10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Я думала, це жарт, але ні, правда.
Зеленський у цій новині з'являється тільки на четвертій фотографії, після колосків.
Дай боже, якщо переживемо, будемо згадувати епоху правління Єрмака-Зеленського як щось дуже специфічне в українській історії.
Люди дисертації писатимуть на тему "звідки ж він взявся"
А ми, нечисленні свідки і сучасники, не зможемо толком навіть відповісти. За одного хоч голосували, а за другого?
Понеслося.
Уже вкиди про те, що до Охматдиту приносили отруєну воду.
Комусь не сподобалася картина єднання киян, які вчора кинулися на допомогу, за ніч уже наклепали відео про зраду.
А з другого боку - поважні експерти, які всю конспірологію отримують із власної голови, сам собі джерело зливу, розказують про те, що вчорашні ракети на лікарні не збивали спеціально, щоб... Щоб що?
Я розумію, що у багатьох лишилося дуже мало віри, вона виснажилася. І все ж, віра в українців має триматися до останнього. Навіть якщо вже віра в бога закінчилася, віра у людей ще має жевріти. Підтримуйте її у собі з усіх сил.
Апд.
❗️Поліцейські Києва перевіряють інформацію щодо можливого отруєння питної води на місці ліквідації наслідків ворожого обстрілу
Зазначену інформацію поліцейські виявили під час моніторингу соціальних мереж. За вказаним фактом проводиться перевірка.
Водночас інформуємо, що до медичних працівників звернень від громадян та поліцейських щодо можливого отруєння водою не надходило.
****
Питання до тих, хто "особисто знає постраждалих"
Чому ваші "постраждалі" не звернулися в поліцію?
Як і всі, я сьогодні донатила, ну тобто розкидала гроші по картах волонтерів.
Але не до останньої копійки.
У той момент, коли закінчилася дія адреналіну, я пішла у магазин і купила подарунки своїм дівчатам. Щось таке, що я не дозволяла собі купити раніше, економила.
Я просто розумію, що сьогодні могла їх втратити.
Дивлюсь собі на груди, а там порожнеча, діра.
Олена Зеленська впроваджує в українських школах курс "Уроки щастя"
Оцінки будуть? :)
Боже, яке щастя, що малій лишився тільки одинадцятий клас.
Але малюк, блін, перейшов у третій.
Добре, що до малюка як до третьої і наймолодшої дитини я порозумнішала і сильно урізала вимоги.
Мені головне, щоб здоровенький.
Якось протримаємося.
Пс. А хто критикує - той реалізує іпсо проти щастя наших дітей, так?
Я хлопців інформую, що ми помаленьку рухаємося.
За тиждень досягли 68 тис, лишилося іще 140.
Як тільки придумаю, як писати на ці теми, не вживаючи слова з**р та похідних, справа піде веселіше. Мабуть.
Дописи такого типу винесені в окрему категорію, їх дійсно мало хто бачить.
Я вдячна тим, хто навіть в умовах інформаційної блокади знаходить можливість допомагати. Самі якось заходять на сторінку, питають у приват.
Командир, для якого ми стараємося, постійно на роботі. Іноді встигає зробити для нас фото. Зовсім молодий, колишній "комп'ютерщик" з Франківська. Розкидав наш з**р по всіх своїх родичах, і тепер у мене обережно цікавиться - а від того був переказ? А на пейпел?
Я відповідаю, що на їхню машину дасть грошей десь тисяча українців. І що серед них точно будуть родичі. Власне кажучи, всі ми родичі.
Іменний скид :) тільки не від мого імені, а від усіх нас
Друзі, на фб навіть не пишу, там на один допис по зборах треба тиждень писати про квіточки і котиків, щоб аккаунт із бану витягти.
Тому будь ласка, хто ще тут не бачив.
Збираємо на машину для двох екіпажів дронщиків, працюють у Серебрянському лісі
Дай боже мені розуму не коментувати доцільність блок-постів у тилових курортах.
Дай боже мені розуму не коментувати "збитки і незручності для бізнесу" під час війни у курортних Карпатах, які під час цієї війни так розбудовуються, як в останній день.
Дай боже...
А нє, всьо, проїхали.
Маю надію, що пости приберуть, бо це знущання над військовими у першу чергу, особливо у таку спеку.І над людьми, які стоять там у пробках,у другу.
І замінять ефективною, точною, безкомпромісною електронною системою обліку і мобілізації військовозобов'язаних. Від якої не можна буде ні відкупитися, ні заховатися.
Дві поїздки за три доби на Схід — тут екстремально "жарко" у всіх можливих сенсах цього слова.
Передали вантаж десантникам (71-ша, 77-ма, 82-га, 79-та), артилеристам (45-ї, 47-ї, 148-ї бригади), танкістам з 17-ї, ТРО (204-й і 207-й батальйони), штурмовикам з 5-ї бригади та 1 ОШБ "Да Вінчі", піхотинцям (59-га, 92-га, 110-та, 128-ма, 151-ша та Президентська), морпіхам з 36-ї, розвідникам з 54-го та 132-го, інженерам з 48-ї бригади, зенітникам (11-й, 14-й, 302-й полки), зв'язківцям із 1 РТБр та 43 полку зв'язку. Двадцять сім військових частин — батальйонів, полків, бригад.
Двадцять сім!
Вантаж... спробую порахувати все.
72 звичайних та 16 нічних Мавіків
23 квадроцикли
2026 (!) фпв-дронів, з яких понад 500 штук нічних
18 комплексів РЕБ ШАТРО 50-1М
10 прально-душових комплексів
3 екскаватори
2 "малюка" Foden 8*6
1 авторемонтна майстерня
1 шиномонтажний комплекс
Це я просто по вантажу без вартостей, там багато більше ніж 50 мільйонів гривень. Тепер кілька днів відіспатися і знову в дорогу.
Усі ці цифри, всі ці дрони та екскаватори, вся ця колосальна щотижнева допомога — це ваша та Порошенко. Наша команда лише забезпечує логістику цього процесу. Ви не бачите їхніх очей, ви не чуєте їхні слова захоплення та подяки. Все це бачимо та чуємо ми.
І тільки за допомогою ось таких дописів є можливість передати ВАМ від НИХ — дякуємо вам!
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Вчора, коли пішла перша хвиля повідомлень зі сторінки Олешок, тіло ще не було евакуйоване. Коли це з'ясувалося, ми поспіхом прибрали свої дописи, але було пізно, новина розійшлася, її оприлюднили великі сайти.
Сьогодні вже можна писати, загиблого Василя побратими витягли. Але писати складно, неможливо навіть, напевно потрібен час, дуже багато часу.
Ми втратили людину-сонце, воїна, друга, колегу. З хрестоматії сучасної української літератури вирвана ціла глава.
Я не знаю, скільки ще аркушів ми втратимо, і чи залишиться до кінця війни там хоч щось, крім обкладинки.
Дуже гірко і боляче.
Вічна пам'ять, Васю Василь Паламарчук
А до пабліків, які несуться поперед батька у пекло, щоб першими написати про загибель військового, одне побажання. Щоб всі ви заблокувалися на віки вічні.
Знаєте що?
Жодного разу не запитала у військових, за кого вони голосували. Хоча звичайно ж там є люди з іншими політичними поглядами. І взагалі з іншою життєвою позицією, вихованням, біографією, ставленням до себе і світу. І що з того? Зараз час такий, що головне те, що ти робиш, а не те, що при цьому говориш.
Так само і мене жодного разу не питали, хто я - порохобот чи не порохобот, і яких поглядів дотримуються ті, хто скидається на машини військовим. Від партійного білету донаторів двигун не барахлить.
І тільки у фейсбуку все ходять і ходять, ниють і ниють. Чи то ботів як запустили свого часу, так вони і повторюють одне і те ж. Чи то реальним людям дійсно нема чого робити.
Що їх лякає, я не розумію? Що на наступних виборах, якщо такі колись відбудуться, ми знову проголосуємо за Порошенка? Ну так коли це ще станеться, чекайте, чого наперед панікувати? У вас іще років п'ятдесят до наступних виборів, все може змінитися :)
Картинку потягла у Оксанки Погомій Оксана , сподіваюся вона не в претензії :)
Дуже терміново запрошую в коментарі експертів з питань піару та розкладання дронів! Ви зможете детально обговорити всі нюанси та аспекти волонтерської роботи, що добро треба робити тихо та що не потрібно розкладати допомогу для фотосесії!
Взагалі... я не знаю, які частини ЗСУ забезпечені ФПВ дронами та чи є такі. Пишу це всупереч заяв одного відомого військового. А знаю я, що 4 000 фпв-дронів прибули із заводів і в нашому випадку вони одразу забезпечені платами ініціації, чудовими акумуляторами, а для кількох бригад ЗСУ одразу й бойовою частиною.
Взагалі... я не знаю, які частини ЗСУ забезпечені Мавіками та чи є такі. Пишу це всупереч (далі за текстом попереднього абзацу). Я знаю, що дві сотні денних та сотня нічних Мавіків – це наша місячна "квота", яка розлітається по ЗСУ і постійно просять ще і ще.
І я можу таке саме написати про окопні РЕБ.
Взагалі... Взагалі, це рекордний для нас вантаж вартістю 88 811 015 гривень.
Вантаж, який не покажуть в ефірі "марафону". Вантаж, про який не розкажуть тг-канали. Ага, через Петро Порошенко, саме так. Вантаж, який вже зараз їде на фронт.
Вантаж, який наблизить нашу перемогу. Починаємо збирати на наступний вантаж?
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
На митниці мене відправили на поглиблений огляд машини з роздяганням (закреслено) ямою і зніманням панелей.
А було все так.
- Заборонені товари є? - спитала митниця. - Цигарки?
- Нема! - чесно відповіла я. А тоді згадала про лоток з лохиною, який завалявся на задньому сидінні. А щойно перед цим мене змусили викинути персика.
Ну то якщо персики не можна, напевно і ягоди теж? Видно щось таке промайнуло в очах, бо та пані занесла руку з печаткою, потримала її у повітрі і відправила мене за спеціальну огорожу для обшуку.
У цій клітці ми з лохиною чекали інспектора дві години. До кінця чекання борувки закінчилися, і я підбадьорилася настільки, що попросила дядьків у ямі заразом ходову подивитися, чи все у порядку.
Це якась дивна поїздка була від початку до кінця. Мене оштрафували за перевищення швидкості у глухому селі, потім на заправці якийсь поляк оплатив мою колонку, а свою ні, і так поїхав, і заправка довго вирішувала, що їм робити. Потім перегоріла лампочка у задньому ліхтарі, а ще на трасі була годинна пробка на рівному місці...
Але хай там як, я уже у Вроцлаві. І з цієї літературної резиденції я вийду не раніше, ніж відправлю Ірині готовий рукопис.
Побажайте мені удачі :)
Готель, у якому я зупинилася, виявився мотелем. Тобто рестораном. Тобто борделем.
Коротше, внизу приватні кабінки, а нагорі один номер. Він мій :)
Внизу банкет. Мені щойно увімкнули світло, тому буде гаряча вода.
Карточки не приймають, тіко готівка.
За всіх у "готелі" віддувається прибиральниця. З кожного питання у неї одна відповідь: чекайте, я покличу начальство.
Наприклад:
- Можна у вас попросити тарілку з ресторану у номер?
- Зараз прийде начальство.
Або:
- У вас сигналізація пищить, ви чуєте? Можна відключити цей звук якось?
- Чекайте, зараз буде начальство.
Я звісила ноги з балкона в очікуванні начальства. Прийшов прокурений як попільниця дід, записав мої побажання - тарілка, ложка, виделка - і пішов.
Сигналізація пищить уже всередині голови. Такий противний писк, ніби мікрохвильовка закінчила готувати, з інтервалом у п'ять секунд.
Зараз піду повисмикую там дроти з усього.
Є люди, які заходять у автобус з нашими полоненими і говорять їм - хлопці, підніміть голови, ви вдома. Слава Україні.
Є люди, які знімають дівчинку з карнизу-приступочки, всього що залишилося від квартири. Дівчина тремтить, у неї зуб на зуб не попадає, і вона потім буде довго лікувати нерви. Але сьогодні жива.
Є люди, які женуть по полю, тікаючи від трьох "маленьких". У кузові хтось один відстрілюється від дронів, у салоні поранені з точки евакуації, і вся надія на водія і на те, що цей корч не розсиплеться на ямах. Але відірвалися, сміються на відео.
Ось дівчина кладе на стіл окуляри і плаче від короткого повідомлення. Всього три слова - "пульс у ногах", а вона плаче.
Ось чиясь рука доганяє патрон, ось інша зростається з клавіатурою, ось білі нігті, ось чорні, ось запечені у крові. Чоловічі і жіночі.
Вони всі зараз роблять свою роботу. Не заважайте їм, не дихайте навіть. Вони саме пишуть нашу нову Конституцію.
Робимо з дітьми забіг по лікарнях, педіатр, огляд до школи, стоматолог. Жодна лікарка, медсестра чи адміністратор не заговорили до нас російською.
Пацієнти довкола теж україномовні.
І це таке полегшення, немає постійного дратівливого фактора.
І навіть у рентгенолога хороша природна і плавна українська.
Де це все ховалося раніше?
Похвалюся
Моя донька Марія Воротило зібрала автобус підлітків і повезла їх Україною "за пригодами", тобто на велику 5-денну історичну подорож з квестами, фортецями та іншими історичними атракціями.
Пишаюсь, бо вона ці поїздки придумує від початку до кінця і реалізує, це так круто, коли ти втілюєш свої ідеї і знаходиш людей, які тобі в цьому допомагають. (Іра Ірина Басенко і "Бідняжки", обіймаю)
По друге, сам факт, що вона вивезла дітей на ці дні з Києва. У наш час невідомо, де безпечніше, але все таки.
Ну і розумію, що деякі речі можна робити, коли ти дуже молодий. Просто не уявляю, скільки мені треба було б заплатити за 5-денний супровід тінейджерів, таких грошей на світі не існує :)
Дуже тихо і втомлено, не заради срачу, а ради здорового глузду.
Друзі, хто зараз обурюється з приводу того, що Зеленський не перервав міжнародні візити і не повернувся в Україну після обстрілів.
Ви при своєму розумі?
Завтра у Вашингтоні починається 75й саміт НАТО, на який ми покладаємо великі надії.
Ні тушкою, ні чучелом Зеленський не може його пропустити, у жодному випадку.
Не дай бог він відбуде з саміту під будь-яким приводом. Сподіваюся, такий варіант навіть не розглядається.
Тримайте кулаки за те, щоб там були прийняті рішення, потрібні для України.
Діти у Києві. Я повинна була забрати їх на початку місяця, але лишила на пару тижнів з бабусею, тому що Оксанка захворіла, і я боялася, що їй буде важко у дорозі.
Це я просто намагаюся пояснити, чому зараз не відчуваю свого тіла, якесь нездорове оніміння. І емоцій теж нема, крім однієї.
Скільки у мене буде сил, часу і ресурсів, я до кінця життя їх витрачатиму на те, щоб максимально шкодити тій країні та її жителям.
Робитиму все від мене залежне, щоб завдати найбільшого горя на всіх доступних мені рівнях.
Дивовижна штука відкрилася. Михайло Порошенко, молодший син Петра Порошенка, виявляється не просто навчається в Британії. Він там ще й займається підготовкою техніки, закупленою Фондом його батька перед відправкою до України.
І розповіла цю деталь людина, яку, ну точно не звинуватиш у палких симпатіях до Петра Порошенка. Розповів це Сергій Притула, який за його словами наткнувся на сина Порошенка, коли той копирсався в двигуні бронетехніки - перевіряв чи все зроблено так як потрібно?
Ні, я чудово розумію, що перевіряти техніку в Британії це не посадки штурмувати. З іншого боку, це й не в генштабі перекладачем числитися, як Мар'яна Безугла після аж одного місяця перебування в АТО. Михайло Порошенко - студент і має повне право зосередити на навчанні, так само як тисячі інших студентів, що є дітьми відомих осіб. Багато знаю про таких.
Натомість Михайло Порошенко контролює передачу техніки, яка потім піде на фронт.
Я, звісно, розумію, що для ЗЕботви і їхніх хазяїв було б краще аби діти Порошенка сиділи на фронті - можна було б дивовижно шантажувати лідера опозиції. Бо на війні - стріляють і гинуть. Бо ми пам'ятаємо що сталося з Дмитром Штаньком, який записав відомі сканадальні записи брата Єрмака. Він загинув у бою.
Але шантажувати лідера опозиції не вийде. Бо сини Порошенка зайняті справами. Старший - керує корпорацією, що є найвідомішим українським брендом, який платить податків на мільйони гривень і ще на мільйони надає допомоги ЗСУ. А молодший Порошенко контролює справність техніки перед відправкою до України. Явно - робить не тільки це. Просто за перевіркою техніки його побачив Сергій Притула.
Побачив - і розповів.
/channel/putch111/47156
Добре, ще одне спостереження
У нас зараз є групи, куди можна прийти з фото вишитої сорочки певного регіону.
І тебе навчать, як зробити точно таку або направлять до майстрині, яка може навчити.
Або розпізнають шви і підкажуть майстер-класи.
Не кажучи про візерунки і схеми.
По суті, при бажанні можна зробити собі автентичну сорочку з нуля, таку як на фото у твоєї бабусі.
Це дуже круто. Нічого подібного у нас не було ще десять років тому. Я не знаю, чи є подібні течії та курси у наших сусідів - наприклад, поляків чи румунів.
Я сприймаю такі гуртки як мережу жіночих клубів. Сама не беруся ні шити, ні вишивати, але люблю просто почитати і подивитися, як жінки допомагають одна одній.
Це відродження і збереження важливого фрагменту нашої історії. І це все робиться зусиллями звичайних людей.
Хіба не класно?
Щойно спостерігала у магазині таку картину.
Він і вона. Вона зовсім юна, років 20 на вигляд, він трошки старший, до тридцяти. Два повних візки краму.
Він її планомірно доводить, дуже голосно вичитує, робить зауваження. Не те взяла, не підійшла, коли він кликав її до м'яса, іще щось. Вона починає тихо плакати. Він її висміює - о, ну давай, завелася, реви на весь магазин. На весь магазин кричить саме він.
Дівчина опановує себе, мовчать. Потім він лізе до неї миритися, тягнеться з поцілунками, але хоче, щоб цілувала вона. Якийсь час стоїть як придурок з витягнутими губами, чекає. Хоча чому як?
На стрічці біля каси знову починає на неї сичати, що неправильно викладає товар. На розрахунку вона платить зі свого гаманця - звичайно ж, я не знаю, хто їй кладе гроші у гаманець.
Так хочеться щось їй сказати, але це неможливо. Хто ми такі, щоб давати дівчатам поради. Тим більше, я не експерт у сімейних відносинах :)
Про себе думаю, що вони звісно ж розійдуться, і це буде щастя, якщо до того, як він її почне бити. Але психіку дитині уже покалічив.
Вона красуня, якщо це має значення
У Британії знову змінився уряд.
Я вже збилася з рахунку, який це з 22го, четвертий уже?
З нашої точки зору, причини для відставки прем'єрів взагалі несерйозні. То незначний, не вартий вареного яйця скандал про якусь там вечірку у ковідні часи, то внутрішньопартійні інтриги, тепер от взагалі вибори :)
І нічого, небо на землю не падає, за годину один звільнив приміщення, другий заїхав, до обіду вже нові міністри призначені, включно з міністром оборони. До вечора, дивись, аудит роботи попередників проведуть, звірять видатки.
І що характерно, колишні урядовці не тікають з країни, як щури, не стріляються і не сприймають це як кінець життя. Ну так, був епізод у резюме, коли довелося попрацювати на високій посаді. Зрештою, фахівець завжди буде затребуваним, з його досвідом і репутацією без роботи не залишиться.
Якщо вам здається, що я заздрю, то так і є. Я хочу, щоб у нашій країні це відбувалося так само. Хочу дожити і побачити це на власні очі у нас.
Ми тут з хлопцями трохи змінили стратегію. Фотки із залишками окупантів вирішили притримати, це на празник.
Натомість атакуємо вас милим контентом.
Контент потребує певного пояснення.
1. Бліндажні котики, це без коментарів. Нам здається, вони розтоплять усі серця.
2. Черепаха. Черепаху хлопці врятували з пожежі, коли ліс горів від ворожих обстрілів. Посадили у відро з холодною водою, відпоїли, оживили. Відвезли подалі від пожежі і ближче до водойми, у надії, що наступного разу вона все таки втече від вогню на своїх коротких ніжках.
3. Снаряд у дереві. Це не постановочне фото, він так і влетів. Прикольно, правда?
4. "Гостинці", якими вони невпинно обдаровують ворога. За дронами - майбутнє у війні, ніяка артилерія не зрівняється у точності та економічній ефективності зі скидами.
5. Заяць, який прискакав у гості, можливо запитати про черепаху. Фотка обрізана, щоб не засвітити ні людей, ні місцевість. Тому заяць тут герой дня.
Ми накопичили вже п'яту частину потрібної суми. Все інше у коментарях
Для роботи над книгою мені потрібно дещо підновити у пам'яті. Серед іншого, переглянула новорічне привітання Зеленського з новим 2022 роком.
Пам'ятаєте, там де багато гостей було за святковим столом, люди різних професій, і лікарі, і студенти, і багатодітні батьки, і військові. Скільки ми свого часу обговорювали це привітання, а зараз дивишся - і той загинув, і той... А цей утік за кордон, а що з цими взагалі невідомо, дай боже щоб живі лишилися.
Кадри з "Мрією", з новеньким Антонівським мостом, з Азовсталі... Дуже красива зйомка, дуже красиві люди і красиві слова.
І Зеленський проговорює довжелезний текст так впевнено, так артистично, грає у кожному реченні. Транслює впевненість у майбутньому, оптимізм.
Ось це найстрашніше у цьому відео. Не останній політ "Мрії", не усмішка іще живого героя, а те, що Зеленський застосував усі свої акторські вміння, увесь свій талант, щоб заспокоїти українців, переконати їх у тому, що ніякої небезпеки нема.
Говорить, що нас захищає найкраща у світі армія. Що ми обов'язково повернемо Крим, що новий, 2022й рік стане переламним у цьому відношенні. Що кожен ветеран війни на Донбасі у 22му отримає квартиру, а кожна дитина отримає свій економічний паспорт. І що він у це вірить. "Я вірю, що так і буде", я впевнений, я це знаю...
Ми тоді ще задавалися питанням - а де його власна сім'я? Чому за цим святковим столом він говорить про велику родину, про бабусині пиріжки, які "вже не лізуть, але треба їсти", але там немає ні його дітей, ні батьків, ні дружини. Де вони?
Тепер то ми знаємо, де. Там же, де і сім'ї інших топ чиновників, які отримали достовірну інформацію про вторгнення і подбали про безпеку своїх родин, завчасно евакуювавши їх з України.
Ви знаєте, я оце все переглянула, і у мене знову піднялася температура. Думаю, може ну його, може закінчити книгу як є, двадцять першим роком, бо це ж ніякого здоров'я не вистачить.
Яким треба бути відбитим, щоб пропонувати скласти зброю країні, яка відбивається від нападу. На своїй території.
Не путіну, не нападнику, а нам - людям, які і так тримаються з останніх сил.
От же нагородив нас бог сусідами, що з одного боку, що з другого. Я не думаю, що ми колись це забудемо або пробачимо, що одним, що другим.
Орбан іще відчує на собі, як це - жити поряд з людьми, які тебе зневажають.
В українців є хороша приказка на цей випадок - ще прийде коза до воза.
Ну і звісно, хотілося б почути оцінку цього візиту від офіційної сторони.
Друзі, ну я поняття не маю, чому у фб носять допис про те, що мене заблокували. Допис за 22й рік.
З того часу я встигла якось розблокуватися. Хотілося б, щоб вірусними ставали якісь інші дописи, наприклад, про машини. Як от цей :)
Моя головна претензія до фб зараз - це те, що кожен допис про збори коштів обнуляє тобі перегляди. І тоді щоразу доводиться тиждень писати про котів або подорожі, щоб повернутися до нормального охоплення.
Так трапляється щоразу останнім часом, і тому ні за що не повірю, що це випадковість, а не алгоритми.
А тепер повернімося до машин.
Збираю кошти на авто для дронщиків, які працюють у Серебрянському лісі. Розвідка і скиди. У коментарях - відео від хлопців, де видно і їх, і сам ліс.
Для ілюстрації збору я попросила у них кілька фоток з війни, те що їх надихає. Хлопці порадилися і надіслали мені цілу галерею результатів своєї роботи.
Ну так, - подумала я, переглядаючи колекцію трупів у зеленому, - все правильно. Добийте Горіха, нас фб тоді точно запхає кудись у 22й рік...
Друзі, а якщо серйозно, то ситуація складна. Їхня власна машина навернулася. Їздять транспортом підрозділу, до якого вони прикріплені. Щоразу це цілий квест, навіть виходячи з того, що виїжджають на позиції надовго, і не так легко забрати машину на цей час. Екіпаж не може нормально літати без своїх коліс.
Автівку ми знайшли у Польщі, заклали позичені гроші і притягли в Україну, зараз ремонтується. Загальна сума до збору 208 тисяч, це з ремонтом і доставкою хлопцям на Луганщину. У кого є можливість, всі реквізити у коментарях
Дякую.
На трасі сьогодні бачила рекламу - розтяжку: "Ріпак такий-то - народжений бути лідером."
Ріпак - це не ім'я і прізвище, він реально ріпак.
Виносимо за дужки питання, чому ріпак народжений бути лідером, а хтось інший ні. Лідерів багато не буває. Це президент у нас кожен із нас, а лідер -ріпак.
Ну ви зрозуміли, у такому дусі я міркувала кілометрів сто. Перепрошую, фото нема, оскільки була за кермом.
Зрештою, ми аграрна країна. Не бачу причин, чому лідером у нас не може бути ріпак.
Повертаючись до соцопитування Центру Разумкова.
Президенту як інституції довіряє 49,6% українців.
А от Володимиру Зеленському персонально довіряє 53,8% (на 4,2% більше, ніж президентові України).
4.2 проценти - це непоганий результат на парламентських виборах, наприклад. Уявляєте собі цілу партію, чиї виборці не знають, що Зеленський - це президент, але довіряють йому більше, ніж президентові?
Я вже не кажу про захмарний рівень довіри сам по собі, враховуючи нинішню ситуацію.
Нам там пояснюють, що здоровий глузд все одно перемагає, і судячи з рейтингів, населення прозріває....
Ага, прозріває. Зоряний час Зеленського був навесні 22 року, коли рейтинг довіри до нього зашкалив за 70 відсотків, стрибнувши від мізерних 20 з копійками у лютому, напередодні вторгнення.
То я б хотіла усім віруючим у Зе побажати: моліться, щоб він не побудував причинно-наслідковий зв'язок у своїй голові. І не подумав, що українці його найбільше люблять, коли росіяни стоять на Київщині..Бо любителі простих рішень просто запустять росіян на Київщину іще раз.
Я розумію, що потрібно стежити за американськими дебатами.
Але після наших дебатів на стадіоні на це немає душевних сил. Внутрішніх ресурсів дуже мало, і оскільки найближчим часом поставок не буде, те що є доводиться витрачати ощадливо.
Стежити за нашими, подавати голос як собака на цепку, коли бачиш щось таке, що на голову не налазить. На щастя, наші поки що реагують на колективне "гав".
Використовувати всі доступні канали для допомоги відськовим. По можливості, фіксувати те що бачиш, записувати хоч на серветках.
Дбати про дітей, це у першу чергу.
Про Штати тільки скажу таке. Якщо демократія номер один докотилася до такого, значить запобіжники перегоріли. Ідея ж була така, щоб нагорі опинялися кращі з кращих, щоб нація мала розкішний вибір?
Ну таке...
Може хоч в Україну будуть менше пальцем тицяти, не одні ми у клубі.
У мене дуже залипальний фб.
Я роками викохувала свою стрічку. Банила ботів, бездумних метальників перепостів, любителів втиснути токсичний коментар. Дурнів також... Навіть за недоречний лайк у виняткових випадках.
І тепер у мене практично всі дописи - авторські, тобто люди діляться своїми власними історіями чи міркуваннями. І це така жива хроніка реального життя.
Військові пишуть про бої, побут, бюрократію і братерство. Волонтери про свою сторону життя. Жінки про добровільні і вимушені подорожі, про дітей і чоловіків, чоловіки теж про своє.
Сотні адекватних людей, знервованих, втомлених, але водночас діяльних. Вони підтримують тих, кому важче, горюють за померлими, ведуть попід руки живих, дбають про звірят, садять помідори, розлучаються, виходять заміж, воюють, чекають з війни...
Нам просто потрібне терпіння, щоб це пережити. Поступово, місяць за місяцем. Війна не триватиме вічно, чудовисько по той бік кордону на глиняних ногах. Воно впаде раніше за нас.