалися до нас.