10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
"День виживанки..."
Побачила сьогодні у фб.
Так, цього року виживаємо, не вишиваємо.
Одна дитина пішла до школи у вишитій сукні, під яку одягла теплі сірі колготки і масивні підліткові черевики. Малюк десь загубив новішу вишиванку і одягнув на розмір меншу.
Але зранку все одно була повітряна тривога, сиділи у сховищі.
З мамою, яка глядить обох за моєї відсутності, мало не посварилися. Наше єдине яблуко розбрату - село. Я наполягаю, що потрібно вивезти ікони, фотографії, рушники і вишиванки. Мама не хоче, бо без ікон і рушників хата мертва.
Мама, як ти не розумієш, нас все одно зітруть у труху, тут будуть руїни. - Доця, а може ж не будуть. Може омине, ми ж надіємся.
Плачемо обоє, я тут, вона там.
Не так давно прочитала допис однієї психологині, яка дає критерії "достатньо хорошої мами". У першому пункті про те, що достатньо хороша мама не лишає своїх дітей більш ніж на два тижні.
Я почуваюся з усіх сторін недостатньою, бо не бачила своїх малих уже 16 днів. Я розумію, що цього року все не так, як мало бути.
Але ми все виправимо через рік, і вишиванку по розміру, і хату, і колготки. Я надіюся. Ми надіємося.
І навздогін до попереднього допису.
Мотивувати людей тим, що після поточного збору у нас уже у черзі товпиться наступний - максимально дурацька тактика, я це розумію.
Яке щастя, що я не платний рекламіст у себе на роботі, і мені за це не платять гроші. Бо я б себе уже звільнила :)
Безмежно дякую людям, які підтримують збір попри все.
Те що росіян порвало на клапті від співу Блінкена у барі, що вони носять у зубах кожну деталь, починаючи від тексту пісні, - це закономірно і прогнозовано. Можливо навіть для них це і робилося більшою мірою, ніж для українців.
Те що українці у більшості реакцій скептичні (з того що я бачила, може в інших бульбашках інакше, не знаю) - для мене теж закономірно і прогнозовано.
Українці зчитують, але погано реагують на символічні кроки. Це те, чого ніяк не може зрозуміти наша влада.
Нас перегодували красивими символічними жестами і красивими словами. У президента нашої країни велика професійна команда спічрайтерів, і він просто залюбив країну в мозок своїми щоденними символічними пафосними зверненнями.
Зрештою ми тут дійшли висновку, що йому сказати щось красиве - як дурному з гори скотитися, не більше.
На жаль, такий самий скепсис є щодо заходу. Бо на тлі запевнень у безумовній підтримці країна півроку воює без західної допомоги, про це вже всі сказали. Бо здавалося б найближчі сусіди і союзники можуть однією рукою вивішувати наші прапори, а другою висипати на землю наше зерно. Бо санкції - санкціями, а війну росія фінансує з продажу нафти за кордон.
І головне. Ми всі сподіваємося, що у заходу є важелі впливу на Зеленського і ко. Що вони знають і можуть впливати на фінансові потоки його самого і оточення. Що його втримають у берегах і зрештою змусять провести вибори. Бо всередині країни таких важелів не лишилося.
І тому нам хотілося б почути не щось символічне, а більш реальне. Простими некрасивими словами, але чесними. А потім побачити дії на продовження цих слів. Наприклад, у вигляді літаків чи зброї. Чи збиття російських ракет над територією України парасольковими ппо сусідів. Чи персональних санкцій проти українських корупціонерів, продажних суддів і крадіїв бюджету.
Бо поки що всі новини у нас у майбутньому часі - зроблять, виділять, надішлють. Все це буде колись, якщо ми доживемо.
За добу зібрати вантаж найдефіцитнішого обладнання і доставити його на околиці Вовчанська — ви вмієте допомагати ЗСУ, а ми вміємо в логістику.
Для 57 ОМПБР та 47 ОАБР Петро Порошенко привіз, як учора і пообіцяли:
- 200 ФПВ-дронів із вбудованими платами ініціації (по 100 штук 8" та 10")
- 3 квадроцикли
- 5 Старлінків
- 7 DJI Mavic 3 Pro - денні квадрики
- 1 Autel EVO Max 4T - нічний квадрик з тепловізором
- 3 зарядні станції Bluetti
- 2 мобільні станції РЕБ на техніку
- 7 дизельних генераторів
- ... та пригнали пересувну майстерню на базі DAF Leyland 45.150
Суть і зміст роботи волонтерів у тому, що на ухвалення рішення про вирішення критичного завдання витрачаються хвилини, на організацію логістики години. Все впирається лише у ресурси.
Суть роботи державного механізму в плановості. Правда, де цей державний механізм з мільйоном дронів я поки не знаю.
А на післязавтра знову потрібно зібрати критичний вантаж :(
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Ми тут з хлопцями порадилися, і вони не змогли мені відмовити.
Враховуючи той факт, що це танкісти, відкриваються нові перспективи для нашого збору.
Сьогодні пропонуємо простий як двері лот: бойовий постріл від вашого імені. З вашим текстом ось на такому "кабанчику".
Проведемо розіграш серед усіх учасників збору на медевак. П'ятеро щасливчиків зможуть передати персональний привіт ворогу і отримати прекрасне фото на заставку.
Щойно мені з подякою подзвонив командир частини, у яку ми передали авто.
Я розгубилася, розхвилювалася, побажала всього найкращого у відповідь і запропонувала звертатися, якщо що.
Тільки посоромилася задати головне запитання: яке авто?
Тому що якимось дивом ми з вами сьогодні збираємо вже на сімнадцяту.
Я вже зрозуміла, щоб твоя сторінка не загнулась остаточно, кожен допис про машини для фронту потрібно балансувати дописом про котів. Приблизно три десятки котів на одну машину.
Збентежена і не знаю, що робити, бо коти лишилися вдома, а я тут. Приставати до чужих котів? Чи можна котів замінити голубами?
Добре, вважайте що я сама як пташка тут цвірінькаю.
Звернулися хлопці з 117 окремої механізованої бригади, ситуація така. Після сильних боїв їх відвели на перегрупування і коротку ротацію, найближчим часом повертаються на фронт. У попередньому бою вони втратили баггі, на якому вивозили загиблих і поранених.
Їхній медик пан Володимир про це розповів, ніби виправдовуючись: що відлетіло колесо, але він ніяк не може просити хлопців її витягти, бо це означає ризикувати життям людей.
І що з транспорту у нього лише низький тихоходний бус, по суті мішень на колесах.
І що їм потрібна швидка маневрена машина, без якої забирати поранених по суті нічим.
Вони відкрили збір на пікап, і вже зібрали майже 70 тисяч, але на це у них пішло більше місяця. А далі ну от така складна ситуація, ще одного місяця у них нема.
Загальна сума до збору 240 тис. Я погодилася відкрити банку на тих 170, яких бракує. З надією, що ми якось це зробимо до їхнього виїзду з полігону.
Цвірінь. Тобто няв.
А це бусік, куплений за ваші гроші. Переїхав з харківського напрямку на запорізький.
На Харківщині у наших хлопців завдання ускладнилися, і ми їм купили іншу автівку (див вчорашній і попередні дописи). А бусік вони повернули фонду у справному і обслуженому стані, і пан Тарас, не зупиняючись і без відпочинку, тут же перегнав його новим користувачам.
Я іноді почуваюся маленькою ниткою гігантської павутини. У цю саму хвилину між тилом і фронтом відбуваються тисячі подібних взаємодій. Система, механізм, який ніколи не спить. Складність і розгалуження якого неможливо уявити.
Не полізли б в Україну - жили б як у бога за пазухою, нічого б цього не було.
Це моя універсальна перша і остання реакція на всі вибухи, катастрофи, обвали під'їздів і відео з тим, як вони самі себе підривають гранатами.
Якого вони до нас поперли, чого їм вдома не сиділося?
І ще, я скептично сприймаю усі слова про карму. Це не карма, це логіка війни. Вона обов'язково повернеться на територію агресора.
Дівчата зробили все що могли і навіть більше.
Прекрасний номер і прекрасний результат.
Щодо можливої перемоги - ми ж все розуміємо. Знову вигравати для Англії? Де нам ці конкурси проводити під час війни?
Євробачення було гучним майданчиком, і наші використали його повною мірою.
З полегшенням відкладаємо тематичні срачі до наступного року :)
Апд.
Не знаю, що буде далі, але у нас вже є один хлопець і взвод дівчат, готових пригнати з Британії хоч праворульку, хоч чорта лисого.
Вибачте, я сиджу і єхидно хіхікаю. Дівчата, ви найкращі. Українки - це стихійна сила.
Перепрошую, доки сиджу у бані, фонтаную численними ідеями, як нам облаштувати Україну :)
Хтось пам'ятає, як починав свою роботу Український культурний фонд? Держава визнала, що їй бракує гнучкості і фантазії, щоб передбачити, придумати і реалізувати різні проекти у культурній сфері. І налагодила максимально тісну співпрацю з "волонтерством" від культури:
Виділила чималу суму коштів і створила механізм для прийому, розгляду і фінансування грантових мікро- і середніх заявок.
Скільки крику було, що це "корупційна кормушка" Порошенків, скільки бруду вилилося на Марину Анатоліївну, яка очолила Наглядову раду, і як всі позатикалися буквально у перший рік.
Коли виявилося, що гроші не розікрали, а пустили на сотні класних ініціатив по всій Україні. Це була поворотна точка, початок нового культурного відродження, який був би неможливим без вливання бюджетних коштів.
Так от, до чого це я. Зелені звісно все зламали, у перший же рік вигнали стару команду і нав'язали випускників трускавецьких академій.
Але я сподіваюся, що зелені не вічні, і після їхнього правління щось іще можна буде відновити.
А також обов'язково потрібно створювати щось подібне для волонтерських ініціатив допомоги фронту. Зараз люди збирають на пластини для поранених, на підтримку вдів і сиріт, на вивезення і порятунок тварин із зони бойових дій, на навчання переселенців, на відбудову зруйнованих бібліотек
І ще тисячі інших проектів, до яких державний апарат ніколи не дійде через свою інерційність, брак людей і компетенцій. Держава могла б підтримувати фінансово такі ініціативи через схему, подібну до УКФ. І це не мільярди, це всього навсього вартість реконструкції стадіону у якійсь Решетилівці, а користь була б колосальною.
Розробники і виробники, яких зібрав і оплатив Порошенко, передали на фронт уже 18 комплексів "Ай-Петрі", на черзі ще два
Ми не бачили начинку цих комплексів, у соцмережах побіжно показали командні пункти і машини, переобладнані під кімнати відпочинку. Можна скласти уявлення, що кожен комплекс складається з кількох контейнерів, і на цьому все.
Так от, зверніть увагу на швидкість виконання. 20 шт за лічені місяці - це дуже швидко. Це означає, що робота ведеться день і ніч, це в рази швидше, ніж з іншими проектами ПП і Справи громад - пральними комплексами, шиномонтажами і сто на колесах.
Це означає, що хлопці з усіх сил женуться навперейми з тим, що не можна називати, і це неназване трошки-трошки відстає, буквально на півкроку.
Кажуть, результати роботи комплексу офігенні. Кажуть, він дійсно садить авіабомби без детонації. Це дуже скупо і в загальних рисах, а деталей не буде... Зціпивши зуби, усі працюють.
Справа громад просить підтримати фінансово проект.
💳 ПРИВАТ24 - 5169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ - 5375411501778331
🌎 PayPal - wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20) - THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Сьогодні день хороших новин, як медом по грудях
Це фото з серії було - стало. Хлопці, яким ми підтримали збір і дозбирали 80 тисяч гривень, яких бракувало для купівлі авто, уже отримали свою машину на позиції.
Подивіться відео, обійміть себе і похваліть - всі ті, хто вкладався у цей збір. Задоволені усмішки хлопців - ваша заслуга.
Пс. Якщо хто не знав, то Тамара Дуда - це я. Такий псевдонім у письменниці Горіха Зерня :) бо весь час хтось питає.
На цнотлимому фейсбуці цьому не зрадіють, а телеграм все стерпить, тому покажу.
Зарядну станцію оплатила, сьогодні відправлять до хлопців. Про формат подяки теж домовилися, скрін нижче.
Бійці просили переказати велику вдячність усім вам, сказали що ви найкращі, і що вони дуже цінують вашу допомогу.
Друзі, ми зібрали 170 тисяч гривень на медевак. Щойно я розбила банку.
Також ми провели розіграш серед донаторів, обрано 5 переможців. Це люди, які можуть надати свій текст, який буде написаний на снарядах, які полетять у бік ворога. Ваш персональний постріл.
Але кожен, хто брав участь у зборі, зробив свій постріл. Це ваш внесок у порятунок наших захисників. Це те, що ви власними руками зробили, щоб вони могли воювати з більшою ефективністю.
І ще одне. Я б хотіла окремо подякувати людині, яка кожен мій збір закриває великою п'ятизначною сумою. Ви робите це тихо, жодного разу не оголосивши себе. Я просто хочу сказати, що бачу кожен такий платіж і глибоко вам вдячна.
Друзі, на машину лишилося дозбирати 68 тисяч.
І далі у мене нема позитивних новин. Десять із десяти повідомлень у мене починаються зі слів: нас перевели самі знаєте куди, терміново треба...
Я нікому нічого не обіцяю, крім медиків. Ось зараз закриємо цю машину для медика, потім на прохання ще одного дуже хорошого хлопця, лікаря, купимо дві зарядних станції.
Далі я навіть не заглядаю, це якесь жерло вулкана.
Можливо потім буде легше, але зараз за відчуттями і запитами найскладніший момент за останній рік. Я прошу по можливості вкластися у ці збори.
У коментарі кину ще фото-відео хлопців. У мене насправді десятки таких відео, але я трохи в розгубленості. Мені здається, зараз не треба нікого додатково мотивувати, це все мішура.
Вони зовсім скоро повертаються у гарячі бої, а машини для евакуації поранених нема, от у чому проблема.
Я вже читаю і чую - хто критикує укріплення, хай бере лопати в руки і іде копати.
Цікаво виходить, правда? Копати маємо ми, а гроші за це отримають харківські прокладки від Слуг народу. Понапідписували договорів з бомжами і зеками, обсяги розкрадань скоро до мільярда дійдуть, це те що навскидку, але винні звісно ж ті, хто про це наважується говорити.
Ось "зуби дракона" на прикордонні Харківщини. Зелені впевнені, що їм це зійде з рук. Накрадено стільки, що вони можуть прикупити необмежену кількість "лідерів думок", які гаситимуть хвилю в інтернеті. А телевізор вони і так контролюють.
Друзі, от саме у цей момент звертайте увагу на те, хто що робить і хто що говорить. Так як люди проявляться зараз - такими вони насправді є, як би потім не викручувалися і не викручували контекст.
Звертайте увагу на тих, хто забалакує тему укріплень на Харківщині.
До Києва з неоголошеним візитом прибув Держсекретар США.
Мені здається, ситуація дійсно складна, причому основна загроза навіть не з Харківщини.
Когось зараз візьмуть за вухо і добряче повозять носом по столу. Принаймні я на це всім серцем сподіваюся.
Це я їх попросила у письмовому вигляді сформулювати потреби. (Безуспішно намагаюсь хоч якось все систематизувати)
Скажіть, як їх не обійняти у відповідь?
Спільними зусиллями на медевак ми сьогодні зібрали 53 тисячі. Це дуже добре, рухаємося далі
Вже з місяць у видавництві «Ще одну сторінку» продається роман Вірджинії Вулф «Орландо» у моєму перекладі.
Я раджу. І не тільки тому, що вклала у цю роботу достатньо багато сил. А і тому, що це ні на що не схожа, оригінальна, неймовірно сучасна – я б сказала, з випередженням навіть нашого часу – іронічна, філософська книга. Можливо притча. Жарт, маніфест, виклик, загадка, написана геніальною рукою.
Сюжет взагалі не простий, його неможливо переказати двома словами. Якщо зовсім-зовсім спрощено, герой – молодий британський аристократ – половину свого життя проживає як і належить привілейованому чоловікові свого часу.
А потім на піку кар’єри дещо відбувається, і він одного ранку прокидається жінкою. І довершує свої справи, починає нові та живе далі вже у жіночому тілі. Прикро, звісно, але буває.
Причому живе у сукупності більше трьохсот років. Саме стільки часу йому, а потім їй знадобилося, щоб навчитися писати, розібратися у собі, зрозуміти, чого ж вона хоче від життя і призвичаїтися до суспільства і людей довкола.
Якщо у вас немає у запасі трьохсот років, але є кілька днів для вдумливого читання та інтелектуального екстазу – ця книга для вас.
І ще вона страшенно смішна. Я не знаю, чи будете ви так само реготати при читанні, як я веселилася при перекладі, але щиро на це сподіваюся. Той факт, що у відгуках роман уже розтягнули на цитати, для мене показовий.
Посилання на книгу і видавництво у коментарях.
"Орландо зрозумів: далі жити в цьому домі неможливо й треба негайно покласти всьому край, та зробив те, що на його місці зробив би кожен молодий чоловік, тобто попросив короля Карла відправити його надзвичайним послом до Константинополя."
«Їй би довелося вийти за нього заміж, припускала вона, бо просто не уявляла, як іще його можна здихатися.»
«Хоча їхнє знайомство було дуже коротким, вони дізналися, як це часто буває між закоханими, все важливе одне про одного за кілька секунд, і тепер їм залишалося уточнити деякі другорядні деталі, наприклад, як кого звати, де вони живуть і жебраки вони чи люди з капіталом.»
Зоя Казанжи
Влада бреше. Посадовим особам плювати на людей, їхні відчуття, почуття, на цивільних, на військових, на тих хто в окупації, хто завтра опиниться в окупації, хто загине сьогодні, завтра і гинитиме ще і ще.
Влада поводиться зі своїми громадянами як з людьми, які несповна розуму. Згодовуючи рожеві шмарклі по всім можливим комунікаційним каналам. Спотворюючи реалії. В черговий раз заколисуючи абсолютно нерелевантними повідомленнями.
В той час, коли військові, які знаходяться під Харковом, відбивають атаку за атакою, втрачають побратимів, втрачають кілометри рік тому відвойованих територій. Ці військові прямим текстом кажуть: фортифікаційні споруди не збудовані, у 2023 році частина території була чомусь розмінована, люди своєчасно не евакуйовані, зброї та інших важливих речей не вистачає.
Кожний із нас, хто має хоч які аудиторії, розуміє, що панікувати і розганяти зраду не варто. Бо подібне дорого обходиться. Але поводити себе так, наче все у нас добре, це цинічно і гидко.
На фронті критична ситуація. Ворог має переваги у живій силі і у боєприпасах. Зараз ці кончені загрожують не Харкову, вони загрожують всій Україні. До міста – 30 кілометрів.
У мене знову дежавю, як перед 24 лютого. Коли всі криком кричали, що вторгнення неминуче, а влада генерувала те, за що треба притягати до кримінальної відповідальності. Вже кілька місяців нас заколисували повідомленнями високопосадовців, що навкруги Харкова вибудована оборона. Я вже мовчу про всі оті недолугі заяви Зеленського, який типу інспектував ті "потьомкінські дєрєвні", де йому демонстрували заспокійливі картинки.
Харків зараз рятують:
57 мотопіхотна бригада
42 механізована бригада
125 бригада ТРО
Підрозділ ГУР МО «Кракен»
13 бригада Нацгвардії «Хартія».
Гостра потреба в дронах. Бачу, що організовують збори. Правда, ті збори у нас не припиняються. Тому долучайтеся хоч як, бо це важливо зараз.
З бюджетів міст ці владні дегенерати позабирали військовий ПДФО і порушили чисельні кримінальні справи проти посадових осіб місцевого самоврядування через те, що ті … закуповували різноманітне обладнання для наших військових.
Яких ще ворогів нам треба, коли у нас є свої – нами ж відгодовані, нашою ж кров’ю напоєні?!
Мер Дніпра прямо питає: «є хоча б один правоохоронний орган у нашій державі, який допомагає ЗСУ, а не саботує зусилля суспільства та місцевого самоврядування?».
Ви розумієте, оці «5-6 ефективних менеджерів» на чолі з випадковим чоловіком у хакі, якого ми маємо нещастя бачити на чолі нашої держави, творять абсолютно дикі речі!
Чому ізраїльтяни, маючи купу претензій до влади, не сумніваються у своїй владі і не підозрюють, що їхня влада працює проти держави? Чому сумніваємось і підозрюємо ми своїх?
Так, наші союзники повільні, ми маємо до них запитання. Але ж наші союзники теж не сліпі.
Міноборони ролики знімає. Підбадьоруючі і мотивуючі. Окопи копайте, а не бюджети зі своїми радниками дерибаньте.
З покидьками з сусідньої недокраїни зрозуміло. З нашими що робити?
І так, я вважаю повними дегенератами тих, хто голосував за Зеленського. Хоч встигли повтікати, голосувальники?
Чергова наша автівка вже у хлопців. Сьогодні пан Тарас доставив її на Харківщину.
Саме туди, де зараз загострилася ситуація.
Зверніть увагу на автівку, якою бійці приїхали на точку збору, на її лобове скло.
Бійці дуже задоволені поповненням, потужна машина у хорошому стані, з належним технічним обслуговуванням. Хай служить довго.
Я досі чую від мами, що я все роблю правильно і вона на моїй стороні.
Ви розумієте, це як виграти у лотерею всього життя, це така рідкість у моєму поколінні - у багатьох моїх ровесниць складні, болючі, деструктивні стосунки з мамами. Я приблизно уявляю, чому так вийшло, але сьогодні не про це.
Сьогодні обіймаю свою маму через екран і думаю, що найкраще, що я можу зробити для своїх дітей - так само переконати їх, що вони найкращі, бусінки і молодці. І що мама завжди на їхньому боці. Ось така армія з однієї особи у їхньому розпорядженні.
З одного боку, одиночна армія - це таки малувато. А з іншого, ну і що, зате ж робе.
Наша велика зарядна станція уже у розвідників
Дякую всім, хто брав участь у цій затії.
Хай покупка довго і сумлінно служить.
Зустрічалася з друзями, які волонтерять і ганяють машини в Україну для військових.
"Ти знаєш, Тамара, таке відчуття, що от ті хто допомагає армії, донатить і воює - це все одні і ті самі люди".
Тю, я не просто знаю, я в цьому вже переконалася. І ті, хто раніше стрибав за кермо і віз машину у будь який час дня і ночі, уже у більшості мобілізовані.
А з цього боку кордону знаєте яка приключка сталася? Щоб привезти машину з GB, потрібно чотири штампи в паспорт поставити. А це вже сторінка. І назад чотири штампи, це ще сторінка. А у чоловіків у паспортах по одній - дві сторінки вільних лишилося, і їх бережуть як зіницю ока.
Тому знайти водія, який навіть за гроші привезе автівку з Англії, практично неможливо.
Випереджуючи питання: важкі праворульні монстри на механіці - не зовсім те, на чому поїде жінка. Хоча якщо прийдеться...
Коротше, піду напевно потренуюся на механіці. І попрошу Віталіка дати поїздити з правим кермом про всяк випадок.
І ще одна думка про "Ай-Петрі"
Якщо приватний бізнес створив щось подібне, і воно себе настільки добре зарекомендувало в умовах фронту
Влада повинна б не козюльки з носа добувати і не за рейтинги-шмрейтинги триматися, не боятися страшного дядю-Порошенка, відкласти ці мишині бої в пісочниці, а підійти з конкретним питанням:
Чим ми можемо допомогти і і що зробити, щоб ви змогли масштабувати виробництво.
Мені здається, це ж очевидно.
Вже сьогодні в Києві передаємо ще п’ять нових засобів протидії радіотехнічній розвідці ворога «Ай-Петрі».
Наша команда поставила вже 18 комплексів нашим військовим і плануємо найближчим часом «добити» позначку у 20 одиниць, які працюватимуть у гарячих точках та закриватимуть від атак російських дронів сотні кілометрів фронту.
Що більше комплексів ми передаємо війську, то більше треба операторів, які пройшли якісну та фахову підготовку.
Військові почали рекрутингову кампанію — шукають тих, хто має вищу технічну освіту та мотивацію добровільно служити на контракті в елітному підрозділі «Ай-Петрі». Якщо ви теж хочете долучитися, залишаю посилання на реєстрацію: https://ai-petri.army/
Маємо забезпечувати надійний захист наших артилеристів, піхотинців та командних пунктів, тому щодня продовжуємо роботу над забезпеченням українських Збройних сил необхідною технікою.
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Я завелася в обговоренні у пані Білозерської, але не хочу флудити під чужим дописом, тому пишу у себе.
Мені здається, зараз час максимальної гнучкості у наборі персоналу для обслуговування ЗСУ. Якщо ми дійшли уже до мобілізації зеків із незакритими судимостями, то може час подумати про ще один варіант.
Раніше була практика роботи на Мінооборони за цивільними контрактами, потім її скасували. Може час повернути?
Щоб і жінки, і чоловіки могли підписувати звичайні трудові договори і ходити на роботу у військові частини і центри комплектації, навчальні центри та інші підрозділи у тилу. Без військового контракту.
Так, їх важче утримати на роботі і вони звільнятимуться при бажанні. Але це можуть бути адміністратори, діловоди, інженери, іт спеціалісти, перекладачі, водії, вантажники, кухарі і ще десятки інших спеціальностей.
Міноборони могло б стати крупним роботодавцем, місцеве населення б ходило на роботу. Так, цей персонал не піде штурмувати посадки, але ж він може розв'язати руки тим військовим, які підуть.
От я знаю кількох дуже толкових інженерів, які були списані з військової служби за станом здоров'я після поранення. Вони б хотіли приносити користь і працювати за фахом для збройних сил, але це зараз неможливо для них.
Матері з неповнолітніми дітьми, чоловіки юного або старшого віку, багатодітні батьки - вони б теж могли пригодитися, якби була можливість працювати за цивільним договором.
Щодо міркувань секретності і допуску до інформації - я впевнена, що це все вирішується. Нагадую, що у нас настільки критична ситуація, що вже мобілізують зеків.
Натрапила на рілз, у якому американський пожежник показує, як звільнитися від наручників. (Ніяк, якщо уявити це у реальному житті :) Але по суті він протиснув руку через кільце і так витягнув).
У таких відео найцікавіші коментарі. Кожен перший регоче, всі жарти такі - о, лол, дякую, тепер я знатиму, що робити, коли мене прикують до залізної палки, гагага.
Щасливе суспільство благополучних людей, які навіть думки не допускають, що з ними може статися щось погане. Якщо ти не злочинець і не порушуєш закон, кайданки тобі не світять, їх нема у твоїй картині буття.
Вони не уявляють, що таке жити з відчуттям, що з тобою і твоїми дітьми може статися що завгодно. Що кожна ніч може бути останньою, що не треба робити дорогі покупки, будуватися чи прив'язуватися до речей. Що навіть у соцмережах треба бути дуже обережним, вивіряти кожне слово, бо це твоя безпека а також можлива травма для інших.
Коли довкола стільки трагедій і насильницьких смертей, що вони за все життя не бачили навіть у фільмах.
Мене не лякає, а дивує цей контраст. Як так може бути, що світ за межами України настільки розслаблений і такий впевнений у власній безпеці. Це так по дитячому недалекоглядно.