10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Ну таке. Обід готувати можна. Теплої води у бойлері вистачає на час відключення. Холодильник теж ніби тримає без цих фокусів із заморожуванням води у пляшках.
Вчора викликали до малої швидку, так лікарі піднялися на сьомий поверх, слова не сказали. Я боялася, що буде як з кур'єрами глово, не вище п'ятого.
Співчуваю тим, хто живе на верхніх поверхах, на це неможливо дивитися, особливо коли з дітками ідуть. У нашому будинку 25, це жесть. Мій сьомий - за щастя.
З усього обладнання поки що треба докупити цих лампочок з акумуляторами, які вкручують замість звичайних (забула, як вони називаються), і поки що все.
Мені дуже потрібно привернути вашу увагу до цього допису, тому я напишу голосно — УВАГА🔥, це про мою військову частину!
По всій країні вздовж доріг стоять рекламні щити про рекрутинг у ЗСУ. Кличуть усі підрозділи, потрібні всі спеціальності. І тут ось я, привіт, і теж про рекрутинг.
Почнемо з того, що це про ДШВ — один із підрозділів десантно-штурмових військ. А ще, у нас чудові командири, я зараз без сарказму, і чудовий колектив. Продовжимо тим, що практично ВСІ великі волонтерські проєкти ГО Право Громад та Фонду Порошенка народилися якраз у співпраці з командуванням цього підрозділу. Так, ті самі прально-душові комплекси. Так, ті самі ремонтні майстерні. Так, ті самі мобільні їдальні. Так, ті самі "малюки" Foden 6*8 - наша частина найбільший оператор цих машин в Україні. І так далі, і так далі, і так далі.
Ми ростемо, ми збільшуємось у розмірі й нам потрібні люди.
І доки ми не перейшли до вакансій, я прошу обов'язково зробити репост! Бо потім забуду про це попросити.
А тепер давайте про вакансії. Токарі та електрики-дизелісти, машиністи екскаватора та майстри з ремонту гідравлічних систем, зв'язківці та фельдшери, потрібні водії (дуже багато, з категоріями В, С та С1), потрібні старші техніки обслуговування та ремонту, потрібен один помічник фармацевту та один швець (кальмара як і раніше, не пропонувати). Так, і ще потрібна медсестра. Медбрат теж влаштовує. Потрібні усі, в кого руки ростуть з плечей, а не за тазостегнового суглоба.
Слухайте, потрібні багато десятків ТИЛОВИХ. У нас немає героїчних подвигів та штурмових дій, у нас немає нічних рейдів та десантування. Ми – логістика ДШВ. Ми терплячі та невтомні мурахи, які тягають усе з місця на місце, евакуювали підбиту техніку і потім ремонтують. Наші ремонтники вміють схрещувати запчастини непримиренних конкурентів автовиробників.
У цей момент давайте знову відвернемось від теми і я знову попрошу про репост — це дуже здорово допоможе.
Ну, а тепер формальності:
вік від 30 до 50 років
нормальний стан здоров'я (у нас нижчий поріг, ніж у лінійних штурмових бригадах)
готовність наступного тижня прибути на співбесіду до Києва
Я не пишу правильні, але надто епічні фрази про бажання захищати нашу країну і про "сухий закон" у частині. Це очевидні речі. Я не пишу, що ми не зможемо допомогти з переведенням з інших пологів — це сумна реальність. Але з інших частин ДШВ, за згодою вашого командування, можна. Я не пишу, що ми "за ручку" супроводжуватимемо вас від моменту першого дзвінка і до прибуття в частину. Вас не перехоплять, це наша зона відповідальності.
Залишилося заповнити анкету та чекати на дзвінок.
https://forms.gle/xCmyZDTNB6cU6JpQ7
Давайте востаннє попрошу про репост, це дуже важливо для мене особисто.
Це скрін з відео телеграмі, де нічними вулицями у Бразилії пройшла вервичка капібар.
Ну по перше, вони милі. По друге, в Україні їх продають по 100 тис грн за штуку. Я щоправда не знаю, чи хтось купує за такі гроші :)
Але можна вважати, що на відео перед очима промайнув мільйон. І це ж вони там гуляють безкоштовно, а тут ми могли б купити за них п'ять... Ні, навіть шість корчів!
Текс, коти мене не впізнали.
Тобто не впізнав Васильович, але це і не дивно, розум ніколи не був його сильною стороною. Зате погладшав іще більше, став просто непідйомним.
Адік впізнав. Але зробив вигляд, що не впізнав. Для надійності зробив кілька разів, тобто походжав повз мене туди-сюди, але щоразу відвертав голову. :)
Друзі.
Для трьох непомітних, інтелігентних хлопців у цивільному потрібен будинок у Харкові.
З підведеним світлом.
Оренда на 3 міс із подальшим продовженням.
Будь ласка, у кого є варіанти, напишіть мені
Я знову повертаюся до цієї книги.
Генерал детально описує свій досвід ПТСР і багаторічної, фактично пожиттєвої боротьби за своє ментальне здоров'я.
У Руанді він бачив речі, які не може переварити нормальна психіка. Це була не просто різанина, це був найбільш садистичний і збочений акт геноциду, з "ручка дворічної дитини накришена на дошці, як ковбаса" і все таке.
Здавалося б, зв'язок побаченого з ПТСР прямий, що тут думати.
Але генерал після багатьох років роздумів і щоденних кошмарів доходить висновку: причиною розладу стали його власні дії, які суперечили етичним принципам. У його випадку - він був змушений виконувати накази і рятувати "обраних" білих, вимушено відвертаючись від жахливих сцен різанини серед місцевого населення. Вони буквально їхали по трупах, щоб знайти і евакуювати одного - двох "блатних", про яких їм дзвонили з Білого дому і навіть з Ватикану.
Якби з самого початку контингент ООН активно займався попередженням нападів, взяв під контроль склади зброї бойовиків, то 5 тис миротворців могли б врятувати 800 тис цивільних.
Серед учасників канадських миротворчих місій найчастіше ПТСР фіксувався у солдатів, яким довелося мати справу з дітьми-військовими. Іншими словами, стріляти у 7-8 річних дітей зі зброєю, яких на них гнали терористи.
Або у хлопців, які в Іраку пережили вогонь від своїх, коли власний літак помилково розстріляв свої ж бпм.
Я не впевнена, які з цього всього можна зробити висновки для України, тому що час покаже, ще нічого не закінчено.
Але у нас є одна сприятлива обставина - моральна перевага і впевненість у своїй правоті. Наші військові захищають свою власну землю і наших людей. Можливо, ця моральна перевага стане щитом для психіки.
І ще одне. Американці, канадійці носяться зі своїми ветеранами, культивують повагу і навіть благоговіння перед ними. При тому, що ці хлопці "захищають інтереси країни" далеко за межами цієї країни, десь там невідомо де.
Я не уявляю, яким був би статус ветерана, якби війна точилася у них вдома. Напевно, на рівні з богом.
Це те, що мало б бути в Україні, і проти чого так завзято борються росіяни із залученням усіх агентів і ресурсів.
В рамках енергетичної незалежності :) дитина відтарабанила своє екофло до свахи.
І на цій штуці вони висиділи курчат в інкубаторі.
У мене є певні побоювання щодо енергетики, але от за дитину я спокійна. :)
Ромео Даллер
"В очікуванні першого променя сонця. Моя тривала боротьба з ПТСР"
Книга, яку я випросила, хоч ніколи так не роблю. Вчора мені її дали погортати, а сьогодні я передзвонила видавцям і попросила примірник.
І сьогодні ж прочитала. Ось бачите кількість закладок.
Ромео Даллер - канадський генерал у відставці, колишній сенатор, відомий громадський діяч.
У 1993 році він був командувачем місії ООН у Руанді, саме під час геноциду.
Всі роки після цього були роками боротьби із ПТСР, і ця боротьба триває.
Одна з найбільш чесних, відвертих і складних книг на цю тему, написана з перших рук, на власному досвіді.
Свого часу вона мала ефект бомби у Канаді, оскільки вперше посадовець такого рангу визнав у себе цю проблему. Вона багато в чому змінила уявлення про стресовий розлад і про життя з ним. Як мінімум, були впроваджені певні механізми для допомоги ветеранам та родинам.
Я завтра викладу більше уривків і передам саму книгу одній з ветеранських організацій в Україні.
У Польщі вона була перекладена з англійської та видана у двомовному форматі, польською та українською, Ягеллонським університетом. На кафедрі, яка готувала видання, пообіцяли, що в Україні буде виданий україномовний варіант.
Книга також цікава документальним описом подій у Руанді, про які ми знаємо мало, в основному з кіно. Для нас дуже впізнаваною буде роль ООН. Десь ми вже таке бачили:
"Лише на цьому стадіоні у мене дванадцять тисяч спраглих і голодних руандійців. Ось уже багато днів нам бракує чистої питної води. Після тижнів жорстоких обмежень немовлята починають помирати від спраги, бо у їхніх зневоднених матерів зникло молоко. Наше намагання знайти воду десь всередині країни не мало успіху - річки й криниці отруєно, в них повно трупів. Я особисто зателефонував до Генерального секретаря ООН з проханням надіслати партію питної води. Він відповів, що перед тим, як відправити транспорт, мусить оголосити тендер і проаналізувати три найкращих пропозиції."
Знайомтеся: це — Квіточка.
Він — оператор нашого нового комплексу «Ай-Петрі СВ». Йому 23 роки, і він уже встиг побувати мало не на всіх найгарячіших напрямках цієї війни. Його фах — кіберзахист і протидія ворожим РЕБ та БПЛА. Нині Квіточка працює на Харківщині. Його задача — давити за можливості все, що летить із росії на Харків та Вовчанськ.
А це непросто, бо рельєф області дуже складний. І там, де для придушення «Орлана», «Зали» чи «Суперкама» потрібен лише один комплекс, на Харківщині потрібні три. Бо росіяни користуються горбистою місцевістю для того, щоби прикриватися від українських засобів захисту.
Але найбільший позитив у тому, що ворог миттєво відчув, що на напрямку з'явилася нова кіберзброя. І обстрілів авіабомбами стало на порядок менше. За словами військових, ми змогли прикрити Харків!
Тепер наша задача — нарощувати темпи виробництва, щоб «Ай-Петрі» ставало дедалі більше.
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Хворію з перемінним успіхом, то кращий стан, то гірший. Мені всі говорять, що потрібно відлежатися, - але шило в дупі ніяк не дає :)
Одночасно пишу книгу, заваливши дедлайни у всіх інших справах. Не можу нічого з цим зробити, бо ми вже на тому етапі, коли історія владає мною, а не я нею, і диктує свій розвиток сюжету. Бачу тільки, що книга буде великою за об'ємом.
А тим часом у Чехії вийшла "Доця" чеською, і вже навіть є у продажі. Ось так виглядає, у коментарях кину посилання на видавництво.
https://www.hostbrno.cz/dcerka/
Перепрошую, а була вже десь інформація про вартість проведення Глобального саміту миру загалом, і яку частину з цих коштів профінансували з бюджету України?
Я ніде не можу знайти цифри, скільки це коштувало, і хто оплачував бенкет? Я сумніваюся, що Україна може дозволити собі фінансово такий захід.
Напевно ж кошти виділялися з міжнародної допомоги? Чи ні?
Апд. У коментарях пишуть, що витрати на розміщення делегацій оплатила Швейцарія. Було б добре побачити ще офіційну інформацію по витратах з української сторони.
Мені трошки не по собі від думки, що чоловік, який розробляє шкільне харчування для наших дітей, так сильно поплив мозгами.
Читать полностью…
"Підготовка займе місяці, не роки. Тому коли план дій щодо миру буде готовим і кожен крок буде пропрацьованим, відкриється шлях до проведення другого Саміту миру, а отже, і для завершення цієї війни задля справедливого та тривалого миру", — сказав Зеленський.
Мені незрозуміло.
За кілька місяців буде проведений іще один саміт миру, після якого якимось чином буде завершена війна?
З якими територіальними втратами для України чи без таких? З якими зобов'язаннями росії по відшкодуванню матеріальних збитків чи без таких? З якими гарантіями безпеки для України чи без таких?
Я не розумію, яким чином можна завершити війну шляхом переговорів, якщо ворог не збирається вести переговори, а лише висуває ультиматуми. Ідеться про те, щоб здатися, чи що?
Ті стамбульські домовленості, які зараз зливають на найвищому рівні, це теж були підвалинами "тривалого і справедливого миру"?
У мене щось зі слухом, щойно Зеленський починає говорити про мир, я чую про зраду і капітуляцію.
У мене сьогодні знову був виступ перед поляками на невеликому літературному пікніку, який організував мій польський видавець.
Говорили про наш книжковий ринок, я розповідала про черги на Арсенал і Книжкову країну і про те, що в Україні зараз дуже швидко і потужно з'являються нові імена і взагалі все вирує. Те, що до Польщі мало долітає, і вони надалі знають трьох українських авторів - це тимчасово.
В нас дуже багато енергії. І той факт, що на тлі загального кошмару ми ще встигаємо стежити за тим, хто кого лайкнуа на фб, свідчить про шалене якесь життєлюбство. Про лайковий срач я їм теж розповіла :)
А ще сказала, що я особисто стала терпимішою за останні два роки. Раніше ненавиділа глупих людей, просто не переносила. А тепер дивишся на такого - ну так, дурачок. Ну і хай собі дурненьке буде, аби живеньке. (І аби в політику не лізло).
Судячи з нових вимог путіна, ми досі на етапі "хто кого переблефує".
І перемога у війні залежатиме не стільки від зброї, скільки від здатності тримати обличчя і гнути свою лінію.
На руку росії грає величезна кількість агентів впливу, дорогі та масштабні психологічні спецоперації та системна корупція, яку розвів Зеленський.
На нашій стороні - той факт, що ніхто, ні одна людина росіянам в Україні не вірить. Навіть ті, хто будуть схиляти до територіальних поступок, прекрасно розуміють, що миру і спокою поряд з росіянами не буде. Навіть якщо вони закріпляться на вже окупованих територіях і не полізуть далі. Максимум - коротке затишшя, і все, далі тільки гірше.
Це дійсно війна на знищення. Але я як і раніше думаю, що в результаті буде знищена росія, а не Україна.
Не відпускає мене сейф Тищенка.
Я ж правильно розумію, це у нього на кишенькові витрати?
У нас був час, коли бандюки несли отакі-о брикети на підтримку армії. У 14му, і потім у 22му, тобто у моменти великого переляку. Може знаючі люди пізніше розкажуть, як це відбувалося, чи навіть напишуть.
Але то бандюки. А це ворог, який зібрав довкола себе сєпарську шваль і тупо скирдує годинники і квартири, ні на що більше мозгів не вистачає.
Були б мозги, то подумав би - так, я паразит, живу на тілі великої України. Якщо це тіло зникне, з чого ж я смоктатиму?
Вони всі якісь однакові, всі думають, що на росії їм буде така ж благодать, як і тут. Ото такий самий і Ківа був, і Царьов (я весь час плутаю, кого з них уже дострелили, а кого ще ні), і Янукович, до речі.
Та візьми ти цей сейф, та віддай на міномети чи снайперські патрони, на реби чи мавіки. Екскаватор купи, у кінці кінців, з тебе не убуде, чи пораненим хлопцям оплати операції.
Нє, воно сидітиме як навозний жук, відкладатиме ці купи, найматиме людей, щоб ворушили йому купюри - бо цвітуть знизу - і навіть не подумає поділитися заради перемоги.
Тому й ненавидять його з усіх сторін, тому він такий огидний і порядним людям, і навіть таваріщам по фракції.
"Караван лаєт..."
І нема чого зараз заламувати руки - як так сталося, хто допустив та хто проголосував...
Тищенко був телезіркою. Це зараз ми розуміємо, що кожне слово з екрану було написане сценаристами, виведене на суфлер і сказане з двадцяти дублів. А свого часу він нам здавався розумним, іронічним, інтелігентним навіть..і жарти у нього були доречні, і репліки.
Цікаво, ті хто власними руками ліпив з гімна пулю - як їм зараз спиться? Це ж їхнє творіння зажило своїм життям, пішло у народ(ні депутати). Чи не видно було, що це примітивне, одноклітинне бандитське мурло?
І тим не менше, він десять років засідав у журі та знімався у найбільш рейтингових шоу.
Йому накручували рейтинг, робили впізнаваним, прекрасно розуміючи, що за матеріал у них в руках.
До речі, із Зеленським все відбувалося точно так само.
Якщо я пишу, що в Україні почуваюся спокійно і розслаблено, а когось це сильно тригерить, то відписуйтеся мовчки. Мені ще бракувало власні відчуття звіряти з вашими очікуваннями.
В Україні я вдома. І тут у мене набагато більше можливостей, ніж у будь якій іншій країні світу.
Тут звичні мені правила проїзду у транспорті, продукти, послуги і сотні інших речей, які і формують наш комфорт.
Люди, які адаптуються за кордоном, а особливо якщо роблять це не з власної волі, переживають величезний стрес.
У мене мала сьогодні видала температуру 39.6. Якби ми підзатрималися на день у Варшаві, я не уявляю, що б ми робили. Тобто уявляю теоретично, але б дуже не хотілося на практиці.
Але навіть не це головне. Я свідомо обираю для себе опцію "радіти". Це усвідомлений вибір, я спеціально зупиняюся і звертаю увагу на те, що добре. І ліплю десятки нашим готелям в усіх рейтингах :)
У мене дім поки що не розбомблений. Я вірю у ЗСУ і нашу ППО. Я покладаюся на киян, на нашу міську владу і наші підрозділи, розташовані довкола Міста.
Я дозволяю собі бути спокійною і розслабленою вдома.
І ні, у мене нема окремого генератора чи ліфта, я вчора зробила п'ять ходок до себе на поверх із валізами і сім годин сиділа без світла. Можливо, комусь і стане легше, якщо я через це ридатиму і нитиму на фб, але що ж я зроблю, якщо така товстокожа, не ридається.
Пс. Забула сказати, за тиждень я знову їду у відрядження. Ото когось порве на клапті :)
Дякую до неба
Збір закрито, 110 тис зібрані
Вдячна кожному донатору, а також особлива подяка людині, яка закрила залишок суми одним платежем
Машина буде у хлопців впродовж кількох днів
Мало не кинулася на шию українській прикордонниці :) Вона аж розгубилася і пропустила нас взагалі без огляду :)
Як же я скучила за цим відчуттям спокою і розслабленості, яке накриває мене тільки вдома. І за нормальними цінами. І за нормальною їжею. І за нашою ріднесенькою аптекою :)
Ми вже у Луцьку. Могли б бути у Києві, але заскочили до Оксаниного тата, їхня частина десь тут на ротації.
Пс. Для людини, яка свого часу боялася машини як вогню і влетіла в аварію у свій перший виїзд, я дуже навіть непогано просунулася. Сьогоднішнім варшавським трафіком навіяно.
Я сьогодні цілий день за кермом, і тому трошки розгубилася, коли зайшла у фб на вечір.
Чому знову говорять про ядерний удар по заходу України? Ні, не так. Чому друзі сваряться через те, що комусь із наших сподобалася ідея ядерного удару? Коротше, дурня якась.
Футбол схвалюю. Сама не дивлюся, але розумію, що комусь треба зливати зайві емоції.
Звідки у вас стільки зайвих емоцій?
До речі, у Кракові дуже агресивні футбольні фанати, вони якось діляться по районах і б'ються між собою. Мене попереджали, що треба триматися подалі від скупчень.
Я трималася як могла, але квартира у мене була над їхнім рестораном, де вони святкували кожен гол. Тому роздивилася максимально зблизька. Ну таке...
Чим нас можуть здивувати краківські ультрас, якщо ми бачили справжніх чоловіків.
Фото справжніх додаю. Саме цим хлопцям ми збираємо на машину. Друзі, нам лишилося менше 30 тис. Було б прекрасно, якби ми до понеділка закрили рахунок.
Тепер військовим у тиловому місті можуть спалити машину. Хто це робить, невже ті, хто скидаються по 100 гривень на купівлю чергового "корча"? Ніколи у житті.
Ми думаємо, що це бомжі та божевільні, як ота мати з 14-м підлітком у Києві, як вчорашня бомжиха зі смітника, яка громила могили військових. Ми сподіваємося, що це робота ворога, який знаходить слабких розумом і діє через цих агентів.
А потім на сцену виходить депутат Верховної Ради зі своєю охороною і показує на своєму прикладі, що це вже не злочин, не збочення, а вже державна політика. І судячи з того, що ні він, ні його люди не були затримані ще вчора, Тищенко у безпеці.
І те, що ми вважали винятком, перетворюється на правило, формує обличчя держави.
Сьогодні прочитала новину про японського дідуся - волонтера, який закрив своє кафе у Харкові і повернувся до Японії. Тому що його обікрала українська помічниця, накупила з карти старого собі айфонів.
Скажіть, у нього буде враження про помічницю чи про всю країну? Я думаю, про всю, якщо не спрацюють правоохоронні органи і діду не буде повернено все до копійки. Але цього не станеться, тому що у нас щодня гучні випадки із обманами і шахрайством лишаються безкарними. Шахраї крадуть гроші з карт волонтерів і бійців, а система на це ніяк не реагує.
У нас прекрасна земля, хороший клімат, непогані люди. Але цим людям потрібно працювати над моральним обличчям нашої країни, бо інакше на цій прекрасній землі буде європейське Сомалі, територія беззаконня, права хама і розрухи. І саме це може доконати країну, а не війна.
«Хто знає, де можна купити Цукорок?»
Це один із найпопулярніших запитів у волонтерських чатах, поряд із пошуком РЕБів. На жаль, у більшості випадків відповіддю буде «ніде». І не тому, що «підступний Порошенко» викупив усі цукорки або – ще краще – замкнув виробництво на своїй кондитерській фабриці, а тому що у виробника черга на три місяці вперед.
Виробництво масштабується, але повільно, тому що частина комплектуючих доставляється з-за кордону, а ще частина збірки також проводиться за кордоном.
Фонд Петра Порошенка і «Справа громад» оплатили в сукупності 3 тисячі таких приладів. Тисяча вже роздана на фронті, розійшлася за тиждень. Ще на 2 тисячі рахунок закритий спільними зусиллями, Петро Олексійович як завжди виділив кошти.
Але прямо зараз СГ замовила іще 2 000 комплектів, за які потрібно віддати 1 239 142 гривень. Виробництво не в Україні, розпочнеться лише після повної оплати. Дуже важливо зібрати цю суму якомога скоріше, тому що див. вище про терміни виготовлення. На це піде кілька місяців, а прості, компактні та зрозумілі для бійців детектори дронів потрібно на фронті просто зараз.
У коментарі я додам посилання на статтю ВВС, у якій детально розповідається про те, хто придумав цей детектор, чому він так називається, як застосовується у бойових умовах і коли можна буде чекати офіційних закупівель від Міноборони. Почитайте, це чудовий приклад того, що може змінити навіть одна людина, якщо вона з мозгами.
Ну і посилання на збір на «ванільні цукорки». Це дійсно потрібна штука.
💳 ПриватБанк - 5169 3305 2068 6400
💳 Монобанк (та інші) - 5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
- По громаді вчора було 14 обстрілів. Скажіть, ви щось чули?
- Нічого я не чула! Я проплакала весь день! Бобік утік!
Далі я слухаю довгу, детальну і драматичну історію, як пес докучав сусідам і рив ямки під парканом, бо там у них тічна сучка. Як вони з тою сучкою всю ніч гасали по картоплинню, чим завдали непоправних збитків картоплі.
Як зрештою було вирішено везти Бобіка на стерилізацію, і моя мама з Києва тричі передомовлялася з ветеринаром, бо собаку ніяк не могли вловити, він весело носився по всьому обійстю, але в руки не йшов.
Як нарешті привезли у район, але він відмовився підніматися сходами у клініку, і цю тушу взяли на руки, але він вивернувся, вислизнув з нашийника і дременув геть. І що до вечора всі шукали...
Вислуховуючи це все, я однією рукою гортала галерею у пошуках фотки паразіта, а другою відкривала вкладки усіх місцевих груп, навіть тих, з якими посварилася насмерть...
- Але це нічого! (Драматична пауза) Бобік уже вдома!
- Боже, чому ж ви зразу не сказали?
- А як би ти інакше відчула всю силу нашого хвилювання?
Під ранок тітку розбудила сусідка, яка знову застала Бобіка під своїм парканом з новими ямками. Дульсінея поглиблювала підкоп зі свого боку.
На даний момент пса ловить півсела, але виходить погано. Його неможливо приманити їжею - пес здружився з військовими і харчується як мінімум у трьох місцях. Кажуть, його десь бачили із вінком сардельок на шиї.
Наше прикордоння живе, обробляє городи, ходить у гості одне до одного і підтримує чим може. У коментарях дам посилання на банку на машину для хлопців на Сумщині. Цільова потреба у нас 110 тис, поки що зібрано 37.
Господи поможи цим селам і солдатам, які їх захишають.
Цій жінці 105 років, її звати Virginia Hislop і вона отримала диплом магістра у Стендфорді, завершивши навчання, яке їй довелося перервати у 1941-му році. Вона встигла довчитися до бакалавра, а потім її хлопця мобілізували, вони одружилися і жінка була змушена залишити навчання.
(Складно сказати чому, до речі. Не можна було вчитися заміжнім? Чоловік наполіг?)
Але факт той, що вона повернулася в аудиторію після 83-річної перерви і таки довчилася.
Дівчата, подивіться на неї. Хай це буде наш із вами план В на наших 105 :)
Володя - типовий зампотех. Я думаю, якби вам довелося служити, ви б хотіли, щоб і у вас теж такий був.
Ми познайомилися давно, на грунті якоїсь із машин, потім відполірували знайомство старлінком, потім генератором і, здається, зарядною станцією.
Володя людина розуміюча, у нього все строго: є покупка, є звіт, фото, відео і ще відеозвернення з подякою. Батальйонне господарство велике, потреб багато, але за що я дійсно вдячна, так це за те що більшу частину він відсіює сам і до мене не підпускає.
Я не можу сказати, що ми з вами перетворилися на волонтерів цього конкретного 405 бату, але з ними дійсно легше, ніж з іншими - у плані оформлення, оцінки потреб і загальної адекватності.
Вчора ми з Володею шукали колеса і коробку передач для вантажівки. За ніч питання з коробкою вирішилося (не питайте), але трапилася інша оказія. Хтось зі знайомих перекупів запропонував машину, як було сказано, "хлопців у ліс вивозити", на роботу.
Батальйону дійсно бракує такого транспорту. Настільки, що вони попросили відкласти все інше і по можливості зосередитися на цій автівці.
У хлопців є заначка у розмірі 95 тис грн. Щоб викупити машину, потрібно іще 110 тисяч.
Давайте спробуємо зробити цей збір. Підрозділ, який буде їздити на цій автівці, базується на Сумщині.
У мене є відео-звернення з проханням про підтримку від цих хлопців, але я вам його не покажу, тільки скріни. Повірте, там той самий фактаж, але з такою кількістю подяк Тамарі Дуді, що я це не викладу :)
Для нас важливіше інше. Це те прикордоння, яке може стати новим напрямком удару. Доки є можливість і трохи часу, потрібно їх максимально підкріпити.
Які взагалі можуть бути аргументи проти легалізації цивільних партнерств для повнолітніх?
Мені здається, ми це вже переросли. Двоє дорослих людей повинні мати право укласти шлюб. Або усиновити одне одного. Або визнати одне одного братами-сестрами з усіма наслідками для спадку і володіння майном.
Це ніяк не вплине на "традиційні" сім'ї, так само, як на вас не впливає те, чим люди займаються у себе у спальні чи що готують на обід. І наявність чиєїсь "традиційної" сім'ї ніяк не зачіпає життя інших, не таких традиційних. Неможливо своїм прикладом когось у чомусь переконати у цій сфері.
Живуть собі люди. Яка кому різниця, які документи вони між собою підписали і що одне одному пообіцяли? Мені здається, це все давно вже не про секс і не про шлюб, а про владу. Одна частина людей ніяк не може відмовитися від примарної влади над іншою. Бо якщо ти можеш комусь не дозволити одружитися - у тебе є влада, з якою не хочеться розставатися.
Хай навіть така дивна і недолуга, нічим не підкріплена насправді.
СТАМБУЛ В ДЕТАЛЯХ
От їй Богу не хотів я торкатися теми переговорів у Стамбулі. Бо справді, Стамбульські угоди українська делегація не підписала. Зараз зелені можуть заявляти що завгодно - що то був дипломатичний маневр, що вони вигравали час, що спілкування з Росіїю вимагав Захід тощо.
Але.
Судячи з того як ЗЕботва заревіла про Мінськ, згадки про Стамбул для зелених дуже болісні. І я здогадуюся чому.
Для початку. Про що домовлялися у Стамбулі? Тезисно - ЗЕвлада по факту визнавала Крим російським та домовлялася про обмеження сил ЗСУ та Нацгвардії, позаблоковий статус НАТО, здачу Москві Донецької і Луганської областей та про статус російської мови як другої державної. Не відкрутитися - представники ЗЕвлади про це домовлялися. Тобто, мінімум вони порушили положення Конституції про територіальну цілісність України.
Просто нагадаю. У обох варіантах Мінських угод не було жодного слова про зазіхання на територіальну цілісність. Навпаки, Мінські угоди передбачали негайне припинення вогню і виведення з території України іноземних військ. До речі, Мінські угоди були порушені окупантами зразу ж - вони провели на окупованих територіях імітацію виборів, не за українськими законами.
Україна теж Мінські угоди не виконувала. Серед іншого, за Мінськими угодами було заборонено використання БПЛА. Свідчу як пілот, інструктор і безпосередній учасник подій - використовували, аж гаї шуміли.
Далі. Хто брав участь від імені України на Стамбульських переговорах? Голова президентської фракції в парламенті, міністр оборони та міністр іноземних справ. Це були офіційні переговори за участю офіційних осіб. А хто домовлявся в Мінську?
А в Мінську від імені України домовлялася особа без жодних офіційних посад - пенсіонер Леонід Кучма. Так, Кучма був другим президентом України. Ключове слово - був. Під Мінськими угодами не було підпису президента України, прем'єра або жодного з міністрів. Там був підпис пенсіонера.
Взагалі, нагадаю. Єдиною офіційною особою з боку України, яка підписала якісь угоди з ватагами ДНР і ЛНР був... Андрій Єрмак. Мінські угоди були підписані не офіційною особою. Їх не ратифікувала Верховна Рада. Простіше кажучи, президент Порошенко мав всі підстави відмовитися від Мінських угод, як від незрозумілої фількіної грамоти - Москва гарно знає значення цього терміну.
Зрештою. Вже навіть Ангела Меркель заявила, що єдиним призначенням Мінських угод було виграти час для розбудови ЗСУ. І це було зроблено - ніколи ЗСУ не реформували настільки грунтовно як за президента Порошенка.
Але. Все це добре, скажете ви, але ж Стамбульські угоди не були підписані! Так не були. Але.
Я дуже гарно пам'ятаю ті часи - як Зеленський став волати "НАТО закрий небо" та "кожна загибла українська дитина тепер на совісті НАТО". Ми-порохоботи збурилися від таких заяв - і нас стали душити, я ніколи раніше не зазнавав настільки потужних ботатак. Як раз тоді блогерів-порохоботів стали масово призивати до ЗСУ - зі мною обломалися, я сам пішов до 72-ї бригади. А сміх-сміхом, повістку прислали літньому Тарасу Чорноволу.
Зрештою, саме тоді з ефіру вирубили канали "Прямий", "П'ятий" і "Еспрессо". Наводить на роздуми?
Зрештою. Цитую Давіда Арахамію: "Коли ми повернулися зі Стамбула, приїхав Борис Джонсон до Києва і сказав, що ми взагалі нічого не будемо з ними підписувати — і давайте просто воюватимемо".
Висновок. Так, Стамбульські угоди не були підписані, бо Захід в особі Джонсона зажадав пояснень. А ще тому, що категорично проти підписання Стамбула виступила опозиція. Опозиції спробували заткнути рота і залякати масовою відправкою на фронт - але обломалися. За винятком окремих "видавлених", прибічники ЄвроСолідарності самі пішли на фронт.
Запитайте себе самі, якби не Захід і не опозиція - пидписала би зелена влада Стамбульську угоду? Після фоомули Штайнмайєра, після розведення військ, після травневих шашликів...
Отака правда. Зелена влада даремно думає, що про ці нюанси всі забудуть. Ми все дуже гарно пам'ятаємо. Ще довго будемо нагадувати.
От просто уявляю ситуацію, коли ти випадково спускаєшся у метро, бачиш там Олену Кравець із якоюсь цитатою, але тобі взагалі то байдуже, що там на рекламі пишуть.
А потім вчитуєшся і прозріваєш, що цитата подана від твого імені.
Можу тільки уявити, як офігіла дівчина-військова, коли це сталося з нею.
Подумайте про те, що будь-яке кварталівське обдарування може написати будь-що - про випадаючі груди, про зморщені сідниці чи нестоячий член, і подати це від вашого імені. Просто тому що можуть.
Хтось скаже, що на тлі щоденних обстрілів це дрібниця. Так на тлі обстрілів усе дрібниця. Але ж обстріли рано чи пізно припиняться. А як бути з тим, що країна втрачає моральні орієнтири, що людей позбавляють гідності?
Блін, до чого ми дожилися. У нас сидить і королює третьосортне кабаре. Ще хай би воно з мозгами було чи якоюсь місією - ну не знаю, бувають же ідеї-фікс, хай би це якісь ідейні фанатики були. Але нічого подібного, прості нулі, які вчасно підвернулися під руку Коломойському.
Сьогодні зблизька спостерігала пропалестинський мітинг у Кракові. Учасники - близько 30 молодих людей, школярі або студенти. Усім дійством керує старший чоловік, який дуже професійно і вміло їх розхитує. Про саму Палестину він майже не говорить, а про те, що от поліція десь потіснила їхніх братів по спротиву у Варшаві - так. І що їхня броня - це солідарність. І якщо вони будуть разом, то будуть непереможними.
Діти кричали "ганьба" поліції у Варшаві і дуділи у дудки.
Я не знаю, чесно, куди дивляться дорослі і як вони прогавили перетворення університетів на агітаційні майданчики для радикальних угруповань.
Сподіваюся, у Європі є хтось достатньо відповідальний і далекоглядний, щоб зрозуміти, чому ці проповідники полюють на студентську молодь і до чого це у кінцевому підсумку призведе.
У мене гнітюче враження. Не хочеться бути як ребе з пісні Жадана, який усіх лякає глобальною війною, але це все виллється у величезний сплеск насильства, от побачите. Можливо, українцям не так страшно, порівняно з тим що у нас відбувається. Але я б хотіла, наприклад, щоб батьки цих дітей знали, як проводять час їхні чада і хто промиває їм мозги.
