1127
Український погляд на Схід і Африку. Їх дослідження та осмислення на Заході
Про переклад Ібн Фадлана, за який згадував:
/channel/orientalistnotes/2719
🗺Крим на карті «Північні території Османської імперії». Стамбул, поч.19 ст. Це одна з перших османських карт, які Порта підготувала на основі новітніх методів картографування.
✍Наприкінці 18 ст. посилюється інтерес до картографування володінь Османської держави серед «західних» імперій. Безперечно, на це впливало їх суперництво у «східному питанні». Саме тому, найперші сучасні карти володінь султана були створені на замовлення російського, французького, британського уряду, з метою оновити існуючу інформацію про регіон, його ландшафт, населення, господарство, тощо. Від цього залажало й планування та стратегія на випадок війни (з османами, або ж між собою).Османи не стояли осторонь процесу модернізації. Саме так і з’явилась ця карта, надрукована в районі Ускюдар (Стамбул). Найближчі місяці буду більше писати про картографування Криму у 19 ст. в контексті Кримської війни 1853 р. Плануємо з колегами виставку в #НМІУ, тож слідкуйте за тегом #Кримська_війна_1853
#карта #Османська_імперія #Крим
🖼«Алупка», літографія від видавництва Еміля Берндта (Verlag v. Emil Berndt), Одесса-Лейпциг.
✍Еміль Берндт (помер у 1908 р.) – видавець німецького походження, який працював у Одесі. Він володів відомою книжковою крамницею в місті, але гравюри, літографії й ілюстрації для книжок друкував в Лейпцигу. На літографії з видом Алупки можна помітити купол і мінарет вже неіснуючої мечеті, яка була збудована у 1834 р. за проєктом Філіппа Ельсона (1793-1867), відомого англійського архітектора на російській службі (він дуже багато чого будував в Криму у цей час). За стилістикою мечеть відрізнялась від традиційної кримськотатарської й була більш подібною до Поволзьких. Олекса Гайворонський писав, що мечеть припинали існувати у 1927 р. – вона сильно постраждала від землетрусу й була розібрана на будівельні матеріали радянською владою.
#Крим #Україна #мистецтво
Вітаю колег з чудовим виданням!
📚«Мистецтво країн Азії та ісламського світу» - каталог Музею Ханенків, в якому підібрано близько 150 яскравих експонатів із великої колекції. За останні роки музейники не лише уточнили атрибуцію відомих артефактів, але й переосмислили концепцію репрезентації «Сходу» в музеї:
✍«В українських музеях донині називають «східними» культури та артефакти, які географічно не завжди походять зі сходу щодо України. Наприклад турецькі, кримськотатарські, сирійські, єгипетські, балканські колекції. «Схід» позначав не так географічну, як культурну належність цих колекцій до «інших» - чужих, неєвропейських – культур… У 2000-х роках музей здійснив дрейф від визначення «східна колекція» до поняття «азійська колекція»… У цьому виданні... ми відійшли від традиції бінарного протиставлення «Захід» - «Схід», «європейське» - «азійське». Ми розглядаємо музейні артефакти як складові великих цивілізаційних комплексів – «Азії» та «ісламського світу...».
#музей #текст #книга
Вечірнє:
🖼️“Кіт”(1966), від Хасегави Рінджіро (1904-1988), японського художника й письменника родом з Хоккайдо, що малював у «західному стилі». Знайшов невеликий уривок зі спогадів художника, де він згадує, що кота звали Таро. На створення цієї картини у нього пішло майже 6 років, адже Таро спав у цій позі лише восени, коли погода ставала холоднішою. Кожен раз, як художник підходив робити замальовки - кіт швидко змінював позу або йшов геть. Тож Хасегава Рінджіро нікуди не спішив, і іноді цілими тижнями спостерігав за котом, вичікуючи "ідеального моменту" для роботи над картиною. Що ж, він нікуди не спішив...
Зображення пейзажів і сцен повсякденного життя у роботах цього художника сповнені затишку та спокою. Всього того, що найбільше цінуєш у ці важкі часи.
#мистецтво #Японія
🖼«Жінка з кавовим сервізом», від Карла Хааса (1820-1915), британського художника орієнталіста німецького походження, який черпав натхнення у подорожах до Єгипту, Сирії, Лівану та Палестини. На картині зображений традиційний кавовий посуд: арабський кавник «даллах», порцелянові чашечки «фільджан» та підстаканчики «зарф».
#мистецтво #кава
🖼"Танок болгарських селян", від Луїджі Маєра (1755-1803), художника італо-німецького походження. На замовлення дипломата й мандрівника Робета Ейнслі (1730-1812) він намалював десятки ілюстрацій для видання "Види Туреччини в Європі та Азії" (1801), яке довгий час було одним з найавторитетніших видань про історію та звичаї Османської імперії 18 століття.
#мистецтво #Османська_імперія #Болгарія #Балкани
«Історія рамі, від насіння – до готового одягу». Детальний поцес виготовлення тканини у акварелях китайських художників 19 ст.
✍Ілюстрації зображують послідовний процес виготовлення китайської тканини з «рамі» (rami) – багаторічної рослини родини «кропивові», яка здавна використовується при виробництві текстилю. Найвірогідніше, вона походить з теренів Індії та Малайзії, але найбільшого поширення набула у Східній Азії. В англійській мові довгий час рослина була відома як «китайська трава».
62 картини об’єднані у 5 книг в парчевій палітурці, з додаванням описів технічного процесу вирощування рослини, а також її переробки, фарбування, властивостей, тощо. Зберігається у колекції Sidney and Mildred Edelstein, у США.
📌Оцифровані акварелі тут:
https://digital.sciencehistory.org/catalog?f%5Bcreator_facet%5D%5B%5D=Studio+of+Sunqua
#мистецтво #Китай
Цікаве видання від колег. Замовив кілька і собі😊:
⚡️В Музеї Ханенків відбудеться презентація видання, присвяченого історії азійської колекції музею.
✍️У ньому представлені описи та оновлені атрибуції понад 150 творів азійського мистецтва, здійснені на основі сучасних сходознавчих досліджень.
На презентації видання можна буде дізнатися:
- як відбувався процес створення книги;
- найцікавіші аспекти роботи над текстами та макетом;
- особливості дослідження творів азійського мистецтва.
📌Четвер, 8 лютого, 18:00
#анонс #музей #книга
https://facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE-/727852892776405/
🖼️«Пейзаж з мечетями» в Тунісі, від Вільяма Генрі Джонсона (1901-1970), американського художника-модерніста.
#мистецтво #Туніс
Вчора в Стрижавці під Вінницею відкрили відновлений монумент на могилі турецьких військовополонених, які померли тут в госпіталі на території маєтку Ґрохольських. Це були полонені війни 1877-78 років, а сам пам'ятник – 1881 року. Більша історія цього пам'ятника – на фб:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02v9TuL6JAgfMJTbc2EMhHgXfbXfSh5u6VzKfQwEa1Nnwk7rDqofQAYkn8JAS1FQtZl&id=100064351976528
✍️"...росіяни оголосили конкурс на написання кращої історії Кримського ханства. На цей заклик відгукнувся тодішній найавторитетніший історик Османської імперії і орієнталіст Іан фон Гаммер-Пургштейль (1774-1856), який написав невеличку книгу Кримське ханство під верховенством Оттаманської Порти. Професор Смірнов повністю позичив назву цієї праці...".
🎥Інтерв'ю з Олександром Галенком про місце Криму в історії України, осмислення кримськотатарської спадщини та необхідність системного інституційного вивчення орієнталістики. Заголовок трохи "клікбейтний", але інтерв'ю цікаве:
#інтервю #кримські_татари #Крим #Україна
https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=9IFDIq4nlwg&feature=youtu.be&ab_channel=QIRIMMedia
🖼️Ритми повоєнного Сеулу (1956-1963) у знімках корейського фотографа Хан Йонг Су (1933-1999).
✍️Хан Йонг Су захопився фотографією у 1953 р., після повернення з фронту Корейської війни. На його очах відбувались фундаментальні зміни в країні та людях, які автор намагався відобразити в кожному кадрі. Сеул забудовувався новими районами, поруч з якими все ще зберігались уламки «старого міста». У 1966 році Хан Йонг Су відкрив власну фотостудію та працював переважно в комерційній рекламі та на fashion-зйомках. По-при це, він продовжував мистецькі пошуки, надихаючись стилем знаменитого фотокооператуву «Magnoom Photos» (зокрема, творчістю Анрі Картьє-Брессона).
#фото #мистецтво #Корея
Нагадаю, що на Google arts & culture також є сторінка Національного музею історії України. Разом з колегами ми підготували туди цікаві блоки про виставку «MIRAS. Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ. Кілька слів там є і про кавову культуру та етикет кримських татар. Поки небагато, але активно працюємо над наповненням. Тож вже скоро буде окремий блок про каву.
https://artsandculture.google.com/story/uwUBCPYpTO0_XA?hl=uk
#MIRAS_Спадщина #кримські_татари #Крим #музей #Україна #google_arts
Вересень проводжає літо останніми теплими днями.
🖼️«Соняшники» (2010), від Секіно Юсаку, японського художника та майстра деревориту. За освітою Секіно Юсаку був хіміком, але життя тісно поєднало його з мистецтвом - не в останню чергу належність до родини митців. Довгий час він працював гравером, виготовляючи літографії, гравюри та офорти для інших художників. Але з 1980-х почав друкувати власні твори, які завдяки поєднанню мистецької чутливості й наукової точності здобули популярність в Японії, Європі та США.
🌻Соняшник – дуже популярна рослина в традиційному та сучасному японському мистецтві. Вона тісно асоціюється не лише з врожаєм чи теплими серпневими днями, але й символізує життєву силу, енергію, вдачу, щастя й довголіття… Всі ті риси, якими наділяють людей з ім’ям Хімаварі😊. Після російського вторгнення багато японців ілюстрували слова підтримки Україні саме соняшниками, про що я вже колись писав. Тішить, що наша країна асоціюється в Японії саме з цією чудовою рослиною.
#мистецтво #Японія
📕«Антологія літератур Сходу» (1961). Українські переклади з азербайджанської, турецької, арабської, китайської, корейської, індонезійської, перської, бенгальської, гінді та інших «східних» мов, зроблені або видані у Харкові.
✍️Упорядником, автором вступної статті та приміток був знаковий український сходознавець Андрій Ковалівський (1885-1965), про якого вже згадував у контексті перекладу подорожі Агмеда Ібн-Фадлана до Волзької Булгарії у 10 ст. Вступна стаття до видання цінна навіть сама по собі, як нарис про історію українського осередку орієнтальних досліджень у Харкові в імперський та радянський час. Окремі твори (зокрема деякі «сучасні пісні народів Сходу») очевидно містять ідеологічну складову, яка вимагалась для того, щоб видання побачило світ. Зокрема – це т.з. корейська «народна пісня», яка прославляє Л. Толстого, Маркса і комунізм. Але в цілому видання цінне й знакове, адже зібрало антологію українських перекладів зі «східних мов» класичних творів і фольклору.
#книга #текст #чтиво
📷«Кинджал Топкапи» 18 ст., зі скарбниці османських султанів. Подарунок для перського шаха, який так і не презентували. Фото з моїх подорожей Туреччиною.
✍У 1746 р. на замовлення султана Махмуда І стамбульські майстри виготовили коштовний кинджал, який відправили володарю Персії Надір-шаху на знак примирення. На шляху до Персії османське посольство отримало звістку про те, що Надір-шах загинув від рук заколотників в Хорасані. Тож їм нічого не залишалось, як повернутись до Стамбулу. Кинджал вкритий діамантами та крупними смарагдами з Колумбії. Оздоблений емаллю, золотом, композиціями з троянд та фруктів. Ручка кинджала має вбудований англійський годинник. Цей статусний і символічний подарунок є одним з найцінніших у скарбниці палацу Топкапи. Він став дуже популярним після виходу фільму «Топкапи» (1964), головні герої якого планували пограбування палацу заради цього скарбу.
#фото #музей #експонат #Османська_імперія #Стамбул #Персія
🖼Орієнтальні типажі у творчості французького художника Жозефа-Марі Вієна (1716-1809). Вони виконані в т.з. античному стилі, або ж «на давньогрецький манер». У цій серії різноманітних народів та їх костюмів є також відоме зображення «татарського принца» (кримськотатарського аристократа) початку 18 століття.
#мистецтво #кримські_татари
⚡Побачив анонс цікавої лекції про жіночі божества Стародавнього Єгипту:
✍️«Бастет, Маат, Нуанет, Нехбет... У єгипетській міфології величезна кількість цікавих жіночих божеств, одначе історія Єгипту сягає більше трьох тисячоліть, і не всі божества існували одночасно в усі епохи...». На лекції від сходознавця й лінгвіста Микити Самсоненка можна дізнаєтесь: Ким ставали єгипетські цариці після смерті? Якими були особливості іконографії у різних богинь Стародавнього Єгипту? Звідки походить і як розшифровують їх імена? А також які таємниці ховають давні фрески та стели?.
📌П’ятниця, 16 лютого. О 19:00 (Київський час);
Організатори: спільнота «Київська Школа Сходознавства».
Формат: онлайн; Вартість: 500 грн;
📌Детальніше про подію за посиланням:
#анонс #лекція #онлайн #Єгипет
https://www.instagram.com/p/C2SODPAtFE2/?igsh=N2QzbTB6dW1lOHp4
Відібрав декілька атмосферних фото з експедиції по Центральній Азії. Звісно ж це знову архів Федора Вовка.
Багато національних типажів, одяг, побут, релігійні школи, джума, читання Корану та багато всього іншого.
Більше фото можна знайти у самому архіві.
НА ІА НАНУ, ф.1, оп.1, справа 249. Етнографія. Центральна Азія. Киргизи, сарти, татари.
🖼Відомі єгипетські політики й зірки поп-культури, у творчості Шанта Аведісяна (1951-2018), вірменсько-єгипетського художника, який своєю творчістю прагнув поєднати «спадщину» з сучасними мистецькими течіями. Іконографія Стародавнього Єгипту, ісламські геометричні орнаменти, арабська каліграфія, османські мініатюри та суфійський містицизм тут помножені на прийоми модерністських плакатів. Усі ці елементи найкраще відображають його сприйняття багатогранності та різноманітності ідентичності сучасного Єгипту.
#мистецтво #Єгипет
Татарські улани часів Наполеона, від Броніслава Гембажевського (1872-1941), польського художника, офіцера та дослідника військової справи Польщі, який довгий час очолював Національний музей і Музей війська польського.
Литовські татари, як колишня татарська шляхта Речі Посполитої, долучились до армії Наполеона Бонапарта у 1807 р. В 1812 р. з них був створений ескадрон Імператорської гвардії, що налічував 123 особи (на чолі з Мустафою Мурза Ахматовичем). Татарські улани брали участь у російській (1812) та німецькій кампаніях (1813). Після поразки Наполеона частина з них повернулась до Литви. Слово «улан» має тюркське походження. Першочергово це був степовий титул, який зберігався за служивими татарами Великого князівства Литовського, що походили від Чингізидів (для прикладу, уланами титулувались князі Асанчуковичі, нащадки ханів Шейх-Ахмеда та Сеїд-Ахмеда). В добу Наполеона слово «улан» поширилось і на інші загони легкої кавалерії, разом з елементами їх уніформи.
#улани #татари_липки
✍️«…У липні 2023 катарський прем’єр Мохаммед бін Абдулрахман Аль-Тані приїздив до Києва. За кілька місяців катарці повернули з Росії першу групу дітей… Але не всі мають такий вплив на Росію. Катар має. Я не знаю, хто і як саме там впливає, але видно результат - Катар якось з ними може домовитися…»(с).
#Катар #Україна
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cl751nrdnqlo?at_medium=social&at_campaign_type=owned&at_link_id=207D052E-C263-11EE-AEEF-B63587A28522&at_link_type=web_link&at_link_origin=BBC_News_Ukrainian&at_ptr_name=facebook_page&at_bbc_team=editorial&at_format=link&at_campaign=Social_Flow&fbclid=IwAR06Cg3kFkOaC9Bv8pGumMn5Jkb23altDUY5lUoBC7FXqW2W8fVSmTBS8ac_aem_Adrt_D3vz-3xdy7ZRLdzDe72iFCcj--NBVNt8r0NgtqTq2fVvUqbYpTeVsAeL_4Y2Yg
🖼️«Гора Фудзі на озері Каваґуті», від японського художника та майстра деревориту.
#мистецтво #Японія
✍️Нещодавно помер історик, журналіст та письменник Олекса Гайворонський. Не перебільшу, якщо назву його одним з найвпливовіших сучасних дослідників і популяризаторів історії Криму ханської доби. Багато хто вже написав про те, яким проривом для свого часу стали його «Повелителі двох материків», або ж цикл історичних випусків на АТR. Кримський ханат у працях цього дослідника постає не уламком середземноморського, тюркського чи османського світів. Він сам претендує на статус самобутнього центру, який століттями впливав на долю й життя сусідніх країн та народів.
Олекса Гайворонський мав особливу здатність занурювати у епоху своїми текстами та історіями. Більше 15 років він працював у Бахчисарайському музеї-заповіднику, послідовно змінюючи саму концепцію репрезентації історичної спадщини Криму XV-XVIII століть: на рівні досліджень, виставок та численних авторських екскурсій Ханським палацом. Екскурсії, до слова, разюче вирізнялись від орієнтальних казок про «гареми, розкіш та деспотію» (с), якими багато років «годували» туристів в Бахчисараї.
📌Дуже люблю його книгу\путівник «Країна Крим.Qirim Yurti», яка зібрала багато цінних та цікавих відомостей про пам'ятки Криму часів правління Ґераїв (доступна на цьому сайті):
https://masterknyg.com.ua/kramnychka/krym-ta-krymski-tatary/
Невеличке поповнення власної колекції. Дякую за подарунок адміну каналу "Обранці духів".
📕«На кавказько-турецькому фронті. Спомини 1916-1918 рр.». Мемуари Лева Биковського (1895-1992), українського історика, журналіста та бібліографа з (майже) неймовірною біографією. Він багато писав про значення чорноморського регіону в історії України, вважаючи його вивчення життєво необхідним.
Видання охоплює період між 1916 та 1918 роками – час, коли молодий інженер-технік Лев Биковський служив на російсько-османському фронті першої світової війни. Тут детально описаний турецький Трабзон (Трапезунд) після його захоплення російськими військами, а також висвітлені події українізації цих підрозділів після революції в Петрограді. Цікаві історії про життя української громади в Трапезунді, а також її взаємини з турецькою адміністрацією, сповнені важливими деталями безпосереднього учасника цих подій.
#книга #текст #Туреччина #Україна #Трабзон
4 жовтня в SOAS University of London відбудеться лекція на тему: "Враг мого врага мій друг: співпраця України та Японії в Манчжуріі проти Радянського Союзу (1932-1945)" від Ольги Хоменко (Оксвордський Університет, Інститут Ніссан).
Доповідь присвячена розповіді про діяльність Івана Світа, українського журналіста та історика. Після російської революції він був змушений емігрувати з України спочатку на Далекий Схід, а потім до Харбіна.
У Владивостоці, як журналіст, він займався пробудженням українського національного руху та створенням самостійного політичного утворення на Далекому Сході, пов’язаного з Україною.
Під час сибірської інтервенції Світ та інші українці вперше зустріли японців. Пізніше, після 1932 року в Маньчжурії Іван Світ відновив зв'язок з японцями і зміг отримати підтримку для видання українських ЗМІ.
📝«Ми випадково живі». Нове інтерв’ю в The New York Times з Саїдом Ісмагіловим, муфтієм мусульман України (ДУМ «Умма»), який після російського повномасштабного вторгнення приєднався до «Госпітальєрів» в якості водія-стрільця та парамедика.
✍️Відверта та щира розповідь про щоденну тяжку роботу з евакуації поранених тут поєднана з особистими спогадами про дитинство, окупацію рідного Донецька в 2014 р., капеланство й релігійну діяльність. Чудове нагадування «західній» аудиторії про те, що ця війна не впала на наші голови раптово…
📌Повний текст за посиланням:
https://www.nytimes.com/2023/09/15/world/europe/ukraine-russia-muslims.html
#текст #інтервю #іслам #Україна
✍️«Відкрита в Ефіопії як чарівний плід і потрапивши на османську землю через Ємен у 15 столітті, незабаром кава зайняла своє місце престижного напою як в султанському палаці, так і в багатьох оселях. Кава з часом породила не лише власні ритуали та церемонії, але й відіграла важливу роль у розвитку суспільного життя…».
📝Якщо хочете на вихідних поринути у яскравий світ кавової культури Османської імперії, рекомендую познайомитись з чудовим тематичним блоком на Google arts & culture, який створив знаменитий «Музей Пера», у Стамбулі. Блок присвячений історії турецької кавової культури з власними повсякденними традиціям, ритуалам, етикетом та іншими соціальними й культурними контекстами, які за століття сформувались навколо цього улюбленого напою. Ілюструються тематичні блоки шикарною порцеляною з м. Кютаг’я, а також гравюрами й фото з колекції Suna and İnan Kıraç Foundation (фундаторів Музею Пера).
https://artsandculture.google.com/preview/story/WwUR1edPh8jaJg
#кава #музей #Османська_імперія #Стамбул #google_arts
Вчора раптово пішов з життя відомий український релігієзнавець Ігор Козловський. З великим сумом сприйняв цю новину, адже запам’ятав його як дуже сильну й харизматичну особистість, а також вдумливого дослідника. Кілька років тому спілкувався з паном Ігорем про значення бахурів (пахощів) і культуру сприйняття запахів в ісламській традиції. Ця розмова згадується з особливою приємністю, адже вона надихнула мене переосмислити значення деяких артефактів у культурі кримських татар.
Багато людей у ці дні згадують про Ігоря Козловського. Учні, друзі, близькі, знайомі… Приєднуюсь до співчуття родині.