10462
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
От так дивишся на росіян з їхніми подіями і думаєш: яка все таки неблагополучна країна.
Довели себе до краю власними ж руками, все зробили для того, щоб їхні діти там були нещасними. Чверть століття з путіним і такими страшними терактами, з постійними проблемами, внутрішніми війнами, агресією і ненавистю.
Як же ми їм муляли своїми простими житейськими радостями, своїм умінням зробити красиво, смачно наварити, гарно заспівати, просто радіти життю... Вони цього не перенесли.
У коментарях відео, я пропоную його переглянути. Цікаво, чи у вас теж очі будуть на мокрому місці, чи одна я така тонкосльоза.
Відео великувате, я б із задоволенням порізала там де дякують мені особисто, але вони там одночасно дякують вам, це у рази важливіше.
По друге, ви бачите пана Тараса. Я не знаю, скільки днів він за кермом, не спить по три доби, у тиждень намотує до 10 тис кілометрів. Людина горить єдиною метою, от рідко таку затятість зустрінеш. Я вважаю, що нам пощастило працювати разом, це набагато ефективніше, ніж поодинці.
На і головне, наш сапер Сашко на відео забирає машину і дуже щиро і гарно говорить про свою роботу. Саме на цьому місці я і всплакнула. :)
Автівку ми їм віддали, не чекаючи закінчення збору. Знову у боргах по вуха, але це таке. Час, ми женемося навперейми з часом. І якщо хлопцям випала нагода приїхати у Франківськ і вони можуть забрати машину, значить так треба.
По збору ми вчора подолали екватор, уже є 60 тисяч, лишилося ще 40.
У мене була альтернатива
Після безсонної ночі у плацкартному вагоні рахівського потяга зробити свої справи, потім стрибнути у маршрутку, доїхати до Львова, потім добігти на потяг і сьогодні вночі повернутися до Києва.
Або залягти в готелі з детективчиками до вечора і поїхати додому нічним прямим потягом.
Ну звісно ж, я обрала маршрутку :)
У короткі проблиски інтернету бачу, що росіяни досі намагаються видобути з нас емпатію тертям. І ображаються, що її там нема.
Істочнік іссяк і запал.
Пробігаю повз жінку, з якою час від часу побіжно вітаюсь. Ну про що може бути сьогоднішній small talk? Як у всіх.
- Падлюки які, а? Але добре що все таки не грудень, а березень, не в зиму
- Ну так шо ж ви хочете. Він там (показує вгору) не дурак. Панімає, що якщо в зиму, люди будуть недовольні, люди будуть протів.
Я спіткнулась на бігу.
- Хто "там"? Бог чи що?
- Ні, путін...
Чесно, от що у людей у голові? Для мене це така загадка, щоразу як вперше дивуюся.
Щойно зустріла допис волонтерки, якій на терміновий збір хтось поповнив банку на 10 копійок.
Абсолютно справедливо таке поповнення сприймається як приниження. Я б теж ті 10 копійок повернула назад.
Я поважаю і вдячна за маленькі донати, які у сукупності закривають до двадцяти відсотків зборів. Але є тонка межа між скромною гривнею від дитини чи пенсіонера і плювком у чашку з кавою, яку ти просто присіла випити на парапеті біля метро.
Я не стою з протягнутою рукою. І всі інші волонтери, які роблять ту саму справу, не жебраки. Для себе я вважаю, що ці збори є зручним інструментом, який допомагає людям перевести свою злість, відчай, сльози у конструктивне річище. Зробити щось таке, від чого вам полегшає.
І одночасно розумію, що таке величезна кількість запитів від військових, і така широка номенклатура, у тому числі на складне і дороге обладнання - це ганьба і відповідальність влади. По хорошому, треба припинити підставляти їм милиці, а змусити взяти на себе відповідальність, налагодити забезпечення, припинити красти кінець кінцем. Бо кожна куплена волонтерами машина дає можливість маленькому чиновнику купити маленьку машинку собі. Ну або колесо від великої.
Сарказм, звісно, але ця думка не дає мені спокою. З іншого боку, що тоді? Припинити допомагати армії? Це як трампісти обіцяють припинити війну за 24 години. Делікатно оминаючи те, що таке припинення означатиме капітуляцію України.
Це будинок, у якому я жила до 13 років.
І дитячий садок, куди я ходила.
Я намагаюсь не навідуватися без потреби у місця дитинства. Мені хочеться, щоб вони лишилися у пам'яті такими як тоді, назавжди.
Зелене море тополь, найзеленіший у Києві район. Паркан довкола садка, по якому я ходила як по канату. Дім, де не було одиноких дітей, ми зранку до вечора гралися всі разом, однією великою бандою.
Нас не пильнували дорослі, ми стрибали у резиночки, гасали у хованки, залітали одне до одного в гості без попередження.
Або лягали в траву і по черзі верещали "мама!!!!"
Це була така гра, нас дуже дивувало - як вони вгадують, де чиє кричить? Тому що мами безпомилково вискакували на балкон на поклик саме своєї дитини. Як вони нас розрізняли з такої висоти?
У мене за дві хвилини презентація починається, то я одним пальцем, дуже швидко.
Напевно, не всі розуміють важливий момент. Ми не нав'язуємо військовим авто, навпаки, вони до нас звертаються із дуже конкретними запитами. Це може бути машина у вже обраного продавця, але частіше запити з параметрами: марка, об'єм двигуна, паливо - дизель чи гібрид та ін.
Ми купували форди, нісани, ауді, мерспдеси. Буває, що обрали класну машину, а вона не підійшла - завеликий двигун, не витягнуть фінансово пальне.
Або ми купили джип, який самі б ніколи не взяли - стартуватий. Але у хлопці було два таких розбитих, вони планували з них брати запчастини.
Ми цей джип місяць ремонтували, до сказу.
Один чи два рази просили легковушки - щоб їздити на другій лінії.
Тому все дуже індивідуально і складно, але ми якось даємо ради.
Будуть питання -;поговоримо, але пізніше. я поскакала до читачів
Відео з роботою саперів збирає парад диких коментарів
Це телеграм, звісно, анонімність і безкарність накладає свій відбиток. Але також свідчить про те, як наші сапери багатьом заважають.
Друзі, реквізити збору у коментарі, третину суми ми вже подолали.
Мерседес бізнес -класу - це, напевно, мається на увазі машина за 103 тисячі, яку ми купуємо. Ну ок, хай буде бізнес класу.
Хто вгадає, на яку це книжечку такі відгуки на сайті? :)
Читать полностью…
Люди, які складають порядок денний, відірвались від життя. Лише сьогодні вранці я повернувся зі Сходу, де 10 бригад отримали від нас те, чого не додає держава. Так от: земля горить по всій довжині фронту — від Купʼянська аж до Херсону.
Хочу наголосити, що історія нічого не вчить, навіть коли вона трагічна. Як у серпні 2021 ми волали про збільшення фінансування Збройних сил України, і тоді були такі смішки, так і зараз, коли ми вимагаємо ключове слово — фортифікація. І фортифікація — це не з’їздити відосики познімати на зразковому ВОПі. Фортифікації — це 2000 кілометрів. Це контроль використання грошей.
Запитайте в уряду, скільки було введено в експлуатацію відсотків — і це буде менше 10.
А в кого вам питати? Уряду немає. Парламент втрачає свою контрольну конституційну функцію і несемо відповідальність за це ми з вами.
Питання постановки на голосування комісії щодо фортифікацій підтримали всі, крім слуг. Дайте свого представника і проголосуйте!
Друга позиція: московська церква. Це така сама фортифікаційна споруда від впливу фсб росії, як і перше питання. Негайно поставте і проголосуйте.
Третя позиція: поверніть гроші бригадам. Збільшіть ПДФО в їхньому розпорядженні!
Четверта позиція — поставте наш проект закону про захист бізнес-клімату. Бо єдині, хто утримує нашу армію — це платники податків України. А силовики замість ходити на фронт дуже люблять живитися в офісах українських бізнесменів.
І наступне питання: наш рух до Євросоюзу. Ви обіцяли, що переговори розпочнуться в березні 2024 року. Де? Ми маємо негайно поставити на голосування постанову про імплементацію резолюції Європейського Парламенту, зокрема і щодо відряджень депутатів.
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
"Ось такі маячки. Кожен маячок - це смерть. А біля нього позначка, яка показує, що ж там за смерть. І таких маячків ми познімали ціле поле, он туди вдаль."
Відео роботи саперів, для яких ми з вами купимо машину. Відео, на якому видно, на що перетворили нашу землю росіяни, війна. І скільки рук і сил потрібно, щоб все це виправити.
Хлопці працюють у фронтових районах. Вони - друга лінія розмінування. Перші вузькі стежки пробивають військові сапери по гарячих слідах, потім заходять наші хлопці і роблять ось це.
А потрібно, щоб не заходили, а заїжджали :)
Насправді кілька машин у роти є, але цього мало. Буде більше машин - буде більше роботи виконано, тому що саме транспорт став "вузьким місцем". При всьому бажанні, в руках ось це не винесеш.
Це відео зняте на Харківщині. Хоч би скоріше такі сюжети знімали на Херсонщині, Донеччині, на звільненому Півдні і у нас, на Сумщині. Земля чекає звільнення і очищення.
Повертаємося до більш насущних тем.
Друзі, вам потрібні знайомі сапери? Тобто ні, не так. Хто у наш час відмовиться від такого корисного знайомства?
Пропоную вам нагоду познайомитися і налагодити контакти з одним дуже толковим підрозділом, який займається мінуванням і розмінуванням. Зараз у них багато роботи на фронті, але я вже закинула вудочки на майбутнє: чи не зможуть вони трохи попрацювати у нашому селі після перемоги? Бо там усі поля заміновані.
711 полк охорони Державної спеціальної служби транспорту. Перший у структурі ДССТ, який пройшов складну сертифікацію "Оцінка на місці".
А у моїй практиці - перший підрозділ, який без проблем погоджується ставити бу машину на баланс частини.
Подивіться скріни, вони дійсно виконують мега складну роботу. І хоча у назві структури є слово "транспорт", транспорту їм критично бракує. Щоб не світити цифри скажу, що закрита десь п'ята частина потреби.
Ми можемо купити їм авто, на якому позмінно працюватиме вісім саперів. Для покупки нам потрібно 103 тисячі гривень. Навіть меше, бо 7 тисяч у мене лишилося з попереднього збору.
Будь ласка посилання на банку у коментарях.
Як пасьянс, перебираю фото зі свіжої поїздки волонтерів Справи Громад та Петра Порошенка на південь, в Одесу та Миколаїв.
І думаю, що час найбільший у світі архітектор, він все розставляє на свої місця.
Така кількість і номенклатура допомоги вимагають тісної взаємодії з військовим командуванням. Починаючи з того, що відповідна заявка має бути сформована – а це теж вимагає неабиякої довіри. Далі опрацювання технічних завдань, далі самі закупівлі, доставка, розподіл, оформлення всієї супутньої документації.
А тепер давайте відмотаємо стрічку назад і подивимося, скільки зусиль було витрачено владою, щоб унеможливити цю взаємодію. Погрози, прямі заборони, каральні санкції проти тих, хто наважився. Відверта брехня – «придворні піарники» навіть не гнушалися переклейкою брендованого скотчу на нашому вантажі.
Звісно, повний ігнор у ЗМІ та всіх волонтерських рейтингах. Звісно ж, шалена кампанія з дискримінації у соцмережах.
Ви не повірите, я досі натрапляю на дописи про «скільки можна піаритися, задовбали своїм піаром». Але навіть не реагую – уже нема потреби, цим унікумам і без нас у всі панамки напихають.
Час все розставляє на свої місця. Душе шкода, що війна так довго триває. Але можливо стільки часу знадобилося, щоб народ нарешті розібрався, хто є хто.
Ну а бажаючим підтримати ці великі і складні проекти, які неможливо витягти волонтерам-одинакам, а тільки усім разом, усією громадою –
нагадую наші реквізити.
ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ 245169330520686400 (Антоніна Бузіло)
Для ІНШИХ банків:5375411501778331 (Антоніна Бузіло)
Або за посиланнями:
🫙 https://send.monobank.ua/jar/6Xg9qHqMDc
🫙 https://send.monobank.ua/jar/Ae7dosExpq
PayPal
+++++++++
Переказ на: wingman2006@mac.com
Тип переказу: Family/friends
Новини з Бєлгорода все більше нагадують новини з Чорнобаївки. Було смішно, доки Чорнобаївка була 2, 3, 4... Меми прикольні, анекдоти про тупих росіян. Але Чорнобаївка-10 і 11 співпали з окупацією 1/4 території країни.
"Хлопки" і вибиті вікна у Бєлгороді звісно цікаві. Але я боюся, що доки нам показують це шоу, ми втратимо Сумщину. Ситуація у прикордонні не просто загострилася, у деяких громадах це вже випалена земля. Але відео про це у рази менше, ніж про Бєлгород.
У ті скупі зведення, які видає місцева адміністрація, не входить і половини того, що відбувається насправді. Але навіть ці новини не потрапляють у фокус уваги. Йдеться не лише про Писарівську громаду, під щоденними обстрілами все прикордоння. І все більше людей говорить, що Сумщина може не втримати цей натиск.
До речі, зловила себе на тому, що поняття не маю, які машини бізнес класу, які не бізнес
Ось цей мерседес, який ми саперам віддали - він бізнес?
Мені якось важливіше, що він гібрид, у хорошому стані, на сто перевірку пройшов, дрібниці доробили, рама ціла, не битий, наче не крашений :) ну і те що знайомий у Литві віддавав за помірну ціну
З доставкою і обслуговуванням 103 тисячі
По моєму, за такі гроші у нас значно гірші машини продають.
То що, треба було відмовитися від покупки, бо воно мерседес? Єдине застереження, що ремонт дорожчий, ніж для фордів, наприклад. Але він своє відпрацює ще до ремонту, зараз машина на ходу без зауважень.
З радістю послухаю людей, які знаходять кращі варіанти ціна-якості, може я чогось не розумію, може є якісь секрети чи місця, де вони купують інакше.
О, ну нарешті все на своїх місцях. Бо коли відповідальність за теракт на себе взяли ІДІЛ, я трошки розгубилась. Якось воно випало з традиційного сценарію. Але - ні. Все в порядку, все як завжди. П. - послідовність.
Читать полностью…
Горить російський нафтопереробний завод в місті Новокуйбишевськ Самарської області.
Читать полностью…
Я зараз їду рахівським потягом у плацкартному вагоні :) тому повною мірою насолодитися кадрами з москви не можу.
Вірю на слово, хто б там не стріляв, вболіваю за обидві сторони.
У саперів, яким ми збираємо на авто, не так давно відбулася реорганізація. Набрані нові люди, які пройшли навчання, отримали сертифікацію, і одночасно з цим вилізла діра з транспортом. Всі дотичні волонтери і бійці риють землю як хорти, щоб закрити цю діру.
Хлопці зверталися до Києва - я так розумію, до свого керівництва, звідки їм відповіли, що грошей нема. "У Києві дєнєг нєт". Я слухала про це у величезній тянучці, проспект Бандери застряг у дві сторони, і скільки бачило око, у чотири смуги стояли машини.
Стоп, Тамара, - сказала я собі. - Ти перетворюєшся на Саакашвілі, на офіс простих рішень. Не можна хапати пікапи на вулицях і відправляти на фронт. Це недемократично.
Ми підемо повільним шляхом, пташечка по зернятку клює, наклюємо на цю автівку, потім іще на одну, потім хлопці притягнуть свої авто з цивільного життя, і так переможемо.
Ну або зараз сюди влупить прямо на проспект, частина заліза згорить до дідька, а частину ми згребемо у совочок і віддамо на фронт. І так переможемо.
Ви ж розумієте, ми задаємо незручні питання не тому, що нам нічого робити чи ми зазіхаємо на дорогоцінний рейтинг Зеленського. Порівняно з тим, що чекає на країну і з якою перспективою ми зіткнулися, рейтинг Зеленського - це мізер, пил під ногами. Шкода, що сам він цього ніяк не зрозуміє.
Що тут можна сказати, крім того, щоб триматися? Витягаємо екофло, в кого є, заряджаємо телефони, робимо запас технічної води.
Нічого, не зима. Дай боже, дочекаємося і рівнозначної відповіді по тій стороні.
Донатимо.
Сільпо підбадьорює як може.
Звідки вони знають, що я б хотіла зустріти Зеленського і поставити пару питань? :)
Я донесла до хлопців цінну думку Олексія Белянського щодо вибору авто для їхніх підрозділів. Ось що отримала у відповідь:)
Читать полностью…
Усіх киян, які пережили цю ніч, обіймаю. Все одно є відчуття, що ми зробили крок до перемоги, так і бредемо.
По коліна у багні, десь тут іще крокодили плавають, але все одно йдемо.
Не так давно я бронювала квитки для сімейної поїздки і взяла жіноче купе для нас з дівчатами і малого.
Після покупки мені подзвонила оператор Укрзалізниці і сказала, що малюк, на жаль, не може бути у жіночому вагоні, бо йому 7 років, а туди допускають хлопчиків до 6.
Попри те, що у нас було викуплене купе для сім'ї, я здала квитки і взяла місця у іншому потязі, хоч він і не такий зручний по часу.
Я прекрасно розумію, що можна було б домовитися з провідником, і нас би пропустили. Але це не було питанням життя і смерті, аж таким, щоб проситися. Ну тобто через таку дрібницю я б не стала принижуватися, зрештою це лише гроші.
Але довкола бачу стількох людей, які відчувають специфічний кайф від того, що порушують правила, вірніше живуть за своїми власними правилами, і їм нічого не є.
Зараз читаю новину про депутата Тернопільської обласної ради, голову бюджетного комітету, якого прийняли на тому, що він виписував матеріальну допомогу пораненим з бюджету з 50 процентним відкатом, тобто бійці половину повертали йому на карточку. Ось він на фото.
Напевно ж, схема була робочою і відпрацьованою. Поки не знайшовся хтось один, хто вирішив, що принципи важливіші, і не звернувся у СБУ.
Бачить бог, я вранці прокинулася як після сповіді. Чиста, смиренна і сповнена благих намірів. Не сваритися, не ходити у фб далі необхідного мінімуму, не вступати у срачі.
Та ₴#@!!!#
У тихий і спокійний, як вода у ставку, допис про збір коштів на машину саперам приходить коментатор, який вважає, що розміновувати не потрібно. На моє резонне зауваження, що може військовим видніше? Я отримала ось це і як вишеньку на торті - звинувачення у тому, що я маніпулюю.
Так! Зізнаюся - я маніпуляторка :) І кожна моя думка, що базується на моєму власному досвіді, здоровому глузді чи громадській позиції, і яка чомусь не збігається з вашою великоцінною думкою - маніпуляція :)
Господи боже мій, ну пошли мені розумного, адекватного, толкового опонента, з яким було б корисно поговорити і цікаво посперечатися. Невже це так важко? Ну хай би це був сапер, який говорить про саперну справу. Або лікар про медицину. І дідько з ним - порноактор про порнографію.
Ну чому, чому Ти постійно надсилаєш під мої дописи таксистів?
«Правоохоронці закликають жителів населених пунктів, які потерпають від обстрілів, не зволікати та виїжджати до більш безпечних місць. Якщо вам потрібна допомога в евакуації або будь-яка інша, Нацполіція просить звертатися на спецлінію 102.»
На мою думку, ось ця новина добре пояснює, чому люди не евакуюються.
«Не зволікати і виїжджати до безпечних місць.» До яких саме місць? У кого можна отримати інформацію про подальше поселення?
У нашому прикордонні лишилися люди, яким нема куди їхати. Все їхнє життя тут, всі запаси продуктів тут, все майно у вигляді корови і хати теж тут.
Ну і ще це переважно дуже старі люди. Хто міг, іще півроку тому переїхав до родичів у сусіднє містечко чи зняв там житло. Тепер містечко теж під обстрілами, як і вся Сумщина. Хто не міг, одинокий, той лишився вдома. Ну от цих бабусь на руках виносять зі зруйнованих будинків і під обстрілами вивозять вглиб області. А далі що?
Поліція робить що може, вони рятують людей фізично. Але не можуть розселити і надати допомогу для облаштування на новому місці. Потрібно розуміти, що це ж не на місяць і не на два, скоріше за все на роки.
Я б хотіла знати, чи у плануванні рейду на російську територію врахували те, що у відповідь кратно зросте кількість обстрілів прифронтових районів. Чи була обласна і центральна влада готова до такого розвитку подій, чи є якийсь план евакуації і допомоги жителям.
Легше всього позатикати всім роти і сказати «не розганяйте зраду». Але куди діватися біженцям?
Так, ось іще одна історія, ціла дилема для мене.
На просторах інтернету є дядько, який написав критичний пост про Доцю і поширив у всіх тематичних групах. Його звати Олександр Високий, і мені скрін цього допису принесли разів сорок, напевноо.
"Чому авторка не написала про красень-Донецьк із його мільйоном троянд, який ЮНЕСКО ще 1970 року визнало одним із найкрасивіших індустріальних міст у світі? Чому така однобокість і упередженість? Вона образлива для кожного донеччанина! Не сказано, що працею гірників і шахтарів жила вся Україна, про трудові звитяги донбасівців, що скільки талантів подарував край світові! Про це Дуда думала, коли писала таку галіматью?"
Ну і так далі.
Я б звісно промовчала, якби родичі Олександра Високого - сам він у мене чомусь забанений - не принесли мені його вірші для ознайомлення.
"Мені завжди
Твоєї ніжності бракує...
Коли, буває,
Відстань розділяє нас –
В краю далекому
Лише про те жалкую,
Що почуттів твоїх
Не взяв я про запас."
Я тепер вагаюся. Це все мені? Що робити? Я повинна їх просто прочитати чи вивчити напам'ять? Чи потрібно писати відгуки? У яких групах їх поширювати?
Що відбувається зараз на півночі Сумської області
Волонтерка Катерина Андрєєва розповіла Громадському радіо про ситуацію на Сумщині: люди евакуюються під вибухами, волонтери рятують людей та тварин, а росіяни намагаються знищити прикордонні громади...
«Зараз усе прикордоння горить. Ворог намагається стерти все у наших громадах... Зараз старий дідусь бере свій трактор, чіпляє білий прапор і намагається евакуювати всіх людей, які ще мають змогу виїхати. Все це відбувається під обстрілами.
Діти тікають з батьками під шаленими вибухами, беруть на руки хом’яків, котів, собак, дають їм теж шанс на життя. Втомлені військові тримають наші кордони. Окрема група людей — це волонтери, які на безоплатній основі під обстрілами рятують людей, тварин...»
Моєму 72-річному татові сьогодні написали родичі з боліт. Вітали з "прашенним васкресєньєм"
Тато відповів їм ось цим віршем Ірванця:
"З міста, що ракетами розтрощене,
До усього світу прокричу:
Цього року у Неділю Прощену
Я, здається, не усіх прощу!
Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!
Та у пеклі цих страждань-терпінь
Все ж стоїть золотоверхий Київ,
Буча, і Гостомель, і Ірпінь.
Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем
Тих усіх, котрі були тут прислані
Вузькооким лисим упирем.
З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу Росію.
...Чом відводиш очі, Білорусь?"