10546
Канал авторки Тамара Горіха Зерня. Про політику, війну, побутові спостереження, власні міркування. Коментарі іноді модеруються, іноді ні, як під руку попаде.
Повертаємося додому
Оскільки на кордоні стояти ще невідомо скільки, поділюся спостереженням.
Не раз і не два стикалася з тим, що українці за кордоном погано уявляють, що відбувається у країні
Навіть маючи тут родичів, соцмережі та подібні джерела інформації. Вони дивляться єдині новини, і тому:
Не в курсі про посилення обстрілів Сумщини, знають про просування росіян до Покровська, але не розуміють, що це таке.
Чомусь впевнені, що росія гранично ослабла і майже вичерпала запаси зброї, і що питання її поразки - це питання найближчого часу, особливо після Курщини.
Я не дивлюся марафон і тому навіть не знаю, що сказати. Таке враження, що 22й рік нічому не навчив.
Не можна розслабляти людей, бо ця впевненість у безпеці - хибна.
Я не закликаю до суцільної чорнухи і нагнітання, просто потрібно говорити правду
Про те, що у нас іде евакуація цілих районів, але людей нема куди відселяти, не кажучи вже про звірят.
Що обстріли посилилися, і на цьому фоні рішення вивести дітей на навчання офлайн у таких містах, як Запоріжжя, як мінімум помилкове.
Що зима буде з відключенням світла і тепла і що росіяни виробляють достатню кількість ракет, щоб бомбити наші об'єкти щомісяця.
Ну що, можете мене привітати. Щойно відправила листа на дві адреси - моїм дорогим видавцям Видавництво Білка і головному читачу Марія Воротило
Хорошого читання і там, і там.
Я свою роботу зробила, книга готова.
Наші хлопці, які щойно повернулися з російського полону, співають Гімн України на рідній землі.
Читать полностью…
Ось це у мене на думці.
А ще кілька слів на адресу влади, яка знову гасить вогонь бензином.
Звісно, в Україні ж так воно і працює: щоб зменшити популярність бігборда, його треба замазати. А гасло заборонити.
Українці ж такі слухняні і так добре реагують на заборони, правда?
25 серпня о 18.00 у мене буде зустріч із читачами в Українському домі у Варшаві. Запрошую усіх бажаючих поговорити.
Буду рада побачитися і обійнятися перед поверненням в Україну.
Кажуть, ці фото зроблені з інтервалом у два дні
Хотілося б запитати у цьому зв'язку, чи їх не бентежить... Але ми точно знаємо, що не бентежить.
Але все таки. Країною гастролюють люди, віддалено схожі на путіна, їм виявляють почесті, як справжнім. А буває, що в одне і те саме місце з певним інтервалом приїжджають різні путіни.
І тоді приймаюча сторона стоїть і робить вигляд, що так і треба.
Якби у подорожах до нас прикріпили приховану камеру, було б кіно, можливо, навіть смішне.
Ми поїхали у аеропорт не напряму, а трьома потягами з пересадками, щоб побачити Кембрідж. На вокзалі немає камери схову, і довелося лишати валізи у якомусь готелі, а потім щодуху бігти до пам'яток.
Вже на бігу ми отримали повідомлення від авіакомпанії, що в аеропорт потрібно прибути за три години у зв'язку із заходами безпеки. Часу на обід не лишалося, і ми заскочили до китайців на готові страви, а там все для драконів по гостроті, і я обпекла всю слизову.
А епізод, коли на вокзалі малюк пішов у туалет, і тут раптом прибув наш потяг, який стоїть одну хвилину. І я мусила бігти за ним, стукати в кабінки, а його ніде нема, і тільки ошелешені джентльмени визирають...
- Доця, - сказала я уже у вагоні, куди ми застрибнули в останню секунду. - Це материнство як воно є. Ти все життя будеш позоритися ради дітей, але тобі на це начхати.
І як малюк катався на валізі в аеропорту і впав, і як нам видали манюні кульочки, куди треба скласти всю косметику, ліки і навіть зубну пасту, а потім з'ясувалося, що на одну людину може бути тільки один такий пакетик, а решту тюбиків доведеться викинути. Принаймні, так доньці сказав сердитий митник.
- Ок, - сказала Марія, - тоді я його комусь подарую. Ось, тримайте, це тепер ваше.
І на очах у митника підкинула зайвий кульочок у кошик Оксані. Оксана незворушно подякувала своєю прекрасною англійською і пішла на огляд.
І як сьогодні у Празі на стоянці не завелася наша машина, її намагалися запустити чеські поліцейські, і у них нічого не вийшло. А потім зупинився італієць з ресторану - не такий високий і чорнявий, а такий низенький і кругленький, це найкраща порода, вони все уміють - правильно перекинув затискачі і завів за десять секунд.
Коротше, я могла б до безкінечності нанизувати цей допис - але не буду, ви і так все розумієте. Єдине скажу: я не знаю, чи будуть у нас кращі часи для подорожей.
Але з того, що я бачила, роблю висновок: це дуже потрібно нам, тим хто не виїхав, але потребує хоч короткого переключення.
І мені здається, все більш актуальною стає зворотна течія: українцям за кордоном потрібно возити дітей в Україну, якщо вони хочуть зберегти ідентичність. Хоч раз на рік, але треба приїжджати сюди.
Але я про це додумаю і напишу пізніше.
Ми тягнули цей проєкт два роки, попри...
І ось тут замість трьох крапок можна поставити безліч різних причин. "Одноманітність фотографій та звітів", "великий бюджет", "не президентський рівень" тощо. Але ми — ми тягнули цей проєкт два роки. Ми вперті. А ще ми любимо піклуватися про побутові умови наших захисників.
Розумієте, тут така річ. Близько 150 000 військових зараз можуть хоч раз на тиждень прийняти нормальний гарячий душ, випрати форму, змити з себе бруд і кіптяву. Хоч 15-20 хвилин відчути затишок домашнього мирного життя. А потім знову у бій.
Комплекс із порядковим номером "199+1" скоро піде до ЗСУ. Разом з ним туди підуть 201 і 202, потім 203 і так далі. Загальний бюджет проєкту становить зараз 154 мільйони гривень, а це означає, що 77 МІЛЬЙОНІВ пожертвували саме ви. І саме вам вдячні ті 150 тисяч військових, про яких я писав вище.
Ми не збираємося зупинятися, ми не ставимо фінальну цифру у планах, ми приймаємо у чергу на ранню весну 2025 року. Ми тягтимемо цей проєкт, адже ми розраховуємо на вашу допомогу!
Якщо бажаєте допомогти, то:
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Друзі, ви ж знаєте, де у Києві на День незалежності буде найтепліше і найприємніше зібрання однодумців.
Звичайно ж, на заході, який організовує Справа громад і Петро Порошенко.
Виставка техніки, яка передається у ЗСУ як волонтерська допомога.
Концерт "От вінта"
Аукціони і лотереї з крутими лотами.
А найголовніше - можливість обійнятися з тими, хто ще тут, пригадати старі добрі часи, наробити спільних фото і зарядитися силами для майбутньої роботи.
Кількість місць обмежена, тому організатори просять пройти попередню реєстрацію і залишити свої контактні дані. На вашу пошту скинуть місце проведення і варіанти, як дістатися.
Я вже заздрю тим, зможе приїхати.
Посилання на сайт:
https://spgr.org.ua/ua/2024/08/19/horoshi-lyudy-mayut-chastishe-zustrichatysya/
Посилання на реєстрацію:
https://forms.gle/G4PN9Ho4AFrjwdER7
Посилання на лотерею:
https://shop.spgr.org.ua/blahodiinyi-rozihrash-21.0/
💙💛 Хороші люди мають частіше зустрічатися? Так.
🇺🇦 День Незалежності крута дата для зустрічі хороших людей? Авжеж – так!
🤝 Тоді давайте зустрінемося 24 серпня о 12:00 годині!
(Орієнтовна тривалість івенту 3 години).
З нас: нашаманити приємну погоду, показати Вам волонтерський арсенал фонду Порошенка та ГО «Справа Громад» (так-так – ми покажемо те, на що Ви скидаєте Ваші донати), безліч шансів на селфіки й обіймашки, позитивний настрій.
З Вас: зареєструватися за посиланням, отримати персональну інструкцію – як дістатися локації, позитивний настрій.
Музичний градус і святковий мажор гарантує Юрій Журавель і гурт “Ot Vinta!”.
Якщо (крім усього іншого, ясна річ) Ви маєте бажання взяти участь у благодійній лотереї, то зможете отримати свій лотерейний квиток одразу під час реєстрації. Важливо - призи розігруються на місці події - серед тих, хто під час реєстрації обміняв свій донат на лотерейний квиток і присутній на нашій локації!
Ви із нами? Реєструйтеся за цим посиланням.
Хелп!
Вантаж допомоги на 35 000 000 гривень для курського напрямку готовий - більше 1000 фпв, мавіки, купольні реб, квадроцикли. Але не вистачає 174 000 гривень для оплати перевезення!
Хелп! Ситуація патова
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Друзі, збір закрито, навіть два збори в одному. Я схрестивши пальці сподівалася, що крім машини нам вистачить і на зарядні станції
Так і вийшло завдяки вам.
На банку зібрано 246681.78 грн
З пейпелу на волонтерську карту виведено 3286.88 грн і 31462.54 грн
Загальна зібрана сума 281431.2 грн
Оплата за машину 242000
Дві зарядних станції 38638 грн
Залишок 793.20 грн переходить у наступний збір
Виправте мене, якщо розрахунки неправильні, бо рахую з телефону, і тут же пишу :)
Обіймаю вас усім серцем.
Нижче відео від того підрозділу, куди підуть станції. Хлопці їдуть на нашому автобусі, тобто вашому, купленому за ваші гроші. Все працює, дякую.
Наступна субота
24 серпня
День Незалежності
Відбудеться виставка від "Справа Громад" та "Фонд Порошенка"
У вас є можливість на власні очі побачити та своїми руцями помацати майже все те, що ми з вами допомагаємо передавати ЗСУ (окрім звісно секретних розробок, як от наприклад РЕБ "Ай Петрі")
Дрони, вантажівки, різноманітні мобільні комплекси – це все буде
А ще буде благодійний розіграш з призами та виступ гурту Ot Vinta
Важливо!
З міркувань безпеки місце проведення не розголошується. Потрапити на виставку можна виключно попередньо зареєструвавшись. Реєстрація розпочнеться з понеділка, про що буде сповіщено окремо. До місця проведення виставки усіх зареєстрованих відвідувачів буде доправлено автобусами з міста Київ
Тож, будь ласка, плануйте свої дії з урахуванням цієї інформації
Рота російських солдат здалася в полон у Курській області, повідомили у державному проєкті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими «Хочу жити».
Відео: Telegram/Проект «Хочу жить»
Ого, скільки наших у Лондоні, я навіть не уявляла :)
Дівчата, мені дуже приємно, правда. Дякую за пропозицію притулку, ночівлі, зустрічей.
Я тут лише на кілька днів, маю деякі справи. І зі мною всі мої діти, всі троє. Уявляєте?
Ми скрізь ходимо вчотирьох, і це така радість. Хай це буде наша маленька сімейна відпустка, мені так хочеться вперше побачити країну разом з дітьми і їхніми очима.
Щодо презентацій у мене план такий. Зараз віддаю у видавництво новий рукопис. Якщо Білка його прийме в роботу, книга буде видана цього року, а після виходу книги будуть поїздки з презентаціями. Я тоді маякну і запитаю, де мене хочуть бачити. Складемо список з видавництвом, і я приїду.
Фух, провела презентацію у Варшаві, а потім ще було велике інтерв'ю, звільнилася близько десятої за тутешнім часом, тобто одинадцятої по нашому.
Як на мене, прекрасна розмова вийшла, я тепер читачів заманюю уривками нової книги :)
Там де ми заговорили про права і стан жінок, єдиний чоловік в аудиторії встав і вийшов, а тоді повернувся з велосипедним шоломом на голові.
Стеля трусилася, бо нагорі був малюк з іще одним хлопчиком, доки мама виступала, він влаштував битву на поролонових овочах, билися кабачком і морквою.
Український дім у Варшаві має свою школу, яка атестує дітей за українською і польською програмою, там вчиться більше 230 дітей.
Я трошки виснажена, але задоволена. Як казала колись моя мала: мам, ти просто говориш і все, така твоя робота?
Саме так, доню, саме так.
Друзі, на честь свята покажу іще один фото звіт.
Машина для медика, на яку ми щойно збирали гроші, уже у хлопців.
Оскільки підрозділ, у якому вони служать, непублічний, обличчя не показуємо.
А машина он вона, у кущах.
Ваші гроші витрачені за призначенням. Дякую всім, хто долучився.
Мої дівчата уже у Києві. Що ж робити, якщо магніт, яким їх тягне в Україну у цей день, потужніший за всі застереження західних партнерів.
Всі мої діти молодші Незалежності, вони не застали момент проголошення і багато інших знакових моментів, вони про це тільки читали. Велика частина їхнього життя позначена війною.
Вони інші, чистіші, кращі за нас. Наші діти - наша надія. Як би я хотіла, щоб їм жилося легко і безтурботно, щоб всю брудну роботу виконали ми, їхні батьки, так щоб згадки про це лишилися тільки у підручниках.
Для них не існує моделі світу без України. І в цьому ми з ними подібні, бо для мене так само. За всі ці роки я ні на секунду не засумнівалася, що Україна встоїть, що вона є і буде.
Свята Мати Героїв, ти знаєш одночасно минуле, теперішнє і майбутнє. Ти відаєш, що буде далі.
Як мама маму прошу: бережи дітей.
Дякую за честь жити у цю епоху, свідчити її, долучатися хоч дрібкою сил. Дякую за щастя бачити, як з попелу, гніву, крові і віри постає щось могутнє і сильне, утверджується і набуває форми.
Будь, наша рідна. Будь здорова і щаслива, покажи їм усім.
Ох, відвідала показ іще одного документального фільму про Україну. Не писатиму назву, почекаю прем'єри в Україні, щоб звірити враження.
Скажу тільки, що це ще одна безумовно талановита робота, у якій показані сильні, безстрашні і дуже стійкі українці.
Які тим не менше живуть у бомжацьких інтер'єрах мало не на звалищі.
Я дуже схвалюю ідею фільмів про українців, обома руками за.
Не розумію тільки, чому найпопулярніше кіношне кліше - це задрипанець із репаними п'ятами.
Безумовно, таке теж є, ми всі різні. От саме різні - ключове слово.
Бо стараннями нашого і вже навіть європейського кіно сформувався такий образ українця, що європейці натурально впадають у ступор, коли бачать чистих, освічених, доглянутих українців, які взагалі то живуть не гірше за них.
Вчора, після того, як ми все таки завели машину у Празі і потім доїхали до Вроцлава, у мене тут була презентація.
Захід був з перекладом на польську, але майже відразу мені захотілося скинути туфлі, залізти з ногами на диван і далі вже говорити без перекладача. Ну бо всі свої, що вже там.
Я останнім часом багато думаю про наших людей в еміграції, стільки зустрічей підштовхують до роздумів.
У нас нема нормальної традиції співпраці та співіснування зі своєю діаспорою, і у цьому винен совок. За радянських часів виїзд людини за кордон на постійне проживання був квитком в один кінець.
Люди виїжджали голими і босими, без можливості продати тут хоч якусь нерухомість і вивезти гроші. (Як мінімум, квартири, які "давала" держава, були державними, тобто продажу не підлягали. А за купівлю доларів існувала спеціальна стаття у кримінальному кодексі, розстрільна).
Люди тікали різними шляхами, і після такої втечі у заручників, які лишалися вдома, наставали чорні часи. Заручниками зазвичай були батьки, чоловік/дружина і діти.
Навіть тих, хто виїхав легально, - наприклад, маючи єврейські корені - ганьбили навздогін на усіх зборах, називали зрадниками батьківщини.
Ті, хто вирвалися на волю, шукали способи передати звістку чи якусь посилку додому, але всі такі листи ішли через кадебе. Одержувача викликали в органи і допитували, чому це у нього є контакти на заході.
Ось цей досвід не міг минути безслідно, він спотворив наше ставлення до виїзду, зробив саму тему еміграції болючою і навіть трагічною. А потім почалася війна, а потім настав 22й рік, і у нас одним махом утворилося шість мільйонів емігрантів. (Чи вже десять?) Переважно це жінки з дітьми.
Що нам потрібно робити, на мою думку.
Всіма силами зберігати зв'язок з цими людьми. Спростити для них оформлення документів, автоматично продовжувати дію паспортів, пропонувати всі варіанти навчання в Україні дистанційно і он-лайн.
Зараховувати дітей назад в українські школи на підставі заяви, без іспитів. Пропонувати літні табори і відпочинок в Україні з просвітницькою, народознавчою, патріотичною складовою.
Відчепитися від хлопчиків, скасувати заборону на виїзд для 18-річок, впускати і випускати з країни без обмежень.
Почати нарешті ставитися до діаспори як до активу, а не відрізаної гілки. Залучати до проектів, висвітлювати діяльність осередків, розворушити паличкою наші консульства і змусити їх працювати як центри надання послуг (і виділити на це фінансування і персонал).
Використовувати досвід і можливості наших людей за кордоном для підтримки і наставництва для співвітчизників. Наших скрізь дуже багато, але українці не дуже згуртовані.
І постійно, всіма силами, на всіх рівнях нагадувати: Україна - це сонце. Величезне, гаряче, вічне. Вона гріє усіх своїх дітей, незалежно від того, де вони живуть. Це ваш справжній дім і дім ваших дітей, який обов'язково вас дочекається. Земна куля величезна, але на цій Землі є ваша земля, яка належить вам по праву.
Не потрібно гнівитися на неї, ображатися, спалювати мости. Україна є і буде, вона любить вас і підтримує, що б не сталося.
Для мене це не порожні слова, я справді так думаю і відчуваю. Перепрошую за довгочит -
І вітаю зі святом усіх із синьо-жовтим прапором біля серця.
"Пані Тамара доброго дня, отримали ми Бандери, ми у захваті!)) зараз робимо фотозвіт!"
Доїхали до хлопців наші зарядні станції, виробник впорався навіть швидше, ніж планували.
Зампотилу задоволений, військові задоволені, ми з вами щасливі.
Я вимушений звернутись до вас по допомогу, інших варіантів вже нема!
На сторінці Петро Порошенко ви можете побачити черговий вантаж, який саме зараз стартує на Схід. Там великий вантаж, три з половиною десятки мільйонів гривень. Там екскаватори, щоби копати лінії оборони, капоніри для техніки та бліндажі для військових. Там півтори тисячі ФПВ різних модифікацій — ну, ви розумієте скільки ворогів вони знищать. Квадроцикли, мавіки, прально-душові комплекси. Нічого зайвого, ніяких смаколиків чи дрібничок.
Ми відправили вантаж, вранці він вже буде переданий до бригад. Ми сплатили майже 300 000 гривень за трали та паливо для вантажівок. Ми спорожнили всі рахунки, трохи взяли в борг, але відправити вантаж це найголовніше.
Але завтра нам потрібно оплатити чергові рахунки за запчастини для вантажівок, а на рахунках порожньо.
Я вимушений звернутись до вас по допомогу — нам завтра потрібно сплатити 427 049 гривень, в іншому випадку ми не зможемо забрати запчастини. Не зможемо відремонтувати вантажівки. Не зможемо допомогти військовим.
Я розумію, що просять всі. Я розумію, що допомога потрібна тисячам підрозділів. Я розумію, що резервів та запасів вже нема.
Але раптом...
І ще одне прохання. Навіть якщо нема можливості допомогти ресурсами, то, будь ласка, допоможіть у розповсюдженні цього допису. Це просто та доступно всім — уподобайка, коментар, репост. Тоді є більше шансів, що за рахунок цього ми зможемо вчасно полагодити вантажівки.
Дякую!
🫡
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Мені здавалося, що я опанувала британський акцент. Говорити потрібно так, ніби у тебе нижня губа прилипла до нижнього імпланта, а верхня до верхнього. Але водій автобуса все одно не зрозумів, що нам потрібно у Chatsworth House. Ледве доїхали :)
Тринадцять поколінь графів розбудовували одне місце. Без переселень, геноцидів, знаючи напевне, хто поіменно посадив он ті трьохсотлітні дерева.
Я для інтересу порахувала своїх, кого знаємо..
діти, Тамара (я), Анатолій, Михайло, Павло, Овдій, Прохір, Сергій, Василь, ?, Костянтин ( це десь кінець ХVIII століття ). З пошуковою роботою може ще трохи вглиб.
Ні в кого з них не було шансів побудувати щось таке, що б простояло 300 років
🎲 Під час івенту буде проводитися благодійна лотерея із розіграшем пам'ятних призів:
сувенірний коїн від 5 Президента України Петра Порошенка, розписна скриня авторства Марини Порошенко, та інші.
❗ УВАГА: усі лоти будуть розіграно протягом нашого івенту.
Всі кошти від лотереї будуть спрямовані на допомогу ЗСУ.
Більше інформації про розіграш
Пішла і купила собі пуховик. І тут же його одягла. Так, 18го серпня :)
Мені аж цікаво подивитися, яка у Британії зима, якщо таке літо.
У відділі шкільних товарів ціла стійка зимових хлопчачих шортів. Тобто вони шорти, але з теплого флісу з начосом. Але шорти.
Неймовірна країна насправді, ні на що не схожа. І люди дуже милі. Я сьогодні заїхала у місто за покупками і не помітила, як розрядився телефон. А у телефоні все: навігатор, таксі, платіжна карта... І навіть толком не знаю, у який район мені потрібно, пам'ятаю тільки музей неподалік. І що біля музею памятник з двома чоловіками внизу.
Так от, за цими орієнтирами місцеві водії мене довезли. Передаючи одне одному з рук в руки, з трьома пересадками :)
А знаєте, у чому проблема наших за кордоном? У тому, що ці прекрасні сади і парки садили не ми. Ці чудесні затишні будинки будували не ми. Навіть ці дороги мостили не ми.
Ми тут гості у чужому гарному домі. І тому нас так тягне назад, на землю, де росте посаджене нами.
Я дуже рада, що ми побували у Британії. І дуже рада, що у нас є можливість повернутися додому. Скучили вже.
Для мене було відкриттям, що БФ "Охматдит - здорове дитинство", який зібрав 378 мільйонів гривень на відбудову Охматдиту, не пов'язаний з Охматдитом.
Я чомусь бала впевнена, що це фонд при лікарні, організований трудовим колективом, попечителями, та хоч пацієнтами - але такий, у якому керівництво закладу має право голосу.
Щось на зразок благодійного фонду при школі.
А тепер з'ясувалося, що БФ - повністю незалежна третя сторона, яка може навіть судитися з Охматдитом.
Тобто вони схвалили тендер із втричі завищеним кошторисом, потім спробували роздробити контракт на дрібніші транші, такі як підготовка проекту і ремонт фасаду за тими самими завищеними цінами, а коли і тут, і там "нє получілось" завдяки втручанню ЗМІ, закрилися в доміку "до з'ясування обставин".
При цьому ні Міністерство охорони здоров'я, ні Охматдит впливу на ситуацію не мають.
У мене нема питань до БФ, я лише додам протокол зборів у коментарях, там вказані учасники БФ з правом голосу. Сподіваюся, питання будуть у відповідних органів.
У мене питання якраз до Мінохорони і самого Охматдиту. Ви піарили цей фонд, виставляли його реквізити на своїх сторінках. Зрештою, дозволили йому працювати під назвою лікарні, по суті вводячи в оману донаторів.
А насправді просували ліву організацію, яка завдяки вашій рекламі зібрала колосальні кошти, але на діяльність якої ви не маєте впливу.
Я не можу зрозуміти. Якщо волонтер у нас випадково, через недогляд зробить перепост шахрайського збору, для людини це трагедія, величезні репутаційні втрати, хоча ідеться про кілька тисяч гривень. А тут 378 мільйонів, і міністр сидить, як води в рота набрав, ніби нічого не сталося.
"Улибчівая" росіянка з Суджі відповідає нашому військовому: все добре, їсти-пити є, вони магазини "паграбілі".
Чоловік трошки обалдів, але відреагував: все правильно, це ж ваше, а не наше...
Я на повторі переглядала це надцять разів. Ви знаєте, усмішка у неї щира. Без переляку, примусу чи паніки. Вона дійсно радіє обставинам, сприймає це як удачу.
З таким самим виразом лиця я буває хвалюся своїм дівчатам - дивіться, яку класну покупку мама на знижках урвала. І вони пищать від захвату - клас, треба було брати дві!
Або от подруга не так давно мікрохвилівку по акції вхопила за смішні гроші. Лен, пам'ятаєш як ми її мало не облизували з усіх сторін, така ловка?
Тому емоція мені знайома. І тут, і там є відчуття, що ми "пограбували" магазин. Але є нюанс.
А тепер серйозно для тих, хто пише "а у нас в Україні теж були мародери". Ідіть у ліс з вашим "а у нас теж".
Я бачила жінок після звільнення Київщини. Дивилася їм очі в очі так, як ви ніколи не будете дивитися.
Ось так щиро, щасливо і безтурботно, як та росіянка на відео, вони будуть сміятися можливо ніколи. Можливо тільки на місці тієї самої пожежі, яка ще буде.
Поки що від їхнього сміху страшно.
Я не поскаржитися, просто у замішанні.
Збір на медевак не дуже швидко йде, це вперше, коли у мене медик просить - будь ласка, ви самі щось напишіть, я не можу.
У них там складна ситуація (я хотіла написати м'ясорубка, але це занадто оціночне слово, так?). Коротше, що не додзвонюся, він або з моргу, або в морг, або на виїзді за пораненими.
І язиком ледве повертає від втоми. То які фото чи відео я можу від них чекати? Кажу, ну скиньте фото свого медпункту зсередини, щоб хоч так люди бачили, що це для військових, а не тільки з моїх слів. Ну от прислав.
Машина тим часом готова, хороший потужний позашляховик. У принципі, вже можна гнати хлопцям, але я зупиняю пана Тараса - ви при своєму розумі? А як ми будемо ці борги віддавати?!
Таке собі. Сумніваюся, що фото робочого стола допоможе у зборі, але хай буде. Всі посилання у коментарях.
Далі. Ще один медик, інший напрямок. Просять закрити термінову потребу, їм потрібно дві зарядні станції невеликої потужності у машини, щоб реби можна було живити та ще деяке обладнання. Ціна питання близько 40 тис за дві.
Далі, моя Сумщина, прикордоння. Додзвонився голова громади, просить турнікети, багато, десь сотню. Для цивільних комунальників, медпунктів і старостатів. Села обстрілюють усе сильніше, там така ситуація, що треба своїми силами рятувати поранених, надії що хтось зможе приїхати з району нема.
Пообіцяла допомогти, поки що буду вдячна за інформацію, де їх можна купити за розумною ціною в Україні і нормальної якості.
Я буду найближчим часом писати про цих три збори з надією, що ми якось це пропихнемо. Хотілося б знати, яка ситуація у інших волонтерів. У мене вона (оціночне слово).
Я не дуже вправний фотограф. Крім того, камера телефону якось випадково впала у варення, а потім розбилася, і від того втратила яскравість.
Я можу вам описати, те що я бачила, а ви собі додумаєте.
British Museum - ода колоніальному минулому Британської імперії. Можна дискутувати, чи дожили б ці експонати до наших днів, якби не були викрадені з батьківщини і доставлені в Англію. І звісно, такі дискусії тривають, і я можу тільки уявити, як боляче їх вести учасникам, які у цьому зацікавлені кревно.
Наприклад, країнам, у яких єдині зразки їхньої давньої писемності доступні у Лондоні.
Зараз у музеї розгорнута потрясаюча експозиція "Африка". В одній залі ми застали групу африканських жінок у вбранні з елементами національних костюмів, які просто сиділи і дивилися на експонат. Просто сиділи.
Мене ця картина переповнила гнівом, бо все це сприймається через нашу травму. Я б не хотіла, щоб наші внуки приїжджали у якийсь Ермітаж помилуватися вкраденими з Херсона картинами. Я б хотіла, щоб на територію Ермітажа приїхали броньовані вантажівки Міністерства культури України під охороною ССО і вивезли додому все нафіг.
Розбудив вранці крик чайок.
- Мамо, а тут що, є море?
- Синку, спитай у мами щось легше. По моєму, нема. Але у них, здається, є річка.
Ми з дітьми маємо тиждень у Британії. Плани не дуже амбітні, побачити річку і може короля, десь так :)
Пс. Насправді це здійснення мрії. Лондон із зе кепітал... Моя радянська школо, ти це бачиш?