10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Боже, як це дорого. Це триндець як дорого, це ті рівні зборів, які ми у житті не потягнемо на приватній ініціативі у колі своїх друзів. Це можна робити тільки з розгалуженою мережею однодумців.
Друзі, підкидайте грошей на збори Справи громад, бо це один з небагатьох фондів, який витягує подібні проекти. Маєте якісь упередження проти благодійних зборів – тоді просто купуйте у Рошені хоч що небуть, хоч шоколадку раз на тиждень.
Бо ці гроші теж стікаються у загальний кошик, з якого потім виходять ось такі вантажі.
На фото 47 203 140 гривень.
6 екскаваторів для будівництва фортифікаційних споруд
4 мобільні ремонтні майстерні
2 прально-душові комплекси
1 950 фпв-дронів
З цих 47+ мільйонів Петро Порошенко профінансував 40 000 000. Решта коштів зібрана донаторами Справи громад.
Тільки уявіть собі таку суму у грошовому вимірі, якого розміру мала б бути валіза з готівкою.
Як же це дорого. Але зовсім скоро по всій лінії фронту полетять наші дрончики. І зроблять 1 950 маленьких феєрверків, і заберуть з собою за ручку у пекло 1 950 двоногих окупантів, а якщо пощастить – то навіть більше.
Як же це дорого. Як це вигідно.
ПРИВАТ24: 5169 3305 2068 6400
ІНШІ БАНКИ: 5375 4115 0177 8331
PayPal: wingman2006@mac.com
USDT (TRC20): THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
#справа_громадян Я теж запощу у себе це фото. Тому що воно - гарне.
"Справа громад" і Фонд Петра Порошенка відправляють на фронт 2000 ФПВ-дронів - "Пегаси" і "Мольфари". А це - більше тисячі одиниць знищеної ворожої техніки.
2000 ФПВ-дронів. Вражає?
Тоді додам. Ще "Справа громад" і Фонд Порошенка передали на фронт 6 екскаваторів для будівництва оборонних споруд, 4 пересувні авторемонтні майстерні та 2 лазні-пральні.
Разом - на 48 мільйонів гривень.
Уявляєте? У цьому є й ваші кошти, які ви передали на ЗСУ.
Ви ще не передали? Так саме час долучитися!
Бо, по-перше, допомагати ЗСУ - це наша спільна справа. Латиною - РЕС ПУБЛІКА.
А по-друге, 2000 ФПВ-дронів, це просто гарно. От помилуйтеся!
💳 ПРИВАТ24
5169 3305 2068 6400
💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Заходжу сьогодні на шиномонтаж (так, я досі на зимових колесах, слоупок), а монтажник там лежить, задерши ноги на стіну. Реально лежить. І нема нікого.
- Вітаю. Чи можна перевзути машину?
- У нас тільки по записі.
- Ну ок, а як до вас записатися?
- Он на стіні телефон, дзвоніть.
Дзвонити не стала :) Тобто подзвонила, але не цьому майстру, а своєму ремонтнику.
Він трохи хіхікнув, але сказав, що звісно, вони поміняють мені резину, і навіть без запису.
По хорошому, давно назріли зміни до Регламенту ВР і відповідних законів.
Пропуски засідань мають каратися позбавленням мандату
Люди так розгублено - та що ж це робиться, та як же ж... Зеленський же може оголосити мобілізацію і демобілізацію своїм указом, навіщо цей затяжний цирк у Раді...
Все правильно, він і буде демобілізувати своїм указом. Це будуть іменні укази, як про нагородження. Ми ще з вами петиції будемо підписувати про демобілізацію такого-то за особливі заслуги.
Наслухаєшся всяких залаштункових історій, мутних планів гнилих людей, різних реальних ситуації що вже сталися, відбуваються і точно відбудуться, начитаєшся соцмереж і...
...так, руки опускаються, є таке, але весна надає льотний прогноз, ти йдеш на базу, розвертаєш колону і їдеш. Завантажити голову поточним колопотом - так, це про нас. Це, справді, допомагає витримати час "від каравану до каравану".
Ми сьогодні відвезли 2 КШМ (командно-штабна машине із причепом) і 2 ЛПК (лазне-пральний кмплекс). DAF YA, причепи, обладнання - все для армійської авіації.
Пів дня часу і "передача" на 4 188 614 гривень передана адресатам. Але на збиральному майданчику нові причепи і нові контейнери, нові бригади стають в чергу на КШМи, постачальники маякують, що готові до поставки нові колеса і fpv... нам дуже, дуже потрібні Ваші гроші.
Вас переповнює емоція? Конвертуйте її в допомогу. Коментар, репост, передрук - корисне все.
ПРИВАТ 24: 5169 3305 2068 6400
ІНШІ: 5375 4115 0177 8331
Щодо пересувних цирків та броні від мобілізації.
Що там, встановлені мінімальні критерії входження у бізнес? Ну типу якщо його пиняють на блокпосту, а він витягає з кишені клоунську пимпочку і вдягає на носа, то підходить чи ні? Типу, я цирк і тут гастролюю, руки геть.
Я бачу позитив у такому рішенні. Може тоді від "волонтерства" відпадуть ці сотні "фондів" і "благодійних організацій", створених виключно для відмазки бажаючих від армії. Перестануть ганьбити ідею і звалять за горизонт. Напевно ж пимпочку дешевше купити, ніж палету води і рулон туалетного паперу, з яким вони фоткаються у всіх соцмережах.
Хай буде одне велике шапіто на всю країну.
Власне, чому буде? Воно і так є.
Отже, як і більшість наших подорожей, ідея виникла спонтанно, коли я побачила на фб рекламу з неймовірно красивими квітами на тлі гір - крокусами.
Так от, West Rest Yaremche . Детальний опис турів дивіться у них на сторінці, так все і є
Від себе додам. Це жіночий локальний бізнес, фірмою керує місцева жителька пані Христина. Історик за освітою, багато років викладала в університеті.
Христина і її люди огортають вас увагою, як хмари вершину Говерли. Починаючи від персональної зустрічі під потягом і раннього заїзду без додаткової доплати і до індивідуального трансферу на вокзал у самому кінці. А між цими подіями було безліч милих дрібниць.
Про каву на вершині гори я вже писала. Або після підйому нам всім подарували шкарпеточки з крокусами.
Або величезний ланчбокс у похід, я обалділа, коли відкрила.
На кожному кроці ми отримували щось екстра, більше того, за що заплатили.
Маленька група, всього 6 чоловік, з яких чотири наших і ще дві дуже класних пані з Одеси. Постійна наявність транспорту, щодня з нами гід на повний робочий день.
По оплаті - дуже бюджетно, це одна з моїх найдешевших поїздок. Я, звісно, не вкажу суму - раптом там щось зміниться, щоб не вийшло незручно. Але, скажімо, за повну оплату при ранньому бронювання мені додатково знизили цінник на 15 процентів. Я впевнена, якби ми планували і бронювали все самі, нам би вийшло суттєво дорожче.
Поселили нас у готелі "У Марічки і Назара" під живописною скелею, близько до центру. Готель дуже навіть пристойний, великі номери, чисто, ковдри нормального розміру, все як люблю.
Їли ми як і всі туристи, один раз дорого і пафосно у "Над Прутом" (альтернатива - "У Якова"). Потім, як і всі нормальні люди, у ресторанчиках і кафе домашньої кухні, напр. "Коломийка" (або Затишок там же). Діти один раз бігали у Макдональдс, і хто я така, щоб їм забороняти.
У Буковель заїхали на пів дня, покаталися на підйомнику, зацінили масштаби будівництва і спокійно відчалили. Яке щастя, що ніхто з нас не лижник, з одного боку ми чужі на цьому святі життя, з другого ну і добре:)
За вікном співає півень. Малий:
- О, яка сигналізація!
Востаннє в селі він був 21 року, влітку, у рік перед вторгненням. Я запитувала його, села не пам'ятає
Зі зрозумілих причин писати багато не можу.
Причини такі, що не ворушаться пальці. І взагалі нічого не ворушиться, тому що ми пройшли у горах 15 км. Десь третину цього маршруту - рачки лісовим схилом, поміж корінням, камінням, багнюкою і тисячами струмків. Скандинавські палиці - геніальний винахід людства, дай боже здоровля гіду, який нам їх видав.
Навкруги дика і прекрасна природа, я давно не бачила нічого прекраснішого. Крокуси застали, трохи снігу на вершині теж застали. Висота підйому - 1.5 км. Діти у мене герої, навіть малюк дійшов своїми ногами. Оксанка чомусь не захотіла брати палиці і весь маршрут подолала на своїх двох, жодного разу не впавши - прогулянковим кроком :)
Наш гід, пан Юрій, виявився професійним фотографом, всю дорогу робив фотосесії величезною камерою, фото будуть пізніше.
А також баристою.
Як би це сказати, щоб ви повірили. Він пер нагору портативну кавомашину і все начиння, щоб там, на вершині на тлі крокусів, зварити нам найкращу каву у нашому житті.
Тільки зараз побачила новину, що Петро Порошенко передав 6 екскаваторів та іншу допомогу бригаді, яка захищає кордони Сумщини.
Боже, це ж моя Сумщина. Яка вигребла все що могла на оборону на рівні громад, де села віддали останні трактори на копання окопів, де росіяни рівняють із землею прикордоння, але наші люди все одно не здаються.
Де бути волонтером дуже страшно, реально страшно - ніхто не дасть гарантії, що чергове дрг не прийде під твій дім чи не прилетить адресний снаряд з того боку, де люди намагаються не афішувати і менше світитися, і де все одно неймовірно потужний волонтерський рух. Вони навіть примудряються направляти допомогу в інші регіони, "там потрібніше".
Тут зараз так чітко все видно, така проявилася ціна кожному слову і кожній обіцянці. Видно, чим займається районна і обласна влада, видно як реагують на біду, як поводяться по відношенню до людей. Чи ви думаєте, люди сліпі і нічого не бачать?
Порох привіз екскаватори туди, де воюють мої родичі, двоюрідний брат, сусіди і друзі юності. Десь там на самому кордоні наша хата чіпляється за свою землю корінням молодого саду.
Якщо хтось назве таку допомогу піаром, хай буде піар. Ми за будь який піар, якщо він екскаватор.
❌ Що відбувається по "справі" РОМАНА ЧЕРВІНСЬКОГО:
🔻 Спливає рік його ув'язнення.Суд має або звільнити пана Романа, або висунути звинувачення. Але вони не хочуть нести відповідальності, але й не можуть ослухатись команди з опи. Саме тому хворіють, йдуть у відпустку, "мінують" суд, й навіть намагаються перенести розгляд справи в Кропивницький. Будь-що, аби не займатись цією ганьбою.
‼️Сьогодні призначили розгляд на 11-30. Відмінили - "захворів" суддя. Через годину суддя одужав, й розгляд призначили на 13-30. Думали, ніхто не приїде? Але ніт, людей повний зал, приїхала з Кам'янця мама пана Романа. Геть вимучена...
О 13-30 засідання знов відклали до 14-30, бо ці раптові переноси порушують процедуру - адвокатів не вчасно попередили. А на 16-30 апеляція в Апеляційному суді. Це Солом'янська площа. І там поки суд "заміновано". Самі себе вже мінують.
‼️Вже давно йдеться про переніс розгляду справи до іншого міста!
Творять, що хочуть. Вірять, що за всю цю ганьбу не доведеться відповідати
📝 Iryna Aleynikova
У нас кілька днів був такий шквальний вітер, що я боялася йти до магнолій. Думала, пооблітали всі до однієї, це ж немислимо втриматися.
А от і ні. Висять наче так і треба, чіпляються своїми лапками - чи що там у них є? - за життя і нікуди не думають відступати.
Будь як квіточка, - кажуть вони. - Ти зможеш :)
Друзі, ми зібрали приблизно 55 відсотків двигуна для саперів. Потрібно зібрати ще трошки, але вже менше, ніж було :)
Я розумію, чому такі збори туго ідуть. По перше, їх багато, дійсно багато. По друге, є якесь підсвідоме упередження проти ремонтів, бо це бездонна бочка. Кожен, хто стикався з капремонтом двигуна, наприклад, переживав момент, коли хотілося скотити машину у прірву і забути, що вона була.
Але моя персональна думка така, що на фронті потрібно ремонтувати все, що хоч трохи підлягає відновленню. Дефіцит транспорту страшний. Але якщо у мирному житті без машини можна піти пішки або поїхати на автобусі, то на війні все не так.
Я прошу вас підтримати хлопців. Повірте, вони вкладались у цей дов... довершений двигун як могли, він у них уже 15 тисяч виїв. Але все одно доводиться міняти, інакше ніяк.
Машину вже відтягнули у тил, все в принципі готове до ремонту.
Цікава новина надійшла з Кропивницького.
Мешканець Кропивницького, такий собі Малежик, за даними СБУ, давав ворогу інформацію про переміщення та розташування ЗСУ на військовому аеродромі «Канатове», а також закликав нанести удар по аеродрому. Мав при цьому анекдотичний позивний "любитель портвейна".
Так ось. Він на днях отримав умовний термін. І вийшов на свободу.
А судять і тримають під вартою Романа Червінського...
Якщо все буде добре, тобто найкращим чином, тобто так, як я собі уявляю.
То у глибокій старості щоп'ятниці я буду виходити на наш фермерський ринок. Хай навіть там з'являться нові незнайомі продукти, типу гмо крокодилів і пігулок, які заміняють повний раціон.
Хай там навіть зникне копчене сало з м'ясними прожилками, печінкові хлібці, рання редиска і підчеревина - хоча це і дуже сумнівно.
Я ходитиму туди просто поговорити, як це абсолютно правильно роблять теперішні пенсіонери.
- Доброго дня (до продавчині).
- Доброго. Що вам?
- Ви розумієте, у мене вдома виріс золотий вус. Такі гарні вусики пустив.
- Так... І?
- Я вам принесу вусики, будете собі настоювати і лікуватися.
- А від чого він лікує?
- Від усього.
- Добре, дякую, приносьте звичайно, будемо пророщувати. Нам прийняти не важко. От віддати - то важко. А взяти легко.
Все, бреду додому з підчеревиною в руках, сповнена нової житейської мудрості :)
Я ходитиму сюди завжди.
Сьогодні найгірший настрій за багато місяців. Я просто вже не витримую цю хвилю зневіри і відчаю. При тому, що я достатньо оптимістична людина, і навіть перспективу важкої зими оцінюю так:
Добре, що зараз весна, і у мене є час підготуватися. Якби вони влупили, скажімо, у грудні або у січні, коли були морози, було б значно гірше. А тут - ну що ж, будемо шукати хату десь на землі, будемо кудись вивозити дітей у крайньому випадку, щось придумаємо.
І закон про мобілізацію: у моєму домі більше нема кого мобілізувати. Хіба жінок, але якщо по жінках буде рішення, тоді і поговоримо.
Тобто об'єктивно, нічого такого нового, що б я не знала вчора чи позавчора, не сталося. А настрій на нулі.
Я грішу на соцмережі; крім реальних дописів від знайомих повно відвертих вкидів. Або якийсь апокаліпсис малюється, все, ми вже здалися, або вкидаються максимально всраті коментарі проти військових і їхніх сімей.
Це все не просто так, мені здається, саме зараз на нас ведеться атака, потужніша навіть за ракетну.
От я просто відчуваю, як важко встояти. Тримайтеся за що небудь, хоч за повітря.
Якось воно буде. Іще ні разу не було, щоб ніяк не було.
Я думаю, кожен із нас розуміє, що це означає.
Дякувати богу, люди не загинули.
Ну а нам доведеться на зиму шукати хату в селі з дров'яною пічкою. І це ще буде найкращий сценарій.
Фракція ЄС у парламенті подаватиме законопроект про встановлення строків демобілізації з вимогою розглянути його перед голосуванням про мобілізацію.
Це відчайдушний або символічний крок, називайте як хочете. Але принаймні наші депутати вийдуть з сесійного засідання з чистою совістю.
А що монобільшість? Ті, скоріше за все, взагалі не з'являться, награлися, їм вже у Раду ходити нецікаво.
Мені деколи здається, що на війні у нас так само. Маленька меншість колотиться до останнього, зціпивши зуби. А більшість... Побачимо, що вони будуть робити, коли меншість закінчиться. Звідки я знаю, може цей сплячий дракон ще прокинеться.
"Та й добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить..." Ой, вибачте, це слова з іншого законопроекту.
А тим часом Петро Порошенко з впертістю каменяра лупає сю скалу. Щовихідних поїздка на фронт, вартість щотижневої допомоги Справи Громад і ПП вимірюється мільйонами, і це вже нікого не дивує. Невтомно з перших днів вторгнення і до сьогодні.
Цього разу унікальний вантаж поїхав до авіаційних бригад. Командні модулі з повною начинкою, лазні, інші дуже корисні для нас і дуже шкідливі для ворога речі. Загальна вартість за актами - 4 188 614 грн.
А за тиждень будуть нові рейси і нові відправки. І нові відвантаження прямо у Києві для тих, хто не може чекати. А потім знову, і через тиждень так само, і це триватиме стільки, скільки треба. Так, інституційно наша країна дуже слабка, і події у парламенті тому підтвердження.
Але ми сильні людьми і нашою здатністю до самоорганізації, на це вся надія.
Доки ми каталися Карпатами, надибали один готель. Він розташований у каньйоні, біля ріки. Там постійно вогко і така напівтемрява густого лісу. А ще на локації нема мобільного покриття та інтернету; відповідно, сайту у них теж нема - ну а смисл?
Ідеально, - подумала я собі. - Потрібно обов'язково запитати адресу і головне потім її нікому не видати.
Але насправді це не вихід. Якщо Україна не встоїть, у нас не залишиться жодного безпечного куточка на цій землі, жодного прихистку. Тому ніякого "якщо" бути не може.
Я бачу відчай, що накриває найкращих людей. У цій ситуації ми можемо тільки монотонно робити свою роботу. Це як у пологах: кричи - не кричи, ти їх все одно не зупиниш, "від нас іще ніхто вагітним не виходив".
Так і тут. Війна на виснаження, влада наша теж на виснаження, як шашіль, точить і точить. Але виходу у нас нема, ми повинні протриматися.
Хочеться, щоб ці записи колись читали як щоденник перемоги, а не як передсмертні нотатки.
Ми минучі, а Україна вічна, - повторюю собі раз-по-раз. А зелена навала тим більше скороминуча. Я сподіваюся, після них нормальні люди ще встигнуть щось виправити.
Друзі, яка прекрасна новина
Виявляється, російський церковний МАФ на території істричного музею, який російська церква встановила мало не на фундаменті Десятиденної церкви, не демонтували через те, що у бюджеті не було коштів на демонтаж, а церква-окупант не збиралася за це платити.
Так, вони у нас дуже вільно почуваються і нічого не бояться.
Вчора Музей оголосив збір коштів на демонтаж. За добу українці накидали з надлишком.
Я б хотіла, щоб демонтаж розпочався нарешті і на нього запросили усіх бажаючих. Я б абсолютно безкоштовно відколупала б там щось
Перше, що я прочитала по приїзді до Києва, - це те, що водій-удошник убив на фунікулері 15-літнього підлітка. З криком "зараз ми перевіримо, як ти готовий родіну защіщать", штовхнув того у вікно вагончика, хлопець порізав уламком скла шию і помер на місці. На очах своїх друзів, таких самих школярів.
Зараз убивця "співробітник правоохоронних органів" відсторонений від виконання обов'язків. На сторінці Управління державної охорони коментатори висловлюють співчуття... йому. Мовляв, шкода хлопця, зламав собі життя.
Я правильно зрозуміла з новин, що ідеться про співробітника президентської охорони?
У жодному разі не можна замовчати цю справу.
І принагідно задати питання Зеленському, скільки ж людей його насправді охороняє, навіщо стільки і чому при такій катастрофічній ситуації на фронті у нас армія правоохоронців у тилу вже перевищує кількісний склад ЗСУ (за суб'єктивними враженнями)
Так, це три різних питання, я знаю.
Не знайду слів, щоб висловити співчуття родині убитої дитини. У мене, зовсім чужої людини, але теж мами, вже голова вибухає від сліз.
Наша завершальна підбірка фото з цієї подорожі. Ми вже їдемо додому і за відчуттями цих три дні у Карпатах можна порівняти з повноцінною двотижневою відпусткою деінде.
Повне перезавантаження фізичне і психологічне, якщо сюди я їхала сповнена страхами і панікою, не розуміючи, скільки ми всі і персонально я ще витримаємо, то назад повертаюся сповнена вдячності.
На в'їзді у Буковель висить бігборд: "Дякуємо Богу за все". Ми пирхнули у кулак, звісно - Буковелю таки є за що дякувати, але у цьому щось є.
Я персонально вдячна за батьків і дітей. За те, що поки що вдається радувати і тих, і других, за те що діти ростуть і я можу бути максимально близькою до них.
За те що ми живі. За те, що в Україні ще лишилися незаміновані ліси і гори з вільним доступом, і поки що ми можемо скочити у потяг і на ранок бути тут і все це бачити на власні очі.
Ключове слово "поки що", і ніхто не знає, як довго ще буде така можливість. Дорікаю собі, що свого часу не поїздила сама і не повозила дітей у Крим. Що прогавила Херсонщину, ми не побачили ні рожеві озера, ні Асканію, ні Джарилгач.
Ось вам кілька карпатських краєвидів. І до речі,я вдячна вам, що читали і підтримували. В очі мені поки що ніхто не прийшов з негативними коментарями, а що там поза очі говорять, мені невідомо. У наступному дописі розпишу деталі, у якого оператора брали тур і де зупинялися.
Я щойно вчора спустилася з гір у буквальному сенсі, мені можна гальмувати
Раз-по-раз переглядаю відео з падінням ікони біля Папи. Вона така громіздка, на такій важкій тумбі, яку кілька охоронців заледве піднімають. І завалилася від одного єдиного пориву вітру. Це все таки символічний знак.
А друге - дивовижна реакція присутніх. Папа і кардинали сидять нерухомо, голову повернув аж один із них,і це не Папа. Якби всі не писали, що це реальне відео, я б подумала, що монтаж, наклали одне зображення поверх іншого.
Що з ним, він під дією препаратів? Чому така загальмованість? До слів Папи про Україну дослухаються мільйони людей, він активно формує ставлення до військової допомоги нам.
А знаєте що сьогодні за день?
А сьогодні, я завершив вичитку рукопису і передав мій новий роман редактору.
Так. Я видаю свій новий роман. Так, видаю перебуваючи в ЗСУ. Життя триває - і ніщо не зупинить книжку, час якої настав!
"ПТАШНИКИ"
Художній роман про пілотів БПЛА. Про нинішню війну і про той її бік де "Лелека", "Мара", "Валькірія" та "Довбуш" - це бойова зброя. Апарати - безпілотні і літальні.
Роман написаний на смартфоні - від і до. Я почав його під Бахмутом. Писав під Вугледаром. А завершив вже в інструкторах - під свіжими враженнями про фронт.
Роман написаний. Над романом - працюють. Все буде.
На фото - я ще в часи АТО. Безпілотники я водив ще до того як це стало мейнстримом. Навіть навчав на них - ще тоді.
Тепер про це буде роман. Буде!
До речі, це вже другий роман, який я видаю після повномасштабки. Коректуру "Третього вибору Мазепи" я вичитував на позиціях під Києвом.
Якщо час не марнувати на дурниці - його вистачає багато на що.
На сувенірному ринку у Яремче:
- Доброго дня. А можна подивитися ось цю шапочку?
- Доброго дня, пані Тамаро.
Все, від сьогодні я зрозуміла, що потрібно принаймні розчесатися, незалежно від того, як далеко від дому я від'їхала. Місць, де нас не знають, стає все менше :)
Вибралися на вихідні з дітьми у гори. Сьогодні мали екскурсію стежками Довбуша через печеру Довбуша до скелі Довбуша :) потім до водоспаду у Яремче, далі за сувенірами, тоді в абсолютно неймовірне містечко гобітів, такої милоти в житті не бачила, і наостанок музей гуцульських старожитностей з лекцією про побут гуцулів і про мольфарів.
Ну і грибну юшку поїсти над рікою і банош, це святе.
Наповнені враженнями по вінця. І найдивніше для мене те, що в Україні досі є місця, куди можна ось так спонтанно рвонути за порівняно невеликі гроші. Де вас підхоплять о сьомій ранку, зразу поселять і нагодують. І будуть з видимим задоволенням все показувати і розказувати. Ах, яка у нас гід Юля була сьогодні, ви просто не уявляєте!
Я так пишаюся українцями, які в цих умовах все одно розвивають свій малий бізнес, будують, придумують якісь нові цікавинки для туристів.
У Києві знову відкрилися магазини Зари та деяких інших брендів, люди повиносили там усе включно з манекенами, зробили мережі річний виторг за три дні.
Когось це дивує і обурює, але як на мене, не треба обурюватися.
Відносно легко критикувати, якщо ти – ну або я, хай буде – можеш спокійно поїхати за кордон і там купити все що хочеш. Або вмієш користуватися міжнародним шопінгом, знаєш як ту саму Zara замовляти з іспанських магазинів чи джордж дитині з Англії.
Багато хто сидить тут безвилазно і сидітиме до кінця війни. У них нема особливого вибору.
Далі, повернення мережевих магазинів – це завжди хороша ознака, це позитивний сигнал іншим компаніям, це величезна кількість робочих місць, про які ми часто і не здогадуємося. Я колись цілий рік одному такому бренду перекладала їхні безкінечні політики, програми і внутрішні сайти для персоналу, теж робота непогана така була.
Ну і ще один факт, який ми ніяк не можемо осягнути у своїй бульбашці. Це ми підтягуємо паски, це у нас падають донати, а потреби на фронт наростають як сніговий ком. Але у людей в цілому досить багато вільних грошей на руках. Якщо вас не озадачили, наприклад, дані щодо ігрового бізнесу, то я вже не знаю… Так і будете дивуватися до кінця життя. Це не добре і не погано, це об’єктивна реальність, країна живе, у країні крутяться гроші, у когось цих грошей більше, у когось менше.
Ну і наостанок. Відкриють знову Ікею, я теж стоятиму там у черзі. Не тому, що не можу жити без їхніх тарілок і свічок, а тому, що не росіянам вирішувати, у яких магазинах мені ці тарілки купувати.
Дякую, друзі
Збір на двигун для саперів закрито, 40 тис зібрано
Ви дійсно найкращі.
У дитини у ліцеї скорочують 25 відсотків вчителів через брак фінансування.
Один з кращих навчальних закладів України, топ-5 за результатами зно / тестування.
Мені дуже шкода, можу тільки порадіти, що десятий клас вона тут закінчує, ну а наступний уже випускний. Нам пощастило.
Цих дітей та їхніх викладачів дуже легко витіснити за кордон, з руками і ногами заберуть. Але значно важче потім буде повернути в Україну.
Їх і так мало, камерний навчальний заклад із надзвичайно складною програмою. Випускники цього ліцею - штучний "товар", золоті голови. Держава б мала всіма силами підтримувати колектив, не рахуючись із витратами, тому що це перспектива, це наука, інженерія, майбутні високі технології. Таких шкіл у нас - на пальцях однієї руки можна порахувати.
Але такими темпами рахунок ще скоротиться.
Дивлюся у вікно і гадаю, чи можна у разі чого вважати страховим випадком «машину віднесла за обрій піщана буря». Ці думки налаштовують на філософський лад, тому напишу вам щось хороше. Дійсно хороше.
Півроку тому Петро Порошенко вклав більше 150 мільйонів у розробку «глушилки» нового покоління – комплексу «Ай-Петрі СВ», який складається з РЕБу, радіолокаційної станції, антидронового пристрою, зв’язку, автономного живлення, пікапа, штабів управління.
Ця штука не просто збиває з курсу дрони, вона перехоплює управління. У зоні випробувань комплексу підтверджене падіння керованої бомби без детонації. У артилерійської бригади, яку у тестовому режимі прикривав цей комплекс, за два місяці жодної втрати від ланцетів та іншої зарази на гарячому напрямку.
Про такі речі говорять – здатна змінити розклад на полі бою. І навіть щось там переломити у ході війни.
До розробки були залучені кращі технічні команди України, висока інженерія. І все це без копійки державних грошей, на приватній ініціативі людей, які добре уявляють проблему і мають шалену мотивацію до її вирішення.
Як у тому анекдоті про «маю час, маю натхнення». Тільки проблема у тому, що часу у нас якраз нема. 5 комплексів уже передані бригадам. Але потрібно більше, значно більше – амбітна мета прикрити всю лінію фронту.
Так, проект реалізується коштом Порошенка. Але Справа громад вирішила долучитися до збору, щоб виграти цей дорогоцінний час. Потрібні вантажівки для пунктів керування, потрібні комплектуючі, багато чого потрібно – крім «розумної» і дуже дорогої начинки, там іще безліч деталей зі складною логістикою.
Будь ласка, долучайтеся. Це дійсно дуже амбітний проект, але факт той, що ніхто крім нас цього не зробить.
💳 ПРИВАТ24: 5169 3305 2068 6400
💳 ІНШІ БАНКИ: 5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal: wingman2006@mac.com
