2677
Погріб думок Пейотна вечірка здорового глузду. У пошуках критичного мислення, руйнуючи шаблони. Про маніпуляції, ілюзії, грошики. . . @zsu_helperbot .
ОСЬ 8 ПРОСТИХ СПОСОБІВ КЕРУВАТИ ЛЮДЬМИ!!1
Керівництво, як стати маніпулятором, кривим словоблудом aka популістською мішурою:
1. Капс, смайли, знаки оклику у заголовку – те, що треба!
2. Говорити максимально злободенними штампами (за можливістю релігійними), наприклад: «Не доведи Господь!».
3. У вільній формі допускати узагальнення та вішати ярлики, як пасту Болоньєзе на вуха: «Вся система», «Для духів», «Всі Вони».
4. Емоції! Викликати більше емоцій — у хід пускаємо членів сім'ї, дітей, собак.
5. Негативу подайте людям жеж — негативу та сенсацій! При цьому використовуйте не підтверджену статистику та наступний вокабулярний арсенал: похорони, криза, помруть, мертві, трупи, війна, смерть.
6. Говорити в минулій формі: померли, захворіли, заразили, похоронили. І не забуваємо заправити все це 4 та 5 пунктами — негативними емоціями.
7. Вмикаємо рубильник уяви за допомогою фраз: «Уявіть», «Припустіть, що».
8. Нагадайте людям дію, задля якої все написалось. Після 8 пунктів, ваш текст із закликом виглядатиме менш нав'язливим та, якщо ви все правильно зробили, це сприйматиметься внутрішнім підсумком. Особистим вибором.
І запам'ятайте, юні промиватори:
Пропаганда націлена виключно на емоції – створення «винного, він у всьому винний!». І, уявіть, як зручно, коли це – безформний вірус.
+++
Коронавірус – це не просто неклітинний інфекційний агент, що бере на абордаж імунітет людини. Це вже медіа-вірус – хайп для новин та недоблогерів, а для когось прикриття, щоб маску продати в три дорожче.
Паніка – головний вірус.
Цілувати на прощання не буду, це зараз небезпечно. Мийте руки, пийте вино та фільтруйте мізки.
Станьте на період «цифровим кочівником» по Netflix, як мандрівник на Airbnb!
Криза на банановій шкірці
Криза – це коли хтось експлуатував, експлуатував і довиексплуатував знайдену вразливість в системі, після чого наступає момент «Великого Дупу».
Потік економіки схожий на лемніскату: економічний ріст змінюється економічним спадом. Вічні гойдалки. Ми в СНГ перманентно в дупі – тому говорити будемо про світовий «Великий Дуп».
Момент «Великого Дупу» наступає раптово, від чого з’являється паніка, особливо у тих, хто експлуатував. Криза – це як улюблений «розслабляючий удар» поліцейського патруля. Один раптовий удар під дих викликає відмову на все тіло.
В кризі важливий порядок:
Експлуатація вразливості – Раптово дірка дає надлам в системі – Всі гундять про це – Паніка з назвою «консерви, сіль та гречки!».
Це як було завжди. А ось, що зараз:
Всі про щось говорять – Паніка: «консерви, сіль та гречки!» – Шукаємо дірочки в системі.
Ви дещо відчуваєте перестановку причинно-наслідкового зв'язку?
Уявляєте, що може людина отримавши контроль над «Великим Дупом» – це ж бісова рукавиця Таноса в руках єдиної істоти на Землі, що вбиває для насолоди.
Коронавірус виглядає навмисно кинутою банановою шкіркою під ноги світовій економіці. А від такого в житті ніхто не падав, хіба заради сміху. (Можете самі перевірити).
Коронавірус, ціни на нафту, торгівельні війни, хтось виходить з альянсів, – і від цього всього мені має бути зле. Телеграм канали напружено наслідують за помийними новинними сайтами – рясно поливаючи свої штани сечею, бо так тепліше.
Просто подивіться на заголовки – пропагандонський абсурд. Всюди відсутній суб’єкт: всю вину перекладають на безвольний вірус чи котировки валюти.
Приклад 1: Коронавірус йде Україною. – Ось сам бере і йде?!
Туди ж:
– Коронавірус може обвалити експорт української сільгосппродукції
– Через коронавірус в Україні злетять ціни на часник
Приклад 2: Ринок падає! – Питання одне: звідки він падає і чому він стрибнув?
І у всьому цьому відчуваю себе, ніби прочитав десь чергове соц. опитування про середній розмір членів в Україні – наприклад, мене ніколи не опитували, але статистика завжди «Є».
Ось ви багато бачили неістово хворих на коронавірус? А на карантин садять всю країну. І, можливо, профілактично це корисно, але зі всією пластмасовою штучністю хвороби та іграшковим збігом обставин на політичному фронті – ситуація виглядає не переконливо.
Виходить щось на кшталт:
– Криза Буде, ВЖЕ ЗАРАЗ, Є!
– Чому?
– Тому що у зимку 2008-го також снігу не було.
Щось запашок «Великого Дупу» в повітрі витає – «Чур це не Я!».
Що думаєте про кризу, виживальщики?
🤔 – Закупився гречкою, відкриваю консерву – криза буде!
💨 – Пфф, постійно в дупі, звичайна рецесія.
🥃 – Закупився віски, нарешті не треба працювати
Повернення блудного
Текст без ідеї, як порно без дівчини – а я, вибачте, натурал. Через що й була така виснажлива перерва: ні ідей, ні метафор, а тільки багато книжок, проектів та роботи.
Для початку проведемо терапію ПІТРС – профілактику склерозу, згадаємо як було:
– Найманий бовдур. Як ним не стати
– Інститут головного мозку. Для кого потрібні інститути?
– Мозок любить простоту
– Чому начальник ідіот?
– Не баг, а фіча: Суть освіти
Схема мого розумового апарату змінилася, що й казати – хохуля в дикій природі за 4 місяці встигає померти, а я ще з вами. Тому перший час тут буде багато жесті, поки я не знайду звичну лінію наративу.
На цьому інтро закінчилося, далі тільки смак та чистий, як помисли Діви Марії на восьме березня, кайф.
Сонний параліч
Продовження попереднього допису
Людина «прокинулась» з чітким усвідомленням, що життя, яке йому впарювали з дитинства – суцільна лажа.
Вона бачить, що потреби її організму зовсім не співпадають з нав’язаним способом життя. Вона не хоче половину життя просто сидіти на стільці, тому що це, як мінімум, дещо дивно.
Одночасно з цим усвідомленням людина розуміє, що повністю скована в русі. Не тому, що в принципі не здатна рухатись, а тому що їй ніхто не пояснив, як це робиться.
Вона хоче вирватись, збігти, врятуватись, в цю саму мить перескочити з 1 рівня на 99-тий. Але вона вже встигла накосячити. Влізти в борги, одружитись, наробити дітей, набрати купу зобов’язань – все, що завгодно, чого б вона ніколи б не зробила, якщо б вже не спала.
Становиться максимально душно.
В панічному режимі людина на 100% схильна до таких штук.
1. Вона довіряє всьому, що обіцяє швидкий результат.
2. Швиряє заощадженнями куди попало.
3. Молить Бога, щоб чергова «схема заробітку», з непристойними мільйонами за тиждень, запрацювала.
4. Метається зі сторони в сторону, здійснюючи сотні хаотичних дій.
5. Дуже сильно нервує, постійно злітаючи в емоціональну яму – одна глибше іншої.
Коли пробудження та «сонний параліч» трапляються в перше, паніка практично неминуча. Це етап, через який прийдеться так чи інакше пройти.
Ніхто не готував нас зі зіткненням з Бездною. Батьки взагалі не в курсах, в школі не вчили, в універі не розповідали. Нас готували тільки до одного, єдиного та безапеляційного – сидіти і не рипатись.
Доводиться наступати на таку кількість граблів, що під кінець обличчя нагадує бабусину відбивну.
Якщо ви зрозуміли, що знаходитесь на панічному етапі – знайте, це ще не кінець. Так буде не завжди. Це не більше за проміжний агрегатний стан, первісний суп, в якому тільки зароджуються зачатки життя.
В якийсь момент напруження досягає точки сингулярності, з якої відкривається два шляхи:
Або провалюватись назад в сон з ватними ногами, вже розуміючи, що це таки сон і змиритись з цим.
Або охолодити трахан’є, видохнути і не становитись божевільним, яким робить одне й те ж і чекає іншого результату.
І ось один палець починає рухатись, другий, сіпнулась рука, за нею й нога. Очі відкрились.
«Приснилося ж…»
#Жиза
_
Дифузія уваги
Абсолютно передбачувано раз у рік роздуваються до масштабів Пальчатки Безкінечності нудотні питання: «скільки коштує парад», «де патріоти кращі захід\схід», [ваш варіант].
Ці та подібні їм в будь-який інший день розмови можна назвати «розмивателем уваги» або «блокуванням концентрації». В них є багато ознак. Саме сьогодні я примітив декілька таких:
1. Одна елементарна точка зору висказується з року в рік, не змінюючись.
2. Від думки нікому не становиться не легше чи гірше, не рахуючи підгорілих філейних частин у надлишково емоційних людей.
3. Полярні думки транслюються групами людей, які це вже чули й давно погодились. «Казочки на ніч», сюжет якої до дрібниць відомий дитині, але він зі слюнями просить ще.
4. Через причини 3 пункту нічиї погляди не змінюються. Як можна витягнути на свою сторону людей, які вже на цій стороні?
5. Якщо мова йде про суперечку – переконання опонента, скоріш за все, ні на що не впливає, наприклад, переконати когось в тому, були чи ні американці на Луні.
Чи беру участь в таких обговореннях я особисто? Деколи, але іноді аж до стану тремтячого ока, становлячись людиною з пункту 2.
Чи є в цьому хоч крихітний сенс? Ні, аж ніяк, я спускаю свій час в унітаз.
Влипли в суперечку – використовуйте це як тренажер. Спробуйте в якусь мить «зупинити світ»: виключити телевізор, перестати читати чергову нейуха собі важливу точку зору, перестати писати коментар, відкласти телефон, замовчати.
Суха решта на річницю:
1. В країні є ветерани ВОВ, а також інших кампаній. Деякі з ветеранів за певними причинами не можуть нормально самі себе обслуговувати та їм потрібна допомога. Їх достатньо багато для того, щоб в нинішній реальності на державному рівні звертали увагу в бік ветеранів, не лише раз у рік.
2. Протягом всього року (не тільки в певні дати) ви на своєму рівні (студента чи бізнесмена з доходом лям+) можете надати підтримку руками чи грошима, через фонди та волонтерські організації.
3. Також ви можете взяти на себе будь-яку з тони інших проблемних сфер, не пов’язаних з ветеранами або історичними датами.
4. Можна нічого не робити та подивитися «Кіборгів».
Будь-які обговорення, зовнішні оформлення й символи – хуйня на пісному маслі, тому що завтра відправиться в реальний або ментальний смітник.
Не витрачайте на це часу й займіться чимось корисним, бо ніхто вас окрім вас не врятує, а ось зжерти увагу, щоб ще хоча б на 1 день відстрочити вашу свободу – завжди будь-ласка.
#КвадратноГніздовим
_
Синій екран – DeadInside
Відкладаєте гроші, чи не так?
У кожного банкрота є кровні збереження в коробці з під взуття, десь глибоко в шафі. Тільки вони вже йому не потрібні.
Ми не знаємо хто старий, а хто молодий. Сивий дід може прожити ще 30 років після його останнього сексу, а паралельно молодняк не доживає й до першого. Так для кого ми живемо?
Я звичайно знаю, що АК-м вірніше чужих порад і слухатись потрібно тільки себе, в крайньому випадку, людину з АК. Але, ще я знаю, коли у вас відкладається відпочинок на завтра, понеділок, з наступного місяця – ви приречені чахнути над своїм золотом до імпотенції.
Тож, відірвіться від душі. Вижміть все тіло до останньої краплі та залийте все божественним вином. Причастіться марокканськими приправами на островах з ескортом так щоб вас депортували.
Кожній людині потрібна перезагрузка. Очистіть розум жахливо непристойними вчинками, дайте волю всім емоціям назовні. КРИЧІТЬ від щастя в дзеркало – не соромтесь особистості там.
Научно доведений факт – перед смертю мозок починає клинити на найсильнішому спогаді. Так ось: потрібно прожити так, ЩОБ МОЗОК НАХУЙ ЗАКЛИНИЛО ВІД ШИРОТИ ВИБОРУ СПОГАДІВ, ЗМУСИВШИ ЧЕКАТИ СМЕРТЬ ГІРШИХ ЧАСІВ.
А після обряду, на хвилі екзальтації, божевільно занурюйтесь у свої справи, бізнеси, роботу. Гарантований прорив труби-фантазії чекає на вас, що самооцінка почне посміхатися від щастя. І я буду радий.
Треба півотити життя, як мать їх, стартапи.
#Жиза
_
А ви ще не знаєте про таке
Летс рок
Сюрприз, про який я говорив давненько – новий авторський канал, який повністю присвячений практиці зачаровування текстів, Телеграму та жорсткому витрушуванню з інтернету грошей всіма можливими методами.
Вітаю вас на вечірці у @creativnyi! Підписуйтесь, читайте з вступного допису та готуйтесь до початку пригоди.
Чому я називаю «сюрпризом» та взагалі вважаю чимось, що повинно вас порадувати?
Лихі повороти
Якщо вам до душі «Погріб», ви можете помітити, що моє сприймання та погляди дещо відрізняються від того, що зазвичай виникає в голові у середнього по лікарні хворого.
Такий же підхід я зберігаю на новому каналі. Навіть якщо я напишу про те, що вам знайомо, я роблю це з несподіваного боку, що може повністю змінити уявлення про звичні речі.
Практична магія
Я постараюсь надавати як можна більше інформації, яку можна застосовуват тут і зараз. Інформацію цю я беру не з сайту «Цукерберг подзвонить», а з власної практики.
Коротше, ви безкоштовно отримуєте знання, які мені надходять за бабки та нерви.
Що, можливо, ще важливіше – я розповідаю, що робити точно не варто, якщо ви не хочете спустити все в молоко.
Нестерпна жорсткість
В мене взагалі немає тормозів. Ні граму політкоректності та поваги до «колег», які роблять хуйню.
Я пишу жорстко та чесно, називаючи речі своїми справжніми іменами. А значить, це цікаво та корисно читати.
Своїх не кидаємо
Те, про що пишеться, знадобиться не тільки тим, хто вже зрозумів, що гроші можна заробляти на дивані, сидячи в трусах з ноутбуком, але і чуваку з Дупосранську, який живе з мамою та бабусею на 40 квадратних метрів та працює в «АТБ».
Я чудово розумію, що реальність більшості людей сувора та не дуже приваблива, і хочу, щоб з неї міг вибратись кожен.
Кому це потрібно
Адмінам різних інтернет проектів, авторам блогів, маркетологам, підприємцям, інфобізнесменам та всім, хто хоче стати кимось з цього списку.
Кому не потрібно
З усього цього добра, на каналі буду писати про те, як текст на абзаци розбити, заголовок правильний вставити, а таке не буде цікавим прохожим людям та тим, хто не сприймає текст як інструмент та джерело заробітку.
Для «Погребу» на днях вийде звичного формату допис – там буде цікаво.
І підписуйтесь на @creativnyi .
#Анонс
Табір уходить в небо
«Телеграм» – тут випадок, що спочатку потрібно трохи подумати, потім декілька разів зробити, а потім вже думати глибше. Таким чином я почав з «Погребом» і не пошкодував.
Приємно, що люди стукають до мене з відгуками та питаннями. Я не з тих, для кого головне участь. Вже якщо вписуватися в щось, так робити це круто. Те, що мій канал розігріває комусь свідомість – це вже щось.
Тільки зараз у мене в голові потиху формується образ подальших дій. І знаєте? Мені цей образ до душі.
Написав статтю, куди рухається канал і вся його вільна концепція:
https://telegra.ph/V%D1%96dbijnij-molotok-dlya-st%D1%96n-06-15
Всередині
«…Цей етап – коли ти ще вважаєш, що зможеш терпіти начальників за ніякі гроші – проходить швидше, аніж здається…»
«…Справа не в тому, що мама перевела мені на карточку лямів так десять і тепер я такий охуєнний сиджу в бмв та розказую про свободу…»
«...Навіть якщо долетимо до Андромеди та відкриємо 10 вимірів. Це не добре, не погано, не сумно, але трохи весело…»
«…я не буду продавати рекламу або взагалі…. хоча пишуть по ній кожного дня регулярно…»
#Телеграм
#ЛіричнийВідступ
Мене тут допіру спитали, чому дописи так рідко.
Я би не сказав, що для авторського каналу такі дописи прям аж рідко, тим не менше: основа мого каналу – великі опрацьовані тексти. Я накидую декілька тем, пишу м'ясо, а потім його «обробляю». Іноді одразу декілька статей майже готові. Стан «майже» може затягнутися, і поки вони не достатньо добрі, публікувати їх не можу. Іноді такий матеріал готовий, але по плану я показую пізніше. Бувають і затупи на декілька днів з проривом в кінці.
Тем багато, розказувати хочеться і я постійно пишу, як мінімум в голові, але публікую по мірі готовності та плану.
Якщо якийсь час статті не виходять, значить я весь в їх підготовці та скоро вам буде цікаво. Ну а постити щось аби було – це не моє.
Якось так.
#ЛіричнийВідступ
Тисни пончик 🍩, щоб я так не хвилювався.
Слава Дурову, слава..!
Що робити в Телеграмі чуваку, який щойно звільнився з роботи та доїдає останню пачку гречки?
Кому він може бути цікавим?
Якщо нікому, то як зробити так, щоб був цікавим?
Приблизно такі й ще десяток-других питань я задавав собі більше року тому.
Однак, вже літом 2018 почав заробляти перші більш-менш серйозні гроші з Телеги (не мільйон, але...), і ось в листопаді гарний вихлоп — більше 30 тисяч за три дні на запусках в один допис на цьому каналі. По факту, 30 хвилин реальної роботи, але..
Це був ні на краплю не простий та зовсім не швидкий шлях, він з'явився не на порожньому місці.
Сумнівні генії, які обіцяють швидко, «300к через місяць» і всякі такі балачки для малолітніх дебілів — обманюють вас і маніпулюють базовим бажанням халяви.
Тільки 26 травня на ПРИВАТНІЙ конференції у вигляді самознищувального тексту, я викладу вам весь свій досвід ведення істино крутого каналу:
Програма передачі
— Як заробляти хоча б перші 5 косарів в Телезі, якщо ви не те, що починаєте з нуля, а самі — повний нуль?
— Що робити, якщо вчора ви звільнились і вибираєте між тим, щоб вкласти в Телегу чи купити собі носки?
— Як не стати черговим розчарованим телеграм-лузером і вийти хоча б на 10-15 косарів в місяць
І багато іншого — цілих 3+ дня інтенсивної конференції, починаючи з неділі, 26 травня.
Не прогавте шанс, підписуйтесь саме зараз, доступ закрию через три дні.
Посилання розчинилося, адмін готує нове
У нас не відпустка – ми завжди так живемо
Сьогодні вихідний день. Я дізнався про це зовсім випадково, коли в суботу покликав товариша прогулятися.
Ось вони – приємні моменти з Lay's, коли тобі абсолютнішим чином, від усієї чорноти душі начхати, який сьогодні день. Будні, вихідні, свята, день, ніч, місяць, рік – ти взагалі не в курсі. Гей, хто-небудь, дайте календар – Зева Делюкс закінчилася.
Це ж круто в середу піти в свій улюблений парк і побачити натовп людей: о, сьогодні вам, щасливчикам, свято призначили, яка краса!
Як завод переробляє сміття і отримує на виході, наприклад, пластик, так офіси переробляють життя, час і здоров'я людей, на виході видаючи квартальні звіти.
В офісі завдання і «реальність» підганяються під розклад. В адекватному світі все кардинально навпаки: розклад відштовхується від завдань і реальності.
Якщо я знаю, що весь день відчуваю себе краще, коли бахну пару-трійку кілометрів о 6 ранку, то я встаю о 6 ранку тільки з цієї причини, а не тому що в 9 мені вже потрібно посадити жопу на крісельце.
Зрозумійте правильно, роботи у мене дуже багато, але я не відчуваю ніякого тиску, крім того, що встановлюю собі сам, щоб досягти певних ясних цілей.
Є люди, які пішли у фрілансери, але вирішили повернутися на роботу, тому що «не змогли себе організувати». Так ось, це піздабольство або напівправда.
а) Вони кинулися у фріланс наосліп, не володіючи нормальними знаннями і не розуміючи, як шукати клієнтів; в результаті пожили місяць на мівіні, прострочили виплату по кредиту за Солярис і побігли сідати назад на «причандали» сюзерена за стабільний оклад.
б) Вони абсолютно інфантильні, психологічно залежні та, швидше за все, косячат у всьому – не можуть схуднути, не можуть припинити жерти всяке лайно, не можуть знайти собі дівчину / хлопця і взагалі настільки сірі та похмурі, що фільм «Туринський кінь» на їх тлі – «Месники: Фінал».
Суворо – ну так і я не мати Тереза.
Є окрема позиція тих, хто ходить в офіс і обожнює раніше зайняти чергу до кулера. Звучить вона приблизно так: «офіс – це серйозно, це кар'єра, а ваші інтернети – дитячий садок».
Як не дивно, в 2019 році дуже і дуже багатьом людям як і раніше незрозуміло, яким чином можна заробити грошей, якщо ти не одягнув сорочку і не згорнувся калачиком на килимку начальника.
Про це буде в наступних серіях
І це вони називають виходом?
Всі говорять, мовляв, «виходь із зони комфорту!». А як то, сука, в неї потрапити?
Тема зі зоною комфорту – це чудова можливість оцінити, як недолуге, зашорене мислення, вдало розжовується всіма достигаторами особистого тренінгу, і всіма, хто бездумно підтримує їх.
Що взагалі таке «комфорт»?
Заради фану зачитаю вікі: «комфорт – затишок, зручність, сукупність побутових зручностей.
І ви мені хочете сказати, що прагнете покинути затишок в сукупності з побутовими зручностями?
Скажіть, будь-ласка, що з наведеного нижче можна назвати затишком, комфортом:
1. Небажання прокидатися, бо попереду на вас чекає метро, час-пік і пробки по 3 години.
2. Постійний свербіж поміж мозковими півкулями з параноїдальними думками, в стилі «Де брати гроші на виплату іпотеки?»
3. Мігрень від проблем, що вже відбулися, і страх, від тих, що чекають завтра.
4. Ожиріння різної ступені з симптомами дзеркальної хвороби.
5. Безповоротні черги в АТБ з 10 людей, кожен з яких скупився, наче на, чорт забирай, Різдво.
Ні, ну серйозно, дискомфортніше може бути тільки рак яєчок або параліч.
Зони комфорту не існує. Знаєте чому? Тому що коли ви в ній, ви навіть не думаєте про це. Коли спіднє вам не тисне, ви не помічаєте, що воно на вас.
Ви не будете вирішувати суперечки з дружиною, поки все добре.
Ви не будете заробляти більше, поки колектори не зажмуть вас в кутку.
Ви не будет жити краще, поки не повірите в смерть завтра.
Поїхати в тропіки або гори – це не вихід із зони комфорту. Як мінімум ви стаєте сильнішими, розумнішими та задовольняєте потребу інтересу – це піздець, як комфортно.
Отримавши по пиці у бійцівському клубі – це не вихід із зони комфорту. Вихід з стабільності – так. Але комфорт тут ні до чого.
Якщо «особистий тренер» каже вийти на майдан і клянчити гроші у зустрічних – це не вихід, а ідіотизм, що викликає емоції нібито ЩОСЬ таки відбувається.
#зонаДискомфорту
#серіалСловами
Пролог: якщо вам радять виходити зі зони комфорту, переконайтесь, що саме мається на увазі.
А як Треба? Ч2
За рахунок абсолютно очевидних, але ігнорованих всіма фактів, які я описував вище, можна створювати оформлення. На цьому етапі компанії мають право бути різними. Витворяйте, що завгодно, але пам’ятайте, що довкола вас живі, блять, люди.
Я певен, що роботу можна перетворити у свято нон-стоп.
Якщо я раптом дійду до відкриття офісу, він точно не буде схожим на офіс.
1.Ніяких мегаполісів, ніяких столичних вулиць, ніяких вихлопів.
2. Люди працюють зі мною, а не на мене, і розуміють, чому взагалі вони це роблять, тому що впевнені в моєму професіоналізмі.
3. Замість офісу як такого – бар з розслабленою та невимушеною обстановкою. Екстраверти спілкуються, інтроверти – працюють поодиноко. Тільки особисте бажання і задачі визначають, чи потрібно взагалі перебувати в офісі.
4. Графіку немає, є задачі. Якщо задача дозволяє виконати її о 3 годині ночі , а наступного дня загоряти на пляжі – будь ласка. Захотілося спонтанно влаштувати в барі-офісі вечірку на 50 людей – вперед, якщо задачі будуть виконані в обумовлений термін.
>Ти – фантазер
Тут я не згоден і перед тим, як кричати мені в особисті, послухайте
Я можу одночасно працювати та дивитися «Хижака», періодично вскакуючи на спонтанне тренування, а якщо випити пів пляшки вина – набагато краще роблю творчі завдання та в тисячу разів спокійніше переживаю стрес.
Це не означає, що зі мною всі зобов’язані качатися, бухати й дивитися фільми з Шварцем. Це означає, що той, кому комфортніше та ефективніше працювати під мухою, розслабляти увагу фільмами або 3 рази на день бігати крос – може це робити.
Це і є світ живих людей.
Уловлюєте?
А як Треба.Частина 1
Потрібно починати з аксіоми –
Організми різні.
1. Режим. Якщо ви – сова, на роботі для людей вам не доведеться прикидатися. Коли ви не можете писати статтю о 9 ранку, то працюйте нічними. Ви повинні давати результат, але хіба він не вийде крутішим, якщо ви будете працювати над ним в ефективному для себе режимі?
2. Активність. Людей, яким не потрібен рух, не існує. Комусь потрібно менше, для когось більше. Прикуйте до офісного крісла людину з фізіологією мисливця або воїна, якому конче необхідно активно рухатися хоча б декілька годин на день – і він згорить на очах. Навіть товстий сисадмін Вася може бути воїном, але він це не усвідомлює й старанно гробить себе.
3. Ритм. Можна бігти довго, можна бігти швидко. Хтось протягом тижня спокійно працює по 8 годин на день, а хтось херачить спалахами – як я, наприклад. Мені зручніше упоротись за три дні в м'ясо і зробити справи, а потім ні про що взагалі не думати. У більших масштабах – без вихідних ебошити 3 місяці й пів року пинати.
Соціальність відрізняється
1. Особистість. Будь-яка офісна робота розрахована на екстравертів. Я ще не чув жодного офісу, де ви можете надовго приховатися від чужих очей. Можна «знищити» відмінного спеца-інтроверта, посадив його в опенспейс і змусивши, наприклад, при всіх телефонувати або попросту слухати чужі балачки. Теж саме стосується інтересів та смаків.
2. Комунікабельність. Хтось ходить на роботу не тільки за бабками, але й за спілкуванням. Інші просто заробляють на хліб. Ніхто не повинен шукати «кращих друзів», ми тут тільки для того, щоб зробити свою справу добре. Якщо вам важко уявити, як можна не хотіти йти на корпоратив з конкурсами, у зворотній ситуації людині не зрозуміло, що привабливого в п’яному угарі спілкуватися з іншими людьми, які як люди тебе не цікавлять.
Географія різна
Якщо живеш далеко від офісу, можна витрачати 1-2 години на день в поїздках в метро або стоянні в пробках, щоб доповзти до того комп’ютера. Вдома немає комп’ютера?
На роботі люди працюють там, де їм зручно. А хомяки?
Відновлюємо нейронні зв’язки
Якщо я прогорну свій канал до самого початку, в деталях я буду сперечатися з половиною написаного. Це минуле, коли погріб був малий з кудрями на голові.
Час йде: людина дізнається багато нового, отримує по єбалу, а десь б’є сама, еволюціонує, іноді деградує, перегруповується — та знову еволюціонує.
Рік назад в моїй голові квасилося достатньо помиїв, щоб приймати за чисту монету маячню типу особистого ̶б̶р̶е̶д̶а̶ бренда .
Ідея не нова: дай но вигадаю собі смАчний образ — та й буду навколо нього танцювати, грошенята тягнути.
Варіанти були, наприклад, такі:
А) Спокійний та розсудливий молодий хлопець, начитаний весь такий, чемний та ввічливий.
Б) Дзен-буддист-каббалист із позамежних астралів.
В) Трешовий блогер-істеричка.
Читаючи свій канал, я бачу всі варіанти. Причому від істерики до рефлексії настрій, іноді, змінюється в рамках одного допису.
В мене не вийшло зробити ніякого бренду, тому що мій «особистий бренд» — це я в моменті.
Якщо я хочу написати, що більшість — це тупі хом’яки, які народжені для скиглення — я це напишу, і мені в принципі байдуже, хто і що подумає та скільки людей відпишеться.
І я не буду писати про тупих хом’яків тільки тому, що я вже це писав 100 разів і люди звикли до такого «бренду».
Як тільки я розходжуюсь з собою в моменті заради «бренда» або гомеостазах підписників — я відчуваю, що відбувається тотальний найоб самого себе. SystemError.
Викидайте з голови зашорене уявлення про особисті бренди та будь-які моделі поведінки — дешеві маски системи тільки тягнуть на дно.
Тільки ви в моменті, тільки дія має значення.
Змінюйтесь так, як вам самим захочеться. Звертайтесь всередину, не звертаючи уваги на зовні.
Перевертайте все з ног на голову за одну секунду, якщо відчувайте, що старий образ більше не працює для вас самих і вам в ньому душно.
Що буду творити завтра — я не знаю, яку маячню буду нести — не знаю.
Пошук — це і є я.
Коли ви будете себе шукати, ви будете завжди на крок вперед за тих, хто одягає маски, образи, бренди. Ви пішли вперед, а він залишився у злизаному моменті 5 років назад.
ТелеграмБіполярочка
Дисклеймер: Важливо дотримуватися карантину та рекомендацій ВООЗ. Я не проти адекватних обмежень і раджу всім нам #ЗалишатисьВдома
Наткнувся на черговий текст в нашому пекучому від метушні інстаграмі (прикріплено). Побачив, як це з гонором підтримують – жахнувся, і сів за телеграм.
Текст на скриншоті – це криштелевий приклад маніпуляції. А щоб зупинити хакера, потрібно бутихакером. І ось як це працює.
↓↓↓
Фемінізм – це як закони фізики, все чесно
Розумію посил феміністок бути сильними та незалежними. Хоча від цього страждають всі: від шаленого мужика, що боїться двері притримати для леді – бо сексистом назвуть, до більшості представниць прекрасної статті, які мріють потрапити в полон метода Хітча.
Фемінізм має бути. Фраза виглядає дещо гротескно, але давайте на чистоту – більшість сучасних мужиків аморфні пакетики, які можуть хіба прилипнути до ноги коли вітер дмухне.
Тому поява «сильних та незалежних» виглядає природньою заміною недостачі на складі. Жінкам приходиться перекладати на себе обов’язки, беручи, умовно кажучи, чужі яйця в свої руки.
Ось просто гляньте: вийти на ринок і там жінка мужньо пробирається до огірків за знижкою, відбиваючись від мимольотних докорів бабок на лавочці, в той час поки в неї за пазухою майорить ганчірка на ім’я Валєра з лакейською посмішкою та пустими очима.
Такий Валєра в 95/100 випадків пустий не тільки очима, але й як чоловік. Результат – невдоволена жінка вимушена бути або диктатором, або шукати нового підхалима.
Важко уявити увесь відчай героїні, коли подальший досвід з «мужичками» викликає тільки відчуття, ніби завів собачку, яка бігає хвостиком.
Адже, коли поблизу жінки енергетично сексуальний молодий чоловік, існування фемінізму в цьому всесвіті просто неможливий. Він йде всупереч еволюційному апарату та всьому тваринному світу – навіть у природи горить жопа від цього настільки, що вже зими немає.
Тренд на виродження справжніх мужиків – глобальна проблема (в повному сенсі цього кліше). А спроби компенсації через качалку, модний маскарад або поведінку агресивного брутала aka гопника – це як подорожник на злоякісній пухлині. Не рятує. Слабкість, м’якість, не впевненість банально у своєму житті, рідинна позиція на спірні питання.
Глянувши на все це у розрізі, немає нічого дивовижного, що Жінка Розправляє Плечі. Даючи команду: «На Місце!».
І тут є два варіанти:
1. Жінка відвоює собі «рівні права» на виборчій дільниці.
2. Жінка зможе знайти собі мужика
А історія показує, що мужикам легше допустити жінку на гору корпоративного ланцюжка, аніж сексуально її вдовольнити.
Питання для жінок: Подивіться уважно і назвіть кого зі свого оточення ви можете назвати «енергетично сексуальним» або хоча б сухим кліше «справжній чоловік»? Що, нікого не має? Старицею скажу, що це точно не ваш чоловік.
А що роблять енергетично цілісні 5% мужчин, спитаєте ви? А вони і не проти феменізму, підприємницькі жопосранчики!
На салфетці така маркетингова стратегія (фемінізм) виглядає так:
– Вали за квітами, ЛОХОПЕД!
– Ну клятий ж, чому саме сьогодні?
– Тому що ти – бездар, а я так сказав, блтЬ!
– Сьогодні ті вєніки в 16 разів дорожче, аніж позавчора?
– Всеодно купиш, тому і ціни роздуті. А коль не купиш, цього тобі не пробачать: на таких клеймо ставлять.
– А можна хоч цвіту менше, не як минулого разу. У нас реформа пройшла і зарплату затримали…
– Чуй, примат голозадий, нікчема ти бродяча, де твоя мужицька купівельна спроможність?! – Принесеш менше хоч на квітку, аніж минулого року – значить розлюбив або коханка є. Так чи інакше вже обід – ні нямки, ні сексу тобі вже не бачити тиждень мінімум.
– Може тоді щось корисне купити?
– Ти шо йолопе, здурів? Як вона ту мультиварку в історію закину, що люди скажуть то? Я ВИРІШИВ, ЩО ВСІ ДАРУЮТЬ КВІТИ. ДАВАЙ, МРАЗОТА! ТИ МУЖИК ЧИ НЕ МУЖИК?
– МУЖИК! Я КУПЛЮ ЦІ КЛЯТІ КВІТИ!
– ТИ МУЖИК! ТИ ЇХ КУПИШ!
– Я! МУЖИК! КУПЛЮ! КВІТИ!ДА!
– ЙДИ С БОГОМ, І ШОКОЛАДУ НЕ ЗАБУДЬ!
Декілька важливих питань про бідність
Бачу, після всього, що я розмусолював про злидні, виникають питання.
Чи може бути по іншому?
Звісно. Не просто може, а буває – деяких так штирить абсурд, що відбувається, що на декілька років вони уходять в режим бронепотягу до тих пір, поки не витягнуть себе з кабали.
Хто в цьому винен?
Кожен сам розпалює в собі полум'я під жопою або дозволяє йому розпалитись бездіяльністю.
Левову долю роботи по втиранню лайна в голови проводять батьки з дитиною до 7 років.
Таке відбувається, коли батькам не вистачає масла в голові, щоб вирватись з ілюзії до того, як вони нароблять дітей. Тобто, майже в кожному першому випадку. Коли їх діти виростуть і втягнуть в ілюзію своїх дітей – вина перейде на них. Порочне коло.
У свідомому віці в тому, що в тебе все погано, винен тільки, тільки й тільки ти.
Чи є вина у держави?
Опосередковано. Скажімо так, держава створює перепони, як, наприклад, паплюжить та знищує освіту. Ускладнює вхід, але не перекручує шлях.
Пряма вина може бути тільки в тому випадку, якщо над тобою стоять з автоматом і насильно пхають назад в гівно. В Україні такого вже не має і не певен, що буде.
Зрозуміло, що якщо ти починаєш замахуватись на корупційний гомеостаз, то отримаєш дубиною по голові. Але так не замахуйся, є речі більш нагальні.
Чи зможуть вони самі собі допомогти?
У всіх є шанс – це та пара десятків років, коли молодість дає енергію. Потім все гірше і гірше.
Майже з кожен, хто народився в злиднях, помре в злиднях. Витаскують себе одиниці.
Чи можна допомогти зі сторони?
Можна – довго, важко, дорого та без гарантій. Навіть більше, те, кого спасаєш, в результаті можуть тебе «повісити» в тій чи іншій формі.
Як їм допомогти?
Тільки освітою, інше – тимчасові костилі.
В Україні, як ви знаєте, освіти немає взагалі, від слова «зовсім». За виключенням одиничних викладачів – в кожному універі вони є і дуже цінуються адекватними студентами.
В школі навіть при гарному вчителю себе проявити дуже важко, тому що там повна систематична жопа.
Коротше, освіта у ваших руках. Добре, інтернет дозволяє в момент вступу в універ знати і, головне, розуміти більше, аніж 95% викладачів.
Нафіга тоді універ? Ну тому що мама з папою перестануть давати грошики, якщо опинишся слідувати по їх програмі.
Чи прагнуть злидні змінюватись та чи приймуть допомогу?
Одиниці приймуть, решта напише гнівний комент, відстоюючи можливість ніхуя не робити та захищати своє страждання – єдину відому їм сильну емоцію.
Чи повинен хтось їм щось?
Ні, і ніхто нікому не повинен. Якщо є внутрішні причини діяти – роби, якщо немає – реалізуй себе іншим чином.
В цьому світі немає інших правил, окрім фізично-хімічних законів – та й ті руйнуються один за одним.
Бігаючий в кисілі
Знаєте ось ці сни, коли за тобою женеться якесь жахливо громіздке скотомудило?
1. Береш низький старт і починаєш, що є сили дриґати ногами.
2. Розумієш, що залишаєшся на місці. Намагаєшся бігти ще швидше.
3. Якщо на початку було страшно, то тепер просто пиздець.
4. Усвідомлюєш – чим більше напружуєшся, тим повільніше перебираються ноги.
5. Скотомудило все ближче, страх досягає 110%, навертаються сльози.
6. Ноги перетворюються у вату. Чудовище близько.
7. Бах! Дивовижно: страх зникає. Розслабляєшся, видихаєш.
8. Скотомудило протягає лапу до твоєї спини.
9. Просипаєшся, вскакуєш з ліжка, вмикаєш світло та Смішариків.
До чого це я? Та все до того ж.
Перша ситуація нагадує людей, які кожні вихідні після умовного «трудового тижня» закидується великим сетом ролів під віскі та 10 епізодами нового серіальчику.
Умовний «трудовий тиждень» – це зовнішній прояв внутрішнього скотомудилища. Воно міцно вхопило жертву за дупу, а жертва на ватних ногах бігти вже не збирається. Навіть якщо і здійснює спроби, то цей біг схожий на спробу виграти спринт в кисілі.
Адже я пережив таке ж почуття: коли за те щоб ти взявся, деприсоїд в підсвідомості шепче «це маячня, це не спрацює, нічого не зміниться». І ось вони ватні ноги, ось вони роли, ось воно віскі, і ось він серіал. Знайомо?
А коли у жертви все-ж відбувається перехід до пункту 9 – пробудженню – наступна підніжка.
Є така цікава штука – сонний параліч. Це коли мозок майже прокинувся, але не подає сигнали рукам, очам, ногам, і навіть вухам подає з викривленням.
Зазвичай в цей момент ти розумієш, що вже не спиш. Якщо починаєш панікувати, становиться тільки гірше. Навпаки, потрібно заспокоїтись, рівно та спокійно дихати, і подавати сигнал спочатку в пальці, потім кісті рук, а потім і на руки в цілому. Поступово тіло починає рухатись, і все приходить у норму.
Встаєш, зарядку робиш, зубки чистиш і т.п. А там і в космос летіти можна.
Але ось як раз в тому, щоб не панікувати, і полягає заковика.
#Жиза
П.С. Менше ніж за тиждень буде нова «класна година», на тему телеграму. На цей раз все буде коротше та швидше, але так само круто – тож не пропускайте, анонс буде на каналі.
_
Написати комент
Та дайте йому вже ствола
Егоїзму допис.
Отримую від вас багато славнозвісного «фідбеку»: від товстого тролінгу і трешу інтернет-божевільних до цілих автобіографій, вдячності, влучних питань і свого бачення того, про що і для чого пишу.
Ось на останньому хочу зупинитися ближче.
Деяка частина підписників сприймає мене як спостерігача-висловлювача скромної думки. По аналогії з політичними анонімними блогерами, каналами дівчат про любов чи щось на кшталт того.
Не відчуваю потреби нав’язувати думки та готовий коректувати те, в чому доведено не правий, але в іншому – вибачте!
Самовпевненість в мене як у 13-річного, але те, про що я пишу, народжується з того, що я РОБЛЮ і відчув всім єством, а не з філософських роздумів на кофебрейках і навіть не за пляшкою водки, сидячи в сімейках перед вебкамерою чухаючи жирне чисто політологічне пузо.
Тут не міркування пітної рептилії в піджаку про ворогів народу на політичному каналі, а прямий ефір з підбитого, люто ширяючого чорного яструба.
Моя войовничість уходить куди далі затишних бложиків та обмежується тільки бюджетами, що поступають помірно, та не валяться з неба за допомогою позитивного мислення.
Це, до речі, до тих чуваків, хто вважає, що будь-яка спроба продати – це і є моя кінцева ціль і я сволота. Чуваки не думають, що просто за те, щоб звинуватити мене в меркантильності, я вже заплатив. Цікаво виходить, так?
Коротше, я не лайки збираю, і не кивки схвалення головою.
Гірше, що я можу уявити, це якщо людину, яка сидить в офісі та страждає, мій допис просто повеселить. Він сьорбне гарячого чаю, в голос орне, поставить лайк, репостне колезі (хай теж прокашляється) і… І все. Довбана сцена з «Чорного дзеркала». Брр…
З допомогою контенту можна зробити багато, але просто строчити дописи і думати думи – не те. Я хочу отримати відчутний результат.
Можна було б намутити курс по виходу зі зони комфорту та візуалізації. Розказати, як з його допомогою школьник з Красносілка заробив 300 тис чистими, да зрубити на домохазяйках мільйони через 3 дні. Зря, чи шо, я знаю, як по кроково застосовувати маніпуляції, про які пишу.
Сподіваюсь, в мене вже виходить якось впливати на життя людей, які встигли до мене звернутися. А може й тих, хто не звертався. Але прочитав і вплинувся.
Таким чином, поступово я краще розумію себе та аудиторію каналу. Завдячуючи чому знаю, що робити далі.
І пам’ятайте, перший костюм Залізної людини теж виглядав як банка шпрот!
Новий допис звичайного формату скоро буде на каналі. Прошу всіх, хто хоче вимовитись або хотів, але до сих пір не зробив цього, писати мені що завгодно на @loperok. Що подобається, чим допоміг, чим не допоміг, чого не вистачає, чому я козел і т.п.
За це і за прочитання низький вам уклін, вірні друзі та бойові подруги. Піду візуалізувати руль бмв!
#ЛіричнийВідступ
Креативний дайджест
Перед основним контентом тут, зацініть дописи про типи людей та партнерство на моєму другому каналі @creativnyi, який ведеться підпільно від вас:
Перша частина
Друга частина
Третя частина(вийде вже сьогодні)
Там ще багато чого.
Всередині:
А ви коли небудь ділили людей на різні групи? Я теж обожнюю!
«...Стратег працює до пенсії і каже: "Ось який я молодець, купив будинок, є сім’я, Грант Черокі в гаражі"...»
«...Якийсь жіночій журнал написав би тільки про два перших види...»
«...але ти не П’яний майстер, ти – БАКЛАЖАН...»
«...їх замкнули в середовищі анти природньому – і тепер вони займаються..хуйнею...»
А в «Погребі» завтра вийде продовження теми минулих дописів.
#Кріейтор
Ніхто крім вас
Зараз буде питання, яке впливатиме на матеріал, що планується на вихід вже скоро. Більше стосується хлопців, але дівчата теж по фантазуйте.
Ось уявіть, ви молодий добродушний хлопець – Джордан. Є прекрасна дружина, яку ви любите, син – гордість фамілії «Лаундер». У вас все добре. Останні 3 роки працювали за кордоном, бо у влади вашої Лапландії мадагаскарські таргани в голові. Працюєте добре і заробляєте непогано – на хліб з салом вистачає.
Осіннім проливним ранком по телеку почали кричати про якісь польоти ворожої авіації. На славетну землю напала погана країна «Х», ну так сказали.
З почуттям патріотизму та іншими атрибутами брошури призовника, ви ставите підпис у витягу присяги. Через міцну спортивну статуру вас направляють в ДШБ «НІХТО КРІМ НАС». До татуювань не дійшли, ви ж не дурак, але…
Оскільки Ніхто Крім Вас, зібравши весь патріотизм в кулак після 3-ьох місяців учебки, вже летите авіацією на висадку в тил ворога. Від цієї операції залежить майбутнє Славетної Лапландії.
Літак підбивають. З взводу товаришів залишилась в живих третина, з яких половина 300-сотих парять на парашутах – про них ви вже не почуєте. Приземлившись на берег бачите, що Дюк – ліпший корєш з дитинства – біжить в слинявій паніці до вас. Це перше завдання для вас обох.
За 5 кроків до зустрічі, ворожий снайпер знімає голову Дюка з плечей, немов дипломат знімає капелюха перед тим, як увійти. А вам лишає тіло товариша. Ви шоковані від такого ресепшену впадаєте в ступор: в учебці такого не розказували.
Впавши на коліна перед Дюком і прицілом снайпера, ви інтуїтивно передрікаєте кулю. Опускаючи очі до низу, на відстані декілька кроків бачите гранату без чеки.
Протверезне сяйво осліпило ваші очі – це був Гад. Не той, що на небі, але теж з над можливостями.
Подивившись йому в очі, у вас з’явилось декілька варіантів продовження квесту:
1. 🐹 Якийсь олух кинув імітаційну гранату. Ви вже видихаєте з поліпшенням, але снайпер тільки затримав подих. Перед очима мерехтять вогні – в спектрі яких видніються всі моменти життя. Пуля трагічно розмазала ваш мозок по полю, але вже байдуже. В цинковій труні під постріли салютної групи ви зустрічаєте смерть. Почуття гордості наповнює кожного присутнього, прийшов навіть мер міста для вручення почесної відзнаки «Посмертно».
За мить до нірвани ви знали, що виконали велику місію і будете героєм. Вас занесуть в історію про переможну битву під ЛаВе.
Тисніть – 🐹, якщо цей варіант ваш.
2. 💂♂️Від розриву гранати вас відкидає на 10 метрів: берці в одну сторону, ноги по коліна в іншу. Пуля снайпера влучила в пах. Вдома на вас чекають почесті, але без мера. Вам дають виплату-компенсацію, понижують кредитні процентні ставки, пільги на проїзд та ставлять в чергу на квартиру. Всі вважають вас героєм. Ви намагаєтесь теж так вважати. Країни йдуть на мирову, а по вашій історії знімають фільм і ви стаєте відомим, поки тільки в Лапландії.
Клік на 💂♂️, якщо так буде норм.
3. 🥃 Відкривши очі по справжньому, ви опиняєтесь на серф-дошці десь на берегах Тихого океану. На спині у вас Лола 19 років. Яйця та голова на місцях. Лапландія з позором програє війну, ви – дезертир, який навіть у військкомат не прийшов. Ніякої вічної слави не має. Деякі мужики вважають вас сикуном. Але ви завжди можете послати їх нахуй. Що з Дюком – невідомо.
Жмакни на 🥃, якщо це те що треба.
#НадПитання
#КвадратноГніздовим
Свобода..свободі..свободи..
Я сумнівався, чи брати свободу за основу каналу. Заїздили її останнім часом, до вульгарностей, «Свобода!». Тільки я так і не вигадав, що було б актуальніше та ближче мені.
Звучить як фраза з промови кіношного американського пана президента, але свобода – це вища цінність. Я вам кажу, будь-яка спроба обмежувати, роздавати команди та маніпулювати викликає в мене різку задуху з позивами хутчіше та жорсткіше позбутися від джерела подразника.
Ми й так залежні – від навколишнього середовища, базових потреб, часу, це об'єктивні штуки, які можна, ̶а̶л̶е̶ ̶н̶е̶ ̶п̶о̶т̶р̶і̶б̶н̶о̶ частково обходити за допомогою науки. Цікаво спостерігати, з якою баранячою ретельністю люди заганяють себе в додаткові рамки штучних ідей, ідеологій, заздрості, графіків, мундиру, в погоні за бабками, «діснеївських» відносин та іншого сміття, яким заміщається природне сприйняття світу.
Так вийшло, що в якийсь момент я вилетів з цього. В голові розлився океан. Канал – спроба перелити вам цей океан через воронку пляшкової горлянки. З безлічі я хапаю випадкові теми. Це відбувається майже рандомно та в крайні дні я обмірковував дещо систематизувати все це.
На днях детально розповім про концепцію каналу «Погріб», про те, куди буде рухатися канал та чому варто залишатися зі мною тут. Або не варто – самі вирішуйте.
#ЛіричнийВідступ
Штормове попередження в стакані
Повернемося до теми попередніх дописів де черговий Васян із Дупосранську має масштабний розмах думок, як Boeing 777. Що тільки погіршує ситуацію.
Людям у всіх кутках земної кулі, життя здається дуже складним. Більшість з нас відчуває тривогу перед нібито масштабними проблемами.
Наприклад, поїхати до Києва.
Для Васі це була ціла подія, що супроводжується народженню самопроблем.
Це ж столиця! Там же конкуренція! А житло скільки коштує! А їжа яка ж дорога! А скільки людей туди їздять! Ууу…
Відносно крупну компанію з оборотом у декілька сот мільйонів Вася буде сприймати, як дещо неосяжно велике з чудернацькими внутрішніми процесами, доступними тільки обраним, неймовірно розумним, та що там, тільки богоподібним людям!
Думає про це Васян – і у нього починає кружити голову. «Ну нафіг.» – пролітає в голові Васяна, і він далі продає плитку в Дупосранську.
Якщо б Вася відчув бурю в стакані на собі – він не зміг би дивитися на ці речі як раніше.
Якщо зовсім коротко, буря в стакані – це коли щось здавалося складним і масштабним, а коли ти це зробив, глянув назад або трохи зверху – зрозумів, яка ж фігня це все.
Банально, але складання іспиту ЗНО – та ж буря, зміна місця роботи – знову починає штормити.
Наприклад, коли бачиш ту ж громіздку структуру з середини, розумієш, що, кажучи дуже м’яко, нічого такого немає. Декілька відповідальних людей, стадо ідіотів, кілотонни нікому нафіг не потрібних процесів, рішень, проблем – все як у людей.
Будь-які «складності» – цілком штучні. Чим більше якась сфера життя намагається здаватися «елітарною» та «недоступною» – тим менше в ній буде суті. Заходиш всередину – і відчуваєш тонкий флер найобу.
Пізнавши бурю в стакані, з одного боку, світ більше не здається повним загадками. На справі все ЗАВЖДИ в тисячу разів прямолінійніше і до смішного простіше, аніж думав.
З іншого боку – завдячуючи розумінню простих та логічних законів, ти бачиш, що все, що обмежувало тебе – розсипається в пух і прах.
Питання, які ти задавав колись, перетворилися в дещо смішне, на рівні «Па, звідки беруться діти?».
Хтось скаже, що я говорю про звичайне отримання досвіду. Анн-ні.
Тому що я зробив одне з найголовніших відкриттів: навіть опинившись в цій «бурі», людям так і не доходить, що буря ця – в сраному пластиковому стаканчику.
Всього лише чергова втрачена можливість
Текст нижче особливо актуальний для всіх тих, хто хоче завершити історію з офісами або злізти з маминої шиї. :)
Коли я проспав тренд пабліків «Вконтакте» — мені було сумно. Коли я прогавив тренд «Інсти» — я істерично реготав.
Якщо б я, інакше не скажеш, проєбав «Телеграм», тоді б відмовився від престолу, видалив інтернет, заліз під шафу і став би там жити, харчуючись пилом і тараканами в знак власної неспроможності як людини, наділеної здатністю хоча б чуток рухати мізками.
Це дивовижно, але все вийшло. Почуваю себе доктором Франкенштейном над ожилим монстром.
Перший текстовий запуск курсу в листопаді падаючими мені на карточку грошима під звуки саундтрека «Інтерстелар», попиваючи сідр, окупили всі мої витрати на канал зверхом, ще вершки залишилися. Такого я не відчував давненько.
Адже сам запуск я проводив на 300 підписників! Так рано, по-моєму, ще ніхто запусків не робив. Більш того, я майже не використовував ніяких єбанутих маніпуляцій на кшталт впарювання по акції, розтягування вебінару на тижні для підвищення значимості, того дурного капсу через букву нашпигованого смайликами. Хоча ефект з такими спеціями був би жирнішим, це точно.
Коротше кажучи, я вірю в «Телеграм». Аве, Дуров!
Два рази підряд в одну лузу, красень. Годує вже друге покоління проникливих людей, які бачать можливості, хочуть гідно заробляти і, при цьому, жити де завгодно і як завгодно. (майже)
Зрозумійте правильно, я не «серійний підприємець» і не успішний успіх. Я звичайний розслаблений чувак з елементарними потребами. У мене було вдосталь моментів, коли в гаманці навіть кактуси не росли. Це навчило мене бачити далі свого носу і, коли це необхідно, переводити мізки з режиму очікування в дію. Хтось на це витрачає місяць, хтось рік, я, наприклад, барахтався років 5. Але більшість проводить в очікуванні дива все життя, навіть не намагаючись шолохнутися. Се ля ві.
Що буде через два дні:
1. Я стартую Конференцію по телеграму, а після – 2-ий потік курсу з оновленими умовами, набагато більш жирними, ефективними і смачними для вас. Якщо, звичайно, ви хочете заскочити в набираючий швидкість потяг. Коли за 2-3 місяці та якихось 15-20 тисяч гривень вкладень можна створити собі напівпасивне джерело доходу від 20 тисяч щомісяця на найближчі 5 років.
Такий прогноз ви вже могли чути та я його офіційно підтверджую. Саме тому я сам перенаправляю всі свої сили на «Телеграм», залишаючи зі всіх сторонніх джерел доходів тільки один, який мені особисто подобається. Звичайно, думок про майбутнє в офісі, кар'єру криветки з мозолями на дупі в моєму житті більше не буде в принципі.
2. Трохи пізніше, разом з цим буде крутий сюрприз для тих, хто хоче робити контент для себе, для бізнесу або як фрілансер; да такий контент, який приносить гроші, увагу і навіть серце читача.
Що далі
Після запуску курсу Погріб запрацює в штатному режимі. Ще більше контенту, ще цікавіше, ще жорсткіше.
Тисни 👨🚀, якщо падаючі на картку гроші, з ковтком сідру під «Інтерстелар», не так вже й погано.
Вибір ліжка
Запам'ятайте, для людини «без зв'язків та грошей» завжди є два шляхи:
Шлях перший: дивний
Це той, що я вже описував дописами вище.
Він дуже короткий та його обирають майже всі. Це навіть не зовсім шлях, тому що людина дорогу, як правило, обирає сама, а в цьому випадку дорога з'являється з людиною.
1. Йдеш на нудну низькооплачувану роботу в рідному Дупосранську або таку ж нудотну низькооплачувану в великому.
2. Вважаєш, що тобі ще пощастило — бач. однокурсник вже 3 роки шукає, знайти не може. Ех, тяжко, безробіття в країні, Велика, мать її, Депресія!
3. Ходиш на нудну низькооплачувану роботу, по тиху виплачуєш іпотеку.
4. Помираєш.
Метафорично це виглядає так: спиш на не зручному ліжку зі старим продавленим матрацом та старчачою пружиною. Все болить, все мліє, і навіть коли краще спати на підлозі, аніж на такому ліжку — ти нічого не змінюєш.
Другий шлях: логічний
Цей шлях вимагає використання мізків хоча б на середній інтенсивності, тому доступний одиницям.
Тут зрозумійте правильно: я нікого не хочу образити.
Використання мізків — здатність, що набувається, розвивається і про те, чому у такої кількості людей стоїть блокиратор цієї здібності, я напишу окремий допис.
На другому шляху ти не залишаєш собі право залишатися на місці, постійно рухаєшся, якщо почуваєш щось неладне — ти пробуєш наступне.
Якщо ліжко незручне — ти негайно змінюєш його. Ти пробуєш водяний матрац, жорсткий, ортопедичний, спальний мішок, кріокапсулу, спати на ходу — що завгодно, але не залишаєшся там, де тобі погано, доки не зрозумієш, що весь цей час і спати не хотів (наприклад).
Це, свого роду, внутрішній природній відбір, який в результаті приводить і до зовнішнього відбору.
«Але ж змінювати ліжко так страшно!» — думає чувак, який йде по першому дивному шляху.
А говорить він так, тому що ніколи не пробував на собі ефект «бурі в стакані», який став одним з найголовніших факторів мого нинішнього прориву.
Звичайно, все розкажу, залишайтесь на зв'язку.
Все або нічого
– Частина 1
Є речі, на які грошей не шкода.
Один собі купує ксяомі в розстрочку, інший має нездоровий глузд до мармурної яловичини, а третій може запити всю зп та проковтнути її за одні вихідні в компанії молодих куртизанок.
І кожному може бути шкода грошей на те, на що витратив інший.
Я достатньо довгий час, як прокажений маячив у потугах перетворити один карбованець у два або хоча б повернути його назад.
Витрачаю 1к за один похід у кафе – починаю кипіти.
Викидаю 10 тисяч на рекламну компанію без віддачі – не відчуваю нічого як після ін’єкції евтаназії. «Ну ок» – думаю.
Так-то, у всіх випадках доводити себе до білого накалу сенсу не має. Витрати – вони або здійсненні, або ще ні, чому бути, того не минути, тим паче, коли вже є.
Мова про пріоритет. Ось мені потрібно вижати біль/менш серйозний бізнес для себе. А він, в свою чергу, потрібен для іншого кроку, та й взагалі там багато питань і внутрішніх протирічь в стилі «диван, пузом до гори», але це вже інша історія.
Якщо я отримую на роботі 10 кесів, і мені за рахунок квартплати та картопельних чисток залишається 5 кесів – я всі їх викину на чергову спробу, не думаючи. А паралельно буду шукати роботу, де платять не 10, а 25, щоб витрачати на свої спроби ще більше.
Я не піду з друзями в клуб, пропущу прем’єру в плазі, залишусь без підписки на ютуб.мюзік і ще тисячу «ні». Через це нульове підприємництво, коли без досвіду та з вітром в гаманці – це мазохізм важкої стадії, з боку виглядає як психічний розлад.
Це добре? Це погано? Це як взагалі?
Це є так, як і є, коли ти людина, якій не потрібен ксяомі в розстрочку.
Я знаю, що ці 5 тис не вирішать нічого глобально, але за них я, як мінімум, куплю собі ще один шмат ебанутого пазлу, який може знадобиться потім, а може і ні – для мене головне спробувати.
А що на цей рахунок думає сисадмін Васян, який прагне фінансової незалежності від своєї бабці? Дізнаємося в наступній серії...
В наступних серіях:
«…Офіс фантазій та добра…»
«…Творіть що хочете, але памятайте, що довкола вас живі, блять, люди…»
«…спочатку навчіться розбиратися в людях, а потім відкривайте бізнес…»
«…Це не означає, що всі будуть качатися,бухати, дивитися фільми з Шварцем…»
Продовження завтра після того, як наберемо 450 сніжинок – ❄️. В Україні ж знову зима, йохохо.
Працювати на Забій
Є відверто компанії-виродки – з офісними загонами, дрес-кодом, обідом за розкладом та обмежувальними програмами на ПК. Це відверто огидні в’язниці з 9 оо по 18 оо. Якщо ви довгий час працюєте в такій – прийшов час охуєнно-серйозно замислитись над рівнем самосвідомості.
Навіть в розумінні фірм з більш або менш м’якими умовами відношення до людей – це «стабільний соціальний пакет», зарплатня вчасно, автомат з кохфем, «печиво в офісі», як хочеш одягайся в рамках розумного та працювати без тотального стеження.
Іноді пропонується наявність спортивного кутка, яким ніхто, звичайно, в офісній атмосфері користуватися не буде.
На слух це виглядає навіть привабливо, але суть – те ж лайно, тільки хитровиєбане. Якщо в першому випадку дійна корова неприховано страждає, то у другому їй створюють такі умови, щоб вона думаючи, що їй пощастило, спокійно стояла в хліву, забезпечувала багато молочка і не Мукала, допоки не уведуть на забій.
Й у жорсткому, й м’якому варіанті срати на психологічну й фізіологічну індивідуальність – а саме це лежить в основі справжнього відношення «по людські».
На роботі люди працюють там, де зручно.
Примушувати потрібно тільки тих, хто прийшов посидіти до 8 години й піти додому дивитися серіали, повторити це 20 разів за місяць і забрати зарплатню. Свідомих людей примушувати не потрібно, тому що вони знають, навіщо й заради чого вони працюють.
Наплювавши від злості, я багато наговорив про те, як не потрібно. В наступній серії спробую прикинути, як треба.
Сублімація думок тут, без смс та…
Конвеєр вкл/викл
Дякую, що дочекались. Ви сумували, але не розбіжалися. Приємно.
Сподіваюсь ви вже відійшли від св'яткових каруселей, етанолованого отруєння та всі готові до продовження акції антихом'яцтва.
Я відпочив, все ретельно обдумав під тижневу олів'єху і тепер готовий відкривати нову телеграм епоху.
І так.
Формат обривистих дописів сидить вже в кишках і викликає нудоту. Нічого значущого така хом’яча годівниця не принесе.
Коли я писав про те, що в наслідок спрощення — виникає конвеєр лайноробства, я був певен, що правий. Але зі замуляними очима не бачив: я сам не чистий.
Канал в телеграмі, ютуб відоси, фейсбук групи, серіали, новини — все це пошматована, байдужа інформація. Це і є хом’яча годівниця. Жуйте.
Через 5 хвилин після проковтування такого ширпотребу хом'як не згадає, що то було. Як легко б така жвачка не жувалась — але навіщо щось робити, якщо в будь-якому випадку буде пустота?
Якщо не згодні — живіть і далі в своєму маніясвіті, ходіть на роботу, чекайте відпустки, і не забудьте жувати. Хоча куди там...
Я буду викладати дописи раз на тиждень-два, щось суттєве, те, від чого моментально накриває інсайт, просвітлення та відкривається третє око. Насправді ж, годівниця "Хомка" закриває своє віщання, замість цього в ефірі тепер тільки м'ясо, що буде рвати всі шаблони.
Чекайте тоді, коли буде що сказати ̶р̶в̶а̶т̶и̶. p.S. Скоро. Як пожувалось?
