-
Видання на перетині політики, науки та культури https://goo.gl/A6wzSN
Пандемія вкотре продемонструвала економічну нерівність, що панує у світі. З початку карантину доходи 99% людства швидко скоротилися. Тоді як прибутки 10 найбагатших чоловіків світу подвоїлися з початку пандемії і на сьогодні перевищують статки 3,1 мільярда людей на планеті.
У своєму щорічному звіті «Нерівність вбиває», опублікованому 17 січня 2022 року, дослідники з Oxfam детально розповідають про те, як пандемія призвела до посилення глобальної економічної нерівності, хто постраждав від неї найбільше, а хто, навпаки, став ще багатшим. Ярослав Хорт підсумував ключові тези цього дослідження.
До Дня всіх закоханих розповідаємо, чому запальне гасло «Бунтуй, кохай, права не віддавай» люблять скандувати і студенти-анархісти, і ЛГБТК-спільнота, і навіть ультраправі.
Читать полностью…
Медики київської Лікарні швидкої допомоги, також відомої як «БСП», сьогодні вийшли на акцію, пише видання «Соцпортал». Акція розпочалася о 9 ранку під стінами самої лікарні. Медики вимагають виплатити їм заробітну плату, яку, за їхніми словами, їм не виплачують у повному обсязі вже четвертий місяць.
Представниці руху медсестер #БудьякНіна кажуть, що проблема стосується не лише БСП. На фоні обіцяного президентом підняття зарплат медичним працівникам відбувається перевід працівників на 0.5 чи навіть 0.25 ставки.
Журналісти видання Der Spiegel відслідкували всі деталі схеми переправки людей до Білорусі, організованої білоруською владою, та поспілкувалися з інсайдерами на кожному кроці.
Текст розслідування переклала Дарина Товкач.
Сьогодні ввечері, 29 листопада, під будівлею МВС відбулася акція протесту подільської спільноти. Причиною проведення став черговий напад на бар «Хвильовий», вчинений представниками праворадикальних угруповань 26 листопада. Та попри те що напади відбуваються все частіше, поліція не поспішає на них реагувати чи ж навіть покриває нападників, як стверджують оргаізатори акції. Тож від керівників Міністерства протестувальники вимагають гарантувати безпеку на Подолі, розслідувати злочини ультраправих, а також звільнити начальника подільського управління поліції Павла Василенка.
На акцію завітали і опоненти — члени ультраправих організацій С14 і «Традиція і порядок». Свою діяльність вони називають «боротьбою з наркоманією».
Після завершення акції, як стверджує телеграм-канал організаторів акції, на її учасників було здійснено напад з боку ультраправих. . У людей відібрали плакати, проте не побили через присутність у групі іноземця.
Фото з акції.
Не піти вранці на роботу — мрія багатьох найманих працівників, яка раптом стала реальністю через епідемію коронавірусу та локдауни економік по всьому світу. Звісно, дозволити це собі змогли далеко не всі. Працівники ключових галузей лишилися на робочих місцях. І навіть ті, хто зміг працювати з дому, виявили, що дистанційна робота менеджерів і рядових працівників компанії часто означає далеко не те саме.
Про те, з чим стикнулися працівники та компанії при переході на дистанційну зайнятість і чому цей перехід вчергове підняв питання про «дурну роботу», описану Девідом Гребером, пише канадський журналіст Лоуренс Міалл.
Текст переклала Дарина Товкач.
Шостого листопада відбулася презентація дослідження «Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства», проведеного ініціативою «Дитячі географії» та Київським міжнародним інститутом соціології. Анастасія Рябчук поспілкувалася з авторками проєкту Тіною Полек і Тетяною Саніною про те, як пандемія вплинула на навчання та дозвілля дітей, оприявнивши наявні соціально-економічні нерівності, а також чому українські школи виявилися неготовими до онлайн-навчання.
Читать полностью…
Замовити їжу, викликати таксі, забронювати житло — потроху ми починаємо забувати, як можна зробити ці речі не за допомогою мобільного додатку. Онлайн-платформи міцно увійшли у наше життя, а система зайнятості, яку такі компанії пропонують своїм кур’єрам чи водіям, стала нормою для тисяч українців. Про проблеми платформеної економіки сказано чимало, проте ні статті, ні протести кур’єрів не змінили безправного становища працівників гіг-економіки. Можливо, настав час художників?
З 15 до 25 листопада у Малій Галереї Мистецького арсеналу відбувається виставка «Швидко. Зручно. Небезпечно», участь у якій взяли сучасні художниці та художники. Як вони, в тому числі на власному досвіді, осмислюють проблеми гіг-економіки — читайте в рецензії Єгора Семенюка.
Український заробітчанин, що працює на некваліфікованій роботі, вже давно перетворився на колективний образ як в українському, так і у польському медіаполі. Проте трудова міграція з України має й інший вимір — відтік кваліфікованих кадрів. Українські лікарі, вчителі, науковці, моряки чи льотчики працюють далеко за межами Євросоюзу. Аби заробити на життя, вони часто готові йти на ризики неофіційного працевлаштування чи сумнівних контрактів.
Про те, що змушує емігрувати професіоналів з України і що чекає на них за кордоном, пише Олександра Терентьєва.
— Пропустіть, мені потрібно на роботу!
— А нам, думаєте, не потрібно на роботу? Я зараз на роботі маю бути, але приїхала сюди за себе і за вас боротися!
3 листопада рух в урядовому кварталі Києва зупинився. Сотні людей перекрили дороги до Верховної Ради, вимагаючи відмовитися від примусової вакцинації та обмежень для невакцинованих. І хоча класичних антивакцинаторських сюжетів, таких як 5G і «Ротшильди», на акції вистачало, репортер «Політичної критики» Сергій Мовчан побачив у вимогах її учасників і іншу сторону.
Усі прославляють роботу, бажаючи одне одному продуктивного дня, розплющують очі назустріч новому дню, аби виконувати робочі завдання, а заплющують їх, лише вкладаючись до ліжка.
Робота рано чи пізно стане тотальною, коли вона перетвориться на ядро, довкола якого обертається ціле людське життя; коли все інше підпорядковуватиметься їй; коли дозвілля, розваги та відпочинок почнуть нагадувати роботу і вже не відрізнятимуться від неї; коли в житті не залишиться інших вимірів, окрім роботи; коли люди щиро вважатимуть, що народилися, аби працювати — так про світ «тотальної роботи» писав після Другої світової війни німецький філософ Йозеф Піпер.
У своєму короткому ессе Ендрю Таггарт розмірковує про те, як робота все більше наступає на наше життя, забираючи навіть можливість задатися питанням про те, навіщо ми тут.
Переклала Ольга Шевченко.
1 вересня 2020 року корпорація ROSHEN повідомила про придбання нової нерухомості — будинку культури ім. С. Корольова, що також відомий як Палац культури «Меридіан». На місці модерністської будівлі заплановано облаштувати «багатофункціональний концертний зал». У квітні цього року київські депутати виділили корпорації землю на умовах, що уможливлюють капітальне будівництво, а проекту реконструкції так і не було представлено. Тож унікальній будівлі загрожує демонтаж. Історія сумна, але показова.
Деіндустріалізація та занепад радянських заводів зробили побудовані для їхніх робітників Палаци культури тягарем для підприємств. А атомізовані громади не відчувають потреби у місцях зборів настільки великих розмірів. У результаті приміщення ДК зайняли дрібні орендарі та церкви, а стан самих будівель погіршується з кожним роком.
Чи можливо зупинити знищення палаців культури та відшукати для них місце в сучасному світі? Про це пише Олександра Ренуар.
З 16 вересня 2021 року звичне життя людей у будинку на Успенській, 4, вкотре завмерло. Кожні півроку їм відключають електроенергію.
Влітку 2016 року цей забутий гуртожиток біля монастирського дворика став сквотом — домом понад сотні вимушених переселенців. Вони самостійно заселилися, зробили ремонт, провели проводку, але укладати з ними договір про оплату комунальних послуг не хоче ні балансоутримувач будівлі, ні обласна рада, ні обленерго. Чиновники один за одним заявляють ЗМІ, що будівля заселена бомжами, а їм самим кажуть: «Вас тут немає».
В гостях у мешканців «Успенки» побувала Катерина Ляшенко, щоб дізнатися, як вони створили свою спільноту, як живуть і про що мріють.
У п'ятому епізоді подкасту «Антропоген» Віталія Атанасова слухайте про те, чому Інтернет стає дедалі більш мілітаризованим, як глобальний тріумф капіталізму породив кібервійни та як логіка кібервійни пов'язана з неолібералізмом.
Слухайте подкаст також на Google Podcast та Apple Podcast.
Боротьба кур’єрів онлайн-платформ за свої права — світовий тренд. Просто зараз в Україні відбувається страйк кур’єрів Bolt, які щоп’ятниці вимикають свої додатки, протестуючи проти зниження тарифів за свою роботу. Але існує й інша стратегія. Дедалі більше кур’єрів у Європі відмовляються від роботи на корпоративні додатки, щоб створити власні кооперативи доставки їжі з гідними умовами праці та залученістю до прийняття рішень кожного та кожної.
Чому з’являються та як функціонують такі кооперативи — про це пише видання The Guardian. Текст переклала Аліна Деніскова.
27 січня 2022 року 20-річний солдат Національної гвардії Артема Рябчук відкрив вогонь по інших військовослужбовцях, у результаті чого 5 людей загинули і ще 5 отримали поранення. Після затримання з’явилася версія, що причиною зриву нацгвардійця могла стати дідівщина у військовій частині, а в соцмережах виникли числені групи на підтримку Рябчука.
Як функціонували ці групи, чому в їхній діяльності використовуються маркетингові інструменти та чому так важко знайти їхніх справжніх організаторів — розбиралася Валерія Мальченко.
Запрошуємо на лекцію історикині Марти Гавришко, присвячену складній темі — сексуальному насиллю чоловіків над жінками під час Другої світової війни та Голокосту в Україні. Захід проходить у рамках міжнародного проєкту «Культури пам’яті», що реалізується «Політичною критикою» спільно з організаціями Educat e.V., Dekabristen e.V., Human Constanta і «Трава».
Мова лекції — англійська. Зареєструватися можна за посиланням.
Сьогодні вранці, 19 січня, відбулася щорічна антифашистська акція вшанування пам’яті Станіслава Маркелова й Анастасії Бабурової, яких вбили у 2009 році російські неонацисти. Минулого року акція була фактично зірвана правоохоронцями, які затримали активістів і активісток під приводом «порушення карантинних обмежень». У результаті суди визнали ці затримання незаконними. Тож цього року акція пройшла під Подільським райвідділом поліції, співробітники якого відповідальні за минулорічні затримання.
Учасники й учасниці акції також нагадали, що саме бездіяльність подільської поліції зробила можливою серію нападів ультраправих на культурно-розважальні заклади Подолу. На думку активісток і активістів, ультраправе насильство й інтеграція ультраправих у державні та громадські інституції є однією з найбільших загроз демократичним процесам в Україні.
Більше фото за посиланням.
Цієї осені відбулися презентації небувалої кількості досліджень, присвячених праці в культурі. Одне з них має досить інтригуючу назву — «Статистичний портрет молодо_ї художни_ці».
Про те, що значить бути «молодо_ю художни_цею» в Україні, в яких умовах митці та мисткині працюють і чи існує солідарність у мистецькій спільноті, ми поговорили з керівницею та співкураторкою дослідження Юлією Гнат, експерткою і художницею Алевтиною Кахідзе та координаторкою дослідження, аналітикинею Cedos Юлією Назаренко.
«Ми дуже хочемо потрапити у громаду міста Києва, але наш рабовласник нас нікуди не відпускає», — жаліється Наталія, мешканка гуртожитку, побудованого для працівників заводу ПрАТ «ФАНПЛИТ». Сьогодні завод фактично не працює і не може підтримувати гуртожиток, через що його стан щороку погіршується. Але і погодитися на безоплатну передачу будинку на баланс міста власник відмовляється, вимагаючи компенсацію або від міста, або від самих мешканців.
У гостях у мешканців гуртожитку побувала Ярослава Золотко і дізналася, в яких умовах вони живуть сьогодні та як борються за своє ж житло зі своїм же колишнім роботодавцем.
Вигорання на роботі — ще одна пандемія, яка є безпосереднім продуктом пізнього капіталізму. Відколи робота в сучасному світі стала важливою частиною людської ідентичності, що репрезентує більше, ніж будь-що інше, вона не просто відчужує людей від власного «я», а й створює паразитичну кризу «я». Наші емоції більше не належать нам, а мають бути «інвестовані» в компанію чи приховані заради вищої продуктивності. То чи не час емоціям вийти на страйк? Катерина Рубар та ілюстраторка Ірина Костишина створили про це комікс.
З його повною версією можна ознайомитися за посиланням.
Комікс створено на основі статті Сари Джефф «Страйк емоцій», яку переклала «Політична критика».
«20 гривень — це грабіж», — заявляють учасники акції протесту проти проти підняття цін на громадський транспорт, яка відбулася сьогодні, 19 листопада, під будівлею КМДА. На думку активістів, у разі підвищення тарифів місячні витрати на проїзд суттєво перевищать аналогічні витрати мешканців більшості європейських столиць. Водночас це навряд чи позначиться на якості перевезень, зарплатах та умовах праці працівників галузі. Це також погіршить загальну транспортну ситуацію у місті, яка і без того близька до катастрофічної.
Попри те, що напередодні мер Києва Віталій Кличко заявив про відтермінування підняття тарифів до весни, на думку активістів, це сталося виключно через суспільний резонанс. На весну вони обіцяють нові протести.
Фото з акції за посиланням.
Чи не щодня у популярних медіа виходять статті з порадами, що робити, якщо ви вигоріли на роботі. Але чи є вигорання простим наслідком перепрацювання, як про нього часто пишуть? Відповідь на це питання шукає авторка книжки «Робота не любитиме тебе взаємно» Сара Джефф.
Ретельно розглядаючи історію появи цього терміну та пояснюючи, що об’єднує вигорання в активізмі та роботі, Сара стверджує: вигорання — це проблема, яку неможливо вирішити індивідуально. З іншого боку, вигорання приводить нас до стану, в якому ми вже не можемо боротися за краще життя — ні разом, ні поодинці.
Враховуючи зміни, які внесла в наше життя пандемія, авторка намагається окреслити можливі простори та форми солідарностей, в яких ми зможемо відчути себе живими.
Перепрацювання, поєднання декількох робіт, розмивання різниці між робочим і вільним часом, нестабільний дохід і постійне відчуття втоми добре знайомі багатьом, хто обрав «працювати на себе». Принаймні у сфері культури. І от вже робота, яка ще вчора здавалася спорідненою та суспільно корисною, перетворюється на муку й заганяє людину в депресію.
На власному досвіді, а також на досвіді своїх співрозмовниць, Олександра Сауляк розповідає, як прекарна зайнятість приводить людей до глибокої психологічної кризи та вигорання.
https://politkrytyka.org/2021/11/08/vid-astenichnogo-syndromu-do-depresiyi-shlyah-frilanserky-2/
Дозвілля в Україні залишається привілеєм забезпечених жител_ьок центральних міст. Хаотична забудова, брак муніципальної підтримки та комплексного державного стратегування у сфері кіно підштовхують до зникнення й так невеликі культурні центри на периферії. Кінотеатри, побудовані в рамках кінофікації в УРСР, залишаються чи не єдиними інфраструктурними проєктами, які можуть функціонувати як некомерційні установи.
Проєкт «Кінографія. Географія українських кінотеатрів радянського періоду» досліджує кінофікацію 1940-80-х років, а також те, як трансформувалася кіномережа у період незалежності. Ми поговорили з дослідницями про їхні основні висновки, а також про те, якими б могли бути альтернативні способи управління кінотеатрами, які б сприяли розвитку міст і спільнот.
24 жовтня відбулася Українська прем’єра другого фільму режисера Олега Сенцова — «Носоріг». Фільм, який Сенцов планував зняти ще до свого ув’язнення, розповідає історію бандита Вовчика, якого зіграв лідер ультраправої організації «Гонор» Сергій Філімонов, і наскрізь просякнутий популярним нині «духом 90-х». Вперше картина була показана на Венеціанському кінофестивалі, але додому повернулася без нагород.
Чи вдалося Сенцову розповісти щось нове про «буремні 90-і» або поставити питання про звернення людини до насильства — побачила Даша Черніна.
Щоб зрозуміти, як ґіґ-робота влаштована у різних частинах світу, видання Rest of World у партнерстві з дослідницькою компанією Premise опитало понад 4900 ґіґ-працівників у 15 країнах. Зокрема працівників Glovo з України.
Дані показують, що хоча досвід роботи на ґіґ-платформах локально специфічний і набуває особливостей під впливом суспільних установок та економічного стану країн, де вони оперують, деякі речі в ньому універсальні.
Ґіґ-працівники — незалежно від того, працюють вони в США чи Нігерії, Індонезії чи Україні — всі борються зі спільним набором проблем: невизначеністю, тривогою, низькою заробітною платою та високими пов'язаними витратами.
Сістединг (seasteading) — утопічний проєкт спільноти прихильників вільного ринку, які не хочуть бути обмеженими юрисдикцією жодної держави, тому прагнуть жити у морських просторах, заробляючи гроші на криптовалюті. У 2020 році група ентузіастів спробувала реалізувати цю лібертаріанську утопію. Вони придбали 245-метровий круїзний лайнер «Тихоокеанський світанок», найняли команду з українських моряків та оголосили про створення нового дому (звісно, не безкоштовного) для «цифрових кочівників, стартаперів і інвесторів у біткойни» — дому, вільного від умовностей, державних регулювань і податків.
Що з того вийшло — пише видання The Guardian. Текст переклала Павліна Щиголь.
ПТСР прийнято вважати хворобою військових. Але цивільні, які стали свідками збройних конфліктів, страждають від нього не менше. Не винятком стали і мешканці Донбасу. Його симптоми спостерігаються у багатьох переселенців, мешканців сірої зони та людей, поруч з якими пройшла чи досі проходить війна. Проте психологічна допомога на сході України досі залишається малодоступною для тих, хто її потребує, а люди не поспішають звертатися до терапевтів.
Про те, як ПТСР позначається на мешканцях регіону, пише Вікторія Пилипенко.
Сьогодні, 14 жовтня, у центрі Києва відбувся щорічний націоналістичний марш на честь річниці створення УПА. За оцінками організаторів, у марші взяли участь близько 10 тисяч учасників з низки націоналістичних і праворадикальних організацій, серед яких «Національний корпус», «Центурія», ВО «Свобода», «Національний спротив», «Братство», «Соляріс». Колони маршу пройшли від парку Шевченка до майдану Незалежності, де розділилися. Якщо «Нацкорпус» закінчив акцію на Майдані спаленням двох опудал з табличками «Зе*уйло» и «Вагнергейт», то члени «Свободи» пішли мітингувати до Офісу Президента.
Офіційними вимогами маршу було не допустити проведення виборів на непідконтрольних територіях, прийняти закон про колабораціонізм і звільнити з-під арешту членів націоналістичного руху. Зокрема представників харківського осередку «Нацкорпусу», заарештованих СБУ у серпні цього року. Їх підозрюють у створенні кримінального угруповання, що вимагало гроші у підприємців, погрожуючи розправою.
Всі фото за посиланням.