1127
Український погляд на Схід і Африку. Їх дослідження та осмислення на Заході
І знову кілька слів про #прикладна_орієнталістика, експертність та різну природу знань про «Схід»:
✍️Зараз чути багато аналітики з приводу річниці війни в Іраку. В американському (і не лише) суспільстві обговорюють довготривалі наслідки повалення режиму Садама Хусейна, а також рівень успішності\доцільності політики на Близькому Сході. У питанні про головні прорахунки адміністрації Буша в Іраку 2003 р. досить часто звучить фраза про «фатальність рішень, прийнятих американцями через нерозуміння локальних контекстів та реалій Близького Сходу» (с). Під «фатальними рішеннями» мають на увазі ліквідацію партії Баас та розпуск іракської армії, досвідчені й озброєні кадри якої поповнили ряди більш радикальних рухів.
Вислови про «нерозуміння локальних контекстів» привернули мою увагу, адже добре відомо, що Пол Бремер (голова коаліційної адміністрації в Іраку) у своїх рішеннях спирався на аналітику Раяна Крокера (1949 р. н.), відомого американського арабіста, експерта з питань Близького Сходу та досвідченого дипломата, якого Дж. Буш називав «американським Лоуренсом Аравійським». Крокер, м’яко кажучи, був «занурений у локальні контексти»: в юності жив у Марокко та Туреччині, блискуче оволодів перською та арабською мовами. Згодом працював на різних рівнях дипломатичної служби в Ірані, Катарі, Сирії, Афганістані, Тунісі. Добре проявив себе як посол США в Лівані (1990-1993) та Кувейті (1994-1997). Напередодні війни в Іраку саме він очолював аналітичну групу Держдепартаменту, яка представила звіт «Майбутнє Іраку» (Future of Iraq), рекомендуючи першочергово демонтувати політичну й військову систему в цій країні (на цей звіт посилаються тут):
https://nsarchive2.gwu.edu/NSAEBB/NSAEBB198/index.htm
Цей випадок мимоволі викликає асоціації з появою відомої праці «Хризантема і меч» (1946), американської дослідниці, антрополога й ентнопсихолога Рут Бенедикт (1887-1948). В часи Другої світової їй доручили зробити глибинний аналіз японської культури та сприйняття у ній влади, зокрема імператорської. Довгий час цей аналітичний звіт (на основі якого пізніше постала книга) вважався прекрасною витримкою з етнопсихології японців, а застосування її висновків «командою» Дугласа Макартура в облаштуванні повоєнної Японії був високо оцінений.
Сьогодні «Хризантему і меч» критично переосмислюють, адже Рут Бенедикт «не була достатньо занурена в локальні контексти», на відміну від Раяна Крокера. Вона ніколи не була в Японії. Свої висновки про ментальність цього народу вона брала з японської літератури та європейських тревелогів. А ще – із розмов з Робертом Хасімою, американцем японського походження, який скоріше ділився своїми уявленнями про далеку батьківщину, ніж допомагав розуміти глибину культури її народу.
Природа знань Раяна Крокера та Рут Бенедикт відрізнялась хоча б у тому, що дипломат і антрополог по іншому сприймають «Схід» та його мешканців.
#текст #роздуми #Ірак #Японія
✍На виставці «MIRAS. Спадщина» експонується кримськотатарський рукопис з колекції НБ ім. В. Вернадськго. Це тлумачення до Корану, авторства вченого Абдаллага аль-Байдауві, переписаний в 1823 р. муллою Ахмадом Барі Ефенді в «медресе Менглі Ґерая» (Зинджирли-медресе, в Салачику). Однією з особливостей рукопису є те, що на його останньому аркуші переписувач залишив додаткові нотатки з переліком книжок, імовірно, переданих йому на зберігання, а також дати народження членів власної родини: Гані (рабі-аль ахір 1263) [березень 1847 р.]; Аміни (11 рамадана 1266) [21 липня 1850 р.]; Аїши (16 рабі аль-ауваль 1269) [28 грудня 1852 р.]; Ахмада (21 шабана 1270) [21 травня 1854 р.].
Про цей та інші предмети, що відображають матеріальний бік сакрального світу кримських татар, написав кілька слів з нагоди Рамадану. Посилання нажаль не влазить, тож деталі дивіться в коментарях.
#текст #музей #MIRAS #Крим #кримські_татари #Україна
Ранкова кава:
🖼️«Шатро бедуїнів», від Фаїка Хасана (1914-1992), впливового іракського художника й скульптора, який захоплювався європейським імпресіонізмом та кубізмом, а також цінував особисту свободу й традиційний спосіб життя бедуїнів.
#мистецтво #кава #Ірак #бедуїни
📕Ну, і власне фрагмент зі «Шлях під сонцем» (1929), Олександра Мар’ямова (1909-1972), талановитого українського письменника й репортера, що передає його враження від подорожі в Іран:
✍️«Перські жінки знімають свої важкі укривала-чадури, а тут, на п’ятьох окремих нарисах-фотах, - лише спроба подати країну без тяжкого і зайвого «чадура» навіяної Заходом екзотики…
Район брами Гомрук – найулюбленіше місце Нейматулли. Брама сяє сліпучою синьо-жовтою дрібною мозаїкою струнких колонок і веж. Тиша. Від брами починається плин широкої дороги, й обабіч сплять каравани верблюдів, що привезли крам на базар. Погоничі караванів сидять по подорожніх чайханах й мовчки дрібно ковтають чай, зберігаючи при цьому непохитну повагу, й неодмінно тримають у руках квітку троянди. Грамофон грає «східну» платівку берлінського виробу. Говорячи, перси затягають останні склади слів. Рзмова триває водночас у кількох кутках кімнати, над кількома десятками склянок чаю. Перси підводяться виходять до караван-сарая, що тут же на дворі чайхани, потім вони вертаються до чаю; на дворі панують величезні верблюжі очі й паки краму, незрівняного краму з усіх усюд Середньої Азії…».
#текст #репортаж #Іран #Персія #Україна #чай
✍️«Після розпаду Союзу татари повертались поступово додому і просто у полях траси облаштовували собі будиночки – без світла й води, ставили бензинові генератори, робили свердловини. Вдень їх ганяли, тому вони приїжджали вночі – вимикали габаритні вогні, з’їжджали з траси і розвантажували в темряві фури з цеглою, а вранці міліція бачила вже збудовані будиночки…».
📷Повсякдення кримських татар у середині 2000-х. Серія фото від Геннадія Мінченко, зроблених в Бахчисараї та на південному березі Криму.
#фото #кримські_татари #Крим #Україна
https://reporters.media/kyrymlylar-zavzhdy-povertayut-svoye/?fbclid=IwAR3iUJOzkfv2S2TWMT064zAGm5UT90wcnBe1mGTa53i432NwJcqD5FtHtIU
«Разве я русский? Я наполовину украинец, и наполовину татарин!». Історія про ідентичність у часи Української революції та імперський світогляд.
📝У 1919 р. на шляху до Парижа помер Михайло Туган-Барановський (1865-1919), відомий український економіст, міністр економіки УНР (1917-1918) та один з фундаторів Академії Наук. Його мати походила з української шляхти Полтавщини, в той час як батько був з роду польсько-литовських татар: далекий нащадок перекопського татарина Туган Мірзи з шанованого роду Баринів, який знайшов новий дім у Великому князівстві Литовському.
Досить симптоматично виглядає некролог про Михайла Туган-Барановського, опублікований у одеській імперській газеті «Росіянин» (січень, 1919). Автором статті був Александр Білімович (1878-1963), російський економіст, випускник та проф. Київського університету св. Володимира, а також монархіст-денікінець і шовініст (близький приятель В. Шульгіна та член «Киевского клуба русских националистов»). Білімович відзначив ґрунтовність наукових досягнень «…одного из наиболее крупных представителей русской экономической мысли». Водночас, поруч з чеснотами науковця, він відмітив дві «прикрі риси» Туган-Барановського: прихильність до ідей соціалізму в економіці та небажання ідентифікувати себе росіянином…
Білімович написав, що покійний був справжнім «дитям руської культури»: «…никогда и нигде не заикавшийся об украинстве, М. И. Туган-Барановский… когда в Великоросии стало плохо, сразу становится ярым украинцем…». Також, він з сумом відзначає, що один з учнів і шанувальників Тунаг-Барановського «…со смущением и грустью передал мне весной прошлого года его слова: «разве я русский? Я наполовину украинец, и наполовину татарин!». Все ж, у кінця росіянин поблажливо уточнює, що це «…не существенные грустные черты на челе все-таки большого русского человека».
Цей некролог - гарний приклад сприйняття росіянами української ідентичності, як «неправильного», чи «зіпсованого» російського, що сьогодні відчувається по-особливому.
#текст #татари_липки #роздуми #колоніалізм
П’ятничне вечірнє:
📷«Її навчання», від Фан Го (1937-2016), китайського фотографа, режисера й актора. Гонконг, 1963.
#Китай #фото #Гонконг #настрій
🖼«Дощ в Уено», або ж «Ліхтарі кольору вишні» (1935). Атмосферна робота Йокоучі Гінноске (1870-1942), японського художника й майстра деревориту, який поєднував традиційну японську гравюру з рисами європейського імпресіонізму у популярному мистецтві «шін-ханга». Йокоучі Гінноске працював в Йокогамі, а його клієнтами часто були іноземці – мандрівники, дипломати, підприємці. Сьогодні він менш відомий за (приміром) Кавасе Хасуї чи Йошіду Хіроші, адже багато робіт митця були втрачені в полум’ї Другої світової війни. Іноді його роботи підписують іменем сина Кійохару, адже на них стоїть його іменний штамп.
#Мистецтво #Японія #погода
Не Львовом єдиним. Спогади про Немирів Вінницької області:
[...] Продовжуючи історію татар, які раніше жили на прикордонних землях, ми додамо, що в Немирові їх лишилося в дуже невеликій кількості, торгівлю змінили на сільськогосподарські роботи, тому переїхали або були переведені власниками цієї місцевості в сусіднє село Ковалівка, де вони і зараз живуть. Більше як півстоліття тому, пам'ятаємо, їх цвинтар за містом вже був покинутий в руїні: на ньому була невеличка мечеть, побудована з каменю, покрита черепицею, прикрашена півмісяцем, і хоч і не закрита, але порожня всередині, поруч з мечеттю кілька похилених надгробків, тесаних стовпів з однаковими знаками, оздоблених відповідними нерозбірливими написами; брами бракувало; окопи, рівно ж як і цілий цвинтар покрила буйна зелена парость – делікатес для єврейських кіз, які часто туди забігали.
Dr. Antoni J. Sylwetki i szkice historyczne i literackie. Serya IX – 1894
🎥До початку священного місяця Рамадану:
https://www.youtube.com/watch?v=hUIyLHZXJxc&ab_channel=IsmailKurt_Umer
✍«Люблю смуток, що переповнює мене, коли я дивлюся на стіни старих багатоквартирок і потьмянілі поверхні покинутих дерев’яних палаців, з яких облупилася фарба. Лише у Стамбулі я бачив таку фактуру, такий ретушований відтінок. Фотограф Ара Ґюлер прекрасно вихопив на своєму знімку самотні завулки мого дитинства, де з-за старих дерев’яних маєтків виступають бетонні багатоповерхівки, а вуличні ліхтарі не дають і краплини світла…». Орхан Памук, «Стамбул: спогади та місто».
📷Меланхолійний Стамбул Ара Ґюлера (1928-2018), турецького фотожурналіста вірменського походження, який біле 50 років знімав улюблене місто та його людей. Орхан Памук потоваришував з ним під час роботи над автобіографічним «Стамбулом». Згадати атмосферу міста свого дитинства письменнику допомогли фотографії Ґюлера, у яких найкраще відчувається емоційний зв’язок між міськими пейзажами та людьми.
#фото #Стамбул #Туреччина
📗«Подорож на Схід» («Le Voyage d'Orient»), від Шарля Едуарда Ле Корбюзьє (1887-1956), одного з найвпливовіших архітекторів-модерністів, дизайнерів та філософів архітектури.
✍У 1911 р. Ле Корбюзьє здійснив вояж через Італію, Балкани та Туреччину, створивши сотні замальовок споруд і міських планувань. У цій мандрівці його найбільше зачарував Стамбул, з неповторними пам’ятками й атмосферою, яке він назвав чарівним партнерством між людиною і природою (с). Осмислення цих подорожніх замальовок постали у «Подорож на Схід» (1911) – своєрідномий архітектурний тревелог, який став фактично першою книгою молодого митця.
Те, що ідеї та роботи Ле Корбюзьє з інтересом вивчають сьогодні – це не новина. Цікаво, що у сучасній Туреччині з їх допомогою переосмислюють власну спадщину, адже геніальний архітектор черпав своє натхнення з тих речей, які для них буденні... Що ж, погляд зі сторони іноді змушує замислитись про цінність власної культури.
#текст #архітектура #Стамбул
Коли ти талановитий митець і вправний ремісник, але світова війна вносить свої корективи у твоє життя. Один з прикладів т.з. «окопного мистецтва» Великої війни:
📷Декорована скринька для тютюну, яку виготовив турецький військовополонений з гільзи до німецького артилерійського снаряду. Оздоблена каліграфічним написом і орнаментами. Латунь з мідними та срібними вставками. Висота 10,5 см. Діаметр 12 см. В середині залишився оригінальний напис виробника снаряду: «PATRONENFABRIK KARLSRUHE, OKT 1914».
#мистецтво #війна #Туреччина
📷Турецькі композитні луки, сагайдаки, колчани зі стрілами, перстні для натягування тетиви та інші "гаджети" лучника, з колекції зброї султанського палацу Топкапи. XVII-XVIII ст. Трохи фото з моїх минулих поїздок.
🖼Ілюстрація: Паша в поході, з "Книги османських костюмів" Клеса Роламба. XVII ст.
#Стамбул #Туреччина #Османська_імперія #музей
Нажаль останнім часом трохи зайнятий дослідженнями, тому публікацій стало менше. Але скоро повернемось до звичного ритму. А поки, недільний муд:
🖼«Азартна гра», від Фредеріка Артура Бріджмена (1847-1928), американського художника й фотографа-аматора, якого (досить справедливо) називали «американським Жеромом». В роботах Бріджмена багато «жіночих сюжетів»: одаліски, гареми, фонтани, з деталізованим побутом і символічними деталями. На відміну від більшості орієнталістів, він добре знав побут жіночої частини мусульманської оселі. В Єгипті він товаришував з вдовою, яка дозволяла працювати в її оселі, й допомагала знаходити «моделей» для його картин, що для більшості орієнталістів того часу – це розкіш.
#мистецтво #орієнталізм #Єгипет
🗺️У яких країнах немає посла України? На сьогоднішній день ще немає посла в 106 країнах світу:
✍️Південна Америка: Болівія, Бразилія, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Чилі, Уругвай;
✍️З Сирією та Північною Кореєю відносини розірвані через підтримку агресії росії;
✍️Близький Схід: Ірак, Іран, Ліван, Оман;
✍️Країни Азії та Океанії: Афганістан, Бангладеш, Ємен, Індія, Казахстан, Китай, Малайзія, Мальдіви, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка (в Китай та Індію вже запропоновані кандидатури);
✍️Найгірша картина в країнах Африки: Алжир, Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Демократична республіка Конго, Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун Коморські острови, Кот-д’Івуар, Лесото, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Намібія, Нігер, Південний Судан, Сан-Томе та Принсіпі, Сейшельські Острови, Сомалі, Сьєрра-Леоне, Того, Уганда, ЦАР, Чад, Сьєрра-Леоне;
📌Джерело
#карта #дипломатія
Гра в монополію переросла в битву, з використанням самурайського меча. Двох постраждалих доставили до лікарні в Брюселі. Завжди з підозрою ставився до «Монополії». Мабуть не дарма…
#новини
https://news.sky.com/story/brussels-monopoly-game-row-ends-in-samurai-swordfight-with-man-said-to-be-fighting-for-his-life-12850468
🖼️Поєднання традицій «ніхонґа» та імпресіонізму, у творчості Хірамацу Рейдзі.
Художник народився у 1941 р. в Токіо. Почав працювати у стилі ніхонґа після знайомства з творчістю Кавабати Рюші.
✍️Поїздка до Парижу 1994 р. змінила життя й творчість Хірамацу Рейдзі. Тут він вперше побачив «Водяні лілії» Клода Моне, які вразили пристрастю до японського мистецтва, ідеєю поєднання різних технік та поглядів на світ. Рейдзі відправився у «паломництво» по слідах Моне, розпочавши з ним діалог через свої роботи (картини, відтиски, розписані ширми).
Осмислення власної творчості через роботи «західних» митців, захоплених японізмами - поширений сюжет у біографії японських митців ХХ ст. Едвард Саїд писав, що європейці використовували образ «Сходу» в якості «дзеркала», у якому прагнули відобразити чи побачити власні риси, нерідко гіперболізовані чи символічні. Що ж, перефразовуючи класика, якщо довго вдивлятись у «дзеркало», з іншого боку тебе теж помітять…
#мистецтво #Японія
Цікава подія для тих, хто любить подорожні репортажі та їх неповторний суб’єктивний стиль:
✍️Обговорення збірки «Шлях під сонцем. Репортаж 20-х років», що вийшла у видавництві «Темпора» у 2021 р. Історія про п’ять подорожніх репортажів шести українських письменників: Дмитра Бузько, Гео Шкурпія, Олександра Мар’ямова, Миколи Трублаїні, Валер’яна Поліщука та Сави Голованівського.
📌Спеціальна гостя: Ярина Цимбал, літературознавиця, упорядниця й редакторка серії «Наші 20-ті». Деталі події за посиланням.
#анонс #музей
Настрій для дощового недільного дня:
📷"Кав'ярня в районі Бейоглу" (1958), від Ара Ґюлера (1928-2018), знаменитого "Ока Стамбулу".
#фото #Стамбул #Туреччина #кава #чай
🖼️ «Бухарський торговець» (2014), від Мамута Чурлу, кримськотатарського митця й заслуженого художника України.
#мистецтво
📷🏔Чудові фотографії Непалу та його людей, зроблені різними волонтерами Корпусу Миру у 1960-1970-х роках. Багато знімків зібрав Боб Ніколс. Їх можна подивитись за посиланням:
#фото #Непал
https://roundsimaging.com/galleries/nepal-peace-corp-photos/individual-contributors/bob-nichols/?page=1
Щоб підтримати цікаву тему про татар-липок у с. Ковалівка (Немирівська громада Вінницької обл.):
✍Це була досить пізня осада татар, адже після польсько-турецької війни 1672-1676 років більшість липок з Поділля переселили як османи (за Дунай), так і Річ Посполита (переважно на Підляшшя). Нова хвиля татарської шляхти тут осіла вже у XVIII ст., й вірогідно була «об’єднана» з місцевими татарами-липками. Після поділів Речі Посполитої частині з них підтвердили привілеї й вписали до дворян. На середину ХІХ ст. у Ковалівці фіксуються 42 родини татар, серед яких 22 мали дворянське звання, зокрема родини Мустафи Богдановича, Івана Кенського, Самуїла Ловчицького, Салія Смульського, Алія Томкевича, Стефана Юзефовича. Окрім мечеті також згадуються їх молитовні книги «кітаби» (писані польською й українською мовою в арабській графіці), доля яких нажаль губиться.
#татари_липки #Україна #Поділля
✍«28 лютого Київ уперше відвідав міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Файсал бін Фархан Аль Сауд, після чого Україна отримала обіцяну ще в жовтні гуманітарну допомогу на 400 млн доларів... На даний момент це найбільша гуманітарна допомога, отримана Україною від країн Близького Сходу і Африки… Саудівська Аравія проявила себе як ефективний посередник, зокрема, у питанні обміну військовополоненими. У зв’язку з цим ми звернулися до Саудівської Аравії з пропозицією підтримати в цілому українську Формулу миру і розглянути можливість бути лідером у певних її пунктах…».
📌Про актуальний стан відносин з Іраном; нарощення дипломатичної присутності в Субсахарській Африці; перспективи інвестицій країн Перської затоки в відбудову Україи та проведення майбутнього саміту Україна-Африка, у новому інтерв’ю розповідає Максим Субх, спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки:
#текст #інтервю #Близький_Схід #Африка #Україна
https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3687004-maksim-subh-specpredstavnik-ukraini-z-pitan-blizkogo-shodu-ta-afriki.html?fbclid=IwAR15WnwxMVxJ6Db6sukLrIopitGdHIHXrC5xG_TWmMlwG6U4-Kg1ILFDQns
🖼Поєднання «західного стилю» з традиціями японської ксилографії, у творчості Каору Кавано (1916-1965), художника, дизайнера та майстра деревориту родом з Хоккайдо.
#Японія #мистецтво
Актуальний настрій на вихідні.
🖼️«Пікнік», від Мохаммеда Аль Магді, сучасного художник з Бахрейну. В одному з інтерв’ю він згадує, що почав малювати в ранньому дитинстві, коли знайшов на вулиці шматок вугілля й розмалював ним сусідську стіну. Вже у дорослому віці, працюючи над власним стилем, він надихався власними дитячими малюнками, щоб повернутись до витоків своєї творчості.
Інстаграм художника:
https://www.instagram.com/p/B9D4EHVHaDK/?hl=uk
#мистецтво #Бахрейн #настрій
Вже деякий час досліджую участь українських епідеміологів у протичумних експедиціях в Азію, у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Буду трохи частіше ділитись роздумами про орієнталізм і медицину, а також інструменталізацію науки та знань про «Схід» за тегом #орієнталізм_медицина :
✍В епоху, коли «здоров’я» стало нав’язливою ідеєю, а майбутнє колоніальних імперій все більше залежало від рівня медицини, в масовій культурі кінця ХІХ ст. з’являються образ нових героїв – «мисливців на бактерії», або ж лікарів\медиків у коркових шоломах, які ризикуючи життям долають пустелі та джунглі, щоб прояснити природу й походження епідемій. Чума, холера, тиф, дизентерія, жовта пропасниця, малярія підривали владу метрополій не менше, ніж визвольні війни: вони паралізували комунікації, рух товарів та людей, викликали бунти, сточували людський ресурс… А з появою залізниць та пароплавів – ця проблема перестає бути «заморською» (привіт від ІІІ-ї пандемії чуми та пандемії «іспанки»).
Якщо країна має колоніальні амбіції – їй не обійтись без Інституту тропічних хвороб та мікробіології. Ця галузь є приводом для національної гордості, маркером «європейськості». І це не дивно, адже її підтримка потребує закладів освіти (університетів, кафедр, інститутів, природничих гімназій), технічної бази, наукового потенціалу та фінансів. Але ще більше - сміливих і рішучих людей.
Полювання на бактерії швидко приносить свої плоди: у 1884 р. Роберт Кох відкриває бактерію Vibrio cholere, а незадовго перед цим бацилу сибірської виразки; під час спалаху чуми в Гонконзі 1894 р. Александр Єрсен «впольовує» бубонну чуму, роблячи це паралельно з Кітасато Сібасабуро; Рональд Росс у 1902 р. відкриває етимологію малярії та доводить, що вона поширюється не повітрям, а через комах; Жан Лаґре досліджує вірус жовтої пропасниці й виробляє проти неї вакцину; Альдо Кастельяні вивчає у Тропічній Африці трипоносому мухи цеце, яка поширює сонну хворобу, а ще - відкриває антисептичну «рідину Кастельяні».
Лише за 30-40 років (з 1880-х по 1920-ті) апробовані в Африці та Азії вакцини, антисептики та дезінфектори води (наприклад хінін) не лише суттєво підвищили здатність європейця виживати в колоніях. Ці наукові результати прокладають залізниці, просувають кордони й змінюють політичну карту світу.
В цей же час, українські лікарі також долучаються до полювання на бектерії у найвіддаленіших куточках світу. Одним з них був Данило Заболотний – автор вчення про ендемічні джерела чуми, який у спробах пояснити походження чуми та шляхи її розповсюдження, провів 15 років у експедиціях до Індії, Монголії, Китаю, Аравії, Персії, Марокко.
#текст #стаття
📗Колоніальний Бомбей та його вулична їжа, у спогадах Петра Бордакова (1882-1945), українського ботаніка, натураліста, селекціонера, мандрівника, а також випускника Університету св. Володимира в Києві, який писав під псевдонімом А. Петров. У 1906 р. він за власні кошти здійснив велику поїздку Індією (і не лише), виклавши свої суб'єктивні враження у книзі «По Індії» (Харків-Одеса, 1935):
✍«…Коли дивишся на «чорне» (тубільне - авт.) місто згори, воно видається бурхливим червоним морем, бо будинки різні заввишки і вкриті черепицею. На головних вулицях у нижніх поверхах містяться магазини, крамнички, контори, майстерні й тубільні ресторанчики. Торгівельні заклади розміщені за фахом: в одних кварталах розміщена торгівля шовковими виробами, в других – ювелірними, в третіх – харчовими продуктами…
Різні ресторанчики трапляються буквально на кожному кроці… в торгівельних кварталах, серед майстерень, біля храмів, скрізь, де є підходяще приміщення, хоч яке б маленьке воно було. Річ у тім, що значна частина населення «чорного» міста харчується не дома, не маючи на це змоги або не бажаючи заводити власної кухні. В певні години ресторани набиті ущерть жителями найближчих будинків, які нашвидку з’їдають свої порції рису й риби; багато хто приходять до ресторану з посудом і беруть страву додому…».
#текст #Індія #тревелог #Мумбаї #Україна
📷Якщо довго ходити по магазинах, можна зібрати гастрономічну Османську імперію.
#їжа #гумор
📷Сьогодні татарські колдуни дуже популярні в Литві та Польщі. Але в районі Білостоку, Крушинянах, Бохоніках (де проживають татарські громади) - ця страва ще й знаменитий гастрономічний бренд. Він прийшовся до смаку навіть майбутньому королю Чарльзу ІІІ, який у 2010 р. відвідав Крушиняни, а також зайшов у місцеву мечеть та ресторан "Татарська юрта".
#татари_липки #Польща #їжа #фото