-
Видання на перетині політики, науки та культури https://goo.gl/A6wzSN
З 16 жовтня до 14 листопада пройде четверта Київська бієнале — форум сучасного мистецтва, знання і політики, що об’єднує виставкові проєкти та дискусійні майданчики. Програма цьогорічного бієнале стосуватиметься різних історичних форм і сучасних прикладів культурних союзів і політичних альянсів у Східній Європі та за її межами, а також їхньої здатності створювати нові соціальні формати.
Відкриття відбудеться 16 жовтня о 17:30 у Будинку кіно.
Сільських жінок з аграрних спільнот часто зображують як жертв бідності або гендерного насильства. Однак вони дуже часто є активними політичними діячками, які прагнуть зруйнувати гендерно обумовлені відносини та владні структури пригноблення.
Дослідниці Буддхіма Падмасірі та Саманті Гунавардана показують, як сільські жінки-лідерки у Монерагалі, Шрі-Ланка, борються за справедливість, беручи участь у різних формах опору в рамках сільської економіки. Авторки показують, як діяльність жінок у 1980-х і 1990-х роках у відповідь на появу у Пелваті фінансованої з-за кордону індустрії промислового вирощування цукрової тростини призвела до політизації жінок-лідерок і як ця боротьба триває досі.
У третьому епізоді подкасту «Антропоген» буде йтися про те:
- як протягом своєї історії капітал прагне замінити людей машинами;
- як штучний інтелект впливає на занятість і робочі місця та як він може повпливати на економічні кризи;
- у чому полягає парадокс "останньої милі" автоматизації, коли люди навчають штучний інтелект, покликаний замінити їх самих.
Автор подкасту — журналіст Віталій Атанасов.
В українських державних школах працюють 430 тисяч вчителів і вчительок, 80% з них — жінки. В останні роки відбулося багато реформ, які могли суттєво вплинути на їхні умови праці: децентралізація, пенсійна реформа та переведення деяких категорій працівників на строкові договори. Окремим фактором стала пандемія коронавірусу.
Напередодні Дня вчителя розповідаємо, з якими проблемами стикаються вчителі сьогодні та що перешкоджає праці вчителя в Україні бути гідною.
Введення миротворчої місії українські політики неодноразово озвучували як один зі способів розв’язання конфлікту на сході України. Ще у 2015 році Верховна Рада офіційно подала запит до ООН. Проте, як показує досвід інших гарячих точок, миротворчі місії не здатні самостійно принести мир на охоплені конфліктом території. Для цього необхідна воля всіх його учасників.
Про те, як участь миротворців може допомогти розв’язати конфлікт чи, навпаки, не впоратися із зовнішніми та внутрішніми викликами, на прикладі місій миротворчі місії у Південному Судані, Західній Сахарі та ДР Конго розповідає Олександра Терентьєва.
Передмістя США, в якому мешкає щаслива біла родина з машиною та газонокосаркою — знаковий символ втілення «американської мрії». Та сама «одноповерхова Америка», що мала б продемонструвати на весь світ переваги капіталістичного способу життя. Проте сьогодні передмістя дедалі частіше стають символом економічної нерівності та поляризації настроїв, що сягнули і цих колись показово ідилічних місць першого світу.
Як постали американські передмістя та чому їхній поступовий занепад віддзеркалює фундаментальні проблеми США — пише урбаніст Роман Лозинський.
З серпня 2021 року у болотах між польським та білоруським кордоном застрягли біженці. Польща виштовхує їх з країни, називаючи «нелегальними мігрантами». А Білорусь, своєю чергою, не пускає назад, змушуючи повторно перетинати польський кордон.
Ніна Бойченко, поки це ще було можливо, відвідала польська селище Уснаж Гурний на кордоні з Білоруссю, в лісі біля якого застрягли 32 людини з Афганістану. Про те, як правозахисники та прикордонники борються одне з одним за долі цих людей, читайте в її репортажі.
У понеділок, 27 вересня, запрошуємо вас на онлайн-лекцію «Етичний соціалізм Михайла Драгоманова» з нагоди 180-річчя з дня народження цього видатного українського діяча, публіциста й історика. Про те, які погляди сповідував Драгоманов і як вони вплинули на український національний та соціалістичний рух XIX століття, розкаже історик Михайло Лях.
Читать полностью…
З 23 по 26 вересня пройде перший онлайн-фестиваль феміністичного кіно Фільма. Фестиваль феміністичного кіно Filma. Feminist Film Festival. Запрошуємо проглянути чудову програму і запланувати собі показ онлайн. «Політична критика» зі свого боку підготувала кілька рецензій на стрічки, які будуть показані під час фестивалю.
Читать полностью…
У вересні на сайті «Політичної критики» почне виходити «Антропоген» — подкаст про режими капіталізму, які скасовують майбутнє людей на планеті.
Епізоди першого сезону будуть присвячені цифровому капіталізму, провідним комерційним онлайн-платформам і цифровій праці, штучному інтелекту та прекарності, кібервійні й екологічному сліду технокапіталізму.
Автор подкасту — журналіст, автор телеграм-каналу «Цифрова тінь» і редактор збірки «Цифровий капіталізм і утопії Інтернету» Віталій Атанасов. Завантажити збірку можна за посиланням.
Боротьба за права тварин вже не перший рік поспіль виводить сотні українців на протестні акції.
Цього року на Всеукраїнському марші за права тварин у Києві зоозахисники збирали підписи під закликом до Президента, Прем’єра та депутатів Верховної Ради, аби домогтися законодавчої заборони цирків з тваринами, контактних зоопарків і дельфінаріїв, хутрових ферм, притравочних станцій, тестування косметики та парфумерії на тваринах.
Багато активістів прийшли на марш зі своїми собаками, закликаючи брати тварин з притулків. На акції побувала учасниця нашої Школи соціального репортажу Лілія Боднар.
Ще тільки 5 ранку, а на «базарчику» вже зібралися кілька десятків українців. «Базарчик» в термінології українських заробітчан у Польщі — це місце, де можна знайти роботу, не хвилюючись про документи й офіційні дозволи. Звісно, якщо пощастить. Поляки ж називають його «ринком невільників».
Знайти роботу на «базарчику» спробувала Ніна Бойченко. А разом з тим дізналася, що змушує заробітчан щодня приходити сюди та чому найняти українця сьогодні можуть собі дозволити навіть незаможні поляки.
Ймовірно, не кожен чи кожна, хто читає цей текст, знає, як виглядає трудова книжка. Проте точно знайдуться фрілансери, ФОПи чи ті, хто коли-небудь працював через цифрові платформи. І хоча в Україні все ще є чимало положень, які захищають права найманих працівників, з кожним роком дедалі менше тих, хто може ними скористатися. А «гнучкість» і гадана свобода стають новими міфами, що освячують кожну спробу переглянути ці права.
Як 30 років капіталізму в Україні змінили сферу зайнятості та куди ми прямуємо сьогодні — пишуть Георгій Сандул та Інна Кудинська з ГО "Трудові Ініціативи".
Робочий день Олі починається біля «Макдональдзу». До вечора вона крутитиме педалі велосипеда, розвозячи киянам замовлення, зроблені через додаток Glovo. Чи отримає вона замовлення, визначають алгоритми додатку, а скільки заробить — встановлена компанією система бонусів. Тим не менше, працівницею Ольгу не вважають. Вона — лише безправна користувачка додатку, який щодня «везе тобі все».
Один день з гловерського життя разом з Ольгою провела Світлана Юхимович.
Якщо у селищі Міловому Луганської області перейти на інший бік вулиці з символічною назвою Дружби Народів, непомітно потрапляєш до російського Черткова. Принаймні так було до 2018 року: демаркація кордону між двома країнами тут так і не відбулася. Три роки тому ситуація змінилася і посеред вулиці виросла стіна, збудована російською стороною, а Мілове перетворилося на типове прикордонне селище, життя якого зав’язане на митниці.
Як живеться мешканцям Мілового за парканом з виглядом на сусідню державу і чи змінився їхній побут за роки загострення російсько-українських відносин — побачила Вікторія Пилипенко
Четвертий епізод подкасту «Антропоген» розповість про те, за яких умов капіталізм штучного інтелекту перестане потребувати не лише лише людської праці, а й людей як таких; чи зможе розумна машина вжитися в роль експлуатованого робітника; чи може ШІ стати фундаментом для нового, більш справедливого суспільства та чи допоможе він зупинити глобальні кліматичні зміни?
Автор подкасту — журналіст Віталій Атанасов, автор телеграм-каналу «Цифровая тень».
Жадібність — це добре, розповідає нам одна напрочуд популярна книга. Адже конкурентна боротьба, що ведеться за максимізацію прибутку, змушує власників покращувати товари та послуги, знижувати ціни на продукцію та інвестувати в нові технології, штовхаючи світ уперед. У результаті цього нібито виграють всі, а капіталісти за визначенням стають рушійною силою прогресу.
Проте нині такий опис має мало спільного з реальністю. З 70-х років ХХ століття найбільші корпорації дедалі більше починають покладатися на принципово інший спосіб отримання прибутку — ренту, що ґрунтується не на продуктивному розвитку й інвестиціях в економіку, а на фінансових спекуляціях та обмеженні доступу інших до ресурсів.
Як виглядає цей сучасний спосіб господарювання і чи не живемо ми вже в новій економічній формації — розбирає Хав’єр Морено Сакарес на сторінках New Left Review.
Текст переклали Таша Ломоносова і Юрій Черната.
Припинити руйнувати історичну забудову, знищувати зелені зони, забруднювати Дніпро та зробити Київ містом для людей. З такими вимогами сьогодні, 2 жовтня, на Марш за Київ! вийшли тисячі людей. Марш був поділений на кілька колон, що об’єднували різні міські ініціативи та висували до влади ті чи інші вимоги.
Марш розпочався біля Верховної Ради України та пройшов до КМДА, завітавши по дорозі до Офісу Президента. Як відбулася ця масштабна подія побачив кореспондент «Політичної критики».
Більше фото за посиланням.
Британська молодь розчарована в капіталізмі. Майже 80% звинувачують капіталізм у житловій кризі, 75% вважають глобальні кліматичні зміни «саме проблемою капіталізму», а 72% підтримують масштабну націоналізацію. Загалом, 67% хочуть жити за соціалістичної економічної системи. Аналогічні настрої серед міленіалів та зумерів панують і по іншу сторону Антлантики, у США — ядрі економічної системи світу.
Проблема нестачі соціального житла, що є однією з головних причин для зростання протестних настроїв британців, не є чимось далеким і неактуальним. Зрозуміла вона і в Україні. На «Марші за Київ», що відбудеться цієї суботи, запланована окрема колона орендарів житла.
Чому ж так сталося, чому панівна економічна політика призводить до масового полівішання молоді та чи час мільярдерам вже спати з відкритими очима — пише The Guardian.
Текст переклала Павліна Щиголь.
Врятувати планету. Цього вимагали учасники та учасниці Кліматичного маршу, що пройшов сьогодні, 26 вересня, центром Києва. Добитися цього, на їх думку, можна лише кардинально змінивши панівну систему, відмовившись від неекологічного виробництва та бездумного споживання. На марші були представлені різні колони, які намагалися привернути увагу до різних аспектів кліматичних змін як в глобальному, так і в національному масштабі.
Всі фото за посиланням.
23–26 вересня в Україні вперше відбудеться фестиваль феміністичного кіно «Фільма». Кінофестиваль базується на принципах неієрархічності, доступності та безпеки і проходитиме онлайн. Фільми можна безкоштовно переглянути на території України, а доступ до дискусій не має територіальних обмежень. Окремі фестивальні стрічки будуть доступні для перегляду в Україні та за її межами до 7 жовтня.
Учасни_ці колективу фестивалю ґео, Юля Сердюкова та Іра Танцюра розповіли, чому вирішили створити фестиваль з інтерсекційною повісткою, чому меседж фільму є важливішим за форму, а радикальна любов — продуктивнішою за боротьбу. Про це та інші аспекти підготовки фестивалю — в інтервʼю Олександри Сауляк.
У першому епізоді подкасту «Антропоген» «Що таке цифрова праця» йтиметься про онлан-платформи, які утворюють ядро цифрового капіталізму. Про те, якою буває цифрова праця і чим праця відрізняється від роботи, а також чи справді працюють користувачі соцмереж і чи можуть вони застрайкувати.
Автор подкасту — журналіст, автор телеграм-каналу «Цифровая тень» Віталій Атанасов.
Сьогодні в центрі Києва відбувся Марш Рівності, присвячений темі прав ЛГБТ-людей. Його головною метою цього року стала підтримка законопроєкту 5488 про боротьбу з різними формами дискримінації та злочинами на ґрунті ненависті.
За підрахунками організаторів, на марш вийшли близько 7000 людей. Колона пройшла від Оперного театру до площі Льва Толстого повз парк Шевченка, де зібралися противники проведення маршу — низка ультраправих організацій. Попри кілька провокацій, сутичок вдалося уникнути.
Усі фото за посиланням.
14 вересня в аеропорту Відня під акомпанемент повстанських пісень та народної музики корінних народів Америки висадився незвичний десант. 177 сапатистів, чий рух став символом антикапіталістичної боротьби, прибули до Європи. Звідси починається їхня міжнародна подорож п’ятьма континентами, де сапатисти прагнуть налагодити зв’язки з лівими рухами всього світу та разом боротися проти расизму, імперіалізму, патріархату і капіталізму.
Свідком зустрічі сапатистів у віденському аеропорту стала Віта Шнайдер.
А Олександра Сауляк підготувала фоторепортаж з акції
Читать полностью…
Імпровізувати, бачити світ принципово інакшим, ніж він є сьогодні, «розширити свідомість» аби помислити нову реальність закликали учасники протестних і субкультурних рухів 60-70-х років. А результатом поразки цих рухів стала не лише відмова від оптимістичного бачення майбутнього, а й навіть відмова від спроби помріяти про нього.
Але чи вичерпаний потенціал психоделічної культури 60-70-х? Чи може повернення до їхніх ідей знову підняти проєкти радикальних суспільних змін? Запропонувати щось нове, не ставши черговою експлуатацією ностальгії, що буквально захлинула культурну сферу в останні роки? Спробу перевірити це зробили учасники фестивалю «Фантазери», що цього літа пройшов у Карпатах. Наскільки вона виявилася вдалою — розмірковує Юстина Кравчук.
21 вересня у німецькому видавництві Ibidem вийде книга відомого канадського історика українського походження Джона-Пола Химки «Українські націоналісти і голокост». Книга присвячена діяльності ОУН та УПА в часи німецької окупації (з 1941 по 1944 роки) та причетності цих організацій до масових вбивств єврейського населення. Ця тема є надзвичайно контраверсійною в українській історіографії, тож для відновлення повної картини подій автор звертається до документів, виданих самими ОУНівцями, німецьких, радянських джерел, а також до спогадів як українських націоналістів, так і євреїв, яким вдалося вижити.
Публікуємо переклад фрагменту книги про ставлення УПА до єврейських меншин, який нам люб’язно надав автор.
Бідні бо дурні? Ліниві? Інфантильні? Бідність — це психологічна проблема, яку можна подолати, зібравши себе до купи та просто переставши бути бідним? Щоб відобразити такий погляд, поклавши відповідальність за власний стан на самих бідних, популярності набув термін «культура бідності». Вдаються до нього й українські дослідники, зокрема в дослідженні «(Суб)культури бідності», яке радо прийняли українські медіа.
Про те, чому поняття «культури бідності» має сумнівну наукову цінність, а її автор до кінця життя боровся з її лібертаріанським трактуванням, закликаючи до системної боротьби з бідністю, пише Філіпп Бургуа. Текст переклала Дафна Рачок.
Вже кілька тижнів минуло, відколи у київському наземному транспорті скасували паперові квитки і перейшли на електронні картки й одноразові QR-коди. У ногу з цією гонкою за цифровізацією з трамваїв і тролейбусів зникли кондуктори та кондукторки.
Ми зібрали матеріал про людей, які втратили роботу з 14 липня. Читайте про те, що для кондуктор_ок означало скорочення, чи пройшло воно, як належить, чим була для них їхня робота і що зрештою відбувається, коли зникає чиясь професія.
На кінофестивалі Kyiv International Short Film Festival , який пройде 4–8 серпня, традиційно відбудеться показ секції феміністичних і квір-фільмів. Цього року режисер_ки цих стрічок розмірковують про питання транс*інклюзивності феміністичного руху, досліджують репрезентацію тілесності жінки* та її систематичного пригноблення, шукають можливості позакапіталістичних феміністичних перформативних практик, знайомляться з поколінням Z та їхнім баченням квір-утопії.
Програмна координаторка кінофестивалю Лена Сирбу розповідає про 9 феміністичних і квір-фільмів, які варто подивитися на KISFF.