1127
Український погляд на Схід і Африку. Їх дослідження та осмислення на Заході
Останні кілька днів не було можливості щось писати, тож буду виправлятись🙂
📷Колеги музейники організували співпрацю з "Google Arts & Culture", де музеї та галереї світу можуть розміщувати цікаву інформацію про свої колекції й не лише... Мав можливість долучитись та представити кілька блоків про історію та культуру кримських татар на наших матеріалах, які скоро будуть доступні також англійською мовою.
📌А поки можете переглянути, що із цього вийшло. Далі будемо продовжувати наповнювати цю сторінку цікавими текстами й фото:
#музей #кримські_татари #Крим #Україна #МІСТ #НМІУ #Google_Arts
https://artsandculture.google.com/story/uwUBCPYpTO0_XA?hl=uk
⚡18 травня, у роковини геноциду кримськотатарського народу, запрошую на безкоштовну кураторську екскурсію виставкою «MIRAS. Спадщина», яка відбудеться в Скарбниці #НМІУ. Матимете можливість познайомитись з яскравою колекцією оригінальних артефактів ХІХ - початку ХХ ст., а також дізнатись більше про те, яким був Крим до депортації його корінних мешканців – кримських татар.
📌Початок об 11.00. Деталі за посиланням.
#музей #анонс #МІСТ #кримські_татари #Крим
Трохи суботніх орієнталізмів.
🖼️«Натюрморт з віялом та трояндами», від Томаса Говендена (1840-1895), художника ірландського походження.
Останнім часом виходить багато наукових праць і нонфікшену про природу російського колоніалізму. Це спроба заповнити нішу та створити нові знання про регіони, які мало хвилювали «західну» аудиторії раніше. Слідкувати за всіма виданнями немає сенсу, бо якість у них різна. Але ця книга здається цікавою:
📕«Імперії Євразії: як імперська спадщина формує міжнародну безпеку», від Джеффрі Манкоффа, проф. Єльського університету та колишнього радника з питань американо-російських відносин.
✍️Автор аналізує природу неоімперських проєктів на Євразійському континенті та осмислює вплив історичного досвіду на сучасну геополітику Китаю, Ірану, Туреччини та росії. Багато зупиняється на росії, яка перейшла до прямого військового втручання й переділу кордонів в Україні у форматі колоніальних війн поч. ХХ ст. Одна з основних ідей книги: Імперське минуле ніколи не буває просто минулим, адже режими черпають у ньому нові сенси, символізм, риторику, натхнення й легітимність...
#книга #імперія #колоніалізм
🖼️Ісмаїл ал-Шейхлі (1924-2001), впливовий іракський художник, який намагався переосмислити власну національну традицію на фоні світових процесів деколонізації.
✍️Митець народився в Багдаді й навчався у Інституті образотворчого мистецтва, де потрапив під вплив знаменитого Фаїка Хасана. Ісмаїл ал-Шейхлі часто звертався до історичної спадщини своєї країни (в т. числі доісламської), побутових сцен та реалістичних сюжетів. Він став яскравим представником другого покоління іракських митців, які експериментували в жанрах, намагаючись поєднати модернізм з архаїчними стилями.
#мистецтво #Ірак #Багдад
🖼️Весняні барви й цвітіння сакури у роботах Йошіди Тоші (1911-1995), японського художника й майстра деревориту, який любив подорожувати світом та (часом) експериментувати в художніх жанрах.
#Японія #мистецтво #весна
✍️"Концепція «глобального Півдня»... є одним із елементів геополітичного аналізу, котрим, наче фіговим листком, прикривають ту його частину, про яку всі здогадуються, але не знають, як назвати прямо. Вона настільки розмита, що важко встановити, хто ж був її автором. За деякими даними, їй понад 70 років, але досі чи не кожен політик, вживаючи цей термін, має на увазі щось своє. Глобальний Південь — це чи то постколоніальні країни, чи ті, що розвиваються, чи ті, що не приєдналися, яких чи то 77, чи 130..."
📌Стаття від Сергія Корсунського, посла України в Японії, про т.з. "Глобальний Південь", українську стратегію і очікування від найближчих самітів "сімки" і "двадцятки", які проходитимуть у Південно-Східній Азії.
#новини #стаття
🖼️Час обіду. «Пекарня», від Нізара Селіма (1925-1982), відомого іракського митця, дипломата й діяча культури.
#мистецтво #їжа #Ірак
📷Україна у знімках Чієн-Чі Чанга, тайванського фотожурналіста, який осмислює абстракті питання природи зв’язків між людьми, а також ідею особистої свободи та її відчуження. З 1995 р. він співпрацює зі знаменитим фотокооперативом Magnum Photos. Публікується у National Geographic, The New Yorker, TIME Magazine. Об’єктив Чієн-Чі Чанга багато років зосереджений на «людях, у жахливій невизначеності» (с): мігрантах у китайському кварталі Нью-Йорка, біженцях з Північної Кореї, що тікають через Китай до Тайланду чи Лаосу, активістах у Гонконгу, або українцях, що переживають трагедію російського вторгнення.
📌Інстаграм фотографа у коментарях.
#Україна #Тайвань #фото
#орієнталізм_медицина:
📕Микола Стражеско (1876-1952), відомий український терапевт та фундатор Інституту клінічної медицини (тепер його імені), ділиться спогадами про те, як у лютому 1897 р. із залізничного вокзалу в Києві відправляли протичумну експедицію до Бомбею. Хоча експедиція складалась з українських лікарів В. Високовича, Д. Заболотного та Є. Редова, її традиційно рекламували як «руську», адже ціллю поїздки було не лише спроба з’ясувати причини епідемії в Індії, але й переконатись чи ця «зараза» (с) не зможе перекинутись у російську імперію через Центральну Азію. В той час у регіоні тривала «Велика гра» - суперництво з Британією за сфери впливу, у яких картографія, «натуралізм» й медицина були важливими інструментами просування державних інтересів. Тому експедиції в Бомбей приділяли велику увагу, адже саме з неї російська імперія планувала включитись у світові змагання за перемогу над тропічними хворобами.
Микола Стражеско в той час навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира. Він добре знав учасників експедиції, зокрема Д. Заболотного, який працював в університеті асистентом у проф. Підвисоцького. Стражеско також товаришував зі студентом Василем Таранухіним, який вже через рік разом з Заболотним подолає тисячі кілометрів через монгольські степи й пустелю Ґобі до Китаю. Ця експедиція стане всесвітньо відомою, адже під час неї буде сформоване «вчення про ендемічні джерела чуми у світі». Її учасники також впишуть свої імена й дисертації в алею слави «мисливців на бактерії».
📌А поки, фрагмент зі спогадів Стражеско про відправлення експедиції в Бомбей (переклад з російської), яка стала для Данила Заболотного першою, але далеко не останньою, мандрівкою в Азію. Це досить важлива інформація, адже більшість польових щоденників Заболотного після його смерті були знищені за вміст у них «буржуазного націоналізму» (тобто української ідентичності автора). Фрагмент взятий з виступу Стражеско, надрукованого в газеті "Врачебное дело" (1950 р.):
✍️«В той вечір на пероні старого київського вокзалу було так тісно, що дістатись до потягу було майже неможливо. Весь дебаркадер був зайнятий лікарями, медичними працівниками, професорами університету, студентами, робітниками і взагалі різною публікою… Експедиція відправлялась на чуму в Бомбей для вивчення клінічної картини й форм чумних захворювань, шляхів поширення чуми по Індії та переносу її в інші країни. Два роки перед цим французьким лікарем Йерсеним, при спалаху епідемії чуми в Гонконгу, із чумних бубонів загиблих людей було виокремлено чумну паличку. Хоча вона була визнана в Інституті Пастера й Робертом Кохом як збудник чуми, багато вчених ще не давали на цей рахунок рішучих дослідів. Про шляхи розповсюдження й способи передачі чуми відомостей було й того менше… В Європі, і в тому числі в Києві, панував бентежний настрій… Вагон, що відправлявся, був завалений квітами; скрізь чули палкі промови та побажання учасникам експедиції… берегти себе й повернутись після роботи в Бомбеї живими і здоровими, з тріумфом. Потяг рушив, на вокзалі грянуло дружнє руське «Ура!» й переможний марш оркестру Бендерського 132-го піхотного полку, в якому Данило Заболотний був військовим лікарем (відпрацьовував «казенну» стипендію за навчання в університеті – авт.).
#текст #Бомбей #Індія #Україна #Київ
📕27 квітня 1886 р. в Луцьку народилась Катерина Десницька, майбутня дружина сіамського принца Чакрабонґсе. Історія кохання пари відома завдяки їх онучці Наріс Чакрабонґсе та її книги «Катя і принц Сіаму». З листа Чакрабонґсе до Івана (брата Катерини) дінаємось, що вінчання відбувалось таємно у Стамбулі, в церкві Святої Трійці (суч. район Бейоглу):
✍️«Шлюб відбувся у грецькій церві Святої Трійці на вулиці Пера цілком звичайно без помпезності. Перед тим я пішов на зустріч зі священником і дуже довго з ним говорив. Було важко організувати усе в цілковитій таємності… бо де це чувано, щоб сіамський принц, син єдиного буддистського монарха світу, одружувався у християнській церкві. Тому, я попросив священника, щоб він нікому про це не розповідав, і якщо хтось намагатиметься про це дізнатись, він не повинен показувати жоден документ з церковного реєстру… Ця таємність була дуже важливою для мене, я б не зміг спати вночі… Бо, як ти знаєш, Іване Івановичу, розвідка дуже гарно працює на Сході!».
#Сіам #Україна #Стамбул
💙💛 У Харкові 75-річний волонтер з Японії відкрив безкоштовне кафе
У кафе, яке відкрив японський волонтер Фумінорі Цучіко, готують гарячі обіди та печуть пиріжки. Приходять у FuMi Caffe знайомі Фумінорі, працівники сусідніх торгових павільйонів і їхні покупці, містяни, що чекають на транспорт і геть випадкові перехожі. Найбільше японець радіє маленьким відвідувачам, для яких є іграшки та цукерки.
Чому не варто забувати про не\матеріальну спадщину навіть у часи глобального лиха? Трохи роздумів про контексти нашої виставки «MIRAS.Спадщина», а також роль особистостей, які долучилися до створення й збереження (принаймні частини) цієї колекції майже сто років тому:
✍️В 1926 р. відбулась прем’єра фільму «Алім» (1926), який познайомив глядачів з пригодами кримськотатарського джиґіта та народного «героя-робінгуда». Ця стрічка дуже відома серед поціновувачів, адже в ній дуже фахово відтворені окремі деталі, які занурюють у повсякдення і традиційну культуру кримських татар другої пол. ХІХ ст. Сценарій до стрічки написав Микола Бажан, за п’єсою відомого (згодом репресованого) кримськотатарського поета та драматурга Іпчі Умера. Співавтором сценарію, а також науковим і художнім консультантом стрічки виступив Усеїн Боданінський (1877-1938), кримськотатарський етнограф, художник та засновник першого національного музею кримських татар у Бахчисараї.
Багато років Боданінський досліджував та збирав спадщину свого народу, якою безмежно був захоплений. Комплектував та зберігав музейні колекції, охороняв пам’ятки навіть в часи революції і голоду в Криму. Влітку 1925 р., з допомогою інших дослідників, він організував велику етнографічну експедицію у 64 населені пункти Криму, зібравши багато предметів вишивки, ювелірного мистецтва, побуту й ремесла кримських татар. Ця експедиція була знаковою, адже організували її саме носії культури, які збирали не «орієнтальні сувеніри» по базарах, а конкретні групи речей на материнській території, в середовищі інших носіїв культури. В тому ж році, більш ніж сотня зразків вже сучасної кримськотатарської вишивки були представлені на виставці декоративних мистецтв в Парижі: ескіз павільйону виставки створював Боданінський, а предмети для неї виготовляли під його керівництвом учасники художньо-промислової школи в Бахчисараї.
Від 17 лютого 1934 р. Боданінський був відсторонений від посади директора Бахчисарайського палацу-музею радянською владою, а заклад передали під керівництво парт. функціонерів. Вже 17 квітня 1938 р. Боданінського розстріляли разом з Османом Акчокракли, Абдуллою Лятіф-Заде, Асаном Сабрі Айвазовим, Недімом Мамутом та іншими знаковими діячами кримськотатарської культури…
📌Осмислення не\матеріальної спадщини нерозривно пов’язане з концепцією розуміння сьогодення, адже вона впливає на ідентичність, дає можливість новому поколінню дізнатись про те, якими речами й контекстами був наповнений світ їх предків. Звернення до не\матеріальної спадщини змушує народи задавати важливі питання про себе, а цей процес неодмінно формує та зміцнює зв’язок з власним минулим. Через це, спадщина найчастіше стає першою жертвою імперій, які прагнуть розмити ідентичність «новонадбаних» територій, ліквідувати там «конкурентний» культурний і політичний досвід, щоб згодом замістити їх вже власними суб’єктивними зв’язками.
#роздуми #текст #кримські_татари #Крим #Україна #колоніалізм #МІСТ #MIRAS
⚡Голова МЗС України Дмитро Кулеба прибув з візитом до Іраку, з метою зміцнення двосторонні відносин. У Багдаді запланована зустріч з прем’єр-міністром Мухаммадом Ас-Судані та міністром закордонних справ Іраку Фаудом Хусейном.
#новини #Ірак #Україна
https://www.thenationalnews.com/mena/iraq/2023/04/17/ukrainian-foreign-minister-dmytro-kuleba-arrives-in-baghdad-to-meet-iraqi-prime-minister/
Колоніальний тягар, сучасна політика й поліровані зуби кашалота у традиційній культурі маорі:
📌«Як спокутувати колоніальні злочини у Тихому океані? Успішний досвід Нової Зеландії». Кілька тез з нової статті в The Economist, яка вчергове нагадує про те, що концепція осмислення спадщини невіддільна від нашого сьогодення:
✍️Британія сьогодні намагається будувати більш глибокі торгівельні та безпекові зв’язки в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Але цього не вдасться зробити без переосмислення впливу, який має колоніальне минуле на перспективи цієї співпраці. Теж стосується і Японії: на політичному іміджі цієї країни досі висить неподоланий тягар злочинів 1937-1945 років. Розв’язання цих питань у нинішній час допомагають успішній дипломатії, адже будувати сталі проєкти в регіоні неможливо без переосмислення колишніми імперіями власного колоніального досвіду. Цей крок дає тверду моральну основу протистояти новій імперській політиці Китаю, який використовує антиколоніальні настрої в регіоні;
У південній частині Тихого океану, де «білі колонії» Британії самі ставали колонізаторами, минуле також перетворилось на «політичне мінне поле». Але у цій історії Нова Зеландія є позитивним прикладом, адже країна з початку 2000-х переосмислює трагедії, оминаючи політичних перформансів чи нещирої театральності, а демонструє реальну готовність почути жертв;
Вибачення мають бути конкретними і відповідати чутливості жертви. Це етичний крок до визнання того, що певні (жахливі, злочинні – авт.) речі відбувались в минулому… але у майбутньому вони не повторяться. Коли держави вибачаються, вони більше думають про відкриття майбутнього, ніж про закриття минулого (с);
Новозеландським політикам у примиренні з корінними жителями допомагають «табуа» - поліровані зуби кашалота, які у південно-тихоокеанської традиції символізують спокуту. Політики Нової Зеландії останні роки використовують їх в якості подарунку під час традиційного ритуалу вибачення перед племенами маорі, що постраждали в результаті колоніалізму.
#текст #колоніалізм #стаття
🎥Про ногайців, а також їх місце в українській історії. Інтерв'ю з Владиславом Грибовським.
#відео #текст #ногайці #Україна
Сьогодні важливе свято - день матері. На виставці "MIRAS.Спадщина" можна побачити особливий експонат, який передає глибоку повагу до материнства в традиційній культурі кримських татар. Його передали на виставку наші партнери:
📷"Казанок матері Марії" (Мер’єм ана к’азан) - невеличкий мідний казанок, оздоблений рослинними мотивами. За традицією, у перші 40 днів після народження дитини, в ньому приносили їжу породіллі, щоб звільнити її від хатніх клопотів, дати можливість відновити здоров’я й подбати про немовля. А також підтримати…
✍️Маріам, мати пророка Іси, шанується у мусульманській культурі як покровителька материнства. Цей маленький предмет ілюструє глибоку традицію взаємної підтримки й піклування, характерну для культури кримських татар.
#MIRAS #музей #кримські_татари #Україна #НМІУ
⚡️Дві виставки з колекцій Музею Ханенків відкрилися у Музеї прикладного мистецтва та дизайну в Вільнюсі. "Калам і пензель" знайомить з ісламською мініатюрою та каліграфією, а "Послання з "ідеального світу" представляє традиційний китайський живопис.
#виставка #Литва #Україна
📕14 травня в Музеї Києва відбудеться презентація книги «Османська кав’ярня в Кам’янці-Подільському», археолога Павла Нечитайла. Про книгу вже писали раніше. Детальніше про презентацію-лекцію за посиланням.
#лекція #анонс #книга #Османська_імперія #Україна #кава
Трохи з недільних імпульсивних покупок у букіністі.
📕Ташкентське видання мініатюр до творів Аміра Хосрова Дехлеві (1253-1325), індійського придворного поета, хроніста й музики, класика перськомовної індійської літератури та літератури урду. Оригінали опублікованих мініатюр із зібрань Баку, Ташкенту й Петербургу.
#книга #Узбекистан #Азербайджан #Індія #мистецтво
🎵Вчора Джамала презентувала неймовірний проєкт «QIRIM», у якому були зібрані й перекладені 14 кримськотатарських пісень з різних куточків Криму. Кожна пісня – це окрема історія, розказана через народну культуру. У них йдеться про кохання, радість, жаль, розлуку, природу та все те, що століттями формувало світ корінного народу Криму.
✍️Особливо прийшлись до душі«ногайські беїти». У кримських татар так називають окремий жанр, який походить від мешканців степового Криму, ногайців. Його можна швидко впізнати за характерним ритмом та вимовою. Самі ж пісні переповідають про життя й побут людей у дуже сатиричній чи гумористичній формі, іноді висміюючи людські вади, кепкуючи з сусідів, знайомих, родичів, чи власне з себе. Тому, ногайські куплети часто звучать на весіллях, або інших народних святах, коли треба підкреслити неформальність атмосфери події.
📌Короткий фрагмент для ознайомлення. Альбом вже доступний, тож раджу слухати. Посилання у коментарях.
#кримські_татари #ногайці #Крим #Україна #музика #Jamala #QIRIM
📷«Портрет Непалу» у об’єктиві Кевіна Бубріскі, американського фотографа-документаліста, який вірить, що знімки можуть «пробудити в людях цікавість до складності й різноманіття нашого світу» (с). Довгий час Бубріскі фотографував Індію, Тибет, Бангладеш та Сирію. Але найдовше – Непал, з яким підтримує «творчий зв’язок» останні 40 років. Вперше він відвідав цю країну у 1975 р., в якості волонтера «Корпусу Миру». Згодом, регулярно повертався, щоб побачити поступові, але системні зміни у традиційній культурі й повсякденному житті непальців. В результаті цих поїздок постали серії фото, а також кілька відомих книжок та документальних фільмів про людей, спадщину та релігію в Непалі.
📌Інстаграм фотографа:
https://www.instagram.com/kevinbubriski/
#фото #відео #Непал
✍️«У станції Бухара пасажири обов’язково виходять з вагону на платформу. Тут перш за все вражає незвичністю різноманітність народу. Кого лише тут немає! Тут і узбеки, тут і киргизи і каракалпаки, тут і таджики, і аравійці, і перси, і цигани… А костюми? А строкатість цих костюмів! Халати різних кольорів: золотистого, шоколадного, малинового, коричневого, синього, білого з чорним, жовтого з блакитним… бешмети, каптани, тюрбани, тюбетейки, широченні кушаки, різнокольорові шаровари… Але все ж найцікавіші шапки…».
📕«Путеводителе по Средней Азии от Баку до Ташкента…» (Ташкент, 1893), від українського дослідника козацтва Дмитра Яворницького. Це видання було результатом майже дворічного перебування у відрядженні до Середньої Азії, куди автора відправили в якості молодшого чиновника з особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторстві.
📌Активна російська колонізація Середньої Азії наприкінці ХІХ ст. супроводжувалась численними експедиціями для дослідження, осмислення й репрезентації природи, а також історичної та культурної спадщини цього регіону. З 1892 по 1894 роки Д. Яворницький подорожував, збирав артефакти та відомості про минуле цього краю, а також долучився до створення музею старожитностей у Самарканді (відкрився у 1896 р.). Цей «путівник-тревелог» став підсумком мандрівки, під час якої український вчений поєднав відомості про «сиву давнину» з суб’єктивними враженнями від культури й повсякденного життя місцевих мешканців. Часто у цих враженнях виринають паралелі з Україною: козаками, безкраїм степом, кам’яними бабами й одягом. За це видання Яворницький отримав відзнаки: Ордени Станіслава (ІІІ ступеня) та Бухарської Золотої Зірки (ІІІ ступеня).
У цей же час Д. Яворницький паралельно писав 2 том «Історії запорізьких козаків» (1895), а також працю про Івана Сірка (1894). Цікаво, скільки типажів з його мандрівки Середньою Азією подумки «перекочували» в інший куточок Великого Степу, вплинувши на сприйняття Яворницьким українського козацтва? Питання досить риторичне🤔
#текст #тревелог #Україна #Азербайджан #Казахстан #Узбекистан #роздуми #книга
Пам'ятна табличка Миколи Стражеско на вул. Саксаганського в Києві.
#фото #орієнталізм_медицина
27 квітня 1672 року українсько-османсько-татарське військо вибило поляків з Кам'янця та рушило вглиб Галичини. Облога Львова змусила Річ Посполиту піти на мирні перемовини та відмовитись від претензій на Правобережну Україну. Але переможний союз гетьмана Петра Дорошенка і султана Мехмеда IV не протримався довго — три роки потому Дорошенко зрікся булави та здався Москві.
Втім, він був не єдиним, хто намагався залучити Османську імперію до великої війни за Україну. Є версія, що в основі домовленостей Дорошенка і Мехмеда лежали старіші переговори, які проводив ще Богдан Хмельницький. Але тоді ситуація склалася інакше.
https://was.media/uk/2019-06-13-prokozacka-hunta/
📷Прекрасна іранська чаша з зображенням риб. Кін. XIV-XV ст. Колекція музею образотворчих мистецтв, Г'юстон.
#мистецтво #Іран
🌙Привітання від Заслуженого академічного ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України:
#відео #музика
https://m.youtube.com/watch?v=-mBTspohRJU&feature=share&fbclid=IwAR0Z30zCm_IKus3ANH2Uz024-NZEadfRnJvqe62242RtMn9Of24tJ1Fb0Ok
⚡️Продовження дипломатичного турне: Дмитро Кулеба відвідав Кувейт та поспілкувався з Валідом Аль-Бахаром, виконуючим обов’язки директора Кувейтського фонду арабського економічного розвитку (Kuwait Fund). Голова МЗС запропонував цій державі долучитись до майбутньої відбудови України.
#новини #Кувейт #Україна
https://twitter.com/DmytroKuleba/status/1648284287467245568?s=20
🖼️Мечеть і цвинтар (мізар) литовських татар, від Вацлава Павлішака (1866-1905), відомого польського художника й майстра історичного живопису, якого не оминуло захоплення орієнталізмом. Це одна з його ілюстрацій до знаменитої поеми Юліуша Словацького «Беньовський» (1841). У поемі є епізод, коли Беньовський подорожує з Поділля до Криму. На своєму шляху герой зустрічає посла литвина, що везе звістку від хана до Кароля Станіслава Радзивіла. При собі він має також «…татар з-під Ваки, сина одного мулли, у якості тлумача. Вони з числа птахів, що давно огніздились в Литві, люд простий…». Саме до цього фрагменту поеми Вацлав Павлішак і створив ілюстрацію, на якій зображений литовський татарин з селища Сорок Татар на р. Вака, неподалік сучасного Вільнюса.
#мистецтво #Польща #Литва #татари_липки #Україна
Дощова погода – найкращий час для марокканського сніданку:
✍️«Сфендж», або ж «сафандж» (букв. «губка») – популярні «марокканські», або ж «магрибські пончики». Їх обсмажують в маслі та подають до кави або чаю. Найчастіше, сфендж купують у вуличних торговців, які нанизують їх на пальмову гілку та поливають медом. За поширеною версією, страва з’явилась в мавританській Іспанії, але завдяки берберам та сефардам поширилась Близьким Сходом.
📷«Вуличний продавець пончиків сфендж», від Гаррісона Формана (1904-1978), відомого американського фотографа, журналіста та письменника.
#фото #їжа #кава #чай #Марокко