10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
ЕКЗИЛЬ ЯКИЙ НЕ СТАВСЯ
Я послухав інтерв'ю колишнього посла України у Великій Британії (а доти - віце-прем'єра та міністра іноземних справ) Вадима Пристайка. І не йде у мене з думки та частина інтерв'ю, де Пристайко каже про готовність вивезти з України золотовалютні резерви та кошти державних банків.
Пристайко відвертим текстом розповів, як іноземні дипломати України відкридвали рехунки для виведення коштів, як переводили банки в "хмару", як приготували все для вивезення золотовалютних резервів. До вивезення не дійшло, але підготовчі роботи були виконані. Тобто за наказом президента України всі цінонсті держави Україна виїхали б...
Вас нічого не шокує у цій новині? У вас не пробігає мороз поза плечима?
Тоді нагадую. Все оце відбувалося саме в той час, коли естрадно-циркова влада вустами своїх міністрів, депутатів та всієї своєї дешевої ЗЕботви переконувала нас, що ніякої війни не буде. Розумієте?
Їх попереджали іноземні дипломати - а вони просторікували що не буде вторгнення. Їх попередив особисто голова ЦРУ - а вони нам розповідали про травневі шашлики. І в результаті.
Буча. Бородячнка. Ірпінь. Мощун. Гостомель. Охтирка. Харків. Маріуполь. Ізюм. Тощо й тощо.
Тисячі життів які були просто намотані на траки російських танків просто тому що їх неевакуювали. Та що там? Їх навіть не попередили. Їх до останнього переконували що не буде ніякого вторгнення. Що треба лишетися вдома.
Вдумайтеся! Всі ці люди щиро вірили зеленій владі - саме тому вони її послухалися. Ладно ми - противники цієї влади. Так, я і мої товариші нікуди не уїхали - ми побігли воювати. Виходить, праві були ті хто не вірив Зеленському і його поплічникам?
ЗСУ мусили зупиняти ворога на околицях великих міст - у забудовах. Знаєте чому? Бо укріплення між кордоном і містами будувати почали лише зараз. І от українські солдати і командири мусили давати бій загарбникам серед будівель повних мирних мешканців. Бо їх не евакуювали...
Бо зелена влада не оптурбувалася вивезит людей - зате вона приготувалася вивозити гроші. Всі гроші держави Україна.
Я ставлю собі питання, якщо вони справді розуміли що насувається війна - чому вони турбувалися про гроші і не турбували про людей? Навіщо їм кошти державних і фінансових установ, якщо загинуть тисячі й тисячі людей?
Я запитую себе - і лише одна відповідь мені спадає на думку. Ця влада не просто готувалася до втечі - вона вже готувала себе до ролі такого собі "уряду України в екзилі". У вигнання тобто. А статус "уряду України в екзилі" - це дуже круто. Ти может тоді не просто користуватися коштами держави - ти можеш ще й позичати і отримувати гроші від інших держав. Ти матимеш статус. Будеш за кордоном фігурою...
Знаєте що не віписується в цю ідилію? Ми з вами.
Ми пережили жахливий удар російської воєнщини - але золотовалютні резерви з країни ніхто не вивіз. Чому?
Очевидно. Тому що українці опиралися. Тому що з перших днів плани Москви полетіли шкереберть. Ідея Києва за три дні накрилася мідним тазиком. Чому?
А тому що строчники у Гостомелі не побігли - вони прийняли бій проти пропечених горлорізів з російських ВДВ. Тому що командири 72-ї, назустріч яким перла колона біженців з Києва, повели свої колони другорядними шляхами - і вийшли на опзиції. Тому що генерал Залужний вивів з під удару українську авіацію і ППО. І очолив опір.
І тоді стало очевидно - вивіз грошей з країни буде сприйнятий громадянами як дизертирство, і тоді владі питання ставити почали б озлоблені боями військові та добровольці.
Очевидно тепер чому Зеленський не втік. А кому нафіг він був би потрібен на Заході без коштів держави? І хто б тоді керував Україною за його відсутності?
Пазл складається - і від того стає все більш зловісним. Вони таки готувалися до війни. Виходить Буча, Бородянка та інші міста в московські пазурі були кинуті свідомо?
Я хочу побачити слідство і суд, які дадуть відповідь на такі питання.
Знайомтеся
Це та сама Гвардія наступу, а точніше
Бригада 3017
Національна гвардія України
Гвардія наступу "Спартан"
2 батальон
Окремий штурмовий спец взвод
У мене у телефоні вони записані простіше, "машина 12".
У більш детальних примітках - воюють з перших днів, Харківщина, півроку у Бахмуті, з липня - Запорізький напрямок.
У документах - ровесники моєї дитини, пізні 90ті р.н.
У архіві - чимало відео, які я не ризикну оприлюднити, бо там бойові дії, у ході яких ці діти 90х років народження скачуть без шапок - навіщо робити мамі нерви?
А по суті, хлопці обносилися трохи. Побили їхню техніку, і тепер гостро стоїть проблема машини - такої, щоб доїжджати поближче до точки, у якій вони пересідають на бтр.
Ми знайшли їм автівку, і вже обдивилися на сто і визнали годною. Лишилася друга половина справи - знайти гроші,купити і пригнати з Литви.
Сподіваюся, з вашою допомогою ми впораємося, все що треба у коментарях
БЕЗПІЛОТНИКИ І МІФИ
Останнім часом мережа просто рясніє дилетантською мачненю щодо БПЛА. Тому розповім що насправді.
Знаєте, мене точно не запідозриш у симпатіях до зелених. Але.
Я все ж таки професіонал своєї справи. І я вважаю неприпустимим через політику писати дурниці про українських воїнів і розробників БПЛА. Це шкодить в першу чергу нам самим. Отже.
Перше. Росіяни знали кортеж Зеленського з БПЛА.
Вибачте що розбиваю вам дивовижне, але ці фоти з вирогідністю 95% - дуже якісний фейк. Чому? А тому що всі ми бачили як охороняють Зеленського під час його поїздок на фронт. Очевидно, що в день коли Зеленський їздив Херсоном, небо над містом промацували всі наявні в тому районі системи РЕР, ППО та РЕБ. Не помітити російський БПЛА вони не могли, бо не могли ніколи. Їх засікають системи набагато слабші. Збити або заглушити БПЛА - справа техніки.
Це не означає, що ворожі БПЛА не літають над Херсоном взагалі. Літають. Тоді коли станції РЕБ, РЕР і локатори ППО чергують на фронті, а не біля найвпливовішого головнокомандувача.
А Одеса - запитаєте ви? А в Одесі ударила балістична ракета. Балістиці РЕР і РЕБ до лампочки - на відміну від безпілотників. ППО балістику перехоплює також погано, це давно відомо.
Друге. Лунають глузи на адресу фонду Притули, чому мовляв по нафтопереродних заводах ударили так, що вони запалали, а по російських установах в Білгороді так що лише шибки повилітали? І далі на тему - на що Притула витрачає зібрані кошти...
Відповідаю на питання. Шановні, поясніть, який сенс руйнувати пусту будівлю? Ви не розуміте що в резиденції білгородського губернатора та у білгородському ФСБ не було ані дущі? Очевидно, по обох будівлях ударили безпілотниками з невисоким вмістом вибухівки - виключно для медійного ефекту. А от з НПЗ задача стояла інша - пошкодити. Тому там і апарат був принципово інший.
Чи фінансував Притула тільки такі - слабкі апарати? Не знаю. може фінансував, а можу ні. Це питання виключно до Притули. Але очевидно, чим завдавати ударів, вирішував хто завгодно але тільки не Притула.
Далі. Чому наші БПЛА б'ють по НПЗ на території Росії але не б'ють по Мозирському НПЗ?
Відповідь очевидна, бо нема наказу. А чому його нема? Думаю причина в тому що Мозирський НПЗ - у Білорусі. А по Білорусі ми й зараз не стріляємо. Далі - всі питання до влади. Але не до українських виробників БПЛА і не до пілотів.
Нарешті. Кругом носять новину ніби НПЗ в Рязані атакував дрон-камікадзе на базі "Байрактара".
Маячня дрімуча. Панове, ви хоч поцікавтеся скільки коштує "Байрактар". І чи доречно машину такої вартості завантажувати вибухівкою?
Хай буде вам відомо, навіть вороги на своїх ресурсах вже описують український (!) БПЛА "Лютий", яким судячи з усього й завдано всіх останніх ударів по цілях на території РФ. А може ще чимось.
Апаратів у нас виробляють багато, і я просто фізично не можу знати ТТХ їх всіх. До речі, до виробництва більшості БПЛА й близько не дотичний Арахамія, як волає багато хто з аж надто завзятих наших прибічників.
Я щойно не повідомив вам нічого секретного. Всю ту саму інформацію можна брати з відкритих джерел.
Так, України стала випускати БПЛА дального радіусу дії. Так, ми уже завдаємо ударів по ворожій території. Так, апаратів у нас ще не настільки багато, аби лупити ними по пустих будівлях. Безпілотник-літак, це умовно 10-30 тисяч доларів. Ми такі багаті, аби розкидатися аж такими грішми?
Проте, це далеко не останні сюрпризи, які матиме ворог. Далі буде.
І так. Всі ці досягнення - досягнення далеко не тільки зеленої команди. Виробляють і водять БПЛА далеко не тільки прибічники чинної влади. Я просто нагадаю скільки БПЛА-літаків, коптерів та ФПВ-дронів передали ЗСУ Фонд Порошенка і "Справа громад". Пілотів на БПЛА серед іншого навчаю я. З нами разом працює ще багато людей, різних політичних переконань.
Спрецифіку нашої роботи мало хто розуміє. А ми багато про що просто не можемо розповісти.
Тому просто прошу. Не розумієтеся на БПЛА? Не треба на нас хайпувати.
Я сьогодні дістала нові чоботи, покрутила у руках, визирнула у вікно і вирішила взагалі надвір не виходити. Благо, у малого школа на карантині, то ми вчимося з дому.
Ну як вчимося? Бігаємо з ванни у коридор, суцільні тривоги.
А вчора зробила спробу записати його на малювання, досі під враженням. У нас тут розвиваючий центр неподалік, за чутками, там гурток відкрився.
Заходжу, сидить пані на робочому місці.
- Доброго дня, я з приводу малювання.
- Да.
- Що "да"? Є у вас гурток?
- На дверях все написано.
- Вибачте, я не зрозуміла. Що написано?
- Там телефон, дзвоніть.
- У вас там телефон дитячого психолога і логопеда. Кому дзвонити, логопеду?
- Дзвоніть психологу, вона веде малювання. Я нічого не знаю.
Психологу я дзвонити поки що не стала, хоча це питання часу. Кажуть, без психолога ніхто з нас не обійдеться:)
Якщо ви ще не звернули увагу, то зверніть.
На сайті Справи Громад – 20й ювілейний розіграш, і цього разу у нас новий убивчий артефакт від Філа.
Нагадаю, минулого разу, коли він розіграв свою скульптурну композицію «Поросята покотом», вся мізансцена втілилася вживу, аж до розташування окремих елементів. Наші тоді дуже вдало вгатили по шикуванню орків, пам’ятаєте?
Тепер же художник-футуролог дає нові натяки; пильне око може розрізнити масовані пожежі, трагічну долю якогось чи то попа, чи то Pope, а також складну алегорію з літаючими об’єктами.
Ви можете взяти цю штуку у власні руки і пильно роздивитися за донат від 100 грн., посилання на безпрограшну* лотерею даю у коментарях. Учасники, які захочуть застовпити широкий гектар вірогідності і викупити більшу кількість білетів, можуть розраховувати на заохочувальний приз 😊
*у значенні – ми всі з вами у виграші, коли збираються кошти на ЗСУ.
Ну а тим, хто вважає лотереї розвагами для середніх класів, пропонуємо перейти до прямих зборів Справи Громад. Так, сьогодні ми збираємо 1.4 млн. гривень на два екскаватори. До речі, якщо вважати картину Філа ну тубусі зображенням сучасного пекла, то десь там обертаються і ті, хто лишив нашу інженерну бригаду з командою «окопуватися лопатами».
Я вірю, що колись буде Оскар і за художній фільм. Фільм про Мстислава Чернова, Євгена Малолєтку та Василісу Степаненко і про поліцейського Володимира, який вивозив їх з Маріуполя. Про камери і диски, заховані під пасажирським сидінням авто, і 15 російських блокпостів, які вони проминули, з обшуком на кожному.
Оскароносний режисер, який зніматиме цей фільм, може використати художній прийом, коли людина сивіє впродовж фільму.
За роки війни ми бачили багато справжніх див.
Те, що кадри "20 днів у Маріуполі" пробилися до глядача, отримали таку аудиторію і таку нагороду попри все - це диво Господнє.
Щиро вітаю цьогорічних лауреатів Шевченківської премії. У захваті від вибору жюрі, вважаю перемогу цілком заслуженою, дякую Ярина Чорногуз і Dmytro Lazutkin за чин і за творчість.
Пишаюсь нагородою Андрій Єрмоленко так, ніби сама її отримала. (Просто ми з Андрієм знайомі з дитинства, вчилися в одній школі). Серед багатьох досягнень пана Андрія слід відзначити те, що саме з його легкої руки Тарас Григорович зняв кожуха, взяв до рук автомат, сів на байк і станцював з Шивою.
І дуже тішуся з того, що після минулорічної ганьби премія встояла, відбилася від бажаючих хоч боком, хоч скоком, хоч у додатковій номінації пропхнути "потрібних" людей. Цьогорічний відбір є перемогою громадянського суспільства.
Друзі, від учора ми зібрали цим хлопцям 32600 грн на авто, до цільової суми збору лишилося 17400 грн.
Це завершальна третина коштів, піде на доставку машини з Англії, обслуговування і дрібний ремонт. Суму покупки - 2000 фунтів - вони зібрали самі. Щоправда, збирали два місяці.
Я далека від думки, що ми з вами тут як чарівники, закриваємо збори однією лівою там, де підрозділи шукають гроші місяцями. Це звісно ж не так.
Справжнім чарівником у наших умовах може стати лише держава. Але уповноважені розпорядники коштів досі не можуть відповісти на просте питання: як зробити так, щоб закуплений транспорт лишався на передовій, у зоні бойових дій. Як його обліковувати, обслуговувати, заправляти і списувати.
Напевно, це завдання рівня освоєння Марсу. Напевно, в усьому світі нема генія, який придумає, як розв'язати цю проблему.
Від бійців усіх частин, з якими мені доводилося взаємодіяти, чую одне і те саме: як тільки машина ставиться на баланс, на фронті її вже не бачать.
Або таке: нам видали кулемет/зенітку/вундервафлю, але не видали, на чому її кріпити і возити. Кажуть - у вас що, волонтерів нема? Ну то купуйте за свої.
Не може ж бути, що от прям всі вигадують, правда? А те що держава за критично важливими речами відправляє до волонтерів, теж не може бути?
Коротше, я заплуталася. Живемо у якомусь задзеркаллі, де все не так, як мало б бути.
Але у кожному конкретному випадку у мене реальні хлопці, реальна група, яка виконує свою роботу. Допомагаємо чим можемо тим, кого бачимо перед очима. А оцінку цьому всьому хай дають майбутні покоління, якщо вони будуть.
Друзі, новий збір для зенітників. Ось вони на фото, у коментарях є відео.
301 зенітно ракетний полк 1 дивізіон
Ситуація така: купили для своєї групи у Англії машину. Машина ніби хороша, але у Англії. Їм треба 50 тис грн на доставку в Україну, ремонт, обслуговування і перегін на фронт.
Я пообіцяла по можливості допомогти, тому що це реальні хлопці, у яких пан Тарас був вживу, спілкувалися безпосередньо на позиції.
Ну і тому що контактній особі там 22 роки, Іван трохи молодший за мою доньку.
Якщо можна, допоможіть закрити цю потребу. На початок у мене вже є 1600 грн від збору Gorozhenko Anna ,за що я дуже дякую
Якими будуть жінки у нашому близькому майбутньому?
Здоровішими. Лікарі припинять відмахуватися від їхніх скарг і списувати половину симптомів на "народити треба", а другу половину на клімакс. Фармацевтичні компанії визнають, що у жінок відмінний від чоловіків організм і почнуть випробовувати ліки на жінках у жіночому дозуванні.
Багатшими. Жінки почнуть рахувати вартість свого робочого часу за справедливим тарифом і не миритимуться з 30-процентною недоплатою порівняно з чоловіками. Також переосмислять поняття неоплачуваної і невидимої домашньої праці і запитають "а чому, власне?"
Розумнішими. У буквальному сенсі, за рахунок активнішого навчання і професійного розвитку. І у світоглядному, навчившись відділяти слова від вчинків. Питання "а яка мені з цього користь?" буде базовим, і це нормально. Якщо ти жертвуєш своїм здоров'ям, часом, грошима, інтересами і соціальним захистом, ти як мінімум захочеш розібратися, чи воно того варте.
Вільнішими. Коли ти сама можеш оплачувати свої базові потреби, заробляєш на свою машину, житло, хоббі і подорожі, то і решту рішень у своєму житті приймаєш сама. Відчуття контролю за своїм життям нове для багатьох із нас, але воно безцінне.
А також більш захищеними, активними, енергійними, свідомими і т.д. Жіноцтво - потужна сила, яка тільки усвідомлює свої справжні можливості.
Звісно, багатьом чоловікам це не сподобається.
Хто буде радий, якщо твоя посудомийка і пральна машинка раптом заговорить людським голосом і почне з тобою конкурувати за директорську посаду? З великим шансом обійти тебе на виборах.
Я розумію і десь навіть співчуваю (насправді ні). Розумію також, що у противників "жіночих вольностей" лишається єдиний козир у рукаві - демографія.
Жінки більше не поспішають народжувати на колишніх умовах. Нікому не хочеться добровільно гробити себе і сидіти роками у повній фінансовій залежності від чоловіка, переживаючи при цьому всі види психічного, економічного, а часто і фізичного насильства.
Розумієте, як тільки людина усвідомила, що вона не собака на прив'язі, її дуже складно посадити на цеп назад, вона як мінімум там витиме.
Тому так, доведеться домовлятися. Брати на себе побутові обов'язки і догляд за дітьми, заманювати грошима чи солодкими обіцянками, сексом... Ну хто як може.
А ось ці меми про те, що жінки полюють за чоловіками з метою вийти заміж, стануть взагалі незрозумілими дівчатам. Така архаїка доісторичної доби, бррр.
Плюс у тому, що нормальні люди зможуть домовитися. Ну а м...ки стануть менше розмножуватися :)
Повернулася із зустрічі з читачами у Борисполі у трошки розібраному стані. Ні, сама зустріч прекрасна :) але доки доїхала з Борисполя на мою Берестейку у вечірній час, та ще на останніх літрах пального, прокляла все на світі. Вже хотіла просити політичного притулку на Лівому березі :)
А якщо серйозно, дуже дякую бориспільчанам за хорошу, зважену, цікаву розмову. Дякую за дійсно оригінальні питання, за інтерес до сучасної української літератури. Приємно, що серед присутніх було багато вчителів в викладачів - сподіваюся, у ваших учнів так само горять очі.
Геть забула, що Київ не синхронізований з областю у плані повітряних тривог. У Борисполі вони якось гостріше сприймаються.
Отримала у подарунок шикарну книгу про знаменитого вихідця з Борисполя - Павла Чубинського, автора гімну України. Наскільки я зрозуміла, книга була видана за сприяння місцевої влади.
Дякую за запрошення і організацію заходу пані Ірині Гуржій. Пані Ірина знає, як зробити так, щоб авторка їй не відмовила - просто передати три човни для наших підопічних підрозділів у момент найбільшого дефіциту. :)
Дякую Тименко Наталі Іванівні, директорці Бориспільського будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт", за гостинність. Я просто вражена атмосферою і затишком закладу, мені здається, і дітям, і дорослим у вас дуже добре.
Дорогою назад постаралася запам'ятати цей вечір. Щоб потім, коли аеропорт знову працюватиме, щоразу повертатися додому з Борисполя і згадувати, як у війну ми тут проводили презентації.
Я отримала двомісячну письменницьку резиденцію у Кракові від Krakow Unesco City of Literature
Для участі у конкурсі я взимку надіслала їм опис свого нового роману і пояснила, чому ця тема для мене важлива настільки, що я ні про що інше не можу думати.
Складно сказати, що вони зрозуміли з того листа, який писався сумішшю англійської та української під час чергової нічної повітряної тривоги навіть без подальшого редагування. Я відправила його, ні на що особливо не сподіваючись, а зараз отримала відповідь, що вони теж хочуть знати, що ж такого сталося у маленькому прикордонному селі з моїми жінками, і що їм теж близька ідея твору.
Так от, хочу сказати, що я глибоко вдячна Krakow Unesco City of Literature. Вдячна сама, за покликом власного серця, не знаючи навіть, чи буде у мене можливість скористатися цією прекрасною пропозицією, бо до літа ще стільки часу і стільки всього може трапитися і в Україні, і в Польщі.
І що ні одна душа з боку організаторів не запитувала мене ні про мої політичні уподобання, ні про ставлення до різних історичних постатей минулого, і ніхто не дозволив навіть натяку на те, скільки часу і кому я мала б дякувати за цю стипендію.
Весь конкурс відбувся з максимальною повагою до моєї людської і письменницької гідності, я відчувала щирий інтерес і бажання допомогти.
Який дивний сон.
Такий яскравий, кольоровий. Ніби я у Києві потрапляю на невідомий мені волонтерський склад, і там кипить робота. Величезна територія, сотні людей.
Тут же притулок для врятованих тварин, і там є слон. Чоловік десять чистять слона.
Ми дуркуємо всі разом, фотографуємося зі слоном, завантажуємо машину по самі вінця.
Я кудись відправляю машину, а сама від них іду пішки. Чомусь вбрід через ріку, по пояс у воді.
І вже на виході згадую, що частина тих, кого я бачила, ніби ж загинули.
Але ви навіть не уявляєте, які там всі зайняті і енергійні.
Якимось чином, доки у нас не було фейсбуку, пошти і телеграфу, а популярний блогер Горіх згадував про всяк випадок азбуку Морзе,
Ми закрили одну половину збору на машину і перевалили на другу.
Се абсолютно прекрасний результат; якщо терористи переріжуть решту підводних кабелів, ми взагалі збір сьогодні закриємо, і мені не доведеться торбити хлопців проханнями про фото і відео відразу після нічної зміни.
Лишається питання, як ми тоді гроші знімемо, без інтернету? Ну як як? Підемо у відділення монобанку.
До речі, щодо питання - як я обираю військових, яким ми щоразу збираємо гроші на авто чи щось інше.
Я не обираю, я прошу пана Тараса чи інших друзів провести попередню оцінку, а ще краще - приходити із заявками від тих бійців, кого вони знають особисто.
Потім настає момент паніки, коли ти розумієш, що потреб дуже багато, і скільки б не вкладався - це все одно крапля в морі.
Але з такою панікою я давно навчилася жити; зрештою, коли ти щоранку збираєш дітей у школу, і тут же потрібно годувати котів, і тут же прибрати ранковий безлад, поставити прання, винести сміття і т д - то в якийсь момент накриває панічна атака, бо у тебе десяток одночасних справ.
Секрет у тому, що потрібно робити по черзі, по одному за раз. У своєму темпі, але не зупиняючись, без пауз.
Це працює з ранковим срачем, працює з робочими дедлайнами, працює з допомогою армії.
Просто методично, закрили один збір - відкрили другий, і так до перемоги.
Реквізити поточного продублюю у коментарях. Якщо завтра до вечора наберемо 50 тис, розкажу щось смішне. Наприклад, як ми тут ворожили на любов, і що з того вийшло :)
Чому Петро Олексійович сидить за кермом екскаватора? (Якщо у екскаватора є кермо,а не штурвал чи джойстик, хто його знає)
Ну по-перше тому, що він його купив. Це як мінімум поважна причина. Їх поки що два, таких трактори. Один оплатив Порошенко, а на другий 1.4 млн гривень збирає Справа Громад.
Це будуть тисячі донаторів, і навряд чи кожному з нас випаде нагода полазити у кабіні.
Але це не має значення. І ПП легко вистрибнув з кмбіни і пішов далі робити свою роботу. Має значення те, що за кермо - чи штурвал - сядуть військові інженерної бригади і закриються у землю, копаючи укріплення для нашої армії.
Чому інженерна бригада просить екскаватори у волонтерів? А тому що за кермом - чи штурвалом - країни стоять люди, яким навіть лопату довірити неможливо.
Але ми з вами у цікавій розтяжці: якщо почати з'ясовувати справи з керманичами, хлопці точно руками копатимуть. Тому поки що так, а як трохи відкопаємося, ми все і всім нагадаємо.
ПРИВАТ24: 5169330520686400
ІНШІ БАНКИ: 5375411501778331
PayPal: wingman2006@mac.com
USDT (TRC20):
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Сьогоднішня новина про військового, якого затримали за підготовку теракту проти командирів і шпигунство на користь ворога.
Ніби-то росіяни катували його батьків на окупованій території і так, шантажуючи батьками, змусили до співпраці.
Я дуже сподіваюся, що з особовим складом проводяться превентивні бесіди на такий випадок. І хлопці знають, куди можна звернутися і розказати про тиск і шантаж так, щоб не нашкодити ні собі, ні рідним, ні колегам з підрозділу.
Щоразу, коли бачу в новинах згадку про Тьоткіно, мене пересмикує.
Це російське село стало шлюзом, через який на Сумщину заходила орда, і вони ж приймали все награбоване добро. І живу українську корову, яку росіяни прив'язали до танка і погнали повним ходом у Тьоткіно на очах у власників. Тварина не встигала бігти, падала, задихалася, її волочили за шию.
Зараз наше сумське прикордоння під постійними обстрілами, росіяни бомблять і обстрілюють мінами наші села, звичайні мирні будинки. Заходять їхні банди, щоб пограбувати хати, їх відстрілюють наші прикордонники, час від часу точаться стрілкові бої з дрг.
Моя велика мрія - випалена земля з того боку кордону, дикий непролазний ліс і вовки, більше нікого. Хай природа очищується, хай затягує їхні білгородщини, курщіни та інші гощіни трясовиною, болотами та самосійними хащами, як це і було двісті років тому.
реальність - одна інженерна бригада отримала задачу швидко «вкопатися». А із сил і засобів у бригади (!) «солдати і лопати». Бентежна рима і ще більш бентежніша ситуація. Ооооок….
Копати, значить копати. Ми йдемо «в магазин» і купуємо ДВА копачі - Volvo та Caterpillar. Бо вкопуватися в землю, це не про рейтинг, це про життя бійців ЗСУ, котрі матимуть НОРМАЛЬНІ позиції.
І Volvo, і Caterpillar колісні – бо маневреність також важлива. Обидва агрегати вже оглянуті нашими техніками – техніка в гарному стані, доглянута і може заступати до виконання задач.
Беремо.
Тільки гроші…
ПОВНА вартість за обидва - 2 964 320. Боляче. Але половину ціни бере на себе фонд Порошенка. Значить нам із Вами потрібно зібрати 1 482 160.
ПРИВАТ24: 5169330520686400
ІНШІ БАНКИ: 5375411501778331
PayPal: wingman2006@mac.com
USDT (TRC20):
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
В очікуванні Оскара для українського кіно читаю все, що бачу, про "кулінарні звички українок у Німеччині" та дописи за і проти наших жінок у цьому питанні.
Оживає один з моїх найстрашніших кошмарів - життя у приймах.
Я тут у Трускавці примудрилася зняти житло зі спільною кухнею - не додивилася на букінгу. Три дні сиділа у номері на бутербродах, на четвертий з'їхала. Для мене готувати на очах чужої людини - все одно що займатися сексом при глядачах.
Мільйони наших жінок були вигнані з власних домівок і провалилися у якусь нору у базових речах - у комфорті, побуті, статусі, соціальній ролі, втратили місце, де вони були самі собі хазяйками. Я була б рада сказати, що це скоро закінчиться і вони зможуть повернутися додому - але у нашій ситуації ніхто не застрахований від біженства.
Не факт, що нам не доведеться знову тікати з Києва і проситися жити до чужих людей. Як подумаю про себе у ролі біженки - розумію, що мене точно засудять за негідну поведінку та істеричну кухню, обпозорю всю країну.
Друзі, ось до пізнього вечора чекала, щоб зробити цей допис.
Ми закрили збір. Останнім був внесок від Люда Кайзер, і я щиро дякую пані Людмилі за нього, а також усім, хто долучився до збору.
Для мене такі історії - про справжню повагу і про справжнє ставлення до військових. Шкода, що історії про креветок і оселедців привертають більше уваги, ніж тихі зусилля сотень і тисяч людей, які відгукуються на кожне прохання, часто віддаючи з дуже скромної пенсії чи зарплати.
Але я знаю і ви знаєте, що ви це знову зробили. Ще одна невелика ударна група на сході побачить вашу підтримку.
Просто дивовижно! Нардепша Безугла дорікає генералу Залужному пройденим ВЛК, яке визнало генерала непридатним до військової служби за станом здоров'я.
Тобто оцініть. Оце чорнороте, за словами волонтера і екс-депутата Оксани Корчинської (Корчинська їх сказала Безуглій на ТБ прямо в обличчя) в часи АТО пробуло на фронті у медслужбі 128-ї гірсько-штурмової бригади аж ОДИН місяць, після чого злиняло в Міноборони перекладачем (за допомогою волохатої лапи її батьків-бізнесменів). Але цен чорнороте оформило собі УБД. І тепер оце чорнороте дорікає двом генералам яки два роки не вилазили з КП.
До речі, Шаптала - колишній комбриг Безуглої, чи не тому вона його аж так ненавидить?
Цікаво, Безугла сама збагнула що ляпнула? Вона розуміє як харкнула в душу тисячам ветеранів?
Безугла не в курсі, що фронт ще нікому не додавав здоров'я? Їй розповісти як у мене були курсанти з сімома контузіями і отруєні бойовими газами (так-так)? Їй розповісти скільки хлопців з моєї роти комісувалися по стану здоров'я? Чи з коридорів Міноборони того не видно, а за місяць служби в умовах АТО Безугла злякатися встигла явно лише раз - чи не після того вона чкурнула у тил?
А вся інша ЗЕботва, яка зараз глузує з Залужного, де воювала? Бригада, напрямок? Чи у бік бойових генералів ротами смердять як раз ухилянти - але пригріті владою?
Та хай смердять скільки хочуть. Фактів вони не змінять.А факти такі.
Залужний - це виведені в перший день вторгнення з під удару авіація і ППО. Залужний - це звільнені Київщина, Чернігівщина і Сумщина. Залужний це звільнена Харківщина. Залужний це звільнений Херсон. Залужний це перемоги ЗСУ у справді масштабних військових операціях - перші за всю історію ЗСУ.
Перемоги, які відбувалися рівно доти, доки в плани військових не сунула рило Ставка верховного головнокомандувача. Тоді раптом плани контрнаступів опинилася у Москві, на відміну від контрнаспупу під Харковом.
Оце все - залишиться за Залужним. А які військові успіхи здобудуть Безуглі та інша зелень без Залужного - ми побачимо. Власне - уже бачимо.
Якби не Тарас Григорович, ми б втратили цілу епоху нашої історії. Козаччина, Гайдамаччина, визвольні війни, релігійні війни - ми б не знали нічого цього душею, не обдумали, не оплакали, не приміряли на себе. Ми б втратили зв'язок поколінь і відчуття спорідненості з нашими предками.
Нашу історію писав би окупант, імперець, і ми б жили з упевненістю, що українська минувшина - це "разбойники, вори, пятно в нашей истории".
Ну тобто не ми, а наші прадіди, а це ще гірше. Бо не було б ні просвітництва, ні визвольних рухів початку 20 ст, ні спроб відновити державність.
Українців би розчинили і поглинули, як це сталося з багатьма поневоленими народами. Кобзар - це не камінчик, а камінь, скеля, що зламав механізм.
Звісно ж, ми це розуміємо. Досі опираємося на цю скелю і отримуємо допомогу від неї.
Борітеся - поборете, вам Бог помагає.
У мене є маленький власний тест на те, хто керує твоїм життям.
Називається "чиїм голосом звучать команди у твоїй голові, коли ти за кермом".
Буквально, чий голос постійно зудить: будь уважна, дивись світлофор, пропусти цього дебіла, пригальмовуй...
Сьогодні я несподівано для себе з'ясувала, що голос змінився. Він мій. Я даю собі команди на дорозі своїм власним голосом.
Так хочеться відразу всі срачі прокоментувати, тим більше вони такі прикольні.
Але б'єш себе по руках - Тамаро, ти прилічна женщіна, воно тобі точно не тре.
Бо потім все одно будеш крайня. І доводь тоді, що винен не той, хто регоче, а той хто сам себе на посміховисько виставляє.
Тому краще напишу про Залужного, це більш респектабельна тема.
На місці Главкома я б просилася послом на Еверест, і сиділа б там до закінчення війни безвилазно. На щастя, Главком не я; якщо і була у людини хвилинна слабкість все покинути до дідькової мами, ми про це не дізнаємося.
Безумовно поважаю будь який вибір, думаю рішення приймалося не одноосібно, а після консультацій з партнерами, і взагалі ще не вечір.
Від хлопців, яким ми вчора з вами закрили рахунок на машину, вітання.
Ось, командир дозволив оприлюднити початок їхньої сьогоднішньої роботи.
Дякують усім, хто підтримав підрозділ.
Залишок коштів я їм перекинула на ТО.
Друзі, ми це зробили менш ніж за добу.
Закриваю збір, бо з урахуванням пейпелу коштів вистачить і на розрахуватися з продавцем за машину, і на планове сто хлопцям, там скоро масло треба буде міняти.
Те відчуття, коли гора з плечей, я терпіти не можу бути у боргах. Дякую всім, хто долучився
Я б це написала раніше, але хусити перекусили фб кабель, а я у той час сиділа на трибуні і втикала у баскетбольне тренування малого.
Тому пишу зараз, уже після всіх: ви бачили, як наші морські дрони не просто притопили, а розірвали на шматки російський катер, зробили у ньому наскрізний тунель?
Ні грама серце не заспокоїлося і не заспокоїться, доки так не буде з ними всіма до одного, і то мало.
Але як же приємно від думки, що і твоя копієчка є у тих дронах.
