10462
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Щороку цього дня ми віддаємо шану героям Крут.
І щоразу думаю, що героїзм зовсім молодих хлопців став наслідком зради, недалекоглядності, безпечності дорослих, можливо навіть їхніх батьків і вчителів.
Ремісники і робітники нової незалежної держави розвісили вуха і чекали "закінчення епохи бідності" для пролетаріату. При тому, що працівники заводів, майстри, дрібний інженерний персонал, ті ж ремонтники у Києві та інших містах жили як сир у маслі. Ніколи після того не було у них такого життя, і досі про той рівень можна тільки мріяти. Один працюючий чоловік спокійно утримував всю родину, з житлом, освітою дітей, модними сукнями "з Парижу" для дружини і подорожами на відпочинок.
Селяни присіли перечекати заворушення, у абсолютній впевненості, що до них не дійде. Але під шумок не забули випатрошити панські маєтки, потягли додому все аж до ношених панталонів, топили пічки стародруками з безцінних бібліотек, але при цьому вірили, що для них персонально все буде добре. Головне вірити.
Міщани не вхопилися за шанс здобуття незалежності, а з великою підозрою поставилися до всіх цих новацій. Згаяли дорогоцінний час на чвари і політичні побоїща - партійна боротьба була страшною.
Армія... "Сердюцькі полки" категорично і рішуче розбіглися додому, бо як тут всидіти, якщо там без них панську землю починають ділити.
Ну і Центральна Рада, значно менша чисельно за теперішній парламент і кратно вища за нього в інтелектуальному плані. Успішна у багатьох сферах, але провальна в одній єдиній, яка зрештою їх усіх і поховала. Філософи, історики і філологи протиставили росіянам "візію", а треба було протиставляти багнети, гармати і кулемети.
Вони теж вірили, що зможуть зазирнути в очі путіну і щось там змінити в цих очах силою свого гіпнозу.
А дітям це усе вигрібати.
Період УНР - один з найтрагічніших у нашій історії, про який ми досі мало знаємо, і уроки якого так і не були вивчені. Події 2019го це наочно показали.
Друзі, прошу переглянути це відео. Воно максимально не літературне, і комітет захисту чистоти мови точно не схвалив би :)
Але воно також максимально чесне. Що ми робимо, для кого і чому.
На відео хлопці з 92 ОШБр, які зараз рубаються у напрямку Бахмута, і для яких ми купуємо машину.
До закриття збору лишилося трохи більше 40 тисяч гривень. Якби ми змогли зробити це сьогодні, завтра наш перевізник забрав би автівку у продавця і поставив на ремонт.
Було б добре не затягувати, бо див. відео.
Хто мама пластуна, та замість поспати у суботу скаче дніпровськими пагорбами. :)
Київ прекрасний навіть у наймерзеннішу пору року. Хоч кольорові фото здаються чорно-білими
Я зараз відмовляюся майже від усіх поїздок, крім тих, які пообіцяла давно. (До речі, 2 лютого буду у Дніпрі).
Але сьогоднішня зустріч у Юрівці особлива, нас з Ірина Білоцерковська по суті запросили у волонтерський осередок, який стільки років працює і стільки разів виручав з різними питаннями, що ми вже майже родичі.
Мені наговорили безліч приємних слів, я у відповідь теж годину не замовкала :) Дякую всім, хто прийшов, дякую за щирий інтерес до наших з Ірою книг. Як завжди, окрема категорія слухачів - сільські бібліотекарі. Я знаю, як вам складно, навіть якщо місцева влада підтримує і розуміє роль бібліотек. І геть нестерпно, якщо ні.
Прикро було чути про те, що сталося з бібліотекою у Чабанах. Люди обурені: велике приміщення бібліотеки передали під адміністративні послуги, а саму бібліотеку з усіма фондами переселили у неопалювану комірчину. Здавалося б, таке дороге село, з такими мільйонними котеджами, під самим Києвом, і допустило таке варварство.
Я б хотіла, щоб наші села і селища змагалися бібліотеками, у кого краща. Щоб це було поняттям престижу, щоб вони працювали у великих світлих будівлях, щоб довкола бібліотек кипіло життя. А як іще утримувати молодь, як показати, що громада жива, активна, де придумувати нові проекти?
Дякую всім, хто приділив сьогодні свій час розмовам про книги. Сподіваюся, ми ще зустрінемося на презентаціях нових видань.
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЗЕ
Сьогодні день народження президента Зеленського. Я був противником Зеленського ще до того як він став президентом, але маю визнати. Зеленський перебільшив геть чисто усі мої сподівання.
Скоро п’ять років як ця людина – керівник моєї держави. За цей час один з моїх дядьків помер від КОВІД. Ще одного з того світу витягли буквально за волосину. Пригадуєте, як Зеленський обіцяв, що Україна вчасно матиме найкращу вакцину? В реальності українців стали прищеплювати пізніше за Зімбабве. А пригадуєте міністра Степанова, який ледь не угробив «Текстиль-Контакт» - виробника костюмів біозахисту для лікарів, коли розірвав контракт всупереч його ж пунктам? Виробника врятував тоді Фонд Петра Порошенка, який викупив ті костюми і передав лікарям. А костюми біозахисту законтрактовані Степановим прийшли невчасно, не тої якості, і Україна ще була змушена судитися з китайськими виробниками.
Пригадуєте як Зеленський обурювався втратами ЗСУ під Іловайськом? А не забули як в Україні умирало по ДВА Іловайська на день протягом кількох місяців – від того таки КОВІД? До речі, якої відповідальності зазнав Степанов за ті свої дії? Що, ніякої?
Тут новина з’явилася – країни Балтії на кордоні з РФ починають будувати глибоко ешелоновану лінію оборони з 600 бункерів. У нас Шмигаль голосить, що Україна наразі будує трирівневу лінію оборони. Пригадайте будь ласка, скільки оборонних споруд було побудовано у три роки президентства Зеленського перед вторгненням? Особливо – у 2021 році, після того як наприкінці весни Москва на нас ледь не напала. А коли Зеленського про загрозу вторгнення приїздив попереджати особисто керівник ЦРУ? Де поділися «шилочні дивізіони» на Київському водосховищі? Чому аеродром Гостомель обороняли строчники Нацгвардії? Чому прохід на Чонгарі захищав аж цілий ОДИН батальйон морпіхів неповного складу – проти всієї російської армади? Часом не через шатл, з помпою запущений Верещук?
Чому ворога ЗСУ були змушені зупиняти на околицях міст (Ірпеня, Чернігова, Охтирки, Харкова) повних мирних мешканців? Я можу дуже багато поставити питань – чому?
Минуло п’ять років президентства Зеленського. З них два роки я перебуваю у ЗСУ – службі моїй кінця краю не видно. У центрі Києва в той час не проштовхнутися від натовпів «непридатних».
Моє рідне місто – Запоріжжя – стало прифронтовим. Місцини до яких я любив їздити, відпочивати у відпустки, тепер захоплені ворогом. Я рік воював на фронті – і мусив сам себе забезпечувати безпілотниками на яких працював. Через волонтерів. Я нині навчаю солдат водити БПЛА – а командири в бригадах відправляють їх з автоматом на передову. Ми ж багаті, якщо ви не в курсі.
За кордоном частина моїх близьких родичів. За кордоном уже чимало справді дорогих мені людей. Я не знаю скільки ще я і мої рідні будемо страждати від війни – бо наші стосунки з західними союзниками пройшли складний шлях від «нам дають все що просимо» до «нам не дають практично нічого». Це – дипломатична перемога президента Зеленського, якщо хтось не збагнув.
Ви дочитали досі? Скажіть, ЗА ЩО мені любити ТАКОГО президента? Ні, за законом я мушу виконувати його накази – і я виконую. Не тому що люблю його – тому що захищаю Україну. Та чи буду я такого президента поважати? Власне – за що? За які досягнення.
Що я хочу побажати Володимиру Зеленському? Бажаю сил. Бо я переконаний – скоро прийде той час, коли ціну йому усвідомить абсолютна більшість українців. Коли його акторська харизма більше не працюватиме. Тоді йому доведеться прийняти реальність.
А для цього знадобиться багато сил. Вже повірте.
"Якщо ви можете вкласти дитину у тепле ліжко у безпечному домі, ви виграли у лотерею"
Це мені фейсбук приносить мотиваційні картинки. В оригіналі було "здорову дитину".
На рахунок здоров'я - складно сказати, різне буває. А все інше, як на мене, ніяка не лотерея, а результат свідомої дії та бездіяльності людей.
У тому числі власників та співробітників Фейсбуку, які перекривають кисень тим, хто пише про злочини агресорів.
У тому числі це наслідки рішень наших предків, які вчасно не звернули увагу на те, що завелося на болотах. І наших сучасників, які теж будували своє життя, виходячи з одних припущень, а тепер змушені вигрібати із зовсім іншого берега.
Я далека від думки мотивувати вас картинками. У людей, які читають ці дописи, власної мотивації більше за мене. Просто хочу сказати, що кожна ваша дія щось змінює. І ніяка це не лотерея, ми не чекаємо виграшу, ми потихеньку підкопуємо весь банк :)
На машину для 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка зібрано 145 тисяч із 215ти. Я сподіваюся, ми закриємо це питання за кілька днів, може за тиждень. У коментарях викладу те, що лишилося від попередньої машини - теж можна сказати що пощастило.
Я особисто вважаю великою помилкою те, що у тилу повно машин, а на фронті така гостра нестача транспорту. Ні, я ще не дожилася до ідеї красти їх на парковках перед торгівельними центрами і везти на фронт, не все так погано :) Але дуже сподіваюся, що держава бачить: наші ресурси вичерпуються. Потрібно щось із цим робити на системному рівні, невідкладно.
Я не підбиратиму якісь ілюстрації чи картинки, я не опублікую його фотографію. Я просто розповім вам історію про свого дуже близького приятеля і попрошу вас йому допомогти. А ви вже там самі вирішите.
Він розумний у роботі та компанійський у спілкуванні (тут ось ностальгічний подих про наші спільні посиденьки). А ще він надійний. Такий, знаєте, коли розумієш — цей прикриє тил. І був він до 24 лютого 2022 року абсолютно цивільним, ось зовсім і у всьому. Державна служба, Адміністрація Президента (ну... НАШОГО Президента), а потім уже у Справі Громад. А 24 лютого він став до строю. Ось відразу, в джинсах і спортивній куртці, без роздумів, тоді якраз у нас набирали групу на навчання ПТРК Стугна-П.
Командир взводу вогневої підтримки, медаль та "високий" орден, офіцер. 18 підтверджених одиниць знищеної ворожої техніки. Український офісний планктон він такий 🙂 Їхня група виповзає на край і організовує засідки, їхня група страшно ризикує і зазнає втрат. Але вони зчепили зуби та палять ворога.
Минулого тижня він тяг на собі пораненого побратима три кілометри. Наша зима, бруд у стані жижі, ворожі дрони — він тягнув. І витягнув. Я ж казав – він надійний.
Він просить квадроцикл для евакуації, причіп та лафет для перевезення. Просить без особливої такої надії, десяток разів вибачившись та попередивши, що знає про розміри наших поточних завдань і поточні зобов'язання. Бюджет проєкту не найкрихітніший – 831 000 гривень за все разом.
Я хочу допомогти. Я хочу попросити ВАС також допомогти. Я хочу попросити всіх, але знаю, що завдань у всіх на мільярди, а ресурсів немає. Але тут та сама ситуація, коли це не просто про дуже результативних протитанкістів, а ще й про порятунок життів наших військових.
Дуже прошу.
А ще, дуже прошу про репости, уподобайки та коментарі - це допомагає!
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
У такі часи потрібно звертати увагу на дрібниці.
Вранці виїзд із нашої забудови дуже ускладнений. У цьому закапелку кілька житлових комплексів; тільки у нашому тисяча квартир, а за нами іще три таких.
І дві вузенькі вулички; одна з них маркована як головна дорога, друга другорядна, але на ширину проїзду це не впливає. І там, і там вишикується величезна черга, а на повороті дві дороги зливаються в одну.
Тільки у нас головна, наші машини мають пріоритет.
І щоранку я спостерігаю таку картину. Практично кожна машина з головної пригальмовує і пропускає поперед себе одну автівку з бокової вулиці. Вони могли б цього не робити, правила не вимагають. Але їхати на роботу потрібно всім, тому так.
Вважаю це проявом людяності.
У чатах Справи громад ми зараз з розумним виглядом роздивляємося мільйон фото будівельних матеріалів. Це схоже на виїзну сесію "Епіцентру" десь у полях.
У грудні ми просили у вас термінової підтримки на облаштування зимового польового табору для однієї з десантних бригад. Військових тоді відвели у чисте поле, і треба було щось вирішувати.
Чому треба було вирішувати нам з вами - це вже риторичне запитання. Напевно, тому ж, що і дрон на кухні своїми руками.
Але сьогодні СГ звітує про передачу військовим матеріалів на 613 тисяч гривень. Ми це зробили, зібрали кошти, а Громада закупила і привезла.
Більш детально про те, як це було, можна подивитися на сайті Справи громад. Дякую всім, хто долучився до цього проекту
Ви все розумієте.
https://spgr.org.ua/uk/2024/01/23/budivelni-materialy-dlya-desantu/
Small talks у Києві:
- Ну що ви, гучно було?
- Та не кажіть, ось ці вітрини ходором ходили, як желе.
- Щоб їх, ссссс...
- Сссссс...
Я могла б сказати, що поїхала на шопінг для заспокоєння нервів, але у мене діти і коти, тому нервів немає. Мій шопінг це сільпо, зоомагазин, заправка.
(Те що пакет базових продуктів коштує 1300 грн, я вже мовчу і тільки блимаю, здорожчання шалене).
Одночасно думаю про дві речі.
Перша думка про жінку, яка вже ніколи не піде у магазини. Ми ще не знаємо хто це, і тому в очікуванні. Напевно, ближче до обіду зрозуміємо, чи перетиналися ми у житті, чи були знайомі.
Друге це те, що мене читають люди, які не дуже пильно стежать за діяльністю нашої влади. Деякі новини вони дізнаються звідси, з фейсбука.
Тому я для них іще раз повторю.
Сергій Лещенко, радник керівника Офісу президента Єрмака і член наглядової ради "Укрзалізниці" в інтерв'ю швейцарському виданню Tages-Anzeiger заявив, що приймаючі країни повинні припинити надавати допомогу українським біженцям, щоб змусити людей повернутися додому.
"У нас в Києві живе 3 мільйони людей, в тому числі сотні тисяч дітей. Аргумент про те, що це небезпечно, — нісенітниця", - заявив колишній народний депутат, топ-менеджер Укрзалізниці із зарплатою 10 тис доларів на місяць і радник Єрмака.
Інтерв'ю достатньо велике, щоб потім сказати, що його вирвали з контексту.
Я дуже хочу, щоб про це знала максимальна кількість людей. Зелена влада має сотні облич, і всі вони одно.
Партія простої моралі, простих рішень і простої арифметики. Якщо у тримільйонному Києві щодня убивати лише по одній людині, то вони можуть не переживати особливо цілих три мільйони днів.
Фото позичила у Цаплієнка, це з Білорусії. Там залякують кримінальною відповідальністю за донати. Напевно, маються на увазі донати на підтримку України.
За збігом обставин, вчора я отримала переказ на придбання авто для 92 ОШБр від білорусів, через треті руки. Як тільки люди переконалися, що сума дійшла, відразу витерли розмову у додатку.
Я думаю, їм буде приємно прочитати, що ми все знаємо і розуміємо. Дякую.
Ніби мені мало було прикрощів у житті, я додалася у групу, де люди показують ремонти, відбудову і декор своїх старих вікторіанських будинків.
Дерево, камінь, каміни і горища 18 сторіччя, все таке.
Це те, що могло б бути у нас в Україні, якби наш спадок не грабувала і не нищила росія. Садиби колишніх поміщиків і цукрозаводчиків, панські маєтки і великі хутори, що розрослися у цілі містечка.
Дідові і бабині хати не у вигляді землянок і мазанок з глиняною підлогою, а у вигляді дво- і триповерхових кам'яниць з різьбленими сволоками і гарними непідйомними меблями, які лишаються на своїх місцях уже двісті років, тому що нікому на думку не спадає цю шафу пересунути.
Ми б теж могли довго і зі смаком, на три тисячі коментарів, обговорювати нюанси реконструкції вітражного скла. Або що робити з цими дубовими дверима, які скриплять півстоліття, нічого не допомагає. Ну не викидати ж, справді.
А також ми могли б мати світлі спогади про 60ті, 80ті і 90ті роки, особливо про дев'яності, і нам би подобався стиль того періоду, і ми б зберігали інтер'єри з ноткою ностальгії.
(Якщо що, радянські "стінки" - це не інтер'єр).
Ми спробували закласти спадок, у значенні heritage, хіба у двохтисячних. І дуже швидко переконалися, що це марна справа. Найкраще, що ми можемо зробити для дітей - вкластися в освіту і дати в руки професію, якою вони зможуть себе прогодувати навіть на чужини. Наш спадок знову, як і останніх сто років, поміщається у одній валізі.
Я мрію, щоб це змінилося. Щоб після війни ми могли спокійно будувати, заробляти і вкладати гроші у свою нерухомість. Щоб хоч у наших внуків з'явилися свої форуми з ремонту старих родинних будівель...
Зводила малого сьогодні на семінар "Зла вулиця", що проводила Федерація крав-мага України.
Там дітям переважно розповідали, що з чужими дорослими іти нікуди не можна.
Все зрозуміли? - Все! - Що ми говоримо, коли чужий дорослий вас про щось просить? - Нічого! - Тікаємо? - Тікаємо!!
Вдома: Марко, ну а якщо на майданчику підійде якийсь дядя і попросить потримати решітку, доки він собачатко діставатиме з ями, підеш? - Піду...
Такі тренінги - як такмед, їх треба проходити знову і знову, і далеко не факт, що спрацює у потрібний момент. Просто підвищує шанси.
У початковій школі є предмет "Я досліджую світ". Як на мене, заняття з "вуличної безпеки" потрібно включити в обов'язкову програму для першачків і повторювати стільки разів, скільки буде треба, до нудоти.
І кричати на допомогу їх треба вчити, і не довіряти дорослим на вулиці, і про те, що потрібно мамі і татові розказувати про всіх чужих, які від них щось хотіли.
До речі, про кодові фрази. Якщо у натовпі дорослий тягне дитину і час від часу повторює - все нормально, я її тато, - то натовп переважно ніяк не реагуватиме на крики дитини.
Тому дітей вчать у таких випадках кричати "це не мій тато!" або "це чужий!"
Так от, якби всіх дітей у школі вчили фразі "це чужий!", то і дорослі б її знали як умовний сигнал, і хтось би точно звернув увагу.
З хорошого: у малого несподівано добре поставлений удар коліном. І лупить взагалі не вагаючись, тренера так добряче приклав, той не сподівався :)
Для себе зробила висновок, що треба іще кілька разів зводити на такі тренування. І все одно, напевно, триматиму малого за руку скрізь, доки у нього вуса не проб'ються ;)
Забрала машину з ремонту після аварії. Ну нарешті боже ж мій, тепер вважатиму, що мій новий рік нарешті розпочався, а то сумувала всі три тижні.
Напевно, про мене як про водія не дуже добре свідчить, що телефон механіка на короткому виклику, відразу після батьків і дітей :)
З іншого боку, він сам лазить по розбірках, щоб дешевше. Знайшов мені оригінальне крило і фару за ціною китайського крила, наприклад.
Звісно, коли я дзвоню
- Добрий день, це...
- Тамара!
- У мене..
- Знову? Та не може бути!
то це трохи приземляє мою водійську корону :)
Але хай би всі проблеми можна було вирішити кредиткою і дзвінком механіку :)
Ще одного пораненого українського бійця єгері з 68-ої бригади вивели з поля бою за допомогою безпілотника
🎥 «Шершні Довбуша» з 68-ої ОЄБр
Друзі, дякую. Збір на авто закритий, навіть з невеликим надлишком
Залишок коштів, якщо такий буде після ремонту, піде на наступне авто - у нас на черзі дуже крутий і знайомий багатьом у нашій бульбашці ротний :)
А поки що запускаємо другу частину процесу по цій автівці - виїзд за авто, купівля, перетин кордону, оформлення, технічне обслуговування, ремонт... Сподіваюся, ми це зробимо швидко, і скоро ви побачите тих самих хлопців не на цивільній бідосі з 1.3 об'ємом двигуна, а на нормальній машині.
Ще раз дякую усім, хто долучився, ви великі молодці.
... А після Пласту підфарбувалася і пішла зі старшою донькою у кіно.
Тому що що? Тому що коли ти мама трьох, то хоч-не-хоч маєш прокачані всі чакри розмаїття і багатозадачності.
Poor Things, найдивніший фільм ever. Декорації та костюми точно знімалися у співпраці зі штучним інтелектом, шалений стім панк. Щодо сюжету - ШІ деколи брав гору над режисером.
Це одна з найбільш божевільних і парадоксальних історії, бачених за останні роки. Блискуча сатира, блискуча мова, ця пародія на пародію британської англійської.
Щодо сюжету... Ви розумієте, я не так давно переклала "Орландо" Вірджинії Вульф, тобто глядач достатньо підготовлений, і все одно давилася попкорном.
Дуже рада, що ми сходили. Нікого не агітую, але раптом хтось захоче повторити за нами, було б цікаво звірити враження.
"3) у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією;"
Зараз нам доводять, що цю статтю потрібно читати так: у разі загибелі ... припиняється безкоштовне зберігання репродуктивних клітин, але спадкоємці можуть продовжити зберігання чи використання на платній основі.
Я вже десяток разів перечитала цю третю статтю, в упор не бачу там опції "або", будь якого варіанту переходу з безкоштовного на платне зберігання.
Тобто люди, які погодилися чи повелися на безкоштовну пільгову програму від держави, тепер опинилися біля розбитого корита, доки не будуть внесені нові законодавчі зміни.
Можу собі уявити розміри хабарів, які будуть готові заплатити потенційні бабусі - дідусі за те, щоб їхня остання надія на внуків не була утилізована.
Потрібно все таки визначитися: чи зацікавлене суспільство у тому, щоб діти наших захисників народжувалися навіть після смерті батьків, завдяки застосуванню сучасних технологій? Зараз влада через монобільшість у парламенті і підпис президента надіслала чіткий сигнал: ні, цього не буде, вони прямо це забороняють.
Друге питання - чия думка тут важливіша, слуг народу і Зеленського, чи полеглих бійців, які при житті лишили чіткі розпорядження щодо свого генетичного матеріалу, але за яких нема кому заступитися після смерті.
Мене вчора окулістка запитала, чому у мене такі червоні очі.
А я взагалі не знала, що вони червоні, не відчувається ніяк.
- То, кажу, кров'ю налилися.
- Від чого?
- Від люті, шановна пані, від люті.
- Боже мій, що у вас сталося?
Та нічого, звісно, жартую. Я особисто свою рівновагу несу, як два відра на коромислі. Так, я колись носила воду з колодязя відрами 🙂 І можу тільки здогадуватися, що буде, коли якась випадкова крапля порушить баланс, куди воно все проллється.
Про вчорашній день не випадає багато писати, у нашій бульбашці ми всі знаємо, що відбувається. Але лишу тут, просто щоб позначити позицію, щоб ніхто і ніколи потім не сказав, що я промовчала.
Вчора відбулося сімдесяте (70!) засідання у справі Червінського. Вперше полковнику дозволили вийти зі скляної клітки і сісти біля адвокатів. Але на рішення суддів це не вплинуло. Легендарний розвідник лишається під вартою, в одиночній камері, без можливості вийти під заставу чи на поруки.
Величезне співчуття пану Роману і його родині, співчуття усій розвідувальній спільноті. Прямо зараз у прямому ефірі розвідники спостерігають за тим, що буде з ними, якщо вони виконуватимуть свою роботу в інтересах України. "Полонені Зеленського" у нас тепер є як на території росії - захисники Азовсталі - так і всередині країни.
До з'ясування обставин збиття російського літака Зеленський скасував урочисті зустрічі, присвячені привітанню його з днем народження.
Хотілося б знати, як це мало виглядати на практиці. Накриті фуршетні столи, так? І він сидить на Банковій в очікуванні делегацій вітальників, які суцільним потоком... Цікаво, засівають чи ні?
Добре що скасували, якщо скасували. Погано що планували.
Переглянула новини за 17-18 рік, щоб пригадати, як це було у Порошенка. Вітання у соцмережах, "многая літа" від американської діаспори на початку робочої зустрічі - саме був візит до Штатів.
Пані Марина Порошенко з дітьми вітають в ефірі ранкової програми. Уууу, що тоді почалося! Практично кожен блогер, журналіст чи лідер простигосподи думки вважав за потрібне написати, шо це неправильно. Що це страшне зловживання службовим становищем.
"Бажаємо вам менше пафосу! Бажаємо вам нарешті знайти мову з простими людьми! Бажаємо вам трохи адекватності, і попрасуйте нарешті цей піджак!" - ось такою була середня температура дописів і "привітань" Президенту у воюючій країні, яка завдяки зусиллям цього Президента могла жити так, ніби війни немає.
Хотілося б щоб кожен, хто доклав руку до ганебної зміни влади, відчув сором і відповідальність за скоєне. Ви травили Порошенків, вправляючись у "дотепах" один поперед одного. Сподіваюся, ви задоволені наслідками.
Росіяни через топ-пропагандистів оприлюднили наспіх склепаний список ніби-то українських полонених, які ніби-то сьогодні загинули.
Скориставшись для цього першим-ліпшим приводом; під руку підвернулося збиття чи аварія літака. З тим же результатом міг бути наземний обстріл чи влучання дрону.
Нема ніякого смислу роздивлятися фото уламків. Я покладаюся на нашу розвідку і спецслужби, які аналізують зараз цей перелік і намагаються зрозуміти, чиє настільки важливе прізвище там зашите і що відбулося з цією людиною чи людьми.
І ще я хочу сказати, що на найближчі роки найкраща робота у світі - диверсії та спецоперації на території ворога. Я вірю, що наші козаки будуть визволяти, відбивати, викрадати українців прямо з російських колоній і тюрем. Дуже на це сподіваюся.
У Польщі фермери 24 січня вийдуть на загальнонаціональниі страйк проти імпорту сг продукції з третіх країн, насамперед з України.
Я не можу зрозуміти, що ж це за аграрії у нас такі. У воюючій країні, із втратою майже третини чорноземів, із мінами, обстрілами, обжинками на пожарищах, з прицільними бомбардуваннями по їхніх елеваторах, із державним рекетом замість державної підтримки, з втратою робочої сили - у нас трактористів прямо з комбайнів знімають на мобілізацію -
З оцим усім все одно кладуть на лопатки польських колег. Хоч у тих якраз шалені субсидії від ЄС і власного уряду.
І молочка у нас смачніша, і ковбаси дешевші, і кожен фермерський ринок - це насолода для очей і живота.
Як так виходить?
Видавництво Білка:
Запрошуємо на творчу зустріч з Тамарою Горіха Зерня, що відбудеться у п'ятницю 26 січня в укритті Юрівського ліцею!
Тамара Горіха Зерня — письменниця, авторка роману «Доця», який визнано Книгою Року ВВС 2019, та роману «Принцип втручання».
Також на зустрічі буде присутня видавчиня Ірина Білоцерковська.
Дата і час: 26 січня, 14:00
Місце проведення: Юрівка, укриття Юрівського ліцею.
До зустрічі!
Від себе додам, будемо повною тріадою від Білки: я, Ірина Білоцерковська і Любов Костенко :)
Повертаючись до конструктиву
На машину для 92 ОШБр лишилося зібрати близько 90 тисяч грн, екватор збору ми з вами вчора успішно подолали.
Напрямок, на який потрібно авто, добре видно на фото.
А у коментарях я зараз викладу відео не з бійцями, а з нашими волонтерами, які займаються машинами. Попросила пана Тараса трошки розповісти про нашу кухню.
Для тих, у кого нема часу дивитися всі 4 хвилини, розкажу у двох словах.
Вони дуже втомлені. Не так, як хлопці на фронті, але теж дуже сильно. Ми можемо спокійно вирішувати якісь питання і о третій, і о п'ятій ночі, все одно волонтери або за кермом, або у черзі на кордоні.
Ми деколи сперечаємося з командою, я страшенно азартна і панікую, коли ми не встигаємо зібрати гроші, і хороші машини перекуповують під самим носом.
Я тоді сиджу і реву у слухавку, натурально сльозами, а пан Тарас говорить, що все буде добре, і ми купимо ще краще. "Пані Тамарочка, давайте ми вам не будемо ці деталі розказувати, а вже у самому кінці тільки? Ви не переживайте, ми там іще форд/ельку/наварру намутили... - Иииииитттииии... Гик."
А ще за нашими підрахунками, кожна завезена з Європи, відремонтована і перебрана тут машина обходиться нам на пару тисяч євро дешевше, ніж би ми купували їх уже в Україні у перекупників. Тож смисл є, хоч це дуже нервова і виснажлива справа.
Хто там переживав, що давно ракет на Київ не було, важко чекати в напруженні? Ну от...
Після таких ранків весь день вилітає, роботи уже не буде. Добре, якщо Місто обійшлося спаленими машинами.
Дівчата, милі, хто з дітьми в еміграції. Послухайте наших прибацнутих Лещенків, зробіть свої висновки і сидіть там де ви є, скільки витримаєте і трошки більше. Поки не рипайтесь сюди, якщо зможете.
Нічого хорошого в тому, щоб прокидатися з дітьми від вибухів над головою, нема.
Друзі, ми все ще збираємо гроші на автівку для цих козаків, 92 ошбр ім. кошового отамана Івана Сірка.
З урахуванням пейпелу у мене вже є близько 100 тисяч, це майже половина. Давайте на честь свята перетнемо екватор?
Дивіться, це ж втілення Соборності: хлопці б'ються на крайньому сході, східніше не буває, наш перемелений і переораний бомбами Схід, який ми обов'язково відвоюємо.
Я пишу цей допис з Києва, тобто з центру. Пан Тарас, який поїде за машиною до кордону, живе у Франківську. І там же наші машини ремонтуються у різних майстернях. (У різних, тому що черга скрізь до весни, це дурдом якийсь, що відбувається на СТО. Майстри, які дають знижки на ремонт військових авто, пашуть у три зміни. До тих, хто виставляє військовим потрійний цінник, ми не ходимо. Але всіх запам'ятаємо).
Ну і нарешті Костянтин та його команда, як хорти ганяють по майданчиках Польщі, Балтії і навіть Норвегії для оцінки і викупу перспективних машин. Будемо вважати, що вони діаспора :)
Десятки людей працюють над однією автівкою. Тисячі скидають гроші на кожен збір. Все для того, щоб п'ятеро хлопців загрузилися, доїхали, розташувалися, стрельнули і від'їхали назад.
Один влучний постріл окуповує вкладені гроші і зусилля. Дуже вигідна інвестиція.
Одна. Єдина. Соборна. Україна.
Така маленька, так велика. Така різна і така однакова у головних речах.
Я об'їхала її всю, крім Чернігова і Луганська. Тижнями і місяцями жила у різних регіонах. Породичалася і обросла друзями у кожній області.
Я впізнаю українців скрізь, у будь якій країні світу, навіть якщо вони говорять польською, англійською чи італійською, навіть якщо російською, і навіть якщо взагалі мовчать.
Ми всі трошки сім'я. Якщо у тебе в крові одна українська родина, одна фамілія, то ти відчуваєш і знаєш їх усіх, в усій красі і некрасивості, у щедрості, доброті, силі та протилежних проявах.
Вічна вдячність тим, хто зшивав, кріпив, об'єднував, зводив докупи і продовжує це робити. Ми живемо з впевненістю, що Україна вічна, як сонце, що вона є і буде, і це дає нам силу іти до перемоги.
Коли ми виготовили перші FPV-дрони, то їхню ефективність перевіряв Андрій Підлісний просто на полі бою.
Результати ви вже бачили у відео з цих самих дронів.
Сьогодні ми привезли ще одну велику партію FPV-шок для його батальйону. І зараз ви самі можете почути від Андрія та його побратимів, наскільки ці дрони «кусючі» для орків.
А ми — продовжуємо їх виготовляти. План до кінця року — 29 600 таких дронів, на це ми вже виділили бюджет — 651 млн 672 тис. гривень.
Робимо все, щоб допомогти Збройним Силам та наблизити нашу перемогу!
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Звісно що я не спала всю ніч, читала спам аж до Маріїнської западини, думала про те, що відбувається з нами.
Мені сумно, що своїм перепостом підтримала шахрайський збір, обмежившись фото в
посвідчення, переглядом сторінки шахрая і обговоренням у приваті. Я зроблю все можливе, щоб повернути витрачені кошти і допомогти моїм підписникам зробити те саме - тобто ходитиму на зустрічі зі слідчим, доб'юся відкриття справи, занесу документи з поліції у банк і так далі. Це само собою зрозуміло.
Голову попелом безкінечно не посипатиму, це наша реальність; на гачок тієї ж групи потрапили сотні людей, вони працюють вже з рік, не ховаючись. Якщо з якихось причин правоохоронні органи не зможуть покласти цьому край, я теж про це детально напишу. Можливо, ми спільними зусиллями зрозуміємо, де вузьке місце у таких справах і як його розширити.
Але читаючи різні повідомлення у приваті, я вражена тим, як багато прохань про допомогу мають ознаки шахрайства. Це не те що я зараз усе бачу у сірому світлі, мені здається, їх об'єктивно побільшало.
Я думаю, великою мірою це йде згори. Ми як гігантський вулкан, тільки замість лави на нас ллється інша субстанція і бруднить все навколо.
Верхівка нашої держави показує, що аморальність - нова мораль. Якщо там крадуть не мільйонами, а вже мільярдами, то негідники меншого пошибу відчули, що настав їхній час. Можна не соромитися, якщо тим можна, то і нам теж нічого не буде.
І не лише про гроші йдеться. Таке враження, що взагалі запобіжники зірвало. Можна топтати вдів (як у тому стендапі про багатих жінок з грошима), можна сміятися з жінок військових (приклад на скріні), можна носити своє ухилянство як труси на патичку замість прапора...
Таке враження, що найтемніші часи саме зараз, уся нечисть вилізла.
Але я вас запевняю, все так не буде. Отримають по шиї і побіжать назад у свої нори, підвиваючи. От побачите, ми їх заженемо у канави. Не будуть тут панувати покручі і моральні виродки. Ця земля завжди їх скидала з себе, і зараз скине.
Прислухайтесь уважно, воїни світла і воїни добра, перелам уже близько.
