10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Шукаю зарядні станції у першу чергу у Харкові. Ну бо ми зараз все намагаємося купувати у першу чергу у Харкові.
На жаль, на складі нема, але менеджер замовить у постачальника.
- Це ж для ваших хлопців, на Харківщині воюють.
- Я розумію, у мене чоловік теж там.
Віка, хай у вашого чоловіка все буде добре. Дякую що працюєте на вихідних.
Ну а нам лишилося добити 13 тис. Дякую всім, хто долучається. Ось вам іще фото хлопців.
Вчора цілий день провела у намаганні відправити податкову декларацію за 23й рік через електронний кабінет платника податків.
Ні, я не здуріла і не прогавила усі терміни, просто я це робила у лютому, звіт не пройшов через те, що система не розпізнала електронний підпис.
Потім я вручну віднесла цей звіт у податкову і все проштампувала.
На цьому заспокоїлася, але рано. Вчора полізла у цей кабінет і з'ясувала, що в системі моєї звітності досі нема.
Коротше, щоб не втомлювати, повний робочий день коту під хвіст, з ранку до ночі танці з бубнами, - безрезультатно. У службі підтримки привату зрештою сказали, що проблема не з їхнього боку, у мене один єдиний сертифікат підпису, він дійсний.
Проблема зі сторони електронного кабінету.
До чого я веду? Думаю, як же вдало все влаштувалося. Яка я молодець, що кричала на "електронного помічника Яну" вчора, а не сьогодні.
Сьогодні я б до них взагалі не додзвонилася! Сьогодні чоловіки намагаються зайти у Резервіст плюс чи як він там.
Пс. У спілкуванні з чат-ботом треба весь час повторювати "зв'язок з оператором" і тільки це. Рано чи пізно воно переключить вас на людину.
Увага! Терміново🔥потрібна допомога підрозділу ДШВ, який зараз знищує ворога у Харківській області.
Позапланове прохання, бо щойно зателефонували — внаслідок щільного обстрілу постраждало обладнання роти ударних БПЛА. В них зараз є запас ФПВ-дронів, але терміново потрібні Старлінки, антени-підсилювачи, щогли та комп'ютери.
Загальний кошторис на закупівлю всього за списком - 350 398 гривень.
Дуже прошу допомогти, бо варіантів нема. Прошу особисто ще й тому, бо там проходять службу наші добрі знайомі. Тому прохання особисте. І так — репост, уподобайка, коментар. Це також допомагає!
💳 ПРИВАТ24:
5169 3305 2068 6400
💳 ІНШІ БАНКИ:
5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20):
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Друзі, маємо ще один важливий збір. Вони всі важливі, але це прикордоння Харківщини.
Прохання медика 1 штурмового батальйону 92 ОШБр ім.Івана Сірка.
Дуже потрібні дві зарядних станції для роботи медпункту і для використання під час виходів на бойові завдання.
Хлопці дуже відповідальні і скромні у проханнях, ніколи не турбували надмірними запитами. Скоріше я час від часу запитувала, як у них справи, і переважно чула, що все добре, і що вони дуже вдячні за машину, яку ми з вами купили ще рік тому. Досі їздить, до речі.
Так от, давно я не чула такого зібраного, зосередженого і втомленого голосу. У них там дуже динамічна обстановка зараз, критично потрібні тихі та надійні зарядні станції, генератори не підходять.
Попросили 2 штуки Bluetti AC200P, 2000 Вт, 2000 Вт/год. Поки що на розетці є за 47 і 52 тис грн за штуку. Сподіваюся, ми встигнемо їх вихопити, доки ціни не злетіли у зв'язку з блекаутами.
Дозволити собі автентичну, справжню вишиванку може далеко не кожна українка.
Ну слухайте, часи коли їх купували по 15 доларів, давно минули - хоча і тоді у когось 15 дол були місячним бюджетом.
Зараз така сорочка коштує 40-50 тисяч гривень, щоб купити.
Тому я, напевно, іще довго ходитиму у машинних вишиванках за півтори тисячі, мені норм.
У мене є одна бабина сорочка, але чи то баби у нас були дрібнішими, чи то ми так розрослися, але я її могла одягти хіба в школі, і потім на фотосесії уже своїм донькам давала, коли були маленькими.
Є сорочка, яку по купону вишила мама. Другу вона все ніяк не дошиє, після поранення рука не працює так як слід.
Є кілька старіших сумських, викуплених у перекупів, які я потім реставрувала як могла і виводила плями. Ну по перше вони у селі, а по друге це звичайні буденочки з грубезного конопляного полотна, навряд чи ними можна похвалитися на свято.
Я радію абсолютно всім вишиванкам, і старим, і сучасним, і ручним, і машинним, і з маками і без, які сьогодні були у стрічці. Це така радість, що люди знайшли час, згадали, потурбувалися.
І ще я подумала, що я б на уроках праці учила дітей кроїти традиційні сорочки і вишивати. Це міг би бути прекрасний проект на кілька років, коли дитина обирає собі традиційний узор і крій з регіону походження і шиє для себе схожу річ.
У мене є відчуття, що нашим дітям не завадить якесь ремесло у руках. Шиття і кулінарія - це те, з чого можна почати бізнес на новому місці.
"День виживанки..."
Побачила сьогодні у фб.
Так, цього року виживаємо, не вишиваємо.
Одна дитина пішла до школи у вишитій сукні, під яку одягла теплі сірі колготки і масивні підліткові черевики. Малюк десь загубив новішу вишиванку і одягнув на розмір меншу.
Але зранку все одно була повітряна тривога, сиділи у сховищі.
З мамою, яка глядить обох за моєї відсутності, мало не посварилися. Наше єдине яблуко розбрату - село. Я наполягаю, що потрібно вивезти ікони, фотографії, рушники і вишиванки. Мама не хоче, бо без ікон і рушників хата мертва.
Мама, як ти не розумієш, нас все одно зітруть у труху, тут будуть руїни. - Доця, а може ж не будуть. Може омине, ми ж надіємся.
Плачемо обоє, я тут, вона там.
Не так давно прочитала допис однієї психологині, яка дає критерії "достатньо хорошої мами". У першому пункті про те, що достатньо хороша мама не лишає своїх дітей більш ніж на два тижні.
Я почуваюся з усіх сторін недостатньою, бо не бачила своїх малих уже 16 днів. Я розумію, що цього року все не так, як мало бути.
Але ми все виправимо через рік, і вишиванку по розміру, і хату, і колготки. Я надіюся. Ми надіємося.
І навздогін до попереднього допису.
Мотивувати людей тим, що після поточного збору у нас уже у черзі товпиться наступний - максимально дурацька тактика, я це розумію.
Яке щастя, що я не платний рекламіст у себе на роботі, і мені за це не платять гроші. Бо я б себе уже звільнила :)
Безмежно дякую людям, які підтримують збір попри все.
Те що росіян порвало на клапті від співу Блінкена у барі, що вони носять у зубах кожну деталь, починаючи від тексту пісні, - це закономірно і прогнозовано. Можливо навіть для них це і робилося більшою мірою, ніж для українців.
Те що українці у більшості реакцій скептичні (з того що я бачила, може в інших бульбашках інакше, не знаю) - для мене теж закономірно і прогнозовано.
Українці зчитують, але погано реагують на символічні кроки. Це те, чого ніяк не може зрозуміти наша влада.
Нас перегодували красивими символічними жестами і красивими словами. У президента нашої країни велика професійна команда спічрайтерів, і він просто залюбив країну в мозок своїми щоденними символічними пафосними зверненнями.
Зрештою ми тут дійшли висновку, що йому сказати щось красиве - як дурному з гори скотитися, не більше.
На жаль, такий самий скепсис є щодо заходу. Бо на тлі запевнень у безумовній підтримці країна півроку воює без західної допомоги, про це вже всі сказали. Бо здавалося б найближчі сусіди і союзники можуть однією рукою вивішувати наші прапори, а другою висипати на землю наше зерно. Бо санкції - санкціями, а війну росія фінансує з продажу нафти за кордон.
І головне. Ми всі сподіваємося, що у заходу є важелі впливу на Зеленського і ко. Що вони знають і можуть впливати на фінансові потоки його самого і оточення. Що його втримають у берегах і зрештою змусять провести вибори. Бо всередині країни таких важелів не лишилося.
І тому нам хотілося б почути не щось символічне, а більш реальне. Простими некрасивими словами, але чесними. А потім побачити дії на продовження цих слів. Наприклад, у вигляді літаків чи зброї. Чи збиття російських ракет над територією України парасольковими ппо сусідів. Чи персональних санкцій проти українських корупціонерів, продажних суддів і крадіїв бюджету.
Бо поки що всі новини у нас у майбутньому часі - зроблять, виділять, надішлють. Все це буде колись, якщо ми доживемо.
За добу зібрати вантаж найдефіцитнішого обладнання і доставити його на околиці Вовчанська — ви вмієте допомагати ЗСУ, а ми вміємо в логістику.
Для 57 ОМПБР та 47 ОАБР Петро Порошенко привіз, як учора і пообіцяли:
- 200 ФПВ-дронів із вбудованими платами ініціації (по 100 штук 8" та 10")
- 3 квадроцикли
- 5 Старлінків
- 7 DJI Mavic 3 Pro - денні квадрики
- 1 Autel EVO Max 4T - нічний квадрик з тепловізором
- 3 зарядні станції Bluetti
- 2 мобільні станції РЕБ на техніку
- 7 дизельних генераторів
- ... та пригнали пересувну майстерню на базі DAF Leyland 45.150
Суть і зміст роботи волонтерів у тому, що на ухвалення рішення про вирішення критичного завдання витрачаються хвилини, на організацію логістики години. Все впирається лише у ресурси.
Суть роботи державного механізму в плановості. Правда, де цей державний механізм з мільйоном дронів я поки не знаю.
А на післязавтра знову потрібно зібрати критичний вантаж :(
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
Ми тут з хлопцями порадилися, і вони не змогли мені відмовити.
Враховуючи той факт, що це танкісти, відкриваються нові перспективи для нашого збору.
Сьогодні пропонуємо простий як двері лот: бойовий постріл від вашого імені. З вашим текстом ось на такому "кабанчику".
Проведемо розіграш серед усіх учасників збору на медевак. П'ятеро щасливчиків зможуть передати персональний привіт ворогу і отримати прекрасне фото на заставку.
Щойно мені з подякою подзвонив командир частини, у яку ми передали авто.
Я розгубилася, розхвилювалася, побажала всього найкращого у відповідь і запропонувала звертатися, якщо що.
Тільки посоромилася задати головне запитання: яке авто?
Тому що якимось дивом ми з вами сьогодні збираємо вже на сімнадцяту.
Я вже зрозуміла, щоб твоя сторінка не загнулась остаточно, кожен допис про машини для фронту потрібно балансувати дописом про котів. Приблизно три десятки котів на одну машину.
Збентежена і не знаю, що робити, бо коти лишилися вдома, а я тут. Приставати до чужих котів? Чи можна котів замінити голубами?
Добре, вважайте що я сама як пташка тут цвірінькаю.
Звернулися хлопці з 117 окремої механізованої бригади, ситуація така. Після сильних боїв їх відвели на перегрупування і коротку ротацію, найближчим часом повертаються на фронт. У попередньому бою вони втратили баггі, на якому вивозили загиблих і поранених.
Їхній медик пан Володимир про це розповів, ніби виправдовуючись: що відлетіло колесо, але він ніяк не може просити хлопців її витягти, бо це означає ризикувати життям людей.
І що з транспорту у нього лише низький тихоходний бус, по суті мішень на колесах.
І що їм потрібна швидка маневрена машина, без якої забирати поранених по суті нічим.
Вони відкрили збір на пікап, і вже зібрали майже 70 тисяч, але на це у них пішло більше місяця. А далі ну от така складна ситуація, ще одного місяця у них нема.
Загальна сума до збору 240 тис. Я погодилася відкрити банку на тих 170, яких бракує. З надією, що ми якось це зробимо до їхнього виїзду з полігону.
Цвірінь. Тобто няв.
А це бусік, куплений за ваші гроші. Переїхав з харківського напрямку на запорізький.
На Харківщині у наших хлопців завдання ускладнилися, і ми їм купили іншу автівку (див вчорашній і попередні дописи). А бусік вони повернули фонду у справному і обслуженому стані, і пан Тарас, не зупиняючись і без відпочинку, тут же перегнав його новим користувачам.
Я іноді почуваюся маленькою ниткою гігантської павутини. У цю саму хвилину між тилом і фронтом відбуваються тисячі подібних взаємодій. Система, механізм, який ніколи не спить. Складність і розгалуження якого неможливо уявити.
Не полізли б в Україну - жили б як у бога за пазухою, нічого б цього не було.
Це моя універсальна перша і остання реакція на всі вибухи, катастрофи, обвали під'їздів і відео з тим, як вони самі себе підривають гранатами.
Якого вони до нас поперли, чого їм вдома не сиділося?
І ще, я скептично сприймаю усі слова про карму. Це не карма, це логіка війни. Вона обов'язково повернеться на територію агресора.
Дівчата зробили все що могли і навіть більше.
Прекрасний номер і прекрасний результат.
Щодо можливої перемоги - ми ж все розуміємо. Знову вигравати для Англії? Де нам ці конкурси проводити під час війни?
Євробачення було гучним майданчиком, і наші використали його повною мірою.
З полегшенням відкладаємо тематичні срачі до наступного року :)
Друзі, за вчорашній день ми зібрали на зарядні станції 65 тисяч, і це дуже круто. Лишилося ще тридцять, і я дуже сподіваюся, що ми подолаємо і цей рубіж.
Для підтримки збору у мене є колекція високохудожніх фото. Наприклад, така
Це ті самі хлопці, яким потрібні станції. На передньому плані ми бачимо трофейний паспорт. На задньому щось догоря. Посередині найкращі у світі пірати, які ніби натякають нам з вами:
Не всеремось, все буде добре.
Чули б ви, скільки запитів, як криком кричать військові про потреби, як їхні командири не злазять з місцевої влади - бо просто нема більше до кого іти, крім людей і мерів - у вас би теж серце розривалося, як у мене.
Моя рідна Сумщина в очікуванні, прикордонники обдзвонюють усіх підряд, навіть маленьких приватних волонтерів, просять ці разові дрони хоч по одній штучці...
А що я можу відповісти, це ті що люди по кухнях збирають чи що? Це ж нереально таким чином забезпечити всі потреби.
Справа Громад вивернула зі складів усе що було, але ж вони гасять вже готову пожежу, головний акцент на Харківщині, щодня мега термінові збори. Як би не старався, це все одно гасіння маленької ділянки, а горить з усіх сторін.
Зараз Харківщина, завтра Сумщина...
Ми повинні вимагати від Зеленського і Шмигаля негайного реагування. Не справляються із забезпеченням оборони - хай до дідька звільняють місце тим, хто впорається.
Щоб знести незаконну забудову, встановлену на розкопах одного з найстаріших храмів України, знадобилося цілих 17 років.
За прямою аналогією: це все одно, якби побудувати таке одоробло посеред Колізію. І коли влада Риму його нарешті знесе через 17 років, волати у російських новинах, що "італійці знесли Колізей".
Ну абсурд же ж!
З рік тому я подавала через пані Зою Ярош запит щодо церкви, зведеної на території парку Нивки. Як з'ясувалося, ця будівля не має жодних документів чи дозволів, у жодному департаменті нам не змогли пояснити, звідки вона взялася і що робить у відпочинковій зоні киян.
І що? Час минув, у нас з'явилася колекція відписок від різних органів, але самобуд російського патріархату і досі там.
У Києві сотні таких об'єктів. Вони займають гектари комунальної території. І ведуть свою підривну діяльність, збираючи довкола себе прихильників російського світу. Це опорні пункти для підривної роботи проти України.
Поки що боротьба з ними ведеться на паперах, і кінця краю цьому не видно.
У Києві знесли храм-МАФ УПЦ, незаконно зведений на території Національного музею історії України поблизу Десятинної церкви. Демонтаж каплиці забезпечила Державна виконавча служба після рішення суду про знесення споруди, повідомили в Нацмузеї історії.
Фото: Facebook/Національний музей історії України
Перший віцепрем'єр-міністр України - міністр економіки України Юлія Свириденко скасовує наказ про бронювання працівників Glovo, Favbet Tech та інших.
Мені не так давно один діяч на фб доводив, що громадянське суспільство - це фікція, його в Україні нема і воно ні на що не впливає.
Все що ви можете - тільки кричати у фейсбуці, якось так.
Винесемо за дужки те, що громадянське суспільство в Україні - це волонтерка, причому вся. Приберіть волонтерську допомогу, побачите що буде.
Якщо обмежитися тільки "криками у ФБ". Так от, розголос у соцмережах - один з небагатьох інструментів, які у нас лишилися і які ще діють. Друге крило цього розголосу - наша парламентська опозиція, манюсінька фракція ЄС.
Тільки завдяки розголосу вдається знімати деякі одіозні законопроекти, відбивати атаку на мову та український дубляж, привертати увагу до кричущих випадків корупції.
Кримінальні справи і хоч якась реакція відбувається вже після розголосу. Згадайте хрестоматійні яйця по 17. Без публічного скандалу вони б уже були по сто сімнадцять.
Тому перепрошую, але напевно я і далі буду скандалити на фб. Принаймні знатиму, що хоч не промовчала.
Друзі, ми зібрали 170 тисяч гривень на медевак. Щойно я розбила банку.
Також ми провели розіграш серед донаторів, обрано 5 переможців. Це люди, які можуть надати свій текст, який буде написаний на снарядах, які полетять у бік ворога. Ваш персональний постріл.
Але кожен, хто брав участь у зборі, зробив свій постріл. Це ваш внесок у порятунок наших захисників. Це те, що ви власними руками зробили, щоб вони могли воювати з більшою ефективністю.
І ще одне. Я б хотіла окремо подякувати людині, яка кожен мій збір закриває великою п'ятизначною сумою. Ви робите це тихо, жодного разу не оголосивши себе. Я просто хочу сказати, що бачу кожен такий платіж і глибоко вам вдячна.
Друзі, на машину лишилося дозбирати 68 тисяч.
І далі у мене нема позитивних новин. Десять із десяти повідомлень у мене починаються зі слів: нас перевели самі знаєте куди, терміново треба...
Я нікому нічого не обіцяю, крім медиків. Ось зараз закриємо цю машину для медика, потім на прохання ще одного дуже хорошого хлопця, лікаря, купимо дві зарядних станції.
Далі я навіть не заглядаю, це якесь жерло вулкана.
Можливо потім буде легше, але зараз за відчуттями і запитами найскладніший момент за останній рік. Я прошу по можливості вкластися у ці збори.
У коментарі кину ще фото-відео хлопців. У мене насправді десятки таких відео, але я трохи в розгубленості. Мені здається, зараз не треба нікого додатково мотивувати, це все мішура.
Вони зовсім скоро повертаються у гарячі бої, а машини для евакуації поранених нема, от у чому проблема.
Я вже читаю і чую - хто критикує укріплення, хай бере лопати в руки і іде копати.
Цікаво виходить, правда? Копати маємо ми, а гроші за це отримають харківські прокладки від Слуг народу. Понапідписували договорів з бомжами і зеками, обсяги розкрадань скоро до мільярда дійдуть, це те що навскидку, але винні звісно ж ті, хто про це наважується говорити.
Ось "зуби дракона" на прикордонні Харківщини. Зелені впевнені, що їм це зійде з рук. Накрадено стільки, що вони можуть прикупити необмежену кількість "лідерів думок", які гаситимуть хвилю в інтернеті. А телевізор вони і так контролюють.
Друзі, от саме у цей момент звертайте увагу на те, хто що робить і хто що говорить. Так як люди проявляться зараз - такими вони насправді є, як би потім не викручувалися і не викручували контекст.
Звертайте увагу на тих, хто забалакує тему укріплень на Харківщині.
До Києва з неоголошеним візитом прибув Держсекретар США.
Мені здається, ситуація дійсно складна, причому основна загроза навіть не з Харківщини.
Когось зараз візьмуть за вухо і добряче повозять носом по столу. Принаймні я на це всім серцем сподіваюся.
Це я їх попросила у письмовому вигляді сформулювати потреби. (Безуспішно намагаюсь хоч якось все систематизувати)
Скажіть, як їх не обійняти у відповідь?
Спільними зусиллями на медевак ми сьогодні зібрали 53 тисячі. Це дуже добре, рухаємося далі
Вже з місяць у видавництві «Ще одну сторінку» продається роман Вірджинії Вулф «Орландо» у моєму перекладі.
Я раджу. І не тільки тому, що вклала у цю роботу достатньо багато сил. А і тому, що це ні на що не схожа, оригінальна, неймовірно сучасна – я б сказала, з випередженням навіть нашого часу – іронічна, філософська книга. Можливо притча. Жарт, маніфест, виклик, загадка, написана геніальною рукою.
Сюжет взагалі не простий, його неможливо переказати двома словами. Якщо зовсім-зовсім спрощено, герой – молодий британський аристократ – половину свого життя проживає як і належить привілейованому чоловікові свого часу.
А потім на піку кар’єри дещо відбувається, і він одного ранку прокидається жінкою. І довершує свої справи, починає нові та живе далі вже у жіночому тілі. Прикро, звісно, але буває.
Причому живе у сукупності більше трьохсот років. Саме стільки часу йому, а потім їй знадобилося, щоб навчитися писати, розібратися у собі, зрозуміти, чого ж вона хоче від життя і призвичаїтися до суспільства і людей довкола.
Якщо у вас немає у запасі трьохсот років, але є кілька днів для вдумливого читання та інтелектуального екстазу – ця книга для вас.
І ще вона страшенно смішна. Я не знаю, чи будете ви так само реготати при читанні, як я веселилася при перекладі, але щиро на це сподіваюся. Той факт, що у відгуках роман уже розтягнули на цитати, для мене показовий.
Посилання на книгу і видавництво у коментарях.
"Орландо зрозумів: далі жити в цьому домі неможливо й треба негайно покласти всьому край, та зробив те, що на його місці зробив би кожен молодий чоловік, тобто попросив короля Карла відправити його надзвичайним послом до Константинополя."
«Їй би довелося вийти за нього заміж, припускала вона, бо просто не уявляла, як іще його можна здихатися.»
«Хоча їхнє знайомство було дуже коротким, вони дізналися, як це часто буває між закоханими, все важливе одне про одного за кілька секунд, і тепер їм залишалося уточнити деякі другорядні деталі, наприклад, як кого звати, де вони живуть і жебраки вони чи люди з капіталом.»
Зоя Казанжи
Влада бреше. Посадовим особам плювати на людей, їхні відчуття, почуття, на цивільних, на військових, на тих хто в окупації, хто завтра опиниться в окупації, хто загине сьогодні, завтра і гинитиме ще і ще.
Влада поводиться зі своїми громадянами як з людьми, які несповна розуму. Згодовуючи рожеві шмарклі по всім можливим комунікаційним каналам. Спотворюючи реалії. В черговий раз заколисуючи абсолютно нерелевантними повідомленнями.
В той час, коли військові, які знаходяться під Харковом, відбивають атаку за атакою, втрачають побратимів, втрачають кілометри рік тому відвойованих територій. Ці військові прямим текстом кажуть: фортифікаційні споруди не збудовані, у 2023 році частина території була чомусь розмінована, люди своєчасно не евакуйовані, зброї та інших важливих речей не вистачає.
Кожний із нас, хто має хоч які аудиторії, розуміє, що панікувати і розганяти зраду не варто. Бо подібне дорого обходиться. Але поводити себе так, наче все у нас добре, це цинічно і гидко.
На фронті критична ситуація. Ворог має переваги у живій силі і у боєприпасах. Зараз ці кончені загрожують не Харкову, вони загрожують всій Україні. До міста – 30 кілометрів.
У мене знову дежавю, як перед 24 лютого. Коли всі криком кричали, що вторгнення неминуче, а влада генерувала те, за що треба притягати до кримінальної відповідальності. Вже кілька місяців нас заколисували повідомленнями високопосадовців, що навкруги Харкова вибудована оборона. Я вже мовчу про всі оті недолугі заяви Зеленського, який типу інспектував ті "потьомкінські дєрєвні", де йому демонстрували заспокійливі картинки.
Харків зараз рятують:
57 мотопіхотна бригада
42 механізована бригада
125 бригада ТРО
Підрозділ ГУР МО «Кракен»
13 бригада Нацгвардії «Хартія».
Гостра потреба в дронах. Бачу, що організовують збори. Правда, ті збори у нас не припиняються. Тому долучайтеся хоч як, бо це важливо зараз.
З бюджетів міст ці владні дегенерати позабирали військовий ПДФО і порушили чисельні кримінальні справи проти посадових осіб місцевого самоврядування через те, що ті … закуповували різноманітне обладнання для наших військових.
Яких ще ворогів нам треба, коли у нас є свої – нами ж відгодовані, нашою ж кров’ю напоєні?!
Мер Дніпра прямо питає: «є хоча б один правоохоронний орган у нашій державі, який допомагає ЗСУ, а не саботує зусилля суспільства та місцевого самоврядування?».
Ви розумієте, оці «5-6 ефективних менеджерів» на чолі з випадковим чоловіком у хакі, якого ми маємо нещастя бачити на чолі нашої держави, творять абсолютно дикі речі!
Чому ізраїльтяни, маючи купу претензій до влади, не сумніваються у своїй владі і не підозрюють, що їхня влада працює проти держави? Чому сумніваємось і підозрюємо ми своїх?
Так, наші союзники повільні, ми маємо до них запитання. Але ж наші союзники теж не сліпі.
Міноборони ролики знімає. Підбадьоруючі і мотивуючі. Окопи копайте, а не бюджети зі своїми радниками дерибаньте.
З покидьками з сусідньої недокраїни зрозуміло. З нашими що робити?
І так, я вважаю повними дегенератами тих, хто голосував за Зеленського. Хоч встигли повтікати, голосувальники?
Чергова наша автівка вже у хлопців. Сьогодні пан Тарас доставив її на Харківщину.
Саме туди, де зараз загострилася ситуація.
Зверніть увагу на автівку, якою бійці приїхали на точку збору, на її лобове скло.
Бійці дуже задоволені поповненням, потужна машина у хорошому стані, з належним технічним обслуговуванням. Хай служить довго.
Я досі чую від мами, що я все роблю правильно і вона на моїй стороні.
Ви розумієте, це як виграти у лотерею всього життя, це така рідкість у моєму поколінні - у багатьох моїх ровесниць складні, болючі, деструктивні стосунки з мамами. Я приблизно уявляю, чому так вийшло, але сьогодні не про це.
Сьогодні обіймаю свою маму через екран і думаю, що найкраще, що я можу зробити для своїх дітей - так само переконати їх, що вони найкращі, бусінки і молодці. І що мама завжди на їхньому боці. Ось така армія з однієї особи у їхньому розпорядженні.
З одного боку, одиночна армія - це таки малувато. А з іншого, ну і що, зате ж робе.
Наша велика зарядна станція уже у розвідників
Дякую всім, хто брав участь у цій затії.
Хай покупка довго і сумлінно служить.