1127
Український погляд на Схід і Африку. Їх дослідження та осмислення на Заході
🖼️Саме час купити кавун. Про це нагадує творчість Хафіда Аль Друбі (1914-1991), впливового іракського художника-модерніста та наставника митців, який намагався поєднати «західні» мистецькі стилі зі спадщиною власного народу. Художника захоплювали ритми міського життя. Повсякденні клопоти й турботи, у яких проходили найкращі дні мешканців його улюбленого Багдаду.
#Ірак #Багдад #мистецтво #кавун
✍️«Хто не поважає знання, той, хай би він був навіть хан чи падишаг, не зможе створити нічого ґрунтовного, нічого довготривалого і рано чи пізно не уникне ганьби. Я повісив ланцюга у цих дверях, щоби кожний, ким би він не був, схиляв би свою голову при вході до цього священного храму наук на знак поваги до знання…». За легендою, ці слова промовив кримський хан Менглі І Ґерай, коли на поч. 16 ст. завершилось будівництво Зинджирли-медресе в Салачику (тепер це околиці Бахчисараю).
📷Фото входу до Зинджирли-медресе, зроблене під час експедиції Усеїна Боданінського у 1920-х роках.
#фото #Крим #кримські_татари #Україна
✍️«Кайруан по арабськи "біла наречена степу" найоригінальніше із всіх ісламських міст, які нам довелось бачити. Воно заховало ще свій давній чистий орієнтальний характер, без европейських домішок; залізничного двірця і кільканайцятьох біля него будинків, що стоять осторонь святого місця… Перед каварнею під розпятим для тіни полотном сиділи Араби при чорній каві. Деякі грали в кістки, иньші в шахи. З повагою супокійні, наче з каміня ковані. Ми переходили біля них з шумом, сьміхами і криком. Се не робило на них найменшого вражіня. Сиділи суворі, і як закляті, начеби та нагла і нахабна юрба дяврів їх цілком не обходила.».
📝В 1911 р. український доктор права та майбутній урядник ЗУНР Василь Мковський (1872-1944) відвідав місто Кейруан в Тунісі. Свої враження від подорожі до одного з найважливіших міст мусульманського Магрибу та відвідин мечеті Укба він виклав у журналі «Ілюстрована Україна» в 1913 р.
#тектс #тревелог #Україна #Туніс #Кейруан #кава
📷На фото: Джеміль Александровіч, вулиця Татарська в м. Слонім (де він народився), а також місцева мечеть, збудована в середині 19 ст.
#Литва #Польща #Білорусь #татари_липки #Азербайджан
📕У Вільнюсі надрукували книгу про литовського татарина Джеміля Александровіча (1883-?) – журналіста та археолога, який у 1920-х р. став одним з фундаторів археологічної науки Азербайджану. Збірник укладений азербайджанською дослідницею Тамілою Керімовою, за участі посольства Азербайджану. Окрім біографії Александровіча, до видання увійшли статті вченого про азербайджанську старовину та розвідки з історії литовських татар.
📷Книгу ще не бачив, але зацікавила фотографія до неї: учасники археологічної експедиції в Азербайджані 1920-х років, на якій поруч з Александровічем можна впізнати Всеволода Зуммера (1885-1970), знакового українського орієнталіста та дослідника пам’яток мистецтва народів «Сходу». На фото він стоїть згори, з бородою та в окулярах. Поки не впевнений на 100%, але дівчина у цій компанії дуже схожа на Тетяну Пассек (1903-1968), відому дослідницю трипільської культури. Вона також приймала участь цих експедиціях, тож цілком може бути.
#татари_липки #Азербайджан #Кавказ #Україна #Польща #Литва
🖼️«Служниця з кавою» (1857), від Джона Фредеріка Льюїса (1804-1876), впливового британського художника орієнталіста, який значну частину життя прожив в Італії, Іспанії, Єгипті та на Балканах.
#мистецтво #орієнталізм #кава
🖼️Барви спекотного літа у творчості Кійоші Ямашіти (1922-1971), геніального японського художника та мандрівника.
✍️З дитинства Ямашіта проявляв талант до створення картин з уривків кольорового паперу, надихаючись давньою японською технікою «тіґірі-е». Через психічну хворобу юнак не міг повноцінно навчатись мистецтву. Тож, значну частину життя він провів у подорожах Японією, маючи при собі лише легке кімоно та рюкзак. Мозок Ямашіти володів здатністю відтворювати побачені сюжети з неймовірною точністю, а розвинуте почуття естетики – передавати цей досвід у прекрасному поєднанні кольорів. Це одна з причин, чому Ямашіту іноді називають «Японським Ван-Гогом».
#мистецтво #погода #Японія #соняшник
Обіднє:
📝Кримські татари гостинний народ. Вони дуже люблять приймати гостей, а також ходити в гості до друзів чи сусідів, щоб пригостити їх домашніми стравами. Ретроспективу цієї культури привітності чудово ілюструє посуд, яким здавна користувались кримські татари. Це «саан» – глибоке мідне блюдо з високою конусоподібною кришкою, в якому найчастіше подавали готові страви: чібереки, янтики, кобєтє, тощо. Завдяки формі, саан дає змогу утримувати температуру їжі, а отже і її свіжість. Саан ідеальний для того, щоб ходити з ним в гості та пригощати домашніми наїдками, які не встигнуть охолонути в дорозі. Смачного)
📷Саан початку ХХ ст. можна побачити на виставці #MIRAS в #Скарбниця_НМІУ
#їжа #кримські_татари #Крим #Україна #музей #експонат
Картина вихідного дня:
🖼️«Музичний запал» (1954), від Хоссейна Каземі (194-1996), впливового іранського художника-модерніста, який черпав натхнення в стародавній історії та перських мініатюрах.
#мистецтво #Іран #музика
З рубрики «чому так довго не пишу на каналі?»🙂
✍️Якось вже згадував, що разом з колегами і партнерами в музеї ми поступово наповнюємо популярну міжнародну онлайн-платформу Google Arts & Culture тематичними блоками про історію та культуру кримських татар. Наша ціль – збільшити впізнаваність кримськотатарської культури в світі, наповнити інформаційний простір якісними знаннями про історію і традиції кримських татар, а також привернути увагу до захисту спадщини корінних народів в окупованому Криму.
📝До Міжнародного дня корінних народів ми підготували також переклад цих текстів кримськотатарською мовою, на додачу до англійських та українських.
Створення можливостей для пізнання власної культури рідною мовою є проявом поваги й етики, який відповідає загальносвітовій практиці. Адже ми не лише говоримо про кримських татар, але й даємо слово тим, про кого говоримо…
📌Стежте за оновленнями на Google Arts і приходьте на виставку #MIRAS_Спадщина, в #Скарбниця_НМІУ.
#Крим #кримські_татари #текст #музей #виставка
🖼️«Прощання» (1991), емоційна картина від Турайї Аль-Баксамі (1952 р.н.), популярної художниці та письменниці з Кувейту. Картина стала спробою осмислити й відобразити важкий досвід, пережитий її сімʼєю під час вторгнення Іраку до Кувейту у 1990-1991 роках. Прощання з близькими, втеча з рідного дому, окупація батьківщини диктатором… За словами Турайї Аль-Баксамі - саме ці події назавжди змінять її ідентичність та мистецтво.
#мистецтво #Кувейт
✍️"Перлина — невід’ємний елемент мовної картини світу жителів Кувейту, адже видобуток перлів був одним із основних занять кувейтців на початку минулого століття. І хоч часи вже інші, й донині в Кувейті часто-густо можна почути різноманітні назви, пов’язані з перлами. А саму країну величають Перлиною Затоки...".
📕Сьогодні презентували український переклад кувейтських новел «У пошуках коштовних перлин». Це 22 новели авторства 10 кувейтських авторів, які змальовують самобутню культуру жителів цієї країни, що ґрунтується на укорінених суспільних і родинних традиціях (с).
📌Організатори виклали видання у вільний доступ українською та арабською мовами. Як завжди, посилання дублюю також в коментарях.
#книга #література #Україна #Кувейт
🗺️Цікава карта морських колоніальних маршрутів, розроблена на основі оцифрованих бортових журналів 1700-1850 років.
📌Джерело.
#карта #колоніалізм
Вечірнє:
🖼️«Цвітіння вишні у місячному сяйві», від Огати Гекко (1859-1920), японського художника, ілюстратора, гравера та одного з найвпливовіших "амбасадорів" японської культурної дипломатії епохи Fin de siècle.
#мистецтво #Японія #вечір
📝«Знявся гострий вітер, їдко заграв на дротах, обережно побіг по болоту і свавільно, не знаючи нічого про страждання, кинув пригорщу дощу на брезент авта. В його шумі зашипіли два військові голосники, повішені на стовпі серед села. Тепер вони були власністю не американської армії, а містера Лі, зайди-китайця, хазяїна найбільшого в селі борделю... Юрій подумав про містера Лі. Спекулянт, сутенер і лихвар, з бистрими очима в неймовірно чорних і глибоких, як на китайця, орбітах, з елеґантним золотим зубом... З високим, клясично орієнтальним знанням справи він повідомляв спершу офіцерів, а потім уже й рядових вояків про свої найновіші шістнадцятилітні покупки з довколишніх сіл, де не було військових таборів. Його любили всі в таборі, тремтливо шанувало все село. Юрій пригадав, як він стояв перед ним із своїм годинником після першого місяця свого життя в кімнаті Кйонґ-Су. Його тоді огорнув якийсь незрозумілий страх, подібний до страху учня перед особливо суворим учителем; а до того він добре знав, який це великий риск іти до містера Лі, що все бачить і все знає. Але коли тонке, напрочуд інтеліґентне обличчя всміхнулось йому в вічі, він зрозумів, що той не зрадить. Бистрі очі поглянули на нього тепло, і зненацька щез кудись страх і те почуття остаточного упадку, з яким він ішов до великого дерев’яного будинку серед села, знаючи проте що мусить туди йти, що зробить усе на світі, щоб хоч один ще день прожити в кімнаті Кйонґ-Су...».
✍️«Кімната Кйонґ-Су» (1961), від Богдана Рубчака (1935-2018), відомого українського поета, письменника, літературознавця, проф. Іллінойського у-ту та одного з творців знаменитої «Нью-Йоркської групи» («НЙГ»). З 1958 по 1960 роки він був мобілізований до армії США та проходив службу у Кореї. Свій досвід перебування у цій країні він відобразив в армійському оповіданні на сторінках місячника «Сучасність» (1961, ч. 11). Образи й типажі «Кореї» та «корейців» він використовує переважно для того, щоб розкрити глибокі психологічні переживання головного героя Юрія, або ж відобразити важкі армійські будні людини у далекій та незрозумілій країні.
📌Оповідання дуже цікаве й заслуговує на увагу.
#текст #Україна #Корея #США
Ватикан таки не полишив мрію про католицьку Монголію, навіть через 700 років після мандрівок Джованні дель Плано Карпіні та Віллема де Рубрука.
⚡А якщо серйозно, то Папа Римський Франциск вперше відвідав Монголію. Його літак приземлився в аеропорту «Чингізхан» в Улан-Баторі, а дівчина в національному костюмі пригостила Понтифіка традиційним молочним напоєм «ааруула». Свою мету Папа Франциск пояснює намірами сприяти міжрелігійному діалогу, а також бажанням донести послання Церкви у найвіддаленіші куточки світу, які довгий час оминались належною увагою.
📝Монголія має одну з найменших католицьких громад у світі: з 3х мільйонів жителів, католиками себе визнають лише 1400 її громадян. На них припадає 25 священників (з них лише 2 монголи), 33 черниці та 1 молодий кардинал.
Дехто бачить у візиті Папи «геополітичну мету», адже Монголія розташовується між росією та Китаєм. Таким чином вона може послужити «нейтральною зоною» для діалогу. Що саме може значити цей «діалог» не уточнюють. Нагадаю, що різку критику Франциска викликали не лише його оцінка російського імперського спадку на фоні вторгнення в Україну, але й історична угода Ватикану про визнання ролі комуністичної партії у призначенні католицьких єпископів в Китаї.
#новини #Монголія #Ватикан
✍️Весела забава при дворі османського султана: двоє чоловіків на гойдалках змагаються у тому, хто зможе дістати більше призів - скляного посуд та металевих кілець, підвішених до стелі. Музиканти підбадьорюють учасників конкурсу, а чоловіки знизу ловлять зняті призи у розкриту тканину.
🖼️Ілюстрація з «орієнтального альбому» (1590) Бартелла Шахмана (1559-1614), німецького мандрівника й урядника з м. Ґданськ. Наприкінці 16 ст. Шахман здійснив дворічне паломництво до Святої Землі через землі Османської імперії. На згадку про подорож він замовив альбом з типажами та звичаями підданих султана, над створенням якого працювали щонайменше троє європейських художників. Після повернення до Ґданська, Шахман досяг великого успіху: став урядником, меценатом і навіть бурмістром. Відомо, що він збирав монети, книги та твори мистецтва, які сьогодні не збереглися. Звісно, окрім цього альбому, який сьогодні зберігається в Музеї Катару, у м. Доха.
#Османська_імперія #мистецтво #Катар #Польща
🖼️Бухта Золотого рогу в Стамбулі, від Ернста Кьорнера (1846-1927), німецького художника, який з юних років був безмежно закоханий у море.
#мистецтво #орієнталізм #Стамбул
✍️Джеміль Александровіч народився у татарській общині в м. Слонім. Його сім’я походила від ординського роду Насифі, що осів на заході Білорусі за правління Гедиміновичів. На поч. ХХ ст. Александровіч опублікував багато розвідок та художніх статей з різноманітної тематики: від походження тюркських народів, до окремих аспектів сучасного життя й традицій татар Польщі. Він також не оминув суспільного життя, підтримуючи зв’язки з національними рухами тюркських народів.
Після революції 1917 р. багато литовських татар долучились до розбудови державних, суспільних та наукових інституцій тюркського світу. Дехто з них осів в Криму та Азербайджані. Сам Александровіч приїхав до Баку в 1918 р., разом з Мацеєм Сулькевичем (литовським татарином, головою Кримського крайового уряду). Тут він захопився місцевою старовиною й почав працювати в Азербайджанському археологічному комітеті. Майже 10 років дослідник приймав участь у археологічних експедиціях з вивчення стародавніх міст, курганів та поселень на Кавказі, допомагав у охороні пам’яток і випуску каталогів.
Дата смерті Александровіча нажаль точно невідома. За свідченням родичів він мешкав в Баку до 1930-х років, а потім міг бути репресованим радянською владою. Але документальних тверджень цьому поки не виявили.
#Азербайджан #татари_липки #текст
Досліджуючи походження окремих музейних предметів, натрапляю на цікаві випадки, які об’єдную в рубрику #музейні_історії.
📝Зацікавило одне надходження до #НМІУ в 1955 р.: Володимир Рог, учень 4-го класу київської школи, передав до музею японський орден, який знайшов під час збору картоплі неподалік від аеропорту в Святошино. Не досліджував детально цю тему, але за описом схоже на Орден Священного скарбу одного зі ступенів - нагороду європейського типу, яку виготовляли з білого срібла та емалі. Її вручали військовим та цивільних за бездоганну службу, а також іноземцям за заслуги перед Японією.
✍️Як цей орден потрапив на картопляні поля Київщини? Під час Другої світової його могли вручити союзному німецькому офіцеру, який згодом загубив чи обміняв орден вже в Україні. Або це черговий «трофей», який загубив український учасник боїв у Маньчжурії після повернення додому. Версій може бути багато, адже предмет із числа «випадкових знахідок». Але історія сама по собі цікава.
#музей #експонат #Україна #Японія #Київ
Просто приємна новина:
🌾Продукція українських експортерів в мережі супермаркетів Козмо, м. Амман (Йорданія). В рамках промо-акції «Українська поличка».
#новини #Україна #Йорданія #їжа
📷Отримав подарунок від колеги - кілька вінтажних марок Північної Кореї:
📌З портретом королеви Єлизавети ІІ. 1984 р. Серія «Портрети європейських правителів»;
📌Традиційна китайські порцелянові вироби 1621-1624 років. Випуск 1977 р. Серія «Мотиви»;
📝Північна Корея випускає поштові марки в великій кількості з 1940-х років. У 1965 р. країна є членом Міжнародної федерації філателії, яка фізично розташована в Швейцарії. Окрім традиційних ідеологічних сюжетів, є досить багато серій з культурною спадщиною, науковими відкриттями чи відомими діячами світу.
Цікаво, що у багатьох країнах Азії та Африки та поштові марки дуже якісні, барвисті та сюжетні. Окрім просування своїх культурно-історичних брендів, випуск марок має більш прагматичну мету. А саме – наповнювати бюджет «твердою валютою». Саме тому, дуже часто можна зустріти найширшу (навіть неочікувану) тематику: портрети відомих діячів європейської історії, сучасних відомих політиків чи мальовничі місця у далеких країнах.
#хоббі #марки #Корея #Пхеньян
Недільні клопоти:
🖼️Підбірка видів Стамбулу, від Жермена Фабія Бреста (1823-1900), французького художника орієнталіста. У 1855 році він відправився в навчальну поїздку до Османської імперії, де 4 роки шукав натхнення й працював над ескізами. Хоча Брест активно вивчав повсякденне життя та звичаї мешканців столиці, все ж – «головним героєм» його картин безперечно залишається архітектура.
#мистецтво #орієнталізм #Стамбул
🖼️Продовжуємо наповнювати Google Arts & Culture відомостями про спадщину Криму та його корінних народів. З колегами та партнерами підготували віртуальну виставку літографій Фрідріха Гросса з альбому «КРИМ» (1957 р.), який дозволяє уявити зовнішній вигляд, елементи побуту, архітектуру та оточуючий світ корінних жителів Криму. Текст доступний українською, кримськотатарською та англійською мовами.
✍️Альбом створений в часи активного візуального осмислення Криму Російською імперією, яка намагалась представити свій колонізований простір відповідно до європейських орієнтальних традицій. Тому тут легко вгадуються типажі «загадкових інших» та «живописні руїни», як метафора «минувшої величі» Кримського ханату. По-при це, літографії цінні зображеннями пам’яток, які будуть знищені в процесі колонізації, а також сценами повсякденного життя:
#мистецтво #орієнталізм #Кримські_татари #Крим #музей #Скарбниця_НМІУ
https://artsandculture.google.com/pocketgallery/SQXhoHfn5QKm9g?pgs=eyJ5YyI6InRoZWF0ZXItdmlldyJ9
Трохи з моїх актуальних досліджень:
📷Протичумна експедиція київських епідеміологів до Маньчжурії (Вейчан), 1898 р. Фото зроблене у монгольських степах, на караванному шляху Кяхта-Урга-Пекін. По-центру керівник експедиції Данило Заболотний (1866-1929), у майбутньому академік, автор вчення про ендемічні джерела чуми. У 1898 р. працював на кафедрі медицини в Ун-ті Св. Володимира (Київ);
Зліва Василь Таранухін (1873-1920), студент і асистент Заболотного. В майбутньому – знаменитий епідеміолог, доктор медицини, фундатор медичної кримінології;
Справа Бімбаєв Раднажап (1876-1921), бурят, перекладач, фахівець з монгольської, тибетської, китайської мов. В майбутньому – відомий вчений-лінгвіст, колекціонер буддійського мистецтва, автор наукових праць, упорядник словників; Корковий шолом схожий на британську модель «Wolseley», яка стала популярна у кін. ХІХ ст. Але скоріше за все це класична французька модель, що послужила прототипом для британських шоломів.
#фото #текст #Україна #Монголія #Китай #орієнталізм_медицина
Кілька слів про прикладний характер дослідницьких експедицій ХІХ – початку ХХ століть. А ще, про популярне сьогодні слово «деколонізація», справжня суть якого полягає у переосмисленні природи знань про певне явище, а не у заміні на ньому ярликів.
✍️Імперії мають надзвичайну здатність інструменталізувати найрізноманітніші форми діяльності людини. І особливо – результати діяльності людського розуму. Знання про оточуючий світ, і тим паче про «іншого», є продуктом суб’єктивним. Особливо коли вони створюються в часи колоніальної політики. Знання про природу і людей не «відкривають», дістаючи в готовому вигляді з «космосу», а створюють, опираючись на власний досвід, світогляд і цілі. Те, в якій формі ці знання створюються, відтворюються чи поєднуються між собою у готовий продукт (науковий, мистецький, літературний, тощо), визначається суб’єктивним досвідом людини, її світоглядом, цінностями, мотивацією та багатьма іншими факторами. Саме тому, література, мистецтво, науки про людину і природу, медицина, промисловість, торгівля, технології - все це з успіхом пристосовувалось до потреб колоніальної політики.
Як приклад хочу навести Миколу Пржевальського (1839-1888), чию різнопланову діяльність (військового, науковця, мандрівника) дослідник Девід ван дер Ойє влучно охарактеризував як «конквістадорський імперіалізм», або ж «завоювання, заради самого завоювання».
Образ Пржевальського в літературі й мистецтві дуже романтичний: 10 років він провів у сідлі, кидаючи виклик дикій природі, відкриваючи останні білі плями на картах Середньої Азії. Натураліст, романтик, етнограф, якого глибоко шанували та цитували наукові товариства та дослідники (с). Але якщо читати Пржевальського сьогодні, то ми бачимо:
📝«Успехи русского оружия в Азии есть не только успехи политические, но вместе с тем и человечески гуманные. Штуцерная пуля и нарезная пушка проносять здесь те зачатки цивилизации, которые иным путем, вероятно, еще долго не попали бы в окаменелый строй среднеазиатских ханств».
Подібними ідеями сповнені більшість його текстів. Роздуми про слабкість, неповноцінність туземців та особливу культурну місію росіян перегукуються з рекомендаціями негайно приєднати нові землі до росії, адже місцеві жителі ними неправильно користуються.
Подорожня романтика і пригоди відволікають читача від важливої дійсності. Микола Пржевальський був військовим. З юності він захоплювався мореплавцями, завоюваннями Кортеса й африканськими експедиціями. І своє «Ельдорадо» він знайшов в Середній Азії, вбачаючи у цьому регіоні простір для здійснення запаморочливих територіальних здобутків. Його подорожі фінансувались армією та російським географічним товариством, у функціонуванні якого наука була супутнім, а не пріоритетним продуктом. Метою діяльності подібних товариств було створення, накопичення й аналіз інформації про внутрішні й сусідні регіони: їх ландшафти, корисні копалини, флору і фауну, шляхи сполучення, клімат, історичні пам’ятки, життя туземного населення – все те, що потрібно для картографування й визначення господарського потенціалу далеких і ближніх земель. На основі цієї аналітики будували внутрішню й зовнішню стратегію, здійснювали реформи й приймали реальні політичні рішення. І знання про «місцеве\туземне народонаселення», яке створювали в процесі цих експедицій (його історичну спадщину, релігію, побут, господарство, звичаї, одяг) також відповідало політичним, економічним чи військовим цілям імперії. Тому, коли ми працюємо з черговими «подорожніми записками», фотоальбомами чи «книгами костюмів і звичаїв» тогочасних вчених, маємо зважати не лише на факти, які у них наводяться, але й пам’ятати про цей конкст.
#текст #роздуми #колоніалізм #росія #деколонізація #орієнталізм
Дякую адміну каналу "Обранці духів" за чудовий подарунок: Оригинальний корковий шолом «Bombay Bowler» («BB»). Індія, 1940-і роки.
✍️«Bombay Bowler» - одна з моделей британського коркового шолому, яка стала цивільною варіацією знаменитого військового шолому «Cawnpore Tent Club». До широкого вжитку потрапила у кінці ХІХ ст., вірогідно після «королівського турне» Індією 1875\1876, здійсненого принцом Альбертом (майбутнім королем Едуардом VII). Використовувалась активно до кінця 40-х років. Хоча ця модель згодом стала впізнаваним атрибутом "західного" цивільного костюму і в інших колоніях з вологим тропічним кліматом, але й досі асоціюється саме з Індією.
#мода #Індія #Бомбей
⚡️«У пошуках коштовних перлин». Онлайн-презентація збірки кувейтських новел, які змальовують історію життя кувейтців ХХ-ХХІ ст. та їхню визвольну боротьбу проти окупантів у 1990–1991 роках. Твори, які увійшли до збірки, допомагають краще зрозуміти культурні, ментальні, історичні, релігійні та соціальні особливості кувейтського суспільства.
📌18 липня об 11:00.
Реєстрація та деталі тут:
#Кувейт #Україна #анонс
https://facebook.com/events/s/%D0%BE%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B8%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B8-%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B5/182271227982635/
Бенінську колекцію повертатимуть у власність не країні, а людині? Про це написав The Atlantic.
✍️Питання про повернення скарбів Беніну в Нігерію актуалізувало дискусію в середині цієї країни, на тему: "кому саме повернуться ці речі, хто буде розпоряджатись їх долею та який вони матимуть статус?". Президент (вже "екс" - авт.) Нігерії Мухаммаду Бухарі під кінець своєї каденції видав указ про визнання теперішнього оба ("короля") Евуаре ІІ єдиним прямим спадкоємцем правителів Бенінської держави. Тож, і спадок його предків з "західних" музеїв тепер має повернутись до нього у приватну колекцію. Саме він, за задумом цього рішення, має вирішувати де будуть виставлятись скарби Беніну, і чи будуть взагалі вони експонуватись. Раніше велась активна дискусія навколо проєкту створення "Музею бенінських скарбів" між Національною комісією з музеїв і пам’яток Нігерії та активістами, діячами мистецтва й культури, які прагнули будувати музей світового класу "Бенін-Сіті". Судячи з усього, підписання указу відкинуло ці два варіанти.
П.С. З 2020 р. над проєктом надсучасного та амбітного "Музею західноафриканського мистецтва" в штаті Едо (Нігерія) працював Девід Аджаїє, знаменитий британський архітектор, відомий зокрема за створенням "Національного музею афроамериканської історії та культури" у Вашингтоні. Після звинувачень у сексуальних домаганнях, цей прєкт також призупинили. Все ж цікаво, у якому форматі відбудеть повернення скарбів Беніну на історичну батьківщину...
#новини #Бенін #Нігерія #Африка #деколонізація #музей
🖼️Знову трохи ранкової кави у шатрі бедуїнів, від Фаїка Хасана (1914-1992), впливового іракського художника і скульптора.
✍️Він часто зображував повсякденне життя бедуїнів, адже цінував у них потяг до особистої свободи та шанування традицій. Великий вплив на творчість Хасана здійснив модернізм, який на фоні деколоніальних процесів та стрімких суспільно-політичних змін допомагав переосмислювати традиційні сюжети, робити їх більш актуальними для нового покоління діячів національного відродження на Близькому Сході.
#мистецтво #кава #Ірак #бедуїни