10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
У мене нема більшого страху на світі, крім одного. Більше всього я боюся почути проліт ракети і вибух у тій стороні міста, де школа моїх дітей.
Я б хотіла, щоб цей страх і ця вразливість, яка завжди зі мною, і яка напевно залишиться після війни, переросли у щось конструктивне.
Я не бачу іншого виходу, ніж весь час працювати, заробляти гроші на потреби власних дітей і на потреби наших військових. Я сплю по кілька годин, решту часу переважно за комп'ютером у роботі. Таке враження, що від нас майже нічого не залежить, крім підтримки нашої армії.
Хоч би кожне життя українців було відомщене.
"Дякую за те, що ти вклала свою манію у цей проект"
Я навіть не здивувалася, сприйняла як належне. Бо ми працювали над цим виданням як маніяки. Коли сидиш і препаруєш: ось твої людські почуття, ми їх беремо і замикаємо у сейф. Ось професійні, зосереджуємося і робимо. Наші емоції і сльози у процесі тільки заважають.
Ця робота була великою честю. Це привілей, мати право і можливість зробити все так, як належить. З повагою, вдячністю і впевненістю, що це потрібно не тільки нам, сучасникам, а буде потрібно і тим дітям, які не народилися іще.
У Видавництво Білка розпочалося передзамовлення на книгу спогадів і віршів Гліба і про Гліба. Поезії, які за життя автора видавалися російською, тут перекладені українською, як Бабіч і хотів.
ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ
«Вірші та пісні. Спогади друзів» — розширене та доповнене видання поетичної збірки Гліба Бабіча, виданої у 2021 році. Сліз на очах стало більше, але вірші та пісні Гліба залишаються нашою зброєю.
▪ ▪ ▪ ▪
Збірка містить більше поезій, переклади деяких віршів Гліба українською у виконанні Євгенії Чуприни, а також добірку хороших щирих спогадів, які роблять трошки світліше.
▪ ▪ ▪ ▪
Читати уривок і передзамовити книгу можна тут:
https://bit.ly/virshi-pisni-spohady
Ціна у передпродажі 240 грн до 25 травня.
Погавкалася сьогодні з однією мамою з класу. Капітально так, із сичанням крізь зуби, потім текстами на дуже підвищених тонах. Так що обох теліпало.
А тоді походила трохи і думаю - тю, чого це я? Не знаю що там у неї, а у мене просто все накопичилося. Але ж вона не винна.
Написала людині у вайбер: так і так, мені не сподобалося те, що між нами сталося. Я захищаю свою дитину, але розумію, що ви точно так само захищаєте свою. Давай якось здамо назад, чи що? Нам у цьому човні, тобто класі, іще кілька років разом гребти, треба якось миритися.
Нічого не відповіла, але відлайкала сердечками :)
Але у мене відчуття, що так не тільки у школі треба робити.
Доки фб як сліди на піску затирає дописи у друзів, і вони зникають один за одним, поспішаю дописати ще один
Стільки знайомих дивуються - Тамара, ти весь час збираєш гроші, безкінечні збори... Не з осудом чи претензією, а саме зі здивуванням кажуть.
У моїй ситуації це найлегше, що можна робити. Я не їжджу на фронт чи у Європу за машинами, не вбиваю спину за кермом, не ночую на митниці. Можу бути з дітьми весь час, і тому почуваюся винною, що недопрацьовую, не виснажуюся так як інші.
Мені не важко попросити, я не ламаю себе для цього, не вважаю принизливим. І головне, спокійно ставлюся до того, що якийсь збір ми рано чи пізно не закриємо, і він стане останнім. Це означатиме, що потреба нарешті відпала.
А тим часом вчора ми з вами зібрали 46 тисяч з 80ти. Нагадую, що ми допомагаємо закрити збір на пікап для піхоти на Авдіївському напрямку. Хлопці самі назбирали 240 тисяч, але ніяк не можуть добити залишок.
У коментарях відео, яке вони записали для свого збору. Мені вони його переслали у трьох варіантах, з бекстейджем - уривком на 2 секунди, де вони всі вишикувалися, і хтось голосно питає: "Бл*ть, а шо казати?" :)
Сподіваюся, що сьогодні вони знову вийдуть на зв'язок і я зможу їх порадувати динамікою збору. Бо вчора зв'язку не було.
Мені потрібна ваша допомога 🙏 Я довго відкладав цей допис, ми довго намагалися обійтися внутрішніми резервами, але ситуація зараз стала критичною, тому я змушений зараз підбирати слова та звертатися до вас.
Фото в дописі вам нічого не скаже і не викличе жодних особливих емоцій, що цілком зрозуміло. На фото — просто одна з наших майстерень. Це не фото тисяч ФПВ-дронів, це не фото караванів відремонтованих вантажівок, це не десятки прально-душових комплексів. Це наша "кухня". Але саме для цієї кухні нам потрібна зараз ваша допомога! За "красивими фотозвітами" про вантажі, що передаються, стоїть повсякденна рутинна робота з ремонту, оснащення, забезпечення, доукомплектування. Саме на цю роботу зараз не вистачає ресурсів.
На столі лежать рахунки. Акумулятори для вантажівок - 218 880 гривень, запчастини для ремонту вантажівок - 119 182 гривень, знову запчастини - 233 184 гривень, зарядні пристрої для одних підопічних - 706 965 гривень, комп'ютери для інших підопічних - 574 975 гривень... і таке інше. Дрібниці та не дрібниці, будматеріали та плівка, комп'ютери та планшети. Знову і знову військові просять допомогти з найнеобхіднішим, найпотрібнішим їм зараз. Загальна сума поточних рахунків "за дрібницями" – 4 661 229 гривень. Не грандіозна цифра, але без оплати цих рахунків ми не можемо закінчити підготовку вантажів для військових.
Так, фотографія не викличе жодних особливих емоцій, а збирати гроші на будматеріали чи запчастини не так "почесно", ніж збирати гроші на супер гармату. Так це правда. Але ми не ділимо завдання на "модні" або "нудні", ми ділимо завдання на "потрібні прямо зараз" та "потрібні тиждень тому".
Я прошу допомогти нам. Я дуже прошу вас допомогти.
10 гривень — це не "вибачте, що так мало"! Це якісь гайки для ремонту вантажівки, або якісь дроти, або ще щось. Будь-яка сума, будь-яка копієчка – вона допомагає збирати, готувати, передавати та ЗАХИЩАТИ нас з вами!
Дякую вам! Дякую за допомогу!
💳 ПРИВАТ24:
5169 3305 2068 6400
💳 ІНШІ БАНКИ:
5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
Розроблений нашою командою комплекс «Ай-Петрі СВ» — це не просто РЕБ, а унікальна кіберзброя із застосуванням штучного інтелекту.
Розкрив нові деталі нашого амбітного проєкту в інтерв’ю телеканалу «Прямий».
Сьогодні точно нічого подібного ані у Збройних Силах України, ані у супротивника немає. Але ми вже пройшли всі випробування Генштабу, бойові випробування під Авдіївкою, поставили на озброєння і налагодили серійне виробництво для потреб ЗСУ. Зараз уже виготовлено 10 комплексів, але черга за ними вишикувалася просто якась неймовірна.
Готуємо неочікувані сюрпризи
оркам)
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Мрію колись побувати в Ізраїлі. А також запросити друзів з Ізраїлю до нас.
Все після перемоги, звісно.
(Я завжди пам'ятатиму, як у 22му зовсім незнайомі ізраїльтяни через треті руки писали і запрошували пожити до себе.)
На наших очах підважується світовий прядок. Не у значенні усталеної розстановки сил, а у значенні шарів брехні і лицемірства, які дуже довго багатьох влаштовували. А тепер наштовхнулися на двох маленьких, таких не схожих між собою, але таких споріднених проявників - Україну та Ізраїль.
І полуда спадає на очах, і світ починає бачити себе таким, який він є. Це добре для всіх, це чесніше.
Борітеся - поборете, вам Бог помагає.
Поняття не маю, який вигляд має кара Господня, я взагалі не експерт.
Мене найбільше тішить, що нам це не коштувало ні копійки. Обожнюю безкоштовні подарунки долі.
Військовий, який пішов добровільно служити з початком вторгнення, після отриманого поранення не прибув у частину, а зник на чотири місяці.
Через чотири місяці сам здався органам, пояснивши, що у нього померла колишня дружина, і він займався врегулюванням опіки над дочкою. А також лікувався після поранення. І пив. Ну от якось так.
У нього також є нова родина, там двоє неповнолітніх дітей, і для всіх цих людей він єдиний годувальник.
Суд першої інстанції засудив його до 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном у 2 роки.
Прокуратура оскаржила вирок, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції і дав 4 роки реальної відсидки.
Верховний суд визнав рішення апеляційного суду правомірним, таким що "відповідає принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації, є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів".
Посилання на цю справу
https://sud.ua/uk/news/publication/298086-verkhovnyy-sud-obyasnil-kak-sud-mozhet-reshit-sudbu-nesovershennoletney-docheri-voennosluzhaschego-osuzhdennogo-k-lisheniyu-svobody-za-samovolnoe-pokidanie-mesta-sluzhby-mat-kotoroy-skonchalas?fbclid=IwAR2fIpHPhYYfFkUKgAggRdb1vTOPMqDwEL4nnarR7Bu_JE3ORM3d9JuCNC8
Ще раз: доброволець, троє неповнолітніх дітей, поранення. Чотири роки тюрми.
У роз'ясненні Верховного суду вказується, що захист Вітчизни є конституційним обов'язком кожного громадянина.
112 років Пласту.
Оксанка у мене у юнацтві, малюк - пластовий новак.
Це не просто частина дитинства, це важлива частина життя. Того, чому їх вчать у Пласті, той час, який вони там проводять, принципи, які закладаються в організації, дружба, яка там заводиться - вони безцінні.
У мене серце завмирає, коли думаю про трошки старших юнаків і юнок, які прямо з Пласту пішли добровольцями. Тому що так виховані, інакше не можуть.
Кожна втрата - кривава рана, бо це дійсно кращі з кращих, наше майбутнє.
Вони такі різні, але такі щирі, вільні, відчайдушні. Про мою малу подруга сьогодні написала: тільки нікому не дайте їй обрізати крила.
Звісно що ні, ми на сторожі своїх дітей. А Пласт нам допомагає робити їх щасливішими.
Боже, як це дорого. Це триндець як дорого, це ті рівні зборів, які ми у житті не потягнемо на приватній ініціативі у колі своїх друзів. Це можна робити тільки з розгалуженою мережею однодумців.
Друзі, підкидайте грошей на збори Справи громад, бо це один з небагатьох фондів, який витягує подібні проекти. Маєте якісь упередження проти благодійних зборів – тоді просто купуйте у Рошені хоч що небуть, хоч шоколадку раз на тиждень.
Бо ці гроші теж стікаються у загальний кошик, з якого потім виходять ось такі вантажі.
На фото 47 203 140 гривень.
6 екскаваторів для будівництва фортифікаційних споруд
4 мобільні ремонтні майстерні
2 прально-душові комплекси
1 950 фпв-дронів
З цих 47+ мільйонів Петро Порошенко профінансував 40 000 000. Решта коштів зібрана донаторами Справи громад.
Тільки уявіть собі таку суму у грошовому вимірі, якого розміру мала б бути валіза з готівкою.
Як же це дорого. Але зовсім скоро по всій лінії фронту полетять наші дрончики. І зроблять 1 950 маленьких феєрверків, і заберуть з собою за ручку у пекло 1 950 двоногих окупантів, а якщо пощастить – то навіть більше.
Як же це дорого. Як це вигідно.
ПРИВАТ24: 5169 3305 2068 6400
ІНШІ БАНКИ: 5375 4115 0177 8331
PayPal: wingman2006@mac.com
USDT (TRC20): THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
#справа_громадян Я теж запощу у себе це фото. Тому що воно - гарне.
"Справа громад" і Фонд Петра Порошенка відправляють на фронт 2000 ФПВ-дронів - "Пегаси" і "Мольфари". А це - більше тисячі одиниць знищеної ворожої техніки.
2000 ФПВ-дронів. Вражає?
Тоді додам. Ще "Справа громад" і Фонд Порошенка передали на фронт 6 екскаваторів для будівництва оборонних споруд, 4 пересувні авторемонтні майстерні та 2 лазні-пральні.
Разом - на 48 мільйонів гривень.
Уявляєте? У цьому є й ваші кошти, які ви передали на ЗСУ.
Ви ще не передали? Так саме час долучитися!
Бо, по-перше, допомагати ЗСУ - це наша спільна справа. Латиною - РЕС ПУБЛІКА.
А по-друге, 2000 ФПВ-дронів, це просто гарно. От помилуйтеся!
💳 ПРИВАТ24
5169 3305 2068 6400
💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Заходжу сьогодні на шиномонтаж (так, я досі на зимових колесах, слоупок), а монтажник там лежить, задерши ноги на стіну. Реально лежить. І нема нікого.
- Вітаю. Чи можна перевзути машину?
- У нас тільки по записі.
- Ну ок, а як до вас записатися?
- Он на стіні телефон, дзвоніть.
Дзвонити не стала :) Тобто подзвонила, але не цьому майстру, а своєму ремонтнику.
Він трохи хіхікнув, але сказав, що звісно, вони поміняють мені резину, і навіть без запису.
По хорошому, давно назріли зміни до Регламенту ВР і відповідних законів.
Пропуски засідань мають каратися позбавленням мандату
Люди так розгублено - та що ж це робиться, та як же ж... Зеленський же може оголосити мобілізацію і демобілізацію своїм указом, навіщо цей затяжний цирк у Раді...
Все правильно, він і буде демобілізувати своїм указом. Це будуть іменні укази, як про нагородження. Ми ще з вами петиції будемо підписувати про демобілізацію такого-то за особливі заслуги.
Попи випливли на ріку Урал, щоб провести "молєбєн о прєкращєніі водяного нашєствія".
Я вже навіть сміятися не можу.
Попи, а попи. Тут наші дівчата просили вам переказати, що нєа, ніяк не припиниться.
Але ви не плачте, потоне не все.
Зараз, чекайте, як там наші баби сказали... Чому судилося згоріти, те не потоне, якось так.
Переглядаю прекрасні ранкові відео з Джанкоя з великою вдячністю до ЗСУ.
І думаю таке. Ви звернули увагу, як росіяни весь час виносять за дужки питання Криму? Якщо вони теоретично готові говорити про окуповані "материкові" території як про предмет торгу, то про Крим категорично мовчать. Не бутерброд і все.
Мовляв, статус визначений остаточно.
А чому, власне? Півострів - величезна мишоловка. Від звання острова його відділяє вузенький перешийок вгорі і міст. Тобто, по суті, виключно питання ракет відповідної дальності.
Це буде один великий тир, з добре пристріляними цілями. Така собі гра в кальмара. І втекти звідти можна хіба що з Фіоленту головою вниз.
Мені здається, Крим якраз у набагато більш вразливому становищі, ніж прифронтові райони вздовж кордону. Нічого, побачимо і це на власні очі.
Видавництво Білка
1 год ·
ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ
«Вірші та пісні. Спогади друзів» — розширене та доповнене видання поетичної збірки Гліба Бабіча, виданої у 2021 році. Сліз на очах стало більше, але вірші та пісні Гліба залишаються нашою зброєю.
▪️ ▪️ ▪️ ▪️
Збірка містить більше поезій, переклади деяких віршів Гліба українською у виконанні Євгенії Чуприни, а також добірку хороших щирих спогадів, які роблять трошки світліше.
▪️ ▪️ ▪️ ▪️
Читати уривок і передзамовити книгу можна тут:
https://bit.ly/virshi-pisni-spohady
Ціна у передпродажі 240 грн до 25 травня.
Так, спокійно. На фб черговий глюк, у людей масово позникали дописи на сторінках
Без паніки, це не у когось одного, це чергове покращення фб. Поремонтують
Мене так всі в один голос запевнювали, що вчорашній бардак у домі - до грошей, що я відкриваю цей збір з легким серцем :)
Дивіться, друзі, є у нас одна піхотна рота на Авдіївському напрямку. Вони молодці, правда.
Воюють, роблять все від них залежне.
З ходового транспорту, тобто того що на ходу, у них зараз аж дві одиниці, буханка і ось ці жигулі. Самі розумієте, як це впливає на боєздатність підрозділу, особливо під час дощу.
Хлопцям потрібен нормальний пікап, і вони самі майже вирішили це питання. Із загальної суми у 320 тис вони за місяць зібрали 240.
Було б добре добрати їм решту 80 тис і закрити цей збір. Я дуже сподіваюся, що ми впораємося до дощів.
Добре, щоб закрити цей тиждень на відповідній ноті і увірватися у понеділок з чистим сумлінням (тим більше, завтра відкриваємо новий збір), розкажу вам історію про гі*но.
Вразливим не читати :)
Отже, коти випадково заночували на балконі. Вранці я там все обнюхала і в одному місці виявила специфічний запах, не сильний. Ну правильно, лоток на відміну від котів лишився у домі.
Згребла ковдру з кушетки, килимок і все це закинула у пралку. Воно випралося, я розвісила - клянуся, нічого не віщувало. І потім випадково зазираю у машинку, а вона вся засипана котячими какулями. Які десь були глибоко закопані у ковдрі, і там зарази не вимилися, а як би сказати - розмастилися по нутрощах техніки, так.
Більше того, доки я вішала прання, один подарунок випав під ноги, я не дивлячись наступила і рознесла скрізь, по всій хаті. Колись було відео з роботом-пилососом, який так само зробив...
От скажіть, мені його що, мало у житті у переносному значенні? В особистому? У політичному, кінець кінцем?
То чому, питається, я все це мушу бачити наживо?
Пс. Три години мила квартиру.
Цікаво, що б ви сказали про стосунки людей на цьому фото, якби не знали, хто вони?
Читать полностью…
Я час від часу перетинаюся з біженкою з півдня Херсонщини, окупованої частини. В окупації у неї лишилася дуже хвора матір і чоловік, який за нею доглядає.
Вона розповідає, якими шляхами передає для матері посилки з ліками. Про те, що відбувається там, як люди беруть російські паспорти, без яких неможливо ні пенсію отримати, ні машину переоформити, ні існувати. Хтось раніше, хтось після двох відсидок на підвалі, але беруть. Про те, як згасає віра у звільнення; якщо спочатку чекали що от-от, то тепер усе більше думають, що не при їхньому житті.
Про засилля росіян, про те, як вона ненавидить Верещучку; якщо раніше зберігався один пункт перетину, то тепер Верещук його закрила і заборонила навіть перевозити посилки. (Все зі слів цієї жінки,я не в темі).
Ну і про владу з нею говоримо, про Порошенка також. Там повний набір штампів у голові: накрав, я йому не довіряю, липецька фабрика.
При цьому повне незнання того, що відбувалося в Україні після Майдану, що було з 19го року, не чула про "розведення сил" у Золотому, про оманські домовленості, про справу Коломойського і приват і так далі.
Я терпляче розповідаю, вона уважно слухає. Мені навіть не потрібно наводити приклади з оборони Києва чи про Бучу і Ірпінь говорити. Я запитую прямо: на її думку, здали південь чи ні? Все ж на їхніх очах було. Відповідь однозначна.
Чому я стільки часу витрачаю на ці бесіди? По перше, мені дійсно шкода, я співчуваю людині, яка пережила страшні поневіряння і багато втратила. Я бачу, яка образа і біль за те, що їх кинула своя ж держава. Легше всього зараз добити людину, але чи правильно?
Ну і потім, це ж насправді мільйони наших же громадян, інших у нас не буде. З ними можна говорити, можна домовлятися.
Так, вони дійсно жили до останнього як на острові, з головою у піску. Не цікавилися політикою, і це правда. А що нею було цікавитися, вимкнув телевізор, і її нема, якість життя від цього не змінилася, на управлінські рішення вони ніяк не впливали.
Зеленський зміг збурити цю масу і привести на вибори, це його великий гріх.
Але розумієте, я не уявляю собі суспільства, у якому от всі люди будуть свідомими і політично активними. Це неможливо. Я вже у багатьох країнах була, спостерігала і спілкувалася з
місцевими. На мою думку, скрізь те саме, обивателі у більшості так і живуть, у своєму колі та в своє задоволення. Наші не кращі і не гірші за інших.
Але наші заслуговують на співчуття через пережите. І віце прем'єром з окупованих територій у нас як мінімум має бути людина, яка їх жаліє і хоче чимось полегшити їхній стан. Має бути співчуття, а його нема.
Циліндри розточені, блок ошліфований, опресовка зроблена...
Якщо ви хоч слово з цього всього зрозуміли, я рада за вас.
Я ж зрозуміла тільки, що новий двигун ми не купили, але вклалися у ремонт старого поки що на 37 тис, а далі буде.
Далі буде як новий.
Судячи з того, які задоволені голоси у повідомленнях, ми все зробили правильно.
Ви кажіть, якщо треба, я виставлятиму більше фото звітів з ремонту військових корчів. Це дуже цікаво, залізо, гайки і масло :)
А по збору на тканину для сіток у мене теж є звіт, але він цеєчки... Таке діло... Коротше, про нас статтю у районній газеті написали, похвальну.
То я її показати не можу, стидаюсь.
Яка у них все-таки кумедна логіка.
"В результатє..."
Це ми з дівчатами вийшли на росу одного ранку. І кожна плюнула слиною. В результаті...
Якщо все буде добре, тобто найкращим чином, тобто так, як я собі уявляю.
То у глибокій старості щоп'ятниці я буду виходити на наш фермерський ринок. Хай навіть там з'являться нові незнайомі продукти, типу гмо крокодилів і пігулок, які заміняють повний раціон.
Хай там навіть зникне копчене сало з м'ясними прожилками, печінкові хлібці, рання редиска і підчеревина - хоча це і дуже сумнівно.
Я ходитиму туди просто поговорити, як це абсолютно правильно роблять теперішні пенсіонери.
- Доброго дня (до продавчині).
- Доброго. Що вам?
- Ви розумієте, у мене вдома виріс золотий вус. Такі гарні вусики пустив.
- Так... І?
- Я вам принесу вусики, будете собі настоювати і лікуватися.
- А від чого він лікує?
- Від усього.
- Добре, дякую, приносьте звичайно, будемо пророщувати. Нам прийняти не важко. От віддати - то важко. А взяти легко.
Все, бреду додому з підчеревиною в руках, сповнена нової житейської мудрості :)
Я ходитиму сюди завжди.
Сьогодні найгірший настрій за багато місяців. Я просто вже не витримую цю хвилю зневіри і відчаю. При тому, що я достатньо оптимістична людина, і навіть перспективу важкої зими оцінюю так:
Добре, що зараз весна, і у мене є час підготуватися. Якби вони влупили, скажімо, у грудні або у січні, коли були морози, було б значно гірше. А тут - ну що ж, будемо шукати хату десь на землі, будемо кудись вивозити дітей у крайньому випадку, щось придумаємо.
І закон про мобілізацію: у моєму домі більше нема кого мобілізувати. Хіба жінок, але якщо по жінках буде рішення, тоді і поговоримо.
Тобто об'єктивно, нічого такого нового, що б я не знала вчора чи позавчора, не сталося. А настрій на нулі.
Я грішу на соцмережі; крім реальних дописів від знайомих повно відвертих вкидів. Або якийсь апокаліпсис малюється, все, ми вже здалися, або вкидаються максимально всраті коментарі проти військових і їхніх сімей.
Це все не просто так, мені здається, саме зараз на нас ведеться атака, потужніша навіть за ракетну.
От я просто відчуваю, як важко встояти. Тримайтеся за що небудь, хоч за повітря.
Якось воно буде. Іще ні разу не було, щоб ніяк не було.
Я думаю, кожен із нас розуміє, що це означає.
Дякувати богу, люди не загинули.
Ну а нам доведеться на зиму шукати хату в селі з дров'яною пічкою. І це ще буде найкращий сценарій.
Фракція ЄС у парламенті подаватиме законопроект про встановлення строків демобілізації з вимогою розглянути його перед голосуванням про мобілізацію.
Це відчайдушний або символічний крок, називайте як хочете. Але принаймні наші депутати вийдуть з сесійного засідання з чистою совістю.
А що монобільшість? Ті, скоріше за все, взагалі не з'являться, награлися, їм вже у Раду ходити нецікаво.
Мені деколи здається, що на війні у нас так само. Маленька меншість колотиться до останнього, зціпивши зуби. А більшість... Побачимо, що вони будуть робити, коли меншість закінчиться. Звідки я знаю, може цей сплячий дракон ще прокинеться.
"Та й добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить..." Ой, вибачте, це слова з іншого законопроекту.
А тим часом Петро Порошенко з впертістю каменяра лупає сю скалу. Щовихідних поїздка на фронт, вартість щотижневої допомоги Справи Громад і ПП вимірюється мільйонами, і це вже нікого не дивує. Невтомно з перших днів вторгнення і до сьогодні.
Цього разу унікальний вантаж поїхав до авіаційних бригад. Командні модулі з повною начинкою, лазні, інші дуже корисні для нас і дуже шкідливі для ворога речі. Загальна вартість за актами - 4 188 614 грн.
А за тиждень будуть нові рейси і нові відправки. І нові відвантаження прямо у Києві для тих, хто не може чекати. А потім знову, і через тиждень так само, і це триватиме стільки, скільки треба. Так, інституційно наша країна дуже слабка, і події у парламенті тому підтвердження.
Але ми сильні людьми і нашою здатністю до самоорганізації, на це вся надія.
Доки ми каталися Карпатами, надибали один готель. Він розташований у каньйоні, біля ріки. Там постійно вогко і така напівтемрява густого лісу. А ще на локації нема мобільного покриття та інтернету; відповідно, сайту у них теж нема - ну а смисл?
Ідеально, - подумала я собі. - Потрібно обов'язково запитати адресу і головне потім її нікому не видати.
Але насправді це не вихід. Якщо Україна не встоїть, у нас не залишиться жодного безпечного куточка на цій землі, жодного прихистку. Тому ніякого "якщо" бути не може.
Я бачу відчай, що накриває найкращих людей. У цій ситуації ми можемо тільки монотонно робити свою роботу. Це як у пологах: кричи - не кричи, ти їх все одно не зупиниш, "від нас іще ніхто вагітним не виходив".
Так і тут. Війна на виснаження, влада наша теж на виснаження, як шашіль, точить і точить. Але виходу у нас нема, ми повинні протриматися.
Хочеться, щоб ці записи колись читали як щоденник перемоги, а не як передсмертні нотатки.
Ми минучі, а Україна вічна, - повторюю собі раз-по-раз. А зелена навала тим більше скороминуча. Я сподіваюся, після них нормальні люди ще встигнуть щось виправити.
