Правові позиції Великої Палати

26 Jun 2023 08:50

ВПВС прийняла до розгляду справу 657/1024/16-ц, постановивши ухвалу від 15.06.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614267 , оскільки зважила на різну практику ВС щодо розгляду вимог про стягнення передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань.
В одному випадку вони визнавались самостійними, а тому заява про збільшення таких позовних вимог вважалась окремим позовом, що виключала можливість її прийняття та розгляду.
В інших були визнані додатковими до основної вимоги, що зумовило помилковість оцінки заяви позивача про зміну предмета позову як заяву про збільшення позовних вимог.
У звʼязку з цим виникають питання щодо визначення початку перебігу позовної давності за цими вимогами та необхідність уточнення, чим вони є: способом захисту майнового права та інтересу, видом цивільно-правової відповідальності, гарантією належного виконання зобов`язання.

Правові позиції Великої Палати

23 Jun 2023 08:35

Вказуючи на відмінність між запитом на інформацію (прохання надати публічну інформацію - ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI) та зверненням громадян (проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо – ч. 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР) ВПВС у постанові від 15.06.2023 у справі № 9901/388/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647958 (п.п. 15 -38) зазначила, що звернення позивача правильно було переслано для належного розгляду у відповідності до наявної у органу компетенції (ч. 2 ст. 15 Закону № 393/96-ВР).
Аналізуючи дії щодо розгляду звернення, ВПВС вказала на необхідності зосередження на його змісті та намірах заявника, що випливали із цього змісту, а не на розмежуванні повноважень відповідного органу державної влади та особи, яка його очолює.
Такий самий підхід слід застосовувати і у випадку, якщо за змістом заяви особа зацікавлена у тому, щоб на його звернення певним чином відреагував інший, ніж зазначений у зверненні, орган державної влади, хоча відповідне поштове відправлення адресував особі, яка обрана головою цього органу.
Ніщо не вказувало на те, що позивача цікавила відповідь виключно Голови ВР України, якому він адресував поштове відправлення, і що саме Голова ВР України, а не ВР України мав би бути належним відповідачем за відповідною вимогою позивача.
Одночасно було зауважено, що кількість звернень, на які, за твердженням позивача, відповідачі не надали належної відповіді, свідчить (з огляду на приписи ст. 5 КАС України) про кількість вимог про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії.

Правові позиції Великої Палати

22 Jun 2023 11:02

За змістом ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Вказуючи на це в постанові від 20.06.2023 у справі № 125/1216/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614258 ВПВС зважила на висновок експерта, що
що вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля дорівнює його ринковій вартості до ДТП, а тому позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Водночас відповідач стверджував, що після ДТП позивач відремонтував і продав автомобіль, а тому сума збитку не доведена, а висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи не містить необхідних розрахунків
Оскільки суди попередніх інстанцій на таку обставину уваги не звернули, було констатовано порушення обов`язку вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи.

Правові позиції Великої Палати

21 Jun 2023 11:16

05.12.2022 ВС ухвалив постанову у справі № 753/8945/19, у якій зробив висновок, що за змістом частин 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання.
Валюта платежу - грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання.
Якщо в договорі передбачено інший порядок визначення «валютного застереження», то суду при вирішенні спору із застосуванням правил тлумачення правочину необхідно з`ясувати сутність такого визначення.
Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін).
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності правочину повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення його умов повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Констатуючи сталу практику розгляду справ ВПВС 13.06.2023 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/111596263 про повернення справи № 753/2971/19 на розгляд ВС.

Правові позиції Великої Палати

14 Jun 2023 09:51

ВПВС в ухвалі від 25.05.2023 про повернення справи № 722/594/22 на розгляд до ВС https://reyestr.court.gov.ua/Review/111460562 зауважила, що правову позицію щодо оцінки крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК), відповідно до якої кваліфікуюча ознака «вчинення злочину в умовах воєнного стану» не є тотожним поняттям до обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, висловив Касаційний кримінальний суд в ухвалі від 17.01.2023 (справа № 404/3367/22).
Така позиція ВС є сталою, оскільки неодноразово переглядаючи судові рішення щодо осіб, засуджених за різні злочини з кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного стану», суд не ставив під сумнів правильність кваліфікації дій винних осіб за цією кваліфікуючою ознакою (ухвала від 23.11.2022 справа № 466/1973/22; ухвала від 05.12.2022 справа № 175/965/22; постанова від 02.03.2023 справа № 477/378/22). Інших правових позицій щодо зазначеного питання суд касаційної інстанції не висловлював.
Водночас було наголошено, що висновок щодо застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у судовому рішенні ВС у формі постанови, у тому числі із заголовком «Висновок».
Це також правове обґрунтування одного чи кількох доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження, викладене в судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком зрозумілою є правова позиція колегії суддів щодо застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права.

Правові позиції Великої Палати

03 Jun 2023 19:57

#суботніроздуми
“Частина 5 статті 434-1 КПК містить самостійну підставу передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати. Жодна норма, викладена в цій чи іншій статті КПК, не зобов`язує колегію суддів касаційного суду, якщо вона вважає, що провадження містить виключну правову проблему, використовувати спочатку механізм відступу від рішень іншої колегії, палати, об`єднаної палати.”
••
“Це витяг з окремої думки двох суддів ВПВС https://reyestr.court.gov.ua/Review/111192941 , в якій вони виклали свою незгоду з висновком, зробленим в ухвалі ВПВС від 25.05.2023 у справі ….”
•••
“P.S. Такі думки самих суддів ВПВС лише підсилюють результати роздумів щодо реальності досягнення головної мети створення Великої Палати…”

Продовження тут

Правові позиції Великої Палати

01 Jun 2023 09:24

ВПВС вказала на наявність сформованих нею правових висновків щодо розмежування юрисдикційності подібних спорів. Зокрема у пунктах 53-54 постанови від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 визначно, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).
До юрисдикції ж господарського суду належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за ч. 3 ст. 99 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень).
Крім того, у постанові від 29.05.2019 у справі № 452/970/17 ВПВС виснувала, що, якщо позивач оскаржує наказ про його звільнення, насамперед, через порушення його трудових прав як працівника і ці вимоги тісно пов`язані з вимогами щодо визнання звільнення позивача незаконним, тому відсутні підстави вважати, що такий спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на сформований у зазначених постановах висновок щодо питання юрисдикціїності спору, пронезгоду із яким ВС не зазначає, ВПВС 25.05.2023 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/111170835 про повернення справи № 748/1995/22 на розгляд до ВС.

Правові позиції Великої Палати

31 May 2023 14:47

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) є однією із основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Зазначаючи таке обгрунтування ВС, спираючись на відсутність відповідних висновків ВПВС у випадку наявності ознак недобросовісної поведінки не у однієї, а в обох сторін правовідносин, стверджував про наявність виключної правової проблеми.
ВПВС ухвалою від 25.05.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111125781 повернула справу № 909/1191/21 на розгляд до ВС, оскільки відсутні протиріччя у судовій практиці з цих питань, а тому вони можуть бути вирішенні ВС як належним судом.

Правові позиції Великої Палати

25 May 2023 10:29

ВПВС у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109491932 (п.п. 8.27 – 8.29, 8.51)
звернула увагу на те, що у статті 114 ПК України законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом (штрафні санкції, у звʼязку з перешкодами реєстрації податкової накладної у ЄРПН).
Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови такої деліктної відповідальності ВПВС вказала на висновки, викладені у власній постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Правові позиції Великої Палати

22 May 2023 07:56

ВПВС у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110231843 (п. 9.47) вкотре підкреслила, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих наслідків, на які воно спрямоване.
Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, як законного або протиправного (наприклад, у спорі про відшкодування шкоди, у спорі за віндикаційним позовом тощо), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не предявлена.
Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її в мотивувальній частині судового рішення.
….

Правові позиції Великої Палати

19 May 2023 08:52

ВС послався на те, що у разі закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд касаційної інстанції наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, отже, у цьому випадку розгляд справи не закінчується, а продовжується компетентним судом.
Отже, оскільки розгляд справи не закінчено, справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, судове рішення по суті не ухвалено, то у даному випадку судовий збір не повертається.
ВПВС 09.05.2023 постановила ухвалу про прийняття справи № 760/30077/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110850556 до свого розгляду, оскільки викладені ВС мотиви містять обґрунтування необхідності вирішення питання щодо повернення особі судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг у випадку закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, направлення справи за встановленою юрисдикцією та прийняття такої справи до розгляду судом, до юрисдикції якого віднесено спір.

Правові позиції Великої Палати

18 May 2023 08:39

ВС, здійснивши аналіз практики застосування судами касаційних інстанцій ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», відмітив, що суди застосовують цю норму з огляду на процесуальний статус сторони у справі.
Наприклад, в ухвалі ВС від 16.02.2023 у справі № 608/2667/20 ВС зазначив, що питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору стосується тільки особи позивача у справі.
Оскільки заявник має процесуальний статус відповідача у справі, він не є суб`єктом, на якого поширюється дія ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи те, що особа є відповідачем за позовом про стягнення боргу за договором позики, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги було відмовлено.
Разом із тим у інших випадках ВС вважав наявними підстави для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції особі - відповідачу у справі.
ВС вважав, що має бути вироблений єдиний підхід щодо наслідків перебування фізичних осіб у такому фінансовому стані, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, оскільки вказуючи на «майновий стан сторони» законодавець не мав на меті поставити у привілейоване (пільгове) становище лише позивачів порівняно з фізичними особами, які мають інший процесуальний статус.
ВПВС відмовляючи у прийняття до свого розгляду справи № 924/57/19 в ухвалі від 09.05.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110850549 виходила з того, що не може повторно розглянути клопотання у цій справі, оскільки воно вже було вирішено ВС (відстрочив сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі особі, яка не має процесуального статусу позивача у справі).

Правові позиції Великої Палати

16 May 2023 08:56

Прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним і скасування рішень ради, визначаючи відповідачем саму раду.
На думку ВС, така позовна вимога фактично пред`явлена державою в особі прокурора до неї самої, що не відповідає ч. 1 ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
При цьому ВС послався на висновки ВПВС, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися на незаконність зазначених рішень без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.
Відмовляючи у прийнятті до свого розгляду справи № 911/2762/19 ВПВС в ухвалі від 26.04.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110743563 зазначила про відсутність суперечностей судової практики, оскільки висновки про доведення (недоведення) прокурором підстав для представництва державного органу приймалися Великою Палатою виходячи з фактичних обставин конкретної справи.
Було звернуто увагу, що у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 ВПВС висновала, що «оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник».

Правові позиції Великої Палати

15 May 2023 08:42

ВПВС у постанові від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749458 відзначила, що недотримання резидентами і нерезидентами норм Декрету КМУ № 15-93 при здійсненні валютних операцій порушувало права та інтереси саме держави, внаслідок чого виникали відносини між державою та порушником, спір у яких, у разі його виникнення, підлягав вирішенню в суді.
З матеріалів справи вбачалося, що у листопаді 2002 року (20 років тому) позивач і треті особи за вільним волевиявленням уклали Договір купівлі-продажу цінних паперів, проте державні органи України не висували будь-яких претензій щодо порушення ними норм Декрету КМУ № 15-93.
З урахуванням цього ВПВС вважає, що права та інтереси позивачів і третіх осіб укладенням спірного Договору та відчуженням за власним волевиявленням належних їм акцій порушені не були, що є підставою для відмови у задоволенні поданих ними позовів з цієї підстави.
Також, ВПВС звернула увагу, що укладений сторонами Договір передбачав здійснення валютної операції, пов`язаної з переходом права власності на акції, виражені у валюті України. Ця операція не була передбачена ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93, відповідно не підпадала під режим індивідуального ліцензування. Отже, позивач, треті та інші особи не повинні були отримувати для здійснення цієї валютної операції індивідуальну ліцензію.
Така валютна операція, пов`язана з переходом права власності на акції, виражені у валюті України, мала контролюватись суб`єктом, який мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, відповідно мав статус комерційного банку або іншої кредитно-фінансової установи України.
В даному випадку операцію здійснював зберігач (АБ «Інг Банк Україна»), який мав банківську ліцензію на здійснення операції з валютними цінностями, а також депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, а тому укладення та виконання спірного договору купівлі-продажу цінних паперів було здійснено з дотриманням норм Декрету КМУ № 15-93.

Правові позиції Великої Палати

13 May 2023 15:49

#суботніроздуми
“Позивач не заперечував тієї обставини, що сканування документів несе певні витрати, а тому розпорядники інформації мають право вимагати їх відшкодування.…”
••
“ВПВС в постанові від 27.04.2023 у справі № 9901/454/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110743566 зважила на те, що…”
•••
“У ще одній окремій думці троє інших суддів ВПВС https://reyestr.court.gov.ua/Review/110743567 також висловили свою незгоду з визначенням розміру відшкодування за сканування однієї сторінки….”
••••
“Отже, 6 суддів ВПВС з 15, які приймали судове рішення, не погодились з ним, оскільки…….”

Продовження тут

Правові позиції Великої Палати

26 Jun 2023 08:24

ВПВС у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647957 зазначила про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України не є трудовим.
Було визнано помилковим твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю, оскільки визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
ВПВС вирішила зберегти єдину юрисдикційну належність спорів щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.
Вимога позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства теж підлягає розгляду у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими. ВПВС відступила від висновку, сформульованого ВС у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Правові позиції Великої Палати

23 Jun 2023 08:00

Так як висновки ВС викладені у постанові від 16.01.2019 у справі № 638/17815/17-ц щодо застосування п. 13 ч.1 ст. 353 ЦПК України про можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, в частині розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору, суперечать висновкам про неможливість оскарження такої ухвали суду, ВПВС у постанові від 14.06.2023 у справі № 607/23244/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647956 вважала за необхідне від них відступити та сформулювати наступний висновок.
А саме, застосовуючи п. 10 ч. 1 ст. 294 КАС України (який за змістом є тотожним п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду), апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення.
Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В такому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).

Правові позиції Великої Палати

22 Jun 2023 08:36

Для вирішення питання, чи підлягає договір найму (оренди) транспортного засобу, стороною якого є ФОП, нотаріальному посвідченню згідно із ч. 2 ст. 799 ЦК України, слід виходити не лише із суб`єктного складу відповідних правовідносин, важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин та чи є такі відносини господарськими.
Про це зазначається в постанові ВПВС від 20.06.2023 у справі № 125/1216/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614258 .
ВПВС зауважила, що необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи у цих правовідносинах - чи діє вона у власних інтересах, чи як суб`єкт господарювання, який орендує транспортний засіб з метою його використання у своїй господарській діяльності.
Оскільки підтверджено, що договір оренди транспортного засобу укладено з метою використання орендарем транспортного засобу у своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, то не можна вважати, що в цих договірних правовідносинах особа діяла як фізична особа, а тому відсутні підстави для висновку про необхідність нотаріального посвідчення такого договору оренди відповідно до вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України.
Зважаючи на таке обґрунтування ВПВС погодилась з висновком про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за договором найму (оренди) транспортного засобу.

Правові позиції Великої Палати

20 Jun 2023 08:44

КАС ВС вирішив передати справу № 500/4859/21 на розгляд до ВПВС задля формування єдиної правозастосовної практики у правовідносинах щодо питання можливості набуття посадовою особою органу місцевого самоврядування статусу адвоката.
ВС зазначив, що виключна правова проблема у спірних правовідносинах полягає у тому, що чинне законодавство України не містить заборони посадовій особі органу місцевого самоврядування отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Аналіз правил статей 7, 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»дозволяє виснувати, що обставини несумісності можуть бути усунуті шляхом подання до ради адвокатів заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Погодившись з таким обгрунтуванням ВПВС 13.06.2023 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/111596248 про прийняття справи до свого розгляду.

Правові позиції Великої Палати

06 Jun 2023 10:46

ВПВС в ухвалі від 09.05.2023, відмовляючи в прийнятті справи № 909/1188/21 до свого розгляду https://reyestr.court.gov.ua/Review/111294241 зазначила, що у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 ВС сформував правову позицію щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Ця правова позиція також викладена у постановах ВС від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 01.02.2022 у справі № 910/5175/20), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.
Водночас повноваження суду щодо оцінки доказів є тим процесуальним механізмом, який дозволяє суду оцінити добросовісність дій сторін та встановити суперечливість їх поведінки. Тому не можна стверджувати про відсутність процесуальних механізмів вирішення правової проблеми щодо оцінки суперечливої поведінки обох сторін правовідношення, яка б зумовлювала необхідність використання повноважень ВПВС (процесуальний аспект).
Також у цій справі касаційний суд не зазначив про наявність обмежень фундаментальних прав і свобод, неефективність матеріальних гарантій їх реалізації, охорони та захисту які б зумовлювали необхідність використання повноважень ВПВС (матеріальний аспект виключної правової проблеми).

Правові позиції Великої Палати

02 Jun 2023 10:33

У справі, що переглядалася ВС, мав місце випадок, коли подальші дії контрагента за оспорюваним договором свідчать про недобросовісність та нерозумність його дій.
На переконання ВС підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи (контрагента) до та під час укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на протиправне позбавлення юридичної особи прав на майно.
ВС зазначив, що аналіз практики свідчить про те, що суди встановлюють факт недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором лише в момент вчинення правочину, що у переважній більшості справ стало підставою для відмови у визнанні оспорюваного правочину недійсним.
Тому, на думку ВС, необхідна конкретизація критеріїв оцінки недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором задля забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас, констатуючи відсутність підстав для прийняття справи № 547/727/20-ц, ВПВС 25.05.2023 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/111170836 про повернення її на розгляд ВС.

Правові позиції Великої Палати

01 Jun 2023 09:22

ВС, передаючи справу на розгляд ВПВС, зазначив, що, оскільки законодавцем не затверджено механізму виплати компенсації за мобілізоване майно під час проведення антитерористичної операції на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру, постає питання щодо можливості застосування до таких правовідносин загальних норм, зокрема норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, існує необхідність формування висновку щодо повноважень суду за наявності позовних вимог до держави про компенсацію за мобілізоване (відчужене) майно присудити особі компенсацію за невиконання державою позитивного обов`язку в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції та відповідних рішень ЄСПЛ.
Вважаючи такі мотиви обґрунтованими ВПВС 25.05.2023 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/111125789 про прийняття справи № 757/64569/16-ц до свого розгляду

Правові позиції Великої Палати

31 May 2023 14:07

У висновку науково-правової експертизи стверджувалось про те, що кооператив може бути реорганізовано шляхом виділу відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону № 1087-IV. При цьому аналіз статей 13, 25, 32 Закону № 161-XIV дозволяє дійти висновку про те, що право оренди земельної ділянки переходить у разі реорганізації кооперативу до тієї особи, яка стала правонаступником реорганізованої юридичної особи на підставі передавального акта чи розподільчого балансу.
Проте в постанові об`єднаної палати КЦС ВС від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18 вказано, що належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужене, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється, а виділ не визнається законодавцем видом реорганізації.
ВС вважає, що є необхідність формування єдиної правозастосовної практики стосовно застосування положень Закону № 1087-IV та ЦК України та визначення, чи є виділ різновидом реорганізації юридичної особи - кооперативу або ні, а також вирішення пов`язаного з цим питання правонаступництва у разі виділу із кооперативу нової юридичної особи.
Оскільки вирішення цих питань необхідно для забезпечення однакового застосування норми права та недопущення можливості її довільного трактування ВПВС постановила 25.05.2023 ухвалу про прийняття до свого розгляду справи № 918/119/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111125787 .

Правові позиції Великої Палати

23 May 2023 10:30

ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.09.2022 року у справі «Леонідов проти України» констатував, що відмова ВАСУ у розгляді касаційної скарги щодо пенсійного забезпечення не була обґрунтована належним чином, а тому констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
Здійснюючи перегляд за виключними обставинами ухвали ВАСУ Велика Палата ВС у постанові від 27.04.2023 №2-а-4658/09 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110850157 вказала на необхідність дотримання гарантій статті 6 Конвенції, згідно яких держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов`язків цивільного характеру (див. рішення від 05.04.2018 у справі «Зубач проти Хорватії»).
ВПВС дійшла висновку, що констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних та національних вимог у контексті цієї справи можна усунути шляхом скасування ухвали суду касаційної інстанції з направленням матеріалів заяви до того самого суду для ухвалення судового рішення відповідно до вимог адміністративного процесуального законодавства.
Тим самим судом було визначено Касаційний адміністративний суд у складі ВС, оскільки він на сьогодні виконує ті ж процесуальні функції, які виконував ВАСУ.

Правові позиції Великої Палати

20 May 2023 19:51

#суботніроздуми
“Поняття України як правної держави не має конституційного визначення, не містить у всіх деталях жодних чітко визначених вимог заборон конституційного рівня для конкретних обставин окремої справи й мало того, потребує конкретизації залежно від конкретних фактичних умов.
Але попри все це у ньому відчутна …….”
•••
“Це витяг з окремої думки 4 суддів ВПВС на постанову ВПВС від 19.04.2022 у справі № 910/15551/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110880380 (оприлюдненої 17.05.2023) з якою раджу ознайомитись, оскільки гучні події затримання голови ВС повʼязані з цією постановою суду.
Судді звернули увагу на обставини щодо…….”

Продовження тут

Правові позиції Великої Палати

18 May 2023 08:51

У заяві про виправлення описки в судовому рішенні товариство просило замість зазначеного найменування позивача КОВ «Компанія «Садіра» зазначити SADIRA LIMITED (САДІРА ЛІМІТЕД).
Вказане мотивувало тим, що на загальних зборах учасників приймало участь саме SADIRA LIMITED (САДІРА ЛІМІТЕД), яке в подальшому змінило назву на КОВ «Компанія «Садіра».
Відмовляючи у задоволенні заяви ВПВС в ухвалі від 09.05.2023 у справі № 522/22473/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/110850547 зазначила, що виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер.
Зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи (аналогічний висновок викладено в п. 50 постанови ВПВС від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14).
Відповідно зміна найменування SADIRA LIMITED (САДІРА ЛІМІТЕД) на КОВ «Компанія «Садіра» не має наслідком появу нового учасника цивільних відносин, оскільки є однією і тією самою юридичною особою.
Отже, написання КОВ «Компанія «Садіра» замість SADIRA LIMITED (САДІРА ЛІМІТЕД) не є опискою в розумінні статті 243 ГПК України. Вказане не має впливу на зміст судового рішення та його виконання.

Правові позиції Великої Палати

17 May 2023 08:17

Компанія Ferrexpo AG оскаржила постанову апеляційного господарського суду з підстав, указаних у п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме у зв`язку із наявністю порушень, визначених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України.
Указані порушення вбачались в тому, що апеляційний суд неправомірно прийняв до розгляду та ухвалою задовольнив заяву третьої особи про відвід колегії суддів, оскільки така особа не подала належного доказу своєї правосуб`єктності за законодавством Англії та Уельсу, а повноваження її директорів на підписання заяви про відвід були додані без перекладу та апостилю.
Внаслідок цього порушення відведена колегія суддів не змогла розглянути апеляційні скарги, відповідно, порядок визначення всіх наступних суддів для розгляду цієї справи був порушений.
ВПВС в постанові від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749458. відзначила, що задоволення необґрунтованого відводу, на що посилається скаржник, само по собі не може свідчити про порушення порядку визначення всіх наступних суддів для розгляду справи та неповноважність наступного складу суду, якщо при його визначенні були дотримані норми статті 32 ГПК України.
Також Компанія Ferrexpo AG звертала увагу, що вона та відповідач більше п`яти разів заявляли клопотання про відвід судді у зв`язку із наявністю сумнівів в її неупередженості, а тому за наявності такої кількості відводів ця суддя повинна була взяти самовідвід.
На це ВПВС зауважила, що кількість заявлених учасниками справи відводів сама по собі не може свідчити про упередженість або необ`єктивність суддів, тим більше не може бути підставою для заявлення таким суддею самовідводу.
Як наслідок було констатовано відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду відповідно до норм п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України

Правові позиції Великої Палати

15 May 2023 09:04

Суд при витребуванні майна на підставі статей 387, 388 ЦК України повинен встановити, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, чи існує це майно на момент витребування, чи знаходиться це майно у недобросовісного набувача, а якщо у добросовісного, то чи відплатно або безвідплатно він його придбав, а якщо придбав відплатно, то яким чином воно вибуло з володіння власника.
Зважаючи на це ВПВС у постанові від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749458 дійшла висновку, що позивач та треті особи не можуть вимагати витребування акцій, оскільки вони не є власниками цих акцій (продали за спірним Договором купівлі-продажу цінних паперів).
У зв`язку з тим, що відсутність у позивачів та третіх осіб права власності на спірні цінні папери є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вимог про їх витребування, ВПВС не вбачала необхідності надавати оцінку іншим аргументам скаржників.

Правові позиції Великої Палати

15 May 2023 08:30

ВПВС у постанові від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749458 зазначила, що суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.
Разом із тим, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не повинен відшукувати та досліджувати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач.
У свою чергу, позивач, який заявив позовні вимоги, обґрунтував їх певними обставинами, і суд вирішив такий спір, не позбавлений права звернутись до суду з такими самими вимогами, проте зазначивши інші обставини для їх задоволення.
Оскільки при вирішенні спору в іншій справі суди не досліджували обставин необхідності та наявності у сторін договору ліцензії на здійснення валютних операцій (оскільки про таку обставину позивач не заявляв), розгляд у цій справі тих же позовних вимог за таких підстав не є порушенням принципу правової визначеності.

Правові позиції Великої Палати

12 May 2023 10:54

ВПВС у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749455 звернула увагу на принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Рішеннями судів у цій справі ліквідатора банку зобов`язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов`язаними з належним проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок ліквідатора банку вживати заходів щодо повернення своїх активів, а поза межами участі банку у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим з урахуванням часткового стягнення дебіторської заборгованості на користь неплатоспроможного банку.
Таке рішення залишено в силі постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій. Отже, воно не може ставитися під сумнів під час розгляду скарги на дії державного виконавця, який повернув стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно висновку ВПВС, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій, проте він відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення.
З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.