💧Водоносний глечик «кутка» та два срібні кубки, декоровані традиційним черненим орнаментом. ХІХ століття.
Аул Кубачі, Дагестан. Колекція #Скарбниця_НМІУ.
✍️«У 1950-1953 роках на Корейському півострові йшла справжня битва народів. У боротьбу двох Корей втрутились півтора десятка країн під прапором ООН, деякі нейтрали та значна частина комуністичного блоку. Брали в ній участь і українці: так, радянською 324-ю винищувальною авіадивізією командував полковник Іван Кожедуб, чимало льотчиків мали українське походження. Але це була чергова війна, у якій українці воювали з обох боків».
📌Стаття про українців у Корейській війні:
#Україна #Корея #стаття
https://www.istpravda.com.ua/articles/2023/06/13/162771/
📝"Не кохай двічі чужинця, бо розлука стане тобі криком ворона". "З японського дому", від С.Левинського. "Діло", 12 липня 1932. #151.
✍️Степан Левинський (1897-1946) - письменник, сходознавець, мандрівник. Народився у Львові, в родині відомого архітектора Івана Левинського. Навчався у Львівській Політехніці. Вивчав японську мову і культуру у Колоніальному інституті (Брюсель) та Школі державних мов (Париж). У 1935-1940 рр. працював референтом і перекладачем у польському консульстві в Харбіні. Пізніше - у французько-японському комітеті при губернаторі Індокитаю в Сайґоні (нині Хошимін).
Весь час Левинський багато писав, перекладав та приймав активну участь в житті української громади Маньчжурії. Долучався до видання мапи Зеленої України (1937), «українського бюлетня» (японською мовою) та «Українсько-японського словника» (1944). Протягом 1920-30 років написав багато подорожніх нарисів і коментарів про Близький та Далекий Схід. Його тексти активно друкував відомий галицький часопис «Діло».
#Японія #Україна #текст
Кава, бедуїни, модернізм:
🖼️ "Кавовий куточок", від впливового іракського художника та скульптора Фаїка Хасана (1914-1992).
#мистецтво #кава #Ірак
📷Людські долі у вирі змін та моменті спокою, через об’єктив Марка Рібу (1923-2016), впливового французького фотографа та одного з перших учасників знаменитого фотокооперативу «Magnum photo».
#фото
📕«Шпигуни султана. Агентурні, саботажні та корупційні мережі XVI ст.», український переклад книги турецького історика Емрага Сафа Ґюркана. Зі вступним словом від перекладача книги - українського дослідника Олеся Кульчинського👇
Читать полностью…✍️ «Я покинула Україну у серпні 2022 року, коли вже не було боїв поблизу Чернігова. Вирішила їхати у Японію, бо мені написав знайомий японець. Він цікавився, як у мене справи увесь час і от запропонував допомогу, і пообіцяв виступити моїм гарантом у програмі для біженців. Я пристала на цю пропозицію, бо давно цікавилася японською культурою. Це був шанс побачити країну, познайомитися з її менталітетом та людьми».
📌Інтервʼю про життя українських біженців в Японії. За минулий рік ця країна прийняла безпрецедентну кількість українців, у порівнянні з минулими роками.
#Україна #Японія #інтервю
https://glavcom.ua/country/society/tut-kult-vvichlivosti-ale-divchata-chasom-majut-neprijemnosti-ukrajinska-bizhenka-pro-zhittja-u-japoniji--929391.html
Продовжуємо звертатись до творчості Джона Фредеріка Льюїса у обідній час:
🖼️ "Кебаб-духан", у Єгипті (1858). Митець більшу частину життя прожив в Італії, Іспанії, Єгипті та на Балканах, започаткувавши у своїх роботах чимало художніх трендів для європейських орієнталістів. Сучасників особливо вражала деталізація та реалізм у картинах Льюїса, адже він намагався уникати заїжджених типажів, на зразок оголених "одалісок" в гаремах, чи "загадкових інших".
#мистецтво #орієнталізм #Єгипет #їжа #кебаб
✍️”Серед українських президентів Африку відвідували тільки двоє: Леонід Кравчук та Віктор Ющенко. Перший президент мав візити до Єгипту та Тунісу, третій — до Єгипту та Лівії. У різні роки Африку відвідували також урядові делегації, однак, як зазначив по завершенні свого турне міністр, «у попередні три десятиліття африканська політика України розвивалася за інерцією з радянських часів», і з часом сила цієї інерції ставала дедалі слабшою”.
📌Про друге африканське турне Дмитра Кулеби та перспективи України у взаєминах з країнами Африки.
#Африка #стаття #Україна
https://tyzhden.ua/u-napriamku-na-pivden/?utm_source=fb&utm_medium=cpc&utm_campaign=u-napriamku-na-pivden&fbclid=IwAR2Ns-qdaQCutFfUPJkljG-lvHl_vzli-XXcVLIMiq183qVLXcX8Ueu68Tk_aem_th_AXQrGpEHJ8WdQmchHG5eX6IFH0z3Ajg4dmQM9wrtg8tDaOEYrh2hVrClFUWLC2xuGZE
І знову до теми вигляду мечетей литовських татар:
🖼️Одне з найбільш ранніх зображень інтер'єру мечеті у м. Вільнюс (район Лукішкес), від Францішека Смуглевича (1745-1807), відомого польського та литовського художнка.
#мистецтво #татари_липки #Литва #мечеть #іслам
✍️«Найбільше село зазнало втрат у 1942 році. Дідусь розповідав, що коли до них прийшли німці, вони виселили всіх людей із Ювківець і привезли туди людей німецького походження, що жили в Україні. А коли німці відступали – село спалили, вціліло лише дві хати», - пригадує Людмила.
📌Ще трохи про долю найвідомішої осади волинських татар в с. Ювківці (раніше Білгородський, тепер Шепетівський район), яка розташовується на межі регіонів Волині та Поділля. Тут скоріше виклад того, як собі уявляє своє татарське коріння й звичаї сама респондентка, що походить з цього села. Але є кілька слів про народну медицину татар (чим здавна славились Ювківці), молитовні книги «кітаби» (писані українською та польською мовами в арабській графіці), а також долю самої общини, яка проживала тут вірогідно з 17 ст.
#татари_липки #Україна
https://suspilne.media/240816-mizar-perkal-ta-dzejmi-poselenna-tatar-ta-tatarski-zvicai-u-seli-na-hmelniccini/
Обіцяв написати кілька слів про мечеті литовських татар в українських воєводствах Речі Посполитої (Волинь, Поділля, Галичина). Почнемо з правового становища цієї спільноти:
✍️Литовські татари, подібно до караїмів, євреїв, вірмен та інших «ранньомодерних націй», були спільнотою з професійною спеціалізацією (с): вони надавали військові послуги державі (служили в татарських підрозділах у князів, королів, магнатів), за що отримували землю на військовому праві, а також привілеї та релігійну свободу. Приналежність до ісламу стала важливим фактором збереження їх ідентичності протягом століть, чому сприяли володарі Речі Посполитої, зацікавлені у професійних кадрах для свого війська й дипломатичного корпусу.
Особисто вільні татари-мусульмани в містах проживали компактно, на окремих вулицях – найчастіше (хоча не завжди) Татарських. Цікаво, що в джерелах їх згадують окремо від, приміром, «сарацинів» - мусульманських купців або дипломатів з Золотої Орди, Кримського ханату, Османської імперії, Персії, які були частими гостями у крупних осередках торгівлі (таких як Львів). Мечеті в містах будували з дозволу короля чи місцевого «дідича» (князя, магната), а також за погодженням єпископа. На XVII ст. таких мечетей у Речі Посполитій було щонайменше 16. Підрахунок досить умовний, адже молитовні будинки були і в маєтках заможних татарських родів, які в принципі важко порахувати.
📌На українських землях мечеті були у Львові, Полонному, Корці, Острозі, Ювківцях, Старокостянтинові, Ковалівці. Приміщення цих споруд були подібні до сучасних мечетей польських, литовських, білоруських татар: невеликі, переважно дерев’яні, збудовані місцевими майстрами. Іноді ззовні вони майже нічим не вирізнялась від інших осель в цьому регіоні.
#татари_липки #Україна #Річ_Посполита #мечеть #іслам
🗺️Дніпро, з притоками та фортецями. Фрагмент османської карти з праці
Олександра Середи «Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст.».
#карта #Україна #Османська_імперія #Дніпро
📷Мечеть у місті Миколаїв. Закладена у 1860-х роках, розібрана у 1920-х. Вежа мінарету ще залишалась після Другої світової війни, але потім була перебудована під господарське приміщення.
#Україна #Миколаїв #фото #мечеть
📝Про культурну дипломатію, українських студентів в Японії та переклади аніме.
#Японія #Україна #стаття
https://www3.nhk.or.jp/nhkworld/uk/news/backstories/2357/?fbclid=IwAR1OVR5Go-BSYcw7pAio60vvsy3NPbs2Q1y7oq50eU06wtlmx22zdp6IFpc
Спільноту може зацікавити:
✍️«Тархан і дарунка у ранньому Кримському ханаті».
Доповідь знайомить з двома різновидами привілеїв, що існували у Кримському ханаті до османського завоювання – тарханним і союргальним ярликами. Тарханний ярлик представляє привілей хана Менглі Ґерея купцю Ходжа Бію (1467). Союргальний ярлик видав той самий Менглі Ґерей дарузі Магмудеку 1468 р. Останній документ розкриває компетенцію монгольських провінційних адміністраторів – даруг».
📌Посилання на захід в коментарях👇
#анонс #лекція #Кримське_ханство #Крим
🖼️ «Казарми» (1933), від Бальтуса, або ж Бальтазара Клоссовського де Рола (1908-2001), ексцентричного французький художника сюрреаліста польського походження. Картина намальована під час служби Бальтуса у Марокко, в складі французької армії.
#мистецтво #орієнталізм #Марокко #Франція
🎏Роздуми про японську культуру, яку «не оцінила» вибаглива львівська публіка 1930-х років, від Степана Левинського (1897-1946), українського письменника, перекладача й мандрівника "Сходом" і "Заходом":
✍️"З критики на львівські вистави японського театру, поміщеної у ч. 41, читачі "Діла" довідалися деяких цікавих подробиць про країну самураїв. Ті, що відвідали театр особисто, вийшли з його мурів переважно невдоволені. Не вдоволила їх уся кольорова екзотика костюмів і світла, ані гра міміки й жестів. Вони не зрозуміли не тільки мови акторів, але всі естетичні нюанси, включно до танку і співу, лишилися для них нерозгаданою тайною. Справді, японський світ уважати можна за діаметрально відмінний від нашого, европейського, а склались на це різні причини. Передовсім географічне положення. Це ж найдалі від Европи положена закутина величезного азійського континенту... Потім: раса, що є результатом стопу аж п'яти різних расових елементів. Далі: довга, цілковита ізоляція Японії. Протягом майже трьох століть Японія жила тільки власним життям, а весь контакт зі зовнішнім світом відбувався за посередництвом голландських кораблів... Але це, очевидчки, не вияснює нам ще всього. Боби хоч у частині збагнути цю дивну відмінність японського світу від нашого, мусимо передовсім зважити, що належить він до азійського культурного середовища...".
"З Японському дому", 1932.
#текст #орієнталізм #Україна #Японія #Львів
🖼️Ранкове море та узбережжя, від Кітаока Фуміо (1918-2007), японського художника й майстра деревориту.
#мистецтво #Японія
✍️Цікава та ґрунтовна робота, яка дає змогу поглянути на взаємини між Османською імперією та країнами Європи з іншого, менш очевидного ракурсу, висвітлюючи шпигунські мережі, таємну дипломатію, розвідку чи навіть піратство, як одну з форм соціальних, політичних, культурних взаємин ранньомодерної доби. Середземномор’я тут – обширна контактна зона, де зустрічаються люди, світи, світогляди, цивілізації. І в цьому просторі існують люди, які розумють, та коли треба, вміють перетинати межу цих світів.
Емраг Сафа Ґюркан закінчив ун-т Білкент (Анкара), де захистив дипломну під керівництвом Гагіля Іналджика, відомого турецького історика кримськотатарського походження. Книга про шпигунів султана постала на основі його дисертації, захищеної у 2012 р. в університеті Джоржтауна. Містить дуже солідну бібліографію, а також додатки, на випадок якщо буде бажання зануритись у тему глибше. Сьогодні дослідник часто дає інтерв’ю, записує популярний подкаст про повсякдення в Османській імперії. Також він працював консультантом на зйомках відомих турецьких серіалів «Фатіх» та «Розквіт імперії».
📌Профіль автора на academia.edu
#книга #чтиво #Османська_імперія #Туреччина
А пам'ятаєте, як ми в школі ще читали ті пафосні згадки Гончара з "Людини і зброї" і Довженка з "України в огні" про Дніпрогес і жертовність радянських військових і простих людей, які життя поклали, її будуючи, але мали знищити. Заради чого? Маленької тактичної паузи і сотень загиблих і десятків тисяч вимушено переміщених мирних мешканців.
Цікаво, коли вийде російська дешева рефлексія у вигляді якихось пропагандистських романчиків чи навіть фільмів? Ну точно же, що буде.
Ще раз до теми мечетей литовських татар:
🗺️ ☪️Карта татарських мечетей Великого князівства Литовського у XVI-XVIII ст. (вже після Люблінської унії 1569 р.). Автор Артур Конопацький, польський дослідник з Білостоку.
#карта #татари_липки #Литва #Білорусь #мечеть #іслам
🖼️До дня захисту дітей:
«Іскандер-бей та його слуга» (1841), від Джона Фредеріка Льюїса (1804-1876), британського художника орієнталіста.
✍️Юний білявий хлопець на картині (Іскандер-бей), який вбраний у албанський парадний військовий костюм – це син Сулеймана-паші аль-Фарансаві, або ж Октава Жозефа Севе (1788-1860), французького полковника в армії Наполеона Бонапарта. Після поразки імператора, він, разом з іншими французькими ветеранами пішов на службу до османського намісника Єгипту Мухаммеда Алі-паші. Допомагаючи модернізувати єгипетську армію, він прийняв іслам та досяг високого рангу на службі, що знайшло відображення в численних деталях портрету його сина (вбранні, клейнодах, зброї).
#мистецтво #орієнталізм #Єгипет #Османська_імперія #Франція
🖼️«Шлях бедуїна», від Абдула Кадіра Аль Рассам (1882-1952), іркаського офіцера й художника реаліста (малював в «європейському стилі»), одного з фундаторів сучасного іракського живопису. Надихав багатьох молодих іракських і турецьких художників, які малювали в «європейському стилі».
#мистецтво #Ірак
📷Бальтус (Балтуш), або ж Бальтазар Клоссовський де Рола (1908-2001), ексцентричний французький художник сюрреаліст, що походив з родини польської шляхти гербу «Рола». Молодший брат філософа П’єра Клоссовського. Близький друг режисера Федеріко Фелліні та фотографа Анрі Карть’є-Брессона. На фото біля Бальтуса його друга дружина – Сецуко Ідета де Рола, японська художниця, з якою він познайомився під час поїздки до Токіо в 1962 р.
#фото #орієнталізм #мистецтво
📷Нажаль, зображення згаданих мечетей на українських землях Речі Посполитої не збереглось. Але уявити який вони мали вигляд можна по відомим пам'яткам на території Литви та Білорусі. Фото мечетей: Вільнюс (район Лукішкес), Сорок Татар (Литва), Нямежіс (8 км. від Вільнюса) та Новогрудок (Білорусь). Усі татарські общини в цих населених пунктах заснував князь Вітовт у кін. XIV ст.
#Польща #Литва #Білорусь #Україна #татари_липки
Трохи мистецтва. Як гармонійно поєднати тюрську й античну спадщину в українській культурі?
🖼️Козак Мамай і кентавр в одній особі, на афіші до вистави "Енеїда. Бурлескк-опера", Національного академічного драматичного театру. 1986 р. З нової виставки в #НМІУ.
#Козак_Мамай #Україна #Енеїда #музей
✍️«Я радий звернутися до вас з нагоди Дня Африки, перебуваючи на Африканському континенті вже вдруге менш ніж за рік. Це свідчить про нашу щиру прихильність до нової ери українсько-африканських відносин. Ми тут для того, щоб розмовляти на рівних і працювати як партнери».
📌Звернення міністра закордонних справ України з нагоди Дня Африки:
#Африка #Україна #дипломатія
https://mfa.gov.ua/news/address-minister-foreign-affairs-ukraine-dmytro-kuleba-africa-day-2023
🖼️Арабські жінки з кавою, від французького орієнталіста Гастона Казимира Сен-П’єра (1833-1916). Кавовий посуд на картині: «зарф» - мідна підставочка для керамічних кавових піал; «ібрик» - кавник з ручкою та носиком, у якому найчастіше каву подавали, але іноді й варили.
#кава #мистецтво
📷Типажі, одяг та прикраси Марокко, від Жана Безансено (1902-1992), французького художника та фотографа.
✍️З 1930-х рр. Безансено їздив у Марокко за розпорядженням адміністрації протекторату. Вояжі переросли в експедиції з вивчення звичаїв, побуту та повсякдення місцевих жителів, яких художник ділив на «сільських берберів», «мешканців міста» та «євреїв». Книга «Костюми Марокко» (1942) стала першим комплексним дослідженням концепції марокканського традиційного вбрання. Ілюстраціями для неї стали десятки портретів, намальованих автором.
Безансено довго вважав фотографію інструментом фіксації вражень і деталей, потрібних для майбутніх картин. Його погляди еволюціонували разом зі зміною концепції сприйняття культури «іношого» (читайте - деколонізації), що дало можливість розкрити локальні, соціальні та релігійні контексти традиційного вбрання у книзі «Арабські та берберські прикраси Марокка» (1953). Їх проілюстрували вже авторськими фотографіями Безансено.
#Марокко #фото #мистецтво #Африка