10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Я сподівалася, що Червінського сьогодні пред'являть громадськості з самого ранку. Або з'явиться офіційне повідомлення від правоохоронців. Або адвокатам дадуть можливість з ним поспілкуватися.
Я не втрачаю надії. Ну нехай дев'ята ранку минула, але припустімо до обіду, до дванадцятої...
Бо з великою ймовірністю, ці дні розбиратимуть похвилинно. Якщо не дай боже з Червінським щось станеться, причетні не вилазитимуть з допитів, і вони це розуміють.
Наскільки це все гниле, недалекоглядне і невчасне. Ніби у нас проблем мало. Ніби в опешки проблем мало, так вони власними руками ще раз витягли на світ справу вагнеріаців і повернули її у найбільш скандальному і невигідному для себе ключі.
Справа Шеремета взагалі нічому не навчила
Взяла участь у засіданні бійцівського (закреслено) читацького клубу ЖК "Республіка".
Так, один з київських житлових комплексів має свій читацький клуб. Створений у 22му році, коли жителів лишилося мало, - щоб не поїхати дахом. Відтоді розвивається і процвітає, став однією з точок об'єднання мешканців мікрорайону.
Зустріч була проведена по бартеру; я їм байки та історії, вони - донати на наш черговий збір.
Мені сподобалося, гарно посиділи, півтори години минули непомітно.
Спільними зусиллями посунули нашу банку у бік наповнення, там уже 73 тис грн.
Дякую всім, хто допомагає зібрати на це авто, хлопці на нам із вами покладаються.
Моя чудесна дитина зібрала на ДН гроші і розкидала між трьома волонтерськими зборами: мені на чергову машину 8 тисяч грн, Лелекам на турнікети і Лалі Тарапакіній на вивезення звірят з фронтових сіл.
Для мене це найкращий подарунок - знати, що я вирощую гідних людей.
Тим часом військові надсилають привітання до "Дня вдячності волонтерам". Я спочатку подумала, що це жарт такий, ну не може ж бути, що хтось дійсно таке свято встановив. Але здається ні, таки серйозно...
Друзі, ми переповнені взаємною вдячністю і повагою. Я дякую військовим щоранку, щойно розплющила очі, замість отче наш. І також щодня бачу і чую, як вони тепліють і радіють від нашої допомоги. Це вже не кажучи про кругообіг волонтерів і військових у природі, коли одні перетікають у інших.
У нас спільна велика біда, і я подумки обіймаю кожного, хто долучається до боротьби, від старих до малих. І не розумію тих, хто стоїть осторонь - ну добре, серця у них нема, але ж мозги мають бути? Хоч головою мали б розуміти, що вижити під час війни в їхніх інтересах. А виживання нам забезпечують ЗСУ, більш ніхто.
Я сьогодні на власні вуха слухала, як пані нахвалювала радянське морозиво. По 7 копійок і по 9 копійок.
По 7 копійок у неї було з натуральною порічкою, а по 9 копійок - з натуральною смородиною, "вот такімі кускамі!"
Хз, де вона при совку знаходила морозиво зі смородиною, яке було "во! Нє то что сєйчас!"
Мені було неприємно це слухати, я вагалася, прокоментувати чи ні, коли раптом вона говорить, що спеціально заходила за цим морозивом у якийсь гастроном, який тут був поблизу, купувала його і тут же "хряцала".
Хряцала, блін.
Я нічого їй не сказала. Я б воліла не чути і не бачити совкового світу у Києві. Але якщо він ще лишився, то хай буде таким - обірваним, бомжуватим, нездатним говорити жодною іншою мовою, крім російської. Хай хряцає у своїх закутках, відірваних від реальності
Мене вже нудить від ніссанів.
Мрію, як після війни звернуся до тих самих хлопців, які риють носом на всіх базарах Європи у пошуках машин для ЗСУ, із приватним особистим замовленням.
Будемо купувати машинку для міста. Мініатюрну, на дві дверки. Щоб у багажник тільки гречаний багет із сільпо поміщався :)
Я на ній паркуватимуся у нас під домом.
А пан Тарас каже, що краще кабріолет з відкритим верхом. І щоб з великим прапором України проїхати по всіх місцях, де були бої. Такою волонтерською колоною... Ми у наших саперів запитаємо, де вже розміновано, де безпечні дороги...
А тим часом готую збір на новий ніссан, уточнюємо остаточну вартість, тобто торгуємося. Підрозділ, якому ми буса восени купили, зараз передає буса іншому підрозділу. А цим уже треба щось серйозніше, вони вже інші задачі виконують на повному бездоріжжі.
Ой, коротше.
У мене нема більшого страху на світі, крім одного. Більше всього я боюся почути проліт ракети і вибух у тій стороні міста, де школа моїх дітей.
Я б хотіла, щоб цей страх і ця вразливість, яка завжди зі мною, і яка напевно залишиться після війни, переросли у щось конструктивне.
Я не бачу іншого виходу, ніж весь час працювати, заробляти гроші на потреби власних дітей і на потреби наших військових. Я сплю по кілька годин, решту часу переважно за комп'ютером у роботі. Таке враження, що від нас майже нічого не залежить, крім підтримки нашої армії.
Хоч би кожне життя українців було відомщене.
"Дякую за те, що ти вклала свою манію у цей проект"
Я навіть не здивувалася, сприйняла як належне. Бо ми працювали над цим виданням як маніяки. Коли сидиш і препаруєш: ось твої людські почуття, ми їх беремо і замикаємо у сейф. Ось професійні, зосереджуємося і робимо. Наші емоції і сльози у процесі тільки заважають.
Ця робота була великою честю. Це привілей, мати право і можливість зробити все так, як належить. З повагою, вдячністю і впевненістю, що це потрібно не тільки нам, сучасникам, а буде потрібно і тим дітям, які не народилися іще.
У Видавництво Білка розпочалося передзамовлення на книгу спогадів і віршів Гліба і про Гліба. Поезії, які за життя автора видавалися російською, тут перекладені українською, як Бабіч і хотів.
ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ
«Вірші та пісні. Спогади друзів» — розширене та доповнене видання поетичної збірки Гліба Бабіча, виданої у 2021 році. Сліз на очах стало більше, але вірші та пісні Гліба залишаються нашою зброєю.
▪ ▪ ▪ ▪
Збірка містить більше поезій, переклади деяких віршів Гліба українською у виконанні Євгенії Чуприни, а також добірку хороших щирих спогадів, які роблять трошки світліше.
▪ ▪ ▪ ▪
Читати уривок і передзамовити книгу можна тут:
https://bit.ly/virshi-pisni-spohady
Ціна у передпродажі 240 грн до 25 травня.
Погавкалася сьогодні з однією мамою з класу. Капітально так, із сичанням крізь зуби, потім текстами на дуже підвищених тонах. Так що обох теліпало.
А тоді походила трохи і думаю - тю, чого це я? Не знаю що там у неї, а у мене просто все накопичилося. Але ж вона не винна.
Написала людині у вайбер: так і так, мені не сподобалося те, що між нами сталося. Я захищаю свою дитину, але розумію, що ви точно так само захищаєте свою. Давай якось здамо назад, чи що? Нам у цьому човні, тобто класі, іще кілька років разом гребти, треба якось миритися.
Нічого не відповіла, але відлайкала сердечками :)
Але у мене відчуття, що так не тільки у школі треба робити.
Доки фб як сліди на піску затирає дописи у друзів, і вони зникають один за одним, поспішаю дописати ще один
Стільки знайомих дивуються - Тамара, ти весь час збираєш гроші, безкінечні збори... Не з осудом чи претензією, а саме зі здивуванням кажуть.
У моїй ситуації це найлегше, що можна робити. Я не їжджу на фронт чи у Європу за машинами, не вбиваю спину за кермом, не ночую на митниці. Можу бути з дітьми весь час, і тому почуваюся винною, що недопрацьовую, не виснажуюся так як інші.
Мені не важко попросити, я не ламаю себе для цього, не вважаю принизливим. І головне, спокійно ставлюся до того, що якийсь збір ми рано чи пізно не закриємо, і він стане останнім. Це означатиме, що потреба нарешті відпала.
А тим часом вчора ми з вами зібрали 46 тисяч з 80ти. Нагадую, що ми допомагаємо закрити збір на пікап для піхоти на Авдіївському напрямку. Хлопці самі назбирали 240 тисяч, але ніяк не можуть добити залишок.
У коментарях відео, яке вони записали для свого збору. Мені вони його переслали у трьох варіантах, з бекстейджем - уривком на 2 секунди, де вони всі вишикувалися, і хтось голосно питає: "Бл*ть, а шо казати?" :)
Сподіваюся, що сьогодні вони знову вийдуть на зв'язок і я зможу їх порадувати динамікою збору. Бо вчора зв'язку не було.
Мені потрібна ваша допомога 🙏 Я довго відкладав цей допис, ми довго намагалися обійтися внутрішніми резервами, але ситуація зараз стала критичною, тому я змушений зараз підбирати слова та звертатися до вас.
Фото в дописі вам нічого не скаже і не викличе жодних особливих емоцій, що цілком зрозуміло. На фото — просто одна з наших майстерень. Це не фото тисяч ФПВ-дронів, це не фото караванів відремонтованих вантажівок, це не десятки прально-душових комплексів. Це наша "кухня". Але саме для цієї кухні нам потрібна зараз ваша допомога! За "красивими фотозвітами" про вантажі, що передаються, стоїть повсякденна рутинна робота з ремонту, оснащення, забезпечення, доукомплектування. Саме на цю роботу зараз не вистачає ресурсів.
На столі лежать рахунки. Акумулятори для вантажівок - 218 880 гривень, запчастини для ремонту вантажівок - 119 182 гривень, знову запчастини - 233 184 гривень, зарядні пристрої для одних підопічних - 706 965 гривень, комп'ютери для інших підопічних - 574 975 гривень... і таке інше. Дрібниці та не дрібниці, будматеріали та плівка, комп'ютери та планшети. Знову і знову військові просять допомогти з найнеобхіднішим, найпотрібнішим їм зараз. Загальна сума поточних рахунків "за дрібницями" – 4 661 229 гривень. Не грандіозна цифра, але без оплати цих рахунків ми не можемо закінчити підготовку вантажів для військових.
Так, фотографія не викличе жодних особливих емоцій, а збирати гроші на будматеріали чи запчастини не так "почесно", ніж збирати гроші на супер гармату. Так це правда. Але ми не ділимо завдання на "модні" або "нудні", ми ділимо завдання на "потрібні прямо зараз" та "потрібні тиждень тому".
Я прошу допомогти нам. Я дуже прошу вас допомогти.
10 гривень — це не "вибачте, що так мало"! Це якісь гайки для ремонту вантажівки, або якісь дроти, або ще щось. Будь-яка сума, будь-яка копієчка – вона допомагає збирати, готувати, передавати та ЗАХИЩАТИ нас з вами!
Дякую вам! Дякую за допомогу!
💳 ПРИВАТ24:
5169 3305 2068 6400
💳 ІНШІ БАНКИ:
5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
Розроблений нашою командою комплекс «Ай-Петрі СВ» — це не просто РЕБ, а унікальна кіберзброя із застосуванням штучного інтелекту.
Розкрив нові деталі нашого амбітного проєкту в інтерв’ю телеканалу «Прямий».
Сьогодні точно нічого подібного ані у Збройних Силах України, ані у супротивника немає. Але ми вже пройшли всі випробування Генштабу, бойові випробування під Авдіївкою, поставили на озброєння і налагодили серійне виробництво для потреб ЗСУ. Зараз уже виготовлено 10 комплексів, але черга за ними вишикувалася просто якась неймовірна.
Готуємо неочікувані сюрпризи
оркам)
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Мрію колись побувати в Ізраїлі. А також запросити друзів з Ізраїлю до нас.
Все після перемоги, звісно.
(Я завжди пам'ятатиму, як у 22му зовсім незнайомі ізраїльтяни через треті руки писали і запрошували пожити до себе.)
На наших очах підважується світовий прядок. Не у значенні усталеної розстановки сил, а у значенні шарів брехні і лицемірства, які дуже довго багатьох влаштовували. А тепер наштовхнулися на двох маленьких, таких не схожих між собою, але таких споріднених проявників - Україну та Ізраїль.
І полуда спадає на очах, і світ починає бачити себе таким, який він є. Це добре для всіх, це чесніше.
Борітеся - поборете, вам Бог помагає.
Поняття не маю, який вигляд має кара Господня, я взагалі не експерт.
Мене найбільше тішить, що нам це не коштувало ні копійки. Обожнюю безкоштовні подарунки долі.
Військовий, який пішов добровільно служити з початком вторгнення, після отриманого поранення не прибув у частину, а зник на чотири місяці.
Через чотири місяці сам здався органам, пояснивши, що у нього померла колишня дружина, і він займався врегулюванням опіки над дочкою. А також лікувався після поранення. І пив. Ну от якось так.
У нього також є нова родина, там двоє неповнолітніх дітей, і для всіх цих людей він єдиний годувальник.
Суд першої інстанції засудив його до 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном у 2 роки.
Прокуратура оскаржила вирок, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції і дав 4 роки реальної відсидки.
Верховний суд визнав рішення апеляційного суду правомірним, таким що "відповідає принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації, є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів".
Посилання на цю справу
https://sud.ua/uk/news/publication/298086-verkhovnyy-sud-obyasnil-kak-sud-mozhet-reshit-sudbu-nesovershennoletney-docheri-voennosluzhaschego-osuzhdennogo-k-lisheniyu-svobody-za-samovolnoe-pokidanie-mesta-sluzhby-mat-kotoroy-skonchalas?fbclid=IwAR2fIpHPhYYfFkUKgAggRdb1vTOPMqDwEL4nnarR7Bu_JE3ORM3d9JuCNC8
Ще раз: доброволець, троє неповнолітніх дітей, поранення. Чотири роки тюрми.
У роз'ясненні Верховного суду вказується, що захист Вітчизни є конституційним обов'язком кожного громадянина.
112 років Пласту.
Оксанка у мене у юнацтві, малюк - пластовий новак.
Це не просто частина дитинства, це важлива частина життя. Того, чому їх вчать у Пласті, той час, який вони там проводять, принципи, які закладаються в організації, дружба, яка там заводиться - вони безцінні.
У мене серце завмирає, коли думаю про трошки старших юнаків і юнок, які прямо з Пласту пішли добровольцями. Тому що так виховані, інакше не можуть.
Кожна втрата - кривава рана, бо це дійсно кращі з кращих, наше майбутнє.
Вони такі різні, але такі щирі, вільні, відчайдушні. Про мою малу подруга сьогодні написала: тільки нікому не дайте їй обрізати крила.
Звісно що ні, ми на сторожі своїх дітей. А Пласт нам допомагає робити їх щасливішими.
Люди, які сьогодні писали про другий тур виборів - не травіть душу, правда.
Нема у нас умовного способу, ніяких "якби". Ті виборці Зеленського, які доживать до нових виборів, можливо проголосують інакше.
Якщо зійдуться зірки і буде виконано сто п'ятсот умов.
Це вже кожен буде вирішувати за велінням власної совісті.
Мені головне, що за власний голос не соромно, і через п'ять років можу спокійно сказати, за кого я голосувала. Дивлячись прямо в очі будь-кому.
І ось це відчуття внутрішнього спокою і правоти дуже підтримувало всі ці роки.
Бажаю кожному такої ж гармонії з власним сумлінням. Це не складно, підійти обдумано до вибору, поставивши інтереси держави на перше місце, а свої на друге.
Скажена бензоколонка геть сказиться після голосування у Конгресі. Тримаймося міцніше, зараз їх розірве на клапті.
Читать полностью…
Терміново! О 24:00 СПЛИВАЄ СТРОК ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ ЧЕРВІНСЬКОГО. ЗА ЗАКОНОМ ЙОГО МАЮТЬ ВИПУСТИТИ.
Сьогодні було чергове судове засідання у справі Червінського, яке фактично не відбулось у зв’язку з великою кількістю повітряних тривог. О 18 годині, коли знову зайшли в зал, прокурор почав говорити, що у зв’язку з тривогами прошу продовжити тримання під вартою. ПРОСТО ПОЧАВ ВИМАГАТИ АВТОМАТИЧНОГО ПРОДОВЖЕННЯ.
Без слухань і розгляду клопотання. На цьому засідання закінчилось.
Суддя рішення не виніс.
Ми підозрюємо, що правоохоронні органи можуть зараз щось зробити протизаконне, але чітко по закону РОМАНА ЧЕРВІНСЬКОГО мають випустити сьогодні, бо о 24 годині спливає строк дії ухвали суду про тримання під вартою.
Вимагаємо, даємо розголос, мусить бути максимальний репост!
Свободу Роману Червінському!
З півроку тому ми для цих хлопців купили буса. На якому ті чесно від'їздили, не вграли, не розбили, ремонтували за свій рахунок.
А тепер повернули фондові для безкоштовної передачі іншому підрозділу.
Хлопці змінили позицію і напрямок, і там де вони є, ніякий бус більше не проїде. Проїде танк і трактор. Ну ще хороший позашляховик з великими колесами, який може нам вийде купити.
Я нічого не обіцяла бійцям, бо сума збору виходить чимала. Я дійсно ціную те, як вони по людськи обійшлися з нашим бусом. Я знаю, що мене про них просили з усіх сторін, що вони круті і заслуговують на допомогу.
Але ж сума велика.
Пан Тарас каже, що зберемо з божою допомогою. Ну йому і належить так казати, у нього фонд однойменний :)
А я все таки більше на людей покладаюся.
Подивіться, у коментарях шматок відео, там де хлопці їдуть. В оригіналі більше п'яти хвилин, я вам лишила 18 секунд. Матюкаються, паразіти :)
Але, можливо, вам буде спокійніше на душі від того, що ці дядьки зараз там. Такі як вони є, сердиті, грубі, матюкливі. І що ви зараз своїми грошима зможете допомогти їм напряму, прямо туди, в посадку і болота. І для конкретного маленького колективу це буде дуже вагома допомога.
БПЛА та папери
Довгий текст про безпілотники, котрі не літають самі по собі. Вони також потребують пілотів – зовнішніх.
За логікою, після обіцянки Зеленського про мільйон дронів для ЗСУ, школам що готують пілотів мусить бути створений режим максимального сприяння. І не просто – а пілотів готових по-максимуму до всіх несподіванок фронту.
Так от в реальності все – з точністю до навпаки. Про це мені неодноразово розповідали оператори БПЛА. Причому досить емоційно і в дійових особах. Бо в людей, які бачать діяльність шкіл БПЛА з середини, все більше складається враження що відбувається організований саботаж підготовки пілотів.
Трагізм ситуації ось в чому. За існуючими правилами інструктор аби навчати пілотів мусить вести купу документів. Проте, після повномасштабного вторгнення питанням документообігу інструкторам не набридали. Проте.
Приблизно в той самий час, коли в журналі «Economist» вийшло відоме есе тодішнього головкома генерала Залужного, командування ніби зірвалося з ланцюга. Перевірки на заняття почали приїздити кожного дня.
Головне що цікавить перевірки, це… наявність на руках в інструкторів визначеного наказами переліку документів. Навіть жарт з’явився: «Ніхто не помітить якщо ми на польоти приїдемо без літака – але не простять якщо ми забудемо якусь відомість».
Відтоді ця катівня не слабшає. Інструктори і викладачі бігають як загнані коні. Для навчання пілотів на кожний БПЛА пишеться програма навчання. Виходячи з програми формується розклад, в якому має бути певна кількість тем занять. На кожну таку тему (!!) за правилами має існувати окрема методичка, яку інструктор мусить мати на руках. Проте багато типів безпілотників до війни у ЗСУ не використовувалися і тому методичної літератури для них не було. Звідки її брати? Перевірки це не цікавить. Начальник сказав треба! Інакше ж бджоли без папірця не літають.
Хлопці розповідають, що писати всі ці методички доводиться самим інструкторам і викладачам. Паралельно з навчанням. Для розуміння, весь набір методичної літератури для курсу підготовки на БПЛА займає повну офісну теку-сегрегатор – під сотню методичок. Але й це не межа. За вимогами командування, починаючи заняття, інструктор мусить мати журнал підготовки (його заповнюють щодня), методичку, план занять, розклад занять та відомість інструктажу по техніці безпеки. Якщо група виїздить на польоти на полігон, до цієї макулатури додається ще три найменування документів. А якщо під час занять приймаються нормативи – плюс ще два.
І це не торкаємося прийняття проміжних і підсумкових іспитів – там мусить бути своя методичка на кожен іспит, план проведення іспиту, оціночна відомість, схема на кожну польотну вправу , зразки тестових завдань тощо.
Не складно уявити, що коли інструктори-військові розповідають про це інструкторам-цивільним (з фірм-виробників) у цивільних волосся дибки встає. Там такої бюрократії немає й близько. Цивільні відверто цікавляться: «Коли ж ви людей навчаєте?»
Ви сильно помиляєтеся, якщо думаєте що весь це перелік макулатури можна один раз зробити – і забути. Турботливе командування регулярно вносить в документи зміни, тож документи доводиться весь час переписувати. А ще – з’являються нові й нові найменування документів.
Очевидно, в таких умовах до кожної групи інструкторів потрібна ціла канцелярія. І по-факту вона з’явилася.
Навчання пілотів повністю згрузили на інструкторів-сержантів, бо офіцери-викладачі займаються одними лише паперами. Коли офіцери не встигають – знову таки підключаються інструктори. Звісно, виникає питання – кому і навіщо потрібна така бюрократія, в той час як Україна втрачає території і має проблеми з мобілізацією?
Правда така. Протягом останніх півроку не те що не сталося прискорення підготовки фахівців з БПЛА. Навпаки, інструктори з трудом підтримують попередній ритм. Бо паперами їх бомбардують все більше й більше.
Доречне питання – що це? По факту це – відвертий і неприхований саботаж що підриває обороноздатність України. З усіма похідними.
Дуже сумно!
Попи випливли на ріку Урал, щоб провести "молєбєн о прєкращєніі водяного нашєствія".
Я вже навіть сміятися не можу.
Попи, а попи. Тут наші дівчата просили вам переказати, що нєа, ніяк не припиниться.
Але ви не плачте, потоне не все.
Зараз, чекайте, як там наші баби сказали... Чому судилося згоріти, те не потоне, якось так.
Переглядаю прекрасні ранкові відео з Джанкоя з великою вдячністю до ЗСУ.
І думаю таке. Ви звернули увагу, як росіяни весь час виносять за дужки питання Криму? Якщо вони теоретично готові говорити про окуповані "материкові" території як про предмет торгу, то про Крим категорично мовчать. Не бутерброд і все.
Мовляв, статус визначений остаточно.
А чому, власне? Півострів - величезна мишоловка. Від звання острова його відділяє вузенький перешийок вгорі і міст. Тобто, по суті, виключно питання ракет відповідної дальності.
Це буде один великий тир, з добре пристріляними цілями. Така собі гра в кальмара. І втекти звідти можна хіба що з Фіоленту головою вниз.
Мені здається, Крим якраз у набагато більш вразливому становищі, ніж прифронтові райони вздовж кордону. Нічого, побачимо і це на власні очі.
Видавництво Білка
1 год ·
ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ
«Вірші та пісні. Спогади друзів» — розширене та доповнене видання поетичної збірки Гліба Бабіча, виданої у 2021 році. Сліз на очах стало більше, але вірші та пісні Гліба залишаються нашою зброєю.
▪️ ▪️ ▪️ ▪️
Збірка містить більше поезій, переклади деяких віршів Гліба українською у виконанні Євгенії Чуприни, а також добірку хороших щирих спогадів, які роблять трошки світліше.
▪️ ▪️ ▪️ ▪️
Читати уривок і передзамовити книгу можна тут:
https://bit.ly/virshi-pisni-spohady
Ціна у передпродажі 240 грн до 25 травня.
Так, спокійно. На фб черговий глюк, у людей масово позникали дописи на сторінках
Без паніки, це не у когось одного, це чергове покращення фб. Поремонтують
Мене так всі в один голос запевнювали, що вчорашній бардак у домі - до грошей, що я відкриваю цей збір з легким серцем :)
Дивіться, друзі, є у нас одна піхотна рота на Авдіївському напрямку. Вони молодці, правда.
Воюють, роблять все від них залежне.
З ходового транспорту, тобто того що на ходу, у них зараз аж дві одиниці, буханка і ось ці жигулі. Самі розумієте, як це впливає на боєздатність підрозділу, особливо під час дощу.
Хлопцям потрібен нормальний пікап, і вони самі майже вирішили це питання. Із загальної суми у 320 тис вони за місяць зібрали 240.
Було б добре добрати їм решту 80 тис і закрити цей збір. Я дуже сподіваюся, що ми впораємося до дощів.
Добре, щоб закрити цей тиждень на відповідній ноті і увірватися у понеділок з чистим сумлінням (тим більше, завтра відкриваємо новий збір), розкажу вам історію про гі*но.
Вразливим не читати :)
Отже, коти випадково заночували на балконі. Вранці я там все обнюхала і в одному місці виявила специфічний запах, не сильний. Ну правильно, лоток на відміну від котів лишився у домі.
Згребла ковдру з кушетки, килимок і все це закинула у пралку. Воно випралося, я розвісила - клянуся, нічого не віщувало. І потім випадково зазираю у машинку, а вона вся засипана котячими какулями. Які десь були глибоко закопані у ковдрі, і там зарази не вимилися, а як би сказати - розмастилися по нутрощах техніки, так.
Більше того, доки я вішала прання, один подарунок випав під ноги, я не дивлячись наступила і рознесла скрізь, по всій хаті. Колись було відео з роботом-пилососом, який так само зробив...
От скажіть, мені його що, мало у житті у переносному значенні? В особистому? У політичному, кінець кінцем?
То чому, питається, я все це мушу бачити наживо?
Пс. Три години мила квартиру.
Цікаво, що б ви сказали про стосунки людей на цьому фото, якби не знали, хто вони?
Читать полностью…
Я час від часу перетинаюся з біженкою з півдня Херсонщини, окупованої частини. В окупації у неї лишилася дуже хвора матір і чоловік, який за нею доглядає.
Вона розповідає, якими шляхами передає для матері посилки з ліками. Про те, що відбувається там, як люди беруть російські паспорти, без яких неможливо ні пенсію отримати, ні машину переоформити, ні існувати. Хтось раніше, хтось після двох відсидок на підвалі, але беруть. Про те, як згасає віра у звільнення; якщо спочатку чекали що от-от, то тепер усе більше думають, що не при їхньому житті.
Про засилля росіян, про те, як вона ненавидить Верещучку; якщо раніше зберігався один пункт перетину, то тепер Верещук його закрила і заборонила навіть перевозити посилки. (Все зі слів цієї жінки,я не в темі).
Ну і про владу з нею говоримо, про Порошенка також. Там повний набір штампів у голові: накрав, я йому не довіряю, липецька фабрика.
При цьому повне незнання того, що відбувалося в Україні після Майдану, що було з 19го року, не чула про "розведення сил" у Золотому, про оманські домовленості, про справу Коломойського і приват і так далі.
Я терпляче розповідаю, вона уважно слухає. Мені навіть не потрібно наводити приклади з оборони Києва чи про Бучу і Ірпінь говорити. Я запитую прямо: на її думку, здали південь чи ні? Все ж на їхніх очах було. Відповідь однозначна.
Чому я стільки часу витрачаю на ці бесіди? По перше, мені дійсно шкода, я співчуваю людині, яка пережила страшні поневіряння і багато втратила. Я бачу, яка образа і біль за те, що їх кинула своя ж держава. Легше всього зараз добити людину, але чи правильно?
Ну і потім, це ж насправді мільйони наших же громадян, інших у нас не буде. З ними можна говорити, можна домовлятися.
Так, вони дійсно жили до останнього як на острові, з головою у піску. Не цікавилися політикою, і це правда. А що нею було цікавитися, вимкнув телевізор, і її нема, якість життя від цього не змінилася, на управлінські рішення вони ніяк не впливали.
Зеленський зміг збурити цю масу і привести на вибори, це його великий гріх.
Але розумієте, я не уявляю собі суспільства, у якому от всі люди будуть свідомими і політично активними. Це неможливо. Я вже у багатьох країнах була, спостерігала і спілкувалася з
місцевими. На мою думку, скрізь те саме, обивателі у більшості так і живуть, у своєму колі та в своє задоволення. Наші не кращі і не гірші за інших.
Але наші заслуговують на співчуття через пережите. І віце прем'єром з окупованих територій у нас як мінімум має бути людина, яка їх жаліє і хоче чимось полегшити їхній стан. Має бути співчуття, а його нема.
Циліндри розточені, блок ошліфований, опресовка зроблена...
Якщо ви хоч слово з цього всього зрозуміли, я рада за вас.
Я ж зрозуміла тільки, що новий двигун ми не купили, але вклалися у ремонт старого поки що на 37 тис, а далі буде.
Далі буде як новий.
Судячи з того, які задоволені голоси у повідомленнях, ми все зробили правильно.
Ви кажіть, якщо треба, я виставлятиму більше фото звітів з ремонту військових корчів. Це дуже цікаво, залізо, гайки і масло :)
А по збору на тканину для сіток у мене теж є звіт, але він цеєчки... Таке діло... Коротше, про нас статтю у районній газеті написали, похвальну.
То я її показати не можу, стидаюсь.
Яка у них все-таки кумедна логіка.
"В результатє..."
Це ми з дівчатами вийшли на росу одного ранку. І кожна плюнула слиною. В результаті...