Видавництво «Білка» випустило книгу про Гліба Бабіча — з давно відомими, а також уперше перекладеними українською поезіями, які не встиг перекласти сам Гліб. У «Вірші та пісні. Спогади друзів», крім поезій, також спогади та історії людей, які знали «Лінтяя» особисто.
Як і рік тому, 28 серпня о 18:00 годині, ми зберемося разом в Peper’s Club (Київ, вул.Князів Острозьких, 8).
Кількість місць обмежена – лише 150 осіб.
Тому, хто хоче прийти – реєструйтеся тут.
"Ви хочете, щоб Татарова вбили росіяни?"
А ви дійсно хочете почути відповідь на це питання?
Подивилася шматок, не можу на це витрачати безцінну годину наявності світла. Україною керує людина, яка перебуває у полоні власних чи навіяних фантазій.
Яка або знає правду, але бреше - що дуже погано.
Або на знає правди і вірить у брехню - що в рази гірше.
Ця людина керує армією, призначає і звільняє главкомів, втручається і командує генералами і підрозділами.
Господи, помилуй нас - з цією думкою ми прокидаємося і засинаємо з 19го року.
Я боюся, що у Господа теж терпіння не вічне.
Прес-конференцію Зеленського не дивилася, тому що нема світла - нема канхветок.
У мене навіть фб картинки не показує, тільки тексти.
Ну добре, Татаров з Малюком убивали у Києві чеченців, і тепер Татарова не можна звільнити з роботи, бо коли він вийде за поріг Банкової, його можуть убити росіяни.
Зараз, треба думати, він сидить у бункері безвилазно. А після того, як президент на весь світ назвав його убивцею чеченців, перестане навіть у туалет виходити
І його можна зрозуміти - тобі щойно на лоба мішень навісили, що вже тепер.
На жаль, це поки що єдина тема з прес-конференції, яку всі запам'ятали. Не рахуючи сенсаційної заяви про власну балістичну ракету, яка була зроблена таким тоном і так мимохідь, що після Татарова ніхто не зрозумів:
Що це знову було - марення, новини з паралельної репльності, у якій живе Зеленський, жарт чи все таки серйозне повідомлення.
Дадуть світло, ще раз усе передивлюся сама. Цікавить Курщина, обмін полоненими, кроки, які робляться для звільнення азовців, евакуація прикордонних районів Сумщини, використання коштів на відбудову Охматдиту, скандал із більш ніж 400 автівками з гуманітарної допомоги, які не дійшли до ЗСУ і роль у цьому Єрмака, а також чи буде подання у Конституційний суд щодо конституційності перебування Зеленського на посаді без статусу в.о. після закінчення каденції.
Хтось же це все запитав?
Завтра у Києві відбудеться вечір пам'яті Гліба Бабича
Про всяк випадок, раптом хтось пропустив, в коментарях форма реєстрації
Ви лишаєте свої контактні дані, вам скинуть місце і час.
Проводить Справа Громад
Видавництво Білка буде присутнє широким складом (у тому числі я, спеціально приїхала раніше до Києва заради цієї події)
Будемо раді зустрічі.
Перше спостереження, що змінилося за час моєї відсутності?
У нас тепер один ліфт їзде на генераторі під час відключень.
Шах і мат.
Повертаємося додому
Оскільки на кордоні стояти ще невідомо скільки, поділюся спостереженням.
Не раз і не два стикалася з тим, що українці за кордоном погано уявляють, що відбувається у країні
Навіть маючи тут родичів, соцмережі та подібні джерела інформації. Вони дивляться єдині новини, і тому:
Не в курсі про посилення обстрілів Сумщини, знають про просування росіян до Покровська, але не розуміють, що це таке.
Чомусь впевнені, що росія гранично ослабла і майже вичерпала запаси зброї, і що питання її поразки - це питання найближчого часу, особливо після Курщини.
Я не дивлюся марафон і тому навіть не знаю, що сказати. Таке враження, що 22й рік нічому не навчив.
Не можна розслабляти людей, бо ця впевненість у безпеці - хибна.
Я не закликаю до суцільної чорнухи і нагнітання, просто потрібно говорити правду
Про те, що у нас іде евакуація цілих районів, але людей нема куди відселяти, не кажучи вже про звірят.
Що обстріли посилилися, і на цьому фоні рішення вивести дітей на навчання офлайн у таких містах, як Запоріжжя, як мінімум помилкове.
Що зима буде з відключенням світла і тепла і що росіяни виробляють достатню кількість ракет, щоб бомбити наші об'єкти щомісяця.
Ну що, можете мене привітати. Щойно відправила листа на дві адреси - моїм дорогим видавцям Видавництво Білка і головному читачу Марія Воротило
Хорошого читання і там, і там.
Я свою роботу зробила, книга готова.
Наші хлопці, які щойно повернулися з російського полону, співають Гімн України на рідній землі.
Читать полностью…Ось це у мене на думці.
А ще кілька слів на адресу влади, яка знову гасить вогонь бензином.
Звісно, в Україні ж так воно і працює: щоб зменшити популярність бігборда, його треба замазати. А гасло заборонити.
Українці ж такі слухняні і так добре реагують на заборони, правда?
25 серпня о 18.00 у мене буде зустріч із читачами в Українському домі у Варшаві. Запрошую усіх бажаючих поговорити.
Буду рада побачитися і обійнятися перед поверненням в Україну.
Кажуть, ці фото зроблені з інтервалом у два дні
Хотілося б запитати у цьому зв'язку, чи їх не бентежить... Але ми точно знаємо, що не бентежить.
Але все таки. Країною гастролюють люди, віддалено схожі на путіна, їм виявляють почесті, як справжнім. А буває, що в одне і те саме місце з певним інтервалом приїжджають різні путіни.
І тоді приймаюча сторона стоїть і робить вигляд, що так і треба.
Якби у подорожах до нас прикріпили приховану камеру, було б кіно, можливо, навіть смішне.
Ми поїхали у аеропорт не напряму, а трьома потягами з пересадками, щоб побачити Кембрідж. На вокзалі немає камери схову, і довелося лишати валізи у якомусь готелі, а потім щодуху бігти до пам'яток.
Вже на бігу ми отримали повідомлення від авіакомпанії, що в аеропорт потрібно прибути за три години у зв'язку із заходами безпеки. Часу на обід не лишалося, і ми заскочили до китайців на готові страви, а там все для драконів по гостроті, і я обпекла всю слизову.
А епізод, коли на вокзалі малюк пішов у туалет, і тут раптом прибув наш потяг, який стоїть одну хвилину. І я мусила бігти за ним, стукати в кабінки, а його ніде нема, і тільки ошелешені джентльмени визирають...
- Доця, - сказала я уже у вагоні, куди ми застрибнули в останню секунду. - Це материнство як воно є. Ти все життя будеш позоритися ради дітей, але тобі на це начхати.
І як малюк катався на валізі в аеропорту і впав, і як нам видали манюні кульочки, куди треба скласти всю косметику, ліки і навіть зубну пасту, а потім з'ясувалося, що на одну людину може бути тільки один такий пакетик, а решту тюбиків доведеться викинути. Принаймні, так доньці сказав сердитий митник.
- Ок, - сказала Марія, - тоді я його комусь подарую. Ось, тримайте, це тепер ваше.
І на очах у митника підкинула зайвий кульочок у кошик Оксані. Оксана незворушно подякувала своєю прекрасною англійською і пішла на огляд.
І як сьогодні у Празі на стоянці не завелася наша машина, її намагалися запустити чеські поліцейські, і у них нічого не вийшло. А потім зупинився італієць з ресторану - не такий високий і чорнявий, а такий низенький і кругленький, це найкраща порода, вони все уміють - правильно перекинув затискачі і завів за десять секунд.
Коротше, я могла б до безкінечності нанизувати цей допис - але не буду, ви і так все розумієте. Єдине скажу: я не знаю, чи будуть у нас кращі часи для подорожей.
Але з того, що я бачила, роблю висновок: це дуже потрібно нам, тим хто не виїхав, але потребує хоч короткого переключення.
І мені здається, все більш актуальною стає зворотна течія: українцям за кордоном потрібно возити дітей в Україну, якщо вони хочуть зберегти ідентичність. Хоч раз на рік, але треба приїжджати сюди.
Але я про це додумаю і напишу пізніше.
Ми тягнули цей проєкт два роки, попри...
І ось тут замість трьох крапок можна поставити безліч різних причин. "Одноманітність фотографій та звітів", "великий бюджет", "не президентський рівень" тощо. Але ми — ми тягнули цей проєкт два роки. Ми вперті. А ще ми любимо піклуватися про побутові умови наших захисників.
Розумієте, тут така річ. Близько 150 000 військових зараз можуть хоч раз на тиждень прийняти нормальний гарячий душ, випрати форму, змити з себе бруд і кіптяву. Хоч 15-20 хвилин відчути затишок домашнього мирного життя. А потім знову у бій.
Комплекс із порядковим номером "199+1" скоро піде до ЗСУ. Разом з ним туди підуть 201 і 202, потім 203 і так далі. Загальний бюджет проєкту становить зараз 154 мільйони гривень, а це означає, що 77 МІЛЬЙОНІВ пожертвували саме ви. І саме вам вдячні ті 150 тисяч військових, про яких я писав вище.
Ми не збираємося зупинятися, ми не ставимо фінальну цифру у планах, ми приймаємо у чергу на ранню весну 2025 року. Ми тягтимемо цей проєкт, адже ми розраховуємо на вашу допомогу!
Якщо бажаєте допомогти, то:
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Друзі, ви ж знаєте, де у Києві на День незалежності буде найтепліше і найприємніше зібрання однодумців.
Звичайно ж, на заході, який організовує Справа громад і Петро Порошенко.
Виставка техніки, яка передається у ЗСУ як волонтерська допомога.
Концерт "От вінта"
Аукціони і лотереї з крутими лотами.
А найголовніше - можливість обійнятися з тими, хто ще тут, пригадати старі добрі часи, наробити спільних фото і зарядитися силами для майбутньої роботи.
Кількість місць обмежена, тому організатори просять пройти попередню реєстрацію і залишити свої контактні дані. На вашу пошту скинуть місце проведення і варіанти, як дістатися.
Я вже заздрю тим, зможе приїхати.
Посилання на сайт:
https://spgr.org.ua/ua/2024/08/19/horoshi-lyudy-mayut-chastishe-zustrichatysya/
Посилання на реєстрацію:
https://forms.gle/G4PN9Ho4AFrjwdER7
Посилання на лотерею:
https://shop.spgr.org.ua/blahodiinyi-rozihrash-21.0/
💙💛 Хороші люди мають частіше зустрічатися? Так.
🇺🇦 День Незалежності крута дата для зустрічі хороших людей? Авжеж – так!
🤝 Тоді давайте зустрінемося 24 серпня о 12:00 годині!
(Орієнтовна тривалість івенту 3 години).
З нас: нашаманити приємну погоду, показати Вам волонтерський арсенал фонду Порошенка та ГО «Справа Громад» (так-так – ми покажемо те, на що Ви скидаєте Ваші донати), безліч шансів на селфіки й обіймашки, позитивний настрій.
З Вас: зареєструватися за посиланням, отримати персональну інструкцію – як дістатися локації, позитивний настрій.
Музичний градус і святковий мажор гарантує Юрій Журавель і гурт “Ot Vinta!”.
Якщо (крім усього іншого, ясна річ) Ви маєте бажання взяти участь у благодійній лотереї, то зможете отримати свій лотерейний квиток одразу під час реєстрації. Важливо - призи розігруються на місці події - серед тих, хто під час реєстрації обміняв свій донат на лотерейний квиток і присутній на нашій локації!
Ви із нами? Реєструйтеся за цим посиланням.
- Кожній людині властиво помилятися, - безапеляційно сказала продавчиня, відраховуючи решту.
- А ви знаєте, що у нас найкраща картопля на базарі?
- Звісно що знаю, у вас це он на картонці написано.
- А не хочете запитати, який сорт?
- Так, що це я... А який сорт?
- А ми не знаємо! Жінка з Чехії привезла, то ми її чеською називаємо!
- Картопля чеська, але ж земля і руки наші.
- Ну да.
Деякі люди ображаються, коли я вихваляю наші продукти, починають наводити контраргументи, показувати асортимент у закордонних магазинах.
Я ж не заперечую. І взагалі, пишу про свої відчуття. Тільки на нашому біличанському фермерському ринку. Тільки у серпні - вересні.
Виходиш туди - і душа розправляється від щастя. От просто з кожним кроком відчуваєш, як тобі робиться добре.
Кольори, смаки, запахи... Херсонські кавуни - нарешті! Грунтові помідори і перець, виноград і персики, пізня ягода, кукурудза і картопля. Сир такий, що береш з ножа на пробу, а він у тебе розтає на язику, як хмаринка.
І головне ж люди, звичайно. Які продають вирощене власними руками, які знають ціну своєму товару і яким є чим пишатися. І ти попри них здіймаєшся навшпиньки і поглядаєш на всіх згори вниз.
Дивіться, це ми виростили.
І ЩО ВИ СКАЖЕТЕ ПРОТИ ТАТАРОВА?
Татаров як виявляється убивав чеченців у Києві, на початку війни. І не сам, а разом із Васильом Малюком. Ну, з Малюком все зрозуміло, на 24 лютого 2022 року він був заступником міністра внутрішні справ. Убивати ворогів що рвалися на Київ було його прямим обов'язком. Та й те, не убивати самому, а організовувати сили, які мали завдавати ворогові значущих втрат. Малюк це робив - він виконував свій обов'язок. А яким боком там Татаров?
Посада Татарова на 24 лютого 2022 р. - заступник голови ОП. Тобто - Єрмака. Тобто - заступник завгоспа президента. Татаров мав 24 лютого опікуватися забезпеченням Офісу президента, аби голова держави міг якісно виконувати своїх обов'язки. Я пам'ятаю Київ тих часів, урядовий квартал тоді перетворили на фортецю, через яку пройти було стрьомно. Крім ДУС навколо ОП тоді стояли сотні нацгвардійців та бійців ТРО, яких треба було годувати, розміщувати для відпочину, забезпечувати необхідним тощо.
Я маю дурне питання. Ми всі знаємо, що Зеленський і його офіс в ті дні давився теплою Мівіною - в той час як бійці 206-го бату ТРО на офісі ЄвроСолідарності вже ласували гарячим чаєм, м'ясом та печівом. Це сталося часом не тому, що на офісі ЄвроСолідарності Бірюков думав про те як нагодувати солдат, в той час як в офісі Зеленського Татаров бігав з автоматом по Києву і тої... "чеченців вбивав"?
Я готовий ще припустити, що Татаров, як колишній працівник МВС і особа справді впливова в силових відомствах, допомагав керівникам МВС в організації оборони. Але чорт забирай, я не повірю, що Татаров сам з АК і в броніку відбивав атаки загарбників. Бо, як мінімум, про таке тоді знав би весь Київ. А ми узнаємо про це через 2,5 роки в загальних рисах.
Зрештою, брати участь в обороні столиці і убивати чеченців - речі принципово різні. Мої колеги-інструктори користі Україні приносять категорично більше ніж якби вони лишилися на фронті пілотами БПЛА, бо багато десятків їхніх учнів б'ють ворога на ЛБЗ, а ми готуємо нових і нових пілотів. Але ж ми не заявляємо, що ми-інструктори кришили вагнерівців та нищили російську десантуру?!
Бо є різниця, робити роботу (хай надвідповідальну) у тилу, чи піднімати борти в небо під вогнем.
Ще одне і важливе. Зеленський заявив, що Татаров "убивав чеченців" і тому його не можна звільняти. Але!
Про подвиги Татарова, ми дізналися тільки зараз. А в той самий час, на початку вторгнення був воєначальник, який перебував у відставці, в яку його відправили в принизливий спосіб, але який з відставки приїхав до ставки Залужного і там гирував разом з генералами генштабу аби зупинити просування ворога.
Мова - про генерала Віктора Муженка. Він командував українськими силами під час АТО. Саме він реалізував стратегію "так перев'язати рану Донбасу, аби вся інша Україна не відчувала". Саме він висував тих генералів, імена яких зараз у всіх на слуху. І саме він з вторгненням ворогів до України покинув заслужений відпочинок і приїхав до ставки до своїх колишніх учнів і висуванців - важко працювати.
Це бачили десятки людей, в т ч журналісти. Від журналістів про вчинок генерала Муженка дізналася вся країна.
Як генералові Муженку віддячила влада? Вона його просто випхала з армії - назад, на пенсію. Навіть не подякувавши. Просто наказали: "Убрати!" і край. Навіть руки не потиснули.
Так чому ж так? Випхати з армії заслуженого і визнаного генерала Муженка просто як набридлу іграшку - це для Зеленського запросто. А Татарова бачте звільняти не можна, бо він "чеченців убивав..." Можливо. Бо про це чомусь ніхто нічого не відав.
Насправді все просто. Нам просто банально їздять по вухах. Зеленський гарно знає, що брехати він може що завгодно. Бо то в часи Порошенка кілька бригад журналістів кинулись би розслідувати чи правду сказав президент? Нині журналісти пригодовані - шашличком з рук найвеличнішого. Нині журналістів попросять - вони й промовчать.
Завтра Зеленський заявить, що Пікалов з Кошовим убивали чеченців - і що ви скажете?
Міністерство оборони з'ясувало що до ЗСУ не дійшло гуманітарки на 170 мільйонів грн. У тому числі (сядьте аби не впасти) 424 автівки.
Ідеться аж явно не про пересічні волонтерські групи які завозять для ЗСУ по 1-2 автомобілі. Бо насправді, завезти автівку для ЗСУ через кордон, задача далеко не проста.
Ви в курсі, що аби ввезти автівки для ЗСУ, треба з певної частини взяти документ, що автівку везуть саме їм, аби потім автівку прийняли на облік? Списати потім авто з обліку - цілий обряд. Дрібнота таке не прокрутить, як не крути.
Очевидно, тут ідеться про роботу птахів значно крупніших. Тих де крутяться великі кошти. Такі, якими діляться з представниками влади.
Але... 424 автівки. Це на повноцінну механізовану бригаду вистачить. Реально, це на 5-6 бригад...
Віщую зауваження - таку різницю виявило Міноборони! Відповім - ну звісно що Міноборони! Не журналістам же, розслідувачам таким займатися? Розслідувачі нині зайняті - вони шукають цукерки "Рошен" у Курській області. Знаходять щоправда "Рот Фронт" на допотопному стенді "Рошена", але вони - працюють.
Проблема не в тому що знайшло Міноборони. Проблема в тому, що знайшло воно це на шостому понаднормовому році президентства Зеленського і на третьому році повномасштабки.
І так, хто там у нас куратор гуманітарних питань? Не Єрмак, часом?
Отакої. Петро Олексійович продовжуй зі своїми прихильниками збирати кошти на джипи, вантажівки та пересувні автомайстерні для ЗСУ - армія їх потребує багато. За це тебе знову багном обіллють. Влада подбає. Смердіти ротами в бік опозиції - це ж вам не 424 автівки знайти, що до ЗСУ не доїхали.
Польська прикордонниця відправила нас з малюком у кінець черги, тому що ми не там стали.
Фіг його знає, де правильно, там і там машини, ні знаків, ні вказівників у чистому полі, там і там шлагбауми не працювали під час тривоги.
Виявляється, ми стояли де вантажівки і транзит, тому довелося ще раз простояти "колєйку", де легкові.
Зате з українського боку паспорти штампували у чотири руки, як на конвеєрі.
Сидимо тепер під Ковелем, обідаємо. То я вам скажу, деякі речі прикрашать - тільки портить.
Принесли картоплю по селянськи, тарілка з червоним обідком. Лизнула з пальця - а це варення.
Смажена картопля з цибулею і варенням.
Зараз піду на кухню зазирну, якщо там Клопотанко - візьму для вас автограф.
Фух, провела презентацію у Варшаві, а потім ще було велике інтерв'ю, звільнилася близько десятої за тутешнім часом, тобто одинадцятої по нашому.
Як на мене, прекрасна розмова вийшла, я тепер читачів заманюю уривками нової книги :)
Там де ми заговорили про права і стан жінок, єдиний чоловік в аудиторії встав і вийшов, а тоді повернувся з велосипедним шоломом на голові.
Стеля трусилася, бо нагорі був малюк з іще одним хлопчиком, доки мама виступала, він влаштував битву на поролонових овочах, билися кабачком і морквою.
Український дім у Варшаві має свою школу, яка атестує дітей за українською і польською програмою, там вчиться більше 230 дітей.
Я трошки виснажена, але задоволена. Як казала колись моя мала: мам, ти просто говориш і все, така твоя робота?
Саме так, доню, саме так.
Друзі, на честь свята покажу іще один фото звіт.
Машина для медика, на яку ми щойно збирали гроші, уже у хлопців.
Оскільки підрозділ, у якому вони служать, непублічний, обличчя не показуємо.
А машина он вона, у кущах.
Ваші гроші витрачені за призначенням. Дякую всім, хто долучився.
Мої дівчата уже у Києві. Що ж робити, якщо магніт, яким їх тягне в Україну у цей день, потужніший за всі застереження західних партнерів.
Всі мої діти молодші Незалежності, вони не застали момент проголошення і багато інших знакових моментів, вони про це тільки читали. Велика частина їхнього життя позначена війною.
Вони інші, чистіші, кращі за нас. Наші діти - наша надія. Як би я хотіла, щоб їм жилося легко і безтурботно, щоб всю брудну роботу виконали ми, їхні батьки, так щоб згадки про це лишилися тільки у підручниках.
Для них не існує моделі світу без України. І в цьому ми з ними подібні, бо для мене так само. За всі ці роки я ні на секунду не засумнівалася, що Україна встоїть, що вона є і буде.
Свята Мати Героїв, ти знаєш одночасно минуле, теперішнє і майбутнє. Ти відаєш, що буде далі.
Як мама маму прошу: бережи дітей.
Дякую за честь жити у цю епоху, свідчити її, долучатися хоч дрібкою сил. Дякую за щастя бачити, як з попелу, гніву, крові і віри постає щось могутнє і сильне, утверджується і набуває форми.
Будь, наша рідна. Будь здорова і щаслива, покажи їм усім.
Ох, відвідала показ іще одного документального фільму про Україну. Не писатиму назву, почекаю прем'єри в Україні, щоб звірити враження.
Скажу тільки, що це ще одна безумовно талановита робота, у якій показані сильні, безстрашні і дуже стійкі українці.
Які тим не менше живуть у бомжацьких інтер'єрах мало не на звалищі.
Я дуже схвалюю ідею фільмів про українців, обома руками за.
Не розумію тільки, чому найпопулярніше кіношне кліше - це задрипанець із репаними п'ятами.
Безумовно, таке теж є, ми всі різні. От саме різні - ключове слово.
Бо стараннями нашого і вже навіть європейського кіно сформувався такий образ українця, що європейці натурально впадають у ступор, коли бачать чистих, освічених, доглянутих українців, які взагалі то живуть не гірше за них.
Вчора, після того, як ми все таки завели машину у Празі і потім доїхали до Вроцлава, у мене тут була презентація.
Захід був з перекладом на польську, але майже відразу мені захотілося скинути туфлі, залізти з ногами на диван і далі вже говорити без перекладача. Ну бо всі свої, що вже там.
Я останнім часом багато думаю про наших людей в еміграції, стільки зустрічей підштовхують до роздумів.
У нас нема нормальної традиції співпраці та співіснування зі своєю діаспорою, і у цьому винен совок. За радянських часів виїзд людини за кордон на постійне проживання був квитком в один кінець.
Люди виїжджали голими і босими, без можливості продати тут хоч якусь нерухомість і вивезти гроші. (Як мінімум, квартири, які "давала" держава, були державними, тобто продажу не підлягали. А за купівлю доларів існувала спеціальна стаття у кримінальному кодексі, розстрільна).
Люди тікали різними шляхами, і після такої втечі у заручників, які лишалися вдома, наставали чорні часи. Заручниками зазвичай були батьки, чоловік/дружина і діти.
Навіть тих, хто виїхав легально, - наприклад, маючи єврейські корені - ганьбили навздогін на усіх зборах, називали зрадниками батьківщини.
Ті, хто вирвалися на волю, шукали способи передати звістку чи якусь посилку додому, але всі такі листи ішли через кадебе. Одержувача викликали в органи і допитували, чому це у нього є контакти на заході.
Ось цей досвід не міг минути безслідно, він спотворив наше ставлення до виїзду, зробив саму тему еміграції болючою і навіть трагічною. А потім почалася війна, а потім настав 22й рік, і у нас одним махом утворилося шість мільйонів емігрантів. (Чи вже десять?) Переважно це жінки з дітьми.
Що нам потрібно робити, на мою думку.
Всіма силами зберігати зв'язок з цими людьми. Спростити для них оформлення документів, автоматично продовжувати дію паспортів, пропонувати всі варіанти навчання в Україні дистанційно і он-лайн.
Зараховувати дітей назад в українські школи на підставі заяви, без іспитів. Пропонувати літні табори і відпочинок в Україні з просвітницькою, народознавчою, патріотичною складовою.
Відчепитися від хлопчиків, скасувати заборону на виїзд для 18-річок, впускати і випускати з країни без обмежень.
Почати нарешті ставитися до діаспори як до активу, а не відрізаної гілки. Залучати до проектів, висвітлювати діяльність осередків, розворушити паличкою наші консульства і змусити їх працювати як центри надання послуг (і виділити на це фінансування і персонал).
Використовувати досвід і можливості наших людей за кордоном для підтримки і наставництва для співвітчизників. Наших скрізь дуже багато, але українці не дуже згуртовані.
І постійно, всіма силами, на всіх рівнях нагадувати: Україна - це сонце. Величезне, гаряче, вічне. Вона гріє усіх своїх дітей, незалежно від того, де вони живуть. Це ваш справжній дім і дім ваших дітей, який обов'язково вас дочекається. Земна куля величезна, але на цій Землі є ваша земля, яка належить вам по праву.
Не потрібно гнівитися на неї, ображатися, спалювати мости. Україна є і буде, вона любить вас і підтримує, що б не сталося.
Для мене це не порожні слова, я справді так думаю і відчуваю. Перепрошую за довгочит -
І вітаю зі святом усіх із синьо-жовтим прапором біля серця.
"Пані Тамара доброго дня, отримали ми Бандери, ми у захваті!)) зараз робимо фотозвіт!"
Доїхали до хлопців наші зарядні станції, виробник впорався навіть швидше, ніж планували.
Зампотилу задоволений, військові задоволені, ми з вами щасливі.
Я вимушений звернутись до вас по допомогу, інших варіантів вже нема!
На сторінці Петро Порошенко ви можете побачити черговий вантаж, який саме зараз стартує на Схід. Там великий вантаж, три з половиною десятки мільйонів гривень. Там екскаватори, щоби копати лінії оборони, капоніри для техніки та бліндажі для військових. Там півтори тисячі ФПВ різних модифікацій — ну, ви розумієте скільки ворогів вони знищать. Квадроцикли, мавіки, прально-душові комплекси. Нічого зайвого, ніяких смаколиків чи дрібничок.
Ми відправили вантаж, вранці він вже буде переданий до бригад. Ми сплатили майже 300 000 гривень за трали та паливо для вантажівок. Ми спорожнили всі рахунки, трохи взяли в борг, але відправити вантаж це найголовніше.
Але завтра нам потрібно оплатити чергові рахунки за запчастини для вантажівок, а на рахунках порожньо.
Я вимушений звернутись до вас по допомогу — нам завтра потрібно сплатити 427 049 гривень, в іншому випадку ми не зможемо забрати запчастини. Не зможемо відремонтувати вантажівки. Не зможемо допомогти військовим.
Я розумію, що просять всі. Я розумію, що допомога потрібна тисячам підрозділів. Я розумію, що резервів та запасів вже нема.
Але раптом...
І ще одне прохання. Навіть якщо нема можливості допомогти ресурсами, то, будь ласка, допоможіть у розповсюдженні цього допису. Це просто та доступно всім — уподобайка, коментар, репост. Тоді є більше шансів, що за рахунок цього ми зможемо вчасно полагодити вантажівки.
Дякую!
🫡
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Мені здавалося, що я опанувала британський акцент. Говорити потрібно так, ніби у тебе нижня губа прилипла до нижнього імпланта, а верхня до верхнього. Але водій автобуса все одно не зрозумів, що нам потрібно у Chatsworth House. Ледве доїхали :)
Тринадцять поколінь графів розбудовували одне місце. Без переселень, геноцидів, знаючи напевне, хто поіменно посадив он ті трьохсотлітні дерева.
Я для інтересу порахувала своїх, кого знаємо..
діти, Тамара (я), Анатолій, Михайло, Павло, Овдій, Прохір, Сергій, Василь, ?, Костянтин ( це десь кінець ХVIII століття ). З пошуковою роботою може ще трохи вглиб.
Ні в кого з них не було шансів побудувати щось таке, що б простояло 300 років
🎲 Під час івенту буде проводитися благодійна лотерея із розіграшем пам'ятних призів:
сувенірний коїн від 5 Президента України Петра Порошенка, розписна скриня авторства Марини Порошенко, та інші.
❗ УВАГА: усі лоти будуть розіграно протягом нашого івенту.
Всі кошти від лотереї будуть спрямовані на допомогу ЗСУ.
Більше інформації про розіграш
Пішла і купила собі пуховик. І тут же його одягла. Так, 18го серпня :)
Мені аж цікаво подивитися, яка у Британії зима, якщо таке літо.
У відділі шкільних товарів ціла стійка зимових хлопчачих шортів. Тобто вони шорти, але з теплого флісу з начосом. Але шорти.
Неймовірна країна насправді, ні на що не схожа. І люди дуже милі. Я сьогодні заїхала у місто за покупками і не помітила, як розрядився телефон. А у телефоні все: навігатор, таксі, платіжна карта... І навіть толком не знаю, у який район мені потрібно, пам'ятаю тільки музей неподалік. І що біля музею памятник з двома чоловіками внизу.
Так от, за цими орієнтирами місцеві водії мене довезли. Передаючи одне одному з рук в руки, з трьома пересадками :)
А знаєте, у чому проблема наших за кордоном? У тому, що ці прекрасні сади і парки садили не ми. Ці чудесні затишні будинки будували не ми. Навіть ці дороги мостили не ми.
Ми тут гості у чужому гарному домі. І тому нас так тягне назад, на землю, де росте посаджене нами.
Я дуже рада, що ми побували у Британії. І дуже рада, що у нас є можливість повернутися додому. Скучили вже.